Спосіб і пристрій для вимірювання і надання інформації про характеристики передачі, а також спосіб і система вимірювання і надання інформації про стан каналу у системі зв’язку з багатоканальним входом/багатокан

Винахід стосується зв'язку, зокрема, вимірювання і звітності з інформацією про стан каналу у системі зв'язку високої якості і ефективності. Сучасні системи безпровідного зв'язку мають працювати через багатошляхові канали, що зазнають завмирання. Однією з таких систем є система паралельного доступу з кодовим ущільненням каналів (ПДКУ), стандартизована Асоціацією зв'язку (стандарт TIA/EIA/IS-95 - "Стандарт сумісності мобільних і базових станцій для широкосмугових стільникових систем двостороннього зв'язку розширеного спектра", включений у цей опис посиланням). Система ПДКУ підтримує голосовий зв'язок і передачу даних між користувачами через наземні канали. Використання ПДКУ у системах паралельного доступу описане у патентах США 4901307 і 5103459, включених у цей опис посиланням. Система стандарту IS-95 може ефективно працювати, використовуючи оцінки параметрів каналу у приймальному вузлі, який використовує ці оцінки для демодуляції прийнятого сигналу. Система IS-95 одержує якісні оцінки каналу, вимагаючи передачі пілот-сигналу від кожної базової станції (БС). Пілотсигнал є повторюваною послідовністю псевдошумового (ПШ) типу, відомою у приймальному вузлі. Корелювання прийнятого пілот-сигналу з його локальним зразком дозволяє приймальному вузлу оцінити комплексну імпульсну характеристику каналу і відповідним чином скоригувати параметри демодулятора. Передача приймальним вузлом до передавального вузла виміряних приймальним вузлом параметрів каналу не є обов'язковою для обвідної IS-95 і параметрів системи. Зростання попиту на безпровідний зв'язок робить бажаним підвищення ефективності і якості роботи таких систем. Однією з таких високоякісних систем є система Багатоканально Входу/Багатоканального Виходу (БВБВ), у якій використовуються кілька передавальних антен для передачі до кількох приймальних антен у каналі розповсюдження. Як і в інших системах, канал розповсюдження системи з БВБВ зазнає шкідливої багатошляховості і інтерференції з боку суміжних антен. Багатошляховість є наслідком надходження переданого сигналу до приймального вузла багатьма шляхами проходження з різними затримками. Коли сигнали надходять багатьма такими шляхами, їх об'єднання може бути руйнівним і тоді виникає "завмирання". Для підвищення якості і спрощення систем з БВБВ інформація про характеристики каналу розповсюдження може бути передана назад до передавального вузла для належного підготування сигналу перед передачею. Таке попереднє підготування сигналу може бути важкою задачею, якщо характери стики каналу розповсюдження змінюються швидко. Ці характеристики можуть змінюватись швидко внаслідок руху приймального вузла або змін довкілля цього вузла. За умов мобільного довкілля для оптимальної роботи необхідно, щоб інформація про такі характеристики каналу, як статистика завмирань і інтерференції, визначалась і швидко передавалась до передавального вузла ще до появи значних змін характеристик каналу. Зростання затримки вимірювань і передачі знижує корисність інформації про характери стики каналу. Існує потребу у ефективних способах швидкого визначення характеристик каналу. Об'єктом винаходу є спосіб і пристрій для вимірювання і надання інформації про стан каналу у системі зв'язку високих ефективності і якості, який включає операції: генерування сукупності пілот-символів, передачі цих пілот-символів між передавальним вузлом, який має щонайменше одну передавальну антену, і сукупністю приймальних вузлів, кожний з яких має щонайменше одну приймальну антену, у каналі розповсюдження, який включає сукупність субканалів між передавальним вузлом і цією сукупністю приймальних вузлів, прийому щонайменше одного з сукупності пілот-символів у кожному з сукупності приймальних вузлів, визначення набору характеристик передачі для щонайменше одного з сукупності субканалів, причому операція визначення набору характеристик передачі включає використання щонайменше одного з сукупності пілот-символів, прийнятих у кожному з сукупності приймальних вузлів, надсилання від кожного з сукупності приймальних вузлів до передавального вузла інформаційного сигналу, який несе набір характеристик передачі для щонайменше одного з сукупності субканалів, і оптимізації параметрів передачі у передавальному вузлі, базуючись на цьому інформаційному сигналі. У одному з варіантів пілотні символи передаються у сукупності груп роз'єднаних субканалів ОМЧР (ортогональне мультиплексування з частотним розділенням). Коли пілотні символи передаються у таких роз'єднаних субканалах, характеристики каналу розповсюдження можуть бути визначені через групу К субканалів, що несуть пілотні символи, причому К є меншим за кількість субканалів ОМЧР у системі. Крім передачі пілотних символів у роз'єднаних субканалах, система може передавати часову пілотну послідовність, яка може бути використана для визначення характеристик каналу розповсюдження. Разом з генеруванням і передачею пілотних символів один з варіантів винаходу передбачає компресію інформації, необхідної для реконструкції характеристик каналу розповсюдження. Особливості, об'єкти і переваги винаходу можна краще уяснити з наведеного далі детального опису з посиланнями на креслення, у яких: Фіг.1А - схема системи зв'язку з БВБВ, Фіг.1В - схема системи зв'язку з БВБВ, базованої на ОМЧР з передачею інформації про стан каналу через зворотний зв'язок, Фіг.1С - схема структури типового пілот-сигналу ОМЧР, який може бути використаний для оцінювання інформації про стан каналу, Фіг.2 - графічна ілюстрація прикладу передачі передавальною антеною передавального вузла, Фіг.3 - блок-схема процесора даних і модулятора системи зв'язку Фіг.1А, Фіг.4А, 4В - блок-схеми двох версій процесора даних каналу, який може бути використаний для обробки одного такого потоку даних каналу, як керування, широкомовлення, голосові або інформаційні дані, Фіг.5А-5С - блок-схеми вузлів обробки, які можуть використані для генерування сигналу передачі Фіг.2, Фіг.6 - блок-схема приймального вузла з кількома приймальними антенами, який може бути використаний для прийому одного або більше потоків даних каналу, і Фіг.7 - графік спектральної щільності, яка відповідає деяким робочим режимам системи зв'язку згідно з одним з втілень. Фіг.1А містить схему системи 100 зв'язку з БВБВ, придатної для застосування деяких втілень винаходу. Система 100 працює з використанням комбінації антени, частоти і часової диверсифікації для підвищення спектральної ефективності, поліпшення обслуговування і підвищення гнучкості. Підвищення спектральної ефективності означає здатність передавати більше біт/с на Гц, коли це можливо, для кращого використання наявної смуги частот. Спосіб одержання вищої спектральної ефективності розглядається далі. Поліпшення обслуговування може бути оцінене через зниження частоти появи бітових помилок (ЧБП) або частоти кадрових помилок (ЧКП) при даному відношенні "носій/шум плюс інтерференція" (Н/І). Підвищена гнучкість характеризується здатністю задовольнити багатьох користувачів, що висувають різні, звичайно несумісні вимоги. Ці задачі можуть бути вирішені, частково, шляхом застосування багатоносійної модуляції, мультиплексування з розділенням часу (МРЧ), багатьох передавальних і/або приймальних антен тощо. Далі розглядаються особливості, переваги і варіанти винаходу. Система 100 (Фіг.1А) зв'язку включає першу підсистему 110, яка має зв'язок з другою підсистемою 120. Система 110 включає (передавальний) процесор 112 даних, який (1) приймає генеровані дані, (2) обробляє дані для забезпечення антенної, частотної або часової диверсифікації і (3) формує оброблені модуляційні символи для модуляторів 114a-114t. Кожний модулятор виконує подальшу обробку модуляційних символів і генерує модульований радіочастотний (РЧ) сигнал, придатний для передачі відповідними антенами 116а 116t до системи 120 через канали 118 зв'язку. Система 120 включає кілька приймальних антен 122а-122r, які приймають передані сигнали і спрямовують їх до відповідних демодуляторів 124а-124r. Кожна приймальна антена 122 може приймати сигнали від однієї або кількох передавальних антен 116 залежно від ряду таких факторів, як, наприклад, робочий режим системи 110, спрямованість передавальних і приймальних антен, характеристики каналів зв'язку та ін. Кожний демодулятор 124 демодулює відповідний прийнятий сигнал згідно з схемою демодуляції, комплементарною до схеми модуляції, використаної у передавачі. Демодульовані символи від демодуляторів 124а-124r надходять до (приймального) процесора 126 даних, який виконує подальшу обробку символів для одержання вихідних даних. Обробка даних у передавальному і приймальному вузлах розглядається далі. На Фіг.1А наведено лише передачу у прямому каналі від системи 110 до системи 120. Така схема може бути використана для широкомовної передачі даних і інших застосувань односторонньої передачі інформації. У системі двостороннього зв'язку забезпечується зворотний канал зв'язку від системи 120 до системи 110 (не показаний для спрощення). У системі двостороннього зв'язку кожна з систем 110, 120 може працювати як передавальний вузол або приймальний вузол, або обидва одночасно, залежно від того, чи приймаються або передаються дані цим вузлом. Система 100 показана (для спрощення) як така, що включає лише один передавальний вузол (тобто систему 110) і один приймальний вузол (тобто систему 120). Кожний передавальний вузол має кілька передавальних антен, а кожний приймальний вузол має кілька приймальних антен. Згідно з винаходом, система зв'язку може мати будь-яку кількість передавальних і приймальних вузлів. Кожний передавальний вузол може мати одну або кілька передавальних антен, а кожний приймальний вузол - кілька приймальних антен. Наприклад, система зв'язку може включати центральну систему (подібну до БС у системі ПДКУ IS-95), яка має кілька антен, що передають дані до і приймають їх від кількох віддалених систем (тобто абонентських пристроїв, подібних до віддалених станцій системи ПДКУ), деякі з яких можуть мати одну антену, а інші декілька антен. У цьому документі антена розглядається як сукупність одного або кількох антенних елементів, розподілених просторово. Ці елементи можуть бути фізично розташовані в одному місці або розподілені по кількох місцях. Антенні елементи, розташовані у одному місці, можуть працювати як антенна решітка (як, наприклад, у БС ПДКУ). Антенна мережа складається з ряду антенних решіток або фізично розділених елементів (наприклад, кількох БС ПДКУ). Антенна решітка або антена мережа можуть бути сконструйовані з наданням здатності передавати до трьох променів у трьох різних секторах зони обслуговування від однієї антенної решітки. Ці три промені можна вважати трьома передачами від трьох антен. Згідно з винаходом, система зв'язку може бути пристосована для забезпечення багатокористувацької схеми з паралельним доступом, здатної обслуговувати абонентські пристрої, що мають різні вимоги і функції. Така схема забезпечує повне спільне використання системою робочої смуги частот W (наприклад, 1,2288МГц) для забезпечення різних типів обслуговування, з дуже різними вимогами до швидкості передачі даних, затримок і якості обслуговування. Прикладами таких різних