Пристрій для інертизації з генератором азоту (варіанти)

1. Пристрій інертизації (1) для встановлення та підтримання рівня інертизації, який може бути заданий всередині захисного приміщення (2), що має контролюватися, який має: - контрольовану систему інертного газу (10,11) для забезпечення інертного газу; - першу систему підвідних труб (20), яка з'єднана з системою інертного газу (10, 11) і виконана з можливістю під'єднання до захисного приміщення (2) для подачі інертного газу, генерованого системою інертного газу (10,11) в захисне приміщення (2), - контрольний пристрій (12), який є сконфігурованим для керування системою інертного газу (10, 11) таким чином, щоб конкретний заданий рівень інертизації встановлювався й підтримувався всередині захисного приміщення (2), який відрізняється тим, що система інертного газу (10, 11) додатково має систему перепускних труб (40), яка в оптимальному варіанті може бути з'єднана з контрольним пристроєм (12) через відсічний клапан (41), причому ця система перепускних труб з одного боку з'єднана з джерелом стисненого повітря (10), з іншого боку з'єднана з першою системою підвідних труб (20), для подачі стисненого повітря, яке забезпечується джерелом стисненого повітря, безпосередньо у захисне приміщення (2) як свіжого повітря і, таким чином, встановлення та/або підтримання заданого рівня інертизації всередині захисного приміщення (2). 2. Пристрій інертизації (1) за п. 1, який відрізняється тим, що джерело стисненого повітря (10) має бак для зберігання під тиском (32) для зберігання кисню, збагаченого киснем повітря або сві 2 (19) 1 3 причому система інертного газу (10, 11) має генератор азоту (11), який з'єднаний з джерелом стисненого повітря (10) з метою відокремлення кисню від стисненого повітря, яке забезпечується джерелом стисненого повітря (10), і для забезпечення наявності збагаченого азотом повітря на першому виході (11а) генератора азоту (11), завдяки чому збагачене азотом повітря, яке забезпечується генератором азоту (11), може подаватись як інертний газ у першу систему підвідних труб (20) через перший випуск (11а) генератора азоту (11), який відрізняється тим, що генератор азоту (11) може регулюватися через контрольний пристрій (12) таким чином, щоб заданий рівень інертизації міг встановлюватися і/або підтримуватися всередині захисного приміщення (2), завдяки чому концентрація кисню в інертному газі, який подається у захисне приміщення (2), може регулюватися таким чином, щоб ступінь збагачення азотом у збагаченому азотом повітрі, яке забезпечується генератором азоту (11), регулювався залежно від часу перебування стисненого повітря, яке забезпечується джерелом стисненого повітря (10), у повітророздільній системі генератора азоту (11). 5. Пристрій інертизації (1) за п. 4, який відрізняється тим, що повітророздільна система, яка міститься у генераторі азоту (11), має каскад з кількох окремих повітророздільних вузлів, причому кількість окремих повітророздільних вузлів, які мають застосовуватися для відокремлення кисню від стисненого повітря, яке забезпечується джерелом стисненого повітря (10), і для подачі збагаченого азотом повітря на перший випуск (11а) генератора азоту (11), може вибиратися через контрольний пристрій (12), завдяки чому ступінь збагачення азотом у збагаченому азотом повітрі, яке забезпечується генератором азоту (11), регулюється залежно від кількості окремих повітророздільних вузлів, вибраних через контрольний пристрій (12). 6. Пристрій інертизації (1) за п. 4 або 5, який відрізняється тим, що джерело стисненого повітря (10), з'єднане з генератором азоту (11), може регулюватися через контрольний пристрій (12) таким чином, щоб регулювати швидкість потоку стисненого повітря, який проходить через повітророздільну систему, яка міститься у генераторі азоту (11), а отже, контролювання часу перебування стисненого повітря у повітророздільній системі. 7. Пристрій інертизації (1) для встановлення та підтримання рівня інертизації, який може бути заданий всередині захисного приміщення (2), що має контролюватися, який має: - контрольовану систему інертного газу (10,11) для забезпечення інертного газу; - першу систему підвідних труб (20), яка з'єднана з системою інертного газу (10, 11) і виконана з можливістю під'єднання до захисного приміщення (2) для подачі інертного газу, генерованого системою інертного газу (10,11) в захисне приміщення (2), - контрольний пристрій (12), який є сконфігурованим для керування системою інертного газу (10, 11) таким чином, щоб заданий рівень інертизації 92063 4 встановлювався й підтримувався всередині захисного приміщення (2), причому система інертного газу (10, 11) має генератор азоту (11), який з'єднаний з джерелом стисненого повітря (10) з метою відокремлення кисню від стисненого повітря, яке забезпечується джерелом стисненого повітря (10), і для забезпечення наявності збагаченого азотом повітря на першому виході (11а) генератора азоту (11), завдяки чому збагачене азотом повітря, яке забезпечується генератором азоту (11), може подаватись як інертний газ у першу систему підвідних труб (20) через перший випуск (11а) генератора азоту (11), причому генератор азоту (11) може регулюватися через контрольний пристрій (12) таким чином, щоб заданий рівень інертизації міг встановлюватися і/або підтримуватися всередині захисного приміщення (2), завдяки чому концентрація кисню в інертному газі, який подається у захисне приміщення (2), може регулюватися таким чином, щоб ступінь збагачення азотом у збагаченому азотом повітрі, яке забезпечується генератором азоту (11), регулювався залежно від часу перебування стисненого повітря, яке забезпечується джерелом стисненого повітря (10), у повітророздільній системі генератора азоту (11), який відрізняється тим, що пристрій інертизації (1) додатково має другу систему підвідних труб (30), з'єднану з системою інертного газу (10, 11) та виконану з можливістю під'єднання до захисного приміщення (2), завдяки чому кисень, відокремлений від стисненого повітря генератором азоту (11), може подаватись як збагачене киснем повітря у другу систему підвідних труб (30) через другий випуск (11b) генератора азоту (11), для встановлення та/або підтримання, таким чином, заданого рівня інертизації всередині захисного приміщення (2). 8. Пристрій інертизації (1) за п. 7, який відрізняється тим, що друга система підвідних труб вливається у першу систему підвідних труб (20) і, таким чином, може сполучатися з захисним приміщенням (2) через першу систему підвідних труб (20). 9. Пристрій інертизації (1) за пп. 7 або 8, який відрізняється тим, що також має відсічний клапан (31), який належить до другої системи підвідних труб (30) і регулюється через контрольний пристрій (12), для розривання з'єднання, яке може бути утворене другою системою підвідних труб (30) між другим випуском (11b) генератора азоту (11) та захисним приміщенням (2). 10. Пристрій інертизації (1) за одним з пп. з 7 по 9, який відрізняється тим, що система інертного газу (10, 11) також має бак для зберігання під тиском (32) збагаченого киснем повітря, яке забезпечується генератором азоту (11), причому контрольний пристрій (12) є сконфігурованим для регулювання контрольованого редукційного клапана (33), який належить до бака для зберігання стисненого кисню (32) і з'єднується з другою системою підвідних труб (30) для встановлення кількості інертного газу, який забезпечується системою інертного газу (10, 11) і має подаватись у 5 92063 6 захисне приміщення (2) і/або встановлення концентрації кисню в інертному газі на рівні, придатному для встановлення та/або підтримання конкретного рівня інертизації. 