Тампон для лікування і профілактики гінекологічних захворювань “фіто-тампо”

Реферат: Тампон для лікування і профілактики гінекологічних захворювань містить оболонку та розміщену усередині останньої фітокомпозицію інгредієнтів лікувальної та профілактичної дії. Фітокомпозиція інгредієнтів лікувальної та профілактичної дії містить шавлії листя, родовика кореневища з коренями (або ялівцю плоди), чистотілу траву, живокосту корені, евкаліпта прутовидного листя, буркуну жовтого траву, бузини чорної квітки, ромашки квітки та чебрецю траву UA 72518 U (12) UA 72518 U UA 72518 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель стосується медицини, зокрема хіміко-фармацевтичної промисловості з виготовлення оздоровчо-профілактичних засобів, що використовуються в акушерстві і гінекології, з вмістом зборів з лікарської рослинної сировини для профілактики та місцевого лікування інфекційно-запальних захворювань жіночих статевих органів, при білях (кольпіт, вульвіт, цервіцит), виявляє протимікробну, спазмолітичну, ранозагоювальну, протигрибкову, загальнозміцнюючу та оздоровчу дії. На сьогоднішній день темпи розвитку жіночих гінекологічних захворювань нестримно зростають у всьому світі не дивлячись на велику безліч медикаментів і сучасних варіантів лікування, кількість жіночих захворювань не знижується. Значну частину цих захворювань складають інфекції вульви і піхви. Причин такого положення справ декілька. Серед них різноманіття збудників інфекційно-запальних захворювань жіночої статевої системи, багато хто з яких передається статевим шляхом, ранній початок статевого життя, часта зміна статевих партнерів, поширеність незахищених статевих контактів. У нормі слизисті оболонки статевих органів жінки надійно захищені від патогенних мікроорганізмів: постійна мікрофлора (паличка Додерляйна, кислототривкі сапрофіти) проявляє відносно до них потужний антагонізм. Секрети (виділення) слизистих оболонок мають яскраву протимікробну дію за рахунок лізоциму, лактоферину, лейкоцитів, деяких простагландинів і лейкотрієнів. Нормальна мікрофлора, покриваючи клітки слизистих оболонок статевих органів, блокує рецептори - місця можливого прикріплення мікроорганізмів патогенних видів. Постійна флора значно перевершує умовно-патогенні і патогенні види мікроорганізмів в кількісному відношенні. Вона виграє боротьбу за субстрати живлення і дихання (білки, полісахариди, насичені і ненасичені жири, вітаміни, мікроелементи, які містяться в слизистому секреті на поверхні кліток) в умовно-патогенній мікрофлорі, і роз'єднує патогенні мікроорганізми з джерелами енергетичного і конструктивного обміну, які ці мікроби можуть почерпнути лише з живих клітин організму. До умовно-патогенних мікроорганізмів належать: кишкова паличка, деякі типи стафілококів, паличка синьо-зеленого гною і багато інших. Свою назву вони отримали через те, що можуть викликати захворювання лише за певних умов: наприклад при імунодефіцитах, при дуже великій їх кількості (так званій інфекційній дозі), при дисбіозах в піхві, при порушеннях місцевого імунітету в статевих органах (наприклад, при обширних мікротравмах, отриманих під час статевого контакту). До патогенних мікроорганізмів, які можуть бути причиною захворювань репродуктивних органів жінки, місцевих інфекційних процесів, належать збудники гнійної інфекції: золотистий стафілокок, стрептокок групи А, неклостридіальні анаероби, хламідії, патогенні мікоплазми, гонококи та інші. Порушення сталості внутрішнього середовища організму, викликане хвороботворними мікробами, повинні відновлювати дві системи: система неспецифічного протиінфекційного захисту організму і специфічна система імунітету. Характерною рисою системи неспецифічного протиінфекціойного захисту є велика широта дії проти будь-яких збудників інфекційних процесів, саме тому її прийнято називати неспецифічною. Вона майже універсальна! Ця універсальність є важливим завоюванням еволюції, що дозволяє організму людини виживати при атаці збудників інфекційних хвороб. Система імунологічного нагляду організму людини відрізняється тим, що вона завжди направлена проти конкретного збудника захворювання або будь-якого чужорідного агента. На жаль, полягання неспецифічного захисту людини і його системи імунітету в сучасних умовах характеризується прогресивним зниженням їх активності, зростанням числа хворих з інфекційними процесами. Найбільш важливі причини зниження активності системи неспецифічного захисту і системи імунітету є: величезний натиск різних стресів, ведучих до дезадаптації людини; дисбактеріози нормальної мікрофлори тіла, пов'язані з глобальним вживанням протимікробних засобів; недолік в їжі білка, незамінних амінокислот, які необхідні для синтезу багатьох білкових протимікробних речовин організму людини; генетичні дефекти на тлі наростання числа мутагенів в місці існування людини; збільшення числа штамів патогенних мікроорганізмів з вираженою здатністю ухилення від дії захисних механізмів; наявність в біосфері токсичних речовин, що порушують гомеостаз; хронічне психоемоційне і фізичне стомлення людей, їх відставання від високого темпу життя. 