Спосіб лікування хворих на алкогольну (пивну) залежність

Реферат: Спосіб лікування хворих на алкогольну (пивну) залежність включає превентивне застосування традиційної детоксикаційної терапії на фоні дії препаратів гепатопротекторної дії, з наступним призначенням фармакологічної протирецидивної сенсибілізації препаратом Колме. Призначають фармакологічний комплекс-тетраду: гепатопротектор Антраль, діуретик Трифас, сорбент Атоксил, сенсибілізатор Колме на фоні психотерапевтичного потенціювання, опосередкування і сугестії. Надалі, у разі потреби стабілізації ремісійних станів, комбіновану терапію здійснюють засобом періодичного і послідовного чергування терапевтичних курсів комбінування зазначених препаратів. UA 85018 U (12) UA 85018 U UA 85018 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до наркології, і може бути застосована для лікування хворих на алкогольну (пивну) залежність. Одним із ключових принципів лікування алкогольної залежності є використання фармакологічних препаратів, які формують негативні психофізіологічні реакції нестерпності до алкоголю за рахунок виникнення негативних ефектів на споживання спиртних напоїв: умовнорефлекторної, психологічної та сенсибілізуючої ("хімічний бар'єр") відрази до них. Найбільш відомим в наркології методом антиалкогольної терапії є застосування таких препаратів, як Тетурам, Антабус, Антиколь, Еспераль, Аверсан, Дисульфірам (Disulfiram, Antabuse), активною сенсибілізуючою субстанцією яких є дисульфірам. Терапевтична доза дисульфіраму у цих препаратів - від 0,1 до 0,5 г на добу. Передбачається курсове безперервне або переривчасте лікування від одного до декількох місяців (Стрельчук И.В. О некоторих современных методах лечения хронического алкоголизма. В кн.: Вопросы профилактики и лечения алкоголизма и неалкогольних наркоманий. М., 1975. - С. 151-163; Кинкулькина М.А., Иванец Н.Н. Применение лидевина при лечении больных с алкогольной зависимостью // Психиатрия и психофармакотерапия. Т. 6, № 3. 2004. - С. 113-116). Концепція патогенетичного лікування алкогольної залежності таким способом обґрунтовується створенням в організмі певної депонованої терапевтичної концентрації дисульфіраму, який, у разі вживання алкоголю, викликає реакцію сенсибілізації (нестерпності) та тривогу, страх і навіть панічні реакції на індивідуально передбачуване (очікуване) подальше вживання алкоголю, формує психологічний фон антиалкогольної поведінки самозбереження: відхиляння, уникнення, самозахист від етанолу, що й змушує хворих до вольових зусиль щодо подолання патологічного ваблення та відмови від вживання спиртних напоїв. Дисульфірам є інгібітором ацетальдегіддегідрогенази, блокування якої приводить до збільшення концентрації ацетальдегіду, що є токсичним метаболітом етилового спирту. Саме надлишкове накопичення ацетальдегіду й лежить у патофізіологічній основі клінікопсихопатологічних проявів реакції сенсибілізації на алкоголь, яка проявляється у таких неприємних відчуттях як приплив крові до обличчя, нудота, блювота, почуття нездужання, тахікардія, зниження AT, пітливість тощо. Ці відчуття виникають після кожного прийому алкоголю, якщо тому передував прийом дисульфіраму, що й зумовлює вироблення також умовно-рефлекторної складової відрази до органолептичних складових спиртних напоїв (смаку, запаху, кольору, виду пляшок, чарок та ін.). Максимальний терапевтичний ефект досягається через 12 годин після прийому дисульфіраму й може тривати протягом 10-14 днів після припинення лікування. Далі реакція відрази до алкоголю може зберігатися певний час завдяки негативному умовному рефлексу та на переорієнтованій мотиваційно-психологічній основі пацієнта. Таким чином, дисульфірам впливає на метаболізм етанолу й сприяє накопиченню в організмі ацетальдегіду, внаслідок чого й виникають негативні прояви превентивно сформованої терапевтичної сенсибілізації на алкоголь. Процедуру обов'язково супроводжують психотерапевтичним опосередкуванням й потенціюванням та періодичними алкогольними провокаціями під наглядом лікаря-нарколога. При добровільному перебуванні хворих у таких терапевтичних програмах та наявності у пацієнтів психологічних мотивацій тверезості, цей метод може бути достатньо результативним. Однак зазначений спосіб має істотні недоліки. Оскільки кінцева результативність лікування залежить не тільки від сенсибілізуючого потенціалу препарату, але й таких психологічних факторів як сугестивність, стійкість умовно-рефлекторної реакції відрази до алкоголю, особистісної та ситуативної тривожності, коливання, нестабільність та нестійкість мотивацій самозбереження. Первинна ефективність дисульфіраму, яку спостерігали в минулі роки (як феномен новизни методу та панацейні