З’єднувальний конектор

Реферат: З'єднувальний конектор для каркаса геодезичного купола містить корпус, обладнаний отворами, радіальними відносно вертикальної осі корпусу та розташованими під кутом до його горизонтальної площини. Корпус містить щонайменше шість радіальних отворів, що розташовані під кутом 60° один до одного. Вісь радіальних отворів розташована під кутом у межах від 6° до 10° до горизонтальної площини корпусу. Радіальні отвори мають щонайменше частково конусну частину з кутом конуса у межах 4-10° відносно осі отворів. Співвідношення діаметра отворів і їх довжини складає не менше 0,5. Корпус додатково обладнаний наскрізними отворами, кожен з яких сполучений з одного боку з одним радіальним отвором, а з іншого боку з поверхнею корпусу. Вісь наскрізних отворів розташована у одній площині з віссю радіального отвору, з яким сполучений наскрізний отвір. UA 108089 U (12) UA 108089 U UA 108089 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі будівництва та може бути використана для створення конструкції каркаса геодезичного купола (геокупола), зокрема для з'єднання стрижнів геокупола у просторових конструкціях каркасів збірних та розбірних будівельних споруд сферичної або куполоподібної форми різного призначення, наприклад, таких як кінотеатр, планетарій або споруда для проведення масових заходів (виставки, концерти, семінари тощо), а також тимчасових та мобільних споруд. У даному описі під частотою розбиття каркаса геокупола (геосфери) мається на увазі кількість різних конструктивних елементів (ребер), що використовуються для побудови каркаса. Як правило, ця кількість позначається літерою V та числом від 2 до 8 (V4, V8 тощо). Відомо, що чим більше число ребер використовується, тим більше міцність та надійність геокупола. Також у цьому описі під геокуполом (геосферою) мається на увазі умовна сферична (півсферична) поверхня, яка отримана апроксимацією, що призводить до того, що в основі такої поверхні лежить не коло, а багатокутник, вписаний у зазначене коло. Площа такого багатокутника менше площі кола та кількість його ребер залежить від частоти розбиття каркаса. Заявнику відомо багато аналогічних конструкцій, найближчими з яких за сукупністю суттєвих ознак до запропонованого рішення є наступні. Відомий п'ятипроменевий конектор для сполучення стрижнів каркаса геокупола, який містить корпус у формі усіченого кругового конуса, на поверхні якого сформовано п'ять рівновіддалених прямокутних пазів, кожен з яких обладнаний по боках парою фланців дзеркально розташованих один до одного перпендикулярно площині прямокутних западин. У кожному фланці виконано отвір в його центральній частині співвісний з відповідним отвором парного фланця (патент US 4511278 А, опублікований 16.04.1985). Каркас геокупола з використанням такого конектора утворюється шляхом розташування кінця кожного стрижня у прямокутному пазу між парними фланцями зазначеного конектора та фіксації стрижня у цьому пазу з утворенням п'ятипроменевої конструкції із зазначеним конектором у її вершині та аналогічними конекторами на кінцях її променів. Через те, що стрижні розташовані під однаковим кутом до горизонтальної площини конектора, обумовленим зрізаною конусною формою корпусу, формують поверхню геокупола при подальшому приєднанні інших стрижнів до конекторів, розташованих на кінцях променів зазначеної п'ятипроменевої конструкції. Такий конектор дозволяє створити геокаркас тільки з однією частотою розбиття геосфери, що обмежує його застосування при необхідності створення геокаркаса з іншою частотою розбиття та іншим діаметром геосфери. Також зазначений конектор не забезпечує надійної фіксації стрижнів у пазах корпусу через кріплення до отворів фланців, а також його використання підвищує складність створення геокаркаса через досить складний спосіб створення зазначеної п'ятипроменевої конструкції та під'єднання інших стрижнів до неї. Також відомий конектор для утворення геокупола, який містить корпус з трьома трубчастими порожніми відгалуженнями (заявка US 20120180405 А1, опублікована 19.07.2012) або шістьма подібними відгалуженнями (патент US6108984 А, опублікований 29.08.2000), розташованими під однаковим кутом між собою. При цьому кожне відгалуження розташоване під кутом і відносно інших відгалужень та відносно горизонтальної площини корпусу, таким чином, що геодезичний купол може бути сформований