Фармацевтична композиція для пероральної доставки дііндолілметану

Реферат: Винахід належить до галузі фармації. Описуються фармацевтичні композиції з 3,3'дsіндолілметаном (DIM), що містять блок-співполімер оксіетилену і оксипропілену, в якому вміст гідрофобного блока складає менше ніж 50 мас. %, а молекулярна маса гідрофільного блока складає 2250 Да й більше, при співвідношенні блок-співполімеру і активного компонента 10:12:1. UA 102187 C2 (12) UA 102187 C2 UA 102187 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 ОБЛАСТЬ ТЕХНІКИ Винахід відноситься до галузі фармації і стосується нових фармацевтичних композицій для пероральної доставки 3,3 '-диіндолілметана (DIM) і способів лікування захворювань з їх допомогою. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ 3,3' -диіндолілметан (DIM), його аналоги і похідні володіють широким спектром біологічних активностей, що дозволяє розглядати його як дуже перспективну фармакологічно активну сполуку. 3,3 '-диіндолілметан (DIM) є основним олігомерним продуктом індол-3-карбінола (ІЗС), для якого показана виражена виборча активність відносно трансформованих клітин різного походження (Aggarwal BB, Ichikawa H. (2005) Molecular targets and anticancer potential of indole-3carbinol and its derivatives. Cell Cycle, 4 (9), 1201-1215). Як показали фармакокінетичні дослідження під впливом кислого середовища шлунка прийнятий перорально ІЗС майже миттєво перетворюється в DIM (Arneson DW, Hurwitz A, McMahon LM, Robaugh D (1999) Presence of 3,3 '-diindolylmethane in human plasma after oral administration of indole-3 -carbinol (abstr.) Proc. Am. Assoc. Cancer Res, 40, 2833); Тому багато авторів, що досліджують протипухлинну активність ІЗС, схиляються до думки, що більшість клінічних ефектів, які спостерігаються при його прийомі, насправді обумовлені димерною формою індол-3-карбінола DIM. Експериментально доведено, що практично всі множинні протипухлинні механізми, індуковані ІЗС in vitro та in vivo, характерні і для DIM (Chang X, Той JC, Hong 3 et al. (2005) 3,3 'Diindolylmethane inhibits angiogenesis and the growth of transplantable human breast carcinoma in athymic mice. Carcinogenesis, 264 (4), 771-778; Firestone GL, Bjeldanes LF (2003) lndole-3-Carbinol and 3,3 '- Diindolylmethane anti-proliferative signaling pathways control cell cycle gene transcription in human breast cancer cells by regulating promoter-Spl transcription factor interactions. J. Nutr., 133, 2448S-2455S; Ge X, Yannai S, Rennert G et al. (1996) 3,3 '-Diindolylmethane induces apoptosis in human cancer cells . Biochem. Biophys. Res. Commun., 228, 153-158; Hong C, Kim HA, Firestone GL et al. (2002) 3,3 '-Diindolylmethane (DIM) induces a cell cycle arrest in human breast cancer cells that is accompanied by Sp-1-mediated activation of p21 WAF1/CIP1 expression. Carcinogenesis, 23, 1297-1305; LeibeltDA, Hedstrom OR, Fisher KA (2003) Evaluation of chronic dietary exposure to indole-3-carbinol and absorption enhanced 3, 3'-diindolylmethane in Sprague-Dawley rats. Toxicol. Sci., 74,10-21; Li Y, Li X, Sarkar FH (2003) Gene expression profiles of ІЗС-and DIM-treated PC3 human prostate cancer cells determined bycDNA microarray analysis. J. Nutr., 133,1011 -1019; Nachshon-Kedmi M, Yannai S, Haj A, Fares FA. (2003) lndole-3-carbinol and 3,3 '-diindolylmethane induce apoptosis in human prostate cancer cells. Food Chem. Toxicol., 41, 745-752). Даний висновок справедливий і щодо раку простати. Так само, як і ІЗС, DIM in vitro та in vivo зупиняє ріст