Спосіб ранньої етіологічної діагностики серозних менінгітів у дітей

Реферат: UA 113780 U UA 113780 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а точніше до інфектології і такого її розділу, як нейроінфекції, і може бути використана для ранньої етіологічної діагностики серозних менінгітів (CM). Нейроінфекції у дітей становлять серйозну медичну та соціальну проблему, в структурі яких провідне місце займають CM. Серозне запалення ліквору може бути обумовлено як вірусами (ентеровіруси, герпесвіруси, вірус паротиту, кліщового енцефаліту, лімфоцитарного хоріоменінгіту та ін.), так і бактеріями (борелії, хламідії, лептоспіри, мікобактерії туберкульозу). В 50-70 % випадків етіологічними чинниками є ентеровіруси. За даними більшості дослідників, ентеровірусні менінгіти характеризуються гладким перебігом і сприятливим виходом захворювання. Одним з факторів, що визначають затяжний перебіг CM, є герпесвіруси, які можуть бути як етіологічним чинником захворювання, так і брати участь у формуванні мікстінфекції. Широке епідемічне поширення герпесвірусних інфекцій (ГВІ), довічна персистенція в організмі людини з можливою реактивацією, імунодепресивна активність, нейротропність говорять про участь цих збудників у розвитку асоційованої інфекції. У хворих з ГВІ CM характеризується важким тривалим перебігом з повільною санацією ліквору, частим розвитком ускладнень і залишкових явищ. Рання етіологічна діагностика СМ у дітей є однією з важливих проблем, оскільки в багатьох випадках допомагає уникнути проведення різних необґрунтованих діагностичних досліджень і нераціональної при вірусних інфекціях антибіотикотерапії. Крім цього, рання етіологічна діагностика та своєчасна адекватна противірусна терапія покращує прогноз клінічного перебігу, вихід та можливі наслідки захворювання. Традиційно для лабораторної діагностики CM застосовують серологічний і культуральний методи. Ці методи трудомісткі, вимагають значних витрат часу і дозволяють робити висновок про перенесену інфекцію ретроспективно. Застосовувані на сьогодні лабораторні дослідження (ПЛР, ІФА) значно поліпшили діагностику CM, проте широке їх використання в практичній медицині залишається обмеженим. Відомі способи диференційної діагностики бактеріального та вірусного менінгітів: на підставі вивчення вільнорадикального статусу ліквору у дітей (патент RU № 2339039), за визначенням вмісту лактоферину в лікворі (патент RU № 2323444), за визначенням сумарної концентрації гаптоглобіну у цереброспинальній рідині (патент RU №2 541 150 С1). Однак в практичній охороні здоров'я ці способи широкого застосування не знайшли. Найбільш близьким та вибраним за прототип є спосіб диференціальної діагностики менінгітів (Зинченко А.П. Острые нейроинфекции у детей - Л. Медицина, 1986-320 с.) за визначенням в спинномозковій рідині олігопептидів середньої молекулярної маси. Цей спосіб включає забір ліквору, визначення олігопептидів середньої молекулярної маси на спектрофотометрі при довжині хвилі А=254 нм (С1) і при А=280 нм (С2), розраховується діагностичний показник -ДП=С1\С2 При ДП2 діагностують вірусний менінгіт. Спосіб має наступні недоліки: олігопептиди середньої молекулярної маси - це пул різноманітних речовин з різною молекулярною масою, а жирні кислоти є складовими частинами фосфоліпідів клітинних мембран, що першими реагують на впливи інфекційних чинників. Тому, зміни у спектрі жирних кислот є первинними відносно до змін олігопептидів середньої молекулярної маси, і більш специфічними. Спосіб не є ефективним для діагностики серозних менінгітів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалити спосіб ранньої етіологічної діагностики серозних менінгітів у дітей, в якому за рахунок визначення додаткових показників та урахування їх прогностичної значимості досягається можливість в короткі терміни провести диференційну діагностику на ранній стадії захворювання, що дасть можливість призначення адекватної терапії. Поставлена задача вирішується в способі ранньої етіологічної діагностики серозних менінгітів у дітей, який здійснюють шляхом дослідження спинномозкової рідини та розрахунку діагностичного показника, згідно з корисною моделлю, проводять комплексне клініколабораторне обстеження з урахуванням клініко-анамнестичних даних, епідеміологічного анамнезу, при цьому ураховують клініко-анамнестичні показники, що містять показники статі, віку, наявності частих гострих респіраторних інфекцій (ГРІ), інфекційного мононуклеозу, хронічного тонзиліту, везикульозного висипу на шкірі і слизових оболонкахв анамнезі; купання у водоймищі і контакт із хворим на CM напередодні захворювання; маніфестацію клінічних проявів (доба захворювання); лихоманки, кратність блювання, наявність головного болю, судом, дисфункції кишечнику, виразність менінгеальних симптомів і тяжкість при надходженні до