з використанням безлічі однакових з'єднувачів і безлічі аналогічних стрижнів, кінці яких розташовані у відповідних відгалуженнях конекторів. Описана конструкція дозволяє спростити формування геокаркаса, проте з однією частотою розбиття геосфери і не дозволяє створити геокупол з різними частотами розбиття геосфери та різними її діаметром через фіксований кут між відгалуженнями, а також не дозволяє підвищити надійність кріплення кінців стрижнів та, відповідно, надійність вже створеного геокаркаса, через відносно невелику довжину частини відгалуження, яка контактує з кінцем стрижня, відносно його діаметра, особливо для стрижнів відносно великої довжини. Також відомий конектор для геокупола, який містить неметалевий корпус, обладнаний безліччю подовжених виїмок для розташування кінців видовжених трубчастих елементів, радіально розташованих відносно центру корпуса під кутом до його горизонтальної площини. Також конектор містить елементи фіксації видовжених трубчастих елементів у виїмках, виконані у формі тарілчастих конічних поверхонь, які зверху притискаються до корпусу і притискають трубчасті елементи, фіксуючи їх у виїмках. Геокаркас формують за допомогою зазначених конекторів шляхом розташування кінців стрижнів на трубчастих елементах з наступною фіксацією їх кінців гвинтовими шпильками та утворенням п'яти- або шестипроменевих конструкцій, які у поєднанні між собою утворюють геосферу (заявка US20060291952 А1, опублікована 28.12.2006). Описана вище конструкція конектора підвищує надійність створеного геокаркаса, проте потребує зовнішнього захисту, зокрема будь-якою оболонкою, через розташування кінців 1 UA 108089 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 стрижнів ззовні трубчастих елементів. При цьому створений таким чином геокаркас також має одну частоту розбиття геосфери і досить важкий у формуванні за рахунок необхідності сполучення вільних кінців стрижнів на трубчастих елементах конектора з вже закріпленими іншими стрижнями, що є досить незручним. Також такий геокаркас потребує використання тільки стрижнів з порожнистими кінцями для сполучення з трубчастими елементами, що також обмежує універсальність конектора. Також відомий геокаркас, який містить сукупність стрижнів фіксованої довжини та сукупність стрижнів з регульованою довжиною, а також набір конекторів різних типів. Усі конектори мають корпус з радіально розташованими пальцями для сполучення з кінцями стрижнів, розташованими під кутом до горизонтальної площини корпусу конектора, та відрізняються кількістю пальців та кутом розташування їх між собою (патент US 7766796 В2, опублікований 03.08.2010). Утворений таким чином геокаркас може мати різний діаметр геосфери за рахунок застосування конекторів різних типів та стрижнів з регульованою довжиною, проте є досить складним у виготовленні і особливо формуванні через необхідність виготовлення окремого конектора для кожного типу з'єднання стрижнів та використання його у строго визначеному місці, що не дозволяє підвищити універсальність застосування конекторів. Більш близьким до запропонованого є конектор для з'єднання стрижнів геодезичного купола, який містить з'єднувальний елемент з вушками для кріплення вкладишів, в кінцевій частині кожного з яких закріплений кінець відповідного стрижня. Зазначений вузол забезпечений розрізним кільцем, а з'єднувальний елемент виконаний у вигляді зрізаного конуса і кришок, стягнутих центральним болтом. Розрізне кільце встановлено на зовнішній бічній поверхні зрізаного конуса і виконане у вигляді секторів, розміщених відносно один одного із зазорами, до яких прикріплені вушка. При використанні такого конектора сектори з вушками за допомогою кришок притискаються центральним болтом до зрізаного конуса. Неповністю затягнутий центральний болт дає можливість секторам переміщатися у кільцевому напрямку по поверхні усіченого конуса, з'єднуючи за допомогою кільцевої частини стрижень з вкладкою. Стрижень кріплять до вушок за допомогою пальця з лискою. Вкладка вільно обертається навколо осі пальця, що дозволяє з'єднувати стрижні, які підходять до вузла під будь-яким кутом (патент RU 2034964 СІ, опублікований 10.05.1995). Такий конектор дозволяє створити геокупол з різними частотами розбиття геосфери та різними її діаметром через можливістю з'єднувати стрижні, які підходять до вузла під будь-яким кутом, проте є досить складним