Способи одержання 1,2-дихлоретану, вінілхлориду та полівінілхлориду

1. Спосіб одержання 1,2-дихлоретану з використанням потоку етану, згідно з яким: a) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, що містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів сушать і, таким чином, одержують суміш сухих газів; c) вказану суміш сухих газів, що містить потік продуктів, який виводять з реактора хлорування R2 і відділяють на стадії е), піддають абсорбції А, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етилен, і що містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування R1, в якому більшу частину етилену, присутнього у фракції А, перетворюють в 1,2-дихлоретан, і одержаний 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора хлорування R1; е) фракцію F1 піддають десорбції D1, яка включає розділення фракції F1 на етиленову фракцію, збіднену сполуками, більш легкими, ніж етилен (фракція С), яку направляють в реактор хлорування R2, при цьому потік продуктів, який виводять з вказаного реактора, додають до суміші сухих газів, що піддають обробці на стадії с), і на фракцію F2; f) фракцію F2 піддають десорбції D2, яка включає розділення фракції F2 на фракцію, збагачену ети 2 (19) 1 3 96299 4 включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етилен, і, що містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування R1, в якому більшу частину етилену, присутнього у фракції А, перетворюють на 1,2-дихлоретан, і одержаний 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора хлорування R1; е) фракцію F1 піддають десорбції D1, яка включає розділення фракції F1 на етиленову фракцію, збіднену сполуками, більш легкими, ніж етилен (фракція С), яку направляють в реактор хлорування R2, при цьому потік продуктів, який виводять з вказаного реактора, додають до суміші сухих газів, що піддають обробці на стадії с), і на фракцію F2; f) фракцію F2 піддають десорбції D2, яка включає розділення фракції F2 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, що повертають назад на стадію абсорбції А; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більшу частину етилену, присутнього у фракції В, перетворюють на 1,2-дихлоретан, утворений 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування; і і) одержаний 1,2-дихлоретан піддають піролізу і, таким чином, одержують вінілхлорид. 11. Спосіб одержання полівінілхлориду, згідно з яким: a) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, що містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів сушать і, таким чином, отримують суміш сухих газів; c) вказану суміш сухих газів, що містить потік продуктів, який виводять з реактора хлорування R2 і відділяють на стадії е), піддають абсорбції А, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етилен, і що містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування R1, в якому більшу частину етилену, присутнього у фракції А, перетворюють на 1,2-дихлоретан, і одержаний 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора хлорування R1; е) фракцію F1 піддають десорбції D1, яка включає розділення фракції F1 на етиленову фракцію, збіднену сполуками, більш легкими, ніж етилен (фракція С), яку направляють в реактор хлорування R2, при цьому потік продуктів, який виводять з вказаного реактора, додають до суміші сухих газів, що піддають обробці на стадії с), і на фракцію F2; f) фракцію F2 піддають десорбції D2, яка включає розділення фракції F2 на фракцію, збагачену ети леном (фракція В), і на фракцію F3, що повертають назад на стадію абсорбції А; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більшу частину етилену, присутнього у фракції В, перетворюють в 1,2-дихлоретан, утворений 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування; і) одержаний 1,2-дихлоретан піддають піролізу і таким чином одержують вінілхлорид, і j) вінілхлорид полімеризують і одержують полівінілхлорид. 12. Спосіб за одним з пп. 1, 10 або 11, який відрізняється тим, що на стадії е) 1,2-дихлоретан, утворений в реакторі хлорування, відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора хлорування R2. 13. Спосіб за одним з пп. 1, 10 або 11, який відрізняється тим, що на стадії f) фракцію F3, що необов'язково містить 1,2-дихлоретан, утворений в реакторі хлорування R2, який потім витягують, якщо він не був витягнутий раніше, повертають назад на стадію абсорбції А після проведення додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан. 14. Спосіб за одним з пп. 1, 10, 11, 12 або 13, який відрізняється тим, що на стадії g) 1,2дихлоретан, відділений від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, необов'язково додають до 1,2-дихлоретану, утвореного в реакторі хлорування R1, і необов'язково додають до 1,2-дихлоретану, утвореного в реакторі хлорування R2. 15. Спосіб за одним з пп. 1, 10 або 11, який відрізняється тим, що після стадії g) на стадії h) потік продуктів, що виводять з реактора оксихлорування, з якого екстрагований 1,2-дихлоретан і який необов'язково містить додатковий потік етану, раніше введеного на одній зі стадій з b) по g), знову повертають на стадію а), попередньо необов'язково видаливши з нього гази і/або необов'язково піддавши його обробці, з метою видалення продуктів хлорування, що містяться в ньому. 16. Спосіб за будь-яким з попередніх пунктів, який відрізняється тим, що для здійснення реакції каталітичного оксидегідрування як каталітичні системи використовують змішані оксиди, які містять одночасно Mo і V, W і V або Mo, W і V. 17. Спосіб за п. 16, який відрізняється тим, що серед каталізаторів, які містять Mo, W і V, можна зазначити Mo-W-V-Ta-Te-Ti-P-Ni-Ce-O, Mo-W-V-TaTe-Ti-Р-О, Mo-W-V-Te-Ti-P-Ce-O, Mo-W-V-Te-Ti-PNi-O, Mo-W-V-Te-Ti-Р-О, Mo-W-V-Te-Ti-О, Mo-W-VTe-P-O, Mo-W-V-Te-О, Mo-W-V-Nb-O, Mo-W-V-SbO, Mo-W-V-Ti-Sb-Bi-O, Mo-W-V-Ti-Sb-O, Mo-W-VSb-Bi-O, Mo-W-V-Zr-O, Mo-W-V-Nb-Ta-O, Mo-W-VNb-O і Mo-W-V-O. Даний винахід стосується способу отримання 1,2-дихлоретану (DCE, ДХЕ), способу отримання вінілхлориду (VC, ВХ) і способу отримання полівінілхлориду (PVC, ПВХ). ДХЕ зазвичай отримують оксихлоруванням етилену з використанням хлористого водню (НСІ) і джерела кисню або прямим хлоруванням етилену за допомогою хлору. Піролітичне дегідрохлорування ДХЕ призводить до утворення ВХ з вивіль 5 ненням НСІ. Оксихлорування і хлорування зазвичай проводять паралельно, і НСІ, що утворюється при піролізі, використовують при оксихлоруванні. У даний час для виробництва ДХЕ зазвичай використовують етилен з чистотою більше 99,8 %. Вказаний етилен дуже високого ступеня чистоти отримують за допомогою термічного крекінгу різних нафтопродуктів з подальшим проведенням численних складних і дорогих операцій розділення, з метою відділити етилен від інших продуктів крекінгу і отримати продукт дуже високої чистоти. Внаслідок високої вартості виробництва етилену вказаної високої чистоти, а також з урахуванням переваг, які могла б забезпечити розробка способу отримання ВХ з ДХЕ в сприятливих областях, де відсутні доступні джерела етилену, були розроблені різні способи отримання ДХЕ з використанням етилену з чистотою менше ніж 99,8 %. Вказані способи мають перевагу, яка полягає в зменшенні витрат за рахунок спрощення способів розділення продуктів, що утворюються при крекінгу нафтопродуктів, і, тим самим, за рахунок виключення складних стадій розділення, які стають непотрібними у виробництві ДХЕ. Так були розроблені різні способи отримання ДХЕ, виходячи з етилену з чистотою менше ніж 99,8 %, який отримують за спрощеним процесом крекінгу етану. Наприклад, в патентній заявці WO00/26164 описується спосіб отримання ДХЕ хлоруванням етилену, який отримують за спрощеним процесом крекінгу етану, при цьому хлорування проводять в присутності домішок, які утворюються при крекінгу етану, не проводячи подальшого очищення. У свою чергу, в патентній заявці WO03/48088 описується спосіб отримання ДХЕ дегідруванням етану з утворенням фракції, яка містить етан, етилен і домішки, в тому числі водень, і потім вказану фракцію піддають хлоруванню і/або оксихлоруванню. Недолік вказаних способів полягає в тому, що отриманий етилен не може використовуватися для комбінованого способу хлорування/оксихлорування етилену внаслідок того, що етилен містить домішки, присутність яких під час проведення реакції оксихлорування здатна призвести до технологічних ускладнень, а саме: до отруєння каталізатора важкими продуктами і до неекономічної конверсії присутнього водню. Вказана конверсія водню призводила б до споживання кисню високої чистоти, який, таким чином, втрачався би при небажаній реакції, і в процесі перетворення водню на воду спричиняла б протікання реакції, що супроводжується більшим виділенням тепла. Вказане перетворення в такому випадку обмежило б продуктивність реактора оксихлорування, що в основному пов'язано з потужністю теплообмінників. Присутність водню в суміші призводить до того, що надзвичайно збільшуються витрати на розвиток виробництва з тим, щоб гарантувати необхідну площу теплообміну, а разом з нею зростає і об'єм реактора. Варіант, що передбачає спалення водню в окремому реакторі, який описаний в патентній заявці WO03/48088, не усуває вказані труднощі, оскі 96299 6 льки він вимагає використання великої кількість кисню, взятого в стехіометричній кількості відносно до водню, а також вимагає великої площі поверхні теплообміну, з метою відведення тепла, що утворюється при згорянні. Внаслідок цього у вказаному способі споживається велика кількість етилену, і можуть виникнути проблеми з безпекою. Нарешті, видалення води, що утворилася, призводить до зростання виробничих витрат. Відомі також способи, в яких ВХ отримують оксихлоруванням етану, а не етилену. Вказані способи в даний час не знайшли промислового використання внаслідок того, що оскільки вони проводяться при високих температурах, то мають посередню селективність, що супроводжується втратою реагентів, які використовуються, і додатковими витратами на розділення і руйнування побічних продуктів, а також пов'язані з проблемами, викликаними поведінкою речовин в корозійному середовищі при проведенні реакції оксихлорування. Нарешті, зазвичай, доводиться стикатися з проблемами, пов'язаними з поведінкою каталізаторів, що використовуються, внаслідок поступового випаровування їх складових, а також з проблемами, пов'язаними з осадженням вказаних складових