Спосіб (варіанти) і пристрій (варіанти) для прийому, спосіб (варіанти) і пристрій для передачі пакетів даних по каналу з автоматичним запитом повтору передачі, носій інформації (варіанти)

1. Спосіб прийому пакетів даних по каналу з автоматичним запитом повтору передачі (АЗПП), який полягає в тому, що здійснюють прийом поточного підпакета, при цьому поточний підпакет має поточний код, і надсилають сигнал підтвердження прийому в тому випадку, якщо було здійснене успішне декодування поточного пакета, відповідного поточному підпакету, і поточний код еквівалентний коду попереднього підпакета. 2. Спосіб прийому пакетів даних по каналу з автоматичним запитом повтору передачі (АЗПП), який полягає в тому, що здійснюють прийом поточного підпакета, при цьому поточний підпакет має поточний код, і надсилають сигнал підтвердження прийому в тому випадку, якщо для поточного пакета даних була досягнута задана гранична кількість передач підпакетів і поточний код еквівалентний коду попереднього підпакета. 3. Спосіб прийому пакетів даних по каналу з автоматичним запитом повтору передачі (АЗПП), який полягає в тому, що здійснюють прийом поточного підпакета, при цьому поточний підпакет має поточний код, і надсилають сигнал підтвердження прийому в тому випадку, якщо 2 (19) 1 3 81231 4 10. Спосіб за п. 9, який відрізняється тим, що додатково здійснюють запам'ятовування відомостей про те, що декодування всього поточного пакета даних, відповідного поточному підпакету, не було здійснене, і здійснюють запам'ятовування відомостей про те, що для поточного пакета даних була досягнута задана гранична кількість передач підпакетів. 11. Спосіб передачі пакетів даних по каналу з автоматичним запитом повтору передачі (АЗПП), який полягає в тому, що здійснюють передачу першого підпакета, при цьому перший підпакет має перший код, і здійснюють передачу другого підпакета, при цьому другий підпакет має другий код, причому перший код є еквівалентним другому коду в тому випадку, якщо вони належать до одного і того ж пакета даних. 12. Спосіб за п. 11, який відрізняється тим, що перший код і другий код є двійковими кодами. 13. Носій інформації, що зчитується за допомогою комп'ютера, який містить команди, які при виконанні на комп'ютері забезпечують здійснення комп'ютером способу прийому пакетів даних по каналу з автоматичним запитом повтору передачі (АЗПП), який полягає в тому, що приймають поточний підпакет, при цьому поточний підпакет має поточний код, і надсилають сигнал підтвердження прийому в тому випадку, якщо було здійснене успішне декодування поточного пакета даних, відповідного поточному підпакету, і поточний код еквівалентний коду попереднього підпакета. 14. Пристрій для прийому пакетів даних по каналу з автоматичним запитом повтору передачі (АЗПП), який містить засіб прийому поточного підпакета, при цьому поточний підпакет має поточний код, і засіб, що здійснює передачу сигналу підтвердження прийому в тому випадку, якщо було здійснене успішне декодування поточного пакета даних, відповідного поточному підпакету, і поточний код еквівалентний коду попереднього підпакета. 15. Пристрій прийому пакетів даних, який містить запам'ятовуючий пристрій і пристрій цифрової обробки сигналів (ЦОС), з'єднаний із запам'ятовуючим пристроєм таким способом, який дозволяє здійснювати обмін інформацією між ними, при цьому пристрій ЦОС виконаний з можливістю здійснення прийому поточного підпакета, при цьому поточний підпакет має поточний код, і здійснення передачі сигналу підтвердження прийому в тому випадку, якщо було здійснене успішне декодування поточного пакета даних, відповідного поточному підпакету, і поточний код еквівалентний коду попереднього підпакета. 16. Носій інформації, що зчитується за допомогою комп'ютера, який містить команди, які при виконанні на комп'ютері забезпечують здійснення комп'ютером способу передачі пакетів даних по каналу з автоматичним запитом повтору передачі (АЗПП), який полягає в тому, що передають перший підпакет, при цьому перший підпакет має перший код і передають другий підпакет, при цьому другий підпакет має другий код, причому перший код є еквівалентним другому коду в тому випадку, якщо вони належать до одного і того ж пакета даних. 17. Пристрій для передачі пакетів даних по каналу з автоматичним запитом повтору передачі (АЗПП), який містить засіб передачі першого підпакета, при цьому перший підпакет має перший код, і засіб передачі другого підпакета, при цьому другий підпакет має другий код, причому перший код є еквівалентним другому коду в тому випадку, якщо вони належать до одного і того ж пакета даних. 18. Пристрій для прийому пакетів даних, який містить запам'ятовуючий пристрій і пристрій цифрової обробки сигналів (ЦОС), з'єднаний із запам'ятовуючим пристроєм таким способом, який дозволяє здійснювати обмін інформацією між ними, при цьому пристрій ЦОС виконаний з можливістю здійснення передачі першого підпакета, при цьому перший підпакет має перший код, і здійснення передачі другого підпакета, при цьому другий підпакет має другий код, причому перший код є еквівалентним другому коду в тому випадку, якщо вони належать до одного і того ж пакета даних. Даний винахід відноситься до передачі даних. Зокрема, даний винахід відноситься до способу поліпшення пропускної спроможності системи безпровідного зв'язку за рахунок запобігання передачі непотрібних підпакетів даних без пропуску нових пакетів даних. Існує множина областей застосування безпровідного зв'язку, якими є, в тому числі, наприклад, радіотелефони, засоби пошукового виклику, локальні мережі безпровідного зв'язку, персональні цифрові інформаційні пристрої (PDAs), засоби телефонного зв'язку через мережу Інтернет і системи супутникового зв'язку. Особливо важливою областю застосування є системи стільникового телефонного зв'язку для рухомих абонентів. (Термін системи "стільникового" зв'язку, що використовується тут, охоплює собою як системи, що працюють на частотах стільникового зв'язку, так і системи, що працюють на частотах послуг персонального зв'язку (ППЗ, PCS) частоти.) Для таких систем стільникового телефонного зв'язку були 5 розроблені різні інтерфейси радіозв'язку, в тому числі, наприклад, множинний доступ з частотним розділенням каналів (МДЧР, FDMA), множинний доступ з часовим розділенням каналів (МДЧР, TDMA) і множинний доступ з кодовим розділенням каналів (МДКР, CDMA). Для них були встановлені різні внутрішні і міжнародні стандарти, в тому числі, наприклад, вдосконалена служба мобільного телефонного зв'язку (AMPS), глобальна система мобільного телефонного зв'язку (GSM) і тимчасовий стандарт 1995 року (IS95). Зокрема, Асоціацією промисловості засобів зв'язку (АПЗЗ, ТІА), Міжнародним союзом з телекомунікацій (МСТ, ITU) та іншими відомими органами зі стандартизації були випущені стандарт IS-95 і похідні від нього стандарти IS95A, IS-95B, стандарт Американського національного інституту стандартизації (ANSI) JSTD-008 (що часто згадуються тут в сукупності як стандарт IS-95) і запропоновані системи високошвидкісної передачі даних (ВПД, HDR), призначені для передачі даних, і т.