Установка для лікування вірусних гепатитів з використанням медичного озону (варіанти)

Реферат: Заявлена установка для лікування вірусних гепатитів з використанням медичного озону містить послідовно сполучені пристрій для забору і повернення крові пацієнта (катетер, ін'єкційна голка), магістралі руху рідини з регуляторами швидкості потоку, перистальтичний насос, джерела озону і медичного кисню. Остання додатково забезпечена двома ємностями, першою для суміші фізіологічного розчина (ФР) і гепарину, і другою - ємністю з озонованим ФР, змішувачем для змішування крові і озонованого ФР з вбудованим фільтром. Перистальтичний насос забезпечений блоком управління, при цьому до магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з перистальтичним насосом, підключена перша ємність для суміші ФР і гепарину. У першому варіанті виконання установки магістраль сполучена із змішувачем з вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові. Змішувач з вбудованим фільтром сполучений з другою ємністю з озонованим ФР, яка забезпечена двома голками, короткою - для введення озоно-кисневої суміші, що утворюється з джерел озону і медичного кисню, і довгою для з'єднання з деструктором. У другому варіанті виконання установки, остання додатково містить діалізатор, ємність для збору плазми. Вхід внутрішньої частини діалізатора сполучений з виходом перистальтичного насоса, а його вихід підключений до змішувача з вбудованим фільтром. Верхній вхідний патрубок зовнішньої частини діалізатора приєднаний до джерела кисню, а нижній вихідний UA 98092 C2 (12) UA 98092 C2 патрубок зовнішньої частини діалізатора сполучений з ємністю для збору плазми, а далі до магістралі, сполученої із змішувачем з вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові. Змішувач з вбудованим фільтром також сполучений з другою ємністю з озонованим ФР, яка забезпечена двома голками, короткою - для введення озоно-кисневої суміші, що утворюється з джерел озону і медичного кисню, і довгою - для з'єднання з деструктором. У третьому варіанті виконання установки, остання додатково містить діалізатор, ємність для збору плазми. Другий перистальтичним насос, сполучений з блоком управління першого перистальтичного насоса. До магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з першим перистальтичним насосом підключена перша ємність, нижній центральний патрубок діалізатора сполучений з першим перистальтичним насосом, а його верхній центральний патрубок підключений до роторно-плівкового контактора (РПК), який приводиться в рух двигуном. Нижній патрубок діалізатора сполучений з ємністю для збору плазми. РПК сполучений з карбогемофільтром через другий перистальтичний насос, а третій патрубок РПК сполучений з виходом джерела озону, який сполучений з джерелом медичного кисню. Верхній патрубок карбогемофільтра сполучений із змішувачем зі вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові, змішувач з вбудованим фільтром також сполучений ємністю з ФР для допоміжної гепаринізації. UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Винахід належить до медичної техніки, зокрема до апаратів для озонотерапії, які можуть використовуватися при лікуванні вірусних гепатитів. Парентеральний вірусний гепатит С (ВГС) викликається РНК-вмісним вірусом з розміром віріона 30-60 нм, що відноситься до сімейства Flaviviridae. Віруси, що виділені із комплексів з ліпопротеїнами і HCV антитілами, мають діаметр 60-70 нм. При електронно-мікроскопічному вивченні на поверхні віріона виявлені добре виражені виступи висотою 6-8 нм. Число людей, інфікованих ВГС, складає близько 500 млн. Серйозність і небезпека ВГС виходить з офіційної статистики: в більш ніж 80 % страждаючих гепатитом С, він переходить в хронічну форму, в 20 % випадків розвивається цироз; у 5 % - рак печінки. Зараз стандартом лікування ВГС, що прийнятий низкою країн, є комбінована противірусна терапія (ПВТ) препаратами інтерферону альфа і рибавірина. Згідно з цим стандартом ПВТ показана пацієнтам з постійно підвищеними рівнями аланінамінотрансферази (АЛТ) в сироватці крові, при визначенні РНК вірусу гепатиту С і наявності виражених гістологічних змін в печінці хворого. Тривалість терапії може складати від 12 до 72 тижнів, залежно від генотипу ВГС, і відповіді на лікування, зв'язаної, багато в чому, з індивідуальними особливостями пацієнта. Критерієм ефективності лікування на даний час є стійка біохімічна ремісія (нормалізація рівня АЛТ, протягом довгого часу після ПВТ) і відсутність віремії (рівень РНК-вірусу не визначається протягом 6 місяців і більше після завершення лікування). Головна особливість ВГС - це його виражена генетична мінливість. Відомо 6 основних генотипів ВГС. Проте, завдяки мутаційній активності вірусу, в організмі людини можуть бути присутніми близько чотирьох десятків підвидів HCV-антитіл, у рамках одного генотипу. Це один з важливих, що визначають персистенцію вірусу і високу частоту розвитку хронічних форм гепатиту С Імунна система людини, виявляється, не в змозі контролювати вироблення потрібних антитіл, - оскільки за час, що необхідний для вироблення антитіла на одні віруси - вже утворюються нові HCV-антитіла з іншими антигенними властивостями. Іншою поширеною і надзвичайно небезпечною формою вірусного гепатиту є гепатит D (дельта-вірус гепатиту), що викликається дефектним РНК-вірусом (сателітом) вірусу-помічника вірусного гепатиту В з розміром генома 19 нм, який відноситься до сімейства Deltavirus. Найважливішою особливістю збудника є його облігатна залежність від наявності допоміжного вірусу, в ролі якого виступає вірус гепатиту В. Лише при його наявності в організмі людини можлива реплікація збудника дельта-інфекції, і тому вірус гепатиту D зустрічається виключно в коінфекції з вірусом гепатиту В. Гепатит D характеризується важким протіканням хвороби. Близько 5 % носіїв гепатиту В в світі (приблизно 15 млн. чоловік) інфіковано вірусним гепатитом D. Проте описане вище медикаментозне лікування ВГС виявляється неефективним навіть при вживанні сильних противірусних препаратів. Причина цього полягає в тому, що основне вірусне депо знаходиться не в кров'яному руслі, а в клітинах печінки. Ця особливість вірусу гепатиту приводить до того, що імунна система людини, що активується імуномодуляторами, атакує власні клітини, причому лейкоцити можуть атакувати як печінку, так і інші органи, наприклад, щитовидну залозу. Низька ефективність лікування (всього близько 50 %) для гепатиту С і 1520 % для гепатиту D, а також високий ступінь ризику ускладнень викликаних традиційною ПВТ, змусило дослідників шукати інші методи боротьби з вірусними гепатитами. Одним з таких напрямків є використання методу озонотерапії. Противірусна дія озону реалізується на рівні рецепторів поверхні вірусу. (див. Riva Sanseverino E., Castellacci P.Oxygen-ozone therapy and physical activity, in humans // Procudeedings of the12th world congress of the International Ozone Association.Lille.France.