Спосіб комплексного лікування раку голівки підшлункової залози препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин

Реферат: Спосіб комплексного лікування раку голівки підшлункової залози, що включає приготування препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, що містить терапевтично ефективну кількість стовбурових клітин, причому виготовляють та вводять щонайменше три препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетусу людини 6-9 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, друга суспензія містить нервові стовбурові клітини з фетального головного мозку, а третя суспензія містить стовбурові клітини-попередники сполучної тканини, причому суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять шляхом внутрішньовенного введення в об'ємі, не меншому 6 за 0,5 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 12,4 х 10 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих нервових стовбурових клітин фетального головного мозку вводять 6 підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,6 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 2,81 x 10 в 1 мл за одне введення, а суспензію стовбурових клітин-попередників сполучної тканини вводять підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,7 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 6 1,73 x 10 в 1 мл за одне введення, при цьому перед введенням суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію, при чому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням стандартної терапії. UA 122439 U (12) UA 122439 U UA 122439 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме: до онкології та клітинної терапії, та може бути використана при лікуванні пацієнтів, хворих на рак голівки підшлункової залози шляхом введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензій, що містять стовбурові клітини, зокрема стовбурові клітини з фетальної печінки, стовбурові клітини з фетального головного мозку та стовбурові клітинипопередники сполучної тканини, отримані з м'яких тканин ембріона, на фоні стандартної терапії. Відомо, що рак помолодів [4]. Статистика говорить про те, що за останні 100 років за рівнем захворюваності та смертності в світі, онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи. Щороку 10 млн. чоловік хворіють на рак, за даними ВООЗ, смертність від раку до 2030 року зросте на 45 %, в порівнянні з рівнем 2007 року [4, 5]. Як заявили представники ВООЗ, кількість смертельних випадків, викликаних раком, буде в Європі поступово збільшуватися [7]. При цьому, за їх словами, можна було б запобігти до 40 % випадків захворювання раком, якби люди вели здоровий спосіб життя і механізми виявлення раку були покращенні. У країнах Європи до ризику захворювання раком найбільшою мірою схильні люди з низьким і середнім рівнем доходу, які меншою мірою усвідомлюють фактори ризику, а також мають обмежений доступ до ефективної медичної допомоги [7]. Рак підшлункової залози (РПЗ) - одна з найважливіших медичних проблем. Смертність від РПЗ знаходиться на п'ятому місті у світі, у Сполучених Штатах Америки - на четвертому місці. РПЗ займає друге місце серед причин смерті від злоякісних новоутворень у чоловіків та виявляється частіше у людей похилого віку, що викликає велике занепокоєння про стан здоров'я населення розвинених країн з їх великою чисельністю літніх чоловіків. Рак підшлункової залози - це злоякісна пухлина у вигляді горбистого щільного вузла без чітких меж, що розвивається з епітелію залози або її проток, а також з острівцевих клітин. Етіологія і патогенез раку підшлункової залози не з'ясовані. Але існують фактори ризику, такі як хронічний панкреатит, кісти і травми підшлункової залози, хронічні захворювання жовчовивідних шляхів, цукровий діабет, високий індекс маси тіла, недостатнє застосування у харчуванні фруктів та овочів, відсутність фізичної активності, вживання тютюну та алкоголю [1]. Патанатомія. Виділяють декілька варіантів раку підшлункової залози: аденокарцинома, плоскоклітинний рак, ацинарно-клітинний рак, цистаденокарцинома, недиференційований рак. У 80 % пацієнтів при дослідженні тканини пухлини під мікроскопом визначають аденокарциному (пухлину, яка розростається з залозистого епітелію). В результаті мутації деяких генів