у виготовленні та у використанні за рахунок наявності рухомих частин - розрізного кільця з секторами, кріплення стрижнів через вушка за допомогою пальців з лискою тощо, що також і знижує надійність самої конструкції геокаркаса та потребує її додаткового обслуговування. Більш того, така конструкція дуже складна у демонтажі і тому не може бути використана для тимчасових або мобільних будівельних споруд. За прототип прийнято конектор та геокаркас, сформований з його використанням, відповідно до заявки US 20030226319 А1, опублікованої 11.12.2003. конектор за прототипом містить корпус, обладнаний отворами, радіальними відносно вертикальної осі корпусу та розташованими під кутом до його горизонтальної площини. Зазначені отвори утворені трубчастими елементами, які загнуті під кутом до горизонтальної площини корпусу. Трубчасті елементи розташовані між верхньою та нижньою шайбами та скріплені центральним болтом та гайкою. Шляхом закручування болта регулюють кут розташування трубчастих елементів та отворів, відповідно, для корегування куту розташування стрижнів у геокаркасі. При повному затягуванні болта отримують жорстку конструкцію конектора, який тримає стрижні, формуюючи таким чином каркас геокупола, що містить з'єднувальні конектори з отворами, в яких розташовано кінці стрижнів з утворенням множини суміжних між собою трикутників, які формують поверхню геокупола. За рахунок можливості зміни кута між трубчастими елементами та кута їх нахилу відносно горизонтальної площини корпусу конектора досягають формування геокаркаса з різною частотою розбиття геосфери та різними діаметрами, причому тільки за допомогою конектора одного типу і однакових стрижнів, що також підвищує універсальність застосування конекторів та спрощує створення такої будівельної конструкції. Проте конструкція фіксації трубчастих елементів є відносно ненадійною через наявність різьбового з'єднання, а також через саму конструкцію трубчастих елементів, які консольно закріплені між шайбами та можуть бути пошкоджені у місці їх з'єднання із шайбами при різних навантаженнях. Також геокаркас, створений таким чином, є відносно важкий при його збиранні за рахунок необхідності попереднього розташування трубчастого елемента саме під кутом, який потрібний у певному місці геокаркаса, що збільшує час його формування. Також демонтаж такого каркаса теж 2 UA 108089 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 потребує додаткових операцій з роз'єднання шайб та вивільнення трубчастих елементів через роз'ємну конструкцію конектора, що певним чином обмежує його використання для деяких видів мобільних та тимчасових будівельних споруд. В основу корисної моделі поставлена задача створення каркаса геодезичного купола з різним діаметром та різною частотою розбиття геосфери з одночасним спрощенням формування такого каркаса та його демонтажу у випадку необхідності при використанні конектора шляхом створення універсальної конструкції конектора для розташування кінців стрижнів під різними кутами залежно від розміщення конектора без застосування рухомих елементів або елементів, які потребують збирання та розбирання. Додатковим завданням для з'єднувального конектора є підвищення надійності зібраного каркаса та його експлуатації, а також зменшення ваги конектора та забезпечення встановлення на ньому елементів, додаткових до каркаса геокупола. Також додатковою задачею є спрощення виготовлення з'єднувального конектора при збереженні зазначених вище переваг. Поставлена задача вирішується таким чином, що у з'єднувальному конекторі для каркаса геодезичного купола, який містить корпус, обладнаний отворами, радіальними відносно вертикальної осі корпусу та розташованими під кутом до його горизонтальної площини, відповідно до корисної моделі, корпус містить щонайменше шість радіальних отворів, розташованих під кутом 60° один до одного, вісь радіальних отворів розташована під кутом у межах від 6° до 10° до горизонтальної площини корпусу, радіальні отвори мають щонайменше частково конусну частину з кутом конуса у межах 4-10° відносно осі отворів, причому співвідношення діаметра отворів і їх довжини складає не менше 0,5, при цьому корпус додатково обладнаний наскрізними отворами, кожен з яких сполучений з одного боку з одним радіальним отвором, а з іншого боку з поверхнею корпусу, причому вісь наскрізних отворів розташована у одній площині