типів обслуговування можуть бути обслуговування голосу і обслуговування даних. Голосове обслуговування характеризується низькою швидкістю передачі (наприклад, 8-32кбіт/с), малою затримкою обробки (наприклад, 3-100-мілісекундна повна затримка у одному напрямку) і тривалим безперервним використанням каналу зв'язку. Вимога малої затримки до голосового обслуговування звичайно потребує використання незначної частини ресурсів системи протягом сеансу зв'язку. На відміну від цього обслуговування даних виконується "серіями" сигналів, якими у випадкові моменти передаються різні кількості даних. Кількість даних може значно варіюватись від серії до серії і від користувача до користувача. Для підвищення ефективності системі зв'язку згідно з винаходом може бути надана здатність призначати частину наявних ресурсів для голосового обслуговування, а решту - для обслуговування даних. Частина наявних ресурсів системи може бути призначена для окремого обслуговування або окремих типів обслуговування даних. Розподіл швидкостей передачі, доступних для кожного користувацького пристрою може змінюватись у широких межах між певними мінімальним і максимальним миттєвими значеннями (наприклад, від 200кбіт/с до більш, як 20Мбіт/с). Швидкість передачі кожного абонентського пристрою у кожний момент може залежати від кількох факторів, наприклад, наявної потужності для передачі, якості каналу зв'язку (тобто, Н/І), схеми кодування та ін. Вимоги до швидкості передачі кожного абонентського пристрою також можуть змінюватись від мінімального значення (наприклад, 8кбіт/с для голосового сеансу зв'язку) до максимально можливого пікового миттєвого значення (наприклад, 20Мбіт/с для серій даних). Співвідношення голосового навантаження і навантаження даними є випадковою змінною, що змінюється з часом. Для надання ефективного одночасного обслуговування обох типів у системі, згідно з одним з варіантів винаходу, передбачено здатність динамічно призначати наявні ресурси, базуючись на цих навантаженнях. Схема динамічного призначення ресурсів розглядається далі. Іншу таку схему описано у вже згаданій заявці 08/963386. Згідно з винаходом, система зв'язку має описані вище особливості і переваги і може підтримувати різні типи обслуговування згідно з різними вимогами. Такі якості системи досягаються використанням антенної, частотної або часової диверсифікації, або їх комбінації. Кожна з цих диверсифікацій може бути незалежною і обиратись динамічно. Антенна диверсифікація полягає у передачі і/або прийомі даних через кілька антен, частотна диверсифікація полягає у передачі даних у кількох підсмугах частот, а часова диверсифікація полягає у передачі даних у кількох періодах часу. Ці типи диверсифікації можуть включати субкатегорії, наприклад, диверсифікацією передачі є використання кількох передавальних антен, а диверсифікація прийому може включати використання кількох приймальних антен, що підвищує надійність каналу зв'язку. Прострова диверсифікація полягає у використанні багатьох приймальних і передавальних антен для підвищення надійності і/або інформаційної здатності каналу зв'язку. Передавальна і приймальна диверсифікації можуть бути застосовані разом для підвищення надійності каналу без підвищення його інформаційної здатності. В об'єм винаходу входять різні комбінації антенної, частотної і часової диверсифікацій. Частотна диверсифікація забезпечується застосуванням схеми багатоносійної модуляції, наприклад, ОМЧР, яке дозволяє передавати дані у різних підсмугах робочої смуги частот. Часова диверсифікація забезпечується передачею даних у різні моменти, що легко реалізувати, використовуючи МРЧ. Згідно з одним з варіантів винаходу, антенна диверсифікація забезпечується використанням кількох (ΝT) передавальних антен у передавальному вузлі і кількох (NR) приймальних антен у приймальному вузлі, або кількох антен як у приймальному, так і передавальному вузлах. У наземних системах зв'язку (наприклад, стільникових, широкомовних, MMDS та ін.) модульований РЧ сигнал від передавального вузла може досягати приймального вузла кількома шляхами проходження. Характеристики цих шляхів звичайно змінюються з часом залежно від багатьох факторів. Якщо використовується одна приймальна або передавальна антена і шляхи проходження між передавальною і приймальною антенами є незалежними (тобто без кореляції), що звичайно до певної міри має місце, то імовірність безпомилкового прийому переданого сигналу зростає з збільшенням кількості антен. Взагалі збільшення кількості передавальних і приймальних антен збільшує диверсифікацію і поліпшує якість роботи. Динамічна антенна диверсифікація забезпечується згідно з характеристиками каналу зв'язку, і використовується для досягнення бажаної якості обслуговування. Наприклад, більша антенна диверсифікація забезпечується для деяких типів зв'язку (наприклад, сигнального), деяких типів обслуговування (наприклад, голосового), для одержання певних характеристик каналу зв'язку (наприклад, низького Н/І) або інших умов. Антенна диверсифікація включає диверсифікацію передачі і диверсифікацію прийому. Для одержання диверсифікації передачі дані передаються кількома передавальними антенами. Для одержання бажаної диверсифікації дані, що передаються передавальними антенами, піддаються додатковій обробці. Наприклад, дані, що передаються різними передавальними антенами, можуть бути затримані або переупорядковані у часі, або піддані кодуванню і переміжуванню окремо для кожної передавальної антени. Разом з різними передавальними антенами можуть бути застосовані частотна і часова диверсифікації. Диверсифікація прийому забезпечується прийомом модульованих сигналів кількома приймальними антенами, причому диверсифікація забезпечується прийомом сигналів, що надійшли різними шляхами проходження. Згідно з іншим варіантом винаходу, частотна диверсифікація досягається використанням схеми багатоносійної модуляції, наприклад, ОМЧР. Для модуляції типу ОМЧР весь канал передачі розділяється на кілька (L) паралельних субканалів, через які передаються однакові або різні дані. Повний канал передачі займає повну робочу смугу W, а кожний з субканалів займає підсмугу W/L, центровану на іншій частоті. Кожний субканал має смугу, яка є частиною повної робочої смуги. Кожний з субканалів можна розглядати як незалежний канал передачі даних, який може бути асоційований з певною (і, можливо, унікальною) схемою обробки, кодування і модуляції, як це описано нижче. Дані можуть бути розділені і передані через будь-яку визначену групу з двох або більше підсмуг для одержання частотної диверсифікації. Наприклад, передача до певного абонентського пристрою може відбуватись через субканал 1 у часовій щілині 1, через субканал 2 у часовій щілині 2, через субканал 3 у часовій щілині 3 і т. д. У іншому прикладі передача до певного абонентського пристрою може відбуватись через субканали 1, 2 у часовій щілині 1 (наприклад, з передачею однакових даних у обох каналах, субканали 4, 6 у часовій щілині 2, субканал 2 у часовій щілині 3 і т. д. Передача даних через різні субканали у різні часи може поліпшити роботу системи зв'язку, яка зазнає частотно-селективного завмирання і спотворення каналу. Інші переваги модуляції типу ОМЧР розглядаються нижче. Згідно з варіантом винаходу, часова диверсифікація досягається передачею даних у різні часи, чого найлегше досягти використанням МРЧ. Для обслуговування даних (і, можливо, голосу) передача даних виконується у часових щілинах, які можуть бути обрані такими, що мають стійкість до залежної від часу деградації каналу зв'язку. Часової диверсифікації можна також досягти переміжуванням. Наприклад, передача до певного абонентського пристрою може відбуватись у часових щілинах 1-x або у підгрупі цих можливих часових щілин 1-x (наприклад, у щілинах 1, 5, 8 і т. д). Кількість даних, що передаються у кожній часовій щілині, може бути змінною або фіксованою. Передача у багатьох часових щілинах підвищує імовірність безпомилкового прийому внаслідок, наприклад, імпульсних шумів і інтерференції. Комбінування антенної, частотної і часової диверсифікацій, згідно з винаходом, забезпечує надійну роботу системи зв'язку. Антенна, частотна і/або часова диверсифікація підвищують імовірність безпомилкового прийому щонайменше частини переданих даних, які можуть далі бути використані (наприклад, через декодування) для корекції деяких помилок, що можуть з'явитись у інших передачах. Комбінування антенної, частотної і часової диверсифікацій також дозволяє системі зв'язку одночасно надавати обслуговування різних типів з різними швидкостями передачі, затримками на обробку і згідно з різними вимогами до якості обслуговування. Система зв'язку згідно з винаходом може бути побудована для роботи у різних режимах зв'язку з використанням для кожного режиму антенної, частотної або часової диверсифікацій, або їх комбінації. Режими зв'язку включають, наприклад, режим диверсифікованого зв'язку і режим з БВБВ. Така система зв'язку підтримує також різні комбінації режиму диверсифікованого зв'язку і режиму з БВБВ. Винахід припускає і включає в свій об'єм застосування інших режимів зв'язку. Режим диверсифікованого зв'язку використовує диверсифікацію передачі і/або прийому, частотну або часову диверсифікацію, або їх комбінацію і звичайно використовується для підвищення надійності каналу зв'язку. У одному з втілень режиму диверсифікованого зв'язку передавальний вузол обирає схеми модуляції і кодування (тобто конфігурацію) з скінченого набору можливих конфігурацій, відомих у приймальних вузлах. Наприклад, кожний надлишковий і спільний канал може бути пов'язаний з певною конфігурацією, відомою в усіх приймальних вузлах. При використанні режиму диверсифікованого зв'язку для певного користувача (наприклад, для передачі голосу або даних) режим і/або конфігурація можуть бути відомими a priori (наприклад, з попереднього режиму) або узгоджуватись (наприклад, через спільний канал) приймальним вузлом. У режимі диверсифікованого зв'язку дані передаються у одному або кількох субканалах, однією або кількома антенами в одному або кількох періодах часу. При спільному застосуванні режиму диверсифікованого зв'язку, який називають "чистим" режимом диверсифікованого зв'язку, дані передаються всіма наявними передавальними антенами до приймального вузла-адресата. Чистий режим диверсифікованого зв'язку може бути використаний у випадках, коли вимоги до швидкості передачі є низькими або коли є низьким Н/І, або у обох випадках. Режим зв'язку з БВБВ використовує антенну диверсифікацію на обох кінцях каналу зв'язку і звичайно використовується для підвищення надійності і інформаційної здатності каналу. Режим зв'язку з БВБВ може також використовувати частотну і/або часову диверсифікацію у комбінації з антенною диверсифікацією. Режим зв'язку з БВБВ, який можна назвати режимом просторового зв'язку, використовує один або більше режимів обробки, описаних нижче. Режим диверсифікованого зв'язку звичайно забезпечує нижчу спектральну ефективність, ніж режим з БВБВ, особливо при високих значеннях Н/І. Однак, при низьких і середніх Н/l режим диверсифікованого зв'язку забезпечує приблизно таку ж ефективність і є більш простим. Взагалі режим зв'язку з БВБВ забезпечує більшу спектральну ефективність, коли використовується при середніх і високих значеннях Н/І, і, отже,його доцільно використовувати коли вимоги до швидкості передачі є помірними або