д. У системах стільникового телефонного зв'язку, які мають конфігурацію відповідно до стандарту IS-95, що застосовується, для забезпечення високоефективного і надійного стільникового телефонного зв'язку використовують технології обробки сигналу МДКР. В описі як приклад наведена система типу МДКР-2000 (cdma2000), в якій використовують способи МДКР. Стандартом для системи МДКР-2000 (cdma2000) є тимчасовий стандарт IS-2000, і він був схвалений Асоціацією промисловості засобів зв'язку, АПЗЗ (ТІА). Стандарт МДКР-2000 (cdma2000) в багатьох відношеннях сумісний з системами, виконаними згідно зі стандартом IS-95. Іншим стандартом МДКР є стандарт широкосмугового МДКР (ШМДКР, W-CDMA), реалізований в рамках Проекту про партнерство зі створення систем 3-го покоління ("3GPP"). Ще одним стандартом МДКР є тимчасовий стандарт IS-856, який звичайно називають системою ВПД. При передачі цифрових даних вони, по суті, схильні до впливу перешкод, які можуть вносити помилки в передані дані. Були запропоновані схеми виявлення помилок, що визначають з максимально можливою мірою достовірності наявність помилок, введених в передані дані. Наприклад, передачу даних звичайно здійснюють у вигляді пакетів, а до кожного пакету додають поле контролю за допомогою циклічного надмірного коду (ЦНК, CRC), що має довжину, яка дорівнює, наприклад, шістнадцяти бітам, в якому передають контрольну суму даних, що містяться в пакеті. Коли приймач здійснює прийом даних, то приймач обчислює ту ж саму контрольну суму прийнятих даних і перевіряє, чи співпадає результат обчислення з контрольною сумою в полі ЦНК. У тому випадку, коли у варіанті застосування, чутливому до затримок, передані дані не використовують, існує можливість видачі запиту на повторну передачу помилкових даних при виявленні помилок. Однак у разі використання переданих даних у варіанті застосування, 81231 6 чутливому до затримок, наприклад, в телефонних лініях, у стільникових телефонах, у віддалених системах відеоспостереження і т.д., видача запиту на повторну передачу може виявитись неможливою. Для забезпечення можливості правильного визначення переданих даних за допомогою приймачів цифрових даних навіть у разі можливого виникнення помилок під час передачі були запропоновані згорткові коди. Згорткові коди вводять надмірність в передані дані і забезпечують пакування переданих даних у вигляді пакетів, в яких значення кожного біта залежить від попередніх бітів, що є в послідовності. Отже, при виникненні помилок приймач може як і раніше витягувати вихідні дані шляхом дослідження можливих послідовностей у прийнятих даних в зворотному напрямі. Для додаткового поліпшення захищеності від перешкод каналу передачі використовують перемежувальники, що здійснюють переупорядковування бітів в пакеті під час кодування. Отже, в тому випадку, коли через перешкоди відбувається спотворення деяких сусідніх бітів під час передачі, вплив перешкод розповсюджується на весь вихідний пакет і може бути більш легко скомпенсований в процесі декодування. Іншими можливими удосконаленнями є, в тому числі, багатокомпонентні коди, за допомогою яких здійснюють паралельне або послідовне кодування пакету більше одного разу, або їх сукупність. Наприклад, в рівні техніки відоме використання способу виправлення помилок, в якому використовують, щонайменше, два пристрої згорткового кодування, діючих паралельно. Таке паралельне кодування звичайно називають турбокодуванням. Для багатокомпонентних кодів забезпечення оптимального декодування часто є дуже складною задачею, і для цього можуть бути потрібні проміжки часу великої тривалості, що звичайно неможливо при оперативному декодуванні. Для подолання цієї проблеми були розроблені ітераційні способи декодування. Замість безпосереднього визначення того, чи дорівнюють прийняті біти нулю або одиниці, приймач привласнює кожному біту значення на багаторівневій шкалі, що характеризує імовірність того, що цей біт дорівнює одиниці. Дані, представлені у вигляді багаторівневої шкали, називають "гнучкими даними" ("soft data"), a ітераційне декодування звичайно являє собою процедуру з гнучким введенням і гнучким виведенням (soft-in/soft-out), тобто в процесі декодування здійснюють прийом послідовності вхідних даних, відповідних значенням імовірності того, що біти мають належні значення, і подають на вихід скориговані значення імовірності з урахуванням обмежень, що накладаються кодом. Для декодування гнучких даних, зчитаних приймачем, в пристрої декодування, що виконує ітераційне декодування, звичайно використовують гнучкі дані, отримані з колишніх ітерацій. При ітераційному декодуванні багатокомпонентних 7 кодів в пристрої декодування використовують результати декодування одного коду для поліпшення декодування іншого коду. При використанні паралельних пристроїв кодування, що має місце при турбо-кодуванні, зручним варіантом може бути використання для декодування двох відповідних пристроїв декодування, діючих паралельно. При такому ітераційному декодуванні виконують множину ітерацій доти, доки не буде встановлено, що гнучкі дані близько відповідають переданим даним. Тим бітам, які мають імовірність, яка вказує, що вони є більш близькими до двійкової одиниці, привласнюють значення, що дорівнює двійковому нулю, а іншим бітам привласнюють значення, що дорівнює двійковій одиниці. Турбо-кодування являє собою важливе удосконалення в області прямого виправлення помилок (ПВП, FEC). Існує множина варіантів турбо-кодування, але в більшості типів турбокодування використовують множину операцій кодування, між якими виконують операції перемежування разом з використанням ітераційного декодування. Така сукупність операцій забезпечує раніше недоступну захищеність від перешкод по відношенню до припустимих граничних значень шуму в системі зв'язку. Тобто турбо-кодування дозволяє підтримувати зв'язок при таких рівнях відношення енергії на біт до спектральної щільності потужності шуму (Eb/No), які були раніше неприпустимими при використанні існуючих способів прямого виправлення помилок. У багатьох системах зв'язку використовують способи прямого виправлення помилок, і, отже, використання в них турбо-кодування є доцільним. Наприклад, застосування турбо-кодів могло б забезпечити поліпшення захищеності від перешкод ліній безпровідного супутникового зв'язку, в яких обмежена потужність передачі супутника по низхідній лінії зв'язку (супутникЗемля) обумовлює необхідність наявності таких приймальних систем, які можуть функціонувати при низьких рівнях Eb/No. У деяких наведених як приклад системах МДКР, наприклад, в системах ВПД, передача даних може бути здійснена у вигляді пакетів. Передача пакетів, що містять дані трафіку (потоку інформаційного обміну), може бути здійснена у вигляді підпакетів. Внаслідок наявності перешкод при передачі даних, може виникати ситуація, при якій віддалена станція не здатна здійснювати успішне декодування закодованих даних, переданих в першому підпакеті. Отже, передачу надмірних підпакетів даних здійснюють доти, доки рухома станція не зробить декодування пакету даних. Потім в приймачі здійснюють гнучке об'єднання надмірних підпакетів. Термін "надмірність" відноситься, по суті, до однакової інформації, що передається за допомогою кожного підпакету. Надмірні представлення можуть бути створені або за допомогою повторення, або за допомогою додаткового кодування. Процес гнучкого об'єднання дозволяє здійснити відновлення 81231 8 спотворених бітів. За рахунок процесу гнучкого об'єднання, при якому один спотворений підпакет об'єднують з іншим спотвореним підпакетом, передача повторюваних і надмірних підпакетів може забезпечити можливість передачі даних в системі з гарантованою мінімальною швидкістю передачі. Передача підпакетів у віддалену станцію може бути здійснена в шаховому порядку, при цьому виникають паузи між операціями передачі надмірних підпакетів. Наявність затримки між підпакетами надає віддаленій станції-адресату можливість здійснити обробку із декодування підпакету до надходження наступного підпакету, що входить до складу того ж самого пакету. Якщо віддалена станція здатна здійснити успішне декодування підпакету до надходження наступного підпакету і виконати перевірку бітів ЦНК результату декодування до надходження наступного підпакету, то віддалена станція здійснює передачу в базову станцію сигналу про підтвердження прийому, (ПП, АСК). В іншому випадку віддалена станція здійснює передачу в базову станцію сигналу про непідтвердження прийому (НІШ, NAK). Якби базова