1 UA 72518 U 5 10 15 20 25 30 35 Таким чином, унаслідок пониженої активності системи неспецифічного захисту від патогенних мікроорганізмів і системи імунітету, організм сучасної жінки потребує періодичних лікувально-профілактичних заходів для нормалізації мікробного пейзажу слизистих оболонок статевих органів. Зручним і надійним засобом для проведення таких заходів є лікувальнопрофілактичні тампони. Відомі лікувально-профілактичні тампони для жінок виробництва компанії "Beautiful Life" (Гонконг), які виготовлені на основі традиційної Китайської і Тибетської медицини і належать до безрецептурних лікувально-профілактичних засобів. Тампони мають зовнішню оболонку та розміщену усередині останньої композицію з натуральними фітокомпонентами та наповнювачем, що застосовуються в традиційній китайській медицині. Основні складові композиції: кушен, каламус драко, контис китайський, борнейська камфора, бузок, сюе-дзе, і-шу, акація катеху (дубильна), рокебургія японська, гіпс (див. http://beautiful-life.siteedit.ru/pagel). Рекомендується використовувати для профілактичного чищення організму природним шляхом запалення внутрішньої матки, ерозії шийки матки, запалення в області таза, запалення придатків, молочниці, геморої, нетримання сечі, цистит тощо. Однак, недоліком описаного складу компонентів лікувально-профілактичних тампонів є те, що до композиції входять нетрадиційні для України лікарські рослини, які вирощуються та заготовлюються в кліматичних умовах Китаю і Тібету, що не завжди забезпечує належну лікувальну дію на людей, які проживають в іншій кліматичній зоні, зокрема в Україні. Крім того, форма виконання (для тампонів використовується бавовняний марлевий мішечок, який формуються під час фасування методом загортання марлі та зав'язування кульки ниткою, знаходження фітотампону в піхві протягом 3 діб, що в багатьох випадках призводить до механічного руйнування тампону та дискомфорту), а також дороговизною самого фітотампону на ринку України. Задачею створення цього винаходу є - виготовлення оздоровчо-профілактичного засобу для профілактики та місцевого лікування інфекційно-запальних захворювань жіночих статевих органів на основі лікарських рослин, які вирощуються та заготовлюються на території України, мають значні запаси та заготівельні роботи не зменшують сировинних запасів при виконанні охоронних заходів під час заготівлі. Поставлена задача вирішується за рахунок того, що тампон для лікування і профілактики гінекологічних захворювань, що містить оболонку та розміщену усередині останньої фітокомпозицію інгредієнтів лікувальної та профілактичної дії, відповідно до корисної моделі, фітокомпозиція інгредієнтів лікувальної та профілактичної дії містить шавлії листя, родовика кореневища з коренями (або ялівцю плоди), чистотілу траву, живокосту корені, евкаліпта прутовидного листя, буркуну жовтого траву, бузини чорної квітки, ромашки квітки та чебрецю траву у такому співвідношенні компонентів у вагових частинах: 10,0шавлії листя 50,0 родовика кореневища з 10,0коренями (або ялівцю плоди) 50,0 10,0чистотілу трава 50,0 10,0живокосту корені 50,0 евкаліпта прутовидного 10,0листя 50,0 10,0буркуну жовтого трава 50,0 10,0бузини чорної квітки 50,0 10,0ромашки квітки 50,0 10,0чебрецю траву 50,0. Крім того, додатковий варіант тампону для лікування і профілактики гінекологічних захворювань містить розміщену усередині оболонки фітокомпозицію інгредієнтів лікувальної та профілактичної дії компонента при такому співвідношенні, у вагових частинах: шавлії листя 30,0 родовика кореневища з 30,0 коренями (або ялівцю плоди) 2 UA 72518 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 чистотілу трава 30,0 живокосту корені 20,0 евкаліпта прутовидного 20,0 листя буркуну жовтого трава 20,0 бузини чорної квітки 20,0 ромашки квітки 20,0 чебрецю траву 10,0. Доцільність введення шавлії листя, родовика кореневища з коренями (або ялівцю плодів), чистотілу трави, живокосту коренів, евкаліпта прутовидного листя, буркуну жовтого трави, бузини чорної квітів, ромашки