з віссю радіального отвору, з яким сполучений наскрізний отвір. Так, обладнання корпусу заявленого з'єднувального конектора щонайменше шістьма радіальними отворами, розташованими під кутом 60° один до одного, та розташування їх осі під кутом у межах від 6° до 10° до горизонтальної площини корпусу дозволяє отримати каркас геокупола з різним діаметром та різною частотою розбиття геосфери, зокрема каркас з діаметром у межах від 3 до 16 метрів та частотою розбиття від V4 до V8, завдяки зміні кута між стрижнями у заявленому з'єднувальному конекторі. Виконання радіальних отворів щонайменше частково конусними з кутом конуса у межах 4-10° відносно осі отворів дозволяє змінювати кут розташування кінця стрижня залежно від місця розташування конектора у конструкції каркаса. При цьому визначений шляхом випробувань зазначений інтервал кута конуса радіальних отворів дозволяє використати одну і ту ж саму конструкцію конектора при необхідності застосування різних кутів положення стрижнів. А дотримання співвідношення діаметра отворів і їх довжини не менше 0,5 дозволяє підвищити надійність розташування кінців стрижнів у радіальних отворах шляхом забезпечення площі контакту стінок радіальних отворів з поверхнею кінця стрижня, визначеною експериментально. Дослідженнями було виявлено, що при зазначеному співвідношенні менше 0,5 кількість випадків виходу кінця стрижня із зачеплення з радіальним отвором була збільшена на 30-40 % у порівнянні з дотриманням зазначеного співвідношення, що зменшило надійність експлуатації геокупола. Також наявність у конструкції з'єднувального конектора зазначених вище наскрізних отворів, кожен з яких сполучений з одного боку з одним радіальним отвором, а з іншого боку з поверхнею корпусу, та розташування осі цих отворів у одній площині з віссю радіального отвору, з яким сполучений наскрізний отвір, дозволяє розташувати фіксатори у цих наскрізних отворах та підвищити надійність з'єднання їх з поверхнею кінця стрижнів, що, відповідно, виключає зміщення кінця стрижня у осьовому напрямку та підвищує надійність сполучення конектора та стрижнів. При цьому з'єднувальний конектор може містити радіальні отвори, виконані глухими, що дозволяє спростити фіксацію стрижнів та її надійність і, відповідно, надійність експлуатації геокупола. Також у з'єднувальному конекторі вісь радіальних отворів може бути розташована під кутом 8° до горизонтальної площини, що дозволяє формувати каркас геокупола з різним діаметром та різною частотою розбиття геосфери, зокрема, каркас з діаметром у межах від 3 до 16 метрів та частотою розбиття від V4 до V8. При цьому співвідношення діаметра отворів і їх довжини у з'єднувальному конекторі може складати у межах 0,5-1,5, що є оптимальним з точки зору сполучення кінців стрижня та радіальних отворів корпусу конектора. При цьому вісь осьових наскрізних отворів може бути розташована у з'єднувальному конекторі перпендикулярно осі радіального отвору, з яким сполучений осьовий наскрізний отвір, 3 UA 108089 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 що додатково підвищує надійність контакту фіксатора з кінцем стрижня та, відповідно, надійність експлуатації каркаса геокупола, а також спрощує збирання каркаса. Також корпус з'єднувального конектора може містити додаткові осьові отвори для зменшення ваги як конектора, так і, відповідно, всього геокаркаса, що є важливим для надійності конструкції з достатньо великою площею поверхні. При цьому зазначені осьові отвори можуть бути розташовані між радіальним отворами та виконані глухими, що дозволяє зменшити вагу конектора без втрати їх міцності та жорсткості. Також корпус з'єднувального конектора може містити центральний осьовий отвір, виконаний глухим, що дозволяє зменшити вагу конектора з одночасним забезпеченням встановлення в цьому отворів елементів, додаткових до каркаса геокупола, наприклад, стрижнів для формування надбудов на поверхні каркаса тощо, при цьому не зменшуючи жорсткість та міцність корпусу конектора. Заявлена корисна модель ілюструється наступним прикладом здійснення з'єднувального конектора та каркаса геокупола, сформованого за допомогою зазначеного конектора, а також зображеннями, на яких наведено: - на фіг. 1 - вид зверху з'єднувального конектора з шістьма радіальними отворами та корпусом у формі п'ятикутної призми, - на фіг. 2 - переріз А-А на фіг. 1, - на фіг. 3 - вид