Спосіб кількісної оцінки вертикальних тектонічних голоценових рухів

Спосіб кількісної оцінки вертикальних тектонічних голоценових рухів шляхом зіставлення структури сучасного ґрунтового покриву з відомими значеннями амплітуд А і швидкостей рухів V за даними геодезичних, геоморфологічних, історичних та інших реперів та визначення діапазону рухів притаманного кожній номенклатурній одиниці ґрунту, який відрізняється тим, що в заданих пунктах місцевості, в тому числі біля реперів рухів, відбирають принаймні три зразки сучасного ґрунту з різних глибин ґрунтових розрізів до субстрату включно, визначають абсолютний вік зразків, наприклад радіовуглецевим методом, для зразків C2 2 (19) 1 3 75852 4 вано проводити на рівні 10000 років, хоча за дарічок і потужності алювію, які в цілому пропорційні ними різних дослідників вона коливається від амплітуді вертикальних зміщень ([6], с.19-114). 20000 до 4000 років [5]. За радіовуглецевими даОднак, є фактори, які знижують достовірність і ними рекомендований INQUA варіант відповідає точність способу. Недоліком способу є те, що він кліматичній події між пізнім зледенінням та недостатньо точний, оскільки річкова система, яка післяльодовиків'ям в Європі, яка виражена в даних перетинає ділянку, що підіймається або спорово-пилкового аналізу. опускається, може бути розташована не Джерелом похибок кількісної оцінки обов'язково у її центральній частині, де амплітуда тектонічних рухів голоценового етапу геологічної максимальна. Тобто, спосіб дозволяє кількісно історії є неоднозначності у виділенні товщин оцінити лише нижню межу амплітуд рухів. Пряма літологічних комплексів та датуванні відкладів залежність руслової ерозії від інтенсивності рухів у власне голоцену. Крім того, тривалість цього голоцені замаскована дією рухів попереднього відрізку геологічної шкали найменша. Швидкості часу, які вже створили розчленований рельєф і власне неогенових рухів співмірні, у той же час в аномальні ухили поверхні, у тому числі не тільки останні 10 тис. років малоконтрастні вертикальні над рухливими геологічними структурами, але й переміщення формують підняття або опускання над виходами розривних порушень, тріщинуватих амплітудою лише у перші метри і десятки метрів, зон, аномально м'яких або міцних порід [7]. Тому які слабо фіксуються у рельєфі та інших компочастина деформацій профілю дна річок не виклинентах ландшафтів. Контрастність прояву рухів ще кана тектонічними рухами голоцену і штучно менша у випадках коливного характеру голоценозбільшує або зменшує кількість структурних вих рухів або їх неуспадкованості порівняно із піднять, яка виявляється спостереженнями. більш давніми. В таких умовах достовірність і На континентах голоценові рухи кількісно виточність оцінки показників голоценових рухів визначаються також за шириною долин, меандрузначаються тим, наскільки достовірно та точно ванням русла, потужністю алювію заплав, а також враховані а) зміни абсолютних відміток рельєфу гранулометричним і мінеральним складом алювію. екзогенними нетектонічними причинами; б) Наприклад, тектонічні підняття в долинах річок горизонтальні компоненти тектонічних рухів; в) проявляються вузькими долинами і високими ступінь успадкованості рухів; г) істинна товщина рівнями заплав, малою потужністю алювію грубого голоценових відкладів і їх вік. гранулометричного складу, збагаченням алювію Відомими є способи діагностики режимів рухів стійкими до вивітрювання мінералами. Так, робоза особливостями будови річкових терас, долин, тами В.П. Палієнко для Передкарпатського прогидельт та речовинним складом і потужністю сучасну за комплексом показників виділено області (і ного алювію ([1], с.134-151). При цьому вік алювію морфоструктури) інтенсивних, середніх і слабких за відсутності датувань мовчазно приймається піднять, опускань, а також опускань, що змінились голоценовим. Існує, наприклад, група слабкими підняттями [8]. геоморфологічних методів вивчення морських і Позитивні результати з напівкількісних оцінок озерних терас, а також особливостей будови темпу або амплітуди рухів одержано Б.С. Луньорічкових терас, долин, дельт, речовинного складу, вим, а також В.Е. Некосом, B.I. Карповим та М.Г. потужності і фацій алювію з метою діагностики Бергером [9], які визначали неотектонічні підняття голоценових рухів. Ці методи використовують за збагаченням алювію магнетитом, цирконом, зв'язки тектонічних рухів з активністю ерозійноільменітом, рутилом і крупнозернистими акумулятивних процесів і мають загальний недолік фракціями та за збідненням легкими транспорта- складність та неоднозначність відокремлення бельними мінералами - силіманітом, турмаліном, тектогенної складової рухів від рухів нетектонічної амфіболами. Недоліком згаданого способу, який природи. Так, відомим є спосіб визначення не дозволяє кількісно оцінити рухи, є його низька інтенсивності росту геологічних структур за абсоточність внаслідок оперування напівкількісними і лютною деформацією поздовжнього профілю говідносними характеристиками, а саме лоценових терас із супутнім визначенням віку, відношеннями вмістів мінералів у важкій фракції та приміром, морських раковин радіоактивним метовідсотками вмістів мінералів важкої фракції від їх дом та розрахунком швидкості деформацій. Спосіб загальної кількості. Іншим недоліком є застосував С. Віте-Фінці в 1999р. по горах Загрос, трудомісткість мінералогічних аналізів, а також де швидкість росту антикліналей склала 2-7мм/рік відсутність визначення абсолютного віку сучасного ([2], с.204). Спосіб має переваги у тому, що у виалювію, який частково утворюється протягом четпадках первинно горизонтального положення повертинного періоду і є перевідкладеним верхонь морських і озерних терас можна одержати матеріалом давніших відкладів, який накопичувавоб'єктивні кількісні оцінки рухів незалежно від евся не лише на протязі голоцену. статичних змін рівня Світового океану. Однак, шиПри датуванні молодих відкладів не рокому застосуванню способу перешкоджає те, що враховується, що фази розвитку долин не необхідні дані можна одержати лише в береговій відповідають віку терас внаслідок гомотаксису, зоні за наявності викопних решток для датування тобто подібності відкладів і послідовності їх нашата підтвердження власне голоценового віку об'єкту рування в розрізі у різновікових стратиграфічних вивчення. Таким чином, даний спосіб має обмепідрозділах. Неточно визначаються як амплітуди ження вживання в просторі і геологічному часі. рухів, так і швидкість переміщень, як результат В континентальних умовах рухи певних ділення амплітуди рухів на невірно визначену територій, що мають річкову мережу, визначаютьтривалість голоцену. Наприклад, детальними ся за деформаціями поздовжних профілів русел радіовуглецевими і археологічними 5 75852 6 дослідженнями ([3], с.65) по річках Середньої Азії Відомим і наближеним до способу, що виявлено, що голоценовими є не тільки заплави і заявляється, є спосіб оцінки режимів рухів, засноперші надзаплавні тераси, але й більш високі теваний на існуванні прямого зв'язку середньої висораси висотою від 15-25м на рівнинах і до 30-60м в ти рельєфу, що розвивається, з вертикальними горах. неотектонічними переміщеннями. Індикатором За узагальнюючими даними Д. Боуена ([4], знаку рухів є потужність чохла четвертинних с.233-234) "...