Способи виробництва 1,2-дихлоретану, вінілхлориду та полівінілхлориду

1. Спосіб виробництва 1,2-дихлоретану з вуглеводневого джерела, відповідно до якого: a) вуглеводневе джерело піддають крекінгу, в результаті якого одержують суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, b) згадану суміш продуктів розділяють на фракцію, збагачену сполуками, що легше, ніж етилен, яка містить частину етилену (фракцію А), на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на важку фракцію (фракція С), c) фракцію А переводять в реактор для хлорування і фракцію В - у реактор для оксихлорування, в яких більшу частину етилену, присутнього у фракціях А і В, перетворюють на 1,2-дихлоретан, d) одержаний 1,2-дихлоретан відділяють від потоків продуктів, які одержують в реакторах для хлорування і оксихлорування. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що вуглеводневе джерело вибирають з групи, яка складається з сирої нафти, газойлю, газоконденсатної рідини, етану, пропану, бутану, ізобутану і їх сумішей. 3. Спосіб за п. 1 або за п. 2, який відрізняється тим, що вуглеводневе джерело вибирають з групи, яка складається з етану, пропану, бутану і пропан/бутанових сумішей. 2 (19) 1 3 94701 4 С4 на фракцію А у верхній частині колони С4 і на фракцію F4 в нижній частині колони С4, і - другу стадію розділення S4', яка полягає в розділенні фракції F4 в колоні С4' на фракцію В у верхній частині колони С4' і на фракцію С в нижній частині колони С4'. 11. Спосіб виробництва вінілхлориду, відповідно до якого: a) вуглеводневе джерело піддають крекінгу, у результаті якого одержують суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, b) згадану суміш продуктів розділяють на фракцію, збагачену сполуками, що легше, ніж етилен, і що містить частину етилену (фракцію А), на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на важку фракцію (фракція С), c) фракцію А переводять у реактор для хлорування і фракцію В у реактор для оксихлорування, в яких більшу частину етилену, присутнього у фракціях А і В, перетворюють в 1,2-дихлоретан, d) отриманий 1,2-дихлоретан відділяють від потоків продуктів, одержаних у реакторах для хлорування і оксихлорування, і e) отриманий 1,2-дихлоретан піддають піролізу для одержання вінілхлориду. 12. Спосіб виробництва полівінілхлориду, відповідно до якого: a) вуглеводневе джерело піддають крекінгу, в результаті якого одержують суміш продуктів, яка містить етилен і інші складові; b) згадану суміш продуктів розділяють на фракцію, збагачену сполуками, що легше, ніж етилен, і що містить частину етилену (фракцію А), на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на важку фракцію (фракція С), c) фракцію А переводять у реактор для хлорування і фракцію В у реактор для оксихлорування, в яких більшу частину етилену, присутнього у фракціях А і В, перетворюють у 1,2-дихлоретан, d) отриманий 1,2-дихлоретан відділяють від потоків продуктів, одержаних у реакторах для хлорування і оксихлорування, і e) отриманий 1,2-дихлоретан піддають піролізу для одержання вінілхлориду, і f) отриманий вінілхлорид полімеризують для одержання полівінілхлориду. Даний винахід належить до способу виробництва 1,2-дихлоретану (ДХЕ), способу виробництва вінілхлориду (ВХ) і способу виробництва полівінілхлориду (ПВХ). До цього часу для виробництва ДХЕ звичайно використовують етилен з чистотою не менше ніж 99,8%. Такий етилен дуже високої чистоти одержують крекінгом різних нафтопродуктів, з подальшими численними складними і дорогими операціями розділення для того, щоб відділити етилен від інших продуктів крекінгу і одержати продукт дуже високої чистоти. Оскільки висока ціна пов'язана з виробництвом етилену такої високої чистоти, були розроблені різні способи виробництва ДХЕ при використанні етилену з чистотою менше ніж 99,8%. Такі способи мають перевагу зниження витрат шляхом спрощення порядку розділення продуктів, що одержуються внаслідок крекінгу, і відповідно шляхом відмови від складних розділень, які не дають ніякої користі для виробництва ДХЕ. Наприклад, патентна заявка WO 00/26164 описує спосіб виробництва ДХЕ шляхом спрощеного