-1995. - Vol.3.-P.65-72). При цьому відбувається окислення "вірусної шпильки", за рахунок якої здійснюється взаємодія з клітинами-мішенями. Певну роль в цьому процесі грає "непереносимість" пероксиду інфікованими клітками і зміна активності ферменту зворотної транскриптази, яка бере участь в синтезі вірусних білків. Проте найважливішим ефектом озону на віруси, що покриті ліпідною оболонкою, до яких відноситься вірус гепатиту С і D є пероксидний ефект, який знижує вірулентність вірусу, оскільки ліпідна або ліпопротеїдна оболонка вірусу сприяє його персистенції в організмі хазяїна. Обговорюючи перспективи використання озону як противірусного чинника відносно збудника гепатиту С і D, слід брати до уваги дві обставини: перша полягає в тому, що швидкість продукції вірусних часток надзвичайно 11 12 висока і досягає для гепатиту С -10 -10 в добу з періодом півжиття вірусних часток 2,2-7,2 години, друга, - віруцидна концентрація озону досить висока і складає 1-6 мг/л. Таким чином, вирішення задачі радикального зниження вірусного навантаження можливо при обробці великих об'ємів (бажано 1-1,5 величини об'єму циркулюючої крові (ОЦК)) при високій концентрації (>1 мг/л) озону або інших активних форм кисню в крові. 1 UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Зараз для лікування пацієнтів зі ВГС застосовуються два основні методи озонотерапії. Першим методом, що використовується при лікуванні гепатиту С, є велика аутогемотерапія. Суть цього методу полягає в екстракорпоральній обробці озоно-кисневою сумішшю 100-200 мл аутокрові пацієнта з подальшим поверненням озонованої крові в кров'яне русло. Було досліджено 50 пацієнтів, страждаючих хронічним вірусним гепатитом С (4 генотип) (див. М. N.Mawsouf, Т. Т. Tanbouli.Ozone Therapy in Patients with Viral Hepatitis "C". Ten Years Experience.Proceedings of IOA Pan Amarecan Group Congress,2010,September19-22, р.32). Відсоток поліпшення стану пацієнтів склав 94 %, при цьому зменшення вірусного навантаження було відмічене в 71,8 %. Число вірус-негативних пацієнтів після 8 і 24 тижнів лікування склав 24 % і 36 %, відповідно. Також наголошувалося істотне зниження рівня SGOT, SGPT, альбуміну, білірубіну і протромбіну після 8 тижнів від початку дослідження. Курс лікування складався з 3 процедур великої аутогемоозонотерапії на тиждень протягом восьми тижнів і 2 процедур великої аутогемоозонотерапії на тиждень протягом шістнадцяти тижнів (всього 24 тижні або півроку, кількість процедур за час курсу - 56). Другим методом лікування гепатитів є метод озонотерапії (ОТ), який полягає у внутрішньовенній інфузії озонованого фізіологічного розчину (ОФР) (див. Масленников О.В., Конторщикова К.Н. Озонотерапия: внутренние болезни, Пособие. - Н.Новгород, 1999, стр. 56). Відмічено, що нормалізація клінічних і лабораторних проявів гострих вірусних гепатитів відбувається протягом 1-2 тижнів після початку ОТ. На курс лікування призначається від 4 до 6 сеансів ОТ. При хронічному вірусному гепатиті курс лікування включав в середньому 12 сеансів ОТ. Проте при випадках кількість сеансів ОТ можна збільшити. Призначаються щоденні сеанси ОТ протягом 8 днів, потім по 2 дні на тиждень, протягом двох тижнів, по 2 мг озону на сеанс. При хронічних гепатитах, цирозі печінки рекомендується сеанси ОФР, 1-2 рази на тиждень. Всього 20-25 сеансів. Очевидно, що ці методи не відповідають сформульованому вище критерію ефективності. При використанні першого методу обробляється дуже мала кількість крові (всього біля 100-200 мл крові за один сеанс). Недоліком другого є дуже мала гранична доза озону, що пов'язано з обмеженим об'ємом ОФР, що вливається (не більше 400 мл) і низькою концентрацією розчиненого озону в ньому (концентрація озону в ОФР не вище 2-3 мг/л). У літературі описано ще два методи, які потенційно здатні вирішити обробки великих об'ємів крові при одночасному використанні значних доз озону. Перший метод - карбогемоозоноперфузія (КГОП) (див. патент RU № 2085218, від 1997.07.27). У цьому методі використовується екстракорпоральна обробка великих об'ємів крові (1,5 ОЦК або 7,5 л) спеціальними вугільними сорбентами заздалегідь обробленими ОФР. Обробка вугільного сорбенту типу СКН-1-К проводиться прокачуванням 1600 мл ОФР, підігрітого до 38 °C. Концентрація озону у ФР - близько 1 мг/л, швидкість прокачування 100 мл/хв, об'єм вугільного сорбенту - 200 мл. Автори передбачають, що на стадії озонування сорбенту, при взаємодії з атомами вуглецю, озон руйнується, утворюючи атомарний кисень, 2+ 2який утворює комплекс типу [Сn ]О . Надалі цей атомарний кисень бере участь в окислювальних реакціях зі кров'ю. Метод розроблений для лікування форм туберкульозу стійких до ліків, але в процесі здійснення цього методу виявлена висока ефективність КГОП для лікування пацієнтів, страждаючих хронічним гепатитом С і D (див. Ю.И. Белянин, Е.И. Шмелев. Озонирование крови в лечении лекарственно устойчивого туберкулеза и сопутствующих заболеваний (гепатиты и сахарный диабет). - М.: Научный мир, 2007, стр. 175). Найважливішим недоліком методу є те, що в ньому виключена пряма взаємодія озону і компонентів крові, які характерні для ОТ і в значній мірі визначають ефективність цього методу. Такий висновок випливає з відомих даних про каталітичне розкладання озону активованим вугіллям. Другим недоліком цього методу є нерівномірність дії вугілля, що окислює, на кров протягом процедури. Це також очевидно, об'єм вугілля складає всього 0.2 л, а об'єм крові, що обробляється - 7,5 л і перші порції крові, що пропускаються через свіжий сорбент, що окислює, очевидно повинні піддаватися набагато сильнішій дії поверхні вугілля, що окислює, ніж останні порції. Третім недоліком методу є неможливість дозування окислювальної дії вугілля на кров, внаслідок неможливості оцінки кількості атомарного кисню, що зв'язався з ним в процесі. Другий метод - EBOO SAFE (Extracorporeal Blood Ozonization and Oxygenation with Simple Access Fluid Extraction). У цьому методі обробка великих об'ємів крові досягається під час процедури