тепер відомо, що висота тераси над відкладів, у тому числі голоценових: в областях заплавою не може слугувати показником ані віку піднять товщина чохла зменшується внаслідок тераси, ані положення рівня моря у минулому... денудації, а при зануренні збільшується завдяки Терасовий алювій особливо здатний до акумуляції ([13], с.109-110). Спосіб полягає у перевідкладання. Гранулометричний склад алювію визначенні на території досліджень середньої вивсе більше використовується для висновків про соти сучасного рельєфу і середньої потужності палеогідрогеологію". четвертинних відкладів та величини денудаційного Стратиграфічне значення терас полягає у тозносу за геологічний час Т, подальшому му, що вони є індикаторами кліматичних змін. Тобвирахуванні амплітуди піднять як різниці між сето сумарна дія кліматичної ритмічності і пов'язана редньою висотою і потужністю молодих відкладів з нею зміна базисів ерозії та ритмічність або величиною денудаційного зрізу денної неотектонічних рухів дають значну похибку визнаповерхні. При наявності ділянок опускань їх чення швидкості і не інтерпретуються однозначно амплітуда за час Т визначається за сумарною веіз застосуванням лише одного способу. личиною середньої відмітки рельєфу і товщини Існують численні приклади невідповідності абвідкладів. Спосіб дозволяє розрахувати ймовірні солютного віку перших терас тривалості голоцену. швидкості неотектонічних рухів за окремі відрізки Наприклад, дані Дж. Фрая [10] по центральній четвертинного періоду, у тому числі за голоцен, частині США, а також матеріали Ф. Шоттона [11] при наявності стратиграфічних горизонтів з визнапо долині р. Ейвон (Велика Британія), де ченим абсолютним віком ([13], с.110). співвідношення стратиграфічних підрозділів Перевагами способує користування параметалювію терас, покривів морени і палеогрунтів вкарами, які можна вимірювати на всій площі робіт, зують, що річкова ерозія проявляється переважно введення умовного реперу геологічного часу, а на початкових стадіях зледеніння, осадконагротакож використання балансу мас порід, що мадження - на пізніх стадіях ритму, а часи утвопереміщуються внаслідок сукупної дії рення ґрунтового покриву співпадають із рельєфоутворюючих екзогенних і ендогенних періодами стабілізації. У зонах, перехідних між тектонічних факторів (денудація, акумуляція). Одпідняттями і опусканнями, спостерігається складне нак, він має недоліки, пов'язані із прийнятою теонакладання терасових рівнів і їх хронологічна ретичною основою та методичною реалізацією. підпорядкованість. Дійсно, наприклад, сумісне використання Відносно точно вік терас визначається лише збалансованої денудації-акумуляції випливає із детальними багатометодними дослідженнями, як однієї з парадигм геоморфології, а саме концепції це ілюстровано, наприклад, Д. Боуеном ([4], с.234динамічної рівноваги Дж. Джильберта і Дж. Хака. Її 237) по терасах р. Рейн в районі міста Кельн на критичний аналіз дав К. Оллієр і ін. ([14], с.423підставі вивчення вмістів кварцу, важких мінералів, 426). Доведено, що така динамічна рівновага, помолюсків, даних магнітостратиграфії, перше, спостерігається лише для повільних тафрохронології і вивчення лесових товщ. Себто тектонічних піднять, які встигають компенсуватися існує просторова діахронність терас і віку алювію, ерозійними процесами, і тоді товщина четвертинщо не дозволяє за способом, що розглядається, них відкладів і величини денудаційного зрізу об'єктивно визначити вік прояву рухів шляхом дійсно співмірні. По-друге, вона справедлива лише співставлення терасових рядів, а також не дає для середніх, або "зрілих", за У. Девісом, стадій підстави ув'язати послідовність терас із коливанрозвитку рельєфу з крутими схилами. Нарешті, ням рівня моря і достовірно оцінювати амплітуди концепція не враховує спотворюючої ролі рухів. реліктових форм рельєфу, які утворюються у виЗагальним недоліком способу кількісної оцінки падках швидких тектонічних переміщень. Наприкрежиму вертикальних рухів за будовою річкових лад, на ділянках поширення міцних корінних порід, долин є те, що інформація, яка одержується, не за К. Оллієром, з дев'яти можливих типів може бути інтерпольована на значні за площею геоморфологічних ландшафтів концепція вододільні простори. Особливо виразно це прояврівноваги справедлива лише для чотирьох, не лено в арідних і семіарідних районах. Щоб уникнусамих поширених у природі ([14], с.425). Тобто, ти цього недоліку, використовують інтерполяцію спосіб має обмежене застосування, не є міждолинних даних з побудовою карт універсальним і, приміром, дає значні похибки у ізодеформацій поздовжніх профілів русел річок випадках оцінки рухів, які проявляються у України [12]. Однак, недоліком інтерполяційного геоморфологічних ландшафтах зі сплощеними підходу є одержання картографічного представмежиріччями, або з коритоподібними долинами. лення рухів, яке не відповідає вимозі Обмежені можливості способу випливають тамасштабності, тобто рівномірності розташування кож з формального аналізу формул оцінки точок вимірів на площі досліджень. Крім того, якщо швидкості рухів. Згідно із способом ([13], с.110, річкова мережа тяжіє до розривних порушень, тоді 112, формули 1-3), якщо прийняти швидкості одержані значення рухів не відповідають істинним піднять +V і опускань -V, тоді амплітуда рухів А рухам тектонічних блоків і структур різного рангу. визначається за час прояву рухів Т по середній 7 75852 8 відмітці рельєфу Не, товщині четвертинного (або, швидкості рухів, і є недостатньо точним. Однією з зокрема, голоценового) чохла М і коефіцієнту причин похибок є також те, що ерозійно розчленорічної денудації Кд: ваний рельєф