пухлинних простатичних клітин (Li Y, Li X, Sarkar FH. (2003) Gene expression profiles of ІЗСand DIM-treated PC3 human prostate cancer cells determined by cDNA microarray analysis. J. Nutr., 133,1011-1019; Nachshon-Kedmi M, Fares FA, Yannai S (2004) Therapeutic activity of 3,3 'diindolylmetane on prostate cancer in an in vivo model. Prostate, 61 (2), 153-160) і індукує їх апоптоз (Li Y, Li X, Sarkar FH. (2003) Gene expression profiles of ІЗС-and DIM-treated PC3 human prostate cancer cells determined by cDNA microarray analysis. J . Nutr., 133,1011-1019; Nachshon-Kedmi M, Yannai S, Fares FA. (2004) Induction of apoptosis in human prostate cancer cell line, PC3, by 3,3 diindolylmethane through the mitochondrial pathway, Br. J. Cancer, 91, 1358-1363), при цьому так само, як і ІЗС, реалізує свою активність на субмолекулярному рівні, регулюючи експресію генів, відповідальних за процеси проліферації, диференціювання і виживання (Li Y, Li X, Sarkar FH. (2003) Gene expression profiles of ІЗС-and DIM-treated PC3 human prostate cancer cells determined by cDNA microarray analysis. J. Nutr., 133,1011 -1019) та інгібуючи множинні сигнальні шляхи, що ведуть до клітинної гіперпроліферації. На гормон-чутливих клітинах передміхурової залози (культура LNCaP) показана здатність DIM конкурентно зв'язуватися з андрогеновими рецепторами, пригнічуючи, таким чином, транслокацію їх у ядро з наступною активацією генної транскрипції, а також експресію промотора гена, що кодує простата-специфічний антиген PSA. Білок PSA (специфічна протеаза простати) є класичним маркером раку передміхурової залози, що продукуються і секретуються в надмірній кількості пухлинними простатичним клітинами. У тій же роботі в результаті проведених структурних досліджень було встановлено, що з молекулярної геометрії DIM надзвичайно схожий на відомий синтетичний антиандроген Касодекс (Le HT, Schaldach CM, Bjeldanes LF. (2003) Plant-derived 3,3 '-diindolylmethane is a strong androgen antagonist in human prostate cancer cells, J. Biol. Chem., 278, 21136-21145), який, однак, на відміну від DIM сприяє транслокації андрогенового рецепторів в ядро (Masiello D, Cheng S, Bubley GJ et al. (2002) 1 UA 102187 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Bicalutamide functions as an androgen receptor antagonist by assembly of a transcriptionally inactive receptor, J. Biol Chem., 277, 26321-26326). Надзвичайно важливим моментом представляється недавно виявлена здатність DIM проявляти антиангіогенну активність. Патологічне зростання судин практично завжди супроводжує гіпер-і неопластичні процеси. Відомо, що без формування мережі капілярних судин, які постачають щойно утворену пухлину, яка досягла в діаметрі 1-2 мм, киснем і живильними речовинами, абсолютно неможливе її подальше зростання. Показано, що в умовах in vitro мікромолярні концентрації DIM ефективно пригнічують проліферацію та міграцію ендотеліальних клітин, а також їх здатність утворювати судини. In vivo введений підшкірно експериментальним тваринам DIM (5 мг/кг, щодня) на 74% придушував патологічний неоангіогенез (Chang X, Той JC, Hong 3 et al. (2005) 3,3 '-Diindolylmethane inhibits angiogenesis and the growth of transplantable human breast carcinoma in athymic mice. Carcinogenesis, 264 (4), 771-778; McCarty MF, Block Kl (2005) Multifocal angiostatic therapy: an update, Integrative Cancer Therapies, 4 (4), 301-314). Найважливішою молекулярної мішенню, на блокування активності якої спрямована дія сучасних таргетних препаратів (препаратів спрямованої