Спосіб інертизації для зниження ризику пожежі

1. Спосіб інертизації для зниження ризику пожежі в оточеній захищеній зоні, згідно з яким вміст кисню у захищеній зоні утримується у заданому діапазоні регулювання через впускання газу, який витісняє кисень, з первинного джерела протягом певного часу при стандартній концентрації (RK), яка є нижчою за робочу концентрацію (ВК), який відрізняється тим, що стандартна концентрація (RK) при виході з ладу первинного джерела на час аварійного режиму підтримується вторинним джерелом, коли робоча концентрація (ВК) є однаковою або практично однаковою з установленою для захищеної зони розрахунковою концентрацією (АК), або тим, що стандартна концентрація (RK) та робоча концентрація (ВК) при створенні безаварійного інтервалу (ASA) знижуються нижче встановленої для захищеної зони розрахункової концентрації (АК) настільки, що крива зростання вмісту кисню при виході з ладу первинного джерела досягає визначеної для захищеної зони граничної концентрації (GK) лише у заданий час. 2. Спосіб інертизації за п. 1, який відрізняється тим, що безаварійний інтервал (ASA) визначають з врахуванням діючої для захищеної зони інтенсивності повітрообміну, зокрема, значення n50 захи C2 2 UA 1 3 Способи інертизації для запобігання та гасіння пожеж у закритих приміщеннях є відомими з методики пожежогасіння. Ефект гасіння, який забезпечується в результаті застосування цього способу, грунтується на принципі витіснення кисню. Нормальне навколишнє повітря, як відомо, складається на 21 об'єми. % з кисню, на 78 об'єми. % з азоту і на 1 об'єми. % з інших газів. При гасінні через впускання, наприклад, чистого азоту як інертного газу концентрація азоту в даному приміщенні ще більше зростає, а отже, частка кисню зменшується. Відомо, що ефект гасіння відбувається тоді, коли частка кисню стає нижчою, ніж приблизно 15 об'єми. %. Залежно від наявних у даному приміщенні займистих матеріалів, може вимагатися додаткове зниження частки кисню, наприклад, до 12 об'єми. %. За такої концентрації кисню більшість займистих матеріалів втрачають здатність до горіння. Застосовувані згідно з цією технологією гасіння з використанням інертного газу гази, які витісняють кисень, як правило, зберігаються у підсобних приміщеннях у стиснутій формі у сталевих балонах. Також існує можливість застосування пристрою для виробництва газу, який витісняє кисень. Ці сталеві балони або цей пристрій для виробництва газу, який витісняє кисень, складають так зване первинне джерело протипожежної системи на основі інертного газу. У разі необхідності газ із цього первинного джерела через систему трубопроводів та відповідні випускні насадки підводиться у потрібне приміщення. Відповідна протипожежна система на основі інертного газу при цьому, як правило, має принаймні один пристрій для миттєвої подачі газу, який витісняє кисень, з первинного джерела у підконтрольному приміщенні та пристрій для виявлення пожежі для визначення характеристик пожежі у повітрі приміщення. Для виконання всієї системи запобігання або гасіння пожеж на основі інертного газу на максимально можливому рівні безпеки вимагається технічне та матеріально-технічне планування на випадок простою пристрою внаслідок пошкоджень для належної відповідності вимогам техніки безпеки. Навіть якщо під час проектування системи запобігання або гасіння пожеж на основі інертного газу вживаються всі заходи, які дозволяють, досягти відновлення робочого стану пристрою якомога швидше і без перехідних станів, інертизація за допомогою інертного газу все одно є пов'язаною з певними проблемами і має чіткі обмеження щодо безаварійності. Так, було продемонстровано, що хоча й існує можливість планування протипожежної системи на основі інертного газу таким чином, щоб імовірність пошкодження під час зниження або регулювання вмісту кисню у захищеній зоні до стандартної концентрації, яка є нижчою за вищезгадану робочу концентрацію, була відносно низькою, все ж часто буває проблематичним утримання стандартної концентрації протягом тривалішого часу, під час так званої аварійної фази, на необхідному рівні, зокрема, через