11. Пристрій інертизації (1) за п. 10, який відрізняється тим, що також має чутливий до тиску клапан (34), який є відкритим у першому заданому діапазоні тиску, що дозволяє заповнювати бак для зберігання стисненого кисню (32) збагаченим киснем повітрям, яке забезпечується генератором азоту (11). 12. Пристрій інертизації (1) за одним з попередніх пп., який відрізняється тим, що також має принаймні один відсічний клапан (21), який належить до першої системи підвідних труб (20) і може регулюватися через контрольний пристрій (12), для розривання з'єднання, яке може бути утворене першою системою підвідних труб (20) між першим випуском (11а) генератора азоту (11) та захисним приміщенням (2). 13. Пристрій інертизації (1) за одним з попередніх пп., який відрізняється тим, що також має принаймні один пристрій виявлення кисню (50) для виявлення частки кисню у повітрі всередині захисного приміщення (2), причому контрольний пристрій (12) є сконфігурованим для регулювання кількості інертного газу, який забезпечується системою інертного газу (10, 11) і має подаватись у захисне приміщення (2), та/або концентрації кисню в інертному газі залежно від частки кисню, виміряної у повітрі всередині захисного приміщення (2). 14. Пристрій інертизації (1) за п. 13, який відрізняється тим, що пристрій виявлення кисню (50) належить до аспіраційного типу пристрою виявлення кисню. 15. Пристрій інертизації (1) за одним з попередніх пп., який відрізняється тим, що система інертного газу (10, 11) також має бак для зберігання під тиском (22) для зберігання в оптимальному варіанті збагаченого азотом повітря, яке забезпечується генератором азоту (11), причому контрольний пристрій (12) є сконфігурованим для регулювання контрольованого редукційного клапана (23), який належить до бака для зберігання стисненого азоту (22) і з'єднується з першою системою підвідних труб (20), для встановлення кількості інертного газу, виробленого системою інертного газу (10, 11) і має подаватись у захисне приміщення (2), і/або встановлення концентрації кисню в інертному газі на рівні, придатному для встановлення та/або підтримання конкретного рівня інертизації. 16. Пристрій інертизації (1) за п. 15, який відрізняється тим, що також має чутливий до тиску клапан (24), який є відкритим у першому заданому діапазоні тиску, що дозволяє заповнювати бак для зберігання стисненого азоту (22) збагаченим азотом повітрям, яке забезпечується генератором азоту (11). 17. Пристрій інертизації (1) за одним з попередніх пп., який відрізняється тим, що заданий рівень інертизації є рівнем повної інертизації, рівнем базової інертизації або рівнем доступності. Даний винахід стосується пристрою для інертизації для встановлення та підтримання заданого рівня інертизації у захисному приміщенні, за яким здійснюється спостереження, причому пристрій для інертизації має контрольовану систему інертного газу для подачі інертного газу, першу систему підвідних труб, яка з'єднується з системою інертного газу і може бути сполученою з захисним приміщенням з метою подачі інертного газу, який подається системою інертного газу у захисний приміщення, та пристрій керування, який є сконфігурованим для керування системою інертного газу таким чином, щоб конкретний заданий рівень інертизації встановлювався й підтримувався всередині захисного приміщення. Такий пристрій для інертизації в принципі є відомим з існуючого рівня техніки. Наприклад, у німецькому патентному описі DE 198 11 851 С2 описується пристрій для інертизації для зниження ризику пожежі та для гасіння пожеж у замкнутих приміщеннях. Відома система є сконфігурованою для зниження концентрації кисню у замкнутому приміщенні (далі називається "захисним приміщенням") до базового рівня інертизації, який може бути встановлений заздалегідь, і у разі пожежі для швидкого подальшого зниження концентрації кисню до конкретного повного рівня інертизації, що дозволяє ефективно гасити пожежу з найменшою можливою місткістю, яка вимагається для баків з інертним газом. Для цього відомий пристрій має систему інертного газу, яка може контролюватися через контрольний пристрій, та систему підвідних труб, яка з'єднується з системою інертного газу та з захисним приміщенням, через яку інертний газ, який подається системою інертного газу, подається у захисний приміщення. Система інертного газу може бути групою сталевих балонів, у яких інертний газ зберігається у стиснутій формі, системою для генерації інертних газів або комбінацією цих двох варіантів. Пристрій для інертизації вищезгаданого типу є системою для зниження ризику пожежі та для гасіння пожеж у контрольованому захисному приміщенні, у якому застосовують довготривалу інертизацію захисного приміщення для профілактики та/або боротьби з пожежами. Функціонування пристрою для інертизації ґрунтується на тому факті, що у замкнутих приміщеннях ризик пожежі може зменшуватися шляхом довготривалого зниження концентрації кисню у відповідній зоні до рівня, наприклад, приблизно 12 об'єми. % за нормальних умов. При цій концентрації кисню більшість займистих матеріалів перестають горіти. Основними зонами застосування, зокрема, є зони ADP, зони електричної комутації та розподілу електроенергії, замкнуті приміщення та складські ділянки, в яких містяться цінні комерційні товари. Ефект запобігання та/або гасіння, який є результатом процесу інертизації, ґрунтується на принципі витіснення кисню. Як відомо, нормальне 7 навколишнє повітря складається з 21 об'єми. % кисню, 78 об'єми. % азоту та 1 об'єми. % інших газів. Для ефективного зниження ризику початку пожежі у захисному приміщенні концентрацію кисню знижують у відповідному приміщенні шляхом введення інертного газу, такого, як азот. Стосовно гасіння вогню у більшості твердих матеріалів відомо, наприклад, що ефект гасіння створюється тоді, коли частка кисню зменшується до рівня, нижчого за 15 об'єми. %. Залежно від займистих матеріалів, які є присутніми у захисному приміщенні, може бути необхідним подальше зниження частки кисню, наприклад, до 12 об'єми. %. Іншими словами, при довготривалій інертизації захисного приміщення до так званого "'базового рівня інертизації", при якому частка кисню у повітрі всередині приміщення знижується, наприклад, до рівня, нижчого за 15 об'єми. %, ризик пожежі, яка може загорітися всередині захисного приміщення, може ефективно знижуватися. Вжитий авторами термін "базовий рівень інертизації" в цілому стосується концентрації кисню у повітрі всередині захисного приміщення, яка є зниженою порівняно з концентрацією кисню в нормальному навколишньому повітрі, але при цьому, в принципі, ця знижена концентрація кисню не завдає ніякої шкоди людям або тваринам з медичної точки зору, і вони все одно можуть заходити у захисний приміщення - за певних обставин і з певними захисними заходами. Як уже було згадано, встановлення на базовий рівень інертизації, який, на відміну від так званого "повного рівня інертизації", не повинен відповідати частці кисню, яка є зниженою настільки, щоб забезпечувалося ефективне гасіння вогню, насамперед, служить для зниження ризику виникнення пожежі у межах захисного приміщення. Базовий рівень інертизації