Спосіб індикації молодих вертикальних тектонічних рухів

Спосіб індикації молодих вертикальних тектонічних рухів шляхом ландшафтногеоморфологічного і ґрунтового обстеження польового і камерального - з виявленням в межах геоструктур поширення специфічних тектогенних ландшафтів, компоненти яких, у тому числі рельєф, рослинний і сучасний ґрунтовий покрив, спрямовано змінені через дію вертикальних тектонічних рухів і ВІДПОВІДНИХ ерозійно-акумуляційних процесів, встановленням зв'язку характеру і ступеня деформованості ландшафтів і їх компонентів із знаком та інтенсивністю рухів в балах та визначенням на цій основі знаку рухів і ступеня неотектонічної активності геоструктур, який відрізняється тим, що з метою підвищення оперативності, достовірності і точності визначення рухів на досліджуваній території за геолого-геофізичними даними, картами грунтів і еродованості земель у межах геоструктур встановлюють особливості площівного поширення зональних (ґрунтовий фон) і азональних сучасних грунтів, у тому числі змитих і намитих, потім з набору характерних грунтів, які поширені в місцях знаходження геодезичних, геоморфологічних і інших реперів з відомими значеннями амплітуд і швидкостей голоценових рухів, будують зіставлений ряд тектогенної еволюції грунтів від режиму опускань до стабільності і режиму здимань, де кожному типу, підтипу, роду, виду, різновиду і розряду ґрунту відповідає свій діапазон амплітуд рухів, на основі цього визначають діапазон амплітуд і знак рухів у контурах поширення певних типів грунтів, а уточнення амплітуди рухів в діапазоні рухів для конкретних пунктів спостережень проводять шляхом урахування ступеня змитості або намитості ґрунтів, який пропорційний інтенсивності здимань чи опускань, і, нарешті, визначають швидкість рухів в необхідних місцях діленням одержаних амплітуд рухів на тривалість голоцену (О (О Винахід відноситься до наук про Землю і може бути використаний при пошуках родовищ корисних копалин та вирішенні інженерно-геологічних і геоеколопчних задач Існують численні геоморфологічні методи, які дозволяють визначати знак, сумарну амплітуду і швидкість рухів за певний інтервал геологічного часу Режими вертикальних НОВІТНІХ тектонічних рухів оцінюються для пізнього кайнозою, тобто відрізку часу до 25-40млн років [1] Достовірність методів неоднакова і визначається тим, наскільки точно у формуванні сучасного рельєфу або рельєфу неогенових похованих поверхонь визначено внески глибинної (ендогенної) і приповерхневої (екзогенної) складових БІЛЬШІСТЬ способів індикації рухів спрямована на реконструкцію напрямку, інтенсивності і періодичності рухів, які відбувались у мюцен-плюцені (до 24млн років тому) і плейстоцені (до 2млн ро ків) Вивчення молодої голоценової тектоніки (до 10тис років [1, с 57]), утому числі сучасних рухів, зустрічається зі значними труднощами Вони пов'язані із тим, що такі рухи, особливо регіонального і зонального масштабів, зазвичай, настільки ПОВІЛЬНІ і в середньому рівномірні, що викликають у зазначені малі проміжки геологічного часу слабкі структурні і геоморфологічні зміни Задовільні результати одержані тільки на окремих ділянках і в деяких регіонах [2, С 202-203] Об'єктивність КІЛЬКІСНИХ ОЦІНОК режиму вертикальних рухів залежить від того, чи враховано успадкованість голоценових рухів від рухів четвертинного часу, різний вік компонентів ландшафту (у т ч елементів рельєфу), а також спотворюючий вплив горизонтальної компоненти рухів на вектор зміщень В континентальних умовах голоценові рухи визначаються переважно за будовою річкових долин, терас та речовинним складом алювію Так, ю о> ю відомим є спосіб кількісної оцінки голоценових (і сучасних) вертикальних тектонічних рухів, який використовує показники активності