значною мірою формується й у до+V=(Hc-M)/T, мм/рік; -V=(Hc+M)/T, мм/рік; голоценовий час, а в способі, що розглядається, Кд=(А-Нс)/Т, мм/рік. штучно завищена амплітуда вертикальних рухів З наведених формул значення сумарних ділиться на відносно малу тривалість голоцену (10-12тис. років). амплітуд рухів A=V T дорівнюють Близьким до пропонованого є спосіб визна+A=+V T=Нс-М (підняття), -A=-(V T)=Hc+M чення знаку й інтенсивності вертикальних рухів в (опускання); звідси голоцені за появою на мобільних ділянках нетипоV T=Hc-M; -(V T)=Hc+M; Кд Т=А-Нс, вих (азональних) грунтів з аномальною будовою А=Кд Т+Нс; ґрунтових розрізів і відмінним від фонового речодобуток коефіцієнта денудації за рік на винним складом генетичних горизонтів [16]. геологічний час Т дорівнює сумарній денудації D Спосіб базується на відомому зв'язку за час препарування рельєфу. грунтотвірних процесів з динамікою рельєфу. Таким чином, амплітуда піднять +А=HcСутність зв'язку полягає у тому, що вертикальні M=D+Hc, звідки D=-М. рухи викликають зміну глибини залягання рівня Це значить, що спосіб оцінки рухів, який ґрунтових вод, водно-повітряного режиму і харакрозглядається, передбачає обов'язкову теру біогеохімічних процесів внаслідок порушення збалансованість денудаційного зрізу і потужності динамічної фізико-хімічної рівноваги та балансу четвертинних відкладів М, що є ідеальним випадпривносу-виносу речовини і енергії порівняно з ком. ґрунтовими розрізами основного ґрунтового фону При опусканнях -А=Нс+М=-(D+Hc) і D=2Hc+M. [17, 18]. Тобто денудація еквівалентна акумуляції Спосіб використовує відомий принцип товщі наносів, яка дорівнює подвійній середній різновіковості грунтів світу [19], згідно якому висоті денної поверхні разом із потужністю четвераналогічні чи близькі групи грунтів, навіть ті, що тинних відкладів. Однак, відомо, що при зануренні знаходяться в різних кліматичних та інших умовах, ділянок денудація підвищених місцевостей розташовуються на одновікових (і однотипних) повністю не припиняється, що робить формулу геоморфологічних елементах суші. Таким чином, оцінки амплітуди опускань неточною. на рельєфі піднять, який омолоджується, Узагальнення світового геоморфологічного ґрунтовий покрив еволюціонує внаслідок матеріалу, наприклад, К. Оллієром ([14], с.359) тектогенної ерозії від гідроморфної стадії грунтів в свідчать: "Швидкість тектонічних піднять фактично межах понижень і слаборозчленованого рельєфу примірно удвічі перевищує швидкість ерозії. Таке водноакумулятивних рівнин та низовин в сторону співвідношення слугує прямим доказом припущенгрунтів змитих, вилугуваних та інших, тобто до ня щодо росту гірських споруд, який відбувається у грунтів автоморфних, на ерозійних рівнинах і платеперішній час, коли підняття гір явно випереджуто. ють ерозію. Однак необхідно відмітити, що вказане Території, що здимаються, відрізняються поспіввідношення швидкостей є викривленим, ниженням рівня ґрунтових вод і зміною воднооскільки швидкість ерозії звичайно вимірюється повітряного режиму, умов вивітрювання мінералів для крупних регіонів, у той час як інтенсивність і перетворення гумусу. Прикладами тектогенної піднять визначається для окремих височин, еволюції грунтів служать відомі перетворення гірських хребтів або по ще більш локальних плогрунтів річкових долин в "зональні" ґрунтового фощах". ну (солонців в солоді за Б. Полиновим [20], лугоТаким чином, спосіб, що розглядається, вих і засолених грунтів в остеповілі використовує усереднені параметри, які дозволячорноземовидні за В. Ковдою [21] та ін.). На ють одержати об'єктивні оцінки тектонічних рухів територіях, які зазнають тектонічних опускань, лише для значних територій і, відповідно, є недосавтоморфні грунти набувають рис гідроморфних, татньо достовірним для практичних задач на коннаприклад, відбувається їх оглинення, засолоненкретних ділянках середнього і крупного масштабу. ня або карбонатизація. Узагальнюючі матеріали з Підтвердженням цьому є результати застосування еволюції грунтів ([22], с.59-64) підтверджують способу його автором з метою кількісної оцінки зв'язок біогеоморфологічних циклів розвитку голоценових рухів Донбасу, берегів Азовського грунтів з молодими тектонічними рухами. моря і Прибалтики. Наприклад, підняття Донбасу У згаданому способі індикаторами тектонічних протягом голоцену оцінені в 89-119м ([13], с.111). піднять слугують ознаки автоморфних стадій Це в 4-5разів перевищує амплітуди піднять за еволюції грунтів, наприклад, їх змитість комплексними геолого-геоморфологічними і геоде(еродованість) із зменшенням товщин розрізів, зичними вимірами, а саме 20-25м ([6], рис. 22). послаблення гумусоутворення, збільшення Модифікація способу, що розглядається, застосовилугуваності від карбонатів, ілювійованості, вана також його автором для визначення опідзоленості й інші. Опускання індикуються за швидкості голоценових рухів в районі міст Таллінн, уповільненням ерозії, а також намитістю грунтів Нарва, Пярну, Рига, Лієпая у порівнянні з ком(збереження або збільшення товщин розрізів). плексними геолого-геоморфологічними і геодезичСпостерігається підсилення гідроморфності, ними даними Ю. Мещерякова [15]. Їх аналіз приміром, оглеювання, засолонення, оглинення, показує, що згаданий спосіб дає відносну похибку осолонцювання, торфонагромадження тощо. Кошвидкості від -10% до +200% (в середньому +85%) ливний характер рухів згідно із розглядуваним порівняно з базовим методом, тобто завищує 9 75852 10 способом реконструюється за накладеними використовує такі показники як еродованість грунтотвірними процесами, які в структурі (змитість) верхнього шару грунту, намитість ґрунтового покриву проявлені появою комплексів і грунтів, оглеєність та ін. За радіовуглецевим датупоєднань грунтів, а також реліктових горизонтів у ванням, як відмічалось, весь розріз чорноземів розрізах ([23], с.11-12). лісостепової і степової зон України має голоценоПеревагою способу є використання інформації вий вік. Відповідно, верхні горизонти таких грунтів з повсюдно поширеного ґрунтового покриву. Крім мають менший абсолютний вік, який налічує перші того, реалізується можливість одержання даних тисячі років, і тоді ототожнювання швидкостей про режими голоценових рухів над структурами рухів з цим відрізком часу означає принаймні їх різного рангу - від крупних геоструктур типу завищення, а у випадку змін знаку рухів на протязі прогинів, платформ до структурно-тектонічних зон голоцену - взагалі непрогнозовану похибку. і