відповідає концентрації кисню, наприклад, від 13 об'єми. % до 15 об'єми. % - залежно від обставин конкретного випадку. Натомість термін "повний рівень інертизації" 92063 8 стосується концентрації кисню, яка є додатково зниженою порівняно з концентрацією кисню базового рівня інертизації, і при якій займистість більшості матеріалів вже є зниженою настільки, що вони перестають займатися. Залежно від пожежного навантаження, присутнього всередині захисного приміщення, повний рівень інертизації зазвичай становить від 11 об'єми. % до 12 об'єми. % концентрації кисню. Хоча, в принципі, знижена концентрація кисню, яка відповідає базовому рівневі інертизації у повітрі всередині захисного приміщення, не являє небезпеки для людей та тварин, і вони можуть безпечно входити у захисний приміщення, принаймні на короткий період часу, без суттєвих утруднень, наприклад, без протигазів, слід дотримуватися певних передбачених національними органами заходів безпеки при входженні у приміщення, яке є постійно інертизованим до базового рівня інертизації, оскільки, в принципі, перебування в атмосфері зі зниженим рівнем кисню може призвести до кисневої недостатності, яка за певних обставин може мати фізіологічні наслідки для людського організму. Ці заходи безпеки передбачаються у відповідних національних нормах і залежать, зокрема, від рівня зниження концентрації кисню, що відповідає базовому рівневі інертизації. Нижче у Таблиці 1 представлено цей вплив на людський організм і на займистість матеріалів. Для дотримання заходів безпеки стосовно входження до захищеного приміщення, передбачених у національних нормах, які стають жорсткішими, коли частка кисню у повітрі всередині захисного приміщення знижується у простий спосіб, який може бути легко здійснений, для забезпечення входження у приміщення і на час перебування в ньому довготривала інертизація захисного приміщення може бути підвищена з базового рівня інертизації до так званого рівня прохідності, при якому прийняті вимоги безпеки є нижчими і можуть бути дотримані без особливих незручностей. Таблиця 1 Частка кисню всередині захисного Вплив на людський організм приміщення 8 об'єми. % Небезпека для життя Здатність до розпізнавання та чут10 об'єми. % ливість до болю знижуються Стомлюваність, збільшення диха12 об'єми. % льного об'єму та пульсу 15 об'єми. % Немає 21 об'єми. % Немає Наприклад, у захисному приміщенні, який за нормальних умов є постійно інертизованим до базового рівня інертизації, наприклад, від 13,8 до 14,5 об'єми. %, при якому, згідно з Таблицею 1, може досягатися ефективне стримування вогню, доцільним є зниження частки кисню до рівня прохідності, наприклад, від 15 до 17 об'єми. %, якщо необхідно у війти, наприклад, з метою технічного обслуговування. З медичної точки зору тимчасове перебування в атмосфері кисню, яка є зниженою до цього рівня Вплив на займистість матеріалів Не займаються Не займаються Важко займаються Важко займаються Немає прохідності, є безпечним для осіб, які не мають хвороб серця, кровообігу, судин або дихання, тому у відповідних національних нормах, якими регулюється ця вимога, не передбачено або передбачено лише другорядні додаткові заходи безпеки. Зазвичай підвищення рівня інертизації, який встановлюють всередині захисного приміщення, з базового рівня інертизації до рівня прохідності здійснюють через відповідний контроль системи інертного газу. У цьому відношенні є доцільним, зокрема, з економічних міркувань, постійне підт 9 римання рівня інертизації, встановленого всередині захисного приміщення, на рівні прохідності під час входження у захисний приміщення (наприклад, з відповідним діапазоном регулювання) з метою мінімізації кількості інертного газу, який знову вводиться у захисний приміщення по завершенню перебування для відновлення базового рівня інертизації. Тому система інертного газу також має генерувати та/або подавати інертний газ протягом періоду входження у захисний приміщення, таким чином, щоб інертний газ відповідним чином подавався у захисний приміщення, з метою підтримання в ньому рівня інертизації на рівні прохідності (необов'язково з конкретним діапазоном регулювання). При цьому слід зазначити, що вжитий авторами термін "рівень прохідності" стосується концентрації кисню у повітрі всередині захисного приміщення, який є зниженим порівняно з концентрацією кисню у нормальному навколишньому повітрі, і при якому відповідні національні норми не вимагають або вимагають лише другорядних додаткових заходів безпеки для входження у захисний приміщення. Як правило, рівень прохідності відповідає частці кисню у повітрі всередині приміщення, яка є вищою за базовий рівень інертизації. Метою даного винаходу є подальше вдосконалення пристрою для інертизації вищезгаданого типу, таким чином, щоб легко забезпечувалася можливість швидкого підвищення рівня інертизації у постійно інертизованому захисному приміщенні до рівня прохідності без необхідності у значних додаткових конструкційних заходах. У загальних рисах метою даного винаходу є забезпечення пристрою для інертизації вищезгаданого типу, за допомогою якого може легко встановлюватися і/або підтримуватися рівень інертизації, який може бути заданий у захисному приміщенні, який має контролюватися, завдяки чому рівень інертизації, встановлений всередині захисного приміщення, може бути зміщений якомога швидше між базовим або повним рівнем інертизації та рівнем прохідності без необхідності у суттєвих конструкційних заходах. Ці цілі досягаються завдяки пристроєві для інертизації вищезгаданого типу згідно з першим аспектом винаходу, в якому система інертного газу також має систему перепускних труб, яка в оптимальному варіанті може під'єднуватися до контрольного пристрою через відсічний клапан і з'єднується як з джерелом стиснутого повітря, так і з першою системою підвідних труб, для подачі у разі необхідності стиснутого повітря, яке забезпечується джерелом стиснутого повітря, у захисний приміщення у формі свіжого повітря, що, таким чином, доводить концентрацію кисню у захисному приміщенні до рівня, який відповідає конкретному рівневі інертизації, який має встановлюватися і/або підтримуватися всередині захисного приміщення. Переваги, які можуть досягатися завдяки рішенню згідно з першим аспектом винаходу, є явними: кількість інертного газу, який подається у захисний приміщення, та концентрація кисню в інертному газі, який уже міститься в системі інерт 92063 10 ного газу, регулюються на рівні, який вимагається для встановлення та/або підтримання рівня інертизації, який може бути заданий всередині захисного приміщення, причому система інертного газу складається з системи інертного газу, системи перепускних труб, яка може бути під'єднана до контрольного пристрою через відсічний клапан і з'єднується як з джерелом стиснутого повітря, так і з першою системою підвідних труб, та системи підвідних труб. Крім того, завдяки рішенню згідно з першим аспектом винаходу, система інертного газу виконує функцію подачі (ідеально чистого) інертного газу та свіжого повітря, і, таким чином, система підвідних труб, яка з'єднує систему інертного газу з захисним приміщенням, застосовується для подачі чистого інертного газу, чистого свіжого повітря або їх суміші. У цьому зв'язку слід зазначити, що термін "стиснуте повітря" стосується стиснутого повітря у найширшому розумінні. Однак термін "стиснуте повітря" особливо стосується як