стаціонару; лікворологічних (цитоз, співвідношення лімфоцити/нейтрофіли, показники білка, 1 UA 113780 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 глюкози, хлоридів) і гематологічних (показники гемоглобіну, лейкоцитів, нейтрофілів, лімфоцитів, моноцитів, ШОЕ), визначають диференційно-діагностичні коефіцієнти (ДК) та діагностичну інформативність (І) окремо для клінічних показників, показників цереброспінальної рідини (ЦСР) та клінічного аналізу крові, диференційну діагностику за допомогою алгоритмів здійснюють шляхом алгебраїчного підсумовування ДК до моменту досягнення діагностичного порогу ДК>13,0, у разі, якщо після підсумовування ДК всіх показників алгоритму діагностичного порогу не досягнуто, діагноз невизначений, при досягненні діагностичного порогу на користь того чи іншого CM встановлюється відповідний діагноз, у разі, якщо досягається діагностичний поріг для двох етіологічних факторів, то аналізуються дані диференційної діагностики між ними і встановлюється діагноз, при цьому на користь ентеровірусних менінгітів (ЕВМ) свідчать: рідкісні ГРІ в анамнезі, чоловіча стать хворого, вік від 7 до 15 років, наявність контакту з хворим на CM, маніфестація клінічних проявів протягом 3-х діб, часті (5 разів на добу) блювоти, лабораторні показники різняться і мають діагностичну значимість тільки в групах порівняння; для герпесвірусних менінгітів (ГВМ) характерно: часті ГРІ в анамнезі, наявність везикульозного висипу на шкірі або слизових оболонках, інфекційного мононуклеозу в анамнезі, хронічного тонзиліту, жіноча стать хворої, вік до 4-х або 15 років, маніфестація клінічних проявів 7 діб від початку захворювання, наявність судом, відсутність або нечасті (1-2 рази на добу) блювання; цитоз 50 6 або 401*10 /л, вміст лімфоцитів у ЦСР 50 %, білка 0,31 г/л, рівень глюкози 3,25 ммоль/л і високий (127 ммоль/л) вміст хлоридів. Під спостереженням знаходилось 230 хворих у віці від 1 до 17 років, що перебували на лікуванні з приводу СМ у відділенні нейроінфекцій Обласної дитячої інфекційної лікарні м. Харкова. В етіологічній структурі переважали ентеровірусні менінгіти (ЕВМ) - 73,04 % (n=168), герпесвірусні менінгіти (ГВМ) склали 5,23 % (n=12), бактеріальні CM діагностували у 0,86 % (n=2). У 20,87 % (n=48) хворих етіологія захворювання залишилась не уточненою. У 22,61 % дітей перебіг CM мав місце на тлі персистуючої ГВІ, з яких у 57,69 % виявлялися маркери герпесвірусів в стадії лабораторної активності. Для розробки алгоритмів ранньої етіологічної діагностики CM хворі з верифікованим діагнозом були розподілені на три групи. Перша група (n=131) - хворі на ЕВМ. Друга група (n=12) - хворі на ГВМ. Третя група (n=37) - хворі з ЕВМ на тлі ГВІ. Всім пацієнтам було проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження з урахуванням клініко-анамнестичних даних, епідеміологічного анамнезу. Визначалася діагностична значущість 28 показників: клініко-анамнестичних (стать, вік, наявність частих гострих респіраторних інфекцій (ГРІ), інфекційного мононуклеозу, хронічного тонзиліту, везикульозного висипу на шкірі і слизових оболонках в анамнезі; купання у водоймищі і контакт із хворим на CM напередодні захворювання; маніфестація клінічних проявів (доба захворювання); лихоманка, кратність блювання, наявність головного болю, судом, дисфункції кишечнику, виразність менінгеальних симптомів і тяжкість при надходженні до стаціонару); лікворологічних (цитоз, співвідношення лімфоцити/нейтрофіли, показники білка, глюкози, хлоридів) і гематологічних (показники гемоглобіну, лейкоцитів, нейтрофілів, лімфоцитів, моноцитів, ШОЕ). В альтернативних групах хворих у всіх їх взаємопоєднаннях оцінювали диференційнодіагностичну значущість клініко-лабораторних показників за допомогою неоднорідної послідовної процедури Вальда-Генкіна. Всі досліджувані ознаки розбивалися на градації і потім визначалися диференційно-діагностичні коефіцієнти (ДК) та діагностична інформативність (І) окремо для клінічних показників, показників цереброспінальної рідини (ЦСР) та клінічного аналізу крові. Показники розподілялися в порядку зниження їх інформативності, що в подальшому, з урахуванням найбільш значущих з них, дозволило сформувати узагальнені діагностичні алгоритми (табл. 1, 2, 3) в кожній з груп порівняння. При цьому в алгоритм не включалися показники з дуже низькою інформативністю і ті, що не виявили діагностичної значущості. 50 Таблиця 1 Алгоритм диференційної діагностики ЕВМ та ГВМ Показник 1 Градація показника 2 рідко часто 50 51 ГРІ в анамнезі Лімфоцити у ЦСР, % 2 ДК 3 -6,0 +12,4 +5,4 -6,5 І 4 4,87 3,51 UA 113780 U Продовження таблиці 1 122 123-126 127-128 129 25 26-50 51-100 101-400 401 наявні відсутні 8,0 8,1 чоловіча жіноча 0,30 0,31 3,25 3,26 наявний відсутній 3 4-6 7 наявний відсутній 20 21-50 0,51 наявний відсутній наявний відсутній не було або 1-2 3-4 5