Б на фіг. 2, - на фіг. 4 - вид зверху з'єднувального конектора з шістьма радіальними отворами та корпусом у формі круглого циліндра, - на фіг. 5 - переріз А-А на фіг. 4, - на фіг. 6 - переріз В-В на фіг. 5, - на фіг. 7 - вид зверху з'єднувального конектора з п'ятьма радіальними отворами та корпусом у формі круглого циліндра, - на фіг. 8 - переріз А-А на фіг. 7, - на фіг. 9 - вид зверху з'єднувального конектора з шістьма радіальними отворами з розташованими у них стрижнями при складанні каркаса геокупола, - на фіг. 10 - вид зверху з'єднувального конектора з п'ятьма радіальними отворами з розташованими у них стрижнями при складанні каркаса геокупола, - на фіг. 11 - загальний вид складеного каркаса геокупола. Наведений приклад конкретного виконання заявлених з'єднувального конектора та каркаса геокупола ніяким чином не обмежують обсяг домагань, викладений у формулі, а тільки пояснюють суть корисної моделі. З'єднувальний конектор 1 для каркаса геодезичного купола містить корпус 2, обладнаний щонайменше шістьма отворами 3, радіальними відносно вертикальної осі О-О корпусу 2 та розташованими під кутом α у межах від 6° до 10° до його горизонтальної площини, переважно під кутом 8°, та під кутом 60° один до одного. Корпус 2 переважно має форму шестикутної призми (фіг. 1-3) або круглого циліндру (фіг. 4-6) або може бути іншої прийнятної форми. Радіальні отвори 3 мають щонайменше частково конусну частину 4 з кутом конуса β у межах 4-10° відносно осі отворів. Радіальні отвори 3 виконані глухими. Співвідношення діаметра D отворів 3 і їх довжини L складає не менше 0,5, переважно у межах 0,5-1,5. Корпус 2 додатково обладнаний наскрізними отворами 5, кожен з яких сполучений з одного боку з одним радіальним отвором 3, а з іншого боку з поверхнею корпусу 2. Вісь наскрізних отворів 5 розташована у одній площині з віссю радіального отвору 3, з яким сполучений наскрізний отвір 5, переважно, є розташованою перпендикулярно осі радіального отвору 3, з яким сполучений наскрізний отвір 5. Корпус 2 додатково містить осьові отвори 6, розташовані між радіальним отворами 3, та центральний осьовий отвір 7. Зазначені отвори 6 та 7 виконані глухими. Каркас геодезичного купола, сформований за допомогою описаного вище конектора 1, містить, відповідно, такий з'єднувальний конектор 1 з шістьма радіальними отворами та з'єднувальний конектор 8 з п'ятьма радіальними отворами (фіг. 3). З'єднувальний конектор 8 містить корпус 9, обладнаний п'ятьма глухими отворами 10, радіальними відносно вертикальної осі О1-О1 корпусу 9 та розташованими під кутом а у межах від 6 до 10° до його горизонтальної площини, переважно під кутом 8°, та під кутом 72° один до одного. При цьому, на відміну від з'єднувального конектора 1, отвори 10 виконані циліндричними, тобто без конічної частини. Корпусу 9 також може бути круглим циліндром (фіг. 7, 8) або іншої прийнятної форми, як і у випадку з'єднувального конектора 1. Співвідношення діаметра D1 радіальних отворів 10 і їх довжини L1 також складає не менше 0,5, переважно у межах 0,5-1,5. Корпус 9 додатково обладнаний наскрізними отворами 11, кожен з яких 4 UA 108089 U 5 10 15 20 25 30 35 40 сполучений з одного боку з одним радіальним отвором 10, а з іншого боку з поверхнею корпусу 9. Вісь наскрізних отворів 11 розташована у одній площині з віссю радіального отвору 10, з яким сполучений наскрізний отвір 11, переважно, є розташованою перпендикулярно осі радіального отвору 10, з яким сполучений наскрізний отвір 11. Також у корпусі 9 може бути виконаний додаткові осьові отвори, зокрема, центральний осьовий отвір 12. Стрижні 11 у обох з'єднувальних конекторів 1 та 8 розташовані під кутом у межах від 6 до 10° відносно горизонтальної площини кожного з'єднувального конектора, переважно під кутом 8°, що відповідає куту α розташування осі радіальних отворів 3 та 10. При цьому стрижні 11 у з'єднувальних конекторах 1 розташовані під кутом 60° один до одного з можливістю зміни кута розташування у межах 4-10° відносно осі О-О радіальних отворів 3 конектора, відповідно до кута β конусної частини 4 радіальних отворів 3. У з'єднувальному конекторі 8 стрижні 11 розташовані також під кутом у межах від 6 до 10° до горизонтальної площини корпусу конектора 8 та під кутом 72° один відносно одного. Таким чином, кожен з'єднувальний конектор 1 сполучений стрижнями 11 з щонайменше чотирма з'єднувальними