стиснутого повітря, так і збагаченого киснем повітря. Стиснуте повітря може зберігатись у відповідних баках під тиском або може бути генероване на місці за допомогою компресорних систем. У цьому зв'язку також слід зазначити, що термін "стиснуте повітря" також стосується, наприклад, свіжого повітря, яке вводиться в систему перепускних труб за допомогою відповідного нагнітача. Оскільки повітря, яке вводиться в систему перепускних труб через відповідний нагнітач, також перебуває під підвищеним тиском порівняно з нормальним навколишнім повітрям, воно є стиснутим повітрям. Зокрема, завдяки рішенню згідно з винаходом, кількість інертного газу, який виробляється системою інертного газу і має подаватись у захисний приміщення, та/або концентрація кисню в інертному газі регулюється через відповідний контроль системи інертного газу, за допомогою якого регулюється абсолютна кількість інертного газу, який подається за одиницю часу, а також регулюється через відповідний контроль відсічного клапана, який належить до системи перепускних труб, завдяки чому регулюється абсолютна кількість свіжого повітря, яке подається у захисний приміщення за одиницю часу. В удосконаленому варіанті рішення згідно з першим аспектом винаходу, якому віддається особлива перевага, передбачається, що джерело стиснутого повітря має бак для зберігання під тиском для зберігання кисню, збагаченого киснем повітря або стиснутого повітря, причому контрольний пристрій є сконфігурованим для контролювання контрольованого редукційного клапана, який належить до бака для зберігання під тиском і з'єднується з першою системою підвідних труб, таким чином, щоб установлювати і/або підтримувати певний рівень інертизації всередині захисного приміщення. У цьому зв'язку слід зазначити, що в цьому оптимальному варіанті втілення бак для зберігання під тиском може забезпечуватись або як власне джерело стиснутого повітря, або як окремий допоміжний вузол, додатково до пристрою для інертизації. Бак для зберігання під тиском в оптимальному варіанті перебуває у гідравлі 11 чному з'єднанні з системою перепускних труб, з'єднаних через відсічний клапан. В оптимальному варіанті втілення рішення згідно з першим аспектом винаходу і згідно з описаним вище варіантом втілення передбачається, що система інертного газу має генератор азоту, який з'єднується з джерелом стиснутого повітря, з метою відокремлення кисню від стиснутого повітря, яке подається з джерела стиснутого повітря, і для забезпечення збагаченого азотом повітря на першому виході генератора азоту, причому повітря, яке забезпечується генератором азоту і є збагаченим азотом, може подаватись як інертний газ у першу систему підвідних труб через перший випуск генератора азоту. При цьому передбачається, що система перепускних труб перекриває генератор азоту з метою спрямування у разі потреби стиснутого повітря, яке забезпечується джерелом стиснутого повітря, принаймні частково прямо, як подачу свіжого повітря у захисний приміщення і з відповідним регулюванням відсічного клапана, який належить до системи перепускних труб, і з метою регулювання та/або підтримання, таким чином, певного рівня інертизації всередині захисного приміщення. Генератор азоту, передбачений у системі інертного газу, може служити як єдине джерело інертного газу, який забезпечується пристроєм для інертизації; однак також можливим є варіант, у якому генератор азоту, разом з іншими передбаченими баками для зберігання інертного газу під тиском, які можуть наповнюватися, наприклад, ззовні та/або через генератор азоту, утворює джерело інертного газу пристрою для інертизації. Зокрема, генератор азоту може бути генератором на основі мембранної технології або PSAтехнології. Застосування генераторів азоту у пристрої для інертизації є відомим. Генератор азоту є системою, в якій повітря, яке є збагаченим азотом, може бути генероване, наприклад, з нормального навколишнього повітря. Такі системи включають газороздільну систему, функція якої ґрунтується, наприклад, на газороздільних мембранах. У ній генератор азоту призначається для видалення кисню з навколишнього повітря. Для побудови робочої газороздільної системи на базі генератора азоту вимагається схема стиснутого повітря або принаймні один компресор, який виробляє заданий об'єм для генератора азоту. Принцип функціонування генератора азоту ґрунтується на тому, що у мембранній системі, передбаченій у генераторі азоту, різні компоненти, які містяться у стиснутому повітрі, яке подається на генератор азоту (кисень, азот, благородні гази і т. ін.) дифундують крізь мембрани з порожніх волокон з різною швидкістю, залежно від їх молекулярної структури. Азот, який має низьку швидкість дифузії, проникає у мембрани з порожніх волокон дуже повільно і, таким чином, збагачується при проходженні через порожні волокна. Мета даного винаходу також може досягатися згідно з другим аспектом винаходу завдяки пристроєві для інертизації вищеописаного типу, в якому система інертного газу має генератор азоту, який з'єднується з джерелом стиснутого повітря, з 92063 12 метою відокремлення кисню від стиснутого повітря, яке подається через джерело стиснутого повітря, і для забезпечення збагаченого азотом повітря у першому виході генератора азоту, причому повітря, яке забезпечується генератором азоту і є збагаченим азотом, може подаватись як інертний газ до першої системи підвідних труб через перший випуск генератора азоту. Згідно з винаходом, у цьому другому аспекті винаходу передбачається, що генератор азоту може регулюватися через контрольний пристрій таким чином, щоб всередині захисного приміщення встановлювався і/або підтримувався певний рівень інертизації, причому концентрація кисню в інертному газі, який подається у захисний приміщення, може регулюватися таким чином, щоб ступінь збагачення азотом у збагаченому азотом повітрі, яке забезпечується генератором азоту, регулювався залежно від часу утримання стиснутого повітря, яке забезпечується джерелом стиснутого повітря, у повітророздільній системі генератора азоту. Якщо, наприклад, у генераторі азоту застосовується мембранна технологія, то використовується загальновідомий факт, згідно з яким різні гази дифундують крізь матеріали з різною швидкістю. У цьому разі в генераторі азоту технічно використовується різна швидкість дифузії головних складових повітря, тобто, азоту, кисню та водяної пари, для утворення потоку азоту та/або повітря, збагаченого азотом. Зокрема, для технічного втілення генератора азоту на основі мембранної технології на зовнішні поверхні мембран з порожніх волокон наносять сепараційний матеріал, крізь який водяна пара та кисень дифундують дуже швидко. Натомість азот має низьку швидкість дифузії для цього сепараційного матеріалу. Коли повітря проходить через внутрішню частину створених таким чином волокон, водяна пара та кисень швидко дифундують у зовнішньому напрямку крізь стінку з порожніх волокон, тоді як азот здебільшого затримується у волокнах, і тому під час проходження через порожні волокна створюється висока концентрація азоту. Ефективність цього процесу відокремлення суттєвою мірою залежить від швидкості потоку у волокнах та різниці тиску за межами стінки з порожніх волокон. Зі зниженням швидкості потоку та/або збільшенням перепаду тиску між внутрішньою та зовнішньою частиною мембрани з порожніх волокон чистота утвореного в результаті потоку азоту зростає. Таким