плазмаферезу. При цьому процедура плазмаферезу проводиться з використанням стандартного мембранного фільтра для гемодіалізу, що складається з внутрішньої і зовнішньої частин, розділених мікропористою мембраною з хімічно модифікованої целюлози (полісинтана). Кожна з частин фільтра має вхідний і вихідний патрубки. Розмір пор мембрани фільтра складає величину 0,5-1,5 мкм, що значно менше, ніж розмір формених елементів крові і великих 2 UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 білкових молекул. Процедура плазмаферезу полягає в тому, що венозна кров забирається через внутрішньовенний катетер і після змішування з ізотонічним розчином прокачується за допомогою перистальтичного насоса через внутрішню частину фільтра і далі повертається в кров'яне русло через інший внутрішньовенний катетер. При цьому частина плазми крові проникає через пори мембрани в зовнішню частину фільтра. Озонування-оксигенація крові проводиться шляхом пропускання озоно-кисневої суміші через зовнішню частину мембранного фільтра. При цьому озоно-киснева суміш надходить через вхідний патрубок зовнішньої частини фільтра, змішується з потоком відокремлюваної від крові плазми і видаляється через вихідний парубок зовнішньої частини фільтра в спеціальну ємність, забезпечену деструкцією невикористаного озону. У цьому методі передбачається, що кисень і озон дифундує через мембрану і вступає у взаємодію з кров'ю. Метод розроблений і використовується для лікування хвороб серця, зокрема коронарній недостатності. Найважливішим недоліком цього методу є відсутність озоностійких мембранних фільтрів для гемодіалізу. Ще одним недоліком EBOO SAFE є неможливість дозування озону, неможливості оцінки коефіцієнта розподілу озону, що зв'язався плазмою та кров'ю, а також частки озону, що вступив в реакцію з матеріалами фільтра. На даний час мембрани фільтрів для гемодіалізу виготовляються з полісульфону, поліметилметакрилата, купрофану, співполімеру акрилнітрилу і металосульфонату Na і модифікованої целюлози. Всі ці полімери легко руйнуються озоном. Відома установка для лікування хвороб коронарної системи, що описана в патенті Малайзії (див. Nur Serfly Bin Alias.An Apparatus For Using Ozone in the treatment of coronary artery desease.Malaysian patent MY-20030583-P.). Установка включає джерело озону, засіб для контакту крові з озоном, пристрій для дегазифікування крові, насос для перекачування крові, магістралі для руху крові, засіб для з'єднання дегазифікуючого пристрою з ємністю, де знаходиться кров, пристрій для контакту крові з озоном, напівпроникна мембрана, контейнер для напівпроникної мембрани, шприц. При цьому як напівпроникна мембрана використовується хімічно модифікована целюлоза - полісинтан, стійкий до озону, - як описується в патенті. Але це абсолютно не відповідає хімічним властивостям даного матеріалу. Проте, використання полісинтану як матеріалу напівпроникної мембрани призводить до того, що продукти руйнування полісинтану озоном попадають у кров і можуть викликати негативні реакції організму, що є недоліком цієї установки. Відома установка вибрана прототипом. Прототип і установка, що заявляється, мають наступні спільні ознаки: джерело озону; засіб для контакту крові з озоном; пристрій для дегазифікування крові; насос для перекачування крові; магістралі для руху крові; засіб для з'єднання дегазифікуючого пристрою з ємністю з кров'ю; пристрій для контакту крові з озоном; напівпроникна мембрана; контейнер для напівпроникної мембрани; шприц; регулятор швидкості потоку (Р потоку). З метою усунення вище названих недоліків всіх відомих методів екстракорпоральної обробки крові, нами розроблений спосіб лікування вірусних гепатитів і установки для його здійснення, які об'єднують переваги перерахованих вище рішень і виключені їх недоліки. Залежно від характеру, захворювання, а також від стану здоров'я і наявності у пацієнта супутніх захворювань, можуть бути показані або протипоказані процедури плазмаферезу, характерного для EBOO SAFE, або гемосорбції, що характерна для КГОП. У зв'язку з цим, нами розроблено три варіанти екстракорпоральної обробки крові та установок для кожного варіанта екстракорпоральної обробки крові. Установки дозволяють за допомогою відповідної комутації магістралей дозволити виконати по вибору будь-яку процедуру екстракорпоральної обробки крові або їх поєднання. В основу винаходу поставлено задачу створення безпечних та простих при виготовленні установок для лікування вірусних гепатитів з використанням медичного озону. Поставлена задача вирішена групою винаходів, об'єднаних єдиним винахідницьким задумом, а саме трьома винаходами: У першому винаході поставлена задача вирішена установкою для лікування вірусних гепатитів з використанням медичного озону, що містить послідовно сполучені пристрій для 3 UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 забору і повернення крові пацієнта (катетер, ін'єкційна голка), магістралі руху рідини та крові з регуляторами швидкості потоку (Р потоку), перистальтичний насос, джерела озону і медичного кисню, тим, що вона додатково забезпечена двома ємностями, першою - для суміші фізіологічного розчину (ФР) та гепарин, і другою - ємністю з озонованим ФР, змішувачем для змішування крові і озонованого ФР з вбудованим фільтром, а перистальтичний насос забезпечений блоком управління, при цьому до магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з перистальтичним насосом підключена перша ємність для суміші ФР і гепарину, магістраль сполучена із змішувачем зі вбудованим фільтром та пристроєм для повернення крові пацієнтові, змішувач зі вбудованим фільтром сполучений з другою ємністю з озонованим ФР, яка забезпечена двома голками короткою - для введення озоно-кисневої суміші, що утворюється з джерел озону і медичного кисню, і довгою - для з'єднання з деструктором. Новим у першій установці є те, що вона додатково забезпечена двома ємностями, першою для суміші фізіологічного розчину (ФР) та гепарину, і другою - ємністю з озонованим ФР, змішувачем для змішування крові і озонованого ФР з вбудованим фільтром, а перистальтичний насос забезпечений блоком управління, при цьому до магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з перистальтичним насосом підключена перша ємність для суміші ФР і гепарину, магістраль сполучена із змішувачем з вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові, змішувач зі вбудованим фільтром сполучений з другою ємністю з озонованим ФР, яка забезпечена двома голками