квітів та чебрецю трави до складу композиції усередині оболонки лікарської рослинної сировини, яка входить до складу заявленого тампону для лікування і профілактики гінекологічних захворювань, обумовлена неперевершеними особливостями та унікальністю її хімічного складу, а також позитивною фармакологічною дією на організм людини. Шавлія лікарська (Salvia officinalis). Культивують як декоративну, ефіроолійну і лікарську рослину на Україні, в Молдові, в Криму тощо. Офіційною сировиною є листя (Folia Salviae). Основними діючими речовинами є фенольні сполуки (зокрема, до 3 % флавоноїдів і дубильні речовини) та терпеноїди. З надземної частини були виділені антоціан сальванін, 3,5-диглікозид ціанідину, дельфінідину та пеларгонідину, флавоноїдні аглікони генкванін, 6-метоксигенкванін, гіспідулін, лютеолін, 6-метоксилютеолін, цирзиліол та ін., а з глікозидів - лише цинарозид. Доведена наявність фенолкарбонових кислот: кавової, хлорогенової, неохлорогенової, криптохлорогенової. У складі ефірної олії (1,5-2,5 %) багато біциклічних монотерпеноїдів, а саме: туйону (22-37 %), цнеолу (8-15 %) і камфори (у деяких сортах - до 30 %), є також борнеол (5-8 %), борнілацетат, -пінен та камфен. Крім того, листя містить ди- і тритерпеноїди. Свіже листя має сильну бактерицидну дію. Головний активний компонент - ефірна олія (не менше 1,5 мл в 100 г), яка надає в'яжучу, протизапальну і бактеріостатичну дію, пригнічує пітливість. Добре впливає на нічне пітніння при неврозах і туберкульозі. Слід зазначити, що крім ефірного масла інші компоненти шавлії також мають антимікробну дію. У дослідах in vitro встановлено, що водні екстракти шавлії, звільнені від ефірної олії, сильно пригнічують розвиток дизентерійних (Sh. Flexneri, Sh. Sonnei) і бактерій групи коли (Escherichia coli, В. раrасоїі, Enterobacter aerogenes, Enterococcus), помірно пригнічують розвиток золотистого стафілокока, альфа-гемолітичних стрептококів, а також і деяких інших патогенних мікроорганізмів. Надає в'яжучу дію, перш за все, в ротовій порожнині (при стоматиті, гінгівіті, ангіні) і при запаленнях органів шлунково-кишкового тракту. Рослина має естрогенну і гіпоглікемічну дію. Листя щавлії застосовують у вигляді настою при різних катаральних станах слизових оболонок, переважно у вигляді полоскань, у складі грудних зборів, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки та жовчного міхура. Настій застосовують як терпкий, дезінфікуючий, протизапальний і ніжний ароматичний засіб для полоскання порожнини рота і горла, при запаленнях ясен, стоматитах, кровотечах з ясен, захворюваннях зубів (флюс), ангінах, а також при катарах верхніх дихальних шляхів. Часто шавлію вживають зовнішньо для припарок, обмивань і ванн. Родовик лікарський (Sanguisorba officinalis L). Росте по заплавних луках, лучних степах, узліссях, берегах річок. Кореневища родовика містять дубильні речовини (до 25 %), 12-17 % таніну, який може бути виділений в чистому вигляді, фарбувальну речовину, органічні (галова і огалова) кислоти, ефірну олію, сапоніни, гіркоти, флавоноїди, крохмаль (близько 30 %), цукри (майже 1 %), оксалат кальцію, вітамін С (900 мг%), вітамін К, а також каротин (провітамін А), вітаміни С (до 900 мг%) і К, а також каротин (провітамін А). Препарати кореневищ і коренів родовика виявляють бактерицидну, в'яжучу і виражену кровоспинну дію. У науковій медицині застосовують екстракт і відвар кореневищ рослини, їх призначають для лікування різних шлунково-кишкових захворювань, а також як ефективний кровоспинний засіб при гемороїдальних і маткових кровотечах. Особливо добре препарати рослини допомагають при амебній дизентерії. Ці засоби також ефективно діють при закупоренні (тромбозі) кровоносних судин кінцівок. Зовнішньо препарати застосовують для лікування трофічних виразок та опіків, а у вигляді полоскань - при стоматитах і гінгівітах. За призначенням лікаря екстракт і відвар кореневищ родовика використовують при деяких гінекологічних захворюваннях. Ялівець звичайний - Juniperus communis L. (кельт. Jeneprus - колючий + лат. Communis звичайний) — рослина родини кипарисові (Cupressaceae). Рос. назва: можжевельник обыкновенный, нар. назва: арча, верес. Широко розповсюджений на рівнинних частинах лісової 3 UA 72518 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зони та лісотундри, особливо в гірських районах Криму, Кавказу, Середньої Азії, Далекого Сходу. Як офіційна лікарська сировина застосовуються плоди - Fructus Juniperi (Baccae Juniperi). Основною діючою речовиною є ефірна олія (0,5-2 %), у складі якої -пінен, -терпінеол, камфен, кадинен, дитерпен, борнеол, ізоборнеол; флавоноїди, дубильні речовини, смоли (9 %), органічні кислоти (яблучна, оцтова, мурашина, гліколева), цукри (30 %), пектини, інозит, солі калію. Хвоя містить вуглеводи: секвоїт, міозит; органічні кислоти: хінну та шикімову; етерну олію (0,7-1,35 %): -пінен, -пінен, мірцен, камфен, сабінен, лимонен; поліпреноли (1 %); каротиноїди: лютеїн, лікоксантин, -каротин; вітамін С; лігнани: похідні подофілотоксину, катехіни, дубильні речовини (4,2 %), кумарини: умбеліферон, флавоноїди: кверцетин, рутин, ізокверцетин. Рослина має токсичні властивості, тому не слід допускати передозування. Настій плодів застосовується як сечогінний препарат при лікуванні захворювань сечового міхура й нирок, при набряках, пов'язаних з порушеннями кровообігу. Препарати ялівцю збільшують виділення шлункового соку та жовчі, збуджують перистальтику кишок, полегшують відхаркування, діють як протизапальна та знеболювальна лікарська рослинна сировина. Плоди призначають у складі діуретичних лікувальних чаїв та зборів. Чистотіл звичайний - Chelidonium majus L (латинізована грец. назва рослини chelidonion від chelidon - ластівка, лат. major, majus - великий) - рід трав'янистих рослин родини макових (Papaveraceae), рос. назва: чистотел большой, нар. назви: ластовинне зілля, сіре зілля. Місцеві назви - гладушник, прозорник, бородавник тощо. Лікарська, вітамінозна, інсектицидна, бактерицидна, отруйна і декоративна рослина. Поширений на Поліссі, в Лісостепу, в Степу і в Карпатах. Офіцинальною сировиною чистотілу є зібрана у фазу цвітіння трава — Herba Chelidonii. Основними діючими речовинами трави чистотілу є алкалоїди: хелідонін, гомохелідонін, оксихелідонін, сангвінарин, хелеритрин, хелідамін, протопін, берберин, коптизин, d,l-стилопін, спартеїн, алокриптонін, хелідонова кислота, фенолкарбонові кислоти: n-кумарова, кавова, ферулова, рутин, дубильні речовини; органічні кислоти: лимонну, бурштинову, яблучну, хелідоновау і хелідонінову, сліди ефірної олії, камеді та смоли, сапоніни, макро- та мікроелементи. В траві чистотілу містяться також холін, метиламін, гістамін, тирамін, сапонін, флавони, вітамін С (до 180 мг%), каротин (до 10 мг%), мінеральні речовини — кремній, залізо, кальцій, магній, фосфор, сірка, хлор, алюміній і радіоактивний калій. Застосування чистотілу у медицині ґрунтується на його жовчогінних, антисептичних, сечогінних і фунгіцидних властивостях. Дозволений до застосування при лікуванні шкірного туберкульозу. Настойку, сік і кашоподібну масу лікарської рослинної сировини використовують для припалювання бородавок, кондилом, при псоріазі, екземі, червоному вовчаку, для лікування папіломатозу гортані у дітей, пародонтозу, поліпозу товстого кишечнику, поліпів прямої кишки, при захворюваннях печінки, жовчного міхура і протоків. Останнім часом чистотілом лікують пародонтоз (при змазуванні ясен настойкою зменшуються болі, свербіння, кровоточивість і прискорюється процес епітелізації слизової оболонки), також лікують папіломатоз гортані і ракові пухлини. Позитивною властивістю чистотілу як лікарської рослини є те, що він сприяє підвищенню вмісту гемоглобіну, еритроцитів і лейкоцитів у крові. Живокіст лікарський (Symphytum offlcinale L.). Місцеві назви - воловий язик, окопник, правокіст, гав'яз тощо. Поширений майже у всій Україні. Живокіст знаходить вживання в народній медицині і гомеопатії як засіб, прискорюючий відновлення пошкоджених кісток і лікування гнійних ран. У практичній медицині живокіст використовують рідко. Алкалоїди, що входять в живокіст, отруйні. Хімічний склад: алантоїн (0,28-6 %), протеїн (до 25 %), жир (до 3,3 %), дубильні речовини (пірокатехинової группи), слиз (водорозчинний полісахарид), алкалоїди ціноглосин, симфітоциноглосин, глюкоалкалоїд консолідин, холін, дигалову і галову кислоти, вітамін В 12, клітковина (до 14,2 %), азотвмісні сполуки: алкалоїди (0,13-0,32 %) і безазотисті екстрактивні речовини (до 39,1 % від абсолютно сухої речовини) інулін. Також виявлені: ехімідин, симфітин, симландин, інтермедин, лікопсамін, лазіокарпін, асперумін; амінокислоти: треонін, валін, метіонін; білки, зв'язані з вуглеводами. Вуглеводи (18-29 %): фруктоза (0,7 %), сахароза (1,2 %), глюкоманани, водорозчинні полісахариди, які гідролізуються до глюкози (0,43-2,62 %), арабінози, ксилози, рамнози, уронові кислоти; також пектинові речовини, крохмаль (4,25 %). Характерного забарвлення сировині надають ліпофільні речовини: хлорофіли, каротиноїди, токофероли, також антоціанові пігменти: глікозиди ціанідину, дельфінідину, мальвідину. Також 