на холодній поверхні пучка трубок теплообмінника. Одним об'єктом даного винаходу є спосіб, в якому використовують етилен з чистотою менше ніж 99,8 %, що має ту перевагу, що він дозволяє зменшити витрати, пов'язані з отриманням етилену більш високої чистоти, і ту перевагу, що він дозволяє уникнути вищевказаних проблем. Для досягнення вказаної мети, в даному винаході пропонується спосіб отримання 1,2дихлоретану з використанням етану як початкової сполуки, відповідно до якого: a) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, що містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів необов'язково промивають і сушать і, таким чином, отримують суміш сухих газів; c) після необов'язкової додаткової стадії очищення вказану суміш сухих газів, що містить потік продуктів, який виводять з реактора хлорування R2 і відділяють на стадії є), піддають абсорбції А, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етилен, і що містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування R1, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється на 1,2дихлоретан, і отриманий 1,2-дихлоретан відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування R1; е) фракцію F1 піддають десорбції D1, яка включає розділення фракції F1 на етиленову фракцію, збіднену сполуками, більш легкими, ніж етилен (фракція С), яку направляють в реактор хлорування R2, при цьому потік продуктів, який виводиться з вказаного реактора, додають до суміші сухих газів, що піддається обробці на стадії 7 с), після того як необов'язково екстрагують 1,2дихлоретан, що утворився, і на фракцію F2; f) фракцію F2 піддають десорбції D2, яка включає розділення фракції F2 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, що необов'язково містить 1,2-дихлоретан, що утворився в реакторі хлорування R2, який потім витягують, якщо він не був витягнутий раніше, що повертається назад на стадію абсорбції А необов'язково після проведення додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції В, перетворюється в 1,2дихлоретан, утворений 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, і необов'язково додають до 1,2дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування R1, і необов'язково додають до 1,2-дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування R2; і h) потік продуктів, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований 1,2дихлоретан і який необов'язково містить додатковий потік етану, раніше введеного на одній зі стадій від b) по g), необов'язково знову повертають на стадію а), попередньо необов'язково видаливши з нього гази і/або необов'язково піддавши його обробці, з метою видалення продуктів хлорування, що містяться в ньому. Відповідно до стадії а) способу за даним винаходом, потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню і отримують суміш газів, що містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні складові. Потік етану, що піддається каталітичному оксидегідруванню, може бути або може не бути хімічно чистим. Потік етану, що використовується, може містити аж до 70 % об. інших газів, таких як метан, водень, етилен, кисень, азот і оксиди вуглецю. Потік етану, що використовується, переважно, містить щонайменше 80 % об., переважно, містить щонайменше 90 % об., більш переважно, містить щонайменше 95 % об. і, найбільш переважно, містить щонайменше 98 % об. етану. У разі необхідності, етан може бути відділений від вторинно утворених сполукя, які мають більш високу температуру кипіння, в будь-якому відомому пристрої, наприклад, шляхом поглинання, екстракції, дифузії або перегонок. Потік етану, що піддається каталітичному оксидегідруванню, може являти собою джерело етану, яке є на ринку, але також і потік продуктів, отриманих з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований 1,2-дихлоретан, що необов'язково містить додатковий потік етану, який доданий на одній зі стадій від b) по g) і рецикльований на стадії h), або суміш обох потоків. Потрібно розуміти, що термін "каталітичне оксидегідрування (ODH)" відомий також як каталітичне окислювальне дегідрування, означає часткове окислення етану киснем в присутності каталізатора. 96299 8 Реакція ODH може протікати або при температурі, що перевищує 650 °C і що становить але до 800 °C, при температурі, меншій, ніж інтервал температур термічного крекінгу, або при температурі, яка менша або дорівнює 650 °C. Абсолютний тиск, при якому протікає стадія а), зазвичай, становить щонайменше 1, переважно становить щонайменше 1,5 і, найбільш переважно, становить щонайменше 2 бар. Переважно, значення абсолютного тиску складає не більше ніж 16, переважно, складає не більше ніж 11 і, найбільш переважно, складає не більше ніж 6 бар. Кисень, що подається, може являти собою кисень або газ, що містить кисень з іншими інертними газами, такий як, наприклад, повітря. Переважно, використовують кисень. Кисень може бути, а може не бути хімічно чистим. Таким чином, можна використовувати дуже чисте джерело кисню, що містить щонайменше 99 % об. кисню, але також і джерело кисню, що містить менше ніж 99 % об. кисню. В останньому випадку кисень, що використовується, зазвичай, містить більше ніж 90 % об. і, переважно, містить більше ніж 95 % об. кисню. Найбільш переважне джерело кисню, що містить від 95 до 99 % об. кисню. Кількість кисню, що вводиться відносно до кількості етану, переважно, складає від 0,001 до 1 мол/мол, переважно, складає від 0,005 до 0,5 мол/мол і, найбільш переважно, складає від 0,05 до 0,3 мол/мол. Реакцію ODH може провести в будь-якому відомому пристрої. Реакцію ODH, переважно, проводять в одному реакторі або декількох послідовно розташованих реакторах з нерухомим шаром каталізатора, що має один або декілька шарів, між якими може здійснюватися стадія термічної обробки, або в одному реакторі або декількох послідовно розташованих реакторах з "киплячим" шаром, переважно, в адіабатичних реакторах або реакторах з регулюванням температури, при цьому використовують допоміжну рідину всередині реактора (багатотрубчастий реактор або теплообмінник, занурений в шар каталізатора) або поза реактором. Реагенти перед введенням в зону реакції можуть бути попередньо змішаними. Один або декілька реагентів також можуть бути введені окремо, наприклад, між шарами реактора, що містить декілька шарів. Реактор може бути оснащений пристроєм для попереднього нагрівання і будь-якими засобами, необхідним для регулювання температури реакції. Теплообмінник з перехресним струмом дозволяє успішно отримувати тепло з продуктів, що утворилися, з метою повторного нагрівання поступаючих продуктів. Для здійснення реакції ODH за даним винаходом можуть використовуватися різні каталітичні системи. Так, можна згадати про каталізатори на основі оксидів лужноземельних металів, такі як, наприклад, каталізатори Li/MgO, які в загальному випадку працюють при температурах вище 600 °C. Можна також згадати про каталізатори на основі нікелю (Ni). Більш переважними є каталізатори, що містять молібден (Мо) і/або ванадій (V). Основу вказаних каталізаторів в загальному випадку скла 9 дають оксиди вказаних елементів. Крім того, вони, переважно, містять інші елементи, такі як, наприклад, Сі, Mn, Nb, Та, Те, Ті, Р, Sb, Ві, Zr, Ni, Се, ΑΙ, Са або W. Найбільш переважні каталізатори на основі ванадію (V). Переважними є змішані оксиди, що містять V і щонайменше один інший елемент, вибраний з Mo, W, Nb, Та, Те, Ті, Р, Sb, Ві, Zr, Ni, Се, ΑΙ і Са. Особливо переважні змішані оксиди, що містять одночасно, Мо і V, W і V або Мо, W і V. Серед каталізаторів, що містять Мо і V, можна згадати Mo-V-O, Mo-V-Zr-О, Mo-V-Ta-Sb-Zr-O, MoV-Ta-Sb-O, Mo-V-Nb-Te-O, Mo-V-Nb-Bi-Ni-O, Mo-VNb-Bi-O, Mo-V-Nb-Ni-O, Mo-V-Nb-Sb-Ca-O, Mo-VTa-Al-O, Mo-V-Ta-O, Mo-V-Al-O, Mo-V-Sb-O, Mo-VNb-О і Mo-V-Nb-Sb. Серед каталізаторів, що містять W і V, можна згадати W-V-O, W-V-Nb-O, і W-V-Ta-O. Серед каталізаторів, що містять Mo, W і V, можна згадати Mo-W-V-Ta-Te-Ti-P-Ni-Ce-O, Mo-WV-Ta-Te-Ti-P-O, Mo-W-V-Te-Ti-P-Ce-O, Mo-W-V-TeTi-P-Ni-O, Mo-W-V-Te-Ti-P-O, Mo-W-V-Te-Ti-O, MoW-V-Te-P-O, Mo-W-V-Те-О, Mo-W-V-Ta-Te-Ti-P-NiCe-O, Mo-W-V-Ta-Te-Ti-P-O, Mo-W-V-Te-Ti-P-Ce-O, Mo-W-V-Te-Ti-P-Ni-O, Mo-W-V-Te-Ti-P-O, Mo-W-VTe-Ti-O, Mo-W-V-Te-P-O, Mo-W-V-Te-O, Mo-W-VNb-O, Mo-W-V-Sb-O, Mo-W-V-Ti-Sb-Bi-O, Mo-W-VTi-Sb-O, Mo-W-V-Sb-Bi-O, Mo-W-V-Zr-O, Mo-W-VNb-Ta-O, Mo-W-V-Nb-О and Mo-W-V-O. Можуть також використовуватися каталізатори Ta-Ni-O, Nb-Ni-О і Nb-Ta-Ni-O. Каталізатори, які використовують для проведення реакції ODH, можуть бути нанесені, а можуть не бути нанесені на носій. У тому випадку, коли каталізатори нанесені на носій, то носій, який може застосовуватися, включає оксид кремнію, оксид алюмінію, оксид титану, карбід кремнію, оксид цирконію і їх суміші, такі як змішані оксиди. Каталізатори, які використовують для проведення реакції ODH, переважно, стійкі відносно до ДХЕ. Каталізатор, що використовується, може бути поміщений в шар або всередину трубок або ззовні вказаних трубок таким чином, що температуру можна регулювати за допомогою рідини, яка оточує вказані трубки або протікає по них. Проведення реакція ODH в потоці етану призводить до утворення суміші, що містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти. Вторинними компонентами можуть бути монооксид вуглецю, діоксид вуглецю, водень, різні кисневмісні сполуки, такі як, наприклад, оцтова кислота або альдегіди, азот, метан, кисень, необов'язково ацетилен і необов'язково органічні сполуки, що містять щонайменше 3 атоми вуглецю. Відповідно до першого варіанту здійснення способу за даним винаходом, реакція ODH здійснюється при температурі вище 650 °C і аж до температури 800 °C. Згідно з другим варіантом здійснення способу за даним винаходом, реакція ODH проводиться при температурі, яка менша або дорівнює 650 °C. Реакція ODH, переважно, здійснюється при температурі, яка менша або дорівнює 600 °C, пе 96299 10 реважно, менша або дорівнює 550 °C, особливо переважно, менша або дорівнює 500 °C, більш переважно, менша або дорівнює 450 °C і, найбільш переважно, менша або дорівнює 400 °C. Найбільш переважна температура в діапазоні від 200 до 400 °C. У цьому випадку спосіб за даним винаходом має ту перевагу, що при його здійсненні утворюється дуже невелика кількість водню, який є причиною багатьох ускладнень. Відповідно до вказаного другого варіанту способу за даним винаходом