локальних структурних форм (складок), що Досвід застосування способу, який розширює межі застосування способу. При цьому розглядається, в межах Волино-Подільської плити найбільш достовірна оцінка молодих рухів і Передкарпатського прогину [25] підтверджує, що одержується по вододільних і схилових просторах, спосіб дає можливість за структурою ґрунтового що є недосяжним для традиційних покриву виділити ділянки із спокійним або слабогеоморфологічних методів. Спосіб використовує як активним режимом рухів, з мало-, середньо- та предмет досліджень сучасний ґрунтовий покрив, інтенсивними здиманнями або опусканнями, тобто конкретно - лісостепової та степової зон України. одержати якісні оцінки режиму рухів. Недостатня Грунти вказаних зон мають за радіовуглецевими точність способу підкреслюється також даними абсолютний вік, близький до тривалості невизначеністю часового інтервалу в межах гологолоцену, себто до 7-8тис. років ([24], с.304-310). цену, протягом якого відбувалося формування Таким чином, спосіб, що розглядається, в умовах теперішньої структури ґрунтового покриву. лісостепу і степу може давати оцінки рухів, Необхідність введення показника часу наближені до істинних, але в інших географічних ґрунтоутворення, як у способі, що пропонується, зонах його достовірність слід доводити, що є випливає з відомого факту, що вік сучасного недоліком. ґрунтового покриву змінюється від сотень років і Недоліком способу є також те, що він перших десятків тисяч років в гумідних областях використовує якісні, у кращому випадку (залежно від гляціологічної історії району), до сонапівкількісні ознаки напрямку вертикальних рухів і тень тисяч років у позатропічних областях, де не їх інтенсивності. Наприклад, для Дніпровськобуло зледенінь, і, нарешті, кількох мільйонів років донецької западини за даними автора способу в екваторіальному та тропічному поясах на давніх ([16], с.65) мала активність Синівської, залишкових корах вивітрювання ([22], с.53). Таким Медведівської, Решетилівської, Рябухінської та чином, недоврахування віку грунтів, який може інших локальних структур відбивається у зміні ровідрізнятися в різних регіонах світу на декілька дових відмін черноземів, у той же час малоактивні порядків, передбачає значну помилку визначення в голоцені структури можуть відрізнятися від швидкості тектонічних рухів. геодинамічно спокійного фону в основному за виНайбільш близьким до способу, який довими відмінами цих грунтів: зменшенню розглядається, є спосіб індикації молодих вертигумусності (малогумусні, середньогумусні тощо) й кальних тектонічних рухів [26]. Він заснований на вилугуваності (Дмитрівська структура), або за залежності ареалів поширення зональних різновидами грунтів з відмінним гранулометрич(ґрунтовий фон) і азональних сучасних грунтів та ним складом (приміром, Єфремівська складка з ступеня їх змитості (намитості) від знаку і амплітуд більш легким механічним складом верхніх вертикальних тектонічних рухів. Спосіб горизонтів порівняно з ґрунтовим покривом передбачає виділення в межах геоструктур, що спокійніших ділянок). Ще значніша розмитість досліджуються, за геолого-геофізичними даними, критеріїв оцінки рухів проявлена для ділянок картами грунтів і еродованості земель так званих складноколивних голоценових рухів, де тектогенних ландшафтів з покривом зональних і констатується "... мозаїка темно-сірих і сірих азональних грунтів, з яких формується набір хаопідзолених грунтів, реградованих, опідзолених і рактерних грунтів, що поширені в околі геодезичвилугуваних черноземів в межах Роменської, них, геоморфологічних та інших реперів з Більської, Леляківської, Шебелинської, відомими значеннями амплітуд та швидкостей Качанівської і інших стуктур" ([16], с.65). голоценових рухів; далі будується зіставний ряд Перелічені вище індикатори рухів у тектогенної еволюції грунтів від режиму опускань ґрунтознавчому відношенні використовують передо стабільного і режиму здимань, де кожній важно особливості структури ґрунтового покриву номенклатурній одиниці грунту відповідає свій на ділянках різної мобільності, тобто площівне діапазон амплітуд рухів; на основі цього в поширення ґрунтових типів і їх поєднань. В необхідних пунктах за поширенням певних місцевостях зі строкатим ґрунтовим покривом класифікаційних одиниць грунтів визначають знак і достовірна кількісна оцінка режиму рухів у будьамплітуду рухів, останні уточнюють за якій заданій точці досліджуваної території, пропорційною залежністю ступеня змитостіускладнюється, тому що виникає проблема обнамитості грунтів від інтенсивності здимань або грунтування розмірів усереднюючої ділянки, для опускань. При цьому швидкість рухів в точках споякої слід оцінювати режими рухів. стережень визначається діленням амплітуд рухів Спосіб, що відомий, оперує характеристиками на прийняту тривалість голоцену. верхніх ґрунтових горизонтів, оскільки Позитивним для способу, що розглядається, є 11 75852 12 побудова ряду тектогенної еволюції грунтів, що і властивостей всього ґрунтового розрізу дозволяє використати набір біжучих грунтотвірних тектонічними рухами, які діяли на протязі голоцепроцесів і відповідних їм ґрунтових одиниць, ну. Це підкреслює недостатність застосованих у сформованих дією усього діапазону динаміки способі ознак і дій для забезпечення очікуваних рельєфу даної території. Перевагою способу, достовірних і точних кількісних оцінок рухів, які порівняно з попередньо розглянутим є те, що він придатні для повсюдного застосування. Поодинокі вже використовує кількісну інформацію з кількох параметри не дозволяють уникнути впливу відомої генетичних горизонтів грунту у вигляді даних про мінливості будови складу ґрунтових розрізів у товщини горизонтів, загальну товщину розрізу до поєднаннях елементарних геохімічних ландшафтів субстрату включно, а також ступінь змитості (катенах). (намитості) грунтів у відсотках або частках від В основу винаходу покладено задачу кількісної одиниці. Крім того, у цьому способі покращенню оцінки знаку, амплітуди та швидкості вертикальних статистичної стійкості оцінок інтенсивності рухів, що відбувалися на протязі голоцену або тектогенної ерозії або акумуляції сприяє розрахуйого відрізків, шляхом урахування ступеня зрілості нок відношень товщин перехідного (ілювіального) всього ґрунтового розрізу за комплексом горизонту Hr, захищеного від ерозії, до товщин показників його речовинного складу, властивостей гумусово-акумулятивного горизонту Hr в точках і будови та введенням