чином, у загальних рисах, завдяки генераторові азоту на основі мембранної технології, ступінь збагачення азотом у збагаченому азотом повітрі, яке забезпечується генератором азоту, може регулюватися залежно від часу утримання стиснутого повітря, яке забезпечується джерелом стиснутого повітря, у повітророздільній системі генератора азоту. З іншого боку, якщо у генераторі азоту застосовують, наприклад, PSA-технології, то використовуються різні швидкості зв'язування атмосферного кисню та атмосферного азоту зі спеціально обробленим активованим вугіллям. У цьому процесі структуру застосовуваного активованого вугілля змінюють для створення надзвичайно великої поверхні з великою кількістю мікропор та субмікро 13 пор (d < 1 нм). При цьому розмірі пор молекули кисню у повітрі дифундують у пори значно швидше за молекули азоту, і тому повітря, що оточує активоване вугілля, збагачується азотом. Таким чином, при генераторі азоту на основі PSA-технології - так само, як при генераторі на основі мембранної технології - ступінь збагачення азотом у збагаченому азотом повітрі, яка забезпечується генератором азоту, може регулюватися залежно від часу утримання стиснутого повітря, створеного джерелом стиснутого повітря, у генераторі азоту. Спеціалістові у даній галузі стане зрозуміло, що рішення згідно з другим аспектом винаходу в цілому включає особливий варіант втілення обговорюваного вище пристрою для інертизації згідно з першим аспектом, тому переваги, які вже обговорювалися у зв'язку з першим аспектом, також можуть досягатися завдяки другому аспектові. Слід зазначити, що при втіленні також згідно з другим аспектом кількість інертного газу, який виробляється системою інертного газу і має подаватись у захисний приміщення, та/або концентрація кисню в інертному газі з самої системи інертного газу контролюються на відповідному рівні, однак при цьому у даному разі також використовується той факт, що при застосуванні генератора азоту як системи інертного газу відрегульований рівень чистоти газового потоку, який забезпечується генератором азоту і є збагаченим азотом, залежить, наприклад, від швидкості, з якою стиснуте повітря тече, наприклад, через мембранну систему або PSA-системугенератора азоту, а отже, від часу утримання стиснутого повітря у повітророздільній системі генератора азоту. В одному можливому прикладі втілення останнього варіанта втілення, в якому певний рівень інертизації встановлюється або підтримується всередині захисного приміщення протягом часу утримання у генераторі азоту стиснутого повітря, яке забезпечується джерелом стиснутого повітря, передбачається, що повітророздільна система (мембранна система або PSA-система), яка міститься у генераторі азоту, має каскад з багатьох окремих повітророздільних вузлів, причому кількість окремих повітророздільних вузлів, які застосовуються для відокремлення кисню від стиснутого повітря, яке подається через джерело стиснутого повітря, і для утворення повітря, збагаченого азотом, може вибиратися через контрольний пристрій на першому випуску генератора азоту, причому ступінь збагачення азотом у збагаченому азотом повітрі, утвореному генератором азоту, контролюється залежно від кількості окремих повітророздільних вузлів, вибраних через контрольний пристрій. Вибір кількості окремих повітророздільних вузлів, ініційований контрольним пристроєм, може здійснюватися, наприклад, через застосування відповідно сконфігурованої системи перепускних труб, яка з'єднується з відповідними впусками та випусками окремих повітророздільних вузлів. Відповідно, у цьому оптимальному варіанті втілення згідно з другим аспектом винаходу концентрація кисню в інертному газі, який подається у захисний приміщення - як у варіанті втілення згідно з першим аспектом винаходу -регулюється че 92063 14 рез відповідним чином сконфігуровану систему перепускних труб. Звичайно, можливими є й інші варіанти вибору кількості окремих повітророздільних вузлів. У ще одному прикладі втілення останніх варіантів втілення другого аспекту пристрою для інертизації згідно з винаходом, у якому концентрація кисню в інертному газі, який подається у захисний приміщення, регулюється залежно від часу утримання стиснутого повітря у повітророздільній системі, передбачається, що джерело стиснутого повітря, яке з'єднується з генератором азоту, може регулюватися контрольним пристроєм для контролювання швидкості, з якою стиснуте повітря тече через повітророздільну систему, яка міститься у генераторі азоту, а отже, контролювання часу перебування стиснутого повітря у повітророздільній системі. Згідно з ще одним (третім) аспектом даного винаходу, мета винаходу досягається завдяки пристроєві для інертизації вищеописаного типу, в якому система інертного газу також має генератор азоту, з'єднаний з джерелом стиснутого повітря, з повітророздільною системою, яка в ньому міститься, для відокремлення кисню від стиснутого повітря, яке подається через джерело стиснутого повітря, і для забезпечення наявності збагаченого азотом повітря на першому виході генератора азоту, причому збагачене азотом повітря, яке забезпечується генератором азоту, може подаватись як інертний газ у першу систему підвідних труб через перший випуск генератора азоту. Згідно з винаходом, передбачається, що пристрій для інертизації також має другу систему підвідних труб, яка може бути сполученою з системою інертного газу, причому кисень, який видаляється зі стиснутого повітря генератором азоту, може подаватись як збагачене киснем повітря у другу систему підвідних труб через другий випуск генератора азоту для встановлення і/або підтримання, таким чином, конкретного рівня інертизації всередині захисного приміщення. Таким чином, згідно з цим третім аспектом винаходу, відпрацьоване повітря з генератора азоту, яке складається здебільшого зі збагаченого киснем повітря і зазвичай випускається у навколишнє повітря, використовується для регулювання концентрації кисню всередині захисного приміщення з застосуванням цього відпрацьованого повітря. Додаткові переваги, які мають досягатися згідно з третім аспектом даного винаходу, є явними. Згідно з ними, наприклад, підвищення повного або базового рівня інертизації, встановленого всередині захисного приміщення, до рівня доступності може здійснюватись у найкоротший можливий час за допомогою пристрою для інертизації згідно з третім аспектом винаходу. При цьому слід зазначити, що окремі характерні особливості згідно з першим, другим та третім аспектами даного винаходу, звичайно, можуть комбінуватися одна з одною. Іншими словами, це означає, що можливим є, наприклад, пристрій для інертизації згідно з першим аспектом, у якому система інертного газу також має генератор азоту, причому збагачене киснем повітря, вироблене як 15 відпрацьоване повітря генератором азоту, може використовуватися для регулювання концентрації кисню всередині захисного приміщення. Однак, з іншого боку, можливими є й інші комбінації характерних особливостей окремих аспектів винаходу. Зокрема, у третьому аспекті даного винаходу в оптимальному варіанті також передбачається, що друга система підвідних труб вливається у першу систему підвідних труб і, таким чином, може сполучатися з захисним приміщенням через першу систему підвідних труб, таким чином, щоб застосовувалася лише ця перша система підвідних труб для встановлення та/або підтримання певного рівня інертизації всередині захисного