перевага реакції ODH полягає в тому, що при проведенні вказаної реакції практично не можуть утворюватися важкі сполуки, кількість атомів вуглецю в яких більша або дорівнює 3, такі як, наприклад, пропілен і олефіни, молекулярна маса яких перевищує молекулярну масу пропілену, в кількостях, здатних викликати проблеми. Другий варіант способу за даним винаходом більш переважний в порівнянні з першим варіантом. Згідно зі стадією b) способу за даним винаходом, вказану суміш газів, отриману на стадії а), необов'язково промивають і сушать, отримуючи, таким чином, суміш сухих газів. Суміш газів, отримана на стадії а), може промиватися, а може не промиватися. Переважно, її промивають. Промивання суміші газів, отриманої на стадії а), можна здійснити будь-якими відомими способами. її, переважно, здійснюють, використовуючи водну, переважно, лужну промивну рідину, або використовують неводну рідину. Серед водних промивних рідин потрібно згадати гідроксид натрію, карбонат натрію, гідрокарбонат натрію і гідроксид натрію. Серед неводних рідин можна згадати метилпіролідон, важкі масла і метанол. Під час цієї операції, переважно, віддаляються тверді частинки, такі як вугілля, сполуки сірки, діоксид вуглецю, насичені або ненасичені вуглеводні, більш важкі, ніж етилен, ацетилен, кислі сполуки, такі як оцтова кислота або хлорид водню, і альдегіди. Сушіння суміші газів потім можна здійснити будь-якими відомими способами. Сушіння, переважно, виконують шляхом охолоджування по закінченні компресії газів і/або шляхом адсорбції на твердому поглиначі, такому як молекулярні сита, оксид алюмінію або вапно. Стадію відмивання, якщо вона проводиться, і стадію сушіння можна здійснювати в будь-якому порядку. Так, можна промити і потім висушити суміш газів або висушити і потім промити суміш газів. Переважно, вказану суміш газів, отриману на стадії а), промивають і потім сушать і, таким чином, отримують суміш сухих газів. Після стадії b) кількість води в суміші сухих газів, переважно, становить менше або дорівнює 500 м.ч., переважно, становить менше або дорівнює 10 м.ч. і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 1 м.ч. за об'ємом. Може бути передбачена додаткова стадія очищення, переважно, стадія хімічного очищення потоку, який піддають хлоруванню в реакторі хлорування R1, раніше, ніж потік поступить в реактор 11 хлорування, з метою витягнути з нього будь-яку сполуку, яка небажана при проведенні хлорування. Це може відноситися до ацетилену, наприклад, що утворюється на стадії а), але також і до кисню, який небажаний в тому випадку, коли він знаходиться в надлишку. Ацетилен може бути успішно видалений шляхом гідрування, переважно, за допомогою водню, присутнього в суміші. Вказана стадія може передувати іншій стадії процесу за даним винаходом, якщо в цьому виникає необхідність, як, наприклад, перед стадією с), перед стадією хлорування в реакторі хлорування R2 або перед стадією оксихлорування. Переважно, вона передує стадії с). Після проведення розглянутої вище стадії b) і вищевказаної необов'язкової додаткової стадії очищення вказана суміш сухих газів, що являє собою потік продуктів, отриманих після реактора хлорування R2, яку розділяють на стадії е) (в даному описі означають як суміш газів), на стадії с) піддають абсорбції А, яка полягає в розділенні вказаної суміші газів на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими ніж етилен, яка містить деяку кількість етилену (фракція А), і фракцію F1. Таким чином, суміш газів піддають абсорбції на стадії А, на якій вказаний потік, переважно, вводять в контакт з промивним агентом, що містить ДХЕ. Потрібно розуміти, що вираз "промивний агент, що містить ДХЕ", або ж просто "промивний агент" означає композицію, в якій ДХЕ присутній в рідкому стані. Таким чином, промивний агент, який може застосовуватися для проведення стадії абсорбції А, переважно, містить ДХЕ в рідкому стані. Присутність у вказаному промивному агентові інших сполук ніяким чином не виключена в обсяг даного винаходу. Проте, промивний агент, переважно, містить щонайменше 50 % об. ДХЕ, більш переважно, містить щонайменше 80 % об. і, найбільш переважно, містить щонайменше 95 % об. ДХЕ. Промивний агент, який використовують на стадії абсорбції А, може складатися зі свіжої порції промивного агента будь-якого походження, наприклад, з неочищеного ДХЕ, що виходить з реактора хлорування, неочищеного ДХЕ, що виходить з реактора оксихлорування, або з суміші обох речовин, яку не піддають очищенню. Він може також бути складений з вказаного ДХЕ, який був попередньо підданий очищенню, з потоку продуктів, що виходять з реактора хлорування R2 в тому випадку, коли з нього не витягують ДХЕ, при умові, що його спочатку зріджують, або ж з всієї або частини фракції F3, що витягується на стадії десорбції D2 способу за даним винаходом і необов'язково містить ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування R2 і який екстрагують на стадії десорбції після проведення необов'язкової обробки, що дозволяє знизити у фракції F3 концентрацію сполук, більш важких, ніж етан, як розглянуто нижче, необов'язково з додаванням свіжої порції промивного агента. Промивний агент, який використовують на стадії абсорбції А, переважно, складений з всієї або частини фракції F3, що витягується під час 96299 12 проведення стадії десорбції D2 способу за даним винаходом і необов'язково містить ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування R2 і який екстрагують на стадії десорбції після проведення вищевказаної необов'язкової обробки, необов'язково з додаванням свіжої порції промивного агента. У найбільш переважному варіанті здійснення даного винаходу промивний агент, який використовують на стадії абсорбції А, складений з всієї або частини фракції F3, що витягується під час проведення стадії десорбції D2 способу за даним винаходом, після проведення вищевказаної необов'язкової обробки з додаванням свіжої порції промивного агента (для компенсації втрат промивного агента під час проведення стадій абсорбції і десорбції). Вищевказана необов'язкова додаткова обробка, що дозволяє знизити у фракції F3 концентрацію сполук, більш важких, ніж етан, переважно, сполук, що містять щонайменше 3 атоми вуглецю, може являти собою стадію десорбції сполук, більш важких, ніж етан, і більш легких, ніж фракція F3, або стадію дистиляції фракції F3. Переважно, вона полягає в десорбції сполук, які важчі, ніж етан, і легші, ніж фракція F3. Переважно, здійснюють обробку фракції F3. Істотна перевага полягає в тому, що присутність вказаного ДХЕ не викликає ніяких проблем, оскільки він являє собою сполуку, в основному що утворюється в процесі оксихлорування або хлорування. Відношення між відповідними виходами промивного агента і суміші газів, що поступають на абсорбцію А, не є критичними і можуть варіювати в широких межах. На практиці воно обмежене витратами, пов'язаними з регенерацією промивного агента. У загальному випадку, вихід промивного агента становить щонайменше 1, переважно, щонайменше 5 і, найбільш переважно, щонайменше 10 тонн на тонну суміші газів, що поступає на абсорбцію. У загальному випадку, вихід промивного агента складає максимум 100, переважно, складає максимум 50 і, найбільш переважно, складає максимум 25 тонн на тонну етилену і етану, які необхідно екстрагувати з суміші газів, що поступає на абсорбцію. Стадію абсорбції А, переважно, проводять за допомогою абсорбера, такого як, наприклад, плівковий абсорбер з висхідною плівкою або плівковий абсорбер зі стікаючою плівкою, або за допомогою абсорбційної колони, вибраної з тарілчастих колон, колон з неврегульованою насадкою, колон з впорядкованою насадкою, колон, що поєднують один або декілька варіантів вищевказаних внутрішньокорпусних пристроїв, і зрошувальних колон. Стадію абсорбції А, переважно, проводять з використанням абсорбційної колони і, найбільш переважно, з використанням тарілчастої абсорбційної колони. Абсорбційну колону, переважно, оснащують спільно функціонуючими допоміжними пристроями, такими як, наприклад щонайменше один конденсор або холодильник, який може бути розташований всередині або ззовні колони. Вищевказану стадію абсорбції А, переважно, проводять при абсолютному тиску, що становить 13 щонайменше 15, переважно, що становить щонайменше 20 і, найбільш перевалено, що становить щонайменше 25 бар. Стадію абсорбції А, переважно, проводять при абсолютному тиску, що складає, не більше ніж 40, переважно, не більше ніж 35 і, найбільш переважно, не більше ніж 30 бар. Температура, при якій проводять вищевказану стадію абсорбції А, переважно, складає щонайменше мінус 10 °C, переважно, становить щонайменше 0 °C і, найбільш переважно, становить щонайменше 10 °C у верхній частині абсорбера або абсорбційної колони. Вона, переважно, складає не більше ніж 60, переважно, складає не більше ніж 50 і, найбільш переважно, складає не більше ніж 40 °C у верхній частині абсорбера або абсорбційної колони. Температура в нижній частині абсорбера або абсорбційної колони, переважно, становить щонайменше 0 °C, переважно, становить щонайменше 10 °C і, найбільш переважно, щонайменше 20 °C. Вона, переважно, становить не більше ніж 70, переважно, становить не більше ніж 60 і, найбільш переважно, становить не більше ніж 50 °C. Стадія с) абсорбції А включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж і етилен, яка містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1. Фракція А збагачена сполуками, більш легкими, ніж і етилен. Вказаними сполуками в загальному випадку є метан, азот, кисень, водень і монооксид вуглецю. Переважно, фракція А містить щонайменше 70 %, переважно, щонайменше 80 % і, найбільш переважно, щонайменше 85 % мас. сполук, які легші, ніж етилен, що містяться в суміші сухих газів. Переважно, фракція А містить, не більше ніж 99,99 %, переважно, не більше ніж 99,95 % і, найбільш переважно, не більше ніж 99,9 % мас. сполук, які легші, ніж етилен, що містяться в суміші сухих газів. Фракція А відрізняється тим, що вміст ацетилену в ній, переважно, становить менше або дорівнює 0,01 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,005 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,001 % об. відносно до загального об'єму фракції А. Переважно, фракція А містить не більше ніж 1 %, переважно, не більше ніж 0,5 % і, найбільш переважно, не більше ніж 0,2 % етану відносно до