нормування розрізу за шкаспостережень. лою геологічного часу на основі радіоізотопного Недоліком способу є недостатня точність видатування з метою підвищення достовірності, значення характеристик рухів, тому що ділянки детальності і точності вимірів в межах будь-яких окремих номенклатурних одиниць грунтів можуть територій, що мають ґрунтовий покрив. не включати реперів тектонічних зміщень, тоді Ознаки прототипу, що співпадають з інтерполяція між елементами ряду тектогенної суттєвими ознаками винаходу, який пропонується: еволюції грунтів вносить додаткову похибку в розвстановлення в межах геоструктур, тектонічний рахунки. режим яких вивчається, особливостей поширення Спосіб характеризується недостатньою зональних (ґрунтовий фон) і азональних грунтів, достовірністю оцінок, оскільки в ньому використопобудова зіставного ряду тектогенної еволюції вуються характеристики не всього ґрунтового грунтів від режиму опускань до стабільного і рерозрізу як єдиної квазіврівноваженої біогеохімічної жиму здимань, де кожній номенклатурній одиниці системи [27], а лише його верхня та середня часгрунту, поширеній в околі геодезичних, тина, без розгляду материнського грунтотвірного геоморфологічних та інших реперів, відповідає субстрату. Крім того, спосіб поєднує групи свій діапазон рухів. напівкількісних і кількісних параметрів розрізів у Суть винаходу полягає у визначенні для довільному співвідношенні. Наприклад, ступінь досліджуваних геоструктур, точок або ділянок еродованості визначається в Україні за картами земної поверхні характеру еволюції грунтів (регрееродованості земель і польовими вимірами у сивна або прогресивна еволюція за Ф. Дюшофувідсотках змитості горизонту з градацією через 10ром ([27], с.466), стадії еволюції (примітивна, зріла 30% його товщини ([28] с.177-178), а самі товщини або деградаційна ([22], с.59-64) шляхом кількісної горизонтів оцінюються з точністю приблизно 1см оцінки ступеня зрілості генетичних горизонтів (0,5-2% відносних). Середню оцінку вертикальних ґрунтового профілю за відомими методами, рухів, яка при цьому одержується, не можна ввавстановленні абсолютного віку горизонтів не менш жати ефективною та незміщеною, тому що вона як у трьох точках (інтервалах) опорних розрізів, залежить від кількості числових і напівкількісних ув'язці показників зрілості, геохронологічних даних характеристик режимів рухів, сукупно використаі реперних кількісних визначень характеристик них на конкретних пікетах. рухів шляхом побудови в географічних координаНедоліком способу є також суб'єктивність тах багатовимірних статистичних залежностей віднесення оцінок рухів до фіксованої умовної "абсолютний вік - ступінь зрілості - реперні оцінки тривалості голоцену, тобто він недостатньо дерухів", визначенні у потрібних місцях і для тальний, тому що не дозволяє визначити режими необхідних інтервалів геологічного часу та розрізу рухів в окремі інтервали часу в межах голоцену. параметрів зрілості ґрунтів та абсолютного віку, за Застосування способу територіально обмежено якими по одержаних залежностях визначаються геоструктурами, вкритими ґрунтовим плащем, що кількісні значення знаку, амплітуди та швидкості утворився в голоценовий період. Між тим, віковий вертикальних тектонічних рухів. рубіж голоцену, приміром, в Північній Канаді, В основі відрізняльних ознак винаходу лежать складає 6000р., а в окремих районах Північної наступні відомості. Америки - 13000р. ([4], с.132). Відомо, що сучасне ґрунтознавство визнає два Крім того, відсутнє нормування параметрів шляхи еволюції грунтів [27]. Прогресивна еволюція тектогенних змін складу, властивостей і показників відрізняється розвитком ґрунтотворних процесів і площівного поширення грунтів на шкалу формуванням зрілих або клімаксних грунтів із геологічного часу, що перешкоджає одержанню кількома чітко вираженими генетичними горизоноб'єктивних кількісних оцінок режимів вертикальтами нормальної товщини. Клімаксні грунти незаних тектонічних рухів, які відбувались власне у лежно від материнського субстракту є подібними. голоценовий етап розвитку Землі. Другий, регресивний напрямок еволюції в Загальним недоліком способу є те, що він геологічному часі віддаляє грунти від зрілого стану використовує окремі фрагментарні параметри, а і завершується утворенням примітивних та обезне синтезуючі показники ступеня зміненості складу главлених ерозією ґрунтових профілів з малою 13 75852 14 кількістю горизонтів незначної товщини, або перерозрізу) та до восьми властивостей грунтів, їх криттям верхніх горизонтів молодими наносами. співставленні й нормалізації шляхом ділення Рушійною силою, що реалізує той чи інший кількісних значень характеристик на максимальні шлях еволюції грунтів, є загальні кліматичні зміни, значення для кожної з восьми характеристик. Далі а також геологічна будова і динаміка рельєфу нормалізовані показники, які змінюються за абсогрунтів ([22], с.70). Розвиток грунтів у лютною величиною від 0 до 1, сумуються для кожбіогеоморфологічних циклах пов'язаний із проявом ного горизонту, а сума ділиться на кількість викотектонічних рухів: стабільний рельєф тектонічно ристаних властивостей. Тим самим одержується спокійних ділянок сприяє формуванню зрілих індекс розвитку горизонту. Добуток індексу горигрунтів, вертикальні рухи викликають омолоджузонту на його товщину і сумування даних для всіх вання розрізів тектогенної ерозією або намивом горизонтів являє собою індекс розвитку всього молодих перевідкладених наносів ([19], с.85-89). профіля, включаючи материнський субстрат. Кліматичний фон післяльодовиків'я на протязі гоСпівставлення віку, глибини і індексу зрілості оклоцену з відносно незначними змінами водноремих інтервалів розрізів або розрізів в цілому термічного режиму підкреслює роль дозволяє одержати залежності індексу зрілості як геоморфологічного чинника як превалюючого в функції глибини і віку грунту. Фактично цей метод утворенні структури покриву сучасних грунтів. дає інтегральний параметр - зрілість всього Таким чином, на відміну від відомого способу, профілю або його частини і дозволяє оцінити спосіб, що заявляється, передбачає використання відхилення від стану біогеохімічної рівноваги у разі індикаторного значення не тільки структури аномальних індексів зрілості. ґрунтового покриву, тобто аномального розподілу У методі Д. Харден до показників зміни влаґрунтових типологічних одиниць на площі з стивостей грунтів в геологічному часі відносяться диференційованою мобільністю