Спосіб вирощування розсади помідорів

Винахід відноситься до сільського господарства, а саме: до енергоощадного І екологічно безпечного вирощування тепличних культур у спорудах штучного клімату. Відомий спосіб життєзабезпечення оптимальним світловим режимом зимово-весняної культури розсади помідорів за рахунок додаткового електрооп-ромінювання І збільшення площі сприймання світла рослиною при зменшенні числа рослин на певній площі шляхом їх розстановки. Але відомий спосіб дуже енергозатратний, тому що для вирощування 51-63-денної розсади помідорів вимагається витрат електроенергії в межах 120-174 кВттод/м2. Крім того спектр електроопромінювання не містить вітальної {ерітемної) УФ-радіацІї (ультрафіолетового випромінювання в зоні А та В). В основу винаходу покладено завдання створити такий спосіб для вирощування розсади помідорів, у якому спектр фотосинтезно активної радіації доповнюється вітальною експозицією УФ-радіації і за рахунок цього скорочуються строки вирощування якісної розсади, що зумовлює прискорення плодоношення помідорів та високий вихід стандартної товарної продукції І в результаті різке зниження використання фото-термічної енергії на їх вирощування, що дає можливість створення енергоощадних І екологічнобезпечних технологій вирощування помідорів у спорудах штучного клімату. Поставлене завдання досягається тим, що на протязі періоду вирощування розсади, додатково спектр штучної фотосинтезно активної радіації збалансовано доповнюють вітальною (ерітемною) експозицією УФрадіації в межах 0,05-1000 мвіттод/м2, причому рослин опромінюють УФ-радіацією 1 в періоди, коли фотосинтезна освітленість відключена. Додаткове опромінення розсади помідорів вітальною експозицією УФ-радіації сприяє створенню та посиленню дії метаболічних систем рослинних організмів, зокрема, помідорів, що ростуть І розвиваються з одночасним синтезом каротиноїдів, Каротиноїди та Інші аналогічні метаболіти помідорів містять подвійні хімічні зв'язки у своїй молекулі. Утворення таких зв'язків стимулюється УФ-опромінюванням. Приклад. При здійсненні способу проводять наступний маршрут технологічних операцій: створюють оптимальні мікрокліматичні умови для вирощування розсади; проводять передпосівну стимуляцію насіння; сходи 1 розсаду до та після пікіровки вирощують при додатковому освітленні видимим/фотосинтезним світлом з одночасним УФ-опромінюванням; в процесі вирощування розсаду підживлюють поживними речовинами; для збільшення фотисинтезної поверхні розсаду декілька разів розставляють. Розсаду помідорів вирощують у ґрунтовій зимовій теплиці, де для її життєзабезпечення підтримують відповідний фототермічний режим, оптимальний режим зволоження повітря та грунту тощо. Додаткове освітлення здійснюють за рахунок стандартних тепличних освітлювачів типу ОТ-400 чи ДРИ-1000. Досліди ставлять в 9 варіантах у 4 повтореннях по 50-100 рослин у кожному. Один раз на тиждень контролюють ріст і розвиток рослин по зміні висоти та строках утворення квіткової китиці І дані записують. За контроль (відомий спосіб) беруть вирощування розсади в тепличних умовах з освітленням лампами ДРЛФ-400, які дають освітленість 4-5 клк при 24-14-годинному фотоперіоді. Наприклад, для сходів створюють 24-годинний фотоперіод, а для розсади, у якої є 4-5 листків, створюють 14 годинний фотоперіод. За еталон (відомий спосіб) -найінтенсивніший ріст І розвиток розсади при максимальній реалізації біотичного потенціалу сорту - використовують розсаду вирощену весною при Інтенсивному сонячному освітленні та природному фотоперіоді. Отримані результати досліджень обробляють варіаційно-статистичним методом, зокрема, дисперсійним аналізом І визначають Істотність дії УФ-опроміиювання. Якщо розсаду помідорів вирощувати при стандартних мікрокліматичних 1 агротехнічних умовах з додатковим УФ-опроміненням в дозі або вітальній експозиції 0,1-0,04 мілівіт за годину на 1 м2 (варіант 2), то істотних відмінностей від контролю (варіант 1) не спостерігають. Зокрема, не має відмінностей у настанні строків закладки квіткової китиці між варіантами 1 і 2. Якщо розсаду вирощують без додаткового фотосинтезного освітлення лампами ДРЛФ, а опромінюють рослини тільки УФ-радіацією (варіанти 8 І 9), то спостерігають сильне витягування рослин І загибель. При оцінці фотостимулюючої дії вітальної експозиції УФ-радіації показано: якщо вітальна експозиція менше 0,05-1 мілівіт за годину на 1 м2 (варіант 3), наприклад 0,01-0,04 мвіттод/м2 (варіант 2), то не спостерігають істотного зменшення часу до закладки квіткової китиці. Якщо вітальна експозиція більше 1,1-100 мілівіт за годину на 1 м (варіант 4), наприклад, 101-3000 мілівіт за годину на 1 м2 (варіант 5), то спостерігають Істотне зменшення часу, до закладки квіткової китиці. Якщо вітальна експозиція більше 101— 300 мвіттод/м2 (варіант 5), наприклад, 301— 1000 мвіттод/м2 (варіант б), то також спостерігають Істотне зменшення часу до закладки квіткової китиці. Оптимальну фотостимуляцію рослин помідорів досягають за рахунок сукупної дії фотосинтезного освітлення і вітальної експозиції УФ-радіації в Інтервалі 0,05-1000 мвіттод/м . Розроблений спосіб І пристрій для його здійснення слушно запропонувати для удосконалення технології вирощування розсади помідорів. Очікуваний річний економічний ефект може перевищувати 30-40 %, якщо у розрахунки брати показник підвищення врожайності.