клітини підшлункової залози починають безконтрольне ділення, яке саме засновує пухлину з незрілого епітелію. Вона може проростати в сусідні органи - шлунок, кишечник, печінку, і жовчовивідні шляхи й стискувати їх. Ззовні пухлина виглядає як щільний вузлик без чітких меж. З первинного вогнища ракові клітини розповсюджуються по організму з током крові, лімфи, або по очеревині, засновуючи віддалені вторинні пухлини - метастази. Анатомічні області ураження: 1. Голівка підшлункової залози; 2. Тіло підшлункової залози; 3. Хвіст підшлункової залози. Регіональні лімфатичні вузли: передні: передні панкреатодуоденальні, пілоричні і проксимальні мезентеріальні. Задні: задні панкреатодуоденальні, навколо загального жовчної протоки і проксимальні мезентеріальні. Селезінки: у воротах селезінки і області хвоста підшлункової залози. Віддалені метастази найбільш часто локалізуються у печінці, парааортальних і надключичних лімфовузлах ліворуч (Вірхова). Клінічна картина. Клінічна картина раку підшлункової залози поліморфна і багато в чому залежить від локалізації, виду і розмірів пухлини, відносини її до прилеглих органів. Найбільш ранніми ознаками РПЗ є: 1) болі у верхній половині живота; 2) анорексія; 3) схуднення, що переходить у кахексію; 4) диспепсичні явища; 5) загальне нездужання; 6) підвищення температури тіла; 7) порушення інкреторної функції підшлункової залози. Симптоми здавлення з'являються першими у вигляді болю (у 25 % пацієнтів). Це означає, що пухлина проросла крізь нервові закінчення. Інтенсивність болю у всіх пацієнтів різна - від відчуття стиснення та дискомфорту до гострих нападів. При раку головки підшлункової залози больові відчуття турбують в області правого підребер'я, при раку хвоста - зліва, при загальному ураженні носять оперізувальний характер. Вони посилюються при порушеннях дієти (вживанні жирної, гострої їжі або алкоголю), а також в положенні лежачи на спині. Симптоми закупорки виникають при здавленні пухлиною жовчовивідних шляхів, кишечнику або розташованих поблизу вен. При здавленні жовчної протоки у 90 % пацієнтів припиняється відтік жовчі з печінки в кишечник, що призводить до механічної жовтяниці. Зовні жовтяниця проявляється наступними симптомами: жовте забарвлення шкіри, слизових оболонок і склер; знебарвлення випорожнень; потемніння сечі (сеча стає кольору темного пива); збільшення розмірів печінки і жовчного міхура; поява свербежу. Жовтяниця прогресує повільно, з часом колір шкіри змінюється від 1 UA 122439 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 яскраво-жовтого до зеленуватого відтінка. Через деякий час здавлення жовчовивідних шляхів призводить до печінково-ниркової недостатності, постійних кровотеч і смерті людини. Проростання РПЗ в шлунок і кишечник викликає шлункову і кишкову непрохідність, при пошкодженні панкреатичних острівців самої залози розвивається цукровий діабет. Якщо пухлиною уражаються селезінкові вени, то це призводить до збільшення селезінки. З будь-яких органів, уражених пухлиною, може початися кровотеча. Симптоми інтоксикації з'являються через отруєння організму токсинами і продуктами розпаду самої пухлини. Вони бувають наступними: різке зниження ваги тіла; зниження апетиту (особливо щодо м'яса, жирної їжі); млявість, слабкість; підвищення температури тіла; апатія. За ознаками інтоксикації часто ховаються супутні ознаки порушення травлення і засвоєння їжі. Симптоми захворювання виявляються вже на досить пізніх термінах, коли пухлина досягає значних розмірів. Перебіг РПЗ прогресуючий. Прогноз життя складає не більше 20 місяців. Тому при цьому захворюванні має значення зменшення кожного симптому захворювання, підвищення якості останніх днів життя. Лікування. Рак підшлункової залози тяжко піддається лікуванню, це пов'язано як з особливостями функціонування підшлункової залози, так і з несвоєчасним виявленням захворювання. Більшість пухлин цього органа виявляють на пізніх стадіях, коли вони вже сильно здавлюють навколишні органи і дали метастази. Навіть при локалізації патологічного процесу у головці ПЗ тільки 5 % пацієнтів піддаються хірургічному лікуванню, 95 % пацієнтів отримують лише паліативне лікування. Хірургічне видалення РПЗ можливо, коли пухлина виявлена рано, знаходиться в межах підшлункової залози і ще не