рельєфу, а й гранулометричний склад, вологість і пластичність, показників зрілості ґрунтових розрізів, а саме колір (за діаграмою Манселла), рубіфікація аномальність конкретних розрізів за зрілістю, (відтінки кольорів внаслідок зміни співвідношень порівняно із зрілими розрізами, що формуються в форм заліза і марганцю у нижніх горизонтах, за умовах стабільного тектонічного режиму. Кубієною), меланізація (зміна кольору верхніх Спосіб використовує так звані стійкі горизонтів внаслідок зміни вмісту гумусу), ступінь властивості грунтів ([19], с.82), проявлені в ілювійованості (вмитості глинистих частинок в ґрунтових розрізах системою генетичних нижні горизонти), текстура (глибиста, стовбчаста, горизонтів з певним мінеральним і хімічним склагрудкувата тощо, за відомими шкалами), величина дом та усталеними фізико-хімічними і фізичними лужності-кислотності рН. Модифікація методу, властивостями. пропонована Д. Харден та Е. Тейлор (1983), Ступінь розвитку ґрунтового профілю в ландпередбачає використання з восьми властивостей шафтних катенах визначають за відносною зміною лише чотирьох, які кореляційно найтісніше кількості горизонтів, їх товщини й речовинного пов'язані з віком ([30], с.352). складу при переході від типових нерозвинутих (так Таким чином, у способі, що заявляється, важзвані рендзини) або слаборозвинутих грунтів (наливим є застосування індексів розвитку окремих приклад малопотужних, у гірських і передгірських генетичних горизонтів або профілю в цілому, що територіях, а також гідроморфних грунтів заплав і дозволяє підвищити достовірність і точність перших терас) - до повно розвинених фунтових кількісних оцінок завдяки комплексним характерирозрізів на різних материнських породах. Так, Ф. стикам складу і властивостей ґрунтових розрізів, Дюшофур приводить низку прикладів типової які відображають історію їх формування і еволюції грунтів на глинисто-вапняковій і специфіку прояву факторів ґрунтоутворення, у силікатній породі, опідзолених на схилах, тому числі динаміки рельєфу. гідроморфних глейових і без глею грунтів тощо Суттєвою відрізняльною ознакою способу є ([27], рис., 56, 65, 71, 73). З кількісних характеривизначення абсолютного віку горизонтів грунтів і стик розвиненості профіля рекомендується субстрату, наприклад, радіовуглецевим методом порівнювати вмісти глинистої фракції, заліза й [18, с.400-414]. Експериментальні дані свідчать, алюмінію та кремнію в нижніх горизонтах що вік ґрунтів, у тому числі викопних, і порівняно з верхніми (індекс виносу глини). В грунтотвірного субстрату, відображають характер і гідроморфних грунтах розвиток ґрунтових процесів швидкість геологічного кругообігу речовини, тобто оцінюють за акумуляціями кальцію, магнію, заліза геоморфологічну динаміку й еволюцію місцевості (конкреції), окиснювально-відновними умовами [19, с.309]. Відповідно, на досліджуваних (Eh) і характером перетворення гумусу. територіях визначення абсолютного віку ґрунтових Існує метод одержання кількісного індексу розрізів по типах грунтів і всьому еволюційному розвитку всього ґрунтового профілю. Він апроборяді грунтів дозволяє ввести часову шкалу, до якої ваний Дженіфер В. Харден та Д. Харден і Емілі М. прив'язуються амплітуди вертикальних рухів, які Тейлор на матеріалі 21 ґрунтової одиниці і 140 перед тим орієнтовно визначаються за горизонтів водозбірної площі р. Мерсед у еволюційним рядом грунтів з реперною Центральній Каліфорнії, США [29], а також низки геоморфологічною, геодезичною, історичною та ін. фунтових типів чотирьох кліматичних зон США прив'язкою. району Вентури у південній Каліфорнії, Лос-Крузес Ізотопне датування генетичних горизонтів в штаті Нью-Мексико і Сасквеханської рівнини знижує неоднозначність, пов'язану з тим, що схожі центральної Пенсильванії [30]. Метод полягає уза будовою грунтові розрізи можуть формуватися визначенні абсолютного віку горизонтів (інтервалів як при слабких підняттях (мала інтенсивність 15 75852 16 ерозії, значні потужності раніше сформованих відповідають зародковій стадії ґрунтоутворення. верхніх горизонтів), так і при малоамплітудних Спосіб реалізують наступним чином. опусканнях (компенсація раніше еродованих В границях геоструктур, тектонічний режим ґрунтових розрізів малопотужними товщами намияких вивчається, виділяються за структурою тих грунтів). Пропонований спосіб враховує ґрунтового покриву та інших складових відповідне омолоджування або старіння гумусу ландшафтів (рослинність, ґрунтові води і ін.) верхніх горизонтів при різних знаках рухів, що нормальні і так звані тектогенні ландшафти, що дозволяє за радіоізотопним датуванням і будовою відповідають діапазону амплітуд і знакам вертита складом грунтів достовірно реконструювати кальних рухів, зареєстрованих наявними історію рухів. геоморфологічними, історичними, геодезичними та Важливою перевагою способу, що ін. реперами. Будується, як у відомому способі, пропонується, є те, що на відміну від прототипу, де зіставний ряд еволюції типів грунтів залежно від використовується інформація стосовно структури режимів рухів, відомих в межах реперної мережі. ґрунтового покриву та верхніх горизонтів, він Тим самим, для біокліматичних і геологовикористовує додаткову інформацію щодо будови ландшафтних умов району досліджень визначаі складу ґрунтових розрізів з визначенням абсоються в першому наближенні інтервали зміни лютного віку фунтових горизонтів, тобто амплітуд та знаки молодих рухів, що вважаються чотирьохвимірну інформацію. Це підвищує голоценовими, контури ділянок з аномальними достовірність заключень щодо характеристик режимами рухів (мобільні площі), а також рухів, тому що в результаті застосування способу відповідні їм грунтові типи та їх поєднання. одержується повноцінна (цілісна) просторовоВ подальшому відповідно до способу, що часова модель розвитку ґрунтового чохла під дією пропонується, в околі реперів рухів та в межах тектонічних рухів, яка дозволяє об'єктивно типових ландшафтів, де відсутні репери, закладавирішити зворотню задачу і відновити (реконстють опорні грунтові розрізи до материнського руювати) режим рухів у будь-якій заданій точці ґрунтотвірного субстрату включно, описують їх за заданого часового інтервалу голоцену. відомими ґрунтознавчими методиками, наприклад Важливим є також використання [31]. При цьому виконується морфологічний опис універсальних показників зрілості, які справедливі кількості і товщин генетичних горизонтів, їх струкдля різних кліматичних зон, що дозволяє розширитури і