короткою - для введення озоно-кисневої суміші, що утворюється з джерел озону і медичного кисню, і довгою - для з'єднання з деструктором. У другому винаході поставлена задача вирішена установкою для лікування вірусних гепатитів з використанням медичного озону, що містить послідовно сполучені пристрій для забору і повернення крові пацієнта (катетер, ін'єкційна голка), перистальтичний насос, магістралі руху рідини та крові з регуляторами швидкості потоку, діалізатор, ємність для збору плазми, джерела озону і медичного кисню, тим, що вона додатково забезпечена двома ємностями, першою - для суміші ФР і гепарину, та другою - ємністю з озонованим ФР, змішувачем крові і озонованого ФР з вбудованим фільтром, а перистальтичний насос забезпечений блоком управління, при цьому до магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з перистальтичним насосом, підключена перша ємність з сумішшю ФР і гепарину, вхід внутрішньої частини діалізатора сполучений з виходом перистальтичного насоса, а його вихід підключений до змішувача зі вбудованим фільтром, при цьому верхній вхідний патрубок зовнішньої частини діалізатора приєднаний до джерела кисню, а нижній вихідний патрубок зовнішньої частини діалізатора сполучений з ємністю для збору плазми, а далі до магістралі, сполученої із змішувачем зі вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові, при цьому змішувач зі вбудованим фільтром також сполучений з другою ємністю з озонованим ФР, яка забезпечена двома голками, короткою - для введення озоно-кисневої суміші, що утворюється з джерел озону і медичного кисню, і довгою - для з'єднання з деструктором. Новим у другій установці є те, що вона додатково забезпечена двома ємностями, першою для суміші ФР і гепарину і другою - ємністю з озонованим ФР, змішувачем крові і озонованого ФР з вбудованим фільтром, а перистальтичний насос забезпечений блоком управління, при цьому до магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з перистальтичним насосом підключена перша ємність з сумішшю ФР і гепарину, вхід внутрішньої частини діалізатора сполучений з виходом перистальтичного насоса, а його вихід підключений до змішувача з вбудованим фільтром, при цьому верхній вхідний патрубок зовнішньої частини діалізатора приєднаний до джерела кисню, а нижній вихідний патрубок зовнішньої частини діалізатора сполучений з ємністю для збору плазми, а далі до магістралі, що сполучена із змішувачем з вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові, при цьому змішувач з вбудованим фільтром також сполучений з другою ємністю з озонованим ФР, яка забезпечена двома голками, короткою - для введення озоно-кисневої суміші, що утворюється з джерел озону і медичного кисню, та довгою - для з'єднання з деструктором. У третьому винаході поставлена задача вирішена установкою для лікування вірусних гепатитів з використанням медичного озону, що містить послідовно сполучені пристрій для забору і повернення крові пацієнта (катетер, ін'єкційна голка), перистальтичний насос, діалізатор, магістралі руху рідини та крові з регуляторами швидкості потоку, ємність для збору плазми, джерела озону і медичного кисню, тим, що вона додатково забезпечена двома ємностями, першою - для суміші ФР і гепарину, та другою - ємністю з ФР, змішувачем крові з вбудованим фільтром, другим перистальтичним насосом, сполученим з блоком управління першого перистальтичного насоса, при цьому до магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з першим перистальтичним насосом, підключена перша ємність, нижній центральний патрубок діалізатора сполучений з першим перистальтичнимнасосом, а його верхній 4 UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 центральний патрубок підключений до роторно-плівкового контактора (РПК), який приводиться в рух двигуном, а нижній патрубок діалізатора сполучений з ємністю для збору плазми, причому РПК сполучений з карбогемофільтром через другий перистальтичний насос, а третій патрубок РПК сполучений з виходом джерела озону, який сполучений з джерелом медичного кисню, при цьому верхній патрубок карбогемофільтра сполучений із змішувачем зі вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові, змішувач з вбудованим фільтром також сполучений ємністю з сумішшю ФР і гепарину. Новим у третій установці є те, що вона додатково забезпечена двома ємностями, першою для суміші ФР і гепарину, та другою - ємністю з ФР, змішувачем крові зі вбудованим фільтром, другим перистальтичним насосом, сполученим з блоком управління першого перистальтичного насоса, при цьому до магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з першим перистальтичним насосом, підключена перша ємність, нижній центральний патрубок діалізатора сполучений з першим перистальтичним насосом, а його верхній центральний патрубок підключений до роторно-плівкового контактора (РПК), який приводиться в рух двигуном, а нижній патрубок діалізатора сполучений з ємністю для збору плазми, причому РПК сполучений з карбогемофільтром через другий перистальтичний насос, а третій патрубок РПК сполучений з виходом джерела озону, який сполучений з джерелом медичного кисню, при цьому верхній патрубок карбогемофільтра сполучений із змішувачем зі вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові, змішувач з вбудованим фільтром також сполучений з ємністю суміші ФР і гепарину. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю відмінностей, що заявляються, і технічним результатом, що досягається, полягає в наступному: використання наведених установок, що містять сполучені між собою елементи, виконані заявленим чином, дозволяють проводити лікування вірусних гепатитів з використання медичного озону та отримувати високу ефективність методу лікування. Схеми установок, що заявляються, наведені на фіг. 1-3, де: 1 - Перша ємність для суміші фізіологічного розчину (ФР) і гепарину 2 - Регулятор швидкості потоку (Р потоку) 3 - Перистальтичний насос 4 - Карбогемофільтр 5 - Ємність для збору плазми 6 - Р потоку 7 - Внутрішньовенний катетер 8 - Магістраль сполучення перистальтичного насоса і змішувача з вбудованим фільтром 9 - Блок управління перистальтичним насосом 10 - Магістраль з'єднання озонатора другою ємністю для озонованого ФР 11 - Озонатор 12 - Р потоку 13 - Джерело кисню 14 - Р потоку 15 - Внутрішньовенний катетер 16 - Голка коротка 17 - Друга ємність для озонованого ФР 18 - Голка довга 19 - Деструктор 20 - Магістраль сполучення другої ємності для озонованого ФР і змішувача з вбудованим фільтром 21 - Р