загального об'єму фракції А. Фракція А відрізняється тим, що вміст в ній сполук, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю, переважно, становить менше або дорівнює 0,01 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,005 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,001 % об. відносно до загального об'єму фракції А. Фракція А відрізняється тим, що вміст сполук сірки в ній, переважно, становить менше або дорівнює 0,01 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,005 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,001 % об. відносно до загального об'єму фракції А. 96299 14 Фракція А містить щонайменше 3 %, переважно, містить щонайменше 4 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 5 % етилену, що міститься в суміші сухих газів. Переважно, фракція F1 містить не більше ніж 30 %, переважно, містить не більше ніж 20 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 15 % об. сполук, більш легких, ніж етилен, що містяться в суміші сухих газів. Переважно, фракція F1 містить щонайменше 0,1 %, переважно, містить щонайменше 0,3 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 0,5 % мас. етилену, відносно до загальної маси фракції F1. Переважно, фракція F1 містить не більше ніж 20 %, переважно, містить не більше ніж 15 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 12 % мас. етилену відносно до загальної маси фракції F1. Переважно, фракція F1 містить щонайменше 0,3 %, переважно, містить щонайменше 0,8 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 1 % мас. етану відносно загальної маси фракції F1. Переважно, фракція F1 містить не більше ніж 25 %, переважно, містить не більше ніж 20 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 18 % мас. етану відносно до загальної маси фракції F1. Фракція F1 відрізняється також тим, що вміст ацетилену в ній, переважно, становить менше або дорівнює 0,1 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,05 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,01 % мас. відносно до загальної маси фракції F1. Фракція F1 відрізняється тим, що вміст в ній сполук, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю, переважно, становить менше або дорівнює 1 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,5 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,1 % мас. відносно до загальної маси фракції F1. Фракція F1 відрізняється тим, що вміст сполук сірки в ній, переважно, становить менше або дорівнює 0,005 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,002 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,001 % мас. відносно до загальної маси фракції F1. Згідно зі стадією d) способу за даним винаходом, фракцію А направляють в реактор хлорування R1, де більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється на 1,2-дихлоретан, і отриманий 1,2-дихлоретан виділяється з потоку продуктів, що утворилися в реакторі хлорування R1. Реакцію хлорування, переважно, проводять в рідкій фазі (яка, переважно, в основному в ДХЕ), яка містить розчинений каталізатор, такий як FeCl3 або інша кислота Льюїса. Можна з успіхом об'єднувати вказаний каталізатор з спільно діючим каталізатором, таким як хлориди лужних металів. Парою, яка дає хороші результати, є комплекс FeCl3 з LiCl (тетрахлорферат літію - як описується в патентній заявці NL6901398). Кількість FeCl3, що використовується, переважно, складає приблизно від 1 до 30 г FeCl 3 на кілограм рідких вихідних речовин. Молярне відношен 15 ня FeCl3 до LiCl, переважно, складає від приблизно 0,5 до 2. Крім того, процес хлорування, переважно, проводять в середовищі хлоровмісної органічної рідини. Більш переважно, вказану хлоровмісну органічну рідину називають також рідкою сумішшю, яка в основному складається з ДХЕ. Процес хлорування за даним винаходом, переважно, проводять при температурі в діапазоні від 30 до 150 °C. Хороші результати отримуються незалежно від тиску як при температурі нижче температури кипіння (хлорування в умовах недогрівання), так і при температурі кипіння (хлорування при кипінні). У тому випадку, коли процес хлорування за даним винаходом являє собою хлорування в умовах недогрівання, він дає хороші результати при роботі при температурі, яка, переважно, перевищує або дорівнює 50 °C і, переважно, перевищує або дорівнює 60 °C, але, переважно, менша або дорівнює 80 °C і, переважно, менша або дорівнює 70 °C, при абсолютному тиску в газовій фазі, який, переважно, становить більше або дорівнює 1 і, переважно, становить більше або дорівнює 1,1 бар, однак, переважно, становить менше або дорівнює 30, переважно, становить менше або дорівнює 25 і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 20 бар. Найбільш переважним є процес хлорування при температурі кипіння, який дозволяє, якщо необхідно, успішно отримувати тепло, що виділяється при протіканні реакції. У цьому випадку реакцію, переважно, проводять при температурі, яка більша або дорівнює 60 °C, переважно, більша або дорівнює 70 °C і, найбільш переважно, більша або дорівнює 85 °C, однак, переважно, при температурі, яка менша або дорівнює 150 °C і, переважно, менша або дорівнює 135 °C і при абсолютному тиску в газовій фазі, який, переважно, становить більше або дорівнює 0,2, переважно, становить більше або дорівнює 0,5 бар, більш переважно, становить більше або дорівнює 1,1 бар і, найбільш переважно, становить більше або дорівнює 1,3 бар, однак, переважно, становить менше або дорівнює 20 і, переважно, становить менше або дорівнює 15 бар. Процес хлорування може також являти собою процес хлорування при температурі кипіння з використанням змішаного контуру охолоджування. Потрібно розуміти, що вираз "процес хлорування при температурі кипіння з використанням змішаного контуру охолоджування" означає процес, в якому охолоджування реакційного середовища проводять, наприклад, з використанням теплообмінника, зануреного в реакційне середовище, або з використанням охолоджуючого контуру, циркулюючого в теплообміннику, при цьому в газовій фазі утворюється щонайменше деяка кількість ДХЕ. Температуру і тиск реакції, переважно, підбирають таким чином, щоб ДХЕ, що утворюється, виділявся в газову фазу, а інше тепло з реакційного середовища видалялося за рахунок поверхні теплообмінника. Фракцію А, що містить етилен, а також хлор (в чистому вигляді або розбавлений) можна вводити 96299 16 разом або окремо в реакційне середовище за допомогою будь-якого відомого пристрою. Окреме введення фракції А може виявитися переважним з тим, щоб підвищити її парціальний тиск і полегшити розчинення, яке часто є лімітуючою стадією процесу. Хлор додається в кількості, достатній для того, щоб перетворити більшу частину етилену і щоб не було потрібно додавати надмірну кількість хлору, що не вступив в реакцію. Відношення хлор/етилен, що використовується, переважно, знаходиться в діапазоні від 1,2 до 0,8 і, найбільш переважно, знаходиться в діапазоні від 1,05 до 0,95 мол/мол. Отримані продукти хлорування в основному містять ДХЕ, а також невеликі кількості побічних продуктів, таких як 1,1,2-трихлоретан, або невеликі кількості продуктів хлорування етану і метану. Виділення отриманого ДХЕ з потоку продуктів, отриманого в реакторі хлорування R1, проводять відповідно до відомих способів, і воно дозволяє в загальному випадку використовувати тепло реакції хлорування. У такому разі його, переважно, здійснюють шляхом конденсації і/або розділення газ/рідина. Згідно зі стадією є) способу за даним винаходом, фракцію F1 піддають десорбції D1, яка включає розділення фракції F1 на етиленову фракцію, збіднену сполуками, більш легкими, ніж етилен (фракція С), яку направляють в реактор хлорування R2, при цьому потік продуктів, отриманих з вказаного реактора, додають до суміші сухих газів, яку піддають обробці на стадії с) після того, як необов'язково екстрагують з неї 1,2-дихлоретан, що утворився, і на фракцію F2. Стадія десорбції D1, переважно, являє собою стадію десорбції, на якій фракцію С екстрагують з фракції F1. Промивний агент, витягнутий після стадії десорбції D1, фракцію F2, відправляють на другу стадію десорбції D2. Стадію десорбції D1, переважно, проводять за допомогою десорбера, такого як, наприклад, плівковий десорбер з висхідною плівкою або плівковий десорбер зі стікаючою плівкою, за допомогою ребойлера або десорбційної колони, вибраної з тарілчастих колон, колон з невпорядкованою насадкою, колон з впорядкованою насадкою, колон, що поєднують один або декілька варіантів вищевказаних внутрішньокорпусних пристроїв, і зрошувальних колон. Стадію десорбції D1, переважно, проводять з використанням десорбційної колони і, найбільш переважно, з використанням тарілчастої десорбційної колони. Десорбційну колону, переважно, оснащують спільно функціонуючими допоміжними пристроями, такими як, наприклад щонайменше один конденсор або один холодильник, який може бути розташований всередині або ззовні колони, і щонайменше один ребойлер. Стадію десорбції D1, переважно, проводять при абсолютному тиску, що становить щонайменше 1, переважно, що становить щонайменше 2 і, найбільш переважно, що становить щонайменше 3 бар. Стадію десорбції D1, переважно, проводять при абсолютному тиску, що становить, не більше 17 ніж 20, переважно, що становить, не більше ніж 15 і, найбільш переважно, що становить, не більше ніж 10 бар. Температуру, при якій проводять стадію десорбції D1, переважно, вибирають таким чином, щоб більше ніж 80 %, переважно, більше ніж 90 % етану, що міститься у фракції F1, виявилося у фракції F2. Температура, при якій проводять стадію десорбції D1, переважно, становить щонайменше мінус 10 °C, переважно, становить щонайменше 0 °C і, найбільш переважно, становить щонайменше 10 °C у верхній частині десорбера або десорбційної колони. Вона, переважно, становить не більше ніж 60, переважно, становить не більше ніж 50 і, найбільш переважно, становить не більше ніж 40 °C у верхній частині десорбера або десорбційної колони. Температура в нижній частині десорбера або десорбційної колони, переважно, становить щонайменше 60, переважно, становить щонайменше 80 і, найбільш переважно, становить щонайменше 100 °C. Вона, переважно, становить не більше ніж 200, переважно, становить не більше ніж 160 і, найбільш переважно, становить не більше ніж 150 °C. Стадія е) десорбції D1, переважно, являє собою стадію десорбції, на якій етиленова