крекінгу етану в поєднанні з хлоруванням етилену. Для цієї мети стадія хлорування етилену відбувається в присутності домішок, одержаних під час крекінгу етану. Патентна заявка WO 03/48088 описує спосіб виробництва ДХЕ шляхом дегідрування етану, яке приводить до утворення фракції, яка містить етан, етилен і домішки, що включають водень, де потім фракцію піддають хлоруванню і/або оксихлоруванню. Описаний спосіб, проте, має недолік, який полягає в тому, що одержаний етилен не може бути використаний для даного способу хлорування/оксихлорування, оскільки етилен містить домішки, присутність яких під час реакції оксихлорування могла б викликати проблеми застосування, а саме, отруєння каталізатора важкими продуктами і неекономічну конверсію присутнього водню. Така конверсія водню споживала б кисень і вивільняла б велику теплоту реакції. Це потім обмежувало б продуктивність реактора для оксихлорування, яка, як правило, пов'язана з продуктивністю по теплообміну. Отже, повинні бути зроблені надзвичайно великі вкладення для того, щоб забезпечити площу поверхні теплообміну, і в зв'язку з цим об'єм реактора, що викликано присутністю водню в суміші. Оскільки згоряння водню в сепараторному реакторі вимагає великої кількості кисню, оскільки воно є стехіометричним по відношенню до водню, і велику площу поверхні обміну для відведення цієї теплоти згоряння, наслідком цього є значне витрачання етилену, і це може мати проблеми, пов'язані з безпекою. Зрештою, видалення утвореної води спричиняє підвищення витрат на виробництво. Мета даного винаходу полягає в забезпеченні способу застосування етилену з чистотою менше ніж 99,8%, який має перевагу зниження витрат шляхом відмови від складних розділень для відділення етилену від інших продуктів крекінгу, які є некорисними для виробництва ДХЕ, і який має перевагу уникнення вищезазначених проблем. Винахід належить до способу виробництва ДХЕ, виходячи з вуглеводневого джерела, відповідно до якого: a) вуглеводневе джерело піддають крекінгу, внаслідок якого одержують суміш продуктів, що містить етилен і інші складові; b) згадану суміш продуктів розділяють на фракцію, збагачену сполуками, що легше, ніж етилен, яка містить частину етилену (фракція А), на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на важку фракцію (фракція С); c) фракцію А переводять в реактор для хлорування і фракцію В - в реактор для оксихлорування, 5 в яких більшу частину етилену, присутнього у фракціях А і В, перетворюють на ДХЕ; d) одержаний ДХЕ відділяють від потоків продуктів, які одержуються в реакторах для хлорування і оксихлорування. Вуглеводневе джерело може бути будь-яким відомим вуглеводневим джерелом. Переважно, вуглеводневе джерело, що піддається крекінгу (стадія а), вибирають з групи, яка складається з сирої нафти (бензиново-лігроїнова фракція), газойлю, газоконденсатної рідини, етану, пропану, бутану, ізобутану і їх сумішей. У особливо переважному способі вуглеводневе джерело вибирають з групи, яка складається з етану, пропану і пропан/бутанових сумішей. Хороші результати були одержані з вуглеводневим джерелом, вибраним з групи, яка складається з пропану і пропан/бутанових сумішей. Пропан/бутанові суміші можуть існувати як такі або можуть складатися з сумішей пропану і бутану. Терміни: етан, пропан, бутан і пропан/бутанові суміші, як вважають, для цілей даного винаходу, означає продукти, які є комерційно доступними, а саме, які, насамперед, складаються з чистого продукту (етан, пропан, бутан або пропан/бутан у вигляді суміші) і, у другу чергу, з інших насичених або ненасичених вуглеводнів, які легше або важче, ніж чистий продукт сам по собі. Крекінг (стадія а) означає всі стадії технологічної обробки вуглеводневого джерела, які приводять до утворення суміші продуктів, що містить етилен і інші складові, яка буде розділена на фракції А, В і С на стадії b) способу відповідно до винаходу. Такий крекінг може бути здійснений відповідно до будь-якої відомої технології, якщо вона дозволяє виробити суміш продуктів, що містить етилен і інші складові. Переважно, крекінг включає першу стадію піролізу (тобто