ерозійноакумуляційних процесів, що замірюються в річкових долинах, і їх залежність від темпів вертикальних переміщень [3] При цьому виявляються ознаки заплав, які характерні для режиму тектонічних опускань (приміром, зростання потужності алювію, мулистості і суглинистості акумулятивних заплав) або підняти (розміщення руслових відкладів вище урізу річок, утворення заплав цокольних і ерозійних) Крім цього, згаданий спосіб враховує відношення висоти першої тераси до висоти заплави, яке прямопропорційне амплітуді піднять, і ступінь збільшення ширини та заболоченості заплав на територіях, що занурюються Сумарний показник ерозійно-акумулятивної ДІЯЛЬНОСТІ річок (Е) у балах порівнюється з даними режимних геодезичних нівелювань опорних мереж, а знак і швидкість вертикальних тектонічних рухів (V) в мм/рік оцінюють за статистичним рівнянням між V і Е При цьому результати вимірів V інтерполюються між долинами на ВОДОДІЛЬНІ простори Недоліком способу є неповнота інформації, що одержується, оскільки показники рухів встановлюються для долин річок, в яких розташована обмежена КІЛЬКІСТЬ опорних геодезичних вимірів, а карти складаються для всієї досліджуваної території Відомо також, що режими рухів вододільних просторів і долинних ділянок можуть суттєво відрізнятися [4, С 37-39] Річкова мережа часто-густо закладена вздовж тектонічних дислокацій, які розділяють тектонічні блоки з різною неотектонічною активністю і мають свій режим рухів, неоднаковою є геодинамічна активність зон тектонічних порушень за їх простяганням [5, 6 і ш ] Тому спосіб, що розглянутий вище, недостатньо достовірний Причиною недосконалості способу є також те, що окремі КІЛЬКІСНІ ознаки амплітуди вертикальних рухів А, наприклад, різниця у висотах терас і глибина врізання днища ріки у корінні породи можуть формуватися за геологічний час, протяжність якого перевищує голоценову епоху, а швидкість рухів V розраховується за час, що дорівнює тривалості голоцену У таких випадках застосування згаданих ознак у способі, що розглядається, завищує ІСТИННІ ШВИДКОСТІ рухів У той же час, приміром, мулистість (піщанистість) алювію є надзвичайно мінливою характеристикою, яка відбиває короткочасні процеси і протягом усього голоцену, і в останні сотні років Ступінь замулення заплав залежить також від місцевих бюкліматичних особливостей, будови водозбірних площ, частоти прояву катастрофічних явищ типу селів, повеней, а також масштабів техногенної ерозії тощо Тобто спосіб, що розглядається, може як суттєво завищувати, так і занижувати характеристики режиму тектонічних рухів, у першу чергу швидкості і сумарні амплітуди піднять Певний вплив на результати застосування способу має ЛІТОЛОГІЯ ложа корінних порід, перетинання річковою мережею зон тектонічних порушень, КІЛЬКІСТЬ приток і ІНШІ гідрологічні особливості, що відмічають й самі автори способу [З, С 113114], а також ІНШІ ДОСЛІДНИКИ [7, С 31-32] Приклади застосування способу його авторами в межах 59566 України свідчать про значні розбіжності в оцінках рухів, а значить, і непрогнозовану точність результатів на різних територіях Наприклад, у Донецькому регіоні і Приазов'ї коефіцієнти парної кореляції між швидкістю вертикальних рухів і сумарним показником ерозійно-акумулятивної ДІЯЛЬНОСТІ Е складають 0,96 для профілю Констянтинівка - Донецьк - Волноваха і лише 0,60 по профілю Констянтинівка - Горлівка - Луганськ [3, с 162, рис 1] Тобто в останньому випадку залежність є напівкількісною, індикаційною Найбільш близьким до запропонованого є спосіб картування ландшафтів, сформованих в межах тектонічно активних ділянок, так званих тектогенних ландшафтів [8] Він використовує відомий вплив неотектонічних рухів на розвиток окремих компонент ландшафтів і природних комплексів у цілому [9, с 3 0-37] Спосіб передбачає визначення приналежності конкретних ландшафтів до таких, ЩО ЗМІНЮЮТЬСЯ ПІД ВПЛИВОМ ВИСХІДНИХ І НИЗХІДНИХ рухів, подальше встановлення положення тектогенних ландшафтів у генетичному ряді еволюції ландшафтів з урахуванням ступеня деформованості ландшафтів за відсотком площі деформованої частини ландшафтів до їх загальної площі і, нарешті, бальну оцінку вертикальних рухів локальної ділянки за набором індикаторів тектонічного перетворення ландшафтів [7] Наприклад, в умовах Лівобережної України, а саме басейнів рр Сула, Псьол, Ворскла, індикаційними ознаками заплавних, терасових і вододільних ландшафтів тектогенного походження за автором способу виступають ступінь заболоченості заплав, розчленованість поверхні ерозійними процесами, порушеність та змитість ґрунтового покриву, порушеність і строкатість рослинного покриву і його зміни, а також прояв мікроформ рельєфу (кучугури і шишакові місцевості) Таким чином, спосіб передбачає визначення загальної деформованості ландшафтів тектонічними рухами, внесків у цю деформованість нетектогенних чинників і деформацій, що обумовлені активними локальними структурами, та в подальшому оцінку відносних темпів тектонічних переміщень шляхом віднімання від сумарної деформованості ландшафтів в балах тої и частини, яка зумовлена всіма нетектогенними факторами Перевагою способу порівняно із попереднім є можливість встановлювати неотектонічну активність всієї площі ландшафтних комплексів з вододілами, схилами і долинами Недоліком способу є суб'єктивність у виборі необхідного набору індикаторів, а також те, що кожній з ознак рухів надається однакова інформаційна вага У випадках відсутності виявів на ДІЛЯНЦІ одного або кількох індикаторів достовірність способу суттєво знижується Крім того, спосіб є якісним, тому що розглядаються компоненти ландшафтів, які мають різний вік, а "еталони" геологічного часу прояву рухів не використовуються Наприклад, формування розчленованого рельєфу могло відбутися і у доголоценовий період, тоді його незначні зміни протягом голоцену не знайдуть контрастного відображення у морфології денної поверхні Поширення певних видів рослинності (сукцесія), як відомо, контролюється багатьма чинниками, серед яких неотектонічний фактор не є визначальним, особливо на рівнинах і на незначних за розмірами ділянках [10, 11] Приміром, поширення чагарникової рослинності на схилах і остепніння вершин горбів у місцевостях, що здимаються, може викликатися також ВІДМІННОСТЯМИ у водотривких і фільтраційних властивостях ґрунтоутворюючого субстрату, певною гіпсометрією водоносних горизонтів у антропогенових відкладах, положенням рівня ґрунтових вод відносно місцевих дрен тощо Недоліком способу є також те, що він недостатньо точний, оскільки загальна деформованість ландшафтів визначається на значних за площею територіях без визначення критеріїв їх достатніх розмірів Ступінь тектогенної деформованості ландшафтів упереджено рекомендується поділяти на слабодеформовані (до 25% загальної площі), середньодеформовані (до 50%) і сильнодеформовані ландшафти з площею деформації понад 50% [8, с 107] Суто якісно задаються ознаки окремих ландшафтних компонент із зростанням амплітуди піднять "значна пістрявість грунтово-рослинного покриву - порушення грунтово-рослинного покриву - ускладнення грунтово-рослинного покриву" [8, с 106] Таким чином, одержані за даним способом характеристики знаку і інтенсивності рухів є відносними та недостатньо точними, а їх абсолютні значення залежать від особливостей неотектонічного режиму площі, яка прийнята за фоновий ландшафт, і точності урахування внеску факторів тектогенної і нетектогенної природи у загальну деформованість ландшафту Відомим Є принцип еволюційного розвитку