станція могла здійснювати демодуляцію та інтерпретацію сигналу ПП досить завчасно до передачі наступного запланованого надмірного підпакету, то базовій станції не треба було б здійснювати передачу надмірного підпакету. У цьому випадку базова станція може здійснювати передачу нового пакету даних в ту ж саму віддалену станцію або в іншу віддалену станцію протягом часового інтервалу, виділеного для передачі відмінених надмірних підпакетів. Базові станції можуть невірно інтерпретувати сигнали ПП, передані віддаленими станціями, і вважати їх сигналом НІШ. Тому базові станції можуть продовжувати передачу надмірних підпакетів, що входять до складу одного і того ж пакету, навіть незважаючи на те, що цей пакет вже був прийнятий і вже було здійснено його успішне декодування. Це приводить до некорисного розтрачання ресурсів інтерфейсу радіозв'язку. З іншого боку, базові станції можуть здійснювати передачу нових підпакетів для нових пакетів за каналом з автоматичним запитом повтору передачі (АЗПП, ARQ), що має той же самий ідентифікатор, але віддалені станції можуть помилково інтерпретувати їх як такі, що належать до попередніх пакетів, і, отже, можуть не намагатись здійснити їх декодування. Тому віддалені станції можуть пропускати такі нові пакети даних. Отже, в даній області техніки існує потреба забезпечення поліпшеної пропускної спроможності за рахунок запобігання передачі непотрібних підпакетів даних без пропускання нових пакетів даних. Розкриті тут варіанти здійснення винаходу забезпечують реалізацію вищезгаданих потреб за допомогою запропонованих способу і системи, які запобігають передачі непотрібних підпакетів даних без пропускання нових пакетів даних. Згідно з одним з технічних рішень, запропоновані спосіб і система прийому пакетів даних за каналом з 9 автоматичним запитом повтору передачі (АЗПП). Спосіб полягає в тому, що здійснюють прийом поточного підпакету, який має поточний код, і надсилають сигнал підтвердження прийому в тому випадку, якщо було здійснене успішне декодування поточного пакету, відповідного поточному підпакету, і поточний код еквівалентний коду попереднього підпакету. Згідно з іншим технічним рішенням, спосіб полягає в тому, що здійснюють прийом поточного підпакету, який має поточний код, і надсилають сигнал підтвердження прийому в тому випадку, якщо для поточного пакету була досягнута задана гранична кількість передач підпакетів, і поточний код еквівалентний коду попереднього підпакету. Згідно з ще одним технічним рішенням, спосіб полягає в тому, що здійснюють прийом поточного підпакету, який має поточний код, і надсилають сигнал підтвердження прийому в тому випадку, якщо поточний код не є еквівалентним коду попереднього підпакету, але з поточного підпакету може бути здійснено декодування всього поточного пакету, відповідного поточному підпакету. Згідно з іншим технічним рішенням, спосіб полягає в тому, що здійснюють прийом поточного підпакету, який має поточний код, і надсилають сигнал про непідтвердження прийому в тому випадку, якщо поточний код не є еквівалентним коду попереднього підпакету, і для поточного пакету була досягнута задана гранична кількість передач підпакетів. Згідно з ще одним технічним рішенням, спосіб полягає в тому, що здійснюють прийом поточного підпакету, який має поточний код, і надсилають сигнал про непідтвердження прийому в тому випадку, якщо з поточного підпакету не може бути здійснено декодування всього поточного пакету, відповідного поточному підпакету, і для поточного пакету була досягнута задана гранична кількість передач підпакетів. Згідно з ще одним технічним рішенням, в даному винаході запропоновані спосіб і система передачі пакетів даних по каналу АЗПП. Спосіб полягає в тому, що здійснюють передачу першого підпакету, який має перший код, і здійснюють передачу другого підпакету, який має другий код, при цьому перший код є еквівалентним другому коду в тому випадку, якщо вони відносяться до одного і того ж пакету. Короткий опис креслень На Фіг.1 показана блок-схема системи зв'язку, що забезпечує передачу мови і даних, яка наведена як приклад; на Фіг.2 показана блок-схема варіанту здійснення віддаленої станції і базової станції, що функціонує в системі з Фіг.1, який наведений як приклад; на Фіг.3 показані приклади наборів підпакетів, що передаються базовою станцією; на Фіг.4 показана схема послідовності операцій із привласнення кодів підпакетам даних, що передаються базовою станцією; і 81231 10 на Фіг.5 показана схема послідовності операцій, що виконуються в процесі прийому підпакетів даних, яка наведений як приклад. На Фіг.1 показана схема системи 100 безпровідного зв'язку, яка забезпечує підтримання декількох абонентів і в якій можуть бути реалізовані різні технічні рішення, запропоновані в даному винаході. Система 100 забезпечує зв'язок для декількох комірок стільникового зв'язку, при цьому обслуговування кожної комірки стільникового зв'язку здійснюють за допомогою відповідних базових станцій 104А і 104В. Базові станції також звичайно називають базовими приймально-передавальними системами (БПС, BTS). Різні віддалені станції 106 розосередились по всій системі. Кожна віддалена станція 106 може підтримувати зв'язок з однією або з декількома базовими станціями 104 по прямій і зворотній лініях зв'язку в будь-який конкретний момент часу в залежності від того, чи є віддалена станція активною чи ні, і чи знаходиться вона в стані м'якої передачі обслуговування чи ні. Термін "пряма лінія зв'язку" відноситься до передачі з базової станції 104 у віддалену станцію 106, а термін "зворотна лінія зв'язку" відноситься до передачі з віддаленої станції 106 в базову станцію 104. Як показано на Фіг.1, базова станція 104А підтримує зв'язок з віддаленими станціями 106А, 106В, 106С і 106D, а базова станція 104В підтримує зв'язок з віддаленими станціями 106D, 106Е, і 106F. Віддалена станція 106D знаходиться в стані м'якої передачі обслуговування і підтримує зв'язок одночасно з двома базовими станціями 104А і 104В. У системі 100 контролер 102 базових станцій (КБС, BSC) з'єднаний з базовими станціями 104 і може бути додатково з'єднаний з комутованою телефонною мережею загального користування (КТМЗК, PSTN). З'єднання з КТМЗК може бути здійснене через комутаційний центр мобільного зв'язку (КЦМЗ, MSC), який не показаний на Фіг.1 для спрощення креслення. КБС може бути також з'єднаний з мережею з комутацією пакетів, що звичайно здійснюють через вузол обслуговування пакетних даних (ВОПД, PDSN), який також не показаний на Фіг.1. КБС 102 забезпечує координацію з'єднаних з ним базових станцій і управління ними. Крім того, КБС 102 здійснює управління маршрутизацією телефонних дзвінків між віддаленими станціями 106, а також між віддаленими станціями 106, абонентами, підключеними до КТМЗК (якими є, наприклад, звичайні телефони), і з мережею з комутацією пакетів через базові станції 104. Система 100 може бути виконана таким чином, що забезпечує підтримання одного або декількох стандартів безпровідного зв'язку МДКР. Цими стандартами можуть бути, в тому числі, такі стандарти МДКР, як (1) "ТІА/ЕІА-95-В Remote station-Base Station Compatibility Standard for DualMode Wideband Spread Spectrum Cellular System" ("Стандарт Асоціації промисловості засобів зв'язку/Асоціації електронної промисловості СІЛА ТІА/ЕІА-95-В сумісності базової станції з віддаленою станцією для дворежимної системи 11 широкосмугового стільникового зв'язку з розширенням по спектру") (стандарт IS-95); (2) "TIA/EIA-98-D Recommended Minimum Standard for Dual-Mode Wideband Spread Spectrum Cellular Remote station" ("Стандарт Асоціації промисловості засобів зв'язку/Асоціації електронної промисловості США TIA/EIA-98-D рекомендованих мінімальних вимог, що пред'являються до дворежимної віддаленої станції широкосмугового стільникового