фракція, збіднена сполуками, більш легкими, ніж етилен (фракція С), екстрагується з фракції F1. Переважно, фракція С містить щонайменше 80 %, переважно, щонайменше 90 % і, найбільш переважно, щонайменше 95 % мас. сполук, більш легких, ніж етилен, що містяться у фракції F1. Фракція С відрізняється тим, що вміст ацетилену в ній, переважно, становить менше або дорівнює 0,01 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,005 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,001 % об. відносно до загального об'єму фракції С. Фракція С відрізняється тим, що вміст в ній сполук, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю, переважно, становить менше або дорівнює 0,01 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,005 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,001 % об. відносно до загального об'єму фракції С Фракція С відрізняється тим, що вміст сполук сірки в ній, переважно, становить менше або дорівнює 0,01 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,005 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,001 % об. відносно до загального об'єму фракції С. Фракція С містить щонайменше 10 %, переважно, містить щонайменше 15 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 20 % етилену, що міститься у фракції F1. Переважно, фракція С містить не більше ніж 80 %, переважно, містить не більше ніж 70 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 65 % об. етилену, що міститься у фракції F1. Потім фракцію С направляють в реактор хлорування R2. Реакцію хлорування, переважно, проводять в рідкій фазі (переважно, в основному являє собою ДХЕ), яка містить розчинений каталізатор, такий, 96299 18 як FeCl3 або інша кислота Льюїса. Можна з успіхом об'єднувати вказаний каталізатор з спільно діючим каталізатором, таким як хлориди лужних металів. Парою, яка дає хороші результати, є комплекс FeCl3 з LiCl (тетрахлорферат літію як описується в патентній заявці NL6901398). Кількість FeCl3, що використовується, переважно, складає приблизно від 1 до 10 г FeCl 3 на кілограм рідких вихідних речовин. Молярне відношення FeCl3 до LiCl, переважно, складає від приблизно 0,5 до 2. Процес хлорування за даним винаходом, переважно, проводять при температурі в діапазоні від 30 до 150 °C. Хороші результати отримуються незалежно від тиску як при температурі нижче температури кипіння (хлорування в умовах недогрівання), так і при температурі кипіння (хлорування при кипінні). У тому випадку, коли процес хлорування за даним винаходом являє собою хлорування в умовах недогрівання, він дає хороші результати при роботі при температурі, яка, переважно, перевищує або дорівнює 50 °C і, переважно, перевищує або дорівнює 60 °C, але, переважно, менша або дорівнює 80 °C і, переважно, менша або дорівнює 70 °C, при абсолютному тиску в газовій фазі, який, переважно, становить більше або дорівнює 1,5 і, переважно, становить більше або дорівнює 2 бар, однак, переважно, становить менше або дорівнює 20, переважно, становить менше або дорівнює 10 і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 6 бар. Найбільш переважним є процес хлорування при температурі кипіння, який дозволяє, якщо необхідний, успішно отримувати тепло, що виділяється при протіканні реакції. У цьому випадку реакцію, переважно, проводять при температурі, яка становить більше або дорівнює 60 °C, переважно, більше або дорівнює 90 °C і, найбільш переважно, більше або дорівнює 95 °C, однак, переважно, становить менше або дорівнює 150 °C і, переважно, менше або дорівнює 135 °C і при абсолютному тиску в газовій фазі, який, переважно, становить більше або дорівнює 0,2 бар, переважно, становить більше або дорівнює 0,5 бар, більш переважно, становить більше або дорівнює 1,2 бар і, найбільш переважно, становить більше або дорівнює 1,5 бар, однак, переважно, становить менше або дорівнює 10 і, переважно, становить менше або дорівнює 6 бар. Процес хлорування може також являти собою процес хлорування при температурі кипіння з використанням змішаного контуру охолоджування. Потрібно розуміти, що вираз "процес хлорування при температурі кипіння з використанням змішаного контуру охолоджування" означає процес, в якому охолоджування реакційного середовища проводять, наприклад, з використанням теплообмінника, зануреного в реакційне середовище, або з використанням охолоджуючого контуру, циркулюючого в теплообміннику, при цьому в газовій фазі утворюється щонайменше деяка кількість ДХЕ. Температуру і тиск реакції, переважно, підбирають таким чином, щоб ДХЕ, що утворюється, виділявся в газову фазу, а інше тепло з реак 19 ційного середовища віддалялося б за рахунок поверхні теплообмінника. Крім того, процес хлорування, переважно, проводять в середовищі хлоровмісної органічної рідини. Більш переважно, вказану хлоровмісну органічну рідину називають також рідкою сумішшю, яка в основному складається з ДХЕ. Фракцію А, що містить етилен, а також хлор (в чистому вигляді або розбавлений) можна вводити, разом або окремо, в реакційне середовище допомогою будь-якого відомого пристрою. Роздільне введення фракції А може виявитися переважним з тим, щоб підвищити її парціальний тиск і полегшити розчинення, яке часто є лімітуючою стадією процесу. Хлор додається в кількості, достатній для того, щоб перетворити більшу частину етилену і щоб не було потрібно додавати надмірну кількість хлору, що не вступив в реакцію. Відношення хлор/етилен, що використовується, переважно, знаходиться в діапазоні від 1,2 до 0,8 мол/мол і, найбільш переважно, знаходиться в діапазоні від 1,05 до 0,95 мол/мол. Отримані продукти хлорування в основному містять ДХЕ, а також невеликі кількості побічних продуктів, таких як 1,1,2-трихлоретан, або невеликі кількості продуктів хлорування етану і метану. Виділення отриманого ДХЕ з потоку продуктів, отриманих в реакторі хлорування R2, не є обов'язковим. У деяких випадках може виявитися більш зручним не виділяти ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування з потоку продуктів, отриманих в реакторі хлорування. Проте ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування, переважно, виділяють з потоку продуктів, отриманих в реакторі хлорування R2. Якщо воно проводиться, то виділення хлорування ДХЕ з потоку продуктів, що утворилося в реакторі, отриманих в реакторі хлорування, проводять відповідно до відомих способів, і воно дозволяє в загальному випадку використовувати тепло реакції хлорування. У такому разі його, переважно, здійснюють шляхом конденсації і розділення газ/рідина. Переважно, фракція F2 містить не більше ніж 3 %, переважно, містить не більше ніж 1 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 0,5 % об. сполук, більш легких, ніж етилен, що містяться в суміші сухих газів. Переважно, фракція F2 містить щонайменше 0,1 %, переважно, містить щонайменше 0,3 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 0,5 % мас. етилену, відносно до загальної маси фракції F2. Переважно, фракція F2 містить не більше ніж 20 %, переважно, містить не більше ніж 15 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 12 % мас. етилену відносно до загальної маси фракції F2. Переважно, фракція F2 містить щонайменше 0,3 %, переважно, містить щонайменше 0,8 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 1 % мас. етану відносно загальної маси фракції F2. Переважно, фракція F2 містить не більше ніж 25 %, переважно, містить не більше ніж 20 % і, найбільш переважно, не більше ніж 18 % мас. етану відносно до загальної маси фракції F2. 96299 20 Фракція F2 відрізняється також тим, що вміст ацетилену в ній, переважно, становить менше або дорівнює 0,1 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,05 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,01 % мас. відносно до загальної маси фракції F2. Фракція F2 відрізняється тим, що вміст в ній сполук, що включають щонайменше З атоми вуглецю, переважно, становить менше або дорівнює 1 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,5 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,1 % мас. відносно до загальної маси фракції F2. Фракція F2 відрізняється тим, що вміст сполук сірки в ній, переважно, становить менше або дорівнює 0,005 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,002 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,001 % мас. відносно до загальної маси фракції F2. Згідно зі стадією f) способу за даним винаходом, фракцію F2 піддають десорбції D2, яка включає розділення фракції F2 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В) і на фракцію F3, що необов'язково містить 1,2-дихлоретан, що утворився в реакторі хлорування R2, який потім екстрагують, якщо він не був екстрагований раніше, і вказану фракцію знову повертають на абсорбцію А, необов'язково після проведення додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан. Стадія десорбції D2, переважно, являє собою стадію десорбції, на якій фракцію В екстрагують з промивного агента. Промивний агент, витягнутий після стадії десорбції D2, що необов'язково містить ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування R2, після екстракції може бути видалений, повністю або частково направлений у вузол оксихлорування, куди ДХЕ поступає разом з ДХЕ, що утворився в реакторі оксихлорування, або ж частково або повністю знову прямує на стадію абсорбції способу за даним винаходом, необов'язково після проведення вказаної раніше обробки (стадія с), разом з необов'язковим додаванням свіжої порції промивного агента. Промивний агент, витягнутий після стадії десорбції D2, переважно, знову прямує на стадію абсорбції способу за даним винаходом, після проведення вищевказаної необов'язкової обробки, разом з необов'язковим додаванням свіжої порції промивного агента, або у вузол оксихлорування. У тому випадку, коли ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування R2, виділяється з потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування через отвір для випуску продуктів хлорування, то в найбільш переважному варіанті здійснення даного винаходу промивний агент, витягнутий після стадії десорбції D2, повністю або частково знову повертається на стадію абсорбції способу за даним винаходом, після проведення вищевказаної необов'язкової обробки, разом з додатково доданої свіжої порції промивного агента. Стадію десорбції D2, переважно, проводять за допомогою десорбера, такого