сучасних грунтів, згідно з яким в процесах тектонічних піднять пдроморфне ґрунтоутворення (осолонцьовані, ОСОЛОДІЛІ, оглеєні і ІНШІ ґрунти) змінюється автоморфним з переважанням ерозійного змиву, ілювіювання, опідзолювання ґрунтів тощо При опусканнях території пдроморфні процеси знову набувають сили, приміром, збільшуються товщини верхніх горизонтів внаслідок намиву (намиті ґрунти) Зростає засолонення ґрунтів, карбонатизація, гумусність і ш [12, с 51-59] Відомо також, що причиною еволюції ґрунтотворних процесів є зміна водного режиму ґрунтів внаслідок опускання рівня ґрунтових вод при тектонічних здиманнях і підняття рівня вод при низхідному русі денної поверхні з ВІДПОВІДНОЮ зміною біохімічних процесів Залежно від стадії еволюції ґрунтів закономірно змінюється КІЛЬКІСТЬ ґрунтових типів [13, с 57], себто структура ґрунтового покриву (типи ґрунтів і характер їх площівного поєднання), поширеного на ділянках різної мобільності, ускладнюється або спрощується Таким чином, на тектонічно активних ділянках проявлена спрямована реакція ґрунтового покриву на режим вертикальних рухів, що дозволяє пропонувати вирішення зворотної задачі і визначати знак та амплітуду вертикальних зміщень геологічних структур за поширенням над ними певних ґрунтових типів, їх поєднань та КІЛЬКОСТІ, характером панівних ґрунтових процесів а також за зміною будови ґрунтових розрізів, наприклад товщин ґрунтових горизонтів При цьому кількісна оцінка амплітуди піднять за певний геологічний час тим точніша, чим точні 59566 ше визначено вік, протягом якого сформувався певний ґрунтовий розріз або його частина Нами проведено польову і камеральну перевірку зв'язку поширення певних типів ґрунтів і будови ґрунтових розрізів над морфоструктурами різного рангу в межах ПІВНІЧНОГО борту Дніпровськодонецької западини (655 ґрунтових розрізів глибиною до 1,3м), Південного борту ДДЗ (157 розрізів), Донецької складчастої споруди і суміжних структур (профіль Волноваха-Донецьк-Станично-Луганське, 71 розріз) Крім перелічених структур, які переживають в пізньому антропогені режим переважних здимань і вкриті плащем ґрунтів лісостепу і ПІВНІЧНОГО степу, проаналізовано по картах масштабу 1 750 000 та 1 200 000 [14 і ш ] ґрунтовий покрив південного степу в межах Причорноморської низовини, де у четвертинний період панували коливні тектонічні рухи і опускання території Поширення зональних і азональних тектогенних ґрунтів над геоструктурами різного рангу співставлено з КІЛЬКІСНИМИ геоморфологічними і картографічними даними про знак і амплітуду антропогенових і сучасних рухів за даними робіт [7, 15, 16, 17] Підтверджено, що морфоструктури різного рангу мають індивідуальні риси сучасного ґрунтового покриву залежно від режиму молодих тектонічних рухів Наприклад, Донецька складчаста споруда, яка за показником деформованості профілів русел річок має амплітуду здимань в голоцені до 25м [7, рис 22], вкрита дерновими і дерновими карбонатними автоморфними ґрунтами малої потужності і гумусності Плями останців покриву чорноземів середньогумусних і глибоких знаходяться на менш мобільних ділянках В Причорноморській западині з опусканнями до 5-7м поширені лучно-чорноземні пдроморфні ґрунти, в зоні голоценових рухів амплітудою 0-2м - чорноземи південні малогумусні (див [7, рис 22]) На Північному борту ДДЗ, який є морфоструктурою з помірними підняттями максимально до 15-17м в районі Старобєльської монокліналі і м Суми, ґрунтовий фон представлений чорноземами різногумусними різної потужності (змитості), які на ділянках здимань середньої амплітуди змінюються чорноземами солонцюватими, опідзоленими і далі, над найбільш мобільними структурами - темно-сірими і сірими опідзоленими ґрунтами На фіг 1 наведений ряд тектогенної еволюції