перетворення під дією тепла) вуглеводневого джерела в присутності або за відсутності третіх сполук, таких як вода, кисень, похідне сірки і/або каталізатор. За цією першою стадією переважно ідуть стадії термічної рекуперації (повернення) теплоти крекованих газів, відділення важких продуктів (наприклад, шляхом розділення органічною речовиною і розділення водою), стиснення і осушування газів і для видалення більшої частини діоксиду вуглецю і більшої частини сполук сірки, присутніх або доданих (наприклад, за допомогою промивання лужним розчином), необов'язково гідрування небажаних похідних, таких як, наприклад, ацетилен, і необов'язково для видалення частини водню і/або метану, наприклад, за допомогою процесу короткоциклової безнагрівної адсорбції (PSA - pressure swing adsorption) або мембранного процесу. Стадії для гідрування небажаних похідних і для видалення частини водню і/або метану можуть бути здійснені під час стадії Ь) далі (наприклад, під час першої стадії розділення суміші продуктів,одержаної на стадії а), або фракції А). Переважно, ці стадії виконують під час стадії а) крекінгу. Переважно, в способі, відповідно до винаходу, суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, одержана на стадії а), містить водень, метан, спо 94701 6 луки, що включають від 2 до 7 атомів вуглецю, оксид вуглецю (чадний газ), азот і кисень. Водень, метан і сполуки, що включають від 2 до 7 атомів вуглецю, крім ацетилену, переважно присутні в кількості щонайменше 200 мільйонних часткою (м. ч.) по об'єму відносно загального об'єму згаданої суміші продуктів. Оксид вуглецю, азот, кисень і ацетилен можуть бути присутнім в кількості менше ніж 200 м. ч. по об'єму або в кількості щонайменше 200 м. ч. по об'єму відносно загального об'єму згаданої суміші продуктів. Сполуки, що містять більше ніж 7 атомів вуглецю, діоксид вуглецю, сульфід водню і інші сульфосполуки і воду, також можуть бути присутніми в згаданій вище суміші продуктів в кількості менше ніж 200 м. ч. по об'єму відносно загального об'єму згаданої суміші продуктів. Після стадії а) крекінгу, визначеної вище, суміш продуктів, що містить етилен і інші складові, піддають стадії b), яка переважно включає максимум чотири, переважно максимум три, стадії розділення для того, щоб одержати дві фракції, що містять етилен, а саме фракцію А і фракцію В. Згідно зі способом винаходу, фракцію А переважно переводять в реактор для хлорування, і фракцію В - переважно в реактор для оксихлорування, переважно після розширення з рекуперацією (поверненням) енергії. Згідно зі способом винаходу, кількості, що визначаються нижче для того, щоб охарактеризувати фракцію В і фракцію А, являють собою кількості до їх відповідного надходження на оксихлорування і на хлорування. Фракція В переважно характеризується вмістом водню, який менше або дорівнює 2%, переважно менше або дорівнює 0,5% і в особливо переважному способі менше або дорівнює 0,1% по об'єму відносно загального об'єму фракції В. Фракція В характеризується вмістом сполук, які містять щонайменше З атоми вуглецю, яке переважне менше або дорівнює 0,01%, переважно менше або дорівнює 0,005% і в особливо переважному способі менше або дорівнює 0,001% по об'єму відносно загального об'єму фракції В. Фракція В переважно містить від 40% до 99,5% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. Фракція В переважно містить щонайменше 40%, переважно щонайменше 50% і в особливо переважному способі щонайменше 60% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. Фракція В переважно містить не більше ніж 99,5%, переважно не більше ніж 99,2% і в особливо переважному способі не більше ніж 99% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. У переважному випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою етан, фракція В переважно містить щонайменше 60%, переважно щонайменше 70% і в особливо переважному способі щонайменше 75% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. Фракція В переважно містить не більше ніж 99,5%, переважно не більше ніж 99,2% і в особливо переважному способі не більше ніж 99% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. 