Спосіб кислотної обробки пласта

Винахід відноситься до нафтовидобувної промисловості, а власне, до способів кислотної обробки нафтових пластів. Найбільш близьким до запропонованого є спосіб розробки нафтового покладу, при якому з метою підвищення фазової проникності в якості нафторозчинного розчинника в пласт закачують 45-55% розчин бензолу у метанолі [1]. У відомих способах неможливо досягнути потрібного технічного результату через невисокий відмив карбонатних порід від асфальтосмолопарафінистих речовин і нафти, що ускладнює доступ кислоти до порід, а це, в свою чергу, знижує ефективність кислотної обробки. В основу винаходу покладено завдання покращення доступу кислоти до поверхні карбонатних з'єднань в породах, підвищення глибини кислотної взаємодії в пласті, покращення фазової проникності для кислоти за рахунок підвищення відмивної здатності розчинника. Суть винаходу полягає в тому, що спосіб кислотної обробки пласта включає закачку в пласт розчинника на вуглеводній основі і подальшу закачку кислотного розчину, причому, в якості розчинника закачують суміш розчину бензолу в ізопропіловому спирті у співвідношенні 1:1, а після закачки цієї суміші закачують в пласт Ізопропіловий спирт. Досягнений технічний результат полягає в збільшенні глибини кислотної дії в пласті і покращенні фазової проникності для кислоти. Це досягається за рахунок того, що перед нагнітанням в пласт кислотного розчину в свердловину почергово закачується розчинник - спирто-бензольна суміш - СБС (бензол в Ізопропіловому спирті) у співвідношенні 1:11 ізопропіловий спирт. СБС є хорошим розчинником всіх компонентів нафти, включаючи ароматичні спо~. луки, смоли, асфальтени. Тому при закачці СБС в .пласт проходить повна очистка не тільки від рухомої нафти, але І від плівкової, а також від тяжких компонентів нафти, адсорбованих на поверхні породи. Крім того, при помірних температурах розчинність води в спирто-бензольній суміші складає 10-15 мас.%. Тому вся зв'язана вода вимивається із привибійної зони нагнітальної свердловини у вигляді розчину у спиртобензольній суміші. На відміну від водорозчинних ацетона, низькомолекулярних спиртів або легких вуглеводнів, використання СБС з наступним використанням ізопропілового спирту виключає випадання Із нафти тяжких компонентів (ароматичних сполук, смол, асфальтенів) в процесі витіснення приводить до розчинення цих компонентів, адсорбованих на поверхні породи І не тільки не знижує проникності колектора для витісняючого і проштовхуючи х агентів, а може значно її покращити. Закачка запропонованої спирто-бензольної суміші у заданому співвідношенні компонентів суміші І ізопропілового спирту перед нагнітанням в свердловину кислотного розчину є суттєвою ознакою запропонованого способу від відомих, дозволяє покращити доступ кислоти до поверхні карбонатних сполук в породах, підвищити глибину кислотної дії в пласті, покращити фазову проникність для кислоти. Спосіб реалізується таким чином. В свердовину опускають насосно-компресорні труби, по яких наснітається порція суміші (ізопропіловий спирт: бензол = 1:1) в об'ємі радіусу дії кислотного розчину в пласті І рівному двом об'ємам порового простору привибійної зони. Після цього свердовину закривають на час, необхідний для відмиву карбонатних порід від асфальтосмолистих речовин. Після певної витримки (не менше 3-х годин), свердловину відкривають, в пласт нагнітають ізопропіловий спирт в об'ємі, рівному півтори об'єму порового простору привибійної зони, яка підлягає кислотній обробці. Після цього в свердловину закачують кислотний розчин в об'ємі, рївному об'єму зумпфа та НКТ. Після витримки, необхідної для реагування кислоти з породою, починають освоювати свердловину відомими методами. В якості прикладу реалізації візьмемо свердловину, типову для нафтови х родовищ Прикарпаття. Вихідні дані: глибина спуску - 2580 м; Інтервал перфорації - 2562-2577 м; коефіцієнт пористості - 0,2; пластова температура, °С; пластовий тиск, 15 МПа; експлуатаційна колона, діаметр - 146 мм; НКТ, діаметр, мм χ глибину спуску, 75 х 2560 м. Об'єм суміші розчину бензолу в ізопропіловому спирті визначають із врахуванням пористості, товщини обробленого пласта і об'єму кільцевого простору. Vc = 2Vnop+ VK .n. Vnop = Vпл * K n, де Vnop - об'єм порового простору; VK .n. - об'єм кільцевого простору; Vпл - об'єм пласта; Кп - коефіцієнт пористості; Vc - об'єм суміші. Із цього випливає, що треба приготувати 2,5 м суміші в співвідношенні 1:1 Ізопропілового спирту, 1,25 м бензолу. Цю суміш по НКТ при закритій засувці продавлюють в пласт. Після цього свердловину закривають на 3 години. Після витримки в свердловину закачують ізопропіловий спирт в об'ємі: Vc=1,5 Vnop; Vc= 1,5 *0,7 =1,05м 3. Після цього в свердловину закачують кислотний розчин в об'ємі: Vk. p. = Vзумпфа ; VK .p. = 10,7м 3. При закачці 10,7m 3 кислотного розчину затрубну засувку закривають і при постійному підвищенні тиску його піднімають до максимально можливого для даної свердловини. Останню порцію робочого розчину кислоти продавлюють продавочною рідиною в об'ємі, рівному сумі об'ємів НКТ і зумпфа (13,74 м -1). Після закінчення продавки кислоти починають освоювати свердловину.