конекторами 8. Кожен зі з'єднувальних конекторів 1 та 8 містить фіксатори 13, розташовані у наскрізних отворах 5 та 11 відповідно. Кожен з фіксаторів 10 сполучений з кінцем стрижня 11, розташованим у радіальних отворах 3 та 10 зазначених з'єднувальних конекторів 1 та 8. Вісь кожного фіксатора 13 може бути розташована перпендикулярно осі О-О відповідного радіального отвору 3 та 10, з яким сполучений зазначений фіксатор 13. Фіксатори 13 можуть бути виконані у вигляді кнопки або гвинтової шпильки тощо. Співвідношення довжини частини кінців стрижнів 11, розташованої у радіальних отворах 3 та 10 з'єднувальних конекторів 1 та 8, яка дорівнює довжині цих радіальних отворів, та діаметра D радіальних отворів 3 та 10 складає не менше 0,5, переважно у межах від 0,5 до 1,5. З'єднувальні конектори обох типів можуть бути виготовлені будь-яким відомим способом, зокрема, шляхом екструзії під високим тиском за допомогою термопластавтомата з пластмас різного типу або інших матеріалів, придатних для виробництва виробів подібного типу з необхідною міцністю, або шляхом фрезерування з металу, пластмаси або іншого матеріалу, придатного для виробів подібного типу. Складають описаний вище каркас геодезичного купола за допомогою зазначених вище з'єднувальних конекторів 1 та 8 наступним чином. Спочатку розташовують кінці стрижнів 11 у радіальних отворах 3 та 10 відповідно з утворенням множини суміжних між собою трикутників, які формують поверхню геодезичного купола. Під час складання змінюють кут розташування стрижнів 11, кінці яких знаходяться у радіальних отворах 3, у межах 4°-10° відносно осі О-О радіальних отворів 3 конектора 1, для сполучення зі з'єднувальними конекторами 8. Фіксацію кінців стрижнів 11 у радіальних отворах 3 та 10 здійснюють за допомогою фіксаторів 13 шляхом розташування їх у наскрізних отворах 5 та 11 відповідно. Таким чином, каркас геокупола з різним діаметром та різною частотою розбиття геосфери, зокрема каркас з діаметром у межах від 3 до 16 метрів та частотою розбиття від V4 до V8, може бути складений з використанням тільки двох типів з'єднувальних конекторів, конструкція яких є простою у виготовленні та не містить рухомих частин для зміни кута розташування стрижнів, що спрощує формування каркаса геокупола та підвищує надійність його експлуатації. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 45 50 55 1. З'єднувальний конектор для каркаса геодезичного купола, який містить корпус, обладнаний отворами, радіальними відносно вертикальної осі корпусу та розташованими під кутом до його горизонтальної площини, який відрізняється тим, що корпус містить щонайменше шість радіальних отворів, розташованих під кутом 60° один до одного, вісь радіальних отворів розташована під кутом у межах від 6° до 10° до горизонтальної площини корпусу, радіальні отвори мають щонайменше частково конусну частину з кутом конуса у межах 4-10° відносно осі отворів, причому співвідношення діаметра отворів і їх довжини складає не менше 0,5, при цьому корпус додатково обладнаний наскрізними отворами, кожен з яких сполучений з одного боку з одним радіальним отвором, а з іншого боку з поверхнею корпусу, причому вісь наскрізних отворів розташована у одній площині з віссю радіального отвору, з яким сполучений наскрізний отвір. 2. З'єднувальний конектор за п. 1, який відрізняється тим, що радіальні отвори виконані глухими. 3. З'єднувальний конектор за п. 1, який відрізняється тим, що вісь радіальних отворів розташована під кутом 8° до горизонтальної площини. 5 UA 108089 U 5 10 4. З'єднувальний конектор за п. 1, який відрізняється тим, що співвідношення діаметра отворів і їх довжини складає у межах 0,5-1,5. 5. З'єднувальний конектор за п. 1, який відрізняється тим, що вісь наскрізних отворів розташована перпендикулярно осі радіального отвору, з яким сполучений наскрізний отвір. 6. З'єднувальний конектор за п. 1, який відрізняється тим, що корпус містить осьові отвори. 7. З'єднувальний конектор за п. 6, який відрізняється тим, що осьові отвори розташовані між радіальним отворами. 8. З'єднувальний конектор за п. 6, який відрізняється тим, що осьові отвори виконані глухими. 9. З'єднувальний конектор за п. 1, який відрізняється тим, що корпус містить центральний осьовий отвір, виконаний глухим. 6 UA 108089 U 7 UA 108089 U 8 UA 108089 U 9 UA 108089 U Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 10