7 У переважному випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою пропан/бутанову суміш, фракція В переважно містить щонайменше 40%, переважно щонайменше 50% і в особливо переважному способі щонайменше 60% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. Фракція В переважно містить не більше ніж 99,5%, переважно не більше ніж 99,2% і в особливо переважному способі не більше ніж 99% по об'єму етилену відносно загального об'єму фракції В. Фракція В додатково характеризується вмістом ацетилену, який переважний менше або дорівнює 0,01%, переважно менше або дорівнює 0,005% і в особливо переважному способі менше або дорівнює 0,001% по об'єму відносно загального об'єму фракції В. Фракція А збагачена сполуками, які легше, ніж етилен. Такі сполуки, як правило, являють собою метан, азот, кисень, водень і оксид вуглецю (чадний газ). Переважно, фракція А містить щонайменше 70%, переважно щонайменше 80% і в особливо переважному способі щонайменше 85% сполук, легше, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). Переважно, фракція А містить не більше ніж 99,99%, переважно не більше ніж 99,97% і в особливо переважному способі не більше ніж 99,95% сполук, легше, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). У переважному випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою етан, фракція А містить щонайменше 90%, переважно щонайменше 95% і в особливо переважному способі щонайменше 98% сполук, легше, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). Переважно, Фракція А містить не більше ніж 99,99%, переважно не більше ніж 99,98% і в особливо переважному способі не більше ніж 99,97% сполук, легше, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). У переважному випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою пропан/бутанову суміш, фракція А містить щонайменше 70%, переважно щонайменше 80% і в особливо переважному способі щонайменше 85% сполук, легше, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). Переважно, Фракція А містить не більше ніж 99,99%, переважно не більше ніж 99,95% і в особливо переважному способі не більше ніж 99,9% сполук, легше, ніж етилен, які містяться в суміші продуктів, що піддається стадії b). Фракція А характеризується вмістом сполук, які включають щонайменше 3 атоми вуглецю, який переважно менше або дорівнює 0,01%, переважно менше або дорівнює 0,005% і в особливо переважному способі менше або дорівнює 0,001% по об'єму відносно загального об'єму фракції А. Фракція А переважно має вміст по об'єму етилену з умови, що він складає від 10% до 90% вмісту по об'єму етилену фракції В. Фракція А переважно має вміст по об'єму етилену з умови, що він становить менше або дорівнює 90%, переважно менше або дорівнює 85% і в особливо переважному способі менше або дорівнює 80% вмісту по об'єму етилену фракції В. Фракція А переважно 94701 8 має вміст по об'єму етилену з умови, що він становить щонайменше 10%, переважно щонайменше 15% і в особливо переважному способі щонайменше 20% вмісту по об'єму етилену фракції В. У переважному випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою етан, фракція А переважно має вміст по об'єму етилену з умови, що він становить менше або дорівнює 90%, переважно менше або дорівнює 85% і в особливо переважному способі менше або дорівнює 80% вмісту по об'єму етилену фракції В. Фракція А переважно має вміст по об'єму етилену з умови, що він становить щонайменше 15%, переважно щонайменше 20% і в особливо переважному способі щонайменше 22% вмісту по об'єму етилену фракції В. У переважному випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою пропан/бутанову суміш, фракція А переважно має вміст по об'єму етилену з умови, що він становить менше або дорівнює 80%, переважно менше або дорівнює 75% і в особливо переважному способі менше або дорівнює 70% вмісту по об'єму етилену фракції В. Фракція А переважно має вміст по об'єму етилену з умови, що він становить щонайменше 10%, переважно щонайменше 15% і в особливо переважному способі щонайменше 20% вмісту по об'єму етилену фракції В. Фракція А додатково