високими. Система зв'язку може бути побудована, щоб одночасно підтримувати режим диверсифікованого зв'язку і режим БВБВ. Режими зв'язку можуть застосовуватись у багато способів і для підвищення гнучкості можуть застосовуватись для кожного субканалу незалежно. Режим зв'язку з БВБВ звичайно застосовується для певних користувачів. Однак, кожний режим зв'язку може застосовуватись незалежно для кожного субканалу у підгрупі субканалів, в усіх субканалах або на основі іншого групування. Наприклад, режим зв'язку з БВБВ може застосовуватись для певного користувача (наприклад, користувача даних) і одночасно режим диверсифікованого зв'язку може бути застосований для іншого користувача (наприклад, голосового) у іншому субканалі. Режим диверсифікованого зв'язку може бути застосований, наприклад, для субканалів з великими втратами на шляху проходження. Система зв'язку згідно з винаходом може бути побудована для підтримки багатьох режимів обробки. Коли передавальний вузол одержує інформацію, що вказує умови (тобто "стан") каналу зв'язку, він може виконати додаткову обробку для подальшого поліпшення роботи і підвищення ефективності. До передавального вузла може бути надіслана повна або часткова інформація про стан каналу (ІСК). Повна ІСК включає достатні дані про шлях розповсюдження (тобто амплітуду і фазу) між всіма парами передавальних і приймальних антен для кожного субканалу. Повна ІСК включає також Н/І кожного субканалу і може бути репрезентована у вигляді матриці комплексних значень коефіцієнта передачі, якими описується стан каналу проходження від передавальних до приймальних антен, як це описано нижче. Часткова ІСК може, наприклад, включати Н/І cубканалу. Маючи повну або часткову ІСК, передавальний вузол піддає дані попередній обробці перед передачею до приймального вузла. Передавальний вузол може піддавати попередній обробці сигнали, що надсилаються до передавальних антен у спосіб, придатний для певного приймального вузла (наприклад, виконувати попередню обробку для кожного cубканалу, призначеного цьому приймальному вузлу). Якщо канал не зазнав значних змін з часу його вимірювань приймальним вузлом і надіслання даних до передавального вузла для використання у попередній обробці, приймальний вузол-адресат може демодулювати передані дані. У цьому варіанті дані БВБВ, базовані на повній ІСК, можуть бути демодульовані лише приймальним вузлом, якому відповідає ІСК, використана у попередній обробці переданих сигналів. У режимах обробки з частковою ІСК або без ІСК передавальний вузол може використовувати спільну схему модуляції і кодування (наприклад, для всіх передач у каналі даних), яка може бути потім використана (теоретично) для демодуляції у всіх приймальних пристроях. У режимі обробки з частковою ІСК один приймальний вузол може визначати Н/І, і тоді модуляція для всіх антен обирається відповідно до цього приймального вузла (наприклад, для надійної передачі). Інші приймальні вузли можуть зробити спробу демодулювати передані дані, і, якщо вони мають задовільне Н/І, успішно прийняти їх. Спільний (наприклад, широкомовний) канал може працювати у режимі без ІСК. Вважатимемо, наприклад, режим зв'язку з БВБВ застосовано до потоку даних каналу, переданого у певному субканалі чотирма передавальними антенами. Цей потік демультиплексується у 4 субпотоки даних, по одному для кожної передавальної антени. Кожний субпотік даних модулюється згідно з певною схемою модуляції (наприклад, з багаторівневою фазовою модуляцією або квадратурно-амплітудною модуляцією), обраною, базуючись на ІСК для цієї підсмуги і для цієї передавальної антени. Отже, для цих чотирьох субпотоків даних генеруються 4 модуляційні субпотоки, кожний з яких включає потік модуляційних символів. Ці чотири модуляційні субпотоки піддаються попередній обробці з використанням матриці власних векторів (рівняння 1) для одержання чотирьох потоків попередньо оброблених модуляційних символів, які відповідним чином надходять до чотирьох об'єднувачів чотирьох передавальних антен. Кожний об'єднувач комбінує прийняті попередньо оброблені модуляційні символи з модуляційними символами для інших субканалів для формування векторного потоку модуляційних символів відповідної передавальної антени. Обробка з повною ІСК звичайно використовується з режимом БВБВ при передачі паралельних потоків даних до користувача у кожному з власних режимів кожного з призначених субканалів. Подібна обробка з повною ІСК може виконуватись, якщо передача відбувається лише у підгрупі наявних власних режимів у кожному з призначених субканалів (наприклад, для спрямовування потоку). Внаслідок високої вартості обробки з повною ІСК (зумовленою, наприклад, складністю передавача і приймальних вузлів, необхідності передавати велику додаткову кількість даних ІСК від приймального вузла до передавального тощо) така обробка застосовується в режимі зв'язку з БВБВ у окремих випадках, коли виникає потреба у підвищення якості і ефективності роботи. Якщо повна ІСК є недоступною, можна одержати часткову ІСК щодо шляху проходження і використати її для попередньої обробки даних перед передачею. Наприклад, можуть бути доступними Н/І кожного з субканалів, які можуть бути використані для керування передачею від різних передавальних антен для досягнення бажаного рівня якості у субканалах і підвищення інформаційної здатності системи. У цьому документі режимами обробки, базованими на повній ІСК, є режими обробки з використанням повної ІСК, а режимами обробки, базованими на частковій ІСК, є режими з використанням часткової ІСК. Наприклад, режими обробки, базовані на повній ІСК, включають режим БВБВ з повною ІСК з використанням обробки, базованої на повній ІСК у режимі зв'язку з БВБВ, а режими обробки, базовані на частковій ІСК, включають режим БВБВ з частковою ІСК з використанням обробки, базованої на частковій ІСК, у режимі зв'язку з БВБВ. У випадках, коли обробка з повною або частковою ІСК використовується у передавальному вузлі для попередньої обробки даних з використанням наявної інформації про стан каналу (наприклад, власних режимів або Н/І), необхідно мати зворотний зв'язок від приймального вузла, на що витрачається частина інформаційної здатності зворотного каналу. Отже, режими, базовані на повній або частковій ІСК, потребують витрат, що залежать від вибору режиму обробки. Режим обробки, базований на частковій ІСК, вимагає меншого додаткового інформаційного навантаження і у деяких випадках може бути більш ефективним. Режим обробки без ІСК не потребує додаткових ресурсів і за деяких умов може бути більш ефективним, ніж режим обробки, базований на частковій або повній ІСК. Фіг.2 містить діаграму, що ілюструє щонайменше деякі особливості системи зв'язку згідно з винаходом, а саме, приклад передачі даних від NT передавальних антен передавального вузла. На горизонтальній осі відкладено час, на вертикальній - частоту. У цьому прикладі канал передачі включає 16 субканалів і використовується для передачі послідовності символів ОМЧР, кожний з яких покриває всі 16 субканалів (один з таких символів ОМЧР, показаний у верхній частині Фіг.2). Показана також структура МРЧ, у якій передача даних розділена на часові щілини тривалістю, наприклад, що відповідає довжині одного модуляційного символу (тобто кожний модуляційний символ є інтервалом МРЧ). Наявні субканали можуть бути використані для передачі сигналів, голосу, інформаційних даних тощо. У цьому прикладі модуляційний символ у часовій щілині 1 відповідає пілотним даним, які періодично передаються, щоб допомогти приймальному пристрою синхронізуватись і виконати оцінювання каналу. Об'єм винаходу включає також інші способи розподілення пілотних даних у часі і за частотою. Може виявитись доцільним використання певної схеми модуляції у пілотному інтервалі, якщо використовуються всі субканали (наприклад, ПШ код з тривалістю елемента приблизно 1/W). Передача пілотного модуляційного символу звичайно виконується з певною кадровою швидкістю, яка звичайно має бути достатньою для стеження за змінами у каналі зв'язку Часові щілини, не використані для передачі пілота, можуть бути використані для передачі різних типів даних. Наприклад, субканали 1, 2 можуть бути резервовані для передачі контрольної і широкомовної інформації до приймальних вузлів. Дані цих каналів звичайно адресовані до всіх приймальних пристроїв. Однак, деякі повідомлення каналу контролю можуть бути адресовані до певного користувача і відповідним чином кодовані. Голосові і інформаційні дані можуть передаватись у решті субканалів. Наприклад, субканал 3 у часових щілинах 2-9 використовується для голосового сеансу 1 зв'язку, субканал 4 у часових щілинах 2-9 - для голосового сеансу 2, субканал 5 у часових щілинах 5-9 - для голосового сеансу 3 і субканал 6 у часових щілинах 7-9 - для голосового сеансу 4. Решта наявних субканалів може бути використана для передачі інформаційних даних. Наприклад, для передачі даних 1 використовуються субканали 5-16 у часовій щілині 2 і субканали 7-16 у часовій щілині 7, для передачі даних 2 використовуються субканали 5-16 у часових щілинах 3, 4 і субканали 6-16 у часовій щілині 5, для передачі даних 3 використовуються субканали 6-16 у часовій щілині 6, для передачі даних 4 використовуються субканали 7-16 у часовій щілині 8, для передачі даних 5 використовуються субканали 711 у часовій щілині 9 і для передачі даних 6 використовуються субканали 12-16 у часовій щілині 9. Передача даних 1-6 може відповідати передачам інформаційних даних до одного або кількох приймальних вузлів. Система зв'язку згідно з винаходом гнучко підтримує передачу інформаційних даних. Передача окремих даних (наприклад, даних 2) може здійснюватись через кілька субканалів і/або у кількох часових щілинах, а множинна передача даних (наприклад, даних 5, 6) може здійснюватись у одній часовій щілині. Передача даних (наприклад, даних 1) може відбуватись у небезперервній послідовності часових щілин. Система також може бути пристосована для множинної передачі даних у одному субканалі. Наприклад, голосові дані можуть бути мультиплексовані з інформаційними даними і передані в одному субканалі. Мультиплексування передач даних потенційно може змінюватись від символу ОМЧР до символу. Крім того, режим зв'язку може бути різним для різних користувачів (наприклад, для різних сеансів зв'язку, голосових або інформаційних). Наприклад, голосові користувачі можуть використовувати диверсифікаційний режим зв'язку, а користувачі передачі даних режими зв'язку з БВБВ. Ця концепція може бути розширена на субканальний рівень. Наприклад, користувач даних може використовувати режим БВБВ у субканалах, що мають задовільне Н/І, і диверсифікаційний режим у решті субканалів. Антенної, частотної і часової диверсифікації можна досягти, відповідно, передачею даних кількома антенами, у багатьох субканалах у різних підсмугах і у багатьох часових щілинах. Наприклад, антенної диверсифікації для певної передачі (наприклад, голосового сеансу зв'язку 1) можна досягти, передаючи (голосові) дані у певному субканалі (наприклад, субканалі 1) через дві або більше антен. Частотної диверсифікації для певної передачі (наприклад, голосового сеансу зв'язку 1) можна досягти, передаючи дані у двох або більше субканалах у різних підсмугах частот (наприклад, у субканалах 1, 2). Комбінацію антенної і частотної диверсифікації можна одержати, передаючи дані через дві або більше антен у двох