як, наприклад, плівковий десорбер з висхідною плівкою або плівковим десорбер зі стікаючою плівкою, за допомогою ре 21 бойлера або десорбційної колони, вибраної з тарільчастих колон, колон з неврегульованою насадкою, колон з впорядкованою насадкою, колон, що поєднують один або декілька варіантів вищевказаних внутрішньокорпусних пристроїв, і зрошувальних колон. Стадію десорбції D2, переважно, проводять з використанням десорбційної колони і, найбільш переважно, з використанням тарільчастої десорбційної колони. Десорбційну колону, переважно, оснащують спільно функціонуючими допоміжними пристроями, такими як, наприклад щонайменше один конденсор або один холодильник, який може бути розташований всередині або ззовні колони, і щонайменше один ребойлер. Стадію десорбції D2, переважно, проводять при абсолютному тиску, що становить щонайменше 1, переважно, що становить щонайменше 2 і, найбільш переважно, щонайменше 3 бар. Стадію десорбції D2, переважно, проводять при абсолютному тиску, що становить не більше ніж 20, переважно, не більше ніж 15 і, найбільш переважно, не більше ніж 10 бар. Температуру, при якій проводять стадію десорбції D2, переважно, вибирають таким чином, щоб більше ніж 90 %, переважно, більше ніж 95 % етану, що міститься у фракції F1, виявилося у фракції В. Температура, при якій проводять стадію десорбції D2, переважно, становить щонайменше мінус 10 °C, переважно, становить щонайменше 0 °C і, найбільш переважно, становить щонайменше 10 °C у верхній частині десорбера або десорбційної колони. Температура, переважно, становить не більше ніж 60, переважно, становить не більше ніж 50 і, найбільш переважно, становить не більше ніж 40 °C у верхній частині десорбера або десорбційної колони. Температура в нижній частині десорбера або десорбційної колони, переважно, становить щонайменше 60, переважно, становить щонайменше 80 і, найбільш переважно, щонайменше 100 °C. Вона, переважно, становить не більше ніж 200, переважно, становить не більше ніж 160 і, найбільш переважно, становить не більше ніж 150 °C. Стадія f) десорбції D2 включає розділення фракції F2 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В) і на фракцію F3, що необов'язково містить ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування R2, який потім екстрагують, якщо він не був екстрагований раніше, і фракцію повертають назад на абсорбцію А, необов'язково після додаткової обробки, призначеної для видалення сполук, більш важких, ніж етан. Фракція В збагачена етиленом. Переважно, фракція В містить не більше ніж 1 %, переважно, не більше ніж 0,5 % і, найбільш переважно, не більше ніж 0,2 % об. водню відносно до загального об'єму фракції В. Фракція В відрізняється тим, що вміст етилену в ній, переважно, становить більше або дорівнює 2 %, переважно, становить більше або дорівнює 3 % і, найбільш переважно, становить більше або дорівнює 4 % об. відносно до загального об'єму фракції В. 96299 22 Фракція В відрізняється тим, що вміст етану в ній, переважно, становить менше або дорівнює 98 %, переважно, становить менше або дорівнює 97 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 96 % об. відносно до загального об'єму фракції В. Фракція В, переважно, містить не більше ніж 0,01 %, переважно, містить не більше ніж 0,005 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 0,001 % сполук, що включають щонайменше 3 атоми вуглецю, відносно до загального об'єму фракції В. Фракція В, крім того, відрізняється тим, що вміст ацетилену в ній, переважно, становить менше або дорівнює 0,1 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,05 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,01 % об. відносно до загального об'єму фракції В. Фракція В відрізняється тим, що вміст сполук сірки в ній, переважно, становить менше або дорівнює 0,005 %, переважно, становить менше або дорівнює 0,002 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 0,001 % об. відносно до загального об'єму фракції В. Переважно, фракція F3 містить щонайменше 80 %, переважно, містить щонайменше 85 % і, найбільш переважно, містить щонайменше 90 % мас. сполук, більш важких, ніж етан, що міститься у фракції F2. Переважно, фракція F3 містить не більше ніж 0,5 %, переважно, містить не більше ніж 0,3 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 0,1 % мас. етану відносно до загальної маси фракції F3. Переважно, фракція F3 містить не більше ніж 0,3 %, переважно, містить не більше ніж 0,1 % і, найбільш переважно, містить не більше ніж 0,05 % мас. етилену відносно до загальної маси фракції F3. Згідно зі стадією g) способу за даним винаходом, фракція В прямує в реактор оксихлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції В, перетворюється в 1,2-дихлоретан, утворений 1,2-дихлоретан відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора оксихлорування, і необов'язково додається до 1,2дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування R1 і необов'язково до 1,2-дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування R2. Реакцію оксихлорування, переважно, проводять в присутності каталізатора, що містить активні елементи, включаючи мідь, який нанесений на інертний носій. Інертний носій, переважно, вибирають з оксиду алюмінію, силікагелів, змішаних оксидів, глини і інших носіїв натурального походження. Переважним інертним носієм є оксид алюмінію. Переважними є каталізатори, що включають активні елементи, переважно, в кількості щонайменше 2 елементи, одним з яких є мідь. Серед активних елементів, крім міді, можна згадати лужні метали, лужноземельні метали, рідкісноземельні метали і метали, вибрані з групи, яка включає рутеній, родій, паладій, осмій, іридій, платину і золото. Найбільш переважними є каталізатори, що містять наступні активні елементи: 23 мідь/магній/калій, мідь/магній/натрій, мідь/магній/літій, мідь/магній/цезій, мідь/магній/натрій/літій, мідь/магній/калій/літій і мідь/магній/цезій/літій, мідь/магній/натрій/калій, мідь/магній/натрій/цезій і мідь/магній/калій/цезій. Найбільш переважними є каталізатори, описані в патентних заявках ЕР-А 255156, ЕР-А 494474, ЕРА 657212 і ЕР-А 657213, які включені в даний опис за допомогою посилання. Вміст міді, в перерахунку на металеву форму, переважно, знаходиться в діапазоні від 30 до 90 г/кг, переважно, знаходиться в діапазоні від 40 до 80 г/кг і, найбільш переважно, знаходиться в діапазоні від 50 до 70 г/кг каталізатора. Вміст магнію, в перерахунку на металеву форму, переважно, знаходиться в діапазоні від 10 до 30 г/кг, переважно, знаходиться в діапазоні від 12 до 25 г/кг і, найбільш переважно, знаходиться в діапазоні від 15 до 20 г/кг каталізатора. Вміст лужного металу, в перерахунку на металеву форму, переважно, знаходиться в діапазоні від 0,1 до 30 г/кг, переважно, знаходиться в діапазоні від 0,5 до 20 г/кг і, найбільш переважно, знаходиться в діапазоні від 1 до 15 г/кг каталізатора. Атомні відношення Сu/Mg/лужний(і) метал(и), переважно, становить 1/0,1-2/0,05-2, переважно, становлять 1/0,2-1,5/0,1-1,5 і, найбільш переважно, становлять 1/0,5-1/0,15-1. Найбільш переважними є каталізатори, що мають питому площу поверхні, що вимірюється з використанням азоту відповідно до методу BET, 2 яка, переважно, знаходиться в діапазоні від 25 м /г 2 до 300 м /г, переважно, знаходиться в діапазоні 2 2 від 50 м /г до 200 м /г і, найбільш переважно, зна2 2 ходиться в діапазоні від 75 м /г до 175 м /г. Каталізатор може використовуватися у вигляді нерухомого шару або псевдозрідженого шару. Другий варіант є переважним. Процес оксихлорування здійснюється в діапазоні режимів, що зазвичай рекомендуються для цієї реакції. Температура, переважно, знаходиться в діапазоні від 150 до 300 °C, переважно, знаходиться в діапазоні від 200 до 275 °C і, найбільш переважно, знаходиться в діапазоні від 215 до 255 °C. Тиск реакції, переважно, перевищує атмосферний тиск. Хороші результати дають значення абсолютного тиску в діапазоні від 2 і 10 бар. Переважним є діапазон абсолютного тиску від 4 до 7 бар. Може виявитися доцільним регулювати вказаний тиск з тим, щоб добитися оптимального часу контактування в реакторі і підтримувати постійну швидкість протікання різних процесів. Звичайні часи контактування становлять в діапазоні від 1 до 60 сек і, переважно, становлять від 10 до 40 сек. Джерелом кисню для вказаної реакції оксихлорування може бути повітря, чистий кисень або їх суміш, переважно, чистий кисень. Останній варіант є переважним, оскільки дозволяє легко здійснити рециклювання не прореагувавших реагентів. Реагенти можуть бути введені в шар каталізатора за допомогою будь-якого відомого пристрою. У загальному випадку з міркувань безпеки зручно вводити кисень окремо від інших реагентів. Ці ж міркування безпеки також вимагають, щоб суміш газів, що покидає реактор або рецикльована в ре 96299 24 актор, підтримувалася за межами займання при тиску і температурах, що розглядаються. Переважніше підтримувати так звану багату суміш, тобто суміш, вміст кисню в якій відносно до горючих речовин дуже малий, щоб спричинити займання. У цьому значенні великий вміст (>2 % об., переважно, >5 % об.) водню є недоліком внаслідок широкого діапазону займання для вказаної речовини. Переважно, використовують відношення хлорид водню/кисню в діапазоні від 3 до 6 мол/мол. Відношення етилен/хлорид водню, переважно, становить в діапазоні від 0,4 до 0,6 мол/мол. Продукти хлорування, що утворилися, в основному містять ДХЕ, а також невеликі кількості побічних продуктів, таких як 1,1,2-трихлоретан. Згідно зі стадією g) способу за даним винаходом, ДХЕ, що утворився, відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора оксихлорування, і необов'язково додається до ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування R1 і необов'язково додається до ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування R2. Відділення ДХЕ, що утворився, від потоку продуктів, який виводиться з реактора оксихлорування, здійснюють відомими способами. Спочатку його, переважно, здійснюють шляхом конденсації. Теплоту реакції оксихлорування зазвичай витягують в пароподібному стані, який може використовуватися для розділення або з будь-якою іншою метою. Після того, як він покине реактор оксихлорування, потік продуктів, що виводяться з реактора, з якого витягнутий ДХЕ, переважно, також промивається, з метою витягання НСІ, що не прореагував. Вказана