характеризується вмістом ацетилену, який становить переважно менше або дорівнює 0,01%, переважно менше або дорівнює 0,005% і в особливо переважному способі менше або дорівнює 0,001% по об'єму відносно загального об'єму фракції А. Згідно з першим варіантом способу, відповідно до винаходу, беручи до уваги, що спосіб виробництва ДХЕ є переважно збалансованим (тобто, що спосіб виробництва хлоруванням і оксихлоруванням етилену і пірол із 1,2-дихлоретану (ДХЕ), що утворюється, дає можливість виробляти кількість НСl, необхідну для процесу), частка по масі об'єму випуску етилену в кожній з фракцій А і В переважно складає від 45 до 55% від загальної кількості етилену, що виробляється (фракція А + фракція В). Переважно, частка по масі об'єму випуску етилену у фракції А складає порядку 55% і частка по масі об'єму випуску етилену у фракції В складає порядку 45% від загальної кількості, що виробляється. У особливо переважному способі частка по масі об'єму випуску етилену у фракції А складає порядку 52,5%, і частка по масі об'єму випуску етилену у фракції В складає порядку 47,5% від загальної кількості, що виробляється. Згідно з другим варіантом способу, відповідно до винаходу, беручи до уваги, що спосіб виробництва ДХЕ є переважно незбалансованим (тобто, наприклад, що зовнішнє джерело НСl дає можливість забезпечити частину постачання НСl для оксихлорування або частину ДХЕ, що виробляється, не піддають піролізу), частка по масі об'єму випуску етилену в кожній з фракцій А і В переважно складає від 20 до 80% від загальної кількості етилену, що виробляється (фракція А + фракція В). Переважно, частка по масі об'єму випуску етилену у фракції А складає від 25 до 75% від загаль 9 ної кількості етилену, що виробляється (фракція А + фракція В). Згідно з першим варіантом здійснення другого варіанта способу, відповідно до винаходу, беручи до уваги, що спосіб виробництва ДХЕ є переважно незбалансованим за допомогою зовнішнього джерела НСl, мольна частка об'єму випуску етилену у фракції А переважно складає від 45 до 55%, переважно від 50 до 54% і в особливо переважному способі порядку 52,5% різниці між загальною мольною кількістю етилену, що міститься в суміші продуктів, які піддаються стадії b), і мольною кількістю НСl зовнішнього джерела. Згідно з другим варіантом здійснення другого варіанта способу, відповідно до винаходу, беручи до уваги, що спосіб виробництва ДХЕ є переважно незбалансованим за допомогою супутнього виробництва ДХЕ (деяка частина ДХЕ, отже, не піддається піролізу), мольна частка об'єму випуску етилену у фракції В переважно складає від 45 до 55%, переважно від 46 до 50% і в особливо переважному способі порядку 47,5% різниці між загальною мольною кількістю етилену, що міститься в суміші продуктів, які піддаються стадії b), і мольною кількістю ДХЕ, співвироблюваного. Відповідно до способу винаходу, під час стадії b), суміш продуктів розділяють на фракцію, збагачену сполуками, легше, ніж етилен, яка містить деяку частину етилену (фракція А), на фракцію, збагачену етиленом (фракція В), і на важку фракцію (фракція С). Фракція С переважно містить етан і сполуки, які включають щонайменше 3 атоми вуглецю. Переважно, такі сполуки, які включають щонайменше 3 атоми вуглецю, одержують з суміші продуктів, що містить етилен і інші складові, які одержується на стадії а), або одержують в ході побічних реакцій під час стадії b). Серед сполук, які включають щонайменше 3 атоми вуглецю, можуть бути вказані пропан, пропен, бутани і їх ненасичені похідні, а також всі насичені або ненасичені більш важкі сполуки. Після одержання на стадії b), відповідно до першого випадку, фракцію С переважно піддають стадії гідрування, переважно з подальшою стадією розділення, наприклад, шляхом перегонки/розгону, на дві різні фракції, які відповідно містять сполуки, що включають менше ніж 5 атомів вуглецю, в одній з них, і сполуки, що включають щонайменше 5 атомів вуглецю, в іншій з них. За цією стадією розділення, в особливо переважному способі, іде повторне використання сполук, які включають менше ніж 5 атомів вуглецю, в стадії крекінгу. Що стосується