потоку 22 - Р потоку 23 - Змішувач з вбудованим фільтром (для змішування крові і озонованого ФР) 24 - Магістраль сполучення змішувача з вбудованим фільтром та катетера 15 25 - Зовнішня частина діалізатора 26 - Внутрішня частина діалізатора 27 - Р потоку 28 - Нижній патрубок діалізатора 29 - Магістраль сполучення нижнього патрубка діалізатора і ємкості для збору відпрацьованої плазми 5 30 - Р потоку 31 - Магістраль сполучення джерела кисню 13 з верхнім патрубком діалізатора 32 32 - Верхній патрубок діалізатора 5 UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 33 - Магістраль сполучення діалізатора і змішувача з вбудованим фільтром 34 - Діалізатор 35 - Трійник 36 - Другий перистальтичний насос 37 - Двигун 38 - Патрон 39 - Роторний-плівковий контактор (РПК) 40 - Магістраль сполучення РПК та озонатора 41 - Магістраль сполучення РПК через другий перистальтичний насос 36 з карбогемофільтром 4 42 - Патрубок сполучення РПК і діалізатора 43 - Р потоку 44 - Р потоку 45 - Р потоку 46 - Р потоку 47 - магістраль сполучення катетера 7 з трійником 35 48 - магістраль сполучення першої ємності для суміші ФР та гепарину з трійником 35 49 - нижній центральний патрубок діалізатора 50 - Верхній центральний патрубок діалізатора 51 - Ємність суміші реополіглюкіну з гепарином 52 - Ємність з ФР для знепилювання карбогемофільтра 53 - Ємність з ФР для промивання карбогемофільтра 54 - Ємність суміші ФР з гепарином для додаткової гепаринізації крові пацієнта 55 - Магістраль сполучення ємності 54 і змішувача з вбудованим фільтром 23 56 - Магістраль для промивання і знепилювання карбогемофільтра 4 57 - Ємність для збору відпрацьованого ФР 58 - Р потоку 59 - Обхідна магістраль діалізатора. Порядок роботи з установкою У будь-якому варіанті робота з установкою починається з перевірки працездатності озонатора 11. Для цього до виходу озонатора 11 підключають повірений витратомір з діапазоном 0-2 л/хв (типу ротаметр або іншого типу). На озонаторі 11 встановлюється нульова або близька до нуля концентрація озону і перевіряється швидкість потоку газу, що генерується озонатором. Після цього за допомогою проточного вимірника концентрації озону перевіряється працездатність озонатора. Відхилення від заданих значень потоку і концентрації не повинні перевищувати ±10 %. Варіант роботи першої установки У цьому варіанті проводиться лише проточна обробка крові озоном. Схема приладу показана на фіг. 1. Підготовка матеріалів: перша ємність 1 для суміші 0,6 мл гепарину (5000 МО в мл) в 200 мл ФР 1 флакон. друга ємність 17 для озонування ФР 1-2 флакона об'ємом 500 мл, або 1-4 флакони об'ємом 400 мл, 1 стерильний комплект магістралей для проведення процедури складається з: а) магістраль для відбору крові 47 з приєднаною до неї через трійник 35 магістраллю 48, б) магістраль 24 сполучення змішувача з вбудованим фільтром 23 з катетером 15, в) "довга" стерильна голка 18 для відведення відпрацьованої озоно-кисневої суміші з другої ємності для озонування ФР 17, г) магістраль з'єднання озонатора другою ємністю для озонованого ФР 17, до складу якої входить коротка голка, що використовується для озонування другої ємкості зі ФР 17. д) два катетери 7 і 15 для внутрішньовенних ін'єкцій (18G (40-80 мл/хв) або 20G (75-120 мл/хв), є) магістраль 20 сполучення для озонованого ФР 17 і змішувача з вбудованим фільтром 23, ж) магістраль 8 сполучення перистальтичного насоса 3 і змішувача з вбудованим фільтром 23. Порядок роботи першої установки Зібрати установку як це показано на фіг. 1. Регулятори швидкості потоку (Р потоку) 2, 6, 14, 12, 21, 22 встановлюються в положення "закрито". Трубка магістралі 47 встановлюється в перистальтичний насос 3, а приєднана до неї додаткова магістраль 48 з'єднується з першою ємністю для суміші ФР і гепарину 1. Відкрити Р потоку 2, 22 і за допомогою блока управління 9 включити перистальтичний насос 3, послідовно заповнюючи ФР магістраль 8 і змішувач з 6 UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 вбудованим фільтром 23. Досягнувши рівня рідини в змішувачі з вбудованим фільтром 23 до рівня % від об'єму, закрити Р потоку 22, зупинити перистальтичний насос 3 і відкрити Р потоку 2 і 6 до появи рідини в магістралі 47, призначеної для приєднання катетера 7. Закрити Р потоку 6, відкрити Р потоку 14, включити перистальтичний насос 3 і заповнити магістраль 24. Продовжувати перекачувати ФР з ємності 1 до залишкового рівня, рівного 100 мл, зливаючи надлишок рідини в допоміжну ємність (на рисунку не показано). Закрити Р потоку 2, 6 і 14. Відкрити Р потоку 12, подати кисень зі джерела кисню 13 в озонатор 11, включити озонатор 11 і почати озонування ФР, що знаходиться в ємності 17, через коротку голку 16, відпрацьована озоно-киснева суміш через довгу голку 18 надходить в деструктор 19. Провести венопункцію кубітальної вени однієї з рук пацієнта через внутрішньовенний катетер 7 і ввести йому внутрішньовенно 1,5 мл гепарину (7500 MО). Через 10 хвилин від початку озонування ФР в другій ємності 17 провести венопункцію кубітальної вени іншої руки внутрішньовенним катетером 15. Приєднати катетери 7 і 15 до магістралей 47 і 24 відповідно, як показано на фіг. 1. Включити перистальтичний насос 3 і почати процес забору і реінфузії крові у пацієнта. Відкрити Р потоку 21 магістралі 20 і почати крапати озонований ФР до змішувача з вбудованим фільтром 23. При появі бульбашок повітря в магістралі 8 і відповідно опусканні рівня крові в змішувачі з вбудованим фільтром 23, слід обережно відкрити Р потоку 22 на якийсь час, необхідний для відновлення рівня крові, і потім закрити Р потоку 22. Якщо процедура триває більше години, необхідно зупинити перистальтичний насос 3 і ввести пацієнтові через вільний кінець Р потоку 22 додаткову порцію гепарину (1 мл, 5000 MО). Тривалість процедури і швидкість протоку озонованого ФР вибирають з наступних міркувань: об'єм судинного сегмента об'єму циркулюючої крові ОЦК складає, у чоловіків і жінок в середньому 70 мл і 60 мл крові і на 1 кг ваги, відповідно. При цьому близько 75 % знаходиться в судинах. В екстракорпоральних методах обробки крові зазвичай обробляється весь об'єм судинного сегмента ОЦК. Таким чином, час потрібний для однієї процедури можна визначити як: Т(хв)= 0,75*70(мл/кг)*М(кг)/V(мл/хв) для чоловіків і Т(хв)= 0,75*60(мл/кг)*М(кг)/V(мл/хв) для жінок. Швидкість інфузії озонованого ФР (ОФР) приймається 80-120 крапель в хвилину або 240-360 мл/год. Наприклад: пацієнт вагою 90 кг, швидкість забору крові - 80 мл/хв. Розраховуємо