операція промивання, переважно, являє собою стадію промивання лугом. За нею, переважно, іде стадія розділення газ/рідина, яка дозволяє витягнути ДХЕ, що утворився в рідкій формі і, зрештою, висушити ДХЕ. Гази, які необов'язково рециклюються в реакцію ODH, сушать шляхом охолоджування. Потрібно розуміти, що вираз "необов'язково додається до ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування R1", означає, що ДХЕ, який утворився в реакторі хлорування R1 і виділений з потоку продуктів, який виводиться з вказаного реактора, може бути змішаний, а може не бути змішаний з ДХЕ, що утворився в реакторі оксихлорування. Переважно, його додають до ДХЕ, що утворився в реакторі оксихлорування. Потрібно розуміти, що вираз "необов'язково додається до ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування R2", означає, що якщо ДХЕ, що утворився в реакторі хлорування R2, виділяють з потоку продуктів, який виводиться з вказаного реактора, на виході з реактора хлорування або після стадії десорбції D2, то до нього може додаватися, а може не додаватися ДХЕ, що утворився в реакторі оксихлорування. Переважно, до нього додають ДХЕ, що утворився в реакторі оксихлорування. Відповідно до необов'язкової стадії h) способу за даним винаходом, потік продуктів, що видаляється з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, і що необов'язково включає додатковий потік етану, раніше доданий в нього на 25 одній зі стадій від b) no g), необов'язково знову повертається на стадію а) після проведення необов'язкового видалення газів і/або після необов'язкової додаткової обробки, з метою видалення продуктів хлорування, що містяться там. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, під час необов'язкової стадії h) може бути знову повернений, а може не бути повернений на стадію а). Переважно, потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, під час стадії h) знову повертають на стадію а). Таким чином, додатковий потік етану, введений раніше на одній зі стадій від b) по g), може бути знайдений у вказаному потоці, якому рециркулюють на стадію h). Так, в конкретному випадку, коли є лише збіднений потік етану, наприклад, що містить 30 або 40 % об. етану, вигідніше вводити вказаний потік не прямо на стадії а), а, наприклад, на стадії абсорбції/десорбції е'), таким чином, щоб з нього були витягнуті легкі гази, а інший потік знову повернений в реакцію ODH на стадії h). Аналогічно, в конкретному випадку, коли є потік етану, що містить велику кількість сполук сірки, може виявитися більш вигідним вводити вказаний потік не прямо на стадії а), а, наприклад, на стадії b), з метою видалити з нього вказані сполуки, що викликають проблеми; після проходження стадій із с) по g) вказаний потік етану знову повертають в реакцію ODH на стадії h). Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст етану в ньому становить більше або дорівнює 10 %, переважно, становить більше або дорівнює 20 %, більш переважно, становить більше або дорівнює 30 % і, найбільш переважно, становить більше або дорівнює 40 % об. відносно до загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст етану в ньому становить менше або дорівнює 90 %, переважно, становить менше або дорівнює 85 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 80 % об. відносно до загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст етилену в ньому становить менше або дорівнює 10 %, переважно, становить менше або дорівнює 5 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 2 % об. відносно до загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст водню в ньому становить менше або дорівнює 10 %, переважно, становить менше або дорівнює 5 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 2 % об. відносно до загального об'єму вказаного потоку. 96299 26 Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст монооксиду вуглецю в ньому становить менше або дорівнює 20 %, переважно, становить менше або дорівнює 15 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 10 % об. відносно до загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст діоксиду вуглецю в ньому становить менше або дорівнює 40 %, переважно, становить менше або дорівнює 35 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 30 % об. відносно до загального об'єму вказаного потоку. Потік продуктів, видалений з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, переважно, відрізняється тим, що вміст кисню в ньому становить менше або дорівнює 10 %, переважно, становить менше або дорівнює 5 % і, найбільш переважно, становить менше або дорівнює 3 % об. відносно до загального об'єму вказаного потоку. Згідно зі стадією h) переважного варіанту способу за даним винаходом, потік продуктів, що видаляється з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований ДХЕ, і що необов'язково включає додатковий потік етану, раніше доданий в нього на одній зі стадій від b) по g), знову повертається на стадію а). Рециклювання на стадію а) в цьому випадку проводять після необов'язкового видалення газів і/або після необов'язкової додаткової обробки, з метою видалення продуктів хлорування (а саме: слідів ДХЕ і/або інших продуктів хлорування, таких як етиленхлорид), які містяться у вказаному потоці продуктів. Додаткову обробку, якщо вона проводиться, можна здійснити, використовуючи активоване вугілля або адсорбент. Можна провести видалення газів або додаткову обробку, або обидва з вказаних процесів. Більш переважно, потік продуктів повертають знову на стадію а) без видалення газів і без додаткової обробки, призначеної для видалення продуктів хлорування, що містяться в ньому. Дійсно, рециклювання вказаного потоку продуктів в реакцію ODH на стадію а) може представляти інтерес з точки зору сприятливого каталітичного ефекту, який продукти хлорування надають на реакцію ODH. ДХЕ, отриманий хлоруванням і оксихлоруванням етилену, може бути потім перетворений на ВХ. Таким чином, даний винахід стосується також способу отримання ВХ. Для досягнення вказаної мети в даному винаході пропонується спосіб отримання ВХ, який відрізняється тим, що: a) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, що містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів необов'язково промивають і сушать і, таким чином, отримують суміш сухих газів; 27 c) після необов'язкової додаткової стадії очищення, вказану суміш сухих газів, що містить потік продуктів, який виводять з реактора хлорування R2 і відділяють на стадії е), піддають абсорбції А, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етилен, і що містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування R1, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється на 1,2дихлоретан, і отриманий 1,2-дихлоретан відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування R1; е) фракцію F1 піддають десорбції D1, яка включає розділення фракції F1 на етиленову фракцію, збіднену сполуками, більш легкими, ніж етилен (фракція С), яку направляють в реактор хлорування R2, при цьому потік продуктів, який виводиться з вказаного реактора, додають до суміші сухих газів, що піддається обробці на стадії с), після того як необов'язково екстрагують 1,2дихлоретан, що утворився, і на фракцію F2; f) фракцію F2 піддають десорбції D2, яка включає розділення фракції F2 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, що необов'язково містить 1,2-дихлоретан, що утворився в реакторі хлорування R2, який потім витягують, якщо він не був витягнутий раніше, що повертається назад на стадію абсорбції А необов'язково після проведення додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції В, перетворюється в 1,2дихлоретан, утворений 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, і необов'язково додають до 1,2дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування R1, і необов'язково додають до 1,2-дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування R2; і h) потік продуктів, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований 1,2дихлоретан, і який необов'язково містить додатковий потік етану, раніше введеного на одній зі стадій від b) по g), необов'язково знову повертають на стадію а), попередньо необов'язково видаливши з нього гази і/або необов'язково піддавши його обробці, з метою видалення продуктів хлорування, що містяться в ньому; і) отриманий 1,2-дихлоретан піддають піролізу і, таким чином, отримують ВХ. Конкретні умови і переважні умови, визначені в способі отримання ДХЕ за даним винаходом, застосовні і до способу отримання ВХ за даним винаходом. Умови, при яких може бути здійснений піроліз, відомі фахівцеві в галузі техніки. Вказаний піроліз, переважно, здійснюють по реакції в газовій фазі в трубчастій печі. Звичайна температура піролізу становить в діапазоні від 400 до 600 °C, при цьому переважний діапазон температур становить від 480 °C до 540 °C. Час контактування, переважно, становить від 1 до 60 сек, при цьому переважний 96299 28 діапазон часу контактування становить від 5 до 25 сек. Швидкість конверсії ДХЕ, переважно, обмежена 45-75 % з тим, щоб обмежити утворення побічних продуктів і засмічення труб в печі. Наступні стадії дозволяють, при використанні будь-якого відомого пристрою, зібрати обчищений ВХ і хлорид водню, який пізніше використовують, переважно, для проведення оксихлорування. Після проведення очищення не прореагувавший ДХЕ, переважно, знову повертають в піч піролізу. Крім того, даний винахід належить також до способу отримання ПВХ. Для досягнення вказаної мети в даному винаході пропонується спосіб отримання ПВХ, який відрізняється тим, що: a) потік етану піддають каталітичному оксидегідруванню з утворенням суміші газів, що містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти; b) вказану суміш газів необов'язково промивають і сушать і, таким чином, отримують суміш сухих газів; c) після необов'язкової додаткової стадії очищення, вказану суміш сухих газів, що містить потік продуктів, який виводять з реактора хлорування R2 і відділяють на стадії є), піддають абсорбції А, яка включає розділення вказаної суміші газів на фракцію, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етилен, і що містить деяку кількість етилену (фракція А), і на фракцію F1; d) фракцію А направляють в реактор хлорування R1, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції А, перетворюється в 1,2дихлоретан, і отриманий 