дії), які розробляються і впроваджуються в клінічну практику, є ядерний фактор транскрипції NF-KB. Доведено, що даний фактор опосередковує запальну відповідь, а також грає важливу роль в регуляції проліферативної (антиапоптотичної), ангіогенної, міграційної та інвазивної клітинних активностей, здійснюючи заключний етап сигнальних каскадів, індукованих ростовими факторами і цитокінами. При цьому ключовим моментом є транслокація активного чинника в ядро і активація транскрипції генів, відповідальних за ці процеси. Встановлено, що в умовах in vitro DIM (Rahman KM, Ali S, Aboukameel A et al. (2007) Inactivation of NF-kappaB by - 3,3 'diindolylmethane contributes to increased apoptosis induced by chemotherapeutic agent in breast cancer cells. Мої. Cancer Ther., 6 (10), 2757-2765; Rahman KM, Sarkar FH. (2005) Inhibition of nuclear translocation of Nuclear Factor-B contributes to 3,3 '-diindolylmethane-induced apoptosis in breast cancer cells. Cancer Res ., 65, 364-371), а також його метаболічний попередник ІЗС ефективно пригнічують ядерну транслокацію і активність фактора NF-KB. Це означає, що, крім антипроліферативної і антиангіогенної дії, препарат, вироблений на основі DIM, здатний пригнічувати місцеві запальні реакції, які нерідко супроводжують гіпер- і неопластичні процеси в гормон-залежних органах і тканинах. У нещодавно проведених плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях більш детальне дослідження хворих з регресією цервікальних дисплазій дозволило встановити прямий зв'язок між позитивною динамікою перебігу захворювання та ефективністю перетворення НД в DIM (Sepkovic DW, Bradlow HL, Bell M. (2001) Quantitative determination of 3,3 '-Diindolylmethane in the urine of individuals receiving indole-3-carbinol. Natr. Cancer, 41, 57-63). Висока концентрація останнього визначалася в сечі пацієнток під час прийому препарату. В одному з останніх експериментальних досліджень була показана здатність DIM викликати апоптоз цервікальних ВПЛ-інфікованих кератиноцитів людини в умовах in vitro. При цьому на одній з трьох досліджених клітинних ліній цервікального раку DIM демонстрував в кілька разів більшу ефективність, ніж ІЗС. Величина LD50 складала 50-60 мкМ для DIM і 200 мкМ для ІЗС, відповідно, але так само, як і його метаболічний попередник (ІЗС), DIM не викликав апоптотичних змін у нормальних (нетрансформованих) кератиноцитах (Chen DZ, Qi M, Auborn До , Carter TH. (2001) lndole-3-Carbinol and Diindollylmethane induce apoptosis of human cervical cancer cells and in murine HPV16-transgenic preneoplastic cervical epithelium. J. Nutrit, 131, 32943302). На закінчення необхідно згадати ще про одну, недавно описану, найважливішу властивість DIM - його імуномодулюючу активність. Було показано, що в умовах in vitro в пухлинних клітинах DIM стимулює IFNY-залежні сигнальні каскади за допомогою активації експресії рецепторів IFNy, а також інших IFN-респонсивних регуляторних білків. Пероральний спосіб дозування препаратів на основі DIM є найкращим, оскільки він містить цілий ряд переваг перед іншими способами дозування, таких як найбільший комфорт для пацієнта, можливість гнучких режимів лікування, а також ефективність вартості лікування. Однак біологічна доступність DIM при пероральному дозуванні сильно обмежена через його дуже низьку розчинність та низьку ефективність абсорбції в тонкому кишечнику. DIM зазвичай демонструє низьку розчинність в фізіологічних рідинах і має дуже обмежену здатність проникати через бар'єрні мембрани. Більше того, добре