ґрунтів, побудований нами на основі аналізу наведеного матеріалу по Дніпровсько-донецькій западині з бортовими частинами, Донбасу та Причорноморської западини Подібні ряди складено також для окремих зональних і локальних геологічних структур При цьому знак і амплітуда піднять визначені на ґрунтовому фоні, який поширений в межах більш крупної структурно-тектонічної зони, а уточнення амплітуди рухів у межах території, зайнятої одним ґрунтовим типом, реалізовано за елементами систематики ґрунтів, тобто за підтипом, родом ґрунту, його видом і різновидом [18, с 190], що вишикувані на шкалі амплітуди вертикальних рухів Приміром, для лучно-чорноземних ґрунтів (підтип) наростання амплітуди піднять супроводжується їх осолонцюванням і зменшенням потужності (рід), далі прогресуючим опідзолюванням і зменшенням гумусованості (вид), а також 59566 8 і у відомому способі, на ДІЛЯНЦІ проводиться полегшенням механічного складу від важких сугландшафтно-геоморфологічне і ґрунтове обстелинків до супіщаних ВІДМІН (різновид) ження - польове та камеральне, в межах геострукВиявлено, що по кожній номенклатурній одитур визначається інтенсивність прояву ерозійнониці генетичної класифікації ґрунтів висока точакумулятивних процесів і їх співставленням з віність індикації амплітуди рухів досягається урахудомими регіональними даними встановлюється ванням ступеня змитості (намитості) ґрунтів, тобто зв'язок з вертикальними тектонічними рухами й показників активності площівної ерозм-акумуляцм аномальність режиму рухів (знак) та їх інтенсивза відомими критеріями [19] Так, в нерозораних ність залежно від ступеня деформованості ландчорноземах слабозмитих змито не більше половишафту, а згідно з винаходом з метою підвищення ни товщини гумусово-акумулятивного горизонту оперативності і достовірності визначення рухів на Нг, в середньозмитих - більше половини або весь досліджуваній території за геолого-геофізичними верхній горизонт, в сильнозмитих - змитий часткоданими, картами ґрунтів і еродованості земель у во або повністю перехідний до субстрату горизонт межах геоструктур встановлюють особливості Нп [19, с 182] Інтенсивність ерозії може КІЛЬКІСНО площівного поширення зональних (ґрунтовий фон) оцінюватись також відношенням потужності переі азональних ґрунтів, у тому числі змитих і намихідного горизонту, захищеного від ерозії, до потутих, потім з набору характерних ґрунтів, які пошижності гумусового горизонту Нп/Нг Тобто, на ділярені в місцях знаходження геодезичних, геоморнках з відносно однорідним покривом, малою КІЛЬфологічних і інших реперів з відомими значеннями КІСТЮ типів ґрунтів, або одним їх типом, амплітуда амплітуд і швидкостей голоценових рухів, будують рухів може встановлюватись за зв'язком із ступеспівставний ряд тектогенної еволюції ґрунтів від нем еродованості (намуленості) земель, а також режиму опускань до коливного і режиму піднять, зміною родових, видових і інших таксономічних де кожному типу ґрунту відповідає свій діапазон ознак При цьому для обстеження придатні ґрунти, амплітуд рухів На цій основі далі визначають амякі не змінені технічною ДІЯЛЬНІСТЮ плітуди і знак рухів у контурах поширення певних На фіг 2 за нашими даними наведено приклад типів ґрунтів шляхом урахування ступеня їх змитозв'язку показника тектогенної еродованості земель сті або намитості, який пропорційний інтенсивності Нп/Нг із швидкістю вікових рухів Потужності ґрунздимань чи опускань, і, нарешті, визначають швитових горизонтів визначено на профілі Волновахадкість рухів в необхідних місцях для часу ґрунтоДонецьк-Станично-Луганське в місцях поширення утворення діленням одержаних амплітуд рухів на цілинних чорноземних ґрунтів від потужних і вилутривалість голоцену гуваних на ділянках малоамплітудних рухів (±1мм/рік) до опідзолених малопотужних малогу- важливим є встановлення зв'язку поширення мусних і, нарешті, щебенюватих в місцевостях із певних типів ґрунтів з геоструктурами, які мають швидкістю піднять понад 4мм/рік Швидкості рухів різні режими молодих вертикальних рухів, у точках закладання ґрунтових розрізів визначена - вагомою є побудова ряду тектогенної еволюза Картою вікових рухів Донбасу В А Фількіна ції ґрунтів, що дозволяє мати неперервну область [16], яка складена за методикою, що викладена в даних з динаміки рельєфоутворення і оцінювати роботі [3] амплітуду рухів у будь-якій точці досліджуваної території, З фіг 2 випливає, що особливості режиму вертикальних тектонічних рухів на зональному і лока- суттєвим є використання КІЛЬКІСНИХ показнильному рівнях також відображаються у спрямоваків тектогенної еродованості земель з метою виній ЗМІНІ структури ґрунтового покриву, а саме позначення амплітуди рухів на локальних ділянках яві азональних ґрунтів і їх поєднань, а також у ЗМІпоширення кожного типу ґрунту, представленого в НІ складу і будови ґрунтових розрізів Таким чином, еволюційному ряді, грунтово-геоморфолопчні показники рухів мають - важливим є також визначення швидкості руоб'єктивний фізико-геолопчний зміст, проявляють хів шляхом приведення амплітуд рухів до єдиного індикаторні властивості на регіональному, зональінтервалу геологічного часу - тривалості голоцену, ному і локальному рівнях і можуть уточнюватися що дозволяє перейти від відносних оцінок режимів водночас із зростанням детальності досліджень рухів до їх абсолютних значень Тобто пропоновані характеристики ґрунтового поТаким чином, вирішення завдання досягається криву за своїм змістом відповідають параметричтим, що детальніше вивчаються і використовуютьним і можуть бути використані з метою визначення ся діагностичні ознаки зональності і площівної вертикальних рухів ерозм-акумуляцм повсюдно поширеного ґрунтового покриву, а достовірне визначення амплітуди, знаку Ознаки прототипу, що співпадають з суттєвиі швидкості голоценових рухів здійснюється шлями ознаками винаходу, який пропонується ландхом ув'язки з реперними геодезичними і геоморшафтно-геоморфологічне і ґрунтове обстеження з фологічними вимірами та урахування спрямованих виявленням особливостей прояву ерозійнозмін ПІДТИПІВ, родових і видових ознак, різновидів і акумулятивних процесів в рельєфі і рослиннорозрядів конкретних ґрунтів під дією вертикальних ґрунтовому покриві та зв'язку ступеня деформоватектонічних рухів ності ландшафтів з молодими тектонічними рухами В джерелах патентної і технічної інформації не виявлено нових ознак запропонованого способу В основу винаходу покладено завдання підіндикації молодих вертикальних тектонічних рухів, вищити достовірність кількісної оцінки амплітуди і а саме - одержання рядів тектогенної еволюції швидкості рухів, які відбуваються протягом голоґрунтів для геоструктур, які відрізняються сучасцену ною геодинамічною активністю, та кількісна оцінка Поставлене завдання вирішується тим, що, як 59566 режиму рухів за спрямованою зміною будови ґрунтових розрізів і співвідношення ерозійноакумулятивних процесів Отже, спосіб, що пропонується, відповідає критерію "новизна" Крім цього, ознаки ВІДМІННОСТІ способу забезпечують йому нові якості, а саме підвищення достовірності оцінки амплітуд, знаків і швидкості рухів завдяки одержанню інформації по всій площі, вкритій ґрунтовим покривом, незалежно від и розмірів (інформаційна достатність), обмеження нижньої вікової межі відліку голоценових рухів віком утворення сучасного ґрунтового покриву (граничні умови), а також розширення меж застосування способу від локальних структур, де інформація про диференціацію рухів одержується з малої КІЛЬКОСТІ типів ґрунтів, до