або більше субканалах. Часової диверсифікації можна досягти передачею даних у багатьох часових щілинах. Наприклад, передача даних 1 у часовій щілині 7 є частиною (новою або повторенням) передачі даних 1 у часовій щілині 2. Для одержання бажаної диверсифікації однакові або різні дані можна передавати через кілька антен і/або у багатьох підсмугах. Наприклад, дані можуть передаватись: (1) у одному субканалі через одну антену, (2) у одному субканалі (наприклад, субканалі 1) через кілька антен, (3) у одному субканалі через всі ΝT антен, (4) у кількох субканалах (наприклад, у субканалах 1, 2) через одну антену, (5) у кількох субканалах через кілька антен, (6) у кількох субканалах через всі ΝT антен і (7) у кількох субканалах через групу антен (наприклад, у субканалі 1 через антени 1, 2 у одній часовій щілині, у субканалах 1, 2 через антену 2 і т. д.). Отже, для одержання антенної і частотної диверсифікації можна використовувати будь-які комбінації субканалів і антен. Згідно з деякими втіленнями винаходу, які забезпечують найвищу гнучкість і високі надійність і ефективність, кожний субканал у кожній часовій щілині для кожної антени може розглядатись як незалежна одиниця передачі (тобто модуляційний символ), яку можна використовувати для передачі даних будь-якого типу, наприклад, пілотних, сигнальних, широкомовних, голосових, інформаційних тощо або їх комбінацій (наприклад, мультиплексованих голосових і інформаційних даних). У таких втіленнях голосовому сеансу зв'язку можуть динамічно призначатись різні субканали. Гнучкості, якості і ефективності можна, крім того, досягти незалежністю модуляційних символів, як це описано нижче. Наприклад, кожний модуляційний символ можна генерувати згідно з схемою модуляції (наприклад, з багаторівневою фазовою або квадратурно-амплітудною модуляцією тощо), яка забезпечує найкраще використання ресурсу у даний момент і на даній частоті. Для спрощення схеми і застосування передавальних і приймальних вузлів можуть бути введені певні обмеження. Наприклад, голосовому сеансу зв'язку може бути призначений певний субканал на всю тривалість сеансу або до перепризначення субканалу. Крім того, сигнальним і/або широкомовним даним можуть бути призначені певні субканали (наприклад, субканал 1 для контрольних даних і субканал 2 для широкомовлення), завдяки чому приймальні вузли заздалегідь знають, які субканали демодулювати для одержання даних. Крім того, кожний канал передачі даних або субканал може бути обмежений у використанні схем модуляції такими схемами, як, наприклад, багаторівнева фазова або квадратурно-амплітудна модуляція, протягом передачі або до моменту призначення нової схеми модуляції. Наприклад (Фіг.2), для голосового сеансу зв'язку 1 у субканалі 3 може використовуватись квадратурно-фазова модуляція, для сеансу зв'язку 2 у субканалі 4 - 16-квадратурно-амплітудна модуляція, для передачі даних 1 у часовій щілині 2 - 8квадратурно-амплітудна модуляція, для передачі даних 2 у часових щілинах 3-5 - 16-квадратурноамплітудна модуляція і т. д. Використання МРЧ дає більшу гнучкість при передачі голосових і інформаційних даних і припускає різні призначення ресурсів. Наприклад, користувачу може бути призначений один субканал для кожної часової щілини або, що є еквівалентним, 4 субканали для кожної четвертої часової щілини тощо. МРЧ дозволяє для кращої ефективності агрегувати дані і передавати їх у призначених часових щілинах. Якщо у передавачі має місце голосова активність, то в інтервалах, коли голос не передається, передавач може призначати цей субканал іншим користувачам, підвищуючи цим ефективність використання субканалів. Якщо відсутні дані для передачі у періодах голосової пасивності, передавач може знижувати (або вимикати) потужність передачі у цьому субканалі, знижуючи цим рівень перешкод для інших користувачів системи, які користуються цим субканалом у іншій комірці мережі. Такий режим передачі може бути поширений на спеціальні, контрольні, інформаційні і інші канали. Призначення незначної частини наявних ресурсів протягом безперервного періоду часу звичайно знижує затримки і може застосовуватись під час чутливого до затримок обслуговування, наприклад, голосового. Передача з застосуванням МРЧ забезпечує вищу ефективність, але може створити додаткові затримки. Система зв'язку згідно з винаходом може призначати ресурси, щоб задовольнити вимоги користувача і досягти високої ефективності і якості. Вимірювання і звітність з ІСК у системі з БВБВ Складність систем з кількома передавальними і кількома приймальними антенами і дисперсійні явища в антенах роблять бажаною модуляцію типу ОМЧР, яка ефективно забезпечує декомпозицію каналу у сукупність вузькосмугових каналів (субканалів) без взаємної інтерференції. Якщо сигнал ОМЧР має належну структуру, то, будучи переданий у одному субканалі, він зазнає "плоского завмирання", тобто характеристика каналу залишається суттєво постійною у його смузі частот. ІСК включає достатню інформацію про шлях проходження (тобто амплітуду і фазу) ) між всіма парами передавальних і приймальних антен для кожного субканалу. ІСК включає також дані про відповідні рівні перешкод і шумів (Н/І) кожного субканалу і може бути репрезентована у вигляді матриці комплексних значень коефіцієнта передачі, якими описується стан каналу проходження від передавальних до приймальних антен, як це описано нижче. Часткова ІСК може, наприклад, включати Н/І субканалу. Маючи ІСК, передавальний вузол піддає дані попередній обробці перед передачею до приймального вузла. Далі наведено короткий опис обробки ІСК. Якщо передавальний вузол має ІСК, простим рішенням € декомпозиція каналу БВБВ у сукупність незалежних каналів. Маючи у передавачі передаточну функцію каналу, можна використати ліві власні вектори для передачі різних потоків даних. Модуляційна абетка для кожного власного вектора визначається наявним Н/l цього режиму через власні значення. Якщо Η є матрицею NRxΝT, яка визначає характеристики каналу для ΝT елементів передавальної антени, NR елементи приймальної антени у даний момент, а x - вектор ΝT входів для каналу, то прийнятий сигнал визначається співвідношенням у=Нх+n, де n - NR-вектор, що репрезентує шум з інтерференцією. Розклад на власні вектори ермітової матриці, утвореної добутком матриці каналу і її спряженої транспонованої матриці дає: Η*H=Ε?Ε, де * позначає спряження-транспонування, Ε - матриця власного вектора, ? - діагональна матриця власних значень, обидві розмірності ΝTxΝT. Передавач перетворює сукупність ΝT модуляційних символів b, використовуючи матрицю Ε власного вектора. Модуляційні символи, передані через ΝT передавальних антен, можуть бути репрезентовані як: х=Еb Для всіх антен попередню обробку можна виконати як операцію множення матриць, а саме: e11 e12 e1Nt b1 x1 e 21 e 22 e 2Nt b2 x2 M = · M (1) x Nt eNt 1 eNt 2 eNtN b Nt де b1, b2, ..., bNt - відповідні модуляційні символи для певного субканалу в антенах 1, 2, ..., ΝT, кожний з яких може бути генерований з застосуванням, наприклад, багаторівневої фазової модуляції або квадратурно-амплітудної модуляції; Ε - матриця власного вектора, що стосується втрат на шляху від передавальних антен до приймальних; х1, х2 ..., хNt - попередньо оброблені модуляційні символи, які можна репрезентувати як: х1=b1·e11+b2·e12+…+bNt·e1Nt х2=b1·e21+b2·e22+…+bNt·e2Nt ………………………………. хNt=b1·eNt1+b2·eNt2+…+bNt·eNtN Оскільки Н*Н є ермітовою матрицею, матриця власного вектора є унітарною і тому елементи b мають однакову потужність і елементи x також мають однакову потужність. Прийнятий сигнал: у=НЕb+n Приймач виконує поканальне фільтрування з подальшим перемноженням власних векторів. Результатом є вектор z: (2) z=E*H*Heb+E*H*n=?b+n де новий шумовий компонент має коваріант, який може бути репрезентований як Е(nn*)=Ε(Ε*H*nn*ΗΕ)=Е*Н*НЕ=L, тобто шумові компоненти є незалежними від варіантів, визначених власними значеннями. Н/І і-го компонента z дорівнює l i, тобто і-му діагональному елементу ?. Отже, передавальний вузол може обрати модуляційну абетку (тобто набір сигналів) для кожного з власних векторів, базовану на Н/І, визначеному власним значенням. Якщо стан каналу не зазнає значних змін в інтервалі між моментом вимірювання і передачі ІСК приймачем і її використанням для попередньої обробки передачі, робота системи зв'язку буде еквівалентна тій, що забезпечується незалежними каналами AWGN з відомими Н/І. Фіг.1В ілюструє таку систему. Операцією 141 передавальний вузол перетворює дані у кілька субканалів даних. Використовуються різні типи квадратурно-амплітудної модуляції залежно від відношення сигнал/шум режиму і субканалу. Дані кожного субканалу піддаються попередній обробці згідно з матрицею власного режиму цього субканалу. Операцією 142 оброблені дані для певної антени піддаються зворотному швидкому перетворенню Фур'є (ШЗПФ) для одержання сигналу у часі. Операцією 143 до сигналу додається циклічне продовження або циклічний префікс для підтримання ортогональності серед каналів ОМРЧ за наявності часової дисперсії у каналі розповсюдження. Для кожного субканалу ОМЧР генерується одне значення розширеного символу, яке далі іменується символом ОМРЧ. Операцією 144 символи ОМРЧ передаються кількома передавальними антенами. Антени приймального вузла 145 приймають сигнали (опер. 146). Операцією 147 прийняті сигнали піддаються дискретному перетворенню Фур'є для їх каналізації. Операцією 148 обробляються дані кожного субканалу від всіх приймальних антен. Цією операцією з даних видобувається ІСК і перетворюється у більш стислий формат. Для цього використовується характеристика спряженого каналу і матриця власного режиму, завдяки чому знижується кількість інформації, необхідної для одержання ІСК, Операцією 149 від приймального вузла 145 до передавального вузла 140 надсилається повідомлення, що містить стислу ІСК, яка використовується для попередньої обробки подальших передач. Для забезпечення одержання ІСК обвідна сигналу передачі формується з відомих пілотних символів для початкового заголовка. Пілотні обвідні для різних передавальних антен включають роз'єднані групи субканалів ОМРЧ. як це показано для випадку, коли Nt=4 (Фіг.1С). При модуляції типу ОМЧР канал розповсюдження розділяється на L субканалів. Для швидкого визначення ІСК передається початковий заголовок, що складається цілком з відомих символів. Для ефективного роз'єднання характеристик каналів для різних конфігурацій приймальних і передавальних антен пілотним символам призначаються роз'єднані підгрупи субканалів. Фіг.1С містить схему типової структури пілот-символу ОМЧР, складеного з роз'єднаних підгруп субканалів. Група субканалів, складена з субканалів (0, 1, 2, ..., 2n-1) розкладається на 4 підгрупи: А=(0, 4, 8, …, 2n-4), В=(1, 5, 9, …2n-3), С=(2, 6, 10, ..., 2n-2), D=(3, 7, 11, ..., 2 n-1). Підгрупа А 150 субканалів перо дається передавальною антеною Тх 151, підгрупа В 152 передається передавальною антеною Тх 153, підгрупа С 154 передається передавальною антеною Тх 155 і підгрупа В 156 передається передавальною антеною Тх 157. Взагалі кожна передавальна антена передає у кожному N-ому субканалі, внаслідок чого субканали для передавальнтх антен є роз'єднаними. Відомі пілотні символи можуть передаватись у всіх субканалах підгрупи. Мінімальний проміжок між субканалами кожної передавальної антени є функцією параметрів каналу. Якщо канал має велику затримку на проходження, може