те, що при застосуванні відомого з існуючого рівня техніки способу інертизації немає можливості запобігання передчасному перевищенню рівня зворотного займання 86045 4 концентрації кисню у захищеній зоні, коли внаслідок пошкодження первинне джерело повністю або принаймні частково виходить з ладу. Фаза зворотного займання означає відрізок часу після фази боротьби з пожежею, в який концентрація кисню у захищеній зоні не повинна перевищувати певного значення, так званого значення уникнення зворотного займання, для уникнення нового займання наявних у захищеній зоні матеріалів. Рівень уникнення зворотного займання являє собою концентрацію кисню, яка залежить від важкості пожежі у захищеній зоні і визначається експериментально. Згідно з директивами VdS, при заливанні захищеної зони концентрація кисню у захищеній зоні повинна досягати рівня уникнення зворотного займання, наприклад, 13,8 об'єми. %, у перші 60 секунд від початку заливання (фаза боротьби з пожежею). Крім того, рівень уникнення зворотного займання не може бути перевищений протягом 10 хвилин після завершення фази боротьби з пожежею. При цьому передбачається, щоб під час фази боротьби з пожежею пожежа у захищеній зоні була повністю погашеною. При застосуванні відомого з існуючого рівня техніки способу інертизації у разі сигналу виявлення концентрація кисню якомога швидше знижується до так званої робочої концентрації. Необхідний для цього інертний газ при цьому надходить з первинного джерела протипожежної системи на основі інертного газу. Під поняттям „робоча концентрація" слід розуміти рівень, який перебуває у межах так званої розрахункової концентрації. Розрахункова концентрація є концентрацією кисню в захищеній зоні, при якій забезпечується ефективне перешкоджання займанню будь-якої наявної у захищеній зоні речовини. При визначенні розрахункової концентрації для захищеної зони, як правило, від граничного значення, при якому перешкоджається займання будь-яких матеріалів у захищеній зоні, для надійності ще віднімають частку. Після досягнення робочої концентрації у захищеній зоні зазвичай підтримують концентрацію кисню на рівні стандартної концентрації, яка є нижчою за робочу концентрацію. Стандартна концентрація являє собою діапазон регулювання залишкової концентрації кисню в інертизованій захищеній зоні, у межах якого утримується концентрація кисню під час фази зворотного займання. Цей діапазон регулювання обмежується верхньою межею, порогом спрацьовування для первинного джерела протипожежної системи на основі інертного газу, та нижньою межею, порогом вимкнення первинного джерела протипожежної системи на основі інертного газу. Під час фази зворотного займання стандартна концентрація підтримується через повторні підведення інертного газу у цьому діапазоні регулювання. Цей інертний зазвичай надходить з діючого як первинне джерело резервуара протипожежної системи на основі інертного газу, тобто, або з пристрою для утворення газу, який витісняє кисень (наприклад, генератора азоту), з газових балонів, або з інших буферних пристроїв. У разі роботи зі збоями або пошкодження виникає загроза перед 5 часного підвищення концентрації кисню у захищеній зоні і перевищення рівня уникнення зворотного займання, через що скорочується фаза зворотного займання і вже не може бути забезпечена успішна боротьба з пожежею у захищеній зоні. З врахуванням описаних вище проблем щодо вимог техніки безпеки для протипожежної системи на основі інертного газу або способу інертизації, в основі даного винаходу лежить завдання удосконалення відомого з існуючого рівня техніки і поясненого вище способу інертизації таким чином, щоб навіть при виникненні пошкодження первинного джерела фаза аварійного режиму була достатньо довгою для ефективного уникнення займання або повторного займання займистих матеріалів у захищеній зоні. Ще одне завдання полягає в тому, щоб запропонувати відповідну протипожежну систему на основі інертного газу для здійснення способу. Це завдання при способі інертизації вищезгаданого типу згідно з винаходом у першому альтернативному варіанті розв'язується завдяки тому, що