4 UA 72518 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 містяться стерини, тригліцериди жирних кислот, монотерпеноїди. До фенольних сполук належать літоспермова кислота, дубильні речовини (2,4 %). Підставою такої активності цієї сировини треба вважати таніни (від 4 до 6,5 %), як і наявність алантоїну (пуринового похідного) в кількості від 0,2 до 0,8 %. Доведено, що алантоїн надає стимулюючу дію на розростання нових фібробластів. Синергічно в цьому напрямку окреслюється і дія що міститься в сировині алкалоїду симфітоциноглосину і глікоалкалоїду консолідину. Наявність алантоїну в рослині стимулює поділ клітин. Є експериментальні спостереження, що ці екстракти в змозі підвищувати тонус м'язів матки. З коренів живокосту лікарського ізольована так звана літоспермова кислота, продукт окислення якої має виражену антигонадотропну і гіпоглікемічну дію. Корені живокосту, використовують для стимуляції росту клітин та відновлення тканин. Відвар коренів використовують при пародонтозі, для полоскання порожнини рота, при переломах кісток, гнійних запаленнях тканин, глибоких ранах, фурункульозі, невралгіях, болю, спричиненому ампутацією кінцівок. Корені живокосту лікарського зовнішньо використовують у вигляді відвару, мазі або свіжої сировини при переломах кісток, травмах, ранах, запаленнях, опіках, геморої, шкірних хворобах. Внутрішньо відвар, настій на воді чи молоці використовують при кашлі, туберкульозі, хворобах шлунково-кишкового тракту (у тому числі при виразковій хворобі шлунка, дизентерії), захворюваннях нирок, гіпертонії, астенії, злоякісних пухлинах. Евкаліпт прутовидний - (Eucalyptus viminalis) - родини миртових (Myrtaceae). Батьківщиною є Австралія й о. Тасманія. Промислові насадження розташовані на узбережжі Середземного і Чорного морів, в Аджарії та Абхазії. Є доступною лікарською сировиною. Хімічний склад: листя містить ефірне масло (до 2,5 %) до 80 % якого складає цинеол (переважно 1,8-цинеол) (28 %) пінен, феландрен і сесквітерпени; миртенол - біциклічні монотерпени, сесквітерпен аромадендрен; дубильні речовини (10 %), флавоноїди, фенолкарбонові кислоти, органічні кислоти; дубильні речовини; складні ефіри: зола - 3,08 %; макроелементи (мг/г): К-10,80, Са-5,70, Mg-0,90, Fe-0,20; мікроелементи (КБН): Мп-2,58, Сі-0,45, Zn-0,35, Со-0,17, Мо-0,Ю, Сг-0,12, АІ-0,18. Se-20,00, Ni-0,57, Sr-0,27, Pb-0,18, 1-0,10. B-84,00 мкг/г. Терпенові сполуки у роді евкаліптових представлені циклічними, ациклічними й ароматичними монотерпеноїдами і сесквитерпенами. Крім того, деякі дослідники знайшли в евкалипті viminalis сапоніни тритерпенової групи. Основною групою терпенових сполук є монотерпеноїди - основні компоненти ефірних олій. Встановлено, що вміст ефірної олії в листках евкаліпту, зібраних влітку, вище, ніж узимку, і мало залежить від місця збирання. Із фенольних сполук виявлені фенолокислоти, флавоноїди, стильбени і дубильні речовини. У листках Eucaliptus viminalis основними сполуками є похідні кверцетину і кемпферолу. Головна терапевтична активність — антисептична. Крім того, вони мають виражену протизапальну активність, сприяють швидкому загоєнню ран, виявляють знеболювальну, слабку седативну, незначну відхаркувальну активність та мають загальнозміцнювальний ефект. Галенові препарати з листя евкаліпту мають виражену антисептичну і протизапальну дію. Вони активні відносно до грампозитивних, грамнегативних мікроорганізмів, мають згубну дію на гриби і найпростіші, пригнічують ріст золотистого стафілокока, ешерихій, туберкульозних мікобактерій, дизентерійної амеби і трихоманад. При гінекологічних захворюваннях відвар і настій використовують при ерозіях, виразках шийки матки, для спринцювання. Настойку або настій призначають для полоскань при гінгівітах, стоматитах і ангінах, у вигляді інгаляцій використовують при ГРВІ, трахеїтах, ларингітах. Буркун лікарський (Melilotus officinalis). Інші назви: буркун жовтий, буркун аптечний, буркун, і буркун лікарський, заячий холодок, дикий хміль, томка, трилисник донний, денец, хрестовнік, мольна трава. Поширений практично повсюдно в Україні, Киргизії, Росії Казахстані та Середній Азії в дикому вигляді. Як лікувальну та кулінарну рослину буркун вирощують на фермерських і садових ділянках. Відносять до ароматичних трав. Він має досить приємний кумариновий запах. Кумарини дикумарол, мелілотин, мелілонізид - речовина із запахом свіжого сіна (0,4-0,9 %), дикумарин, що перешкоджає згортанню крові, дигідрокумарин (мелилотин), дикумарол і глікозид п-кумарової кислоти, мелілотин, мелілонізид; фенолкарбонові кислоти: кумаринову, Огідроксикоричну, мелілотову; глюкозид мелілотозид, похідні пурину, жироподобні речовини (до 4,3 %), білок (17,6 %) У числі супутніх речовин присутні похідні пурину (алантоїн і алантоїнова кислота), холіну і слизистих речовин, ефірна олія (близько 0,01 %), птерокарпіни: медикарпін; флавоноїди: робінозид; аскорбінову кислоту, цукри, похідні пурину, білок, ліпоїдорганічні кислоти, азотні сполуки. Буркун лікарський має седативні, болезаспокійливі, вітрогонні властивості; сприяє зменшенню набряків і усуненню запальних процесів. Застосовують при бронхіті, туберкульозі 5 UA 72518 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 легень, болю у шлунку, при кашлі, безсонні, набряках та ревматизмі, як засіб, що стимулює виділення молока в матерів-годувальниць, запальних процесах жіночої статевої системи, для лікування яєчників у жінок. Настій трави використовують як відхаркувальний, пом'якшувальний та антикоагулянтний лікарський засіб. Дикумарин має здатність гальмувати згортання крові. Використовують при кашлі, мігрені, безсонні, гіпертонії, клімактеричних розладах, хворобах яєчників, для стимуляції лактації. Внутрішньо - при герпесі, фурункулах та тріщинах заднього проходу. Зовнішньо - у вигляді компресів або ванночок. Однак лікарський буркун має і протипоказання: вагітність, захворювання нирок, геморагічний діатез, кровотечі, знижена здатність згущуватися крові. Передозування також не можна допускати. Бузина чорна - Sambucus nigra L. (лат. niger — чорний); рос. назва: бузина черная; нар. назва: баз, бузок, пищальник. Росте майже по всій території України серед чагарників, на порубках, узліссях; як бур'яниста рослина - у селищах, парках, узбічних лісонасадженнях та полезахисних смугах. Офіцинальною сировиною є квітки - Flores Sambuci nigrae. Квітки містять: 4,14 % полісахаридів, жирні кислоти, лауринова, міристинова, пентадеканова, пальмітоолеїнова, пальмітинова, стеаринова, олеїнова, лінолева, ліноленова, арахінова, гондолієва, бегенова, 1,5-3,0 % флавоноїдів, флавоноли, антоціани, дубильні речовини, 8,67 % органічні кислоти (яблучна, оцтова, валеріанова); фенолкарбонові кислоти (nкумарова, хлорогенова); тритерпеноїди (- і -амірин, бетулін, олеанолова та урсолова кислоти); ціаноглікозиди (самбунігрин); амінокислоти (аспарагінова та глутамінова), треонін, серин, гліцин, аланін, валін, гістидин, ізолейцин, лейцин, тирозин, фенілаланін, лізин, аргінін, метіонін, пролін); ефірну олію, 3,7 мг/г каротиноїдів, 0,02 % аскорбінової кислоти, 4,7 мг/г хлорофілів, макро- та мікроелементи (вміст мг/кг: Mg - 320, Cа - 800, Аl 30, Рb - 0,1, Fe - 20, Ni 0,2, Сu - 0,5, Zn - 0,2, Mo - 0,2, Sr - 0,5, К - 3000, Si - 270, P - 300, Mn - 12, Na - 42, В - 1, V - 0,05, Sn - 0,07, Cr - 0,1, Ag - 0,05). У практичній науковій медицині квітки застосовуються самостійно і входять до складу різноманітних зборів, які виявляють потогінну, сечогінну, протизапальну, дезінфікуючу дію їх застосовують у вигляді настоїв, напарів, відварів; при простуді, грипі, захворюваннях верхніх дихальних шляхів, нирок і сечового міхура, для полоскання порожнини рота. У гінекології настої і відвари квіток бузини чорної використовують для спринцювань і ванн при запальних захворюваннях піхви, а також у вигляді ванн або мікроклізм. Квітки бузини чорної ефективні при лікуванні хронічної ниркової недостатності, захворюваннях сечового міхура, при серцевосудинних захворюваннях, міокардиті та пороках серця. У народній медицині настій із квіток бузини чорної рекомендують при жіночих запальних захворюваннях, клімаксі, для лікування туберкульозу хребта, зовнішньо - при стоматитах, опіках, фурункулах, дерматитах, веснянках, хлоазмах, афтозних виразках. Настій має жовчогінну дію, вживають при подагрі, анемії, ожирінні, геморої, хронічних хворобах шкіри (зокрема при псоріазі), має також протизапальну дію - при простатиті, алергічних захворюваннях, атеросклерозі, гастриті, цукровому діабеті. Ромашка лікарська (Matricaria recutita). Інші назви: камілка, камілія, комілка, комілотея, роман дробний, роман-зілля, романець, романичка, романиця, романок, ромашка аптечна, ромнянок, руменка, румено, рум'яник, рум'янка. Росте як бур'ян на полях і городах, в садах, на пустирях, забур'янених місцях, уздовж доріг, на супіщаних і піщаних ґрунтах по всій Україні, але переважно на півдні. Ромашка лікарська - цінна лікарська рослина, відома з глибокої давнини. Культивується на плантаціях лікарських рослин. Для виготовлення лікарських форм використовують висушені квіткові кошики. Хімічний склад: Суцвіття ромашки аптечної містять 