приміщення. Для забезпечення можливості встановлення заданого довготривалого рівня інертизації всередині захисного приміщення якомога швидше і для його підтримання на точному рівні у пристрої для інертизації згідно з третім аспектом в оптимальному варіанті передбачено, щоб цей пристрій для інертизації згідно з третім аспектом також мав відсічний клапан, який розташовується у другій системі підвідних труб і може регулюватися через контрольний пристрій, для розривання з'єднання, яке може бути утворене між другим випуском генератора азоту та захисним приміщенням за допомогою другої системи підвідних труб. Такий регульований відсічний клапан має бути, наприклад, належним чином регульованим контрольним клапаном або іншим подібним клапаном. В оптимальному додатковому вдосконаленні пристрою для інертизації згідно з третім аспектом система інертизації також має бак для зберігання під тиском для зберігання повітря, яке забезпечується генератором азоту і є збагаченим киснем, причому контрольний пристрій є сконфігурованим таким чином, щоб регулювати контрольований редукційний клапан, який є зв'язаним з цим так званим "баком для зберігання стиснутого кисню" і з'єднується з другою системою підвідних труб для встановлення та/або підтримання певного рівня інертизації всередині захисного приміщення. В одному оптимальному прикладі втілення останнього варіанта втілення пристрою для інертизації згідно з третім аспектом винаходу також передбачено чутливий до тиску клапан, який відкривається у першому діапазоні тиску, який може бути заданий, дозволяючи заповнювати бак для зберігання стиснутого кисню збагаченим киснем повітрям, яке забезпечується генератором азоту. Нижче описуються додаткові оптимальні варіанти вдосконалення, які можуть застосовуватись у пристрої для інертизації згідно з одним з вищезгаданих і описаних аспектів. Наприклад, пристрій для інертизації також може мати принаймні один відсічний клапан, який належить до першої системи підвідних труб і може регулюватися через контрольний пристрій, для розривання з'єднання, яке може бути утворене між першим випуском генератора азоту та захисним приміщенням через першу систему підвідних труб. За допомогою цього регульованого відсічного клапана, який може належати до першої системи підвідних труб, може регулюватися подача азоту. Це забезпечує особливу перевагу з точки зору підт 92063 16 римання заданого рівня інертизації всередині захисного приміщення, оскільки в цьому разі кількість інертного газу, який має подаватись у захисний приміщення, та/або концентрація кисню в інертному газі, як правило, залежить виключно від швидкості повітрообміну всередині захисного приміщення, і допускається відповідний низький рівень, залежно від конфігурації захисного приміщення. У ще одному оптимальному вдосконаленні пристрою для інертизації згідно з вищезгаданими аспектами, хоча цей варіант частково є відомим з існуючого рівня техніки, також передбачено принаймні один пристрій виявлення кисню, який виявляє частку кисню у повітрі всередині захисного приміщення, причому контрольний пристрій є сконфігурованим для регулювання кількості інертного газу, який має подаватись у захисний приміщення, та/або концентрації кисню в інертному газі залежно від частки кисню, виміряної у повітрі всередині захисного приміщення, для того, щоб подавати у захисний приміщення, в принципі, лише таку кількість інертного газу, яка фактично вимагається для встановлення та/або підтримання певного рівня інертизації всередині захисного приміщення. Забезпечення пристрою виявлення кисню цього типу, зокрема, гарантує, що рівень інертизації, який має бути встановлений всередині захисного приміщення, може встановлюватися і/або підтримуватися з максимально можливою точністю через подачу відповідної кількості інертного газу та/або відповідної кількості свіжого повітря та/або кисню. Таким чином, пристрій виявлення кисню може давати відповідний сигнал на відповідний контрольний пристрій, безперервно або з заданими інтервалами часу, в результаті чого забезпечується відповідний контроль над системою інертного газу, для того, щоб завжди забезпечувалася подача у захисний приміщення кількості інертного газу, яка є необхідною для підтримання рівня інертизації, встановленого всередині захисного приміщення. При цьому слід зазначити, що спеціалістові у даній галузі стане зрозуміло, що вжитий авторами термін "підтримання концентрації кисню на певному рівні інертизації" стосується підтримання концентрації кисню на рівні інертизації з певним діапазоном регулювання, завдяки чому діапазон регулювання в оптимальному варіанті може бути вибраний залежно від типу захисного приміщення (наприклад, залежно від швидкості повітрообміну, передбаченої для захисного приміщення, або залежно від матеріалів, які зберігаються всередині захисного приміщення) і/або залежно від типу застосованої системи інертизації. Як правило, діапазон регулювання цього типу становить приблизно ± 0,2 об'єми. %. Звичайно, можливими також є й інші діапазони регулювання. Однак, додатково до вищезгаданих безперервного та/або регулярного вимірювання концентрації кисню, концентрація кисню може підтримуватися на конкретному заданому рівні інертизації на основі попередньо здійснених розрахунків, причому в ці розрахунки мають бути включені певні конструктивні параметри захисного приміщення, такі, як швидкість повітрообміну для захисного 17 приміщення, зокрема, наприклад, показник n50 захисного приміщення, та/або різниця тиску між захисним приміщенням та навколишнім приміщенням. Як пристрій виявлення кисню особливо придатним є пристрій аспіраційного типу. При цьому типі пристрою типові зразки повітря постійно забираються з повітря всередині контрольованого захисного приміщення, а потім надходять до детектора кисню, який дає відповідний сигнал виявлення на відповідний контрольний пристрій. В принципі може бути передбачений компресор навколишнього повітря та з'єднаний з ним генератор інертного газу як система інертного газу, причому контрольний пристрій є сконфігурованим, наприклад, для регулювання швидкості потоку повітря компресора навколишнього повітря, таким чином, щоб вироблена системою інертного газу кількість інертного газу, яка має подаватись у захисний приміщення, та/або концентрація кисню в інертному газі встановлювалися на рівні, який є прийнятним для встановлення та/або підтримання першого заданого рівня інертизації. Це рішення, якому віддають перевагу з точки зору системи інертного газу, зокрема, характеризується тим, що система інертного газу може генерувати інертний газ на місці, завдяки чому усувається необхідність, наприклад, у забезпеченні групи баків під тиском, у яких інертний газ зберігається у стиснутій формі. Однак, звичайно, також можливою є система інертного газу, яка має бак для зберігання інертного газу під тиском, причому контрольний пристрій має бути сконфігурований таким чином, щоб регулювати контрольований редукційний клапан, який є зв'язаним з бак для зберігання інертного газу під тиском і з'єднується з першою системою підвідних труб, для встановлення кількості інертного газу, що забезпечується системою інертного газу, яка має подаватись у захисний приміщення, та/або концентрації кисню в інертному газі на рівні, який є належним для встановлення та/або підтримання заданого рівня інертизації. Бак для зберігання інертного газу під тиском може забезпечуватись