стандартна концентрація при виході з ладу первинного джерела на час аварійного режиму підтримується вторинним джерелом. Крім того, це завдання розв'язується завдяки тому, що при вищезгаданому способі інертизації стандартна концентрація та робоча концентрація при створенні безаварійного інтервалу знижуються нижче встановленої для захищеної зони розрахункової концентрації таким чином, що крива зростання вмісту кисню при виході з ладу первинного джерела досягає визначеної для захищеної зони граничної концентрації лише у заданий час. Технічна проблема, яка лежить в основі даного винаходу, також розв'язується завдяки пристроєві для здійснення вищезазначеного способу, який відрізняється тим, що первинне джерело та/або вторинне джерело є машиною, яка виробляє газ, що витісняє кисень, групою балонів, буферним об'ємом або машиною, яка видаляє кисень, або іншою подібною машиною. Переваги винаходу, зокрема, полягають у тому, що досягається легко реалізований і при цьому дуже ефективний спосіб інертизації для зниження ризику пожежі в огородженій захищеній зоні, причому навіть при пошкодженні, тобто, наприклад, при виході з ладу первинного джерела, з якого надходить застосовуваний для встановлення стандартної концентрація у захищеній зоні інертний газ, протягом часу аварійного режиму за допомогою вторинного джерела підтримується стандартна концентрація (Альтернативний варіант 1). Під поняттям "первинне джерело" у цьому зв'язку слід розуміти інертний газрезервуар, такий як, наприклад, генератор азоту, група газових балонів, у яких міститься інертний газ у стиснутій формі, або якийсь інший буферний об'єм. В аналогічному сенсі під поняттям „вторинне джерело" слід розуміти додатковий до первинного джерела резервуар, який, у свою чергу може бути, наприклад, генератором азоту, групою балонів або будь-який буферний об'єм. Важливий аспект даного винаходу полягає в тому, що вторинне джерело, додаткове до первинного джерела, є передбаченим для того, 86045 6 щоб таким чином від'єднати дві системи одна від одної і знизити схильність способу інертизації до пошкоджень. При цьому передбачається, щоб вторинне джерело було сплановане таким чином, щоб підтримувалася стандартна концентрація при виході з ладу первинного джерела на час аварійного режиму, який є достатньо довгим для того, щоб, можна було підготувати, наприклад, принаймні 10-хвилинну фазу зворотного займання або 8годинну фазу аварійного режиму у захищеній зоні, у яких вміст кисню у захищеній зоні не перевищує рівень уникнення зворотного займання. Зрозуміло, що також існує можливість, розрахунку параметрів вторинного джерела відповідно до потрібного часу аварійного режиму. У другому альтернативному варіанті у разі граничної концентрації йдеться, наприклад, про рівень уникнення зворотного займання захищеного приміщення. При цьому йдеться про концентрацію кисню, при якій гарантується, що речовини, які зазнали впливу пожежі, у захищеній зоні не можуть зайнятися повторно. При цьому передбачено робочу концентрацію з самого початку знизити настільки, щоб крива зростання концентрації кисню досягала граничного значення лише через певний час. Цей заданий час складає, наприклад, 10, 30 або 60 хвилин для протипожежної системи і 8, 24 або 36 годин для пристрою запобігання пожежі до прибуття обслуговуючого персоналу з запчастинами і, таким чином, забезпечує можливість реалізації фази зворотного займання або фази аварійного режиму, у яких вміст кисню не піднімається вище рівня уникнення зворотного займання і, таким чином, ефективно запобігає займанню або повторному займанню речовини, які зазнали впливу пожежі, у захищеній зоні. Через цей так званий "глибокий режим" робочої концентрації, тобто через встановлення робочої концентрації при створенні безаварійного інтервалу нижче розрахункової концентрації в захищеному приміщенні, пропонується альтернатива вищеописаним формам втілення способу інертизації згідно з винаходом, при якій також гарантується, що при виході з ладу первинного джерела на час аварійного режиму концентрація кисню утримується нижче встановленого значення, в оптимальному варіанті - нижче рівня уникнення зворотного займання. Зрозуміло, що при цьому також існує можливість комбінування обох альтернативних варіантів. Для подовження часу аварійного режиму також можна вжити додаткові заходи, наприклад, скорочення режиму роботи, скажімо, тимчасове зменшення огляду. Завдяки пристроєві згідно з винаходом, забезпечується можливість здійснення вищеописаного способу. При цьому передбачено, що первинне джерело та/або вторинне джерело може бути резервуаром на зразок машини, яка виробляє газ, що витісняє кисень, групи балонів, у яких міститься інертний газ у стиснутій формі, якимось іншим буферним об'ємом або машиною, яка видаляє кисень, або іншою подібною машиною. Замість вироблення газу, що витісняє кисень, також існує можливість видалення кисню з повітря у приміщенні, наприклад, за допомогою паливних елеме 7 нтів. Як вторинні джерела, можна розглядати стаціонарні та пересувні пристрої, такі як, наприклад, баки з вогнегасними засобами з випарником на вантажному автомобілі. Перемикання між первинним та вторинним джерелами відбувається в ручному або автоматичному режимі. Оптимальні варіанти способу згідно з винаходом представлено у залежних пунктах формули 2 і з 4 по 9. Так, згідно зі способом в оптимальному варіанті передбачено, що робоча концентрація є однаковою або практично однаковою з установленою в захищеній зоні розрахунковою концентрацією. Завдяки цьому удосконаленню способу існує можливість оптимального зниження витрати інертного газу або вогнегасного засобу для захищеної зони завдяки тому, що робочу концентрацію встановлюють з врахуванням концентрації кисню у захищеній зоні, при якій прямо виключається повторне займання речовин у захищеній зоні. Для встановлення розрахункової концентрації в оптимальному варіанті від концентрації, при якій прямо виключається повторне займання речовин у захищеній зоні, для надійності ще віднімають частку. У найкращому варіанті безаварійний інтервал визначають з врахуванням діючої для захищеної зони інтенсивності повітрообміну, зокрема, значення П50 захищеної зони, та/або перепаду тиску між захищеною зоною та оточенням. Для забезпечення можливості якомога точнішого приведення у відповідність способу згідно з винаходом умовам даної захищеної зони передбачається, що безаварійний інтервал є прямо пропорційним величині значення n50 даної зони. Для досягнення подальшого підвищення безаварійності пристрою у найкращому варіанті передбачено, що розрахункова концентрація для надійності знижується на певну частку нижче визначеної для захищеної зони граничної концентрації. Для цього, наприклад, протягом часу до підготування вторинного джерела, забезпечують підтримання вмісту кисню нижче рівня уникнення зворотного займання або граничної концентрації. Так, можливим є визначення частки, яку віднімають для надійності, з врахуванням граничної концентрації та/або інтенсивності повітрообміну n50; тобто. S = a([O2,Luft] - GK), причому S є часткою, яку віднімають для надійності, [O2,Luft] є концентрацію кисню у повітрі захищеної зони, GK є рівнем уникнення зворотного займання, і a - заданим фактором. Наприклад, при a = 20%, [O2,Luft] = 20,9 об'єми. %, GK = 16 об'єми. % частка, яку віднімають для надійності, становить S = 1 об'єми. %, а при a= 20%, [O2,Luft] = 20,9 об'єми. %, GK. = 13 об'єми. % частка, яку віднімають для надійності, становить S = 1,6 об'єми. %. У формі втілення, якій віддають найбільшу перевагу, також передбачено детектор для розпізнавання параметрів пожежі, причому вміст кисню у захищеній зоні при виявленні виникнення пожежі або пожежі швидко знижується до стандартної концентрації, якщо вміст кисню до цього перебував на високому рівні. Завдяки цьому вдосконаленню способу інертизації згідно з винаходом з'являється можливість втілення способу, напри 86045 8 клад, у формі багатоступеневого способу інертизації. Так, згідно з винаходом передбачено, що захищена зона спочатку, наприклад, для можливості огляду з боку персоналу, має відповідний високий рівень. Цей високий рівень може бути або концентрацією повітря у приміщенні (21 об'єми. %), або першим, тобто основним