зв'язку з розширенням по спектру") (стандарт IS-98); (3) документи, запропоновані консорціумом "Проект про партнерство зі створення систем 3-го покоління" (3GPP) і реалізовані в наборі документів, що містить документи № 3G TS 25.211, № 3G TS 25.212, № 3G TS 25.213 і № 3G TS 25.214 (стандарт Ш-МДКР); і (4) документи, запропоновані консорціумом "Другий проект про партнерство зі створення систем 3-го покоління" (3GPP2) і реалізовані в наборі документів, що містить документи № C.S0002-A, № C.S0005-A, № C.S0010-A, № C.S0011-A, № C.S0024 і № C.S0026 (стандарт МДКР-2000 (cdma2000)). Документи 3GPP і 3GPP2 були перетворені в регіональні стандарти органами зі стандартизації у всьому світі (наприклад, Асоціацією промисловості засобів зв'язку США (TLA), Європейським інститутом стандартизації в області зв'язку (ETSI), Асоціацією радіопромисловості і бізнесу (ARIB), Японія, Асоціацією в області телекомунікаційний технологій (ТТА), Корея, і Китайською групою зі стандартизації в області безпровідного зв'язку (CWTS)) і були перетворені в міжнародні стандарти Міжнародним союзом з телекомунікацій, МСТ (ITU). Ці стандарти включені в даний опис шляхом посилання. На Фіг.2 показана спрощена блок-схема варіанту здійснення базової станції 204 і віддаленої станції 206, в яких можуть бути реалізовані різні технічні рішення, запропоновані в даному винаході. Для забезпечення конкретного типу зв'язку може бути здійснений обмін мовною інформацією, пакетними даними і/або сполученнями між базовою станцією 204 і віддаленою станцією 206 через інтерфейс 208 безпровідного зв'язку. Може бути здійснена передача повідомлень різних типів, наприклад повідомлень, що використовуються для встановлення сеансу зв'язку між базовою станцією і віддаленою станцією, і повідомлень, що використовуються для управління передачею даних (наприклад, повідомлень для управління потужністю, інформації про швидкість передачі даних, повідомлень про підтвердження прийому і т.д.). Нижче наведений більш докладний опис деяких типів цих повідомлень. У віддаленій станції 206 мовні і/або пакетні дані (наприклад, що надходять з джерела 210 даних) і повідомлення (наприклад, що надходять з контролера 230), призначені для передачі по зворотній лінії зв'язку, подають в процесор 212 обробки даних, що передаються (ПРД), який виконує форматування і кодування даних і повідомлень за допомогою одного або декількох алгоритмів кодування, здійснюючи генерацію закодованих даних. Кожний 81231 12 алгоритм кодування може містити будь-яку комбінацію алгоритмів контролю за допомогою циклічного надмірного коду (ЦНК), алгоритмів згорткового, турбо-, блокового та іншого кодування, або кодування взагалі не проводять. Кодування мовних даних, пакетних даних і повідомлень може бути здійснено з використанням різних алгоритмів, а кодування повідомлень різних типів може бути здійснене по-різному. Потім закодовані дані подають в модулятор (МОД) 214 і здійснюють їх додаткову обробку (наприклад, покриття, маскування) розширення по спектру за допомогою коротких псевдошумових (ІШІ) послідовностей, і скремблювання за допомогою довгої ІШІ послідовності, привласненої абонентському терміналу). Потім модульовані дані подають в передавальний пристрій (ПРДП) 216 і здійснюють їх узгодження (наприклад, перетворення в один або в декілька аналогових сигналів, посилення, фільтрацію і квадратурну модуляцію) для генерації сигналу, що передається по зворотній лінії зв'язку. Сигнал, що передається по зворотній лінії зв'язку, направляють через антенний перемикач (АП) (дуплексер) 218 і здійснюють його передачу в базову станцію 204 через антену 220. У базовій станції 204 здійснюють прийом сигналу, що передається по зворотній лінії зв'язку, за допомогою антени 250, направляють його через антенний перемикач 252 і подають в приймальний пристрій (ПРМП) 254. Приймальний пристрій 254 здійснює узгодження прийнятого сигналу (наприклад, фільтрацію, посилення, перетворення з пониженням частоти і перетворення в цифрову форму) і створює вибірки. Демодулятор (ДЕМОД) 256 здійснює прийом і обробку вибірок (наприклад, стиснення по спектру, виявлення покриття (демаскування) і демодуляцію пілот-сигналу) для отримання відновлених символів. Демодулятор 256 може бути реалізований у вигляді багатовідвідного приймача (рейк-приймача), що здійснює обробку множини копій прийнятого сигналу і генерацію об'єднаних символів. Потім процесор 258 обробки даних, що приймаються (ПРМ), здійснює декодування символів для відновлення даних і повідомлень, переданих по зворотній лінії зв'язку. Відновлені мовні/пакетні дані подають в приймач 260 даних, а відновлені повідомлення можуть бути подані в контролер 270. Операції обробки, що виконуються за допомогою демодулятора 256 і процесора 258 обробки даних, що приймаються (ПРМ), є взаємодоповнюючими по відношенню до операцій, виконаних у віддаленій станції 206. Крім того, демодулятор 256 і процесор 258 обробки даних, що приймаються (ПРМ), можуть функціонувати таким чином, що здійснюють обробку множини переданих сигналів, прийнятих по множині каналів, наприклад, по основному зворотному каналу (ОЗК, R-FCH), і по додатковому зворотному каналу (ДЗК, R-SCH). До того ж, сигнали, що передаються, можуть надходити одночасно з множини віддалених станцій, кожна з яких може здійснювати передачу по основному зворотному каналу, по додатковому зворотному каналу або по обох з них. 13 Що стосується прямої лінії зв'язку, то в базовій станції 204 здійснюють обробку (наприклад, форматування і кодування) мовних і/або пакетних даних (наприклад, що надійшли з джерела даних 262) і повідомлень (наприклад, що надійшли з контролера 270) за допомогою процесора 264 обробки переданих (ПРД) даних, здійснюють їх додаткову обробку (наприклад, покриття і розширення по спектру), що виконується за допомогою модулятора (МОД) 266, і узгодження (наприклад, перетворення в аналогові сигнали, посилення, фільтрацію і квадратурну модуляцію), що виконується за допомогою передавального пристрою (ПРДП) 268, для генерації сигналу, що передається по прямій лінії зв'язку. Сигнал, що передається по прямій лінії зв'язку, направляють через антенний перемикач 252 і здійснюють його передачу у віддалену станцію 206 через антену 250. У віддаленій станції 206 здійснюють прийом сигналу, що передається по прямій лінії зв'язку, за допомогою антени 220, направляють його через антенний перемикач 218 і подають в приймальний пристрій 222. Приймальний пристрій 222 здійснює узгодження прийнятого сигналу (наприклад, перетворення з пониженням частоти, фільтрацію, посилення, квадратурну модуляцію і перетворення в цифрову форму) і створює вибірки. Демодулятор 224 здійснює обробку вибірок (наприклад, стиснення по спектру, виявлення покриття і демодуляцію пілот-сигналу) для отримання символів, а ці символи піддають додатковій обробці (наприклад, декодуванню і перевірці), що виконується процесором 226 обробки даних, які приймаються, для відновлення даних і повідомлень, переданих по прямій лінії зв'язку. Відновлені дані подають в приймач даних 228, а відновлені повідомлення можуть бути подані в контролер 230. У деяких системах МДКР, які наведені як приклад, пакети, що містять дані трафіку, розділені на підпакети, які займають "часові інтервали" каналу передачі. Наведена тут термінологія системи високошвидкісної передачі даних (ВПД) використана лише для простоти пояснення. Мають на увазі, що таке використання не обмежує варіанти здійснення даного винаходу лише системами ВПД. Варіанти здійснення даного винаходу можуть бути реалізовані і в інших системах МДКР, наприклад, в системі стандарту МДКР-2000 (cdma2000), що не впливає на об'єм описаних тут варіантів здійснення винаходу. У системі ВПД тривалість часових інтервалів задана рівною 1,66мсек. (мілісекунди), але потрібно розуміти, що