0,2-0,8 % ефірної олії (хамазулен і його попередник рохамазулен (до 7-14 (18)%,), інші терпени, сесквітерпенові вуглеводи (фармазен і кадинін), сесквітерпенові спирти (бізаболол, бізабололоксид, кетоспирт), бісаболол, гераніол, сесквітерпенові лектони матрицин і матрикарин, ситостерин, холін, гіркі речовини, полісахариди, дубильні речовини, азотвмісні сполуки: холін, поліацетиленові сполуки, макро- і мікроелементи: К, Са, Mg, Fe, Mn, Cu, Zn, Al, Ba, J, Se. Водні екстракти мають виражену протизапальну, знеболюючу дію. Протизапальна дія ромашки обумовлюється наявністю хамазулена. Екстракти ромашки аптечної виявляють більш сильну дію, ніж чистий азулен. Хамазулен, крім встановленої і доведеної багатьма дослідниками протизапальної дії, має і спазмолітичний ефект. Водні екстракти з квіток ромашки in vitro пригнічують розвиток золотистого стафілокока і альфа-гемолітичних стрептококів. 6 UA 72518 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Препарати з кошиків ромашки аптечної (настій, ефірне масло, рідкий екстракт, збори і чай) застосовують зовнішньо і всередину для полоскання рота і горла при ангінах, катарах верхніх дихальних шляхів і стоматиті, при анацидному і гіперацидному гастритах, коліті, як апетитний засіб, як жовчогінне, спазмолітичне при шлункових і печінкових коліках, дитячих проносах. Настій і чай застосовують всередину і в клізмах при метеоризмі, як терпке, потогінне, зовнішньо - для полоскань, примочок і ванн, при опіках рентгенівськими променями. Компреси з гарячого настою використовують при зовнішніх гемороїдальних шишках, періанальних абсцесах, для спринцювання піхви при белях та ін. У західноєвропейській медицині препарати ромашки лікарської застосовують також при виразковій хворобі шлунка, запаленнях і порушеннях функцій сечостатевої системи і як протиглистовий засіб. У вітчизняній і зарубіжній народній медицині ромашку вживали при мігрені, безсонні, малярії, при хворобливих менструаціях, порушеннях менструального циклу, маткових кровотечах, замках, підвищеній збудливості, як болезаспокійливе при зубному болі, як протигрипозне, при циститі, захворюваннях печінки, нирок, а також зовнішньо для примочок і обмивань при екземі, алергії, дерматитах, виразках, фурункулах, геморої і пітливості, подагрі, ревматизмі, поліартриті, хронічному і гострому ларингіті, афтозе, конъюктивіті, парадонтозі, для спринцювань при кольніті, вульвіті і ендоцервіциті. Чебрець звичайний (Thymus serpyllum L.). Місцеві назви - чепчик, мала материнка, богородська трава, чабер тощо. Рос. назва: тимьян. Росте у хвойних і мішаних лісах, на узліссях, галявинах, по чагарниках. Світлолюбна рослина. Промисловою сировиною чебрецю звичайного є вся надземна частина рослини (Herba Thymi vulgaris). Трава чебрецю, містить ефірну олію від 0,1 до 1 %. До складу чебрецевої олії входять феноли: тимол і карвакрол (30-80 %); ароматичний вуглеводень n-цимол; монотерпени: лимонен, терпінен, б-пінен, камфен; моноциклічний сесквітерпен цингіберен; монотерпенові спирти: цитронелол, ліналоол, гераніол, борнеол; естери: ліналілацетат, геранілацетат, борнілацетат; монотерпенові альдегіди: цитраль, цитронелаль; оксид цинеол (евкаліптол). Чебрецева олія має різний запах, напр. ти мольний, зумовлений вмістом тимолу, цитрусовий лимонену і цитралю; цинеольцний - цинеолу, (евкаліптолу), який накопичується до 60 %. У траві виявлено тритерпенові кислоти: урсолову й олеанолову, камеді, гіркоти, мінеральні солі. У науковій медицині використовують як антисептичний, відхаркувальний (при бронхітах, коклюші, катарах дихальних шляхів) і глистогінний засіб. Чебрець має високу бактерицидну активність щодо патогенних коків і грибів, широко застосовується як антисептичний і дезінфікуючий засіб. Застосовують його також як болезаспокійливий засіб при радикулітах, невритах, ревматизмі, для ароматичних ванн. У народній медицині чебрецем здавна користуються при дизентерії, болях у животі, спазмах і судорогах, жіночих хворобах, безсонні, простудних хворобах, виразках шлунка, хворобах серця і нервових хворобах, як сечогінний засіб при набряках, хворобах печінки, недокрів'ї, маткових кровотечах, порушенні обміну речовин, туберкульозі легень, зовнішньо - для примочок, загоювання ран і опіків. Чебрець містить ефірні олії (0,8-1,2 %), основним компонентом яких є тимол. Його широко застосовують у парфумерії, косметиці та миловарінні. Лікарські рослини здавна були відомі в народній медицині. З розвитком традиційної їх властивості стали використовуватися і в ній, однак до цього дня народна медицина знає рецепти з вмістом