виявитись необхідним стисле розташування. Якщо кількість передавальних антен є настільки великою, що розташування з бажаним проміжком для всіх користувачів з одним символом ОМРЧ є неможливим, може бути використана певна кількість послідовних символів ОМРЧ, а кожній антені призначений роз'єднана підгрупа субканалів для одного або кількох множинних пілотних символів. Від кожної передавальної антени приймальний вузол приймає пілотні символи у роз'єднаних субканалах і визначає ІСК цих субканалів. Як уже відзначалось, приймальний вузол може мати одну або кілька приймальних антен. Вважатимемо, що х={хі, і=1, 2, ..., К} є значеннями пілотних символів, що мають бути передані у К пілотних субканалах однією передавальною антеною. Приймальний вузол прийме значення уij=hijxi+nij, де hij - комплексна характеристика каналу для і-го пілотного каналу, прийнятого j-ою приймальною антеною, а nij - шум. З цього співвідношення можна бачити, що приймальний вузом може визначити оцінки шуму для характеристики каналу К субканалів одиночної передавальної антени. Ці оцінки можуть бути використані для оцінювання всіх субканалін кількома різними методами, наприклад, простою інтерполяцією більш складних оцінок з використанням раніше одержаної інформації про дисперсію у каналі і рівень шуму. Оцінки можуть бути поліпшені передачею пілотних символів через послідовність символів ОМЧР з усередненням оцінок для кожного символу ОМЧР послідовності. Оцінки формуються у кожній приймальній антені для кожної передавальної антени, що веде широкомовну передачу пілотних символів. ІСК для повного каналу розповсюдження може бути репрезентована набором матриць характеристики каналу {Нi, і=1, 2, ..., 2n}, де матриця Н, відповідає і-му субканалу, а елементами матриці Н, є {hijk, j=1,..., Ν, k=1, ..., Ν} - комплексні значення характеристики каналу для кожної з Nt передавальних і Nr приймальних антен. Підгрупи роз'єднаних субканалів можна застосувати у системі, де множинні канали, наприклад, канал розповсюдження від передавального вузла до одного або кількох приймальних вузлів, є близькими один до одного. У системі, де БС передає сигнали згідно з секторами, зона передачі одного сектора може перекриватись з такою ж зоною іншого сектора. В ідеальному випадку передавальні антени у кожному секторі передають сигнали у напрямку, повністю ізольованому від напрямків інших секторів. Фактично більшість секторованих БС мають перекриття секторів. Згідно з винаходом, всім передавальним антенам БС призначаються роз'єднані підгрупи субканалів для уникнення інтерференції між секторами БС. Подібним чином, сусідні БС також можуть бути джерелом значних перешкод і роз'єднані підгрупи субканалів можуть призначатись різним БС. Взагалі обчислення характеристики каналу можна виконувати для кожного зв'язку, призначеного роз'єднаній групі субканалів подібно до обчислення характеристики головного каналу. Однак, скорочена ІСК від цих інтерферуючих каналів може бути передана до передавального вузла. Наприклад, інформація про середній повний рівень інтерференції від сусідніх зв'язків може бути передана і використана для визначення можливої швидкості передачі даних у головному каналі. Якщо у середньому повному рівні інтерференції домінують кілька перешкоджаючих каналів, інформація про інтерференцію від цих каналів може бути передана до системи індивідуально для визначення більш ефективного групування субканалів у кожній роз'єднаній групі. Іншою ІСК, що може бути надіслана до передавального вузла, є повна енергія, виміряна у субканалах, не призначених головному каналу. Повна виміряна енергія субканалів, призначених сусіднім каналам, дає оцінку повної інтерференції плюс енергія шуму. Якщо кілька символів ОМЧР використовуються як пілотний символ, середня виміряна характеристика каналу і фактичні значення прийнятого сигналу можуть бути використані для прямого оцінювання повного шуму у даному субканалі. Взагалі призначення субканалів для мережі БС має відповідати принципу "повторного використання частоти", коли ті ж самі субканали використовуються лише у каналах, достатньо віддалених один від одного. Якщо інтерферують багато каналів, кількість субканалів ОМЧР може бути недостатньою для призначення субканалів кожному пілотному символу ОМЧР. У цьому випадку передавальним антенам можуть призначатись субканали для кожного Р-го пілотного символу, де Ρ - ціле більше 1. У іншому втіленні винаходу для формування значень символів ОМЧР використовується схема ОМЧР, яка мінімізує або усуває інтерференцію між передавальними антенами, що працюють у однакових або роз'єднаних субканалах. Для перетворення Q пілот-символів у Q ортогональних сигналів, що відповідають цим пілот-символам, може бути використаний ортогональний код, наприклад, кодуванням Уолша. У цьому випадку кількість пілот-символів дорівнюватиме 2 у цілому степені. Ортогональні коди можуть використовуватись разом з описаними вище роз'єднаними групами субканалів для зниження інтерференції від сусідніх каналів. Наприклад, у системі 4x4 БВБВ, що працює у смузі приблизно 1МГц, вважатимемо, що використовуються 256 субканалів ОМЧР. Якщо багатошляховість обмежується 10-ма мкс, роз'єднані субканали, що несуть пілотні символи, мають бути рознесені на 50кГц або ближче. Кожний субканал має смугу приблизно 4кГц, тобто смуга для 12 субканалів становить 48кГЦ. Якщо субканали ОМЧР розділені на 12 груп по 20 субканалів кожна, 16 залишаються невикористаними. Два послідовні символи ОМЧР використовуються як пілот-символ з ортогональним кодуванням цих двох символів. Отже, матимемо 24 різні ортогональні пілотні призначення. Ці 24 ортогональні пілоти призначаються різним передавальним антенам і каналам для зниження інтерференції. У іншому втіленні як пілотні дані можуть використовуватись велика кількість періодичних символів ОМЧР. Ця кількість має бути достатньою для виконання точних вимірювань рівнів інтерференції від значної кількості різних передавальних антен. Ці середні рівні інтерференції використовуються для встановлення обмежень у системі на одночасні передачі з різних місць, тобто як схеми бланкування для забезпечення однакової якості для всіх користувачів. У ще одному втіленні винаходу ІСК каналу розповсюдження з БВБВ може бути визначена і передана для системи БВБВ, яка не використовує символів ОМЧР як пілот-символів. Замість цього для каналу розповсюдження може бути використана послідовність Зсувного Регістра Максимальної Довжини (mпослідовність), яка є виходом зсувного регістра з зворотним зв'язком. М-послідовності мають бажані автокореляціні якості, а саме ту особливість, що кореляція на повному періоді послідовності з будь-яким ненульовим циклічним зсувом дає значення -1, а значеннями послідовності є ±1. Отже кореляція при нульовому зсуві становить R, тобто довжину послідовності. Для забезпечення таких бажаних якостей, як кореляція за наявності багатьох шляхів, частина послідовності, що дорівнює затримці на проходження у каналі, має повторюватись. Наприклад, якщо відомо, що канальна багатошляховість обмежується значенням часу tm, а довжина пілотної послідовності становить щонайменше Rtm, то R різних зсувів однієї m-послідовності можуть використовуватись лише для мінімальної взаємної інтерференції. Ці R зсувів призначаються різним передавальним антенам БС і іншим БС, які є головним джерелом інтерференції. Каналам системи з БВБВ, розділеним відстанню, можуть призначатись різні m-послідовності, Взаємокореляційні властивості різних m-послідовностей не виявляють мінімальних кореляційних властивостей одиночної послідовності і її зсувів, але різні m-послідовності є більш-менш схожими на випадкові і мають середній рівень кореляції ÖR, де R - довжина послідовності. Цей середній рівень звичайно є достатнім для системи з БВБВ завдяки рознесенню каналів. Зсувний регістр з зворотним зв'язком генерує всі можливі m-послідовності і тому послідовності є просто зсунутими версіями одного кодового слова довжиною R=2m-1, де m - позитивне ціле. Отже, існує обмежена кількість різних бінарних m-послідовностей. Щоб уникнути повторного використання m-послідовності у зоні, де може існувати значна інтерференція, можна використовувати фільтровані версії довших mпослідовностей. Фільтрована версія m-послідовності вже не є бінарною, але має ті ж самі основні кореляційні властивості. Наприклад, вважатимемо, що пілотна послідовність передається з швидкістю 1МГц, багатошляховість обмежена тривалістю 10мкс, а БС має три сектори по 4 передавальні антени для кожного, тобто 12 передавальних антен у комірці. Якщо m-послідовність має довжину 127, антенам однієї БС можуть бути призначені 12 різних відносних зсувів тривалістю 10 додаткових зразків. Тоді повна довжина переданого пілота становитиме 137мкс, тобто повний період послідовності плюс 10 додаткових зразків для узгодження з затримкою на проходження. Тоді різним БС можуть бути призначені різні m-послідовності, які повторюються згідно з режимом повторного використання коду для мінімізації інтерференції від тієї ж mпослідовності. Розглянуті втілення винаходу були спрямовані на формування і передачу пілот-сигналів і дозволяють фахівцю одержати характеристики каналу розповсюдження і передати їх до джерела передачі. Однак, повна ІСК є великою і містить значну надлишкову інформацію. Для компресії ІСК існують багато методів, одним з яких є вже згадане використання ермітової матриці Η*H, де Η - характеристика каналу, визначена у приймальному вузлі. Ця матриця може бути передана до передавального вузла і використана для попередньої обробки передач. Завдяки властивостям ермітової матриці необхідно передавати лише половину її елементів, а саме, комплексну нижню трикутну частину матриці Н*Н, і її дійсну діагональ. Додаткові переваги виникають, якщо кількість приймальних антен є більшою за кількість передавальних. Іншим способом зменшення кількості інформації, що передається до приймального вузла, є передача лише частину матриць Н, характеристики каналу, з яких інтерполяцією можуть бути одержані не передані матриці характеристики. Згідно з ще одним способом, може бути побудована функціональна репрезентація характеристики каналу для всіх субканалів і для всіх пар "передавальна/приймальна антена", наприклад, генеруванням поліноміальної функції, що відповідає характеристиці каналу. До передавального вузла передаються коефіцієнти такого полінома. Як альтернативу цим способам компресії ІСК одне з втілень винаходу передбачає передачу репрезентації характеристики каналу у часі, тобто його імпульсної характеристики. Якщо така репрезентація є простою, як, наприклад, у випадку наявності лише двох або трьох багатошляхових компонентів, над групою частотних характеристик каналу може бути виконане швидке перетворення Фур'є. Ця операція може бути виконана для всіх пар "передавальна/приймальна антена". Одержані імпульсні характеристики каналу транслюються у набір амплітуд і затримок, який передається до передавача. Як уже згадувалось, передача ІСК у зворотному каналі пов'язана з витратами, які знижуються описаними вище втіленнями винаходу у системі з БВБВ. Іншим способом зниження витрат є обрання користувачів згідно з їх короткотерміновими вимогами до ІСК. Ці вимоги змінюються з появою завмирання каналу і тоді ефективність зворотного каналу можна поліпшити, якщо користувачі оцінюватимуть необхідну кількість ІСК і інформуватимуть БС періодично або