дала метастазів. До органозберігаючих операцій намагаються вдаватися у молодих пацієнтів, які можуть перенести подібне втручання. При хірургічному лікуванні видаляють частину залози або її всю, іноді з частиною шлунка, дванадцятипалої кишки, загальної жовчної протоки і лімфатичними вузлами, порушеними пухлинним процесом. Після операції такі пацієнти потребують довічного прийому препаратів, що містять травні ферменти та інсулін. Коли пухлину неможливо видалити через глибоке проростання, лікарі вдаються до виконання ряду маніпуляцій, що полегшують виведення жовчі і поліпшують самопочуття пацієнта. Такими маніпуляціями є, наприклад, ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРПХ). В ході операції в жовчні протоки пацієнта з РПЗ вставляють катетер, який полегшує відтік жовчі через звужену частину [2, 3]. Кожні 3-4 місяці катетер вимагає заміни. Черезшкірна черезпечінковохолангіографія (ЧЧХ) - ще одне втручання, що поліпшує самопочуття хворих РПЗ. ЧЧХ передбачає встановлення стента в місці звуження жовчної протоки. Променеву терапію призначають вже після операції, щоб запобігти виникненню нових вогнищ пухлини з клітин, які могли залишитися в організмі пацієнта [2, 3]. Вона також полегшує біль у неоперабельних пацієнтів. Хіміотерапія РПЗ є малоефективною, сама по собі має ускладнення і вона зазвичай використовується в комплексі з променевою терапією при неоперабельних пухлинах і допомагає поліпшити самопочуття пацієнтів, як стандартну медикаментозну терапію призначають гемцитабін (гемзар) по 1000 2 мг/м внутрішньовенно в 1, 8 та 15 день лікування хворого. Достатньо ефективною виявилася гормональна терапія раку так, як на пухлинних клітинах підшлункової залози виявлено багато рецепторів естрогену, стимулюючого їх зростання. Лікування гормонами в ряді випадків продовжує життя пацієнтів. Проте, навіть в запущених випадках можливе надання ефективної паліативної допомоги, суттєво підвищує якість життя на різних стадіях захворювання. Клітинна терапія може застосовуватись в комплексному паліативному лікуванні хворих на рак голівки підшлункової залози. Відомий спосіб лікування місцевопоширеного неоперабельного раку підшлункової залози шляхом проведення артеріальної хіміоінфузії і променевої терапії [патент Російської Федерації на винахід № 2528881, кл. МПК: А61K3 1/198, дата публікації - 27.08.2014 р.]·Причому артеріальну хіміоінфузію здійснюють циклами з інтервалами між ними не менше 2 місяців з 2 2 використанням Гемзару 1000 мг/м /30 хв і Елоксатину 50 мг/м /120 хв. Недоліком відомого способу лікування є погана переносимість гемзару, необхідність часто відвідувати медичний заклад при низькій ефективності лікування в цілому. Відомий спосіб трансплантації клітин внутрішнього органа, зокрема підшлункової залози, суб'єкту, що має внутрішній орган у пошкодженому або дисфункціональному стані, що включає отримання нормальних клітин внутрішнього органа донора; комбінування клітин з одним чи декількома гельутворюючими біоматеріалами для утворення суміші; подальше, при необхідності, комбінування суміші з поживною середою, сигнальними молекулами, білками позаклітинного матриксу або з їх комбінацією; введення отриманої суміші суб'єкту [заявка на винахід Російської Федерації № 2012152610, кл. МПК: А61М 31/00 (2006.01), дата публікації 2 UA 122439 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 20.06.2014 р.]. Причому нормальні клітини являють собою, зокрема стовбурові клітини, а донором є ембріон, новонароджений, дитина або дорослий. Недоліком відомого способу є недостатня ефективність лікування саме раку голівки підшлункової залози. Відомий спосіб лікування дисфункції або стану підшлункової залози, що включає отримання суспензії стовбурових клітин/ клітин-попередників; введення цієї суспензії в чи на стінки біліарного древа індивіду з дисфункцією або станом підшлункової залози; при цьому значна частина введених клітин приживається у стінці жовчної протоки, де ці клітини дозрівають, становлячись функціональними клітинами підшлункової залози, і мігрують в підшлункову залозу - тим самим лікується її дисфункція або стан [заявка на винахід Російської Федерації № 2015143617, кл. МПК А61K 35/12 (2015.01), дата публікації - 20.06.2014 р.]