час процедури = 59 хв. При швидкості інфузії ОФР =120 крап./хв. Буде потрібно ~ 400 мл ОФР. По завершенні періоду часу, необхідного для інфузії, слід одночасно закрити Р потоку 6, відкрити Р потоку 2 і 14 та при працюючому перистальтичному насосі 3 витіснити залишками ФР з першої ємності 1, кров з магістралі 8 і змішувача зі вбудованим фільтром 23 у напрямі катетера 15. Після завершення процесу повернення крові в кров'яне русло процедура закінчується зняттям внутрішньовенних катетерів 7 і 15. Варіант роботи другої установки У цьому варіанті обробка крові киснем і озоном проводиться окремо, в різних вузлах екстракорпорального контура руху крові. Обробка киснем поєднується з плазмаферезом аналогічно методу EBOO SAFE, а обробка крові озоном проводиться шляхом змішування крові з ОФР в змішувачі зі вбудованим фільтром, виконаному з озоностійкого матеріалу. Схема другого варіанта екстракорпоральної обробки крові показана на фіг. 2. Підготовка матеріалів: перша ємність 1 для суміші 0,6 мл гепарину (5000 МО в мл) в 200 мл ФР 1 флакон. друга ємність 17 для озонування ФР 1-2 флакона об'ємом 500 мл або 1-4 флакона об'ємом 400 мл, 1 стерильний комплект магістралей для проведення процедури складається з: а) магістраль для відбору крові 47 зі приєднаною до неї через трійник 35 магістраллю 48, б) магістраль 24 сполучення змішувача зі вбудованим фільтром 23 з внутрішньовенним катетером 15, в) "довга" стерильна голка 18 для відведення відпрацьованої озоно-кисневої суміші з другої ємності для озонування ФР 17, г) Магістраль 10 з'єднання озонатора другою ємністю для озонованого ФР 17, до складу якої входить коротка голка, що використовується для озонування другої ємкості зі ФР 17 д) два катетери 7 і 15 для внутрішньовенних ін'єкцій (18G (40-80 мл/хв) або 20G (75-120 мл/хв), є) магістраль 20 сполучення другої ємності для ОФР 17 і змішувача зі вбудованим фільтром 23, ж) магістраль 33 сполучення діалізатора 34 і змішувача зі вбудованим фільтром 23, 7 UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 і) магістраль 31 сполучення джерела кисню 13 з верхнім патрубком діалізатора 32, к) магістраль 29 сполучення нижнього патрубка діалізатора 34 і ємності для збору відпрацьованої плазми 5, є) стерильний низькопоточний (low-flux) діалізатор 34 з ефективною 1,2 кв.м. Використовують стерильний шприц об'ємом 2 мл, що заповнений 1,5 мл гепарину (7500ME). Порядок роботи другої установки Зібрати установку як це показано на фіг. 2, магістраль 47 приєднують до нижнього центрального патрубка 49 діалізатора 34, а до верхнього центрального патрубка 50 діалізатора 34 приєднують магістраль 33. До нижнього патрубка 28 діалізатора 34 приєднують магістраль 29 з ємністю для збору відпрацьованої плазми 5. До верхнього патрубка 32 діалізатора 34 приєднують магістраль 31. Р потоку 2, 6, 12, 14, 21, 22, 27, 30 встановлюють в положення "закрито". Магістраль 47 встановлюють в перистальтичний насос 3 згідно з фіг. 2, а магістраль 48 з'єднують з першою ємністю для суміші ФР і гепарину 1. Відкрити Р потоку 2, 22 і за допомогою блока управління 9 включити перистальтичний насос 3, при цьому суміш ФР і гепарину з ємності 1 послідовно заповнює діалізатор 34, магістраль 33 і змішувач зі вбудованим фільтром 23. Досягнувши 3 рідини у змішувачі зі вбудованим фільтром 23 на рівні /4 від об'єму, закрити Р потоку 22, зупинити перистальтичний насос 3 і відкрити Р потоку 2 до появи рідини в магістралі 47. Закрити Р потоку 2, відкрити Р потоку 14, включити перистальтичний насос 3 і заповнити магістраль 24. Продовжувати перекачувати ФР з першої ємності 1 до залишкового рівня рівного 100 мл, зливаючи надлишок рідини в допоміжну ємність (на фіг. 2 не показано). Вимкнути перистальтичний насос 3, закрити Р потоку 6,14. Відкрити Р потоку 12, включити озонатор 11 і почати озонування ФР, що знаходиться в другій ємності 17. Провести венопункцію кубітальної вени однієї з рук пацієнта внутрішньовенним катетером 7 і ввести йому внутрішньовенно 1,5 мл гепарину (7500 MО). Через 10 хвилин від початку озонування ФР провести венопункцію кубітальної вени іншої руки внутрішньовенним катетером 15. Приєднати катетери 7 і 15 до магістралей 47, 24 відповідно, як показано на фіг.2. Включити перистальтичний насос 3 і почати процес забору і реінфузії крові. Після появи крові в магістралі 33 відкрити Р потоку 27 і почати продування киснем зовнішньої частини діалізатора 25. Відкрити Р потоку 21 і почати крапати ОФР з другої ємності 17 до змішувача зі вбудованим фільтром 23. При появі бульбашок повітря в магістралях 33 і у змішувачі зі вбудованим фільтром 23, слід обережно відкрити Р потоку 22 на якийсь час, необхідний для відновлення рівня крові в змішувачі з вбудованим фільтром 23, а потім закрити Р потоку 22. Якщо процедура триває більше години, необхідно зупинити перистальтичний насос 3 і ввести через вільний кінець 22 додаткову порцію гепарину (1 мл, 5000 MО). Тривалість процедури, об'єм ексфузії плазми і швидкість Р потоку ОФР вибирають з наступних міркувань: об'єм плазми, що видаляється, можна розрахувати, виходячи з того що у чоловіків в середньому 41 мл плазми і на 1 кг ваги пацієнта, можливе видалення 33 % плазми. Швидкість забору крові, щоб уникнути згортання у фільтрі, має бути не менше 50 мл/хв. Швидкість плазми залежить від швидкості забору крові, пористості фільтра і гематокриту пацієнта. Цей параметр може коливатися в межах 0,1-0,4 від об'єму перекачуваної крові. Цей параметр має бути визначений експериментально шляхом виміру кількості відокремлюваної плазми при заданій швидкості забору крові. Позначимо цей параметр K. Об'єм ексфузованої плазми за час процедури V(плазми, мл)= 0,33*41(мл/кг)*М(кг). Отже, формула для розрахунку часу процедури Т(хв)= У(плазми, мл) /K*V(крові, мл/хв). При цьому об'єм рідини для перфузії складе V(офр, мл)= 1,35*V(плазми, мл). Швидкість інфузії ОФР складає V(офр, /хв)= V(крові, мл/хв)*K*20. Наприклад, для пацієнта масою 80 кг і експериментально K=0,2 і швидкістю забору крові = 60 мл/хв V(плазми, мл)= 0,33*41*80=1082 мл Т(хв)= 1082/(0,2*60)= 90 хв V(офр, /хв)= 60* 0,2*20=240 крап./хв. По завершенні періоду часу, рівного Т(хв), слід одночасно закрити Р потоку 6, відкрити Р потоку 2 і при працюючому перистальтичному насосі 3 витіснити, залишками ФР з першої ємності 1 кров з діалізатора 34, магістралі 33 і змішувача з вбудованим фільтром 23 у напрямі 8 UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 внутрішньовенного катетера 15. Після завершення процесу повернення