тривалість часових інтервалів в описаних тут варіантах здійснення винаходу може змінюватись, що не впливає на об'єм варіантів здійснення даного винаходу. Наприклад, тривалість часового інтервалу в системах стандарту МДКР-2000 (cdma2000) дорівнює 1,25 мсек. Крім того, передача даних трафіку може бути здійснена в кадрах повідомлень, тривалість яких в системах стандарту IS-95 може дорівнювати 5мсек., 10 мсек., 20мсек., 40 мсек. або 80мсек. Терміни 81231 14 "часові інтервали" і "кадри" являють собою терміни, що використовуються застосовно до різних каналів передачі даних в межах однієї і тієї ж системи МДКР або між різними системами МДКР. Система МДКР містить множину каналів, що входять до складу прямої і зворотної ліній зв'язку, при цьому деякі канали відрізняються від інших за структурою. Отже, термінологія, що використовується для опису деяких каналів, є різною і відповідає каналам, що описуються. У наведеному нижче описі термін "часові інтервали" використовують для опису пакування сигналів, що передаються у вигляді радіосигналів, виключно в ілюстративних цілях. Надмірні представлення даних, що є корисним навантаженням, або підпакети можуть бути упаковані у вигляді часових кадрів або часових інтервалів, або підпакетів, які можуть бути потім об'єднані гнучким способом в приймачі. Генерація надмірних представлень може бути здійснена або шляхом повторення, або за допомогою додаткового кодування. Процес гнучкого об'єднання дозволяє здійснювати відновлення спотворених бітів. За рахунок процесу гнучкого об'єднання, при якому один спотворений підпакет об'єднують з іншим спотвореним підпакетом, передача повторюваних і надмірних підпакетів може забезпечити можливість передачі даних в системі з мінімальною швидкістю передачі. Передача повторюваних і надмірних підпакетів є особливо доцільною за наявності загасання. Релеєвське завмирання, що є одним з видів перешкод при багатопроменевому розповсюдженні, виникає в тому випадку, коли множина копій одного і того ж сигналу дійдуть до приймача з різними фазами, що приводить до потенційної можливості виникнення руйнівних перешкод. При багатопроменевому розповсюдженні можуть виникати істотні перешкоди з дуже малим розкидом значень затримки, що створюють плавне завмирання по всій ширині смуги частот сигналу. Якщо віддалена станція переміщається в навколишньому середовищі, що швидко змінюється, то в моменти часу, заплановані для повторної передачі підпакетів, можуть виникати сильні завмирання. При виникненні такої ситуації базової станції для передачі підпакету потрібна додаткова потужність передачі. Наприклад, якщо пристрій-планувальник, що є в базовій станції, отримує пакет даних для його передачі у віддалену станцію, то пакування даних корисного навантаження здійснюють з надмірністю у вигляді множини підпакетів, які послідовно передають у віддалену станцію. При передачі підпакетів пристрій-планувальник може ухвалити рішення про те, щоб передачу підпакетів здійснювати або періодично, або способом, що залежить від каналу. Пряма лінія зв'язку з базової станції у віддалену станцію, яка працює в межах зони дії базової станції, може містити множину каналів. Деякими з каналів, що входять до складу прямої лінії зв'язку, можуть бути, в тому числі, канал пілот-сигналу, канал синхронізації, канал 15 пошукового виклику, канал швидкого пошукового виклику, широкомовний канал, канал управління потужністю, канал розподілу ресурсів, канал управління, виділений канал управління, канал управління доступом до середовища передачі (УДС, МАС), основний канал, додатковий канал, додатковий канал передачі коду і канал передачі пакетних даних, але ці приклади не є обмежувальними. Зворотна лінія зв'язку з віддаленої станції в базову станцію також містить множину каналів. По кожному каналу здійснюють передачу різних типів інформації заданому адресату. Як правило, передачу мовного трафіку здійснюють по основних каналах, а передачу трафіку даних здійснюють по додаткових каналах або по каналах передачі пакетних даних. Додаткові канали звичайно являють собою виділені канали, а по каналах передачі пакетних даних звичайно передають сигнали, призначені для різних абонентів, способом часового мультиплексування. В альтернативному варіанті канали передачі пакетних даних також описані як додаткові канали, що спільно використовуються. При описі наведених тут варіантів здійснення винаходу додаткові канали і канали передачі пакетних даних звичайно називають каналами трафіку даних. Наявність додаткових каналів і каналів передачі пакетних даних може привести до збільшення середньої швидкості передачі в системі за рахунок того, що існує можливість передачі непередбачених інформаційних повідомлень в станцію-адресат. Оскільки пакування даних корисного навантаження в цих каналах може бути здійснене з надмірністю, то запланована передача множини часових інтервалів по прямій лінії зв'язку може бути закінчена раніше в тому випадку, якщо віддалена станція здатна визначити, що існує можливість відновлення даних корисного навантаження з вже отриманих підпакетів. Як описано вище, дані корисного навантаження, що передаються в кожному часовому інтервалі, можуть бути піддані різним операціям кодування, при яких здійснюють переупорядковування закодованих бітів з перетворенням в прийнятний для каналу формат. Отже, для забезпечення відновлення даних пристрій декодування віддаленої станції повинен здійснити декодування вмісту кожного часового інтервалу з переданої множини часових інтервалів. У системі ВПД необхідні швидкості передачі підпакетів з базової станції у віддалену станцію задають за допомогою алгоритму управління швидкістю передачі, що виконується у віддаленій станції, і алгоритму встановлення черговості передачі в базовій станції. Цей спосіб зміни швидкості передачі даних називають процедурою автоматичного запиту повтору передачі (АЗПП). Потрібно зазначити, що пропускна спроможність системи визначається тією швидкістю передачі, з якою здійснюють фактичний прийом даних корисного навантаження, і вона може відрізнятись від швидкості передачі бітів переданих підпакетів. Також потрібно зазначити, що даний винахід не 81231 16 обмежений вищеописаним варіантом його здійснення. Наприклад, обидва алгоритми: алгоритм управління швидкістю передачі і алгоритм встановлення черговості передачі можуть виконуватись в базовій станції, що має канал зворотного зв'язку за станом з віддалених станцій, що не впливає на об'єм патентних домагань описаних тут варіантів здійснення винаходу. Алгоритм управління швидкістю передачі, реалізований за допомогою віддаленої станції, визначає те, яка саме базова станція з набору активних станцій може забезпечити найкращу пропускну спроможність, і визначає максимальну швидкість передачі даних, з якою віддалена станція може здійснювати прийом пакетів з достатньою достовірністю. Набір активних станцій являє собою набір базових станцій, які підтримують зв'язок з віддаленою станцією в даний момент часу. У типовій системі безпровідного зв'язку на основі МДКР або не на основі МДКР базова станція здійснює періодичну передачу відомого сигналу, названого «пілотсигналом», протягом суворо визначених проміжків часу. Віддалена станція звичайно відстежує пілотсигнал кожної базової станції, що входить до складу набору активних станцій, і визначає "відношення сигнал-шум плюс перешкода" (ВСШП, SNIR) для кожного пілот-сигналу. На основі колишньої інформації про ВСШП віддалена станція прогнозує майбутнє значення ВСШП для кожної базової станції, причому майбутнє значення ВСШП буде відповідати тривалості наступного пакету. Потім віддалена станція вибирає ту базову станцію, для якої існує найбільша імовірність того, що вона буде мати найбільш відповідне значення ВСШП в найближчому майбутньому, і обчислює оціночне значення