рівнем інертизації, наприклад, 17 об'єми. %. Так, можливим є спочатку зниження вмісту кисню у захищеній зоні до певного основного рівня інертизації, наприклад, 17 об'єми. %, а уразі пожежі вміст кисню далі знижується до стандартної концентрації певного рівня повної інертизації. Концентрація кисню основного рівня інертизації 17 об'єми. % означає відсутність небезпеки для персоналу або тварин, і, таким чином, вони завжди без проблем можуть входити у приміщення. Встановлення рівня повної інертизації або стандартної концентрації здійснюють або по виявленню виникнення пожежі, причому цей рівень також може встановлюватися, наприклад, у нічний час, коли персонал не входить у дане приміщення. При стандартній концентрації займистість усіх матеріалів у захищеному приміщенні є настільки зниженою, що вони не можуть займатися. Завдяки підготуванню додаткового вторинного джерела або, в альтернативному варіанті, завдяки забезпеченню глибокого режиму концентрації кисню, в оптимальному варіанті досягають значного підвищення безаварійності способу інертизації, і, таким чином, гарантується, що навіть при виході з ладу первинного джерела існує достатній захист від пожежі. В оптимальному варіанті діапазон регулювання становить приблизно ± 0,2 об'єми. %, в оптимальному варіанті - щонайбільше ± 0,2 об'єми. % вмісту кисню відносно стандартної концентрації у захищеному приміщенні. При цьому йдеться про діапазон, який визначається верхнім та нижнім пороговими значеннями, які мають розбіжність приблизно 0,4 об'єми. %, в оптимальному варіанті - щонайбільше 0,4 об'єми. %. Обидва порогові значення означають залишкову концентрацію кисню, за якої вмикається або вимикається вторинне джерело, для підтримання або досягнення заданого значення, коли первинне джерело виходить з ладу. Зрозуміло, що при цьому можливими є й інші порядки величин для діапазону регулювання. Для досягнення якомога кращого приведення у відповідність способу інертизації до умов даного захищеного приміщення, в оптимальній формі втілення способу інертизації згідно з винаходом передбачено, що регулювання вмісту кисню у захищеній зоні відбувається з врахуванням інтенсивності повітрообміну, зокрема, значення n50 захищеної зони, та/або перепаду тиску між захищеною зоною та оточенням. При цьому йдеться про значення, яке означає співвідношення створеного об'ємного потоку витоку відносно існуючого об'єму приміщення при створеному перепаді тиску з оточенням у 50 Па. Таким чином, значення n50 є мірою герметичності захищеної зони, а отже, вирішальною величиною для визначення параметрів протипожежної системи на основі інертного газу або для розрахунку способу інертизації щодо безаварійності первинного джерела. В оптимальному 9 варіанті значення n50 визначають за допомогою так званого вимірювання BlowerDoor для можливості оцінки герметичності обмежуючих захищену зону елементів огорожі. При цьому у захищеній зоні створюється стандартний надлишковий або знижений тиск від 10 до 60 Па. Повітря звітрюється через ділянки витоку елементів огорожі назовні або надходить ззовні. Відповідний вимірювальний пристрій вимірює необхідний об'ємний потік для підтримання необхідного для вимірювання перепаду тиску, наприклад, 50 Па. Після цього програма вимірювання розраховує значення n50, яке є стандартно пов'язаним зі створеним перепадом тиску у 50 Па. Вимірювання BlowerDoor здійснюють перед конкретним розрахунком способу інертизації згідно з винаходом, зокрема, перед розрахунком передбаченого згідно з винаходом додаткового до первинного джерела вторинного джерела або перед розрахунком безаварійного інтервалу при альтернативних способах інертизації. У найкращому варіанті удосконалення способу згідно з винаходом передбачено здійснення розрахунку кількості вогнегасного засобу для утримання стандартної концентрації у захищеній зоні з врахуванням інтенсивності повітрообміну П5оВідповідно, існує можливість розрахунку величини або місткості первинного джерела та/або вторинного джерела залежно від значення П50, а отже, у точній відповідності захищеній зоні. Далі спосіб згідно з винаходом докладніше пояснюється