надії), суттєво знизилася. Окрім того, світовий наркологічний досвід показав, що препарат сам по собі токсичний, в процесі лікування виникають ускладнення, особливо на максимальних дозах і довготривалому лікуванні; поінформованість пацієнтів щодо цього призводить до самовільного прихованого припинення прийому препарату. До певних недоліків належить також здатність дисульфіраму до кумуляції в організмі на терапевтичних дозах перорального його застосування і можливістю небезпечної його взаємодії в організмі з екзогенним етанолом: дихальна недостатність, колапс, аритмія, приступи стенокардії. При вживанні алкоголю в кількості, що перевищує 50-80 мл 40 % етанолу, можливий розвиток важких порушень функцій серцево-судинної й дихальної систем, рідко інфаркт міокарда, набряк мозку, судоми. Тривалий прийом препарату пов'язаний з такими ускладненнями як гепатит, гастрит; в окремих випадках - тетурамові психози, загострення поліневриту. 1 UA 85018 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В наркології також відомий другий напрямок наукових та емпіричних пошуків сенсибілізуючої терапії алкогольної залежності. Так, відомий спосіб лікування алкогольної залежності нікотиновою кислотою, якій теж притаманні властивості сенсибілізації до алкоголю. Вважається, що сенсибілізуючі ефекти нікотинової кислоти дорівнюють дисульфіраму, але, на відміну від останнього, нікотинова кислота в терапевтичних дозах позбавлена токсичності. Перевага нікотинової кислоти у тому, що вона має подвійний ефект: з однієї сторони це вітамін, необхідний для організму (особливо в умовах постінтоксикаційного нутріційного вітамінодефіциту), з другої - це препарат, що викликає розширення периферичних і мозкових судин й поліпшує окислювально-відновні процеси. Методика лікування нікотиновою кислотою полягає в тому, що протягом тижня хворі приймають усередину три рази на день по 0,1 г нікотинової кислоти. На 8-й день після прийому препарату здійснюється тест: пацієнту дають нюхати та вдихати пари алкоголю, або зрошують спиртом порожнину рота, в результаті чого, крім вазомоторної реакції, виникає нудота й блювота. Вегетативно-судинна реакція при алкогольній пробі характеризується швидко виникаючою гіперемією шкірних покривів, прискоренням пульсу до 100-120 ударів на 1 хвилину; швидко виникаючим головним болем, підвищенням AT до 150/100-170/120 мм рт. ст. на короткий проміжок часу. Сеанси проводяться щодня в загальній курсовій кількості 20-30. Вони повинні поєднуватися з раціональною й сугестивною психотерапією. Сенсибілізуючий ефект нікотинової кислоти прямо пропорційний виразності вазомоторної реакції. Якщо пероральний прийом препарату не супроводжується вираженою реакцією, то рекомендується підшкірне введення 1,0 мл 1% розчину нікотинової кислоти. Цей вид лікування можна починати досить рано, не очікуючи повної ліквідації абстинентного синдрому (Энтин Г.М. Лечение алкоголизма. Μ.: Медицина, 1990. - С. 196 -197). Недоліки методу: можливі індивідуальні побічні ефекти, ускладнення (запаморочення, тривале почуття припливу крові до голови, кропивниця, парестезії, падіння артеріального тиску). У таких випадках препарат відміняється й призначається для подальшої сенсибілізуючої терапії алкогольної залежності нікотинамід (амід нікотинової кислоти), який не має судинорозширювального ефекту. Він призначається в таблетках (доза 0,05 г 3 рази на день), але й нікотинамід може спровокувати побічні ефекти. Відомий також спосіб сенсибілізуючої терапії з застосуванням препарату «Фурадонін», перевага якого в тому, що він, порівняно з дисульфірамом, менш токсичний, не має вираженої кумулятивної дії, може застосовуватися більш тривалий термін - 20 і більше днів поспіль. При цьому препарат не викликає виражених і стійких алергічних реакцій. Дози становлять - 0,15-0,3 г 2 рази на день; добова доза 0,3-0,6 г. Лікування можна проводити як з алкогольними пробами, так і без них (Энтин Г.М., Гофман А.Г., Музыченко А.П., Крилов Е.Н. Алкогольная и наркотическая зависимость (Практичекое руководство для врачей). - М.: Медпрактика. - М., 2002. - С. 198 - 200). Недоліки способу: наявність протипоказань (декомпенсовані захворювання серцевосудинної системи, печінки, нирок зі значними порушеннями функцій), індивідуальна непереносимість, побічні ефекти, алергічні реакції, тощо. За останні роки в наркології наукові та емпіричні дослідження були спрямовані на пошук модифікацій сенсибілізуючої терапії шляхом розробки комбінацій Дисульфіраму з іншими препаратами та речовинами, а також пошук сенсибілізуючих до алкоголю властивостей серед відомих поза межами наркології (в загальномедичній практиці) фармакологічних препаратів, фітопрепаратів, біологічно активних