Пов’язка для ран

Винахід стосується медицини і може бути використаний в хірургії при лікуванні ран. Відомо застосування для лікування ран адсорбента "Полісорб" [1], який фіксується на рані за допомогою тканої основи (марльової салфетки) при масовому співвідношенні полісорб : салфетка близько 1 : 1. Полісорб має високу сорбційну місткість по відношенню до мікроорганізмів (108 1010 мікробних тіл на 1г) та білка, в т.ч. токсинів, ферментів та інших продуктів деградації тканин (понад 300мг/г). Полісорб характеризується комплексом властивостей, які забезпечують багатоспрямовану дію на рану. Проте, полісорб, як і інші сорбенти має порошкоподібну лікарську форму, що створює певні незручності при застосуванні в польових умовах, під час масових уражень та катастроф. При нанесенні полісорбу на рану не вдається досягти точного дозування, виникає пилоутворення. Термін дії полісорбу не перевищує двох діб, що зменшує його ефективність при евакуації та в інших ситуаціях, коли неможлива часта зміна пов'язок. В основу винаходу покладено завдання створити пов'язку для ран, що містить ткану основу і адсорбент-полісорб, в якій ткана основа і полісорб з речовинами-наповнювачами стиснути механічним шляхом (пресуванням або вальцуваниям) у вигляді декількох шарів, чим забезпечується зручність користування, в першу чергу в польових умовах, та точне дозування і за рахунок цього скорочується час первинної хірургічної обробки уражених та хворих. Вказане завдання розв'язується тим, що в пов'язці для ран, яка включає ткану основу і адсорбент-полісорб, згідно винаходу міститься декілька стиснутих шарів, кожний з яких являє собою ткану основу та полісорб з лікарськими речовинаминаповнювачами при слідуючому співвідношенні компонентів, мас.%: 1) ткана основа - 30 - 50%; 2) полісорб - 30 - 50%; 3) наповнювач - решта. Порівняльний аналіз заявленого рішення з прототипом показує, що від ви хідної лікарської форми - полісорбу - заявлене рішення відрізняється наявністю міцного механічного зв'язку між полісорбом і тканою основою. Від відомих пов'язок заявлене рішення відрізняється використанням адсорбенту, який чинить на рану багатоспрямовану дію, не утворює на рановій поверхні корки (товстого струп у) та не пересушує ранову поверхню. Таким чином, заявлене рішення відповідає критерію "новизна". Винахідницький рівень заявленого рішення полягає у тому, що спосіб кон'югації полісорбу до тканої основи не випливає з очевидністю з його відомих властивостей, а також у тому, що полісорб за фізико-хімічними властивостями відрізняється від інших відомих сорбентів. Заявлена пов'язка містить декілька чергуючих шарів тканої основи (наприклад, марлі) та полісорбу з наповнювачем. Масова частка тканої основи становить 30 - 50%, полісорбу - 30 - 50%, решта наповнювач. Як наповнювачі використовують антисептики, анестетики, анальгетики та інші речовини (або їх суміш) в дозах дозволених для застосування. Пов'язка має певну геометричну форму та розміри, проте, найбільш зручним для користування є диск з діаметром біля 4см. Виготовлення пов'язки виконують наступним чином. З марльового полотна за допомогою шаблона (твердий диск діаметром 4см) нарізають достатню кількість круглих заготовок тканої основи. В закритій ємкості шляхом струшування готують суміш полісорбу з наповнювачем. В сталеву прес форму з внутрішнім діаметром 4см закладають 6 - 8 тканевих заготовок, рівномірно пересипаючи їх порошковою сумішшю. Пресування виконують за допомогою гідравлічного преса під тиском 10 20кГ/см 2. Після пресування пов'язку уміщують у герметичну упаковку та стерилізують загальновживаним способом у паровому автоклаві. Проведено порівняльне дослідження сорбції білка полісорбом та заявленою пов'язкою. Результати наведені в таблиці. Як бачимо з таблиці, заявлена пов'язка за білоксорбційною здатністю поступається полісорбу, проте клінічною практикою доведено, що показник сорбції білка більший за 100мг/г можна вважати достатнім для досягнення терапевтичної ефективності. Заявлений склад компонентів пов'язки є оптимальним, оскільки вихід за вказані границі призводить до значного зниження споживчих якостей пов'язки, а саме - білоксорбційної здатності і механічної міцності. Використовують пов'язку наступним чином. Після зняття упаковки пов'язку розташовують на поверхні рани та фіксують одним з відомих способів. Приклад 1. Хворий А., 43 років, отримав рублену рану правої гомілки. Перша медична допомога полягала у обробці шкіри навколо рани йодонатом та накладенні запропонованої пов'язки з полісорбом. Фіксація за допомогою кругової бинтової пов'язки. При знятті пов'язки вона легко відділялась від ранової поверхні завдяки дуже низької адгезії. Пов'язка розпалась і її компоненти легко видалялись з рани. Хворому було виконано первинну хірургічн у обробку рани з накладенням первинних швів. Післяопераційний перебіг без ускладнень. Приклад 2. Хворий К., 38 років, звернувся в поліклініку з приводу гнійної рани правого передпліччя. В перший день було знято частину швів з рани, проведено її туалет та накладено заявлену пов'язку. Протягом наступних двох днів перев'язки виконували щодня, далі - через день. На шостий день рана очистилась від некротичних тканин, виповнилась яскравими червоними грануляціями. Подальше лікування проводили за допомогою пов'язок з вініліном, які міняли один раз на три доби. Заявлена пов'язка чинить на рану багатоспрямовану дію, тривалість якої сягає три доби. Це дозволяє проводити перев'язки один раз на 2 - 3 дні. Пов'язку зручно використовувати (скорочується кількість операцій), вона швидко накладається, забезпечується точне дозування сорбенту, відсутнє пилоутворення, що має особливо значення, при наданні медичної допомоги в польових умовах.