за допомогою фігур. Серед них: Фіг.1 показує фрагмент зміни в часі концентрації кисню в захищеній зоні, причому робоча концентрація та стандартна концентрація вмісту кисню згідно з першим альтернативним варіантом способу інертизації згідно з винаходом підтримуються за допомогою вторинного джерела; Фіг.2 показує фрагмент зміни в часі концентрації кисню в захищеній зоні, причому робоча концентрація та стандартна концентрація вмісту кисню згідно з другим альтернативним варіантом способу інертизації згідно з винаходом знижуються до рівня, нижчого за розрахункову концентрацію захищеної зони; і Фіг.3 показує динаміку вмісту кисню в захищеній зоні, причому другий альтернативний спосіб згідно з винаходом реалізується в межах основного способу інертизації. Фіг.1 показує фрагмент зміни у часі концентрації кисню у захищеній зоні, причому робоча концентрація ВК та стандартна концентрація RK вмісту кисню згідно з першим альтернативним варіантом способу інертизації згідно з винаходом підтримуються за допомогою вторинного джерела. У представленому графіку вісь ординат представляє вміст кисню у захищеній зоні, а вісь абсцис представляє час. У даному разі вміст кисню у захищеній зоні вже є зниженим до так званого рівня повної інертизації, тобто до стандартної концентрації RK, яка є нижчою за робочу концентрацію ВК. У схематично представленому на Фіг.1 сценарії робоча концентрація ВК точно відповідає розрахунковій концентрації АК. 86045 10 Розрахункова концентрація АК є значенням концентрації кисню у захищеній зоні, яке є принципово нижчим за передбачену для захищеної зони граничну концентрацію GK. Гранична концентрація GK, яку часто називають "рівнем уникнення зворотного займання", стосується вмісту кисню в атмосфері захищеної зони, при якому певна речовина вже не може прямо зайнятися від певного джерела займання. Відповідне значення граничної концентрації GK повинно визначатися експериментально і визначає основу для встановлення розрахункової концентрації АК. Для цього від граничної концентрації GK для надійності віднімають частку. Робоча концентрація ВК принципово не може бути більшою за розрахункову концентрацію АК. Робочу концентрацію ВК отримують з врахуванням плану безпеки для протипожежної системи на основі інертного газу або застосовуваного способу інертизації. Для підтримання виробничих витрат протипожежної системи на основі інертного газу на якомога нижчому рівні в оптимальному варіанті вибирають якомога менший інтервал між робочою концентрацією ВК та розрахунковою концентрацією АК, оскільки внаслідок знижень концентрації кисню, які перевищують необхідний захисний рівень, збільшується використання вогнегасних засобів або інертного газу. При представленій на Фіг.1 динаміці змін концентрації кисню у часі також вказую і ь стандартну концентрацію RK, яка співвісно лежить у діапазоні регулювання, причому верхня межа діапазону регулювання є ідентичною робочій концентрації ВК. Стандартна концентрація RK представляє значення концентрації, відносно якого коливається концентрація кисню у захищеній зоні. При цьому передбачається, щоб коливання тримались у діапазоні регулювання. Якщо вміст кисню у діапазоні регулювання досягає верхньої межі (у даному разі - робочої концентрації ВК), вміст кисню у захищеній зоні через впускання інертного газу знову знижується, доки не буде досягнуто нижньої межі діапазону регулювання, після чого подальше впускання інертного газу у захищену зону припиняється. Таким чином, верхня межа діапазону регулювання відповідає верхньому пороговому рівневі для впускання інертного газу, а нижня межа діапазону регулювання відповідає нижньому пороговому рівневі, при якому подальша подача інертного газу у захищену зону не здійснюється. Іншими словами, це означає, що верхній пороговий рівень відповідає активації первинного або вторинного джерела, а нижній пороговий рівень відповідає деактивації первинного або вторинного джерела. Згідно з винаходом, передбачено, щоб навіть при виході з ладу первинного джерела концентрація кисню могла підтримуватись у діапазоні регулювання відносно стандартної концентрації RK протягом