. При цьому суспензію стовбурових клітин/ клітин-попередників вводять реципієнту за допомогою ендоскопічного пристрою чи шляхом лапароскопічного хірургічного втручання, або шляхом ін'єкції чи у складі імплантатного комплексу. Недоліком відомого способу є недостатня ефективність лікування саме раку голівки підшлункової залози. Крім того, недоліком відомого способу є його складність та травматичність при введенні суспензії. Найбільш близьким до способу комплексного лікування раку підшлункової залози препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин, що заявляється, є спосіб лікування, зокрема захворювань органів травлення, що включає приготування та введення клітинного трансплантату із фетальних тканин плоду 17-21 тижня гестації вагою 150-340 г [патент Російської Федерації на винахід № 2160112, дата публікації 10.12.2000, кл. МПК А61K 35/48 (2000.01)]. Причому виділяють клітини різних органів плоду, а 4 7 кількість клітин в трансплантаті від 25 × 10 до 10 × 10 , життєздатність всіх клітин 80-90 %. Відомий спосіб лікування є безпечним та використовується при лікуванні широкого кола захворювань, зокрема хвороб органів травлення. Однак, недоліком відомого способу є недостатня ефективність лікування хворих саме на рак голівки підшлункової залози, обумовлений параканкрозним запаленням та механічним тиском на жовчовивідні шляхи. Задачею корисної моделі, що заявляється, є удосконалення способу комплексного лікування раку підшлункової залози препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин, в якому за рахунок запропонованої послідовності проведення лікування з використанням розморожених після кріоконсервації суспензій стовбурових клітин емпірично підібраного складу, забезпечується висока ефективність лікування хворих на рак голівки підшлункової залози, обумовлений параканкрозним запаленням та механічним тиском на жовчовивідні шляхи, зокрема зменшується запалення жовчовивідних ходів та уповільнюється ріст самої пухлини, покращується психологічний стан пацієнта, без необхідності підбору донора за антигенами гістосумісності. В результаті - забезпечується невелике зменшення інтоксикації за рахунок зменшення загального і прямого білірубіну крові і, як наслідок, - зменшення свербежу шкіри, нормалізація емоційно-психологічного стану пацієнта, поліпшення загального стану і якості життя пацієнтів в цілому. Поставлена задача вирішується запропонованим способом комплексного лікування раку голівки підшлункової залози, що включає приготування препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, що містить терапевтично ефективну кількість стовбурових клітин, в якому виготовляють та вводять щонайменше три препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетусу людини 6-9 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, друга суспензія містить нервові стовбурові клітини з фетального головного мозку, а третя суспензія містить стовбурові клітини попередники сполучної тканини, причому суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин-з фетальної печінки вводять шляхом внутрішньовенного введення в об'ємі, не меншому за 0,5 мл з кількістю ядровмісних клітин не 6 менше за 12,4 × 10 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих нервових стовбурових клітин фетального головного мозку вводять підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,6 6 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 2,81 × 10 в 1 мл за одне введення, а суспензію стовбурових клітин-попередників сполучної тканини вводять підшкірно в об'ємі, не меншому за 6 0,7 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 1,73 × 10 в 1 мл за одне введення, при цьому перед введенням суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію, при чому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням стандартної терапії. 