відома здатність цієї сполуки зв'язуватися з білками плазми крові, а також брати участь в різних неспецифічних взаємодіях в кровотоці, що істотно знижує ефективність його доставки до вогнища захворювання. В якості одного із способів вирішення вищевказаних проблем недавно були запропоновані декілька 2 UA 102187 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 фармацевтичних композицій на основі пегільованого вітаміну Е (TPGS), (Anderton MJ, Manson MM et al. (2004) Physiological modeling of formulated and crystalline Diindolylmethane pharmacokinetics following oral administration in mice. Drug metabolism and Disposition, 32 (6), 632638), відомого своєю здатністю збільшувати водну розчинність різних сполук (Constantinides PP, Tustian A, Kessler DR (2004) Tocol emulsions for drug solubilization and parenteral delivery, Adv. Drug Deliv. Rev., 56, 1243-1255) і посилювати їх біологічну доступність при пероральному введенні (Wu SHW, Hopkins WK (1999) Characteristics of da-tocopheryl PEG 1000 succinate for applications as an absorption enhancer in drug delivery systems, Pharm. Technol, 23, 52 -68). Проте використання композицій на основі TPGS дозволило досягти тільки дуже невеликого (не більш ніж в 1,5-2 рази) збільшення біологічної доступності DIM, його аналогів і похідних (Zeligs et al. US patent 6.416.793 Formulation and use of controlled-release indole alkaloids), що не дозволяє повною мірою використовувати терапевтичний потенціал цих сполук. СУТНІСТЬ ВИНАХОДУ Таким чином, завданням цього винаходу є вирішення проблеми поліпшеної доставки DIM. Задача вирішується новими фармацевтичними композиціями для пероральної доставки DIM на основі блок-сополімерів оксиетилена і оксипропілена. Фармацевтична композиція для перорального введення містить 3,3 '-диіндолілметан в якості активного компонента і цільову добавку, причому вона містить в якості цільової добавки блоксополімер оксиетилена і оксипропілена, в якому вміст гідрофобного блоку складає менше 50 мас.%, а молекулярна маса гідрофільного блоку складає 2250 Да й більше, при співвідношенні активного компонента і вибраного блок-сополімеру 10: 1-2:1. Фармацевтична композиція переважно містить як блок-сополімер оксиетилена і оксипропілена Плюронік F127. Фармацевтична композиція може містити додатково Плюронік L10. Фармацевтична композиція може також містити додатково фармацевтично прийнятний носій. Фармацевтична композиція може являти собою таблетку, ліофілізований порошок, суспензію або капсулу. ПЕРЕЛІК КРЕСЛЕНЬ Фігура 1 - динаміка розчинення DIM (визначення концентрації DIM за зміною оптичної щільності): Композиція 1 - DIM (контроль) Композиція 2 - Плюронік F127 і DIM, Композиція 3 - Плюронік F127, Плюронік L10 і DIM, Фігура 2 - фармакокінетика DIM в плазмі щурів, які отримали такі композиції: Композиція 1 - DIM (контроль), Композиція 2 - Плюронік F 127, Плюронік L10 і DIM, Композиція 3 - ліофільно висушений розчин Плюронік F127, Плюронік L10 і DIM, Композиція 4 - Плюронік F127 і DIM, Композиція 5 - Плюронік L10 і DIM, Фігура 3 - дані морфологічного дослідження по пацієнтах з аденомою передміхурової залози (АПЗ) і інтраепітеліальною неоплазією простати (СІН) до і після лікування: Група І - (18 пацієнтів) брали фармацевтичну композицію з DIM згідно винаходу. Група II - (16 пацієнтів) брали фармацевтичну композицію з кристалічним DIM. Фігура 4 - дані імуногістохімічного аналізу, досліджувалися такі показники, як фактори росту IGF і EGF, регулюючий фактор TGF-D, до і після призначення препаратів: Група І - (4 пацієнта) брали заявлену фармацевтичну композицію з DIM. Група II - (4 пацієнта) брали фармацевтичну композицію з кристалічним DIM. ПРИКЛАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИНАХОДУ Блок-сополімери оксиетилена і оксипропілена, також відомі під назвою «Плюронік» або «Полоксамер». Гідрофобно-гідрофільні властивості Плюронік та їх здатність солюбілізувати водонерозчинні сполуки визначаються розмірами і співвідношенням поліоксиетіленового (гідрофільного) і поліоксипропіленового (гідрофобного) блоків. Наступна таблиця (Таблиця 1) підсумовує структурні властивості різних Плюроніків. 3 UA 102187 C2 Таблиця 1 Структурні властивості різних Плюроніків Плюронік L10 L31 F35 L42 L43 L44 L61 L62 L63 Р65 F68 L72 Р75 L81 Р84 Р85 F87 F88 L92 F98 P103 Р104 Р105 F108 L121 L122 L123 F127 10R5 10R8 12R3 17R2 17R3 17R4 17R8 22R4 25R1 25R2 25R4 25R5 25R8 31R1 31R2 31R4 5 Маса гідрофільного блоку, Да 3200 950 950 1200 1200 1200 1750 1750 1750 1750 1750 2050 2050 2250 2250 2250 2250 2250 2750 2750 3250 3250 3250 3250 4000 4000 4000 4000 1000 1000 1200 1700 1700 1700 1700 2200 2500 2500 2500 2500 2500 3100 3100 3100 Склад гідрофобного блоку, мас.% 60% 90% 50% 80% 70% 60% 90% 80% 70% 50% 20% 80% 50% 90% 60% 50% 30% 20% 80% 20% 70% 60% 50% 20% 90% 80% 70% 30% 50% 20% 70% 80% 80% 60% 20% 60% 90% 80% 60% 50% 50% 90% 80% 60% Незважаючи на те, що зазначені блок-сополімери широко використовуються у фармацевтичних та косметичних композиціях, в тому числі, і для збільшення розчинності гідрофобних водонерозчинних сполук (Foster В, Cosgrove T, Hammouda В (2009) Pluronic triblock copolymer systems and their interactions with ibuprofen, Langmuir, 25 (12), 6760-6766), потрібно індивідуальне рішення про їх використання для кожного конкретного препарату. 4 UA 102187 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В даний час відомо понад п'ятдесят АТФ-залежних транспортерів, які в тій чи іншій мірі можуть впливати на біологічну доступність ліків (Oostendorp RL, Beijnen JH, Schellens JH. (2009) The biological and clinical role of drug transporters at the intestinal barrier, Cancer Treat Rev, 35 (2), 137-147). Більш того, генетичний поліморфізм цих транспортерів також вносить значний вклад в варіабельність біодоступності різних ліків (Nakamura T, Yamamori M, Sakaeda T. (2008) Pharmacogenetics of intestinal absorption, Curr Drug Deliv, 5 (3), 153 -169). Точні механізми взаємодії різних поверхнево-активних полімерів з різними транспортерами та їх комбінаціями, що обмежують біодоступність різних ліків, в даний час не встановлені, і композиція, що зробила позитивний ефект на біодоступність однієї активної речовини може виявитися неефективною для іншої і навпаки. Що стосується використання блок-сополімерів оксиетилена і оксипропілена для посилення оральної біодоступності сполук, то її пов'язують з модулюванням активності Р-глікопротеїну, і відповідно вони пропонуються в складі композицій, де активні речовини є субстратами Рглікопротеїну (Kabanov et al. US patent 6.277.410 Copolymer compositions for oral delivery) і деяких форм MRP (Miller DW, Batrakova EV, Kabanov AV (1999) Inhibition of multidrug resistanceassociated protein (MRP) functional activity with pluronic block copolymers, Pharm Res, 16 (3), .396 401). Подібні властивості були також продемонстровані для інших полімерних поверхневоактивних сполук. Зокрема, на додаток до високої солюбілізуючої активності відносно водонерозчинних сполук, була описана здатність Solutol HI 5 модулювати активність