у комбінації з вищезгаданим компресором навколишнього повітря та/або генератором інертного газу, або без нього. В оптимальному додатковому прикладі вдосконалення останнього варіанта втілення, в якому система інертного газу має так званий "бак для зберігання інертного газу під тиском'', передбачається, що пристрій для інертизації також має чутливий до тиску клапан, який є відкритим у першому заданому діапазоні тиску, наприклад, від 1 до 4 бар, і дозволяє заповнювати резервуар для зберігання інертного газу під тиском через систему інертного газу. Як уже було зазначено, рішення згідно з винаходом не обмежується встановленням та/або підтриманням рівня прохідності всередині захисного приміщення. Натомість заявлений пристрій для інертизації є сконфігурованим таким чином, що заданий рівень інертизації може бути повним рівнем інертизації, базовим рівнем інертизації або рівнем доступності. Нижче оптимальні варіанти втілення пристрою 92063 18 для інертизації згідно з винаходом описуються більш детально з посиланням на фігури. На фігурах показано: Фіг. 1: схематичне зображення першого оптимального варіанта втілення пристрою для інертизації згідно з винаходом як комбінацію першого та другого аспектів винаходу; Фіг. 2: схематичне зображення другого оптимального варіанта втілення пристрою для інертизації згідно з винаходом як показану на Фіг. 1 комбінацію першого та другого аспектів винаходу; Фіг. 3: схематичне зображення першого оптимального варіанта втілення пристрою для інертизації згідно з винаходом згідно з третім аспектом даного винаходу; Фіг. 4: схематичне зображення другого оптимального варіанта втілення пристрою для інертизації згідно з винаходом згідно як комбінацію другого та третього аспектів винаходу; і Фіг. 5: схематичне зображення оптимального варіанта втілення пристрою для інертизації згідно з винаходом як комбінацію першого, другого та третього аспектів винаходу. На Фіг. 1 показано перший оптимальний варіант втілення пристрою для інертизації 1 згідно з винаходом для встановлення та підтримання рівня інертизації. який може бути заданий всередині захисного приміщення 2, який має контролюватися, як комбінацію першого та другого аспектів винаходу. Суттєвим є те, що пристрій для інертизації 1 складається з системи інертного газу, яка в описаному варіанті втілення має компресор навколишнього повітря 10 і генератор інертного газу та/або азоту 11, з'єднаний з першим. Також передбачено контрольний пристрій 12, який є сконфігурованим для увімкнення та вимкнення компресора навколишнього повітря 10 та/або генератора азоту 11 через відповідні контрольні сигнали. У такий спосіб заданий рівень інертизації може встановлюватися й підтримуватися всередині захисного приміщення 2 через контрольний пристрій 12. Інертний газ, який генерується системою інертного газу 10, 11, подається у захисний приміщення 2, який має контролюватися, через систему підвідних труб 20 ("першу систему підвідних труб"); звичайно, кілька захисних приміщеннів також можуть сполучатися з системою підвідних труб 20. Зокрема, інертний газ, який забезпечується системою інертного газу 10, 11, подається через відповідні вихідні сопла 51, розташовані у відповідній точці всередині захисного приміщення 2. В оптимальному варіанті втілення рішення згідно з винаходом, показаному на Фіг. 1, інертний газ, як правило, азот, отримують на місці з навколишнього повітря. Генератор інертного газу та/або генератор азоту 11 функціонує, наприклад, на основі мембранної або PSA-технології, які є відомими з існуючого рівня техніки, для вироблення збагаченого азотом повітря, яка має співвідношення азоту, наприклад, від 90 об'єми. % до 95 об'єми. %. Це збагачене азотом повітря в оптимальному варіанті втілення, показаному на Фіг. 1, служить як інертний газ, який подається у захисний приміщення 2 через систему підвідних труб 20. Повітря, 19 збагачене киснем, яке досягає випуску 11b як відпрацьоване повітря під час генерації інертного газу, у цьому разі випускається через другу систему труб назовні. Зокрема, передбачається, що контрольний пристрій 12 регулює систему інертного газу 10, 11 через сигнал інертизації, наприклад, введений користувачем у контрольний пристрій 12, таким чином, щоб встановлювався й підтримувався заданий рівень інертизації всередині захисного приміщення 2. Потрібний рівень інертизації може бути вибраний на контрольному пристрої 12, наприклад, за допомогою клавішного перемикача або захищеного паролем пульту керування (окремо не показано). Звичайно, рівень інертизації також може бути вибраний згідно з заданою послідовністю подій. Наприклад, якщо базовий рівень інертизації, який було визначено заздалегідь, є вибраним на контрольному пристрої 12 з врахуванням, зокрема, характеристик захисного приміщення 2, і якщо при виборі базового рівня інертизації всередині захисного приміщення 2 рівень інертизації ще не було встановлено, тобто, якщо всередині захисного приміщення є присутньою атмосфера, яка є по суті ідентичною хімічному складові навколишнього повітря, відсічний клапан 21, який належить до системи підвідних труб 20, вмикається через контрольний пристрій 12 для прямої подачі інертного газу, який виробляється системою інертного газу 10, 11, у захисний приміщення 2. Водночас за допомогою пристрою виявлення кисню 50 в оптимальному варіанті безперервно вимірюється концентрація кисню всередині захисного приміщення 2. Як показано на фігурі, пристрій виявлення кисню 50 з'єднується з контрольним пристроєм 12, таким чином, щоб контрольний пристрій 12 в принципі мав відомості про концентрацію кисню, встановлену всередині захисного приміщення 2. Якщо через вимірювання концентрації кисню всередині захисного приміщення 2 визначається, що базового рівня інертизації всередині захисного приміщення 2 було досягнуто, контрольний пристрій 12 дає відповідний сигнал на систему інертного газу 10, 11 та/або на відсічний клапан 21, який має перекрити подальшу подачу інертного газу. З часом інертний газ виходить через певні точки витоку, і концентрація кисню в атмосфері всередині приміщення збільшується. Коли рівень інертизації змінюється певною мірою порівняно з заданим рівнем, контрольний пристрій 12 дає відповідний сигнал на систему інертного газу 10, 11 та/або на відсічний клапан 21, який має знову увімкнути подачу інертного газу. Згідно з варіантом втілення, показаним на Фіг. 1, передбачено також систему перепускних труб 40, яка сполучає випуск джерела стиснутого повітря 10 з системою підвідних труб 20. Через цю систему перепускних труб 40 стиснуте повітря, яке забезпечується джерелом стиснутого повітря, 10 у разі потреби може подаватись як свіже повітря безпосередньо у систему підвідних труб 20, а отже, у захисний приміщення 2. Пряма подача свіжого повітря у захисний приміщення 2 є необхідною, якщо рівень інертизації, встановлений у захисному 92063 20 приміщенні 2, відповідає концентрації кисню, яка є нижчою за концентрація кисню рівня інертизації, який має бути встановлений всередині захисного приміщення 2. Це, наприклад, стосується випадків, коли під час встановлення базового рівня інертизації всередині захисного приміщення 2 вводиться надмірна кількість інертного газу, через недбатість або з інших причин. З іншого боку, подача свіжого повітря також є необхідною, якщо довготривала інертизація, яку вже було встановлено всередині захисного приміщення 2, повинна бути