крові в кров'яне русло процедура закінчується зняттям внутрішньовенних катетерів 7 і 15. Варіант роботи третьої установки У цьому варіанті кров обробляється озоно-кисневою сумішшю в спеціальному роторноплівковому контакторі (РПК) і проходить додаткову обробку в карбогемофільтрі, заповненому спеціальним гемосорбентом. При необхідності кров може бути заздалегідь оброблена діалізатором для видалення плазми. Схема установки показана на фіг. 3. Підготовка матеріалів: ємність 51 суміші 400 мл реополіглюкіну і 1 мл (5000 MО) гепарину для гемоделюції пацієнта, 1 флакон, ємність 52 з ФР для знепилювання карбогемофільтра 5 флаконів 400 мл або 4 флакони 500 мл з ФР, ємність 53 для карбогемофільтра сумішші 150 мл ФР і 1 мл (5000 MО) гепарину, 1 флакон, ємність 1 для суміші 0,6 мл гепарину (5000 МO в мл) і 200 мл ФР 1 флакон, ємність 54 1 флакон суміші 200 мл ФР і 0,5 мл гепарину для додаткової гепаринізації крові пацієнта, 1 стерильний комплект магістралей для проведення процедури складається з: а) магістраль для відбору крові 47 з приєднаною до неї через трійник 35 магістраллю 48 сполучення з першою ємністю 1 суміші ФР та гепарином, б) магістраль 24 повернення крові з приєднаною магістраллю 55 для додаткової гепаринізації, в) магістраль 41 сполучення РПК 39 через другий перистальтичний насос 36 з карбогемофільтром 4, г) магістраль 42 сполучення діалізатора 34 і РПК 39, д) магістраль 40 сполучення озонатора 11 і РПК 39, є) магістраль 29 сполучення нижнього патрубка діалізатора 34 і ємності для збору відпрацьованої плазми 5, ж) магістраль 56 для промивки і знепилювання карбогемофільтра, 1 стерильний низькопоточний (low-flux) мембранний діалізатор 34 з ефективною 1,2 кв. м, 1 карбогемофільтр(СКН-ІК) 4, 1 стерильний шприц об'ємом 2 мл, що заповнюється 1,5 мл гепарину (7500 MО), 2 катетери 7 і 15 для внутрішньовенних ін'єкцій (18G (40-80 мл/хв) або 20G (75-120 мл/хв)). Порядок роботи третьої установки Підготовчі маніпуляції перед проведенням процедури екстракорпоральної обробки по третьому варіанту (підготовка карбогемофільтра до роботи і складання установки, див. фіг. 3с) займають близько 30 хв. протягом цього часу пацієнт повинен отримати передперфузійну гемодилюцію в об'ємі 400 мл реополіглюкіну з 1 мл гепарину (5000 MО). Для цього провести венопункцію кубітальної вени однієї з рук, встановити катетер 7 і почати струменеве введення розчину з ємності 51. Перед початком роботи відмити карбогемофільтр 34 (див. фіг. 3а) від спирту, яким заповнений підприємством-виробником. Приєднати магістраль 56 до карбогемофільтра 4 і ємності 53 зі стерильним ФР. Причому нижній вихід карбогемофільтра 4 з приєднаною магістраллю 56 встановити в перистальтичний насос 36 згідно зі схемою фіг. 3а, а верхній вихід карбогемофільтра 4 з'єднати з ємністю для збору відпрацьованого ФР 57. Після цього відкрити Р потоку 58, включити перистальтичний насос 36 і почати перекачування ФР через карбогемофільтр 4. Послідовно замінюючи ємності 53 з ФР, перекачати 2000 мл ФР із швидкістю 150 мл/хв. Далі, використовуючи цю ж магістраль 56, зібрати установку по схемі фіг. 3b і провести рециркуляційне знепилювання карбогемофільтра 4 протягом 10 хв із швидкістю 150 мл/хв. Для рециркуляції використовується ємність 52 (суміш 150 мл ФР і 1 мл гепарину). Зібрати установку як це показано на фіг. 3с, при цьому магістраль 47 приєднують до нижнього центрального патрубка 49 діалізатора 34, а до верхнього центрального патрубка 50 діалізатора 34 приєднують магістраль 42. До нижнього патрубка 28 діалізатора 34 приєднують магістраль 29 з ємністю для збору плазми 5. Роторно-плівковий контактор (РПК) 39 встановлюють в патроні 38, який закріплений на валу двигуна 37. РПК 39 магістраллю 42 з діалізатором 34, магістраллю 40 з'єднують з озонатором 11, магістраллю 41 через другий перистальтичний насос 36 з'єднують з карбогемофільтром 4. Верхній патрубок карбогемофільтра 4 з змішувачем зі вбудованим фільтром 23. З'єднати змішувач зі вбудованим фільтром 23 з ємністю 54 за допомогою магістралі 55. Р потоку 2, 6, 45, 46, 44, 43, 12, 14, 22, 21 встановлюють в положення "закрито". Відкрити Р потоку 2, 43, 44, 45, 46 і включити перистальтичний насос 3, послідовно заповнюючи розчином з першої ємності 1 діалізатор 34, магістраль 42 і магістраль 59, забезпечену Р потоку 45 і 46, і далі, заповнюючи РПК 39 до рівня, достатнього для змочування всієї поверхні ємності РПК. 9 UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Після цього, не вимикаючи перистальтичний насос 3, включити перистальтичний насос 36, двигун 37 і заповнити карбогемофільтр 4, а також змішувач з вбудованим фільтром 23. Перекачування суміші з першої ємності 1 в змішувач з вбудованим фільтром 23 триває до припинення появи бульбашок повітря з карбогемофільтра 4 і заповнення змішувача зі вбудованим фільтром 23 на V л від об'єму. Після цього закрити Р потоку 22, відкрити Р потоку 14 і продовжувати перекачування до появи рідини в магістралі 24. Зупинити перистальтичні насоси 3 і 36, двигун 37, закрити Р потоку 2. Відкрити Р потоку 2, 6 і заповнити магістраль 47. Закрити Р потоку 2 і 6. Від'єднати катетер 7, що використовувався для гемодилюції від ємності 51, приєднати його до магістралі 47. Провести венопункцію кубітальної вени іншої руки внутрішньовенним катетером 15. Приєднати катетер 15 до магістралі 24, як показано на фіг. 3с. Включити перистальтичні насоси 3 і 36 та почати процес забору і реінфузії крові. Після появи крові в РПК 39 включити двигун 37, відкрити Р потоку 12 і включити озонатор 11. При появі бульбашок повітря в магістралях 41 і відповідно опусканні рівня крові в змішувачі зі вбудованим фільтром 23, слід обережно відкрити Р потоку 22 на час, необхідний для відновлення рівня крові, потім закрити Р потоку 22. Включити проток розчину з ємності 54 із швидкістю 130 крап./ хв або 6,6 мл/хв для заповнення рівня гепарину в кровоносній системі в перебігу перших 30 хв. Якщо процедура більше години, необхідно зупинити перистальтичний насос 36 і ввести через вільний кінець потоку 22 додаткову порцію гепарину (1 мл, 5000 MO). За час процедури, об'єм ексфузії плазми повинно бути не більше Т(хв)= V(плазми, мл)/K*V(крові, мл/хв) дивися опис варіанта 1. Практично час інфузії плазми та її об'єм можна зменшити, перекривши потік крові через діалізатор 34 і направивши його через обхідну магістраль діалізатора 59. Для цього необхідно закрити Р потоку 43, 44 і відкрити Р потоку 45, 46. Конкретний час інфузії визначається лікарем за медичними