Рглікопротеїну (Coon JS, Knudson W, Clodfelter До et al. (1991) Solutol HS 15, Nontoxic Polyoxyethylene Esters of 12 - Hydroxystearic Acid, Reverses Multidrug Resistance, Cancer Res, 51, 897-902), що потенційно відкриває можливість його застосування як підсилювача абсорбції пероральних лікарських форм. Аналогічні властивості були також описані для Chremophor EL, Tween 80, вищезазначеного TPGS та інших їм подібних сполук (Seelig A, Gerebtzoff G (2006) Enhancement of drug absorption by noncharged detergents through membrane and P-glycoprotein binding, Expert Opinion on Drug Metabolism and Toxicology, 2 (5), 733-752). Прямий експеримент, опис якого наводиться нижче (приклад 8), показав, що DIM не викликає посилення захоплення родаміну 123 клітинами, які експресують Р-глікопротеїн, що вказує на те, що DIM не є субстратом цього траспортера. Це добре узгоджується з результатами згаданої вище спроби застосувати високоактивний модулятор Р-глікопротеїну TPGS для збільшення біодоступності DIM, що не призвела до істотного поліпшення цього параметра. Разом з тим використання ряду поверхнево-активних полімерів, описуваних даним винаходом, призвело до значного підвищення оральної біодоступності ліків. Аналіз розчинності DIM у Плюроніках з різним вмістом гідрофобних і гідрофільних блоків показав, що полімери, що містять 50 мас.% і більше гідрофільного блоку, мають більш високу солюбілізуючу здатність, ніж полімери, що містять менше 50 мас.% гідрофільного блоку. При цьому відомо, що у ряду Плюроніків молекулярна маса гідрофобного елемента постійна, а вміст оксиетиленових груп змінюється. Несподівано виявилося, що біодоступність DIM залежить також і від молекулярної маси гідрофільного блоку. Більш високу біодоступність забезпечують блок-сополімери оксиетилена і оксипропілена, в яких вміст гідрофобного блоку складає менше 50 мас.%, а молекулярна маса гідрофільного блоку складає 2250 Да й більше. Найбільш ефективним виявився Плюронік F127, що дозволяє отримати стабільні водні дисперсії, що містять більше 3 мг/ мл DIM. Пероральне введення такої композиції DIM щурам дозволило значно (більш ніж у 5 разів) підвищити його біологічну доступність. Співвідношення активного компонента і вибраного блок-сополімеру може варіювати в залежності від бажаної тривалості вивільнення і становить в середньому 10:1-2:1. Найбільш оптимальне співвідношення Плюронік F127 і DIM виявилося 6: 1. Також несподівано Плюронік L10 (вміст гідрофільного блоку близько 40% і загальна молекулярна маса близько 3200), який надавав малий ефект на водну розчинність DIM і його біологічну доступність при пероральному введенні щурам, виявився здатним значно посилювати ефект Плюронік F 127, що призвело до збільшення біодоступності формуляції DIM більш ніж в 15 разів у порівнянні з контролем. Оптимальне співвідношення Плюронік F127 і Плюронік L10 виявилося 8:1 -1:1. Також несподівано, що інші Плюроніки з вмістом гідрофільного блоку менше 50%, наприклад, Плюронік Р85 і Плюронік L61 подібного ефекту не справили. Композиції згідно винаходу можуть бути отримані, наприклад, шляхом спільного чи роздільного розчинення компонентів у відповідних розчинниках, таких як вода, спиртові або водно-спиртові розчини, подальшого змішування отриманих розчинів в необхідних пропорціях. Отримані розчини необов'язково можуть бути висушені для отримання твердої лікарської форми. Висушування проводять будь-яким технологічно відповідним методом або їх комбінацією, включаючи, але не обмежуючись такими методами як упарювання на роторному 