неперіодично, залежно від швидкості змін у каналі розповсюдження, спостереженої ними. БС може включити цей фактор у планування використання прямого і зворотного каналів. Планування може бути побудоване таким чином, що користувачі, пов'язані з повільними змінами каналу розповсюдження, звітуватимуть не так часто, як користувачі, пов'язані каналом, що змінюється швидко. Крім того БС може здійснювати планування, беручи до уваги такі фактори, як кількість користувачів у системі і справедливість обслуговування. У іншому варіанті винаходу передбачено встановлення часового інтервалу, з яким ІСК оновлюється протягом тривалих передач згідно з фактичними змінами у каналі розповсюдження. На приймальному кінці можна одним з багатьох методів вести моніторинг змін у каналі розповсюдження. Наприклад, різниця між м'яким рішенням символів і найближчим значенням сузір'я квадратурно-амплітудної модуляції може бути визначена і використана як критерій. Можуть бути використані також відносні значення метрики декодера. Коли якість згідно з даним критерієм падає нижче зумовленого порогу, до передавального вузла передається оновлення ІСК. Загальний багатошляховий профіль енергозатримки каналу змінюється дуже повільно, оскільки середня енергія, виміряна для різних затримок, залишається постійною, навіть при частих завмираннях каналу. Отже кількість ІСК, потрібна для характеризації каналу, може суттєво змінюватись від каналу до каналу. Якщо ІСК надсилається у частотній формі, тобто як набір матриць характеристики каналу, які мають бути піддані інтерполяції, то канали з невеликою багатошляховістю потребують лише невеликого набору таких матриць. Структурні компоненти системи зв'язку високої якості і ефективності Фіг.3 містить блок-схему процесора 112 даних і модулятора 114 системи 110 Фіг.1А. Потік агрегованих вхідних даних, який включає всі дані, що мають бути передані системою 110 надходить до демультиплексора 310 процесора 112 даних. Демультиплексор 310 демультиплексує потік вхідних даних у кілька (К) потоків даних S1, ... Sk. Ці канали можуть відповідати, наприклад, сигнальному каналу, каналу широкомовлення, голосовому сеансу зв'язку або передачі даних. Кожний з потоків даних надходить до відповідного кодера 312, який кодує дані згідно з певною схемою кодування. Кодування може бути кодуванням з попередньою корекцією помилок або кодуванням з виявленням помилок, або обома, для підвищення надійності каналу. Таке кодування може, зокрема, включати переміжування, кодування з згорткою, турбокодування, матричне кодування, блочне кодування (наприклад, кодування Рида-Соломона) та ін. Опис турбокодування можна, наприклад, знайти у заявці 09/205 511 на патент США від 4/12/1998 і у документі "The cdma2000 ITU-R RTT Candidate Submission" (стандарт IS-2000), включених посиланням. Кодування може виконуватись поканально, тобто для кожного потоку даних каналу, або для агрегованого потоку даних, або для кількох таких потоків, для частини такого потоку, для набору антен, для групи субканалів, для групи субканалів і антен, для кожного субканалу, для кожного модуляційного символу, або для якоїсь іншої одиниці часу, простору і частоти. Від кодерів 312а-312к кодовані дані надходять до процесора 320 даних, який їх обробляє і генерує модуляційні символи. У одному з застосувань процесор 320 даних призначає кожний потік даних каналу одному або кільком субканалам у одній або кількох щілинах для однієї або кількох антен. Наприклад, потоку даних каналу, який відповідає голосовому сеансу зв'язку, процесор 320 даних може призначити один субканал однієї (якщо не застосовується диверсифікація передачі) або кількох (якщо така диверсифікація застосовується) антен у такій кількості часових щілин, якої потребує цей сеанс. Для потоку даних, що відповідає сигнальному або широкомовному каналу, можуть бути призначені субканали для однієї або кількох антен, залежно від того, чи застосовується диверсифікація передачі. Після цього процесор 320 даних призначає решту наявних ресурсів потокам даних каналу, що відповідають передачам даних. Оскільки передачі даних виконуються серіями і припускають значні затримки, процесор 320 даних може призначати наявні ресурси таким чином, щоб досягти високої якості і ефективності системи шляхом належного "планування" таких передач. Після призначення кожному потоку даних каналу відповідних часових щілин, субканалів і антен дані потоку піддаються багатоносійній модуляції. Використання ОМЧР надає ряд переваг. У одному з застосувань такої модуляції дані кожного потоку даних каналу групуються у блоки, кожний з яких містить певну кількість біт даних, які призначаються одному або кільком субканалам, пов'язаним з цим потоком даних. Після цього біти у кожному блоці піддаються демультиплексуванню в окремі субканали, кожний з яких несе потенційно іншу кількість біт (залежно від Н/І цього субканалу і від того, чи використовується обробка з БВБВ). Для кожного з цих субканалів біти групуються у модуляційні символи з використанням певної схеми модуляції (наприклад, з багаторівневою фазовою або квадратурно-амплітудною модуляцією), пов'язаної з цим субканалом. Наприклад, при 16-квадратурно-амплітудній модуляції сигнальне сузір'я складається з 16 точок у комплексній площині, кожна з яких несе 4 біти інформації. У режимі обробки з БВБВ кожний модуляційний символ у субканалі репрезентує лінійну комбінацію модуляційних символів, кожний з яких може бути обраний з іншого сузір'я. Сукупність L модуляційних символів утворює вектор V модуляційних символів розмірності L, кожний компонент якого пов'язаний з певним субканалом, який має унікальну частоту або тон, що несе модуляційні символи. Всі L модуляційних символів є ортогональними один до одного. У кожній часовій щілині і для кожної антени L модуляційних символів, що відповідають L субканалам, об'єднуються у символ ОМЧР за допомогою ШЗПФ. Кожний символ ОМЧР включає дані з потоків, призначених цим L субканалам. Модуляція типу ОМЧР детально описана у роботі "Multicarrier Modulation for Data Transmission: An Idea Whose Time Has Come (Багатоносійна модуляція для передачі даних: ідея, час якої настав)", John А.С. Bingham, IEEE Communications Magazine, May 1990, включеній посиланням. Отже, процесор 320 даних приймає і обробляє дані, що відповідають К потокам даних каналу, для формування ΝT векторів V1-VNT модуляційних символів, по одному вектору для кожної передавальної антени. У деяких застосуваннях деякі з векторів модуляційних символів можуть нести дубльовану інформацію у окремих субканалах, призначених для різних передавальних антен. Вектори V1-VNT модуляційних символів надсилаються до модуляторів 114а-114t, відповідно. Кожний модулятор 114 включає вузли 330 ШЗПФ, генератор 332 циклічного префікса і підвищувач частоти 334. Вузол 330 ШЗПФ перетворює прийняті вектори модуляційних символів у їх часову репрезентацію, тобто у символи ОМЧР. Цей вузол може виконувати ШЗПФ для будь-якої кількості субканалів (наприклад, 8, 16, 32 і т. д.). У іншому варіанті для кожного вектора модуляційних символів, перетвореного у символ ОМЧР, генератор 332 циклічного префікса повторює частину часової репрезентації символу ОМЧР для формування символу для передачі певною антеною. Циклічний префікс забезпечує зберігання ортогональності цього символу за умов наявності затримки на проходження, підвищуючи ефективність роботи за умов багатошляховості, як це описано нижче. Робота вузла 330 ШЗПФ і генератора 332 циклічного префікса добре відома і тут не розглядається. Від генератора 332 циклічного префікса часова репрезентація (тобто символи для передачі для кожної антени) обробляється підвищувачем частоти 332, перетворюється у аналоговий сигнал і піддається попередній обробці (тобто підсиленню і фільтруванню) для формування модульованого РЧ сигналу, який потім передається відповідною антеною 316. Фіг.3 містить також блок-схему процесора 320 даних. Кодовані дані для кожного потоку даних каналу (потік X кодованих даних) надходить до відповідного процесора 332 даних каналу. Якщо потік даних каналу має бути переданий через кілька субканалів і/або кількома антенами (без дублювання щонайменше деяких передач), процесор 332 демультиплексує цей потік даних у кілька (L x ΝT) субпотоків даних, кожний з яких відповідає передачі у певному субканалі певною антеною. У типовому застосуванні кількість таких субканалів є меншою за L x ΝT, оскільки деякі субканали використовуються для сигналів, голосу і інших типів інформації. Далі субпотоки даних обробляються з формуванням відповідних субпотоків для кожного з призначених субканалів, які потім надсилаються до об'єднувачів 334. Об'єднувачі 334 об'єднують модуляційні символи, призначені для кожної антени, у вектори модуляційних символів, створюючи потік векторів модуляційних символів. ΝT потоків векторів модуляційних символів для Ν T антен надсилаються до подальших обробляючих блоків (модуляторів 114). У варіанті, що забезпечує найвищі гнучкість, якість і ефективність, модуляційні символи можуть обиратись індивідуально і незалежно. Це дозволяє найкраще використовувати наявні ресурси у трьох вимірах - часі, частоті і просторі. Кількість біт даних у кожному модуляційному символі може бути різною. Фіг.4А містить блок-схему процесора 400 даних каналу, який обробляє один потік даних каналу. Процесор 400 може працювати, як процесор 332 даних каналу (Фіг.3). Передача потоку даних каналу може відбуватись у кількох субканалах (наприклад, як для даних 1 на Фіг.2) і через кілька антен. Передача у кожному субканалі і через кожну антену може нести недубльовані дані. Демультиплексор 420 приймає і демультиплексує потік Xi кодованих даних у кілька потоків Xi1-ХiM даних субканалів, кожний з яких використовується для передачі даних. Демультиплексування даних може бути однорідним або неоднорідним. Наприклад, якщо є відомою деяка інформація щодо шляху проходження (тобто повна або часткова ІСК), демультиплексор 420 може спрямовувати більше біт даних у субканали, здатні передати більше біт/с на Гц. Однак, якщо ІСК є невідомою, демультиплексор розподіляє біти даних серед призначених субканалів приблизно рівномірно. Після цього кожний потік даних субканалу надходить до відповідного процесора 430 просторового розділення, який може демультиплексувати прийнятий потік у кілька (до ΝT) субпотоків даних, по одному для кожної антени, призначеної для передачі цих даних. Отже, демультиплексором 420 і процесором 430 просторового розділення потік Xi кодованих даних може бути демультиплексований у субпотоки даних кількістю до L x ΝT для передачі у L субканалах через ΝT антен. У будь-якій часовій щілині кожним процесором 430 просторового розділення можуть бути генеровані до ΝT модуляційних символів і надіслані до ΝT об'єднувачів 440а-440t. Наприклад, процесор 430а, призначений для субканалу 1, може формувати до ΝT модуляційних символів для антен 1-ΝT. Подібним чином, процесор 430k, призначений для субканалу k, може формувати до ΝT модуляційних символів для антен 1-ΝT. Кожний об'єднувач 440 приймає модуляційні символи для L субканалів, об'єднує символи кожної часової щілини у вектор модуляційних символів і надсилає ці вектори у вигляді потоку V векторів модуляційних символів до наступної стадії обробки (тобто до модулятора 114). Процесор 400 даних каналу може бути пристосований виконувати обробку, необхідну для забезпечення режимів обробки для повної або