текстури, кольору, будови, механічних і ти область застосування способу. фізико-хімічних властивостей, у тому числі тих, що Таким чином, вирішення завдання досягається характеризують зрілість розрізів; це дозволяє тим, що більш повно і детально вивчається й оцінити ступінь змитості (намитості) розрізу, виявикористовується ступінь зрілості ґрунтових вити гідроморфну, клімаксну або деградаційну горизонтів і ґрунтового покриву в цілому, який застадію еволюції конкретного ґрунтового розрізу і лежить від знаку, амплітуди і швидкості рухів, а послідовностей розрізів (профілів) в межах катен достовірна кількісна оцінка останніх для всього від елювіальних ландшафтів підвищень місцевості голоценового періоду або його відрізків до акумулятивних ландшафтів заплав і перших здійснюється шляхом ув'язки числових реперних терас долин. Попереднє співставлення з режимагеоморфологічних, геодезичних та інших даних ми рухів дає можливість виявити і порівняти про режими зміщень з кількісними значеннями діапазони рухів з характеристиками ґрунтових (індексами) зрілості та абсолютним віком профілів, сформованих в типових ландшафтних відповідних інтервалів ґрунтових розрізів. асоціаціях. В джерелах патентної і технічної інформації не Опис розрізів супроводжується відбором виявлено нових ознак запропонованого способу принаймні трьох зразкив грунту з верхньої, кількісної оцінки вертикальних тектонічних рухів, центральної і нижньої частини розрізу (у т.ч. які проявлялись на протязі голоцену, а саме ґрунтотвірного субстрату) з прив'язкою до генеодержання співставного ряду числових характеритичних горизонтів грунтів. Мінімальна кількість стик рухів і відповідних їм індексів зрілості грунтів, проб, що дорівнює трьом, диктується зазвичай а також ув'язка оцінок рухів і зрілості з часовою нелінійним характером кривих залежностей шкалою за результатами геохронологічних визнапараметрів грунту від віку із збільшенням глибини чень. відбору. Оптимальна кількість зразкив може розОтже, спосіб, що пропонується, відповідає раховуватися, виходячи з припустимої похибки критерію "новизна". Ознаки відмінності способу апроксимації кривої, заданої точності визначення забезпечують йому нові якості, а саме: характеристик зрілості зразків різного віку, які зна- підвищення достовірності, точності і повноти ходяться на різній глибині, або необхідної точності одержуваної інформації про рухи завдяки викориоцінки амплітуд вертикальних рухів. станню багатопараметричних статистично За необхідності більш детальної оцінки рухів змістовних і незміщених оцінок зрілості ґрунтових збільшується густина точок випробування розрізу і профілів; кількість визначень абсолютного віку. - однозначне визначення нижньої межі голоУ відібраних взірцях визначають абсолютний цену або його необхідних інтервалів за кривою вік, наприклад, відомим радіовуглецевим методом зміни абсолютного віку з глибиною; [32], а також речовинний і гранулометричний - можливість оцінки рухів у будь-який точці, де склад, фізико-хімічні характеристики (Eh, pH, наявний ґрунтовий покрив різного генезису, тому гігроскопічну вологість тощо), які поряд з даними що індекси зрілості мають конкретні числові знапольового обстеження слугують основою визначення навіть в юних примітивних грунтах, що чення ступеня зрілості ґрунтів. Визначення 17 75852 18 необхідних характеристик проводяться за ний інтервал голоценового періоду у будь-якій відомими методичними і лабораторними точці площі. керівництвами, наприклад [33, 34]. Далі задається інтервал часу в межах Якщо по ділянці досліджень наявні результати тривалості голоцену, для якого обчислюються папольових обстежень (ґрунтових зйомок), виконараметри рухів; з цією метою створюється них раніше, чи дані камеральної обробки, вони вибірковий масив кількісних значень індексів розможуть замінити або скоротити необхідний обсяг витку і амплітуд рухів по опорних розрізах, польових і лабораторних досліджень при виконується статистична обробка з визначенням реалізації способу. залежностей між індексом розвитку грунтів, абсоДалі по вивчених розрізах для конкретних лютним віком та сумарною амплітудою вертикальзразкив визначається індекс зрілості (розвитку) них рухів для умов переважання режиму опускань, відповідних генетичних горизонтів грунтів і розрізів знакозмінних малоамплітудних рухів та перевав цілому, приміром, за методикою Д. Харден [ ]. жаючих здимань. Індекси співставляються з абсолютним віком у Для прийнятих одновікових інтервалів, які вигляді порівняльних таблиць та графіків, будудосліджуються (часових зрізів tі) в діапазоні від ються криві "індекс розвитку - вік горизонтів наймолодших голоценових рухів до тих, що (розрізів)". Вказані криві дозволяють визначити відповідають найдавнішим сучасним грунтам глибину залягання горизонтів або їх частин, які території, послідовно або у необхідному порядку відповідають підошві відкладів голоценового віку визначають місця поширення грунтів, яким за знаабо іншого відрізку геологічного часу, взятого для ченнями індексу розвитку відповідають певні кількісної оцінки режиму рухів, що проявлялись у абсолютні значення сумарних амплітуд рухів. Тим цей період. Точне визначення нижньої границі самим в заданій системі географічних координат власне голоцену або його іншої досліджуваної ділянки одержують цифрові значення рухів у частини в ґрунтових розрізах сприяє одержанню необхідних точках (лініях). достовірної оцінки режиму рухів у заданий період Далі інтерполяцією даних або в інший спосіб часу. для прийнятого часового зрізу будують карту суВідмітимо, що в межах ґрунтових катен нижня марних амплітуд рухів з урахуванням їх знаку, а границя голоцену не обов'язково співпадає з для кожної точки виміру або інтерполяції супутньо єдиним генетичним горизонтом грунтів як визначають швидкість рухів діленням амплітуд на внаслідок виклинювання та розмитості границь тривалість геологічного періоду, для якого визнагоризонтів на ділянках рельєфу, які омолоджуютьчаються характеристики вертикальних зміщень. ся підняттями, так і завдяки утворенню зворотних На завершальному етапі об'єднують дані по кліноформних горизонтів грунтів на ділянках, які інтервалах голоцену, будують серії карт ізодинам занурюються, з намитими грунтами. Іншими слопо часових зрізах, наприклад, від наймолодших до вами, горизонти грунту і поверхня ґрунтотвірних найдавніших грунтів (до материнського субстрату порід на мобільних територіях є діахронними включно) визначають місця прояву різних режимів утвореннями, підтверджуючи й тут справедливість рухів у геологічному часі і створюють просторову правила Головкінського-Вальтера, яке визначає багатовимірну модель (х, у, z, t, A, V) стратиграфічну підпорядкованість осадових шаругеодинамічного розвитку даної території в голоцені ватих різновікових утворень, сформованих на з використанням, наприклад, географічних нерівному за гіпсометрією ложі. інформаційних систем (ГІС). При практичній реалізації способу, що Джерела інформації: пропонується, визначення глибинного положення 1. Николаев Н. И. Новейшая тектоника и геонижньої границі голоцену або його складових продинамика литосферы. - М.: Недра, 1988. - 491с. водиться для грунтів різних типів, підтипів 2. Современная геодинамика литосферы кон(відповідно до переважаючих ґрунтових процесів), тинентов. Методы изучения / В.