3 UA 122439 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять разом із фізіологічним розчином натрію хлориду зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. Премедикацію виконують шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону. Як стандартну терапію призначають введення кальцію фолінат або доксорубіцину, та/або проводять медикаментозну ад'ювантну хіміотерапію, панкреатодуоденальну резекцію, променеву дистанційну гематерапію і/чи симптоматичну замісну терапію секреторної недостатності підшлункової залози. Як стандартну медикаментозну ад'ювантну хіміотерапію призначають інфузію з 2 використанням Гемзара 1000 мг/м внутрішньовенно на 1, 8 та 15 день лікування. Як променеву дистанційну гаматерапію використовують РВД - 2 ГР, СВД - 40-50 ГР. Перед введенням розморожених після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензії нервових стовбурових клітин з фетального мозку та суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин-попередників сполучної тканини додатково виконують клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження стану хворого. Перед проведенням лікування та через 1 і 3 місяця після введення розморожених після кріоконсервації суспензії стовбуровихклітин з фетальної печінки, суспензії стовбурових клітин сполучної тканини і суспензії нервових стовбурових клітин з фетального головного мозку здійснюють контроль активності патологічного процесу за клінічними, лабораторними та інструментальними показниками. Нами встановлено, що за рахунок введення принаймні трьох розморожених після кріоконсервації суспензій стовбурових клітин ембріофетального походження, що виділені з матеріалу фетусу людини 6-9 тижня гестації, а саме внутрішньовенного введення суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки в об'ємі, не меншому за 0,5 мл з кількістю ядровмісних 6 клітин не менше за 12,4 × 10 в 1 мл за одне введення, введення суспензії нервових стовбурових клітини з фетального головного мозку, введеної підшкірно в об'ємі, не меншому за 6 0,6 мл з кількістю клітин не менше за 2,81 × 10 в 1 мл за одне введення та суспензію стовбурових клітин-попередників сполучної тканини, введеної підшкірно в об'ємі 0,7 мл з 6 кількістю клітин не менше 1,73 × 10 в 1 мл за одне введення, зменшується інтоксикація, стабілізується емоційний стан хворого, покращуються показники гемограми, жовчних пігментів, відновлюється ушкоджена паренхіма підшлункової залози, поліпшується зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози, тому зменшуються панкреатогенні поноси, стеаторея, креаторея, вирівнюється співвідношення естрадіол:тестостерон (у випадках великої кількості рецепторів естрогену). Крім того, забезпечується зміцнення протипухлинного імунітету, зменшуються параканкрозне і періваскулярне запалення, таким чином частково покращується дренажна функція жовчовивідних шляхів. Відбувається нормалізація сну, покращення загального стану організму, з'являється прилив нових сил і енергії, збільшується працездатність, значно поліпшується емоційно-психологічний стан хворих. Лікування добре переноситься пацієнтами. При цьому виключається необхідність підбору донора за антигенами гістосумісності та забезпечується можливість введення суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензії нервових стовбурових клітин, суспензії стовбурових клітин-попередників сполучної тканини повторно. Крім того, проведення премедикації перед введенням суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки дозволяє запобігти виникненню алергійних реакцій та запобігти відторгненню стовбурових клітин з фетальної печінки організмом хворих під час проведення лікування. Причому використання саме фетальної печінки, фетальної нервової тканини головного мозку та клітин-попередників сполучної тканини фетусу для отримання стовбурових клітин з метою приготування лікувальних препаратів у вигляді суспензій обумовлено їх пластичністю, зокрема здатністю таких клітин зазнавати змін та диференціації у відповідь на навколишній вплив або відповідно до їх внутрішньої програми. Відомо, що клітини ембріофетального походження здатні до росту, розмноження, диференціації, міграції та встановлення зв'язків з іншими клітинами. Порівняно з клітинами зрілих тканин, вони мають кращу здатність до проліферації, їх введення є ефективнішим також з огляду на утворення великої кількості ростових факторів. Клітини з фетальної печінки можуть виробляти значну кількість стимулюючих речовин, таких як ангіогенний і нейротрофічний фактори, що сприяють виживанню та росту, проліферації, диференціації та можуть стимулювати регенерацію за рахунок оточуючих клітин господаря [6] Крім цього, клітини з фетальної печінки мають здатність виживати при нижчому рівні кисню, ніж їх повністю