найкращої швидкості передачі даних, з якою віддалена станція може здійснювати прийом наступного пакету даних з цієї базової станції. Потім віддалена станція здійснює передачу керуючого повідомлення про швидкість передачі даних (КПШПД, DRC), що містить цю інформацію про швидкість передачі даних, в базову станцію. Інформація про найкращу швидкість передачі даних, що передається за допомогою КПШПД, може являти собою інформацію про ту швидкість передачі даних, з якою потрібно здійснити передачу наступного пакету даних згідно із запитом віддаленої станції. У системі ВПД передачу повідомлень КІШІПД здійснюють по каналу управління доступом до середовища передачі (УДС) зворотної лінії зв'язку. Алгоритм встановлення черговості передачі, реалізований в базовій станції, визначає те, яка саме віддалена станція буде одержувачем наступного пакету. Алгоритм встановлення черговості передачі враховує необхідність максимального збільшення пропускної спроможності базової станції, необхідність підтримання рівноправності між всіма віддаленими станціями, які працюють в межах зони дії базової станції, і необхідність забезпечення швидкостей передачі даних, запитаних різними віддаленими 17 станціями. Як описано нижче, процедура швидкого АЗПП визначає фактичну швидкість передачі даних, при якій здійснюють прийом кожного пакету даних, яка відрізняється від швидкості передачі даних, спочатку визначеної за допомогою алгоритму управління швидкістю передачі. Пристрій-планувальник, що є в базовій станції, відстежує надходження КПШПД з усіх віддалених станцій, які працюють в межах її зони дії, і використовує інформацію КПТТТПД в алгоритмі встановлення черговості передачі для визначення того, яка саме віддалена станція буде одержувачем наступного пакету даних, відповідно до оптимального рівня пропускної спроможності прямої лінії зв'язку. Потрібно зазначити, що оптимальну пропускну спроможність прямої лінії зв'язку визначають з урахуванням підтримання прийнятних допустимих значень пропускної спроможності лінії зв'язку для всіх віддалених станцій, які працюють в межах зони дії базової станції. Пристрій-планувальник здійснює перекомпонування пакетів даних в підпакети з відповідною швидкістю передачі бітів, і здійснює генерацію графіка черговості передачі підпакетів в призначених часових інтервалах. По мірі передачі підпакетів віддалена станція може визначити, що може бути здійснене успішне декодування пакету даних за допомогою меншої кількості підпакетів, ніж всі підпакети, заплановані для передачі. З використанням процедури швидкого АЗПП віддалена станція видає в базову станцію команду припинити передачу надмірних підпакетів, за рахунок чого відбувається збільшення ефективної швидкості передачі даних в системі. Потрібно зазначити, що процедура АЗПП володіє потенційною можливістю значного збільшення пропускної спроможності прямої лінії зв'язку базової системи безпровідного зв'язку. Як описано вище, в тому випадку, коли віддалена станція передає повідомлення КГШІПД в базову станцію, запитану швидкість передачі даних визначають з використанням алгоритму управління швидкістю передачі, в якому для прогнозування найближчого майбутнього значення ВСШП використовують колишні значення ВСШП. Однак внаслідок наявності умов для загасання, виникнення яких зумовлене факторами навколишнього середовища і рухомістю віддаленої станції, прогнозування ВСШП для найближчого майбутнього є недостовірним. Крім того, ВСШП для сигналу трафіку прямої лінії зв'язку може сильно відрізнятись від ВСШП пілотсигналу внаслідок перешкод від сусідніх базових станцій. Можливо, що деякі з сусідніх базових станцій простоювали протягом періоду часу отримання вибірок для обчислень із прогнозування ВСШП. В результаті, віддалена станція не завжди може здійснювати прогнозування ВСШП з високою точністю. Отже, алгоритм управління швидкістю передачі з високою імовірністю дає оціночне значення нижньої межі фактичного ВСШП протягом тривалості передачі наступного пакету і визначає ту максимальну швидкість передачі даних, яка 81231 18 може підтримуватись в тому випадку, якщо фактичне значення ВСШП дорівнює цьому оціночному значенню нижньої межі. Іншими словами, алгоритм управління швидкістю передачі забезпечує консервативний критерій оцінки швидкості передачі даних, з якою може бути здійснений прийом наступного пакету. Процедура АЗПП забезпечує уточнення цього оціночного значення, виходячи з якості даних, прийнятих протягом початкових стадій передачі пакету. Отже, важливо, щоб віддалена станція надсилала повідомлення в базову станцію відразу ж після отримання віддаленою станцією достатньої кількості інформації для декодування пакету даних, тому може мати місце дострокове завершення надмірних передач, що забезпечує підвищення швидкості передачі пакету даних. Передача підпакетів у віддалену станцію може бути здійснена в шаховому порядку, при цьому виникають паузи між операціями передачі надмірних підпакетів. В одному з варіантів здійснення винаходу передачу підпакетів здійснюють періодично в кожному четвертому часовому інтервалі. Наявність затримки між підпакетами надає віддаленій станції-адресату можливість декодувати підпакет до надходження наступного підпакету, що входить до складу того ж самого пакету. Якщо віддалена станція здатна здійснити декодування підпакету і виконати перевірку бітів ЦНК результату декодування до надходження наступного підпакету, то віддалена станція може передати в базову станцію сигнал про підтвердження прийому, названий нижче сигналом ІІШИДКЕ_ПП (FAST_ACK). Якщо базова станція може виконати демодуляцію та інтерпретувати сигнал ШВИДКЕ_ПП (FASTACK) досить завчасно до передачі наступного запланованого підпакету, то базовій станції не треба здійснювати передачу запланованих підпакетів. У цьому випадку базова станція може здійснювати передачу нового пакету даних в ту ж саму віддалену станцію або в іншу віддалену станцію протягом часового інтервалу, виділеного для передачі відмінених підпакетів. Потрібно зазначити, що описаний тут сигнал ШВИДКЕ_ПП (FAST_ACK) є окремим і таким, що відрізняється від повідомлень ПП, обмін якими проводять між протоколами більш високого рівня, наприклад, протоколом лінії радіозв'язку (RLP) і протоколом управління передачею (TCP). Оскільки процедура АЗПП дозволяє здійснювати швидку адаптацію швидкості передачі в залежності від стану каналу, то процедура АЗПП надає можливість створення системи, в якій передача вихідних даних може бути здійснена з високою швидкістю передачі даних, що знижується по мірі необхідності. На відміну від цієї системи система без АЗПП була б вимушена працювати при більш низькій швидкості передачі даних, що забезпечує достатній запас енергетичного потенціалу лінії зв'язку для врахування змін, що відбуваються в каналі під час передачі пакетів. В одному з варіантів здійснення винаходу базові станції можуть відображати підпакет за допомогою пари індексів. Наприклад, "Aij" являє 19 собою "j-тий" підпакет "і-того" пакету, що передається абоненту "А", "і-тий" пакет може відповідати каналу АЗПП, якому привласнений ідентифікатор каналу АЗПП, названий ІДКА (ACID), що дорівнює "1". Представлення підпакету як "Aij" може бути повторно використане для нових пакетів після успішного прийому і декодування поточного пакету, якому привласнене це позначення. В одному з варіантів здійснення винаходу передачу підпакетів здійснюють послідовно в порядку, відповідному порядку проходження ідентифікаторів каналу АЗПП, наприклад, 0, 1, 2,. ..., N, де кількість ІДКА, дорівнює, наприклад, N+1, є відомим як для базової станції, так і для віддаленої станції. В одному з варіантів здійснення винаходу базова станція може грати роль рухомої станції і навпаки. Тобто, відправником даних може бути рухома станція, а одержувачем може бути базова