рослин, які традиційна практично не використовує. Тобто в склад лікувально-профілактичних тампонів входять рослини, які посилюють дію один одного і доповнюють позитивні ефекти один одного - вони є синергічною композицією. Взаємодія компонентів фітокомпозиції дає змогу досягнути досить ефективної дії для профілактики і лікування, наприклад, запальних захворювань горла, легенів, бронхітів, тонзилітів та інших захворювань верхніх дихальних шляхів, а відсоткове співвідношення досить рівномірного дозування компонентів, навіть при фасуванні у фітотампони по 2,0 г. Застосування запропонованого тампона для лікування і профілактики гінекологічних захворювань дозволяє забезпечити наступний технічний результат: - забезпечується виготовлення тампона для лікування і профілактики гінекологічних захворювань з розміщеною усередині останньої фітокомпозицією із доступної лікарської сировини, що поширена в Україні; доставкою діючих речовин до статевих органів пацієнтки, що максимально знижує ризик їх негативної дії на весь організм в цілому; - є можливість дотримання заданого складу компонентів на діючому обладнанні з достатньою точністю, що дозволяє виготовляти тампони для лікування і профілактики гінекологічних захворювань з розміщеною усередині останньої фітокомпозицією вагою 2,0 грама. 7 UA 72518 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Крім того: - підвищується зручність у користуванні лікарським засобом за рахунок можливості упаковувати лікарський засіб у фітотампони з разовим дозуванням; - забезпечується можливість проводити курс лікування в Україні за доступні для пацієнтів кошти. Розміщену усередині тампона для лікування і профілактики гінекологічних захворювань фітокомпозицію готують з рослинної сировини, що зібрана та перероблена за прийнятими технологіями. Готують у вигляді раціонально збалансованої суміші: шавлії листів (10-50 вагових частин), родовика кореневища з коренями (або ялівцю плодів) (10-50 вагових частин), чистотілу трави, живокосту коренів (10-50 вагових частин), евкаліпта прутовидного листів (10-50 вагових частин), буркуну жовтого трави (10-50 вагових частин), бузини чорної квіток (10-50 вагових частин), ромашки квіток (10-50 вагових частин) та чебреці трави (10-50 вагових частин). Подрібнена до розмірів часток 2,0-0,315 мм сировина, згідно з встановленою рецептурою, змішується в змішувачі до одержання фітокомпозиції однорідної консистенції, затарюється у мішки паперові або мішки поліпропиленові, маркується етикетками з вказанням назви фітотампонів. Далі фітосуміш масою нетто 2,0 г пакують на півавтоматах в мішечки з прядива бавовняного, зверху зав'язують ниткою з прядива бавовняного і отримують фітотампони. Останні (кожний окремо) вкладають в поліпропіленовий контейнер з кришкою з контрольним пояском первинного відкриття. Поліпропіленові контейнери вкладають в пакети по 5 або 10 штук, причому кожний пакет виготовлений з паперу для пакування продукції з нанесеною друком належною інформацією, обгортають плівкою поліетиленовою з подальшою термоусадкою за допомогою пристрою для зварювання термопластичної полімерної плівки. Спосіб вживання. Фітотампони перед вживанням додатково зволожують окропом протягом 1-2 хвилин, вмочуючи його за допомогою нитки в окріп (1/2 склянки). Фітотампон виймають з окропу, охолоджують і вводять в теплому вигляді у вагіну на ніч. Наступний фітотампон застосовують через день. На курс використовують 10-15 фітотампонів. При необхідності курс повторюють через 7 днів. При такому вживанні вміст фітотампона перед введенням в вагіну піддається попередньому частковому екстрагуванню діючих речовин, зволожуванню ними мішечка та полегшеним введенням. При цьому встановлений термін знаходження фітотампону в вагіні протягом ночі не становить незручності для пацієнта і не піддається руйнації. Фітотампони пройшли державну санітарно-епідеміологічну експертизу та признані відповідними санітарному законодавству України, є безпечні для здоров'я і можуть бути використані за призначенням. В гінекологічному відділенні Житомирської обласної лікарні були проведені клініколабораторні дослідження протигрибкової і антимікробної активності фітотампонів, що пропонуються. Спосіб вживання - відповідно до рекомендацій виробника (описаний вище). Критеріями ефективності є данні клінічних проявлень вульвовагінітів (лейкорея, зуд, наявність вагініту). Клінічні симптоми оцінювалися за їх інтенсивністю: +++ - дуже інтенсивні; ++ - інтенсивні; + середньої інтенсивності; 0 - відсутні симптоми, а також за бактеріологічними дослідженнями: лейкоцитоз +++