диференційовані аналоги, що робить їх стійкими до ушкодження як під час 4 UA 122439 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 маніпуляцій in vitro, так і після їх введення. Проліферуючі або незрілі клітини з фетальної печінки переважно не мають довгих відростків або сильної міжклітинної адгезії і, таким чином, зазнають менших пошкоджень під час приготування суспензії клітин. Ці властивості дозволяють вводити клітини з фетальної печінки шляхом внутрішньовенної ін'єкції суспензії [4, 5]. Дані характеристики можуть пояснити і підвищене виживання клітин і тканин фетальної печінки в порівнянні з дорослими після кріоконсервації. Спосіб комплексного лікування РПЗ препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділенних з нього клітин здійснюють наступним чином. Виготовляють три препарати у вигляді суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, друга суспензія містить нервові стовбурові клітини з фетального головного мозку, третя, суспензія містить стовбурові клітинипопередники сполучної тканини з м'яких тканин фетусу людини. Для цього в умовах операційної, з дотриманням правил асептики та антисептики, одержують ембріофетальний матеріал, а саме тканину печінки, нервову тканину головного мозку та м'які тканини фетусів людини від 6 до 9 тижнів гестації, які загинули внаслідок медичного аборту в випадках, коли вагітність переривали за соціальними показниками при відсутності патології розвитку чи інфікованості фетусу та письмової інформованої згоди жінки-донора. Вилучені тканини ембріофетального походження поміщають в стерильне транспортне середовище розчину Хенкса з антибіотиком. В стерильних умовах тканини сепарують та гомогенізують в розчині Хенкса. Отримані суспензії піддають фільтрації та кріоконсервують. Як кріопротектор використовують диметилсульфоксид. Далі готові суспензії розливають в кріопробірки об'ємом 0,3-1,0 мл. Кріоконсервування суспензій клітин проводять у камері програмного заморожувача за визначеною програмою. Таке кріоконсервування забезпечує практично необмежене довгострокове зберігання вказаних суспензій, дозволяє протягом необхідного часу дослідити препарати у вигляді суспензії на бактеріологічну та вірусологічну безпеку, визначити якісні та кількісні показники суспензії, сформувати банк суспензій стовбурових клітин відповідно до визначених вимог до препаратів. При формуванні банку клітинних суспензій з тканин ембріофетального походження для лікування хворих на РГПЗ, суспензія стовбурових клітин з фетальної печінки, суспензія нервових стовбурових клітин з фетального головного мозку та суспензія клітин-попередників сполучної тканини з м'яких тканин людського фетусу повинні мати такі параметри: вміст ядровмісних клітин (підраховують загальну кількість ядровмісних клітин, в одиниці об'єму за допомогою клітинного аналізатора чи візуально під мікроскопом в лічильній камері) повинен 6 становити не менше ніж 13,4 × 10 в 1 мл суспензії для клітин з фетальної печінки, не менше за 6 2,81 × 10 в 1 мл за одне введення для клітин з фетального головного мозку та не менше 1,73 × 6 10 в 1 мл за одне введення для клітин сполучної тканини; вміст живих клітин після кріоконсервування - не менше 80 %. Суспензії, що містять стовбурові клітини з фетальної печінки, фетального головного мозку та суспензію стовбурових клітин-попередників сполучної тканини, зберігають в кріобанку в рідкому азоті при температурі - 196 °C. Пробірки, що містять суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки, фетального головного мозку та суспензію стовбурових клітин-попередників сполучної тканини, безпосередньо перед введенням виймають з рідкого азоту, занурюють у водяну баню при температурі +37 °C та витримують до появи рідкої фази. Подальші маніпуляції проводять при кімнатній температурі з суворим дотриманням правил асептики. Час перебування вказаних розморожених суспензій стовбурових клітин при кімнатній температурі не повинен перевищувати 10 хвилин. Перед початком проведення комплексного лікування хворих на РГПЗ шляхом введення суспензії кріоконсерваних стовбурових клітин з фетальної печінки розморожених після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетального головного мозку та суспензію стовбурових клітин-попередників сполучної тканини виконують