сполук, які включають щонайменше 5 атомів вуглецю, в найбільш особливо переважному способі їх спалюють для того, щоб забезпечити енергію, або поліпшують їх якість в будь-якій формі. Відповідно до другого випадку, переважно здійснюють стадію розділення, яка складається з розділення фракції С, наприклад, перегонкою, на дві різні фракції, що відповідно містять сполуки, які включають менше ніж 5 атомів вуглецю, що стосується однієї з них, і сполуки, які включають щонайменше 5 атомів вуглецю, що стосується іншої з них. Одержану в результаті фракцію, яка містить сполуки, що включають менше ніж 5 атомів вугле 94701 10 цю, потім переважно піддають стадії гідрування перед повторним використанням в стадії крекінгу. Що стосується сполук, які включають щонайменше 5 атомів вуглецю, в особливо переважному способі їх спалюють для того, щоб забезпечити енергію, або поліпшують їх якість в будь-якій формі. Перший випадок, викладений вище, є переважним. Згідно з першим варіантом здійснення способу, відповідно до винаходу, суміш продуктів, одержаних на стадії а), переважно піддають першій стадії розділення, званій як стадія S1, і другій стадії розділення, званій як стадія S1', для того, щоб одержати дві фракції, які містять етилен, а саме фракцію А і фракцію В. Стадія S1 переважно полягає в розділенні суміші продуктів, одержаної на стадії а) в основній колоні (званої колона С1), на три різні фракції, а саме фракцію А, яка виходить у верхній частині колони С1, фракцію С, яка виходить в нижній частині колони С1, і фракцію (звану фракція F1), яку відводять збоку колони С1. Стадія S1' переважно полягає в розділенні фракції F1 на дві різні фракції, а саме фракцію FT, яку переводять в колону С1, і фракцію В. Згідно з першим варіантом здійснення способу, відповідно до винаходу, стадія b), отже, переважно включає: - першу стадію розділення S1, яка полягає в розділенні згаданої суміші продуктів в основній колоні С1 на фракцію А у верхній частині колони С1, на фракцію С в нижній частині колони С1 і на фракцію F1, яку відводять збоку колони С1, і другу стадію розділення S1', яка полягає в розділенні фракції F1 на фракцію F1', яку переводять в колону С1, і на фракцію В. У особливо переважному способі стадія b) включає тільки дві стадії, згадані вище. Перед введенням в колону С1 суміш продуктів, одержана на стадії а), може бути піддана стадії доведення до необхідних параметрів по теплоті. Вираз стадія доведення до необхідних параметрів по теплоті, як мають на увазі, означає послідовність теплообміну, що оптимізує використання енергії, наприклад, поступове охолоджування суміші продуктів в безперервному ряду теплообмінників, що спочатку охолоджуються необробленою водою, і потім льодяною водою, а потім рідинами, все сильніше і сильніше охолоджуваними, плюс поперечними теплообмінниками, які рекуперують тепловміст потоків, що виробляються. Згадана суміш продуктів може бути введена в колону С1 під час стадії Sly вигляді однієї фракції або у вигляді декількох підфракцій. Переважно вводять у вигляді декількох підфракцій. Основна колона С1 переважно являє собою колону, яка містить випарну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні ці дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться над випарною секцією. Колону С1 переважно вибирають з ректифікаційних колон, які містять вищезазначені дві секції, і колон, які містять тільки одну з цих двох секцій. Переважно, колонна С1 являє собою ректифікаційну колону. 11 Стадія S1, отже, переважно являє собою стадію перегонки/розгону. Колону С1 переважно забезпечують діючим спільно допоміжним обладнанням, таким як, наприклад щонайменше один ребойлер і щонайменше один конденсатор. Пристрої, що допускають проміжне витягання/відведення і проміжний теплообмін, можуть бути приєднані до основної колони. Фракція А, збагачена найбільш леткими сполуками, переважно виходить у верхній частині колони С1, в той час як фракція С, збагачена найменш леткими сполуками, переважно виходить в нижній частині колони С1. Що стосується фракції F1, її переважно відводять збоку колони С1 за допомогою збирання рідини