Спосіб закріплення поверхонь сухих пляжів діючих хвостосховищ

Корисна модель відноситься до гірничодобувної промисловості і може бути використана при виконанні заходів щодо зниження викидів пилу в атмосферу з поверхонь сухих пляжів на діючих хвостосховищах за допомогою в'яжучих хімічних речовин. Відомий спосіб закріплення сухих пляжів (хвостів) діючих хвостосховищ за допомогою в'яжучого розчину на основі бітумної емульсії, який на пиловій поверхні утворює плівку [див. П.В. Бересневич, П.К. Кузьменко, Н.Г. Неженцева. Охрана окружающей среды при эксплуатации хвостохранилищ. - М: Недра, 1993. - 128с.]. Недоліком відомого способу є те, що неможливо закріплювати поверхні сухих пляжів за допомогою гідромонітору через велику в'язкість розчину, значні матеріальні витрати пов'язані з використанням бітуму, утворення на поверхні плівки джерел повторного здіймання осілого дрібнодисперсного пилу, а також руйнування плівки під дією вітру. З найбільш близьких за технічною суттю і результатами, що досягаються, є спосіб закріплення поверхонь сухих пляжів діючих хвостосховищ, що включає зволоження поверхні хвостів, нанесення закріплювача на поверхню. Відомий спосіб передбачає використання в'яжучого розчину на основі сирого сульфатного мила [див. Технологическая инструкция ВТИ 228-ГК-ШХ-02-2003. Приготовление вяжущих растворов и закрепление пылящих поверхностей хвостохранилищ]. Недоліком відомого способу є те, що взимку, при температурі повітря нижче 0°С, неможливо використовувати водний розчин сульфатного мила, а також недостатня міцність плівки і утворення на її поверхні джерел повторного здіймання осілого дрібнодисперсного пилу. Задачею корисної моделі є підвищення стійкості до ерозії покриття поверхонь сухих пляжів діючих хвостосховищ за рахунок підтримання постійної вологості хвостів, яка забезпечується високою гігроскопічністю водного розчину природного бішофіту густиною не менше 1250кг/м3, що дозволяє підвищити надійність і ефективність заходів щодо зменшення викидів пилу в навколишнє середовище. Поставлена задача вирішується за рахунок того, що для закріплення поверхонь сухих пляжів діючих хвостосховищ здійснюють наступні операції: зволоження поверхні хвостів, нанесення закріплювача на поверхню. Згідно корисної моделі сухі поверхні пляжів зволожують з розрахунку Q = L сух B , де Q - витрата води, л/м2; Lcyx - товщина сухого шару поверхні пляжів, м; В - товщина шару поверхні пляжів, що просочується 1л води, м; до поєднання води, що просочується з капілярною водою, а потім наносять на зволожену поверхню шар водного розчину природного бішофіту, густиною не менше 1250кг/м3 з розрахунку 1,5-2л/м2 оброблюваної поверхні. Спосіб закріплення поверхонь сухих пляжів діючих хвостосховищ реалізується у такій послідовності. Перед початком закріплення, сухі поверхні пляжів зволожують водою за допомогою автомобіля з гідромонітором, який розташований на дамбі хвостосховища, з розрахунку L сух Q= B , де Q - витрати води, л/м2; Lcyx - товщина сухого шару поверхні пляжів, м; В - товщина шару поверхні пляжів, що просочується 1л води, м. Капілярна вода піднімається в товщі хвостів на висоту 0,6м від нульової проектної позначки хвостосховища. Зволоження здійснюється до поєднання води що просочується з капілярною водою. З ємнісного нагромаджувача в пункті збереження водного розчину природного бішофіту насосом перекачують розчин у автомобіль з гідромонітором. Закріплення зволоженої поверхні хвостів розчином природного бішофіту густиною не менше 1250кг/м здійснюється за допомогою автомобіля з гідромонітором з розрахунку 1,5-2л/м оброблюваної поверхні. Висока гігроскопічність водного розчину природного бішофіту забезпечує підтримання постійної високої вологості хвостів, що підвищує їх стійкість до ерозії. Таким чином, запропонований спосіб дозволяє підвищити надійність і ефективність заходів щодо зменшення викидів пилу в навколишнє середовище з поверхонь сухих пляжів діючих хвостосховищ.