загальноклінічне, лабораторне та інструментальне обстеження стану хворого та здійснюють контроль активності патологічного процесу за отриманими результатами. Далі перед введенням суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки з метою запобігання виникненню алергічних реакцій під час лікування виконують премедикацію шляхом внутрішньовенного введення 10 мг димедролу і 30 мг преднізолону через систему для переливання крові. Після чого, разом із фізіологічним розчином натрію хлориду, вводять розморожену після кріоконсервації суспензію стовбурових клітин з фетальної печінки шляхом внутрішньовенного введення зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. При цьому об'єм лікувальної дози суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки для одного введення підбирають індивідуально, але не менше за 0,5 мл, з кількістю ядровмісних клітин не менше за 5 UA 122439 U 6 5 10 15 20 25 30 35 13,4 × 10 в 1 мл за одне введення. Введення суспензії кріоконсерваних нервових стовбурових клітин з фетального головного мозку здійснюють підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,6 мл з 6 кількістю клітин не менше за 2,81 × 10 в 1 мл за одне введення. Суспензію стовбурових клітинпопередників сполучної тканини вводять підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,7 мл, з кількістю 6 ядровмісних клітин не менше за 1,73 × 10 в 1 мл за одне введення. Така кількість клітин забезпечує високу ефективність лікування хворих на рак підшлункової залози. Після введення розморожених після кріоконсервації суспензій стовбурових клітин з фетальної печінки, фетального головного мозку та стовбурових клітини з м'яких тканин фетусу хворий знаходиться під спостереженням. Причому, через 1 і 3 місяці після проведення лікування здійснюють контроль проявів патологічного процесу за клінічними, лабораторними та інструментальними показниками. При цьому точки спостереження вибирають, згідно з протоколом клінічного застосування препарату з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин, розробленим на основі клінічного досвіду. Ефективність лікування хворих з РГПЗ оцінюють на основі динамічних змін загальноклінічного обстеження, фізичного стану хворих, загального аналізу крові, біохімічного аналізу крові, ліпідограми, глюкози, якості життя пацієнта. З 2003 по 2016 роки у клініці клітинної терапії, відповідно до способу комплексного лікування хворих з РПЗ, що заявляється, було проліковано 15 хворих з раком голівки підшлункової залози. З них було відібрано 10, що увійшли до основної групи (ОГ). Розподіл хворих був наступним: 10 пацієнтів основної групи (ОГ), які отримували лікування матеріалами фетусу людини 6-9 тижня гестації, а саме яким вводились кріоконсервовані суспензії стовбурових клітин, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, друга - стовбурові нервові клітини з фетального головного мозку, а третя - стовбурові клітини-попередники сполучної тканини, на тлі стандартної медикаментозної терапії, та контрольна група (КГ) - 5 осіб, пролікованих лише стандартною терапією. Середній вік хворих ОГ складав 60,99,13 року, в КГ середній вік пацієнтів був 65,47,6 року, всі пацієнти були чоловічої статі. Ефективність лікування оцінювали за оцінкою самопочуття хворих, загального аналізу крові, біохімічного аналізу крові, інструментальних досліджень. У всіх хворих спостерігався синдром раннього післятрансплантаційного покращання: відбувся прилив сил, енергії, міцний сон і апетит. Після проведеного введення суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин в жодному випадку не спостерігалось ускладнення чи побічні явища, в тому числі реакція "трансплантат проти хазяїна" (РТПГ). Динаміка загального аналізу крові до та після лікування у двох групах хворих наведена у Таблиці 1. Таблиця 1 показники До лікування Еритроцити, г/л 4,1250,45 Гемоглобін, г/л 126,119,94 Тромбоцити, г/л 260,561,52 Лейкоцити, г/л 15,254,83 ШОЕ, мм/год. 42,515,35 ОГ Через 1 міс. 4,2340,34 132,711,98 24360,96 10,652,65* 38,511,55 Через 3 міс. До лікування 4,2570,46 3,970,007 112,519,95 13012,72 223,550,21 21313,43 11,22,65* 5,94,38 39,513,6 231,41 КГ Через 1 міс. 4,0540,212 129,87,77 215,219,79 5,85,16 300 Через 3 міс. 3,9540,014 12213,43 207,832,52 6,445,30 36,21,41* Примітка: * - р