станція. Базові станції можуть здійснювати передачу пакетів даних у вигляді заданої послідовності. Однак порядок проходження пакетів, прийнятих і успішно декодованих у віддаленій станціїадресаті, може не відповідати цій послідовності. Це відбувається тому, що правильний прийом деяких раніше переданих пакетів може відбуватись після прийому деяких пакетів, переданих пізніше, що описано нижче. Отже, віддалена станція-адресат повинна здійснити переупорядкування декодованих пакетів перед передачею їх в більш високі рівні без зайвої затримки даних у віддаленій станції. На Фіг.3 показані два приклади наборів підпакетів, які базова станція може надіслати в рухому станцію. У першій ситуації рухома станція здійснила прийом і успішне декодування підпакету А01, переданого по каналу з ІДКА, що дорівнює 0. Отже, рухома станція передала сигнал ПП. Однак базова станція неправильно інтерпретувала сигнал ПП як сигнал НПП. Тому базова станція здійснила передачу іншого підпакету, що входить до складу того ж самого пакету, декодування якого було вже зроблене, і також переданого по каналу з ІДКА, що дорівнює 0. Це приводить до некорисного розтрачання ресурсів інтерфейсу радіозв'язку. У другій ситуації рухома станція здійснила прийом і успішне декодування підпакету А01, який був також переданий по каналу з ІДКА, що дорівнює 0. Отже, рухома станція передала сигнал ПП. Тому базова станція надіслала новий підпакет А01 для нового пакету, передача якого також була здійснена по каналу з ІДКА, що дорівнює 0. Слід зазначити, що другий пакет А01 був переданий по каналу з ІДКА, що дорівнює 0, тому, що ІДКА 1, 2 і 3 вже були використані під час очікування базовою станцією отримання сигналу ПП або НПП з рухомої станції. Однак оскільки останній підпакет не дійшов до віддаленої станції внаслідок якоїнебудь помилки, наприклад, випадкового стирання ідентифікатора УДС, ІД_УДС (MAC-ID), базова станція вважає за умовчанням, що був прийнятий сигнал НПП, і здійснює передачу іншого підпакету А02, що входить до складу того ж самого пакету, 81231 20 який також передають по каналу з ІДКА, що дорівнює 0. Віддалена станція може помилково розцінити підпакет А02 як такий, що належить пакету, декодування якого вже було виконане раніше, і, отже, не здійснює його декодування. Тому новий пакет даних буде пропущений віддаленою станцією. Підрівень гібридного АЗПП (ГАЗПП, HARQ) у віддаленій станції не здатний відрізнити одну з цих двох вищеописаних ситуацій від іншої. Якщо віддалена станція передбачає, що має місце друга ситуація, коли насправді має місце перша ситуація, то віддалена станція робить спробу здійснити декодування окремого підпакету А02. Якщо рухома станція (PC) не може здійснити успішне декодування підпакету А02, то вона надсилає сигнал НПП, і базова станція продовжить передачу ще одного підпакету, відповідного пакету, успішне декодування якого вже було здійснене PC. Це приводить до некорисного розтрачання ресурсів інтерфейсу радіозв'язку і може також привести до затримки у підрівні ГАЗПП, тобто, до припинення подачі у верхні рівні правильно декодованих пакетів даних, прийнятих по каналах з подальшими ІДКА, або доти, доки не буде здійснене успішне декодування пакету, відповідного ІДКА, що дорівнює 0, що може привести до подачі пакетів у верхній рівень в неправильному порядку, або доти, доки не буде пройдене значення максимальної кількості передач для підпакету, відповідного каналу з ІДКА, що дорівнює 0. В іншому випадку, якщо віддалена станція передбачає, що має місце перша ситуація, але насправді має місце друга ситуація, то віддалені станції намагаються надіслати сигнал ПП і не здійснювати декодування пакету А02. Це приводить до того, що новий пакет буде пропущений. В одному з варіантів здійснення даного винаходу базові станції можуть відрізнити надмірний підпакет поточного пакету даних від нового підпакету нового пакету даних, тому віддалені станції можуть розрізнити ці дві ситуації, показані на Фіг.3. На Фіг.4 показаний приклад процедури введення відмінностей між надмірним підпакетом поточного пакету даних і новим підпакетом нового пакету даних шляхом привласнення різних кодів, наприклад, двійкових кодів, цим двом підпакетам. У тому випадку, коли базова станція має намір надіслати новий підпакет нового пакету по каналу з тим же самим ІДКА, який був визначений при виконанні операції 404, базова станція здійснює передачу нового підпакету з іншим кодом, заданим при виконанні операції 406, ніж код підпакетів попереднього пакету. В іншому випадку при виконанні операції 408 базова станція здійснює передачу нового підпакету з тим же самим кодом, вказуючи, що цей підпакет призначений для того ж самого пакету. Отже, віддалена станція може відрізнити новий пакет від попереднього пакету. На Фіг.5 показаний приклад процедури визначення відмінностей між підпакетом поточного пакету даних і новим підпакетом нового пакету даних. Коли при операції 502 віддалена станція 21 здійснює прийом підпакету, вона виконує операцію 504, що містить дві операції визначення. При першій з них визначають, чи має поточний підпакет той же самий код, що і самий останній підпакет, прийнятий по каналу з тим же самим ІДКА. При другій з них визначають, чи був здійснений прийом і успішне декодування пакету, відповідного поточному підпакету, або чи було досягнуто задане граничне значення кількості передач для поточного підпакету. Якщо результати цих двох операцій визначення є позитивними, що відповідає першій ситуації з Фіг.3, то виконують операцію 506, при якій віддалена станція надсилає сигнал ПП в базову станцію. В іншому випадку, який відповідає другій ситуації з Фіг.З, якщо код прийнятого підпакету змінився, а це означає, що прийнятий підпакет призначений для нового пакету даних, то виконують операцію 508, при якій базова станція визначає, чи здатна вона здійснити успішне декодування нового пакету даних на основі прийнятого підпакету. Якщо результат є позитивним, то виконують операцію 510, при якій віддалена станція надсилає сигнал ПП, що означає, що вона здійснила успішне декодування нового пакету даних. Потім віддалена станція запам'ятовує код поточного підпакету, а також відомості про те, що нею здійснене успішне декодування пакету даних на основі поточного підпакету. Якщо ж віддалена станція не здатна здійснити успішне декодування пакету даних на основі поточного підпакету, то виконують операцію 512, при якій віддалена станція визначає, чи було досягнуто задане граничне значення кількості передач для поточного підпакету. Якщо воно досягнуте, то виконують операцію 514, при якій віддалена станція надсилає сигнал НПП. Потім віддалена станція запам'ятовує код поточного підпакету, а також відомості про те, що було досягнуто задане граничне значення кількості передач для поточного підпакету. Якщо віддалена станція визначає, що вона не змогла здійснити успішне декодування пакету на основі поточного підпакету, а задана максимальна кількість передач для поточного підпакету не була досягнута, то виконують операцію 516, при якій віддалена станція надсилає сигнал НПП, видаючи запит на отримання додаткових підпакетів для того ж самого пакету. Наприклад, базова станція здійснює передачу нового підпакету А21 з кодом 0 по каналу з ІДКА, що дорівнює 2. Однак віддалена станція або не отримує підпакет А21, або не може здійснити успішне декодування відповідного пакету. Отже, віддалена станція надсилає сигнал НПП, а базова станція здійснює передачу підпакету А22 з тим же самим кодом 0 за тим же самим каналом з ІДКА, що дорівнює 2. Однак віддалена станція знов нездатна отримати підпакет А22 або здійснити успішне декодування відповідного пакету. Отже, віддалена станція надсилає інший сигнал НПП, а базова станція здійснює передачу підпакету А23 з тим же самим кодом 0 по тому самому каналу з 