часткової ІСК. Обробка ІСК може базуватись на наявній ІСК і обраних потоках даних каналу, субканалах тощо. Обробка ІСК може вмикатись і вимикатись динамічно. Наприклад, обробка ІСК може здійснюватись для певної передачі і вимикатись для інших передач. Обробка ІСК може вмикатись за певних умов, наприклад, коли канал зв'язку має задовільне Н/І. Процесор 400 забезпечує високий рівень гнучкості. Однак, звичайно така гнучкість не є потрібною для всіх потоків даних каналу. Наприклад, дані голосового сеансу зв'язку звичайно передаються в одному субканалі протягом сеансу або до перепризначення субканалу. Для таких потоків схема процесора даних може бути значно спрощена. Фіг.4В містить блок-схему обробки одного потоку даних, наприклад, додаткових, сигнальних, голосових або інформаційних. Замість процесора 332 (Фіг.3) може бути використаний процесор 450 просторового розділення для підтримки такого потоку даних каналу, як, наприклад, голосовий сеанс зв'язку. Такому сеансу звичайно призначається один субканал у кількох часових щілинах, (як, наприклад, голосу на Фіг.2) з передачею кількома антенами. Потік Xj кодованих даних надходить до процесора 450 просторового розділення, який групує дані у блоки, кожний з яких містить певну кількість біт, що використовуються для формування модуляційного символу. Від процесора 450 модуляційні символи надходять до одного або кількох об'єднувачів 440, пов'язаних з однією або кількома антенами, призначеними передавати цей потік даних каналу. Далі розглядається передавальний вузол, здатний генерувати сигнал передачі (Фіг.2). У часовій щілині 2 (Фіг.2) контрольні дані передаються у субканалі 1, широкомовні дані - у субканалі 2, дані голосових сеансів 1, 2 - у, відповідно, субканалах 3, 4 і інформаційні дані - у субканалах 5-16. У цьому прикладі передавальний вузол має 4 передавальні антени (тобто ΝT=4) і передає цими антенами 4 модульовані РЧ сигнали. Фіг.5А містить блок-схему частини обробляючих вузлів, що можуть бути використані для генерування сигналу передачі у часовій щілині 2 (Фіг.2). Вхідний потік даних надходить до демультиплексора 510, який демультиплексує цей потік у 5 потоків S1-S5 каналу, що відповідають контролю, широкомовленню, голосу 1, голосу 2 і даним 1 Фіг.2. Кожний потік даних каналу надходить до відповідного кодера 512, який кодує дані згідно з схемою кодування, обраною для цього потоку. У цьому прикладі потоки S1-S3 передаються з диверсифікацією передачі. Отже, кожний з потоків Х1-Х3 кодованих даних надходить до відповідного процесора 532 даних каналу, який генерує модуляційні символи для цього потоку. Модуляційні символи від процесорів 532а-532с надходять до чотирьох об'єднувачів 540а-540d, кожний з яких отримує модуляційні символи для всіх 16 субканалів, призначених для антени, пов'язаної з цим об'єднувачем, об'єднує символи для кожного субканалу у кожній часовій щілині для формування векторів модуляційних символів і надсилає ці вектори як потік V векторів модуляційних символів до пов'язаного з ним модулятора 114. Потік S1 даних каналу передається у субканалі 1 всіма чотирма антенами, потік S2 передається у субканалі 2 всіма чотирма антенами і потік S3 передається у субканалі 3 всіма чотирма антенами. Фіг.5В містить блок-схему частини обробляючих вузлів, що використовуються для обробки кодованих даних для потоку S4 даних потоку. У цьому прикладі потік S4 передається з просторовою диверсифікацією (а не з диверсифікацією передачі, як для потоків S1-S3). З просторовою диверсифікацією дані демультиплексуються і передаються (одночасно у кожному з призначених субканалів або у різних часових щілинах) кількома антенами. Потік Х4 кодованих даних надсилається до процесора 532d, який формує для цього потоку модуляційні символи. Ці символи у даному випадку є лінійними комбінаціями модуляційних символів, обраних з символьних абеток, що відповідають кожному з власних режимів каналу. У цьому прикладі існують 4 різні власні режими, кожний з яких забезпечує передачу певної кількості інформації. Наприклад, власний режим 1 може мати Н/І, яке дозволяє виконувати 64-квадратурно-амплітудну модуляцію (6 біт), власний режим 2 дозволяє виконувати 16-квадратурно-амплітудну модуляцію (4 біти), власний режим 3 дозволяє виконувати квадратурно-фазову модуляцію (2 біти) і власний режим 4 дозволяє виконувати багаторівневу фазову модуляцію (1 біт). Отже, комбінація всіх чотирьох власних режимів дозволяє загалом передавати одночасно 13 інформаційних біт як ефективний модуляційний символ для всіх чотирьох антен і одного субканалу. Ефективний модуляційний символ для призначеного субканалу кожної антени є лінійною комбінацією індивідуальних символів, пов'язаних з кожним власним режимом (див. матрицю у рівнянні (1). Фіг.5С містить блок-схему вузлів обробки потоку S5 даних каналу. Потік Х5 кодованих даних надходить до демультиплексора 530, який демультиплексує потік Х5 у 12 субканалів, Х1,5-Х5,16, один потік даних субканалу для кожного з призначених субканалів 5-16. Кожний потік даних субканалу надсилається до відповідного процесора 536 даних субканалу, який формує модуляційні символи для відповідного потоку даних субканалу. Потік модуляційних символів від процесорів 536а-536І даних субканалу надходить до демультиплексорів 538а-538І, кожний з яких демультиплексує прийнятий потік символів субканалу у 4 субпотоки символів, що відповідають певному субканалу певної антени. Ці 4 потоки від кожного демультиплексора 538 надходять до чотирьох об'єднувачів 540а-540d. Обробка потоку даних субканалу дає потік символів субканалу, який потім демультиплексується у 4 субпотоки символів, по одному субпотоку для певного субканалу кожної антени. Таке застосування відрізняється від описаного для Фіг.4А, де потік даних субканалу, призначений для певного субканалу, демультиплексується у кілька субпотоків даних, по одному потоку для кожної антени, з подальшим формуванням відповідного субпотоку символів. Демультиплексування Фіг.5С виконується після модуляції символів, а демультиплексування на Фіг.4А - перед нею. Винахід включає і інші схеми. Кожне сполучення процесора 536 даних субканалу і демультиплексора 538 Фіг.5С працює подібно до сполучення процесора 532d даних субканалу і демультиплексора 534d Фіг.5В. Швидкість кожного субпотоку символів від кожного демультиплексора 538 у середньому становить чверть швидкості потоку символів від відповідного процесора 536 даних каналу. Фіг.6 містить блок-схему приймального вузла 600, який має кілька антен і може бути використаний для прийому одного або кількох потоків даних каналу. Один або більше переданих сигналів від однієї або кількох передавальних антен може бути прийнятий кожною з антен 610a-610r і спрямований до відповідного процесора 612 вхідного каскаду. Наприклад, приймальна антена 610а може приймати кілька сигналів, переданих кількома передавальними антенами, і приймальна антена 610r може подібним чином приймати множинні передані сигнали. Кожний процесор 612 у вхідному каскаді піддає попередній обробці (тобто фільтруванню і підсиленню) прийнятий сигнал, знижує його частоту до проміжної або модуляційної частоти і цифрує сигнал зниженої частоти. Крім того, процесор 612 звичайно демодулює зразки, що надійшли від певної антени разом з відповідним пілот-сигналом для формування "когерентних" зразків, які потім надсилаються до процесора 614 швидкого перетворення Фур'є (ШПФ), пов'язаного з даною приймальною антеною. Кожний процесор 614 ШПФ генерує трансформовану репрезентацію прийнятих зразків і формує відповідний потік векторів модуляційних символів, які від процесорів 614a-614r надходять до демультиплексора і об'єднувачів 620 для каналізації потоку векторів модуляційних символів від кожного процесора 614 ШПФ у кілька (до L) потоків символів субканалу. Ці потоки символів субканалу обробляються згідно з режимом зв'язку (диверсифікаційним або з БВБВ) перед демодуляцією і декодуванням. Для потоку даних каналу, переданого у диверсифікаційному режимі зв'язку, потоки символів субканалу від всіх антен, що передавали потік даних каналу, надходять до об'єднувача, який комбінує надлишкову інформацію у часі, просторі і за частотою. Потік комбінованих модуляційних символів потім надсилається до (диверсифікаційного) процесора 630 каналу і відповідним чином демодулюються. Для потоку даних каналу, переданого у режимі зв'язку з БВБВ, всі потоки символів субканалу, що були використані для передачі потоку даних каналу, надсилаються до процесора БВБВ, який ортогоналізує прийняті модуляційні символи кожного субканалу у окремі власні режими. Процесор БВБВ виконує обробку згідно з рівнянням (2) і формує кілька незалежних субпотоків символів відповідно до кількості власних режимів, використаних у передавальному вузлі. Наприклад, процесор БВБВ може перемножувати прийняті модуляційні символи на ліві власні вектори для одержання оброблених модуляційних символів, що відповідають модуляційним символам перед процесором повної ІСК у передавальному пристрої. Оброблені субпотоки модуляційних символів надсилаються до процесора 630 (БВБВ) каналу і відповідним чином демодулюються. Отже, кожний процесор 630 каналу приймає потік модуляційних символів (для диверсифікаційного режиму зв'язку) або кілька субпотоків символів (для режиму з БВБВ). Кожний потік або субпотік модуляційних символів потім спрямовується до відповідного демодулятора, який використовує відповідну схему демодуляції (наприклад, багаторівневу фазову або квадратурно-амплітудну або іншу модуляцію), комплементарну до схеми модуляції, застосованої до субканалу, що обробляється, у передавальному вузлі. Для режиму зв'язку з БВБВ демодульовані дані від всіх призначених демодуляторів можуть потім декодуватись індивідуально або бути мультиплексовані в один потік даних каналу з подальшим декодуванням залежно від способу кодування і модуляції, застосованого у передавальному вузлі. Як для диверсифікаційного, так і для режиму з БВБВ, потік даних каналу від процесора 630 каналу може бути спрямований до відповідного декодера 640, який застосовує схему декодування, комплементарну до застосованої у передавальному вузлі до цього потоку даних. Декодовані дані від кожного декодера 640 репрезентують оцінку переданих даних цього потоку даних каналу. Фіг.6 ілюструє одне з втілень приймального вузла. Об'єм винаходу включає і інші схеми. Наприклад, приймальний вузол може мати лише одну приймальну антену або може мати здатність одночасно обробляти кілька потоків даних (наприклад, голосових, інформаційних тощо). Як уже відзначалось, у системі зв'язку згідно з винаходом використовується багатоносійна модуляція. Зокрема, модуляція типу ОМЧР надає ряд переваг, включаючи кращу роботу у багатошляховому довкіллі, спрощення реалізації (це стосується, зокрема, режиму з БВБВ) і гнучкість. Об'єм винаходу включає також інші варіанти баготоносійної модуляції. ОМЧР підвищує ефективність системи за наявності у системі затримки на проходження сигналу між передавальною і приймальною антенами і різниць між такими затримками. Канал РЧ зв'язку має затримку на проходження, потенційно більшу за обернене значення робочої смуги W частот системи. Внаслідок цього система зв'язку, де використовується схема модуляції, яка дає тривалість символу для передачі, меншу за затримку на проходження, зазнаватиме міжсимвольної інтерференції (МСІ). Така інтерференція спотворює прийнятий символ і