1,2-дихлоретан відділяється від потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування R1; е) фракцію F1 піддають десорбції D1, яка включає розділення фракції F1 на етиленову фракцію, збіднену сполуками, більш легкими, ніж етилен (фракція С), яку направляють в реактор хлорування R2, при цьому потік продуктів, який виводиться з вказаного реактора, додають до суміші сухих газів, що піддається обробці на стадії с), після того як необов'язково екстрагують 1,2дихлоретан, що утворився, і на фракцію F2; f) фракцію F2 піддають десорбції D2, яка включає розділення фракції F2 на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на фракцію F3, що необов'язково містить 1,2-дихлоретан, що утворився в реакторі хлорування R2, який потім витягують, якщо він не був витягнутий раніше, що повертається назад на стадію абсорбції А, необов'язково після проведення додаткової обробки, призначеної для зниження у фракції F3 концентрації сполук, більш важких, ніж етан; g) фракцію В подають в реактор оксихлорування, в якому більша частина етилену, присутнього у фракції В, перетворюється в 1,2дихлоретан, утворений 1,2-дихлоретан відділяють від потоку продуктів, який виводять з реактора оксихлорування, і необов'язково додають до 1,2дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування R1, і необов'язково додають до 1,2-дихлоретану, що утворився в реакторі хлорування R2; h) потік продуктів, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого був екстрагований 1,2 29 дихлоретан і який необов'язково містить додатковий потік етану, раніше введеного на одній зі стадій від b) по g), необов'язково знову повертають на стадію а), попередньо необов'язково видаливши з нього гази і/або необов'язково піддавши його обробці, з метою видалення продуктів хлорування, що містяться в ньому; і) отриманий 1,2-дихлоретан піддають піролізу і, таким чином, отримують ВХ; і j) ВХ полімеризують і отримують ПВХ. Конкретні умови і переважні умови, визначені в способі отримання ДХЕ за даним винаходом і в способі отримання ВХ за даним винаходом, застосовні і до способу отримання ПВХ за даним винаходом. Спосіб отримання ПВХ може являти собою спосіб полімеризації в масі, в розчині або у водній дисперсії, переважно, він являє собою спосіб полімеризації у водній дисперсії. Потрібно розуміти, що вираз "полімеризація у водній дисперсії" означає радикальну полімеризацію у водній суспензії, а також радикальну полімеризацію у водній емульсії і полімеризацію у водній мікросуспензії. Потрібно розуміти, що вираз "радикальна полімеризація у водній суспензії" означає будь-який процес радикальної полімеризації, який проводять у водному середовищі в присутності диспергаторів і маслорозчинних ініціаторів радикалів. Потрібно розуміти, що вираз "радикальна полімеризація у водній емульсії" означає будь-який процес радикальної полімеризації, який проводять у водному середовищі в присутності емульгаторів і водорозчинних ініціаторів радикалів. Потрібно розуміти, що вираз "полімеризація у водній мікросуспензії", яку також називають полімеризацією в гомогенізованій водній дисперсії, означає будь-який процес радикальної полімеризації, в якому використовують маслорозчинні ініціатори, а крапельки емульсії мономера отримують за допомогою енергійного механічного перемішування в присутності емульгаторів. В порівнянні з аналогічним спрощеним процесом термічного крекінгу, спосіб за даним винаходом, в якому використовують реакцію ODH, має ті перевагами, що він об'єднує ендотермічну стадію (перетворення етану на етилен) з екзотермічною стадією утворення води, що він проводиться при помірній температурі і що він дозволяє уникнути необхідності подачі тепла, як у разі проведення реакції при високій температурі. Спосіб за даним винаходом має також ту перевагу, що він дозволяє рециклювати утворений при проведенні реакції оксихлорування потік продуктів, з якого був екстрагований ДХЕ, на стадію ODH, і тим самим забезпечує збільшення конверсії етану на етилен. Крім того, внаслідок помірної температури реакції ODH, в порівнянні з термічним крекінгом, навіть в тому випадку, якщо рецикльований потік містить слідові кількості хлорованих органічних сполук, таких як ДХЕ, їх присутність не викликає проблем, пов'язаних з поведінкою речовин, і проблем з корозією, які виникають у разі термічного крекінгу при температурі вище 800 °C. Присутність продуктів хлорування може навіть 96299 30 виявитися зручною, за умови, що вона дозволяє підвищити ефективність реакції ODH. Спосіб за даним винаходом має ту перевагу, що сполуки, які містять щонайменше 3 атоми вуглецю, не утворюються в кількостях, які можуть викликати проблеми, а саме вказані сполуки зазвичай призводять до певного інгібування процесу піролізу ДХЕ. Вказане інгібування є наслідком утворення таких похідних як 1,2-дихлорпропан і монохлорпропени. Здатність вказаних сполук до утворення стабільних алільних радикалів пояснює їх потужний інгібувальний вплив на піроліз ДХЕ, який протікає по радикальному механізму. Утворення вказаних побічних продуктів, що містять 3 атоми вуглецю, і більше важких побічних продуктів, крім того, призводить до непотрібного споживання реагентів при оксихлоруванні і при хлоруванні або призводить до зростання витрат на їх розкладання. Крім того, вказані важкі сполуки сприяють забрудненню колон і випарників. Оскільки реакція ODH протікає при більш низькій температурі, ніж термічний крекінг, то спосіб за даним винаходом має також ту перевагу, що при його здійсненні значно знижується утворення важких продуктів, викликане протіканням процесів олігомеризації. Спосіб за даним винаходом, в якому використовують стадію ODH, має також перевагу обмеження конверсії за рахунок переходу до ODH без необхідності проведення розділень, що дорого коштують, таких як розділення, що вимагають дистиляції етилену. Інша перевага способу за даним винаходом полягає в тому, що він дозволяє здійснити на одній і тій же промисловій установці повністю інтегрований процес від початкового вихідного джерела (а саме етану) до отриманого полімеру, який починається з отримання мономера. Другий варіант здійснення способу за даним винаходом, відповідно до якого реакція ODH проводиться при температурах, що менші або дорівнюють 650 °C, має ту перевагу, що утворюються дуже малі кількості водню, що є причиною виникнення багатьох ускладнень. Спосіб за даним винаходом далі пояснюється з посиланням на креслення, яке доповнює даний опис. Вказане креслення являє собою прикладену Фіг.1, на якій схематично представлений варіант здійснення способу отримання ДХЕ за даним винаходом. Джерело етану 1 і джерело кисню 2 вводять в реактор 3, де вони беруть участь в реакції ODH. Суміш газів, що містить етилен, етан, що не прореагував, воду і вторинні компоненти, 4, яка утворилася при проведенні стадії ODH, піддають промиванню і сушінню в 5, з метою видалення з неї побічних продуктів, а також води (6). Після необов'язкової додаткової стадії очищення отриману суміш сухих газів 7, до якої додають потік продуктів 7bis, виведених з сектора хлорування 23 (позначена як суміш газів 7ter), потім направляють в абсорбційну колону 8, оснащену конденсором. Промивний агент з колони десорбції 9 вводять в абсорбційну колону 8 через лінію 10, після того як його охолоджують і знову підвищують його тиск, 31 відповідно, в теплообмінниках 11 і 11' і в насосі 12. Свіжу порцію промивного агента додають через лінію 13 до промивного агента, що поступає з колони 9 і продування 13bis, яка направляє промивний агент на додаткову обробку (не показана), призначену для зниження в промивному агенті концентрації речовин, більш важких, ніж етан, таким чином, щоб потім промивний агент знову повернути в лінію 10. Після подачі в колону 8, суміш газів розділяють на фракцію 14, яка виводиться з верхньої частини колони 8, і фракцію 15, яка виводиться з нижньої частини колони 8. Фракцію 14, збагачену сполуками, більш легкими, ніж етилен, і що містить деяку кількість етилену, направляють в сектор хлорування 16, що являє собою реактор хлорування, в який подають хлор 17, і пристрій, необхідний для виділення 1,2-дихлоретану 18, що утворився, зокрема, шляхом конденсації і розділення газ/рідина, з потоку продуктів, який виводиться з реактора хлорування, і видалення залишкових газів 18bis, що не зазнало конверсії при хлоруванні, в тому числі водню, що можна здійснити термічно, хімічно або гідравлічно. Фракцію 15, яка містить ДХЕ, збагачений етиленом, потім вводять в колону десорбції 19, попередньо знову нагрівши вказану фракцію в теплообміннику 20. Після попадання в колону десорбції 19, в основі якої є ребойлер, а вгорі розташований конденсор, фракція 15 ділиться на фракцію 21, яка виводиться з верхньої частини колони 19, і на 96299 32 фракцію 22, яка виводиться з нижньої частини колони 19. Фракцію 21 етилену, збідненого сполуками, більш легкими, ніж етилен, подають в сектор хлорування 23, що являє собою реактор хлорування, в який подають хлор 23bis, і пристрій, необхідний для виділення 1,2-дихлоретану, що утворився 23ter, зокрема, шляхом конденсації і розділення газ/рідина. Потік продуктів 7bis, який виводиться з сектора хлорування, потім додають до суміші сухих газів 7 і отримують суміш газів 7ter. Фракцію 22 вводять в колону десорбції 9 після того, як її нагрівають в теплообміннику 11''. Після попадання в колону десорбції 9, в основі якої є нагрівач, а вгорі розташований конденсор, фракція 22 ділиться на фракцію 24, яка виводиться з верхньої частини колони 9, і на фракцію 25, яка виводиться з нижньої частини колони 9. Фракцію 24, яка відрізняється дуже низьким вмістом водню, подають у вузол оксихлорування етилену 26, який забезпечують киснем 27 і хлоридом водню 28. Фракцію 25, яка в основному містить ДХЕ, знову направляють в колону 8 по лінії 10, як вказано вище. Теплообмінники 11 і 11" сполучені один з одним з метою зберігання енергії. Потік продуктів 30, який виводять з реактора оксихлорування, розділяють в 26bis на ДХЕ 29, який супроводжують зріджені побічні продукти, в тому числі вода, шляхом конденсацією з подальшим промиванням і/або розділенням газ/рідина. Потік продуктів 31, що виводиться з реактора оксихлорування, з якого був витягнутий ДХЕ 29, потім знову повертають в реактор 3. 33 Комп’ютерна верстка А. Рябко 96299 Підписне 34 Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601