81231 22 ІДКА, що дорівнює 2, який, зрештою, отримують і успішно декодують. Потрібно зазначити, що після того, як віддалена станція зробила прийом і успішне декодування першого підпакету А01, і надіслала сигнал ПП в базову станцію, базова станція здійснює передачу другого підпакету А01 як першого підпакету нового пакету по каналу з тим же самим ІДКА, але з іншим кодом. Слово "наведений як приклад" використовують тут виключно для того, щоб тлумачити його як "такий, що служить як приклад, варіант або ілюстративний приклад". Будь-який варіант здійснення винаходу, описаний тут як "наведений як приклад", не обов'язково потрібно тлумачити як переважний або доцільний по відношенню до інших варіантів здійснення винаходу. Абонентська станція ВПД названа тут терміналом (кінцевим пристроєм) доступу, ТД (AT), може бути рухомою або стаціонарною і може підтримувати зв'язок з однією або з декількома базовими станціями ВПД, названими тут прийомопередавачами модемного пулу, ПМП (MPTs). Термінал доступу за допомогою одного або декількох прийомопередавачів модемного пулу здійснює передачу пакетів даних в контролер базових станцій ВПД, названий тут контролером модемного пулу, КМП (МРС), і їх прийом з нього. Прийомопередавачі модемного пулу і контролери модемного пулу є частинами мережі, названої мережею доступу. Мережа доступу здійснює транспортування пакетів даних між множиною терміналів доступу. Мережа доступу може бути додатково з'єднана з додатковими мережами, що знаходяться поза мережею доступу, наприклад, з внутрішньокорпоративною мережею (інтрамережею) або з мережею Інтернет, і може здійснювати транспортування пакетів даних між кожним терміналом доступу і цими зовнішніми мережами. Термінал доступу, що встановив активне з'єднання по каналу трафіку з одним або з декількома прийомопередавачами модемного пулу, називають активним терміналом доступу і називають таким, що знаходиться в стані трафіку. Термінал доступу, що знаходиться в процесі встановлення активного з'єднання по каналу трафіку з одним або з декількома прийомопередавачами модемного пулу, називають таким, що знаходиться в стані встановлення з'єднання. Термінал доступу може являти собою будь-який пристрій передачі даних, що здійснює передачу по каналу безпровідного зв'язку або по провідному каналу, наприклад, з використанням волоконно-оптичних або коаксіальних кабелів. Крім того, термінал доступу може являти собою будь-який з декількох типів пристроїв, в тому числі, плату персонального комп'ютера (ПК), компактний пристрій на основі флеш-пам'яті, зовнішній або внутрішній модем, або радіотелефон або телефонний апарат провідної лінії зв'язку, але ці приклади не є обмежувальними. Лінію зв'язку, через яку термінал доступу здійснює передачу сигналів в прийомопередавач модемного пулу, називають зворотною лінією зв'язку. Лінію зв'язку, через який прийомо 23 передавач модемного пулу здійснює передачу сигналів в термінал доступу, називають прямою лінією зв'язку. Для фахівців в даній області техніки зрозуміло, що інформація і сигнали можуть бути представлені з використанням будь-якої(го) з множини різних технологій і способів. Наприклад, дані, інструкції, команди, інформація, сигнали, біти, символи і елементи коду, на які може бути зроблене посилання в будь-якому місці наведеного вище опису, можуть бути представлені за допомогою напруг, струмів, електромагнітних хвиль, магнітних полів або частинок, оптичних полів або частинок, або за допомогою будь-якої їх сукупності. Крім того, для фахівців в даній області техніки зрозуміло, що різні логічні блоки, модулі, схеми і операції алгоритмів, наведені в ілюстративних цілях і описані застосовно до розкритих тут варіантів здійснення винаходу, можуть бути реалізовані у вигляді електронних апаратних засобів, комп'ютерних програм або у вигляді їх сукупностей. Для того, щоб ясно пояснити цю взаємозамінність апаратного і програмного забезпечення, в представленому вище описі різні компоненти, блоки, модулі, схеми і операції, наведені в ілюстративних цілях, були описані, в загальному випадку, з точки зору їх функціональних можливостей. Те, яким чином здійснюють реалізацію цих функціональних можливостей: апаратними засобами або за допомогою програмного забезпечення, залежить від конкретного варіанту застосування і конструктивних обмежень, що накладаються на всю систему загалом. Фахівці в даній області техніки можуть реалізувати вищеописані функціональні можливості різними способами для кожного конкретного варіанту застосування, але такі рішення, що відносяться до вибору варіанту реалізації, не треба тлумачити як такі, що приводять до виходу за межі об'єму даного винаходу. Різні логічні блоки, модулі і схеми, наведені в ілюстративних цілях і описані застосовно до розкритих тут варіантів здійснення винаходу, можуть бути реалізовані або виконані з використанням універсального процесора, процесора цифрової обробки сигналів, ПЦОС (DSP), спеціалізованої інтегральної схеми, СІС (ASIC), вентильної матриці, що програмується користувачем, ВМПП (FPGA) або іншого логічного пристрою, що програмується, дискретного логічного елемента або транзисторної логічної схеми, дискретних апаратних компонентів або будь-якої їх сукупності, виконаної таким чином, що вона реалізує описані тут функції. Універсальний процесор може являти собою мікропроцесор, але в альтернативному варіанті вищезазначеним процесором може бути будь-який звичайний процесор, контролер, мікроконтролер або кінцевий автомат. Процесор може бути також реалізований у вигляді сукупності обчислювальних пристроїв, наприклад, у вигляді сукупності ПЦОС і мікропроцесора, у вигляді множини мікропроцесорів, у вигляді одного або декількох 81231 24 мікропроцесорів разом з ядром ПЦОС або у вигляді будь-якої іншої подібної конфігурації. Операції, що виконуються в способі або в алгоритмі, описані застосовно до розкритих тут варіантів здійснення винаходу, можуть бути реалізовані безпосередньо апаратними засобами, у вигляді програмного модуля, що виконується процесором, або у вигляді їх сукупності. Програмний модуль може зберігатись в оперативному запам'ятовуючому пристрої (ОЗП, RAM), у флеш-пам'яті, в постійному запам'ятовуючому пристрої (ПЗП, (ROM), у програмованому постійному запам'ятовуючому пристрої, що стирається (ППЗПС, (EPROM), у програмованому постійному запам'ятовуючому пристрої, що електрично стирається (ППЗПЕС, EEPROM), в регістрі, у накопичувачі на жорстких дисках, на знімному диску, в постійному запам'ятовуючому пристрої на компакт-диску (CDROM) або на носії інформації будь-якого іншого типу відомого з рівня техніки. Наведений як приклад носій інформації з'єднують з процесором таким чином, що процесор може здійснювати зчитування інформації з носія інформації і запис інформації на нього. В альтернативному варіанті носій інформації може бути невід'ємною частиною процесора. Процесор і носій інформації можуть входити до складу спеціалізованих інтегральних схем. Ця спеціалізована інтегральна схема може бути розміщена в терміналі абонента. В альтернативному варіанті процесор і носій інформації можуть входити до складу терміналу абонента у вигляді дискретних компонентів. Наведений вище опис розкритих варіантів здійснення даного винаходу дозволяє будь-якому фахівцеві в даній області техніки реалізувати або використати даний винахід. Для фахівців в даній області техніки очевидна можливість виконання різних видозмін цих варіантів здійснення, а викладені тут основоположні принципи можуть бути використані в інших варіантах здійснення, не виходячи за межі суті або об'єму даного винаходу. Таким чином, мають на увазі, що даний винахід не обмежений продемонстрованими тут варіантами здійснення, а йому потрібно надати максимально широкий об'єм, відповідний розкритим тут принципам і новим ознакам. 25 81231 26