достатньо довгого часу. При цьому передбачається, щоб вторинне джерело було виконане як додаткове до первинного джерела. Час, протягом якого через впускання інертного газу з первинного джерела, і час аварійного режиму, протягом якого при виході з ладу первинного джерела стандартна концентрація RK підтримується 11 вторинним джерелом, в оптимальному варіанті є достатньо тривалим для підготування фази аварійного режиму, в якій вміст кисню у захищеній зоні не перевищує розрахункову концентрацію АК, а отже, зберігається запобігання займанню матеріалів у захищеній зоні. Фіг.2 показує фрагмент зміни у часі концентрації кисню у захищеній зоні, причому робоча концентрація ВК та стандартна концентрація RK вмісту кисню згідно з другим альтернативним способом інертизації згідно з винаходом знижуються до рівня, нижчого за розрахункову концентрацію АК захищеної зони. Різниця з Фіг.1 полягає в тому, що у цьому разі розрахункова концентрація АК перестає збігатися з робочою концентрацією ВК. Натомість робоча концентрація ВК а отже, й стандартна концентрація RK з відповідним діапазоном регулювання зсуваються донизу, причому інтервал між розрахунковою концентрацією АК та робочою концентрацією ВК відповідає інтервалові, який захищає від виходу з ладу ASA. При представленому на Фіг.2 сценарії концентрація кисню у захищеній зоні через чергування увімкнень або вимкнень первинного джерела утримується у діапазоні регулювання відносно стандартної концентрації RK. При цьому передбачається, щоб інтервал, який захищає від виходу з ладу ASA, було вибрано таким чином, щоб при виході з ладу первинного джерела крива зростання вмісту кисню у захищеній зоні гранична концентрація ВК або рівень уникнення зворотного займання досягалися лише у заданий час. Цей час в оптимальному варіанті вибирають таким чином, щоб могла забезпечуватися фаза аварійного режиму, яка є достатньо тривалою, щоб перед повторним запуском системи запобігання або гасіння пожеж надалі забезпечувалося запобігання займанню або повторному займанню матеріалів у захищеній зоні. Фіг 3 показує динаміку вмісту кисню у захищеній зоні, причому в даному разі в межах способу інертизації реалізовано другий альтернативний 86045 12 спосіб згідно з винаходом. Як і на представлених вище Фігурах 1 та 2, вісь ординат представляє вміст кисню у захищеній зоні, а вісь абсцис представляє час. Як видно з Фіг.3, спочатку у захищеній зоні існує концентрація кисню 21 об'єми. %. Після початку профілактичного першого зниження пристрою запобігання пожежі до моменту часу t0 вміст кисню у захищеній зоні швидко знижується до стандартної концентрації RK. Як показано, концентрація кисню у захищеній зоні досягає рівня уникнення зворотного займання або граничної концентрації GK до моменту часу t1, а стандартна концентрація RK - до моменту часу t2. Проміжок часу від t0 до t2 позначається як перше зниження. Для уникнення після першого зниження можливості займання перебуваючих у захищеній зоні матеріалів безпосередньо після першого зниження також передбачено фазу захисту від пожежі для ефективного запобігання пожежі. У цій фазі концентрація кисню у захищеній зоні утримується нижче рівня уникнення зворотного займання або граничної концентрації GK. Зазвичай це відбувається таким чином, що у разі потреби з первинного джерела у захищену зону надходить інертний газ або газ, який витісняє кисень, для того, щоб концентрація кисню утримувалась у діапазоні регулювання відносно стандартної концентрації RK або на рівні, нижчому за робочу концентрацію ВК. При виході з ладу первинного джерела згідно з винаходом передбачено, щоб інтервал, який захищає від виходу з ладу ASA між граничною концентрацією GK та робочою концентрацією ВК був достатньо великим для того, щоб крива зростання вмісту кисню досягала граничної концентрації GK лише у заданий час z, завдяки чому досягається достатня фаза аварійного режиму. Для пояснення слід зазначити, що на Фіг.3 зображено відрізок, який у збільшеному масштабі представлено на Фіг.2. 13 Комп’ютерна верстка Л. Купенко 86045 Підписне 14 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601