крупних морфоструктур, наприклад, платформ і складчастих споруд із значною КІЛЬКІСТЮ елементів у рядах тектогенної еволюції ґрунтового покриву Спосіб реалізують таким чином На досліджуваній території з метою визначення впливу бюкліматичних і геологічних особливостей на структуру ґрунтового покриву проводять районування і встановлюють поширення певних ґрунтових типів і їх поєднань в межах бюкліматичних зон (зональний ґрунтовий фон) і геоструктур, ВІДМІННИХ за неотектонічним режимом та речовинним складом грунтоутворюючих і корінних порід (азональний ґрунтовий покрив) Порівнюють геологічні, неотектонічні, геоморфологічні, ландшафтні і ґрунтові карти та визначають поєднання ґрунтів, обумовлені місцевими бюкліматичними особливостями і ЛІТОЛОГІЄЮ ґрунтоутворюючого субстрату Це дає можливість обґрунтовано побудувати ряди тектогенної еволюції ґрунтів щодо конкретних геоструктур або їх сполучень За даними наявної на території геодезичної мережі, геоморфологічними, історичними і іншими еталонами (реперами) визначають абсолютні значення амплітуд і знаків вертикальних тектонічних рухів та визначають ґрунтові типи, поширені в околі реперів, вздовж їх ЛІНІЙ, а також співвідношення ерозії, акумуляції і власне ґрунтоутворення, наприклад, за картами еродованості земель У разі необхідності на ділянках поширення основних типів ґрунтів в межах ВОДОДІЛІВ, СХИЛІВ І перших терас закладають опорні грунтово-геоморфолопчні розрізи і КІЛЬКІСНО вимірюють загальну товщину розрізу до субстрату включно, товщини генетичних ґрунтових горизонтів і ступінь змитості (намитості) ґрунтів, приміром, у відсотках, або частках від одиниці Тим самим над однотипними геологічними об'єктами встановлюється діапазон зміни індикаційних ознак у різних елементарних ландшафтах і враховується МІНЛИВІСТЬ природної обстановки Дані реперних спостережень рангуються за зростанням амплітуд рухів від ділянок опускань до таких, що переживають коливний режим і здимаються Цифрові значення режиму рухів СПІВВІДНОСЯТЬСЯ з таксономічними одиницями ґрунтів, які поширені біля реперів і між ними В такий спосіб одержується ряд тектогенної еволюції ґрунтів, на основі якого оцінюється знак і діапазон амплітуд рухів, що зумовлюють поширення в ландшафтах конкретних типів ґрунтів 10 На наступному етапі визначаються контури поширення ґрунтів певних таксономічних одиниць і КІЛЬКІСНО оцінюється площівна диференціація амплітуд рухів у діапазоні, що відповідає утворенню поєднання саме тих ВІДМІН ґрунту, які розглядаються Це досягається побудовою часового ряду тектогенної еволюції, або шкали рухів і ВІДПОВІДНИХ їм ґрунтів Приміром, на фиг 1 ареал поширення чорноземів реградованих з чорноземами опідзоленими сформувався при амплітудах піднять в голоцені від +3 до +14м на ДІЛЯНЦІ західніше Червонооскільського водосховища (ПІВНІЧНИЙ борт Дніпровсько-донецької западини) На ділянках незначних піднять тут поширені більш потужні і гумусовані ВІДМІНИ, які в межах Співаківської і Червонооскільської локальних структур, що активно здимаються з амплітудами +10 - +14м, змінюються опідзоленими середньо- і сильнозмитими середньо-та малогумусними ґрунтами Ототожнення характеристик рухів із структурою ґрунтового покриву і будовою ґрунтових розрізів послідовно проводять за убуванням таксономічних одиниць від типу ґрунту до його різновиду (механічний склад) у автоморфних, напівпдроморфних і пдроморфних ландшафтах до досягнення необхідної детальності у визначенні площівної диференціації вертикальних рухів На останньому етапі на основі наборів грунтово-геоморфолопчних ознак рухів геоструктур у різних елементарних ландшафтах визначаються КІЛЬКІСНІ показники рухів в необхідних типах місцевості і виконується їх графоаналітичне представлення, наприклад, у вигляді таблиць, розрізів, карт рухів тощо Пропонований спосіб індикації вертикальних тектонічних рухів застосовується в регіональному, зональному і локальному масштабах Такий спосіб може бути використаний також з метою оцінки сучасної геодинамічної активності зон розломів і сейсмоактивних областей та виявлення аварійнонебезпечних ділянок транспортних магістралей і продуктопроводів Таким чином, ознаки ВІДМІННОСТІ пропонованого способу суттєво відрізняють його від відомих технічних рішень і дають можливість підвищити достовірність індикації і картування вертикальних тектонічних рухів Джерела інформації 1 Николаев Н И Новейшая тектоника и геодинамика литосферы - М Недра, 1988 -491с 2 Современная геодинамика литосферы континентов Методы изучения / В С Хромовских, В П Солоненко, Ю К Щукин и др - М Недра, 1989 -278с 3 Мещеряков Ю А, Филькин В А Оценка геоморфологических признаков в баллах как метод количественной характеристики современных тектонических движений // Рельеф и современная геодинамика Ю А Мещеряков Избранные труды -М Наука, 1981 -С 155-165 4 Проходський С І , Сластіна Є А Про зміст структурно-геоморфологічної карти / Геоморфологічне картування Української РСР - Київ Географічне товариство УРСР, 1966 - С 34-44 5 Геренчук К И Тектонические закономерности в орографии и речной сети Русской равнины 12 11 59566 Львов Изд-во Львовского ун-та, 1960 -242с сти нового понимания истории почв Русской равнины / Почвоведение, 1966 , № 9 - С 1-12 6 Орлова А В Блоковые структуры и рельеф -М Недра, 1975 -232с 13 Розанов Б Г Почвенный покров земного 7 Соколовский И Л , Волков Н Г Методика шара - М Изд-во МГУ, 1977 - 248с поэтапного изучения неотектоники (на примере 14 Ґрунти Української РСР Почвы Украинской юго-запада Русской платформы) - Київ Наук дуССР / Карта ґрунтів М 1 750 000 Під заг редакцімка, 1965 -135с єю М К Крупського -Київ, 1972 - 4 арк 8 Виленкин В Л К вопросу об изучении и кар15 Заморій П К Рухи земної кори за четвертировании тектогенных ландшафтов / Мат-лы Хатинного періоду на території УРСР / Київський рьковского отдела Геогр об-ва Украины Вып IX державний університет їм Т Г Шевченка Труди Структурная геоморфология и неотектоника Украгеографічного факультету №1, 1950 - С 17-65 ины, 2 - М Недра, 1970 -С 104-110 16 Карта современных движений земной коры М 1 200 000 / Филькин В А Ин-т географии АН 9 Викторов А С Рисунок ландшафта - М СССР, 1966 Мысль, 1986 - 179с 10 Сочава В Б Новейшие вертикальные 17 Палиенко В П Новейшая геодинамика и движения земной коры и растительный покров / ее отражение в рельефе Украины - Киев Наукова Землеведение Московское общество испытатедумка, 1992 - 116с лей природы, т П1(Х1_Ш), 1950 -С 32-45 18 Почвоведение / И С Кауричев, Н П Панов, Н Н Розов и др Под ред И С Кауричева 11 Сиренко Н А , Турло С И Развитие почв и М Агропромиздат, 1989 -720с растительности Украины в плиоцене и плейстоцене -Киев Наукова думка, 1986 -188с 19 Евдокимова Т И Почвенная съемка - М Изд-во МГУ, 1987 -269с 12 Ковда В А , Самойлова Е М О возможно -15 -10 -5 ОПУСКАННЯ, м або відставання у підняттях і + 5 ІД н ІКИ.ЇЛИНИС-І [пнтіщані дернові і щебенюваті і Дерново~Ср ПІШ0ЛИСЇІ +021761 + V коефіцієнт кореляцу г = 0 96 0П1Д30ЛЄНІ ГТемно-сірГ Іопщзолеж О середньогумусні Чорноземи солонцю] ваті І заяишково| солонцюваті _ _ _ | Лучно-чорноземні ^ Засолонєн! і солонцюваті грунти та солоді г - 2 - 1 0 1 Чорноземи ПОТУЖНІ щебенюваті ШВИДКІСТЬ рухів V, мм/рік піщані і супіщані' [на алювії j -15 +10 -10 +15 Фіг 1 Комп'ютерна верстка Л Ціхановська Підписано до друку 06 10 2003 Тираж39 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, Львівська площа, 8, м Київ, МСП, 04655, Україна ТОВ "Міжнародний науковий комітет", вул Артема, 77, м Київ, 04050, Україна