С. Хромовских, родових відмін (відповідно до складу субстрату, В.П. Солоненко, Ю.К. Щукин и др. - М.: Недра, хімізму вод), видових ознак грунтів (за ступенем 1989. - 278с. розвитку ґрунтотвірних процесів - опідзолювання, 3. Никонов А.А. Голоценовые и современные гумусованості, засолення і їх поєднаннями), движения земной коры (геолого- геоморфологичерізновидів грунтів за гранулометричним складом ские и сейсмотектонические вопросы). - М.: Наука, верхніх горизонтів і субстрату, розрядів фунтових 1977. - 240с. відмін за генезисом ґрунтотвірних порід. Для за4. Д. Боуэн. Четвертичная геология. Стратикартованих ґрунтовою зйомкою територій графическая основа междисципли-нарных исслевиділення набору номенклатурних одиниць в дований. - М.: Мир, 1981. - 272с. потрібних місцях проводиться за стандартною ме5. Morrison R.В. The Pleistocene - Holocene тодикою. Результати співставляються з даними boundary. Geol. En Mijb., 48, 1969. - pp.363-372. про режими рухів і глибинну прив'язку межі голо6. Соколовский И.Л., Волков Н.Г. Методика поцену по основних номенклатурних одиницях этапного изучения неотектоники (на примере югогрунтів, приміром, у вигляді таблиць або набору запада Русской платформы). - Київ: Наук. думка, графіків трьохвимірних залежностей "індекс 1965. - 135с. зрілості - показники режиму рухів - глибина розрізу 7. Геренчук К.И. Тектонические закономерно(вік)". Таким чином для грунтів, поширених на сти в орографии и речной сети Русской равнины. ділянці з певною диференціацією вертикальних Львов: Изд-во Львовского ун-та, 1960. - 242с. рухів, одержуються вихідні дані, що дозволяють 8. Палиєнко В.П. Голоценовые движения земвирахувати кількісні характеристики рухів за заданой коры в Предкарпатском краевом прогибе и 19 75852 20 формирование аллювия. Автореферат дисс. на нины / Почвоведение, 1966., №9. - С.1-12. соиск. уч. степ. канд. геол.-минерал, наук. - Киев. 22. Розанов Б.Г. Почвенный покров земного Институт геологических наук. - 1970. - 22с. шара. М.: Изд-во МГУ, 1977. - 248с. 9. Некое В.Е., Карпов В.И., Бергер М.Г. Мине23. Поливцев А.В. Почвы тектонически активралогическая дифференциация голоценового алных регионов Украины: зональность, проблемы лювия некоторых рек левобережной Украины и ее картирования и геохимического изучения / Примесвязь с неотектоникой / Мат-лы Харьковского отнение мат. методов и компьютерных технологий дела Геогр. общества Украины. Вып. IX. Структупри решении задач геохимии и охраны окружаюри, геоморфол. и неотектоника Украины (2). - М: щей среды. Мат-лы Междунар. Симпозиума. Недра, 1970. - с.94-103. Львов, 1992. - с.11-13. 10. Frye J.С. Pleistocene succession of the cen24. Герасимов И.П. Абсолютный и относиtral interior United States / Quaternary Res., 3, 1973. тельный возраст почв / Эволюция и дифферен- pp. 275-283. циация природы Земли. И.П. Герасимов. Избран11. Shotton F.W. The Pleistocene succession ные труды. - М.: Наука, 1990. - 312с. around Brandon, Warwickshire / Phil. Trans. Res. 25. Полівцев А.В. Педогеоморфологічні метоSoc., 254, 1968. - pp.387-400. ди у вивченні голоценових рухів (на прикладі 12. Соколовський І.Л., Волков М.Г. Поділля і передгір'їв Українських Карпат) / Неотектоніка Дніпровсько-Донецької западини / Геодинаміка, 1998, №1. - Львівська політехніка. Геол. журнал, т. 29, №5, 1969. - с.3-12. Львів, 1998. - С.99-110. 13. Панов Д.Г. Количественная оценка неотек26. Полівцев А.В. Спосіб індикації молодих тонических движений равнин материкових платвертикальних тектонічних рухів. Патент України форм / Тектонические движения и новейшие 59566А. Дата подання заявки 02.08.2002. Опубл. структуры земной коры. М-лы совещания по про15.09.2003р. Бюл. №9, 2003р. Інститут геології і блемам неотектоники. Под ред. Н.И. Николаева.геохімії горючих копалин НАНУ та НАК "Нафтогаз М.: Недра, 1967. - 453с. України". - прототип. 14. Оллиер К. Тектоника и рельеф. - М.: Не27. Дюшофур Ф. Основы почвоведения. Эводра, 1984. - 460с. люция почв (Опыт изучения динамики почвообра15. Мещеряков Ю.А. Молодые тектонические зования). - М.: Прогресс, 1970. - 592с. движения и эрозионно-аккумулятивные процессы 28. Евдокимова Т.И. Почвенная съемка. - М.: северо-западной части Русской равнины. - М.: Изд Изд-во МГУ, 1987. - 269с. -во АН СССР, 1961. - 390с. 29. Harden J.W. A quantitative index of soil de16. Поливцев А.В. Педогеоморфологические velopment from field descriptions: examples from критерии картирования тектонически активних chronosequence in central California / Geoderma, 28 структур / Мат-лы межгосуд. науч. конференции (1982) 1-28. "Актуальные вопросы нефтяной палеогеоморфо30. Harden J.W, Taylor E.M.. A quantitative comлогии". - Чернигов, 1994. - с.63-65. parison of soil development in four climatic regimes / 17. Неуструев С.С. Почвы и циклы эрозии / Quaternary research, 20, 342-359 (1983). Геогр. вестник, т. 1, вып. 2-3, 1922. 31. Цыганенко А.Ф. Почвенное картирование. 18. Ковда В.А. Биогеохимия почвенного покроЛенинград: Изд-во ЛГУ, 1967. - 380с. ва. - М.: Наука, 1985. - 264с. 32. Фор Г. Основы изотопной геологии. - М.: 19. Глазовская М.А. Почвы мира. География Мир, 1989. - 592с. почв. - М.: Изд-во МГУ, 1973. - 428с. 33. Аринушкина Е.В. Руководство по химиче20. Почвоведение / И.С. Кауричев, Н.П. Панов, скому анализу почв. - М.: Изд-во МГУ, 1970. - 491с. Н.Н. Розов и др. - М.: Агропромиздат, 1989. - 719с. 34. Русин Г.Г. Физико-химические методы 21. Ковда В.А., Самойлова Е.М. О возможноанализа в агрохимии. - М.: Агропромиздат, 1990. сти нового понимания истории почв Русской рав303с. Комп’ютерна верстка М. Клюкін Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601