Спосіб отримання двоокису титану

Корисна модель відноситься до технології одержання двоокису титана, використовуваної в якості сировини для матеріалів електронної техніки, пігменту для лакофарбових виробів, у паперовій, текстильній промисловості. Найбільш близьким до запропонованого способу по технічній сутності і досягаємому результату і прийнятому в якості прототипу є спосіб одержання двоокису титана, що включає обробку сировини, що містить титан, сірчаною кислотою, вилущення продукту сульфатизації, відновлення з використанням металевого титана, попередньо обробленого сірчаною кислотою, гідроліз розчину, що містить титан, осадження, відділення і пропікання осадку [А.С. СССР № 986859, опубл., Бюл. № 1, 07.01.83 г.]. Недоліком даного способу є його висока собівартість, тривалість проведення процесу. Необхідність проведення додаткових операцій по активації поверхні відновлювача, також підвищує виробничі витрати. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу одержання двоокису титана в якому, завдяки проведенню процесу осадження перед відновленням, зростає швидкість і ступінь освітлення розчину і забезпечується можливість проведення процесу осадження на дешевих вітчизняних флокулянтах, наприклад полівініловий спирт (ПВС), що значною мірою впливає на зниження собівартості. Поставлена задача досягається тим, що в способі одержання двоокису титана, що включає обробку сировини, що містить титан, сірчаною кислотою, вилущення продукту сульфатизації, відновлення, осадження, відділення і пропікання осаду, відповідно до корисної моделі, відновлення проводять після осадження. В якості флокулянта може бути використаний полівініловий спирт. В якості відновлювача може бути використана металевий відріз жерсті. Розчин до відновлення має меншу щільність і внесення флокулянта дозволяє в мінімально короткі терміни осадити не розкладений ільменітовий концентрат. Осадження не розкладеного осадку, до стадії відновлення дозволить скоротити час охолодження плаву до вилущення, тому що при перекачуванні розчину у відстійники й у процесі осадження відбувається природне охолодження розчину. Використання всіх істотних ознак, включаючи відмітні, дозволяє одержати якісний продукт із меншими витратами. Приклад 1 Беруть 28 т іршинського концентрату, що містить 54,3% вагові двоокису титана, 16,7% вагові окису заліза (III), 21,8% вагові закису заліза й обробляють його концентрованою сірчаною кислотою. Отриманий продукт сульфатизації вилущують підкисленою водою при перемішуванні повітрям і подають на осадження (освітлення), для чого до нього добавляють 0,5%-ний розчин флокулянта - полівініловий спирт (ПВС), у кількості 135,0 г. ПВС на 1 м3 розчину. Розчин почав відстоюватися в перші 0,5 години і за 2 години відстоювання освітлений прошарок склав 68%. Згущену частину з відстійників і шлам відфільтровують на прес-фільтрі, а фільтрат знову подають у буферну ємність і змішують з освітленим розчином. Після цього розчин для відновлення подають у редуктор на відріз жерсті, при цьому температуру розчину регулюють рівнем розчину в редукторі. Відновлений розчин гідролізують і продукт гідролізу пропікають. Кількість отриманого продукту визначають зважуванням. Приклад 2 Беруть 28 т іршинського концентрату, що містить 54,3% вагові двоокису титана, 16,7% вагові окису заліза (III), 21,8% вагові закису заліза й обробляють його концентрованою сірчаною кислотою. Отриманий продукт сульфатизації вилущують підкисленою водою при перемішуванні повітрям, відновлюють і подають на освітлення, для чого до нього добавляють 0,5% розчин флокулянта, полівініловий спирт у кількості 135,0 г на 1 м3 розчину. При цих умовах розчин через 2 години відстоюється. Через 2 години освітлений прошарок склав 24%. Результати порівняння процесів освітлення (Табл.): Таблиця Порядок освітлення Поперед відновленням Після відновлення Флокулянт ПВС ПВС Кількість флокулянта г/м3 135 135 % освітлення за 2 години 24 68 Запропонований спосіб підвищує ефективність освітлення розчинів, що містить титан, і має такі переваги: підвищується ступінь і швидкість осадження (освітлення) розчину; забезпечує можливість використання для освітлення дешевих (вітчизняних) флокулянтів; знижуються витрати на виробництво, а, отже, і собівартість продукту.