5 UA 102187 C2 5 10 15 20 25 30 35 випарнику або спідваку, ліофільна сушка, сушка в потоці. Готові лікарські форми можуть бути отримані шляхом таблетування висушених композицій з використанням необхідних ексципієнтів, наприклад, стеарату натрію, лактози, похідних целюлози та ін.. Готові лікарські форми можуть бути отримані шляхом упаковки висушених композицій в капсули, наприклад, желатинові капсули з твердою оболонкою. Фармацевтичні композиції, що містять ефективну кількість DIM, можуть використовуватися для лікування різних захворювань. Враховуючи вищезгадані молекулярні мішені дії DIM, а саме, позитивний вплив на метаболізм естрогенів, відновлення процесів апоптозу, антипроліферативну, протипухлинну та антиангіогенну активність, описані суміші пропонуються для лікування таких проліферативних захворювань як міома матки, аденоміоз, гіперпластичні захворювання передміхурової залози. Нами також продемонстрована висока клінічна ефективність DIM з підвищеною біодоступністю при лікуванні інфекційних захворювань урогенітального тракту, викликаних такими внутрішньоклітинними інфекційними агентами як Chlamydia trahomatis. Скоріш за все ці ефекти обумовлені індукцією програмованої клітинної загибелі епітеліальних клітин, інфікованих Chlamydia trahomatis. Ефективна кількість диіндолілметана, необхідна для лікування і профілактики, може змінюватись в залежності від виду та тяжкості захворювання, віку та стану пацієнта і може бути визначена у кожному конкретному випадку лікарем. При цьому використовувані дози знаходяться в межах від 2 до 2000 мг на добу. Винахід ілюструється наступними прикладами: Приклад 1 Визначення розчинності DIM у водних дисперсіях різних Плюроніків Приготування розчину Плюроніка У скляну ємність вносимо 400 мг Плюроніка, 9,7 мл зневодненого етилового спирту і 0,3 мл дистильованої води. Отриману суміш ретельно перемішуємо на магнітній мішалці до отримання прозорого розчину. Приготування розчину DIM У скляну ємність вносимо 10 мг DIM, додаємо 1,0 мл зневодненого етилового спирту. Ретельно перемішуємо на магнітній мішалці до отримання прозорого розчину. Приготування молекулярних дисперсій, що містять Плюронік і DIM. В пробірку об'ємом 2 мл внести 0,5 мл розчину Плюроніка (20мг) і 0,2мл розчину DIM. Отриманий розчин обробити ультразвуком протягом 10 хв і перемішати протягом 1:00. Етанол з отриманої суміші видалити на роторному випарнику або «спідваку» і продовжити випарювання під вакуумом протягом ночі. В результаті проведених маніпуляцій отриману суміш розчиняють в 1,5 мл дистильованої води, фільтрують і визначають концентрацію DIM в отриманому розчині, використовуючи спектрометричний метод. Результати, наведені у таблиці (Таблиця 2), свідчать, що найбільш високу розчинність DIM вдається отримати при використанні Плюроніка F 127. Таблиця 2 Розчинність DIM у водних дисперсіях різних Плюроніків Плюронік L10 L31 F35 L42 L43 L44 L61 L62 L63 Р65 F68 L72 Р75 L81 Р84 Маса гідрофільних блоків 1000 950 950 1200 1200 1200 1750 1750 1750 1750 1750 2050 2050 2250 2250 Вміст гідрофобних блоків 60% 90% 50% 80% 70% 60% 90% 80% 70% 50% 20% 80% 50% 90% 60% 6 Розчинність DIM у воді, мг / мл > 0.01 > 0.01 0.15 > 0.01 > 0.01 0.1 > 0.01 > 0.01 >0.01 0.2 0.35 > 0.01 0.33 > 0.01 0.15 UA 102187 C2 Р85 F87 F88 L92 F98 Р103 Р104 Р105 F108 L121 L122 L123 F127 5 10 15 20 25 30 35 40 45 2250 2250 2250 2750 2750 3250 3250 3250 3250 4000 4000 4000 4000 50% 30% 20% 80% 20% 70% 60% 50% 20% 90% 80% 70% 30% 1.2 0.9 0.8 > 0.01 0.4 > 0.01 0.3 0.5 0.5 > 0.01 > 0.01 0.02