підвищена якомога швидше, що буває необхідним, наприклад, для забезпечення доступу у захисний приміщення 2. У загальних рисах, у системі інертного газу згідно з першим оптимальним варіантом втілення пристрою для інертизації 1 згідно з винаходом, як представлено на Фіг. 1, забезпечується кількість інертного газу, яка має подаватись у захисний приміщення для встановлення та/або підтримання конкретного рівня інертизації, та/або концентрація кисню в інертному газі, причому цей інертний газ, вироблений системою інертного газу, подається у захисний приміщення 2 через одну систему підвідних труб 20. Фіг. 2 показує схематичне зображення другого оптимального варіанта втілення пристрою для інертизації 1 згідно з комбінацією першого та другого аспектів винаходу, показаною на Фіг. 1. На відміну від варіанта втілення, представленого на Фіг.1, пристрій для інертизації 1, показаний на Фіг. 2, також має бак для зберігання під тиском 22 для зберігання кисню, який у цьому разі виробляється генератором азоту 11 і є збагаченим азотом. На Фіг. 2 також показано, що контрольний пристрій 12 є сконфігурованим для регулювання редукційного клапана, який належить до бака для зберігання стиснутого азоту 22 і з'єднується з першою системою підвідних труб 20, таким чином, щоб зрештою вироблена кількість інертного газу, який має подаватись у захисний приміщення 2, та/або концентрація кисню в інертному газі можна було встановити на рівні, який є придатним для встановлення та/або підтримання конкретного рівня інертизації. Крім того, у варіанті втілення згідно з Фіг. 2 передбачено чутливий до тиску клапан 24, який є відкритим у першому заданому діапазоні тиску, таким чином, дозволяючи заповнювати бак для зберігання стиснутого азоту 22 збагаченим азотом повітрям, виробленим генератором азоту 11. Фіг. 3 показує схематичне зображення першого оптимального варіанта втілення пристрою для інертизації 1 згідно з третім аспектом винаходу. При цьому передбачено, що система інертного газу 10,11 має генератор азоту 11, сполучений з джерелом стиснутого повітря 10, з повітророздільною системою, яка в ньому міститься (окремо не показано) для відокремлення кисню від стиснутого повітря, яке подається через джерело стиснутого повітря 10, і для забезпечення збагаченого азотом повітря на першому виході Па генератора азоту 11. Зокрема, передбачається, що збагачене азотом повітря, яке забезпечується генератором азоту 11, може подаватись як інертний газ у першу систему підвідних труб 20 через перший випуск 11 21 а генератора азоту. На відміну від варіантів втілення рішення згідно з винаходом, описаних з посиланням на Фіг. 1 та Фіг. 2, у системі згідно з Фіг. 3 передбачається, що пристрій для інертизації 11 також має другу систему підвідних труб 30, яка з'єднується з системою інертного газу 10, 11, і може бути сполученою з захисним приміщенням 2 через відсічний клапан 31, який може контролюватися через контрольний пристрій 12, причому кисень, який відокремлюється від стиснутого повітря генератором азоту 11, може подаватись у другу систему підвідних труб 30 як збагачене киснем повітря через другий випуск 1 Ib генератора азоту 11. У цьому разі друга система підвідних труб 30 вливається у першу систему підвідних труб 20 і, відповідно, може сполучатися з захисним приміщенням 2 через першу систему підвідних труб 20. Відповідний контроль системи інертного газу 10, 11 відсічний клапан 21, який належить до першої системи підвідних труб 20, та/або відсічний клапан 31, який належить до другої системи підвідних труб 30, таким чином, дозволяють швидко встановлювати і точно підтримувати конкретний рівень інертизації всередині захисного приміщення 2. Фіг. 4 показує схематичне зображення другого оптимального варіанта втілення пристрою для інертизації 1 згідно з третім аспектом винаходу, представленим на Фіг. 3. Система, показана на Фіг. 4, відрізняється від варіанта втілення згідно з Фіг. З тим, що додатково передбачає бак для зберігання під тиском 32 для зберігання збагаченого киснем повітря, виробленого генератором азоту 11, причому контрольний пристрій 12 є сконфігурованим для регулювання контрольованого редукційного клапана 33, який належить до бака для зберігання стиснутого кисню 32 і сполучається з другою системою підвідних труб 30, таким чином, щоб кількість інертного газу, який виробляється системою інертного газу 10, 11 і має подаватись у захисний приміщення 2, та/або концентрація кисню в інертному газі, можна було встановити на рівні, який є придатним для встановлення та/або підтримання конкретного рівня інертизації. Крім того, передбачено чутливий до тиску клапан 34, який є відкритим у першому заданому діапазоні тиску, таким чином, дозволяючи заповнювати бак для зберігання стиснутого кисню 32 збагаченим киснем повітрям, яке забезпечується генератором азоту 11. Фіг. 5 показує схематичне зображення оптимального варіанта втілення пристрою для інертизації 1 згідно з винаходом як комбінації першого, другого та третього аспектів винаходу. Таким чином, у цьому варіанті втілення передбачено систему перепускних труб 40 згідно з першим та дру 92063 22 гим аспектами винаходу і другу систему підвідних труб 30 між другим випуском 11 b генератора азоту 11 та першою системою підвідних труб 20. Стосовно способу функціонування та переваг, які можуть досягатися завдяки варіантові, показаному на Фіг. 5, робиться посилання на представлений вище опис. Звичайно, у системі згідно з Фіг. 5 також може бути передбачений бак для зберігання під тиском для збагаченого киснем повітря та/або бак для зберігання під тиском для збагаченого азотом повітря, як у варіантах втілення згідно з Фіг. 2 та 4. Стосовно регулювання генератора азоту 11 через контрольний пристрій 12 також слід зазначити, що генератор азоту 11 може мати, наприклад, каскад окремих мембран, причому кількість окремих мембрана, які мають застосовуватися для відокремлення кисню від стиснутого повітря, яке подається джерелом стиснутого повітря 10, і для забезпечення збагаченого азотом повітря на першому випуску 11 а генератора азоту 11 може вибиратися через контрольний пристрій 12, причому ступінь збагачення азотом у збагаченому азотом повітрі, яке забезпечується генератором азоту 11 може регулюватися залежно від кількості окремих мембран, вибраної через контрольний пристрій 12. У цьому відношенні слід зазначити, що конфігурація згідно з винаходом не обмежується типовими варіантами втілення, описаними на Фігурах з 1 по 5, а існує можливість багатьох варіантів. Список позначень 1 Пристрій для інертизації 2 Захисний приміщення 10 Джерело стиснутого повітря; компресор навколишнього повітря 11 Генератор інертного газу 11а Перший випуск генератора азоту для подачі збагаченого азотом повітря 11b Другий випуск генератора азоту для подачі збагаченого киснем повітря 12 Контрольний пристрій 20 Перша система підвідних труб 21 Регульований відсічний клапан 22 Бак для зберігання інертного газу під тиском 23 Редукційний клапан 24 Чутливий до тиску клапан 30 Друга система підвідних труб 31 Регульований відсічний клапан 32 Бак для зберігання стиснутого кисню 33 Редукційний клапан 34 Чутливий до тиску клапан 40 Система перепускних труб 41 Регульований відсічний клапан 50 Пристрій виявлення кисню 51 Вихідні сопла 23 92063 24 25 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 92063 Підписне 26 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601