або пари, циркулюючої в колоні. Переважно здійснюють відведення у вигляді рідини. Відведення може бути здійснене у випарній секції або в ректифікаційній секції колони. Переважно його здійснюють в ректифікаційній секції. Відведення в центральній третині ректифікаційної секції є особливо переважним. Відведення рідини в центральній третині ректифікаційної секції є в найбільшій мірі переважним. Вищезазначену стадію S1 переважно здійснюють при тиску щонайменше 15, переважно щонайменше 20 і в особливо переважному способі щонайменше 25 бар. Стадію S1 переважно здійснюють при тиску не більше ніж 45, переважно не більше ніж 40 і в особливо переважному способі не більше ніж 38 бар. Температура, при якій здійснюють стадію S1, переважно становить щонайменше -70, переважно щонайменше -65 і в особливо переважному способі щонайменше -60°С у верхній частині колони С1. Вона переважно складає не більш ніж -30, переважно не більше ніж -40 і в особливо переважному способі -не більше ніж -50°С у верхній частині колони С1. У випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою етан, температура в нижній частині колони С1 переважно становить щонайменше -10, переважно щонайменше 0 і в особливо переважному способі щонайменше 5°С. Вона переважно складає не більш ніж 40, переважно не більше ніж 30 і в особливо переважному способі не більше ніж 25°С. У випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою пропан/бутанову суміш, температура в нижній частині колони С1 переважно становить щонайменше 30, переважно щонайменше 40 і в особливо переважному способі щонайменше 50°С. Вона переважно складає не більше ніж 100, переважно не більше ніж 90 і в особливо переважному способі не більше ніж 80°С. Фракцію F1, яку відводять збоку колони С1, переважно піддають стадії розділення SV для того, щоб розділити на дві різні фракції, а саме на фракцію FT, яку переводять в колону С1, і фракцію В. Фракція F1 може бути відведена з колони С1 в рідкому стані або в газоподібному стані. 94701 12 Якщо фракцію відводять в рідкому стані, вона може бути переведена у випарник або у допоміжну колону С1’. У випадку, коли фракцію F1 переміщують у випарник, частину фракції F1, у вигляді фракції F1', переважно випаровують і повертають для повторного використання в основну колону С1, в той час як іншу частину, що відповідно складає фракцію В, переважно витягують з випарника. Як варіант, фракція F1 також може бути частково випарувана для того, щоб одержати фракцію В, при цьому залишок, у вигляді фракції F1', повертають в колону С1 для повторного використання. У випадку, коли фракцію F1 переміщують у допоміжну колону С1’, допоміжна колона С1’ переважно являє собою відпарну колону, а саме колону, яка містить тільки одну випарну секцію. Допоміжну колону Сl’ переважно забезпечують допоміжним обладнанням, переважно ребойлером. Фракцію В переважно витягують звідти, а залишок фракції F1, у вигляді фракції F1', яка тоді являє собою потік, збагачений домішками, більш леткими, ніж етилен (Н2, CO, N2, О2 і СН4), переважно переводять в колону С1. Якщо фракцію F1 відводять в рідкому стані, її переважно переводять у допоміжну колону С1’, яка переважно являє собою відпарну колону. У цьому випадку стадія S1’ тоді переважно являє собою стадію відпарювання. Якщо фракцію F1 відводять в газоподібному стані, вона може бути переведена в конденсатор або у допоміжну колону С1’. У випадку, коли фракцію F1 переводять в конденсатор, частину фракції F1, у вигляді фракції FT, переважно конденсують і повертають в основну колону С1, в той час як іншу частину, що відповідно складає фракцію В, переважно витягують з конденсатора. Як варіант, фракція F1 також може бути частково сконденсована для того, щоб одержати фракцію В, при цьому залишок, у вигляді фракціїF1', повертають в колону С1 для повторного використання. У випадку, коли фракцію F1 переводять у допоміжну колону С1’, допоміжна колона С1’ переважно являє собою ректифікаційну колону, а саме колону, яка включає тільки ректифікаційну секцію. Допоміжну колону С1’ переважно забезпечують діючим спільно допоміжним обладнанням, переважно