показаннями пацієнта. Після закінчення процедури слід ввести внутрішньовенно протамін сульфат з розрахунку 0,5 мг на кожних 100 од. введеного гепарину. Час процедури розраховується аналогічно варіанту 2 і складає: Т(хв)= 0,75*70(мл/кг)*М(кг)/V(мл/хв) для чоловіків і Т(хв)= 0,75*60(мл/кг)*М(кг)/V(мл/хв) для жінок. По завершенні періоду часу, необхідного для інфузії, слід одночасно закрити Р потоку 6, відкрити Р потоку 2 і при працюючих перистальтичних насосах 3 і 36 витіснити, залишками суміші з першої ємності 1 кров з магістралі РПК 39, карбогемофільтра 4 і змішувача зі вбудованим фільтром 23. Кров витісняється у напрямі катетера 15. Після завершення процесу повернення крові в кров'яне русло пацієнта процедура закінчується зняттям внутрішньовенних катетерів 7 і 15. Попередні дані про випробування установки: Випробування установки для лікування вірусних гепатитів проводилося на прикладі одного добровольця, страждаючого хронічним гепатитом D, що приймав раніше курс озонотерапії у вигляді 60 процедур великої аутогемотерапії (АНТ-ОЗ). Пацієнт висловив бажання пройти експериментальний курс, зважаючи на безуспішність лікування методом АНТ-ОЗ в період від 03.10.09 до 16.05.10. Для лікування пацієнта був вибраний варіант методу з використанням першої установки. Вибір цього варіанта представлявся оптимальним, оскільки в даному методі проводиться дія на кров одного - озону, розчиненого у ФР. Дані представлені на графіку (див. фіг. 4). У верхній частині графіка показана кількість копій вірусу в 1 мл крові і доза озону, отриманого під час курсу процедур. Внизу наведено графічне відображення сумарної дози озону отриманого пацієнтом в ході АНТ-ОЗ - червоний трикутник і процедури екстракорпоральної обробки - синій трикутник. Всього проведено два курси озонотерапії з використання першої установки. Під час першого курсу лікування пацієнт отримав 4 процедури, в яких пацієнтові було влито 1,6 л озонованого ФР з дозою озону 6,4 мг, другий курс складав 6 процедур, під час яких пацієнтові було влито 4,8 л ФР дозою озону 19,2 мг. Графік (див. фіг. 4) показує високу ефективність методу лікування за допомогою заявлених установок, яка виражена в сильнішій віруцидній дії, ніж описано в літературі, наприклад метод АНТ-ОЗ, при цьому скорочено число процедур і тривалість курсу лікування. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 55 60 1. Установка для лікування вірусних гепатитів з використанням медичного озону, що містить послідовно сполучені пристрій для забору і повернення крові пацієнта (катетер, ін'єкційна голка), магістралі руху рідини з регуляторами швидкості потоку, перистальтичний насос, джерела озону і медичного кисню, яка відрізняється тим, що додатково забезпечена двома ємностями, першою - для суміші фізіологічного розчина (ФР) і гепарину і другою - ємністю з 10 UA 98092 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 озонованим ФР, змішувачем для змішування крові і озонованого ФР з вбудованим фільтром, а перистальтичний насос забезпечений блоком управління, при цьому до магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з перистальтичним насосом підключена перша ємність для суміші ФР і гепарину, магістраль сполучена із змішувачем з вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові, змішувач з вбудованим фільтром сполучений з другою ємністю з озонованим ФР, яка забезпечена двома голками, короткою - для введення озоно-кисневої суміші, що утворюється з джерел озону і медичного кисню, і довгою, - для з'єднання з деструктором. 2. Установка для лікування вірусних гепатитів з використанням медичного озону, що містить послідовно сполучені пристрій для забору і повернення крові пацієнта (катетер, ін'єкційна голка), перистальтичний насос, магістралі руху рідини з регуляторами швидкості потоку, діалізатор, ємність для збору плазми, джерела озону і медичного кисню, яка відрізняється тим, що додатково забезпечена двома ємностями, першою - для суміші ФР і гепарину, та другою ємністю з озонованим ФР, змішувачем крові і озонованого ФР з вбудованим фільтром, а перистальтичний насос забезпечений блоком управління, при цьому до магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з перистальтичним насосом підключена перша ємність з сумішшю ФР і гепарину, вхід внутрішньої частини діалізатора сполучений з виходом перистальтичного насоса, а його вихід підключений до змішувача з вбудованим фільтром, при цьому верхній вхідний патрубок зовнішньої частини діалізатора приєднаний до джерела кисню, а нижній вихідний патрубок зовнішньої частини діалізатора сполучений з ємністю для збору плазми, а далі до магістралі, сполученої із змішувачем з вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові, при цьому змішувач з вбудованим фільтром також сполучений з другою ємністю з озонованим ФР, яка забезпечена двома голками, короткою - для введення озоно-кисневої суміші, що утворюється з джерел озону і медичного кисню, і довгою - для з'єднання з деструктором. 3. Установка для лікування вірусних гепатитів з використанням медичного озону, що містить послідовно сполучені пристрій для забору і повернення крові пацієнта (катетер, ін'єкційна голка), перистальтичний насос, діалізатор, магістралі руху рідини з регуляторами швидкості потоку, ємкість для збору плазми, джерела озону і медичного кисню, яка відрізняється тим, що додатково забезпечена двома ємностями, першою - для суміші ФР і гепарину, і другою ємністю з ФР, змішувачем крові з вбудованим фільтром, другим перистальтичним насосом, сполученим з блоком управління першого перистальтичного насоса, при цьому до магістралі, що сполучає пристрій для забору крові з першим перистальтичним насосом, підключена перша ємність, нижній центральний патрубок діалізатора сполучений з першим перистальтичним насосом, а його верхній центральний патрубок підключений до роторно-плівкового контактора (РПК), який приводиться в рух двигуном, а нижній патрубок діалізатора сполучений з ємністю для збору плазми, причому РПК сполучений з карбогемофільтром через другий перистальтичний насос, а третій патрубок РПК сполучений з виходом джерела озону, який сполучений з джерелом медичного кисню, при цьому верхній патрубок карбогемофільтра сполучений із змішувачем з вбудованим фільтром і пристроєм для повернення крові пацієнтові, змішувач з вбудованим фільтром також сполучений ємністю з ФР для допоміжної гепаринізації. 11 UA 98092 C2 12 UA 98092 C2 13 UA 98092 C2 Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 14