Спосіб профілактики та лікування ентеральної недостатності при гострій абдомінальній патології

Корисна модель стосується медицини, а саме абдомінальної хірургії і може бути використаною у лікуванні хворих з ентеральною недостатністю при гострій хірургічній абдомінальній патології. Існує багато способів профілактики та лікування ентеральної недостатності, але вони є недостатньо ефективні і часто ведуть до кишкової транслокації з усугубленням перитоніту. Найбільш близьким за технічною сутністю та результатом, що досягається, є спосіб, який полягає у введенні в просвіт тонкої кишки озонованого фізіологічного розчину через назоінтестінальний зонд [Л.А. Лаберко, Н.А. Кузнецов, Л.С. Аронов та інші. Коррекция проявлений синдрома энтеральной недостаточности при распространённом перитоните. - 2004. - С.25-28]. Спосіб здійснюється наступним чином: через назоінтестинальний зонд вводять озонований фізіологічний розчин з пережаттям зажимом та експозицією 40 хвилин, після чого просвіт зонда відкривають і відновлюється пасивний відтік тонкокишкової маси. Концентрація озону, об'єм озонованого фізіологічного розчину та кратність процедур залежать від тяжкості синдрому ентеральної недостатності і проявів кишкового дисбактеріозу. При декомпенсованій стадії ентеральної недостатності ентеральний озоновий лаваж проводять 2 рази на добу в об'ємі 800мл охолодженого озонованного фізіологічного розчину з концентрацією озона 16-20мкг/мл. Спільними суттєвими ознаками прототипу і корисної моделі, що заявляється, є такі: введення медикаментів через назоінтестінальний зонд в просвіт тонкої кишки. Цей спосіб є недостатньо ефективним тому, що введення озонованного фізіологічного розчину в просвіт кишки не ліквідує кишкову транслокацію, а це значно погіршує перебіг перитоніту. Механічний захист слизової кишки має велике значення для профілактики та лікування при утворенні гострих ерозій і язв тонкої кишки. Даний розчин не може захистити слизову кишки від агресивної дії токсину. Введення вищезазначеного розчину в просвіт кишки веде до додаткового газоутворення, а це значно сприяє паралітичній кишковій непрохідності при запаленні очеревини. Додаткове введення фізіологічного розчину хлорида натрію веде до електролітного дисбалансу з подальшим порушенням буферної системи організма. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу профілактики та лікування ентеральної недостатності при гострій абдомінальній патології, шляхом внутрикишкового введення через зонд нових препаратів, що забезпечить підвищення ефективності лікування і більш сприятливий післяопераційний перебіг. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає введення лікарських засобів через назоінтестінальний зонд, новим є те, що вводять препарати волювен і симбітер. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляється, та технічним результатом полягає у такому: волювен захи щає слизову кишки від агресії токсинів, а симбітер відновлює баланс мікрофлори кишки. Застосування волювена (основою є гідрооксілкрохмал) веде до механічного захисту слизової кишки від агресивної дії токсину і не дає змоги утворення гострих ерозій та язв. Потрапляння препарату через всмоктування в кров поліпшує мікроциркуляцію та оксигенацію тонкої кишки, а це зменшує локальну та системну інтоксикацію. Дисбактеріоз є невід'ємною складової ентеральної недостатності, введення через назоінтестінальний зонд симбітера веде до нормалізації баланса мікроорганізмів в тонкому кишечнику і поліпшує процеси травлення. Спосіб здійснюється наступним чином. Після проведення основного етапу оперативного втручання та назоінтестінальної інтубації тонкої кишки в зонд вводимо по 100мл розчину волювена через 6 годин. В перервах між введенням волювена вводимо симбітер, розчинений в 5мл фізіологічного розчину хлорида натрію два рази на добу. Зонд пережимаємо на 20 хвилин. Вищезазначений етап лікування проводимо з другої доби оперативного втр учання і до повного відновлення функції тонкого кишечнику. Приклад: Хворий П., 1961 року народження був переведений з іншого лікувального закладу з діагнозом: Розрив товстого кишечнику. Внутрішньочеревний гнійник. (29.06.06р. Ушивання кишечнику. Дренування черевної порожнини). В зв'язку з гектичними температурами постраждалий переведений у відділення політравми. Після короткочасного обстеження хворий був оперований: діагностовані множинні гнійники черевної порожнини. Об'єм оперативного втручання: розкриття гнійників, санація, дренування черевної порожнини, а також назоінтестінальнаінтубація. На протязі лікування проводились програмовані санації черевної порожнини. Стан хворого був вкрай тяжкий, обумовлений ендотоксикозом з синдромом ентеральної недостатності. З другої доби хворому через назоінтестінальний зонд з ціллю лікування вводили 100мл волювена через 6 годин, а також симбітер, розчинений в 5мл фізіологічного розчину, два рази на добу. Починаючи з 5-ої доби прояви ентеральної недостатності набули субкомпенсований характер (з'явилась перистальтика, зменшилась кількість відділення по зонду, зменшився в розмірах живіт), а з 7-ї доби - компенсований. На 8-у добу зонд видалений. На 9-у добу видалені дренажі з черевної порожнини, а на 13-у зняті шви. Через 15 діб знаходження в відділенні хворий виписаний на амбулаторне лікування.