підвищує імовірність помилок при прийомі. При модуляції типу ОМЧР канал передачі (або робоча частота) розділяється на велику кількість паралельних субканалів (або підсмуг), які використовуються для передачі даних. Оскільки кожний з субканалів звичайно має смугу частот, значно меншу за смугу когерентності каналу зв'язку, ОМЧР суттєво знижує МСІ, зумовлену затримкою на проходження у каналі. На відміну від цього більшість існуючих схем модуляції (наприклад, квадратурно-фазова) є чутливими до МСІ, якщо символьна швидкість передачі є малою порівняно з затримкою на проходження. Як уже відзначалось, циклічні префікси використовуються для боротьби з шкідливими наслідками багатошляховості. Циклічним префіксом є частина символу ОМЧР (звичайно передня, після ШЗПФ), яка завертається на задню частину. Цей префікс використовується для збереження ортогональності символу ОМЧР, яка звичайно порушується багатошляховістю. Розглянемо, наприклад, систему зв'язку, у якій затримка на проходження у каналі не перевищує 10мкс. Кожний символ ОМЧР має циклічний префікс, який забезпечує зберігання ортогональності при такій багатошляховій затримці. Оскільки циклічний префікс не несе додаткової інформації, він є, по суті, надлишковим. Для забезпечення високої ефективності циклічному префіксу надають тривалості, яка становить незначну частину повної тривалості символу, що передається. У даному прикладі, 5%-на надлишковість при тривалості символу 200мкс є достатньою для каналу з 10 мікросекундною максимальною затримкою на проходження. Тривалості символу 200мкс відповідає смуга частот 5кГц для кожного субканалу. Якщо повна смуга частот системи становить 1,2288МГц, можна мати 250 субканалів з смугою приблизно 5кГц. На практиці зручно, щоб кількість субканалів дорівнювала 2 у цілому степені. Отже, збільшення тривалості символу до 205мкс дозволить ділити смугу частот системи на 256 підсмуг шириною 4,88кГц. У деяких втіленнях винаходу модуляція типу ОМЧР спрощує систему. Якщо у системі використовується БВБВ, складність приймача може бути високою, особливо за наявності багатошляховості. Використання ОМЧР з БВБВ дозволяє незалежно обробляти кожний субканал. Отже, ОМЧР разом з БВБВ може суттєво спростити обробку сигналу у приймальному вузлі. Модуляція типу ОМЧР надає додаткової гнучкості при розподілі смуги частот W системи між багатьма користувачами. Зокрема, наявний передавальний простір для символів може спільно використовуватись групою користувачів. Наприклад, низькошвидкісні голосові користувачі можуть одержати у символі ОМЧР субканал або його частину, а решта субканалів може бути призначена для передачі даних, базуючись на агрегованій вимозі. Надлишкові, широкомовні і контрольні дані можуть передаватись у наявних субканалах або, можливо, у частині субканалу. Як уже відзначалось, кожний субканал у кожній часовій щілині пов'язаний з модуляційним символом, обраним з певної абетки, наприклад, наприклад, з багаторівневої фазової або квадратурно-амплітудної модуляції. У деяких втіленнях модуляційний символ у кожному з L субканалів може бути обраний таким чином, щоб забезпечити найбільш ефективне використання цього субканалу. Наприклад, для субканалу 1 може використовуватись квадратурно-фазова модуляція, для субканалу 2 двопозиційна фазова маніпуляція, для субканалу 3 багаторівнева квадратурно-амплітудна модуляція і т. д. Отже у кожній часовій щілині генеруються до L модуляційних символів для відповідної кількості субканалів з подальшим формуванням вектора модуляційних символів. Для одного або кількох користувачів можуть бути призначені один або більше субканалів. Наприклад, для кожного голосового користувача може бути призначений один субканал. Решта субканалів може бути динамічно призначена для користувачів даних. У цьому випадку ця решта субканалів може бути призначена одному користувачу або розподілена між багатьма користувачами. Крім того, деякі субканали можуть бути зарезервовані для передачі надлишкових, широкомовних і контрольних даних. У деяких втіленнях може бути бажаним псевдовипадково змінювати призначення субканалів для різних модуляційних символів для підвищення диверсифікації і певного усереднення інтерференції. У системі ПДКУ потужність передачі у кожному зворотному каналі контролюється таким чином, щоб У БС була забезпечена бажана ЧКП з мінімальною витратою потужності. Цим мінімізуються перешкоди для інших користувачів. Потужність передачі у прямому каналі системи ПДКУ також контролюється для підвищення інформаційної здатності системи. У системі зв'язку згідно з винаходом потужність передачі у зворотному і прямому каналах може контролюватись різними шляхами для мінімізації інтерференції і максимізації інформаційної здатності. Наприклад, контроль потужності може здійснюватись у кожному потоці даних каналу, для кожного субканалу, для кожної антени тощо. Якщо у диверсифікаційному режимі зв'язку втрати на шляху розповсюдження від певної антени є значними, передачі від цієї антени можуть бути знижені або приглушені, оскільки це не вплине на приймальний вузол. Подібним чином, якщо передача ведеться у багатьох субканалах, потужність передачі знижується для субканалів з великими втратами. У одному з застосувань контроль потужності здійснюється механізмом зворотного зв'язку, подібним до того, що використовується у системі ПДКУ. Інформація для керування потужністю може надсилатись періодично або автономно від приймального вузла до передавального, для інструктування передавального вузла підвищити або знизити потужність передачі. Біти контролю потужності можуть генеруватись на основі, наприклад, ЧБП або ЧКП у приймальному вузлі. Фіг.7 містить графіки, що ілюструють спектральну ефективність для деяких режимів зв'язку системи згідно з винаходом. Тут кількість біт на модуляційний символ для даної ЧБП наведено у функції Н/І для різних конфігурацій системи. Конфігурація визначається розмірністю ΝTхNR, де ΝT - кількість передавальних антен, a NR - кількість приймальних антен. Були модельовані дві диверсифікаційні конфігурації, а саме, 1x2 і 1x4 і 4 конфігурації БВБВ, а саме, 2x2, 2x4, 4х4 і 8х4. Як можна бачити на графіку, кількість біт на символ для даного ЧБП лежить у межах від менш, ніж 1(біт/с)/Гц, до майже 20(біт/с)/Гц. При низьких значеннях Н/І спектральні ефективності диверсифікаційного режиму зв'язку і режиму з БВБВ є однаковими, а поліпшення ефективності є менш помітним. Однак, при вищих Н/І підвищення спектральної режиму зв'язку з БВБВ стає помітним. У деяких конфігураціях БВБВ за певних умов миттєве поліпшення може бути навіть двадцятиразовим. З цих графіків можна зробити висновок, що спектральна ефективність взагалі підвищується з збільшенням кількості передавальних і приймальних антен. Для нижчих значень ΝT і NR поліпшення є обмеженим. Наприклад, для диверсифікаційних конфігурацій 1x2 і 1x4 воно асимптотично наближається до 6(біт/с)/Гц. Розглядаючи можливі швидкості передачі, з значень спектральної ефективності Фіг.7 можна одержати можливі значення швидкості передачі для субканалу. Наприклад, для абонентського пристрою, що має Н/І=5дБ, можлива спектральна ефективність лежить у межах від 1 до 2,25(біт/с)/Гц залежно від режиму зв'язку. У субканалі 5кГц цей абонентський пристрій може працювати з піковою швидкістю передачі даних від 5кбіт/с до 10,5кбіт/с. Якщо Н/І=10дБ, цей абонентський пристрій може працювати з піковою швидкістю передачі даних від 10,5 до 25кбіт/с. Для 256 субканалів пікова швидкість передачі даних для цього абонентського пристрою становить 6,4Мбіт/с, якщо Н/І=10дБ. Отже, базуючись на вимогах абонентського пристрою до швидкості передачі даних і робочому Н/І, система може призначити необхідну кількість субканалів. При обслуговуванні даних кількість субканалів, що призначається на кожну часову щілину, може залежати від, наприклад, іншого інформаційного навантаження. Зворотний канал системи зв'язку може мати структуру, подібну до структури прямого каналу. Однак, замість спільних широкомовного і контрольного каналів він може мати канали рандомізованого доступу, утворені у певних субканалах або у певних позиціях модуляційного символу у кадрі, або у обох. Вони можуть використовуватись окремими або всіма абонентськими пристроями для надсилання коротких вимог (наприклад, реєстрації, вимоги ресурсів тощо) до центральної станції. Для спільних каналів доступу абонентський пристрій може використовувати спільні схеми модуляції і кодування. Решта каналів може бути призначена окремим користувачам, як і у прямому каналі. Призначення і скасування призначень ресурсів (як для прямого, так і для зворотного каналів) можуть контролюватись системою і передаватись у прямому контрольному каналі. Одним з факторів, що впливають на побудову зворотного каналу, є максимальна диференційна затримка на проходження між найближчим і найвіддаленішим абонентськими пристроями. У системах, де ця затримка є малою порівняно з тривалістю циклічного префікса, не виникає необхідності у корекції у передавальному вузлі. Однак у системах з значною затримкою циклічний префікс має бути збільшений згідно з збільшенням затримки. У деяких випадках виникає можливість одержати придатну оцінку повної затримки на проходження і коригувати час передачі таким чином, щоб символ надходив до центральної станції у належний момент. Звичайно виникає залишкове відхилення і тоді циклічний префікс може бути додатково подовжений для компенсації цієї помилки. У системі зв'язку деякі абонентські пристрої у зоні обслуговування можуть приймати сигнали від кількох центральних станцій. Якщо інформація, передана кількома центральними станціями є надлишковою у двох або більше субканалах і/або від двох або більше антен, прийняті сигнали можуть бути об'єднані і демодульовані абонентським пристроєм згідно з диверсифікаційно-комбінаційною схемою. Якщо циклічний префікс є достатнім для компенсації впливу диференційної затримки на проходження між першим і останнім надходженнями, сигнали можуть бути (оптимально) об'єднані у приймачі і належним чином демодульовані. Така диверсифікація прийому добре відома у широкомовних застосуваннях ОМРЧ. Коли субканали призначаються окремим абонентським пристроям, у певному субканалі можна передавати до певного абонентського пристрою однакову інформацію від кількох центральних станцій. Такий режим є подібним до м'якої передачі зв'язку у системах ПДКУ. Як уже відзначалось, передавальний і приймальний вузли можуть бути реалізовані з використанням різних обробляючих пристроїв, включаючи різні типи процесорів даних, кодерів, ШЗПФ, ШПФ, демультиплексорів, об'єднувачів тощо. Ці обробляючі пристрої можуть бути реалізовані багатьма шляхами, наприклад, як спеціалізовані інтегральні схеми (ASIC), як процесор цифрових сигналів, мікроконтролер, мікропроцесор або інші електронні схеми, призначені виконувати описані функції. Крім того, обробляючі пристрої можуть бути реалізовані у вигляді процесора загального призначення або спеціалізованого процесора, що виконує кодовані інструкції для виконання описаних функцій. Отже, описані обробляючі вузли можуть бути реалізовані схемно, програмно або комбіновано. Наведений вище опис бажаних втілень дозволить будь-якому фахівцю використати винахід, зробивши належні модифікації і зміни згідно з концепціями і принципами винаходу. Об'єм винаходу не обмежується наведеними втіленнями і визначається наведеними новими принципами і ознаками.