речовин тощо. Відомим є спосіб лікування алкогольної залежно з застосуванням нового комбінованого таблетованого препарату Лідевін (Франція), до складу якого входять дисульфірам - 500 мг; нікотинамід (вітамін В3) - 300 мкг; аденін (вітамін В4) - 500 мкг. Лідевін призначається для перорального прийому по одній таблетці два рази на день. Максимальний терапевтичний ефект досягається через 12 годин після прийому препарату і може зберігатися протягом декількох днів після припинення лікування. Термін лікування від одного до трьох місяців. Таким чином, одним з корисних факторів Лідевіну є синергетичне поєднання сенсибілізуючих до алкоголю ефектів двох його складових - дисульфіраму та нікотинаміду (Божедомов А.С., Хомутников И.В., Цетлин М.Г. Лидевин помогает разорвать порочный круг // Вопросы наркологии. - 2001. - № 3. - С. 26-33.; Хомутников И.В. Опосредованная лидевином позитивная психотерапия алкогольной зависимости // Вопросы наркологии. - 2002. - № 3. - С. 41-42). Механізм дії Лідевіну обумовлений фармакологічними властивостями складових його компонентів: дисульфірам інгібує фермент альдегіддегідрогеназу, і в разі вживання спиртного в організмі накопичується ацетальдегід, який надає токсичну дію; вітаміни групи В є складовою 2 UA 85018 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 частиною коензиму нікотинамід-аденін-динуклеотид (НАД), який бере участь у метаболізмі алкоголю в організмі, зокрема прискорює утворення ацетальдегіду. Поєднання дисульфіраму з вітамінами групи В забезпечує: 1) виражені прояви алкогольдисульфірамової реакції при малих дозах препарату і спиртних напоїв; 2) зменшення токсичності дисульфіраму; 3) більш рідкісне виникнення побічних ефектів; 4) одночасну профілактику алкогольних поліневритів і гіповітамінозів. Комбінований, оптимізований та оригінальний склад Лідевіну дозволив підвищити ефективність лікування та позбавитися багатьох притаманних дісульфіраму небажаних побічних ефектів та ускладнень. Але все ж те дозування і необхідний тривалий прийомом Лідевіну, які передбачає інструкція, не позбавляє препарат від відомих недоліків, перш за все, за рахунок дисульфірамової складової. Сфера застосування Лідевіну може бути обмеженою за рахунок розповсюдженої серед контингенту алкогользалежних хворих коморбідної патології печінки, що потребує додаткової превентивної та супутньої терапевтичної корекції. Відомий спосіб лікування хворих на алкогольну залежність шляхом фармакологічної сенсибілізації препаратом Лідевін, який застосовують впродовж 2-3 тижнів у мінімальній дозі (щоденно по V25-V2 таблетки усередину) у комплексі з біологічно активною добавкою Гепаклінз (по 2 капсули усередину 3 рази на день) та на фоні психотерапевтичного потенціювання, опосередкування і сугестії, а надалі, протягом від 1 до 1,5 років, у разі потреби стабілізації ремісійних станів, комбіновану терапію здійснюють тандемним засобом періодичного і послідовного чергування терапевтичних курсів «Гепаклінз» (без Лідевіну) і «Гепаклінз+Лідевін», у тому ж дозуванні, тієї ж тривалості курсів та з 2-3-х-тижневими міжкурсовими інтервалами (Патент на корисну модель № 21915.). Недоліком даного способу-аналогу є наявність дисульфіраму у складі Лідевіну та можливі ускладнення, а також недостатньо великий градієнт гепатопротекторної дії Гепаклінзу. Основна ідея наступного відомого підходу до лікування алкогольної залежності (найбільш коректно відповідає критерію «спосіб-прототип» щодо нашої корисної моделі), складаються у тому, що на фоні психотерапевтичного потенціювання та сугестії здійснюють комбіноване лікування, в якому замість Лідевіну застосовують новий препарат Колме (Іспанія) та водночас призначають біологічно активну фітодобавку Гепаклінз (Hepacіeanse) корпорації «Витамакс-XXI век» (по 2 капсули три рази на день), яка завдяки оригінальному фітоскладу та багатокомпонентному нутріційному джерелу біофлавоноїдів, вітамінів, каротиноїдів, амінокислот, забезпечує гепатопротекторну дію, нормалізує порушену антитоксичну функцію печінки, підвищує синтез білка й регенерації паренхіми печінки, позбавляє пацієнта багатьох побічних ефектів та ускладнень гепатотоксичних фармакологічних препаратів. Гепаклінз, при достатньо тривалому (впродовж двох-трьох тижнів) пероральному вживанні, може сам по собі формувати помірну антиалкогольну сенсибілізацію організму алкогользалежного пацієнта. Це дає підставу рекомендувати Гепаклінз для застосування в наркології за його новим призначенням, а саме - у комплексній антиалкогольній сенсибілізуючій терапії. Препарат Колме (міжнародна назва Ціанамід) відрізняється швидко наступаючим сенсибілізуючим ефектом до алкоголю, а також вираженими, стійкими та терапевтично керованими ефектами алкогольасоційованих реакцій, відсутністю порушень (ускладнень) з боку життєво важливих органів, безпечністю при тривалому лікуванні, адекватністю лікарської форми (краплі для перорального прийому) і можливість контрольованої терапії. Метою застосування Колме є сенсибілізуюча терапія та підтримка стабільних ремісій у пацієнтів з алкогольною залежністю. Середня рекомендована інструкцією добова доза, що міститься в 12-25 краплях розчину, які приймаються в 2 прийоми впродовж дня. Термін вживання препарату індивідуалізується та визначається лікарем для кожного пацієнта, з урахуванням особливостей анамнезу хвороби, злоякісності течії, наявності спонтанних ремісій, наявності запійних варіантів алкоголізації та їх циклічності. Згідно з рекомендаціями розробників препарату тривалість прийому Колме може бути розрахована на 60-90 днів, з перервою у 10-15 днів та наступним прийомом (30-60 днів і більше), під наглядом лікаря. Синергетично взаємопотенціююча антиалкогольна технологія комбінованого лікування (Колме+Гепаклінз) забезпечує більш виражені, стійкі й тривалі сенсибілізуючі до алкоголю ефекти. У подальшому, в разі потреби проведення підкріплюючої протирецидивної терапії в період ремісії, застосовується курсове лікування тільки Гепаклінзом. Дозу Колме при цьому зменшують до мінімальних, а саме на 25-50 %, а термін лікування скорочують за рахунок міжкурсових інтервалів - на 15 %. 3 UA 85018 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Психотерапевтичне потенціювання та сугестивний вплив на пацієнта здійснюють одним з загальновідомих засобів імперативного роз'яснювання новизни, антиалкогольної ефективності та переорієнтації мотивацій на позбавлення від алкогольної залежності. Підвищення ефективності лікування досягається наступним: а) сумарним взаємнопотенціюючим сенсибілізуючим антиалкогольним ефектом (сенсибілізуюча дія фармакологічного препарату Колме плюс сенсибілізуючі властивості Гепаклінзу); б) гепатопротекторна, детоксикаційна та інші позитивні дії Гепаклінзу; в) стабілізація ремісії періодичними короткотерміновими терапевтичними курсами послідовного чергування «Гепаклінз» (без Колме) - «Гепаклінз+Колме» г) мінімізація доз Колме протягом стартового та періодичних підкріплюючих (протирецидивних) курсів лікування, що практично виключає ускладнення; д) психотерапевтичного, сугестивного опосередкування новизни, ефективності, корисності та безпеки методу. Таким чином, усі з відомих способів-аналогів, в яких застосовуються антиалкогольні сенсибілізуючі ефекти різних фармакологічних препаратів, мають недоліки, що перешкоджає їх широкому застосуванню в наркологічній практиці. Ці обставини вимагають вирішення актуальної науково-практичної задачі щодо подальшого удосконалення методу сенсибілізуючої терапії в наркології. Одним з суттєвих недоліків усіх аналогів і найближчого аналога у тому, що вони не диференційовані залежно від типу алкогольного напою, яким переважно зловживають, зумовлюючи специфіку інтоксикації та формування і клініки залежності. Ця проблема особливо актуальна щодо сучасних форм пивної залежності. Загальновідомі типові діагностичні клініко-психопатологічні ознаки алкогольної залежності в разі превалюючого зловживання пивом суттєво трансформуються завдяки пивній гіперволемії, специфічним ураженням нирок, серцево-судинної системи, печінки, підшлункової залози, мозку, наяття масивного інтоксикаційного фактора, зумовленого технологією масового пивоваріння різноманітними органолептичними смаковими добавками, ферментними препаратами, стабілізаторами пивної піни, консервантами, присадками та хімікатами - продуктами бродіння (різні ефіри, кетони, альдегіди, токсичні спирти - пропіловий, метиловий, ізоаміловий) тощо. Отже, вважаючи гіперволемічні особливості зловживання та хіміко-технологічні поліморфні інтоксикаційні характеристики пивних напоїв, більш обтяжену клінічну картину залежності та постінтоксикаційних розладів, лікування цієї форми аддукції потребуєпошуку нових більш адаптованих, диференційованих, патогенетично обґрунтованих підходів. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу лікування алкогольної (пивної) залежності, в якому за рахунок зміни лікарських препаратів, досягається підвищення ефективності лікування та диференційованого його спрямування. Поставлена задача вирішується в способі лікування хворих на алкогольну (пивну) залежність шляхом превентивного застосування традиційної детоксикаційної терапії на фоні дії препаратів гепатопротекторної дії, з наступним призначенням фармакологічної протирецидивної сенсибілізації препаратом Колме, згідно з корисною моделлю, призначають фармакологічний комплекс-тетраду: гепатопротектор Антраль 0,2 г на прийом тричі на день, 1 1 курс 21-30 днів, діуретик Трифас /25- /2 табл. (0,25-5 мг) 1 раз на день, 2-3 дні, сорбент Атоксил добовою пероральною дозою 12 г, розчинений у 250 мл води, ділять на 3-4 прийоми на день, курс 3-5 днів, сенсибілізатор Колме щоденно 36-75 мг, тобто 12-25 крапель стандартного розчину, які приймаються в 2 прийоми впродовж дня, курс 3-4 тижні та на фоні психотерапевтичного потенціювання, опосередкування і сугестії, а надалі, протягом від 6 місяців до 1 року, у разі потреби стабілізації ремісійних станів, комбіновану терапію здійснюють шляхом періодичного і послідовного чергування терапевтичних курсів комбінування зазначених препаратів у тому ж дозуванні та тривалості курсів з 2-3-тижневими міжкурсовими інтервалами. Пошук складових фармакологічної тетради здійснювався на підставі скринінгу фармакотерапевтичних властивостей препаратів та з урахуванням основних встановлених та рекомендованих принципів, які адекватні особливостям пивної залежності: 1) наяття пивного гіперволемічного статусу; 2) протипоказання внутрішньовенного введення плазмозамінників; 3) поліморфна структура інтоксикаційного фактора, зумовленого зловживанням пивом; 4) пивні ураження життєво важливих органів та систем (печінки, нирок, серцево-судинної системи, фізіологічних систем детоксикації організму тощо); 5) можливість застосування нового протиалкогольного сенсибілізаційного засобу (Колме), який позитивно відрізняється по кількості ускладнень та побічних ефектів, притаманних дисульфіраму. Антраль (Antralum). Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, склад: 1 таблетка містить антралю 0,1 г або, 0,2 г. Антраль належить до групи гепатопротекторних препаратів. Ефективний в лікуванні гострих і хронічних гепатитів різного генезу, цирозів печінки, сприяє 4 UA 85018 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 зменшенню астеновегетативних порушень, покращує апетит, сон, зменшує диспептичні явища. При курсовому застосуванні препарат нормалізує вміст білірубіну, гаммаглобулінів, холестерину в крові, протромбіновий індекс, активність трансаміназ та лужної фосфатази. Антралю властива пролонгована протизапальна, знеболювальна, жарознижувальна дія, а також імуномодулюючі властивості, противірусна активність по відношенню до вірусів гепатиту А, Е та В. Встановлено, що Антраль в умовах гострого, підгострого та хронічного ушкоджень печінки різними ксенобіотиками та їх комбінаціями сприяє послабленню наслідків дії гепатотоксинів, активізації репаративних процесів у гепатоцитах і практичній нормалізації показників структурнофункціонального стану печінки. Препарат інгібує процеси перекисного окислення ліпідів у крові і тканинах, підтримує активність антиоксидантних систем організму, зумовлює стабілізацію структури печінки та мембран гепатоцитів. Як відносно нешкідливий фармакологічний засіб, Антраль не порушує функцій органів і систем організму, у нього відсутні кумулятивні властивості, імунотоксична, місцевоподразлива, алергенна, ульцерогенна, ембріотоксична, тератогенна дія. Антраль призначають усередину після їди, 3 рази на день: дорослим та дітям віком старше 10 років - по 0,2 г на прийом. Тривалість лікування залежить від тяжкості хвороби. Середній курс лікування становить 3-4 тижні. Курс лікування слід повторити після 3-4- тижневої перерви. Трифас 10 (Trifas 10). Загальна характеристика: міжнародна та хімічна назви: torasemide; 1ізопропіл-3-[(4-т-толуїдино-3-піридил) сульфаніл]-сечовина. Фармакотерапевтична група. Сечогінні препарати. Високоактивні діуретики. Після перорального введення максимальна діуретична дія триває 1-3 години, а діуретичний ефект зберігається протягом майже 12 годин. 1 Рекомендована доза становить /2 таблетки Трифасу 10 на добу, що відповідає 2,5 мг торасеміду. Атоксил - ентеросорбент з вираженими сорбційними властивостями, виявляє дезінтоксикаційну, протимікробну, ранозагоювальну дію. Адсорбує з травного тракту та виводить з організму ендогенні та екзогенні токсичні речовини різного походження, у тому числі харчові та бактеріальні алергени, мікробні ендотоксини та інші отруйні речовини, токсичні продукти, що утворюються у процесі гниття білків у кишечнику. Сприяє транспорту з внутрішнього середовища організму (кров, лімфа, інтерстиції) у травний тракт за рахунок концентраційних та осмотичних градієнтів різноманітних токсичних продуктів, у тому числі середніх молекул, олігопептидів, амінів та інших речовин з подальшим виведенням із організму. Спосіб застосування та дози. Пляшку з порошком відкривають, додають питну воду до мітки 250 мл і збовтують до утворення однорідної суспензії. 1 мл суспензії містить близько 50 мг препарату. Підготовлену водну суспензію препарату приймають внутрішньо за годину до їди або прийому лікарських засобів. Добова доза Атоксилу для дорослих становить 12 г, за необхідності може бути збільшена до 24 г. Добову дозу Атоксилу розподіляють на 3-4 прийоми. Максимальна разова доза препарату неповинна перевищувати половини добової дози. Атоксил при застосуванні його у комплексній терапії слід приймати за годину до прийому інших пероральних лікарських засобів через їх можливу адсорбцію і відповідно зниження ефективності. Колме (Colme), засіб, що застосовується при алкогольній залежності. Фармакологічні властивості. Дія ціанаміду заснована на блокаді ферментної біотрансформації етилового спирту, призводить до підвищення концентрації метаболіту етилового спирту - ацетальдегіду, який спричинює негативні відчуття (приплив крові до обличчя, нудоту, тахікардію, задишку та ін.), які роблять надзвичайно неприємним вживання алкоголю після прийому препарату. Це зумовлює умовно-рефлекторну відразу до смаку та запаху алкоголю. Сенсибілізаційна дія ціанаміду на алкоголь виявляється раніше (приблизно через 45-60 хвилин) та продовжується менше (близько 12 годин), ніж дія дисульфіраму. На відміну від дисульфіраму ціанамід не має гіпотонічного ефекту. Колме застосовується для лікування хворих на хронічний алкоголізм та для профілактики рецидивів. Застосовується строго за призначенням лікаря. Лікування призначають після обстеження хворого і попереджень про можливі наслідки та ускладнення. Препарат застосовують внутрішньо, по 36-75 мг (по 12-25 крапель 2 рази на добу з інтервалом 12 годин) за індивідуальною схемою. Колме треба застосовувати тільки під наглядом лікаря та з відома пацієнта. Можливе виникнення реакції на алкоголь, який міститься в деяких ліках І харчових продуктах. 5 UA 85018 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Лікування препаратом Колме можна починати тільки коли минуло 12 годин після останнього вживання алкоголю. З обережністю препарат застосовують у тих випадках, коли реакція на одночасний прийом з алкоголем може призвести до ризику для здоров'я пацієнта: при гіпертиреозі, цукровому діабеті, епілепсії, серцево-судинних захворюваннях, захворюваннях нирок. Про високу ефективність запропонованого способу лікування алкогольної (пивної) залежності свідчить наступний клінічний приклад. Клінічний приклад. Хворий К., 34 роки. Стать чоловіча. Скарги при госпіталізації на тягу до спиртного, дискомфорт, біль і відчуття тяжкості в правому підребер'ї, слабкість, швидку стомлюваність, нудоту, блювоту, відрижку з гірким присмаком, діарею, шкірний свербіж, періодичне підвищення температури тіла. Анамнез життя. Друга дитина в сім'ї. Спадковість нервовими та психічними захворювання не обтяжена. Батько хворого схильний до частого вживання спиртних напоїв. У дитинстві переніс кір, грип. Ріс і розвивався нормально. До школи пішов в 7 років, навчався посередньо. Курить. Одружений, має 1 дитину 7 років. Анамнез захворювання. Після закінчення школи пішов працювати в будівельну кампанію, працював муляром, почав вживати спиртні напої разом зі старшими робітниками. Пив в дні зарплати, по святах. З 24 років з'явився потяг до спиртних напоїв, потреба похмелитися, підвищилася толерантність до 300-400 мл горілки на добу. Втратив кількісний і ситуаційний контроль над випитим. Зник блювотний рефлекс. З 29 років з'явилися запійні форми пияцтва (запої по 3-4 дні) з подальшим відразою до спиртного і світлими проміжками до 2-3 тижнів. Протягом 4 років став у великих кількостях споживати пиво, хоча раніше ставився до нього вкрай негативно. Толерантність до пива відразу встановилася на рівні 2-3 літрів на день. У недільні дні почав практикувати ранкові пивні «сніданки» (сленг хворого), випивав до 3-4 літрів пива, з солоними закусками. У такий день вживав пиво упереміж з горілкою, до 1 літра горілки в компанії друзів з 3-4 чоловік. Потім йшов додому, спав, виконував роботи по дому. Увечері ще пив пиво самостійно або з друзями, до 2-3 літрів. Від випитого спиртного сильно п'янів, спав до ранку. Вранці йшов на будівництво, міг перед роботою випити до 1 літра пива. Після роботи сподобалося пити пиво в поєднанні з горілкою. Утворилася компанія з робітників бригади, увечері випивав до 3-4 літрів пива, часто в поєднанні з 150-200 мл горілки. Подібні пивні «сесії» тривали протягом тижня, з рідкісними перервами. Виникли елементи специфічного синдрому відміни з ранковими явищами нудоти, спазми в животі вранці, гіпергідрозу, генералізованого тремору. Толерантність до пива стабілізувалася на рівні 4-5 літрів на день, з тенденцією до подальшого підвищення. Часто виникали амнестичні форми сп'яніння. У стані сп'яніння став злим, агресивним, схильним до скоєння імпульсивних вчинків. З'явилися епізоди компульсивного, нездоланного потягу до пива і міцних спиртних напоїв, коли міг залишити роботу і піти пити пиво. На роботі почастішали виробничі конфлікти, неодноразово усувався адміністрацією від роботи. Близько року тому переніс судомний напад на тлі вираженою абстиненції. Не дивлячись на це, продовжив алкоголізацію. Госпіталізації хворого в стаціонар передував десятиденний запій, під час якого він випивав до 3-4 літрів пива в поєднанні з 500 мл горілки. Порушився сон, апетит, хворий став запальним, вступав в конфлікти з оточуючими, з'явилися фізична й психічна стомлюваність, загальна слабкість, головний біль, неприємні відчуття в області серця, тремтіння в руках, свербіж у всьому тілі. Потяг до спиртного носив патологічний, компульсивний характер. Своє самопочуття намагався поліпшити прийомом донормілу і подальшим вживанням протягом доби алкогольних напоїв. Соматичний стан: правильної статури, достатнього харчування. Обличчя пастозне, набрякле, ін'єкція склер, шкіра гіперемована. В легенях при аускультації дихання везикулярне. Тони серця ритмічні, приглушені. Артеріальний тиск - 150/90 мм рт. ст. Пульс задовільного наповнення. Тахікардія - 100 ударів на 1 хв. Язик сухий, з білим нальотом. Живіт роздутий, стінка напружена, чутливий при пальпації в правому підребер'ї. Печінка збільшена. Селезінка не пальпується. Температура тіла 37,2 °С. Неврологічний стан: зіниці однакової величини і форми. Фотореакції збережені. Нистагмоїдні посмикування очних яблук при відведенні їх убік. Сухожильні рефлекси з рук і ніг підвищено живі, Д > S. Тремтіння пальців рук, вік, язика. Відхилення при виконанні пальценосової проби правою рукою. У позі Ромберга похитування. Загальний гіпергідроз. Патологічні рефлекси відсутні. Психічний стан: контакт формальний. Орієнтування всіх видів збережено. Незосереджений, метушливий, напружений, неспокійний, дратівливий, підозрілий, грубий, цинічний. Зазначає 6 UA 85018 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 почуття внутрішньої тривоги. Кілька ночей відзначав безсоння. Емоційно лабільний, схильний до афекту. Вказує на непереборний потяг до алкогольних напоїв. Критика до свого стану формальна. У рідкісні моменти засипання сон поверхневий, супроводжується кошмарними сновидіннями. Бездіяльний, відзначаються явища депресії, що супроводжуються плаксивістю, іпохондричними висловами. Маячних ідей немає. Параклінічні дослідження: ЕКГ в процесі лікування. На фоні лікування відзначається позитивна динаміка ЕКГ: зникла синусова аритмія, зменшилася ЧСС (90 ударів в хвилину до 60 ударів в хвилину за 7 діб) і покращилися процеси реполяризації (зменшилася висота зубців Т). Біохімічний аналіз крові при госпіталізації: Білірубін загальний 12,5 мкмоль/л (прямий 2,1 мкмоль/л; непрямий 10,4 мкмоль/л); АлАт 0,85 ммоль/чл; АсАт 0,53 ммоль/чл; лужна фосфатаза 1386,6 нмоль/сл; ГГТ 1,17 мккат/л; загальний білок 69,7 г/л; тимолова проба 0,76 од.; β-ліпопротеїди 28 у.од.; загальний холестерин 4,90 ммоль/л. Біохімічний аналіз крові на 4 день лікування: білірубін загальний 8,4 мкмоль/л (прямий 2,1 мкмоль/л; непрямий 6,3 мкмоль/л) АлАт 0,84 ммоль/чл; АсАт 0,64 ммоль/чл; лужна фосфатаза 1980,8 нмоль/сл; ГГТ 0,78 мккат/л; загальний білок 63,7 г/л; тимолова проба 0,98 од.; β-ліпопротеїди 42 у.од.; загальний холестерин 4,90 ммоль/л. Біохімічний аналіз крові при виписці: білірубін загальний 6,3 мкмоль/л (прямий 2,1 мкмоль/л; непрямий 4,2 мкмоль/л), АлАт 0,48 ммоль/чл; АсАт 0,53 ммоль/чл; лужна фосфатаза 1584,6 нмоль/сл; ГГТ 0,59 мккат/л; загальний білок 43,8 г/л; тимолова проба 0,54 од.; β-ліпопротеїди 40 у.од.; загальний холестерин 4,52 ммоль/л. Загальний аналіз сечі: кількість 100,0. Колір світло жовтий. Прозорість - помірна. Питома вага - 1004; рН лужна. Білок - немає. Глюкоза - немає. Лейкоцити 3-4 в полі зору. Епітелій перехідний - не багато. Клінічний аналіз крові: гемоглобін 156 г/л; Лейкоцити 8,5 г/л; ШОЕ - 10 мм/год.; Паличкоядерні 3 %; Сегментоядерні 59 %; Еозинофіли 3 %; Базофіли 1 %; Лімфоцити 30 %; Моноцити 4 %. Висновок: на підставі скарг, анамнезу і результатів об'єктивного дослідження поставлено діагноз: синдром алкогольної (пивної) залежності. Стан скасування. Шифр по МКХ F 10.30 У відповідності зі стандартами МОЗ України призначена детоксикаційна терапія, враховуючи вираженість абстинентної симптоматики, традиційна схема терапії доповнено включенням діуретику Трифас, який сприяє проведенню дегідратації, гепатопротектора Антраль і ентеросорбенту Атоксил. 1 1) Трифас /2 таблетки (5 мг) 1 раз на день, на курс № 3; 2) розчин Рибоксину 10,0 внутрішньовенно, один раз на день, № 3; 3) розчин Вітаміну В1 - 2,0 внутрішньом'язово, один раз на день, № 10; 4) розчин Вітаміну В6 - 2,0 внутрішньом'язово, один раз на день, № 10; 5) розчин сибазону 0,5% 2,0 внутрішньом'язово на ніч, № 2; 6) Труксал 0,025 г на ніч, № 3; 7) Антраль 0,2 г на прийом, тричі на день, курс 21 день; 8) Атоксил 60 мл суспензії 4 рази на день, № 4. Після виконання призначень хворий відзначив поліпшення стану, зменшення тривоги і потягу до алкоголю. Вночі добре спав. На другий день перебування на лікуванні відзначив поліпшення загального самопочуття, зникнення явищ психофізичного дискомфорту, зменшення тяги до алкоголю, увечері на 3 день лікування нормалізувався апетит, відновився сон, редукувались явища тривоги і напруженості. Зазначає, що такий стан зазвичай буває у нього на 5-6 добу після запою. На 4 день хворий став скаржитися на ранкову нав'язливу тягу «попити пива», відзначив дратівливість, нервозність, уривчасті сновидіння на пивну тематику, значне зниження настрою до вечора, прагнення припинити лікування і виписатися додому. В цілях купірування рецидивонебезпечної ситуації в клініці пивної залежності призначений препарат Колме по 12 крапель вранці, в комбінації з сеансом психотерапевтичної корекції. Пацієнт був проінформований, що при спробі вживати пиво у нього будуть виникати негативні соматовегетативні реакції в формі нудоти, блювоти, тахікардії, ознобу, гіперемії, почуття нестачі повітря, болі в області серця, липкого профузного поту, слабкості, запаморочення, хиткість при ходьбі, порушення координації рухів. Включення терапевтичної програми Антраль+Трифас+Атоксил в поєднанні з психотерапевтичним потенціюванням лікувальної інтервенції дозволило протягом 3 діб купірувати явища потягу, стабілізувати стан хворого, нормалізувати емоційний статус, 7 UA 85018 U 5 10 15 20 ліквідувати стан психічного дискомфорту з послідуючою протирецидивною терапією препаратом Колме. Надалі, протягом 6 місяців, з метою стабілізації ремісійних станів у разі виникнення провісників рецидивонебезпечних клінічних ситуацій, комбіновану терапію здійснювали засобом періодичного і послідовного чергування терапевтичних курсів комбінування Колме з Антралем, Трифасом, Атоксилом у тому ж дозуванні, тієї ж тривалості курсів та не менш ніж з додержанням 2-3-тижневих міжкурсових інтервалів. Катамнез 8 місяців. Алкогольні напої (у т.ч. пиво) не вживає. Перебуває у ремісійному стані. Додержується протирецидивних підкріплюючих заходів. Мотивації тверезого способу життя стійкі. Таким чином, у даного хворого довготривала патологічна залежність від алкоголю у формі зловживання пива супроводжувалася компульсивними пароксизмами потягу, постінтоксикаційною печінковою патологією, що в повсякденній наркологічній практиці обмежує або унеможливлює застосування відомих препаратів сенсибілізуючої дії. Комбінована психотерапевтична корекція з курсовою терапією Антраль+Трифас+Атоксил+Колме дала можливість проведення швидкої сенсибілізації пацієнта до алкоголю, уникнути ускладнень і побічних ефектів, нормалізувати і поліпшити функції печінки, електрофізіологічні і інші параметри, досягти ремісії і стійких антиалкогольних мотивацій. Таким чином, запропонований спосіб максимально враховує патогенетичну специфіку хронічної пивної інтоксикації (гіперволемія, функціональні та морфологічні ураження печінки, протипоказання до внутрішньовенних інфузій розчинів, зниження функціонального стану фізіологічних детоксикаційних систем організму та імунної системи тощо). ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 30 35 Спосіб лікування хворих на алкогольну (пивну) залежність, що включає превентивне застосування традиційної детоксикаційної терапії на фоні дії препаратів гепатопротекторної дії, з наступним призначенням фармакологічної протирецидивної сенсибілізації препаратом Колме, який відрізняється тим, що призначають фармакологічний комплекс-тетраду: гепатопротектор 1 1 Антраль 0,2 г на прийом тричі на день, курс 21-30 днів, діуретик Трифас /25- /2 табл. (0,25-5 мг) 1 раз на день, 2-3 дні, сорбент Атоксил добовою пероральною дозою 12 г, розчинений у 250 мл води, поділений на 3-4 прийоми на день, курс 3-5 днів, сенсибілізатор Колме щоденно 36-75 мг, тобто 12-25 крапель стандартного розчину, який приймають у 2 прийоми впродовж дня, курс 3-4 тижні та на фоні психотерапевтичного потенціювання, опосередкування і сугестії, а надалі протягом від 6 місяців до 1 року, у разі потреби стабілізації ремісійних станів, комбіновану терапію здійснюють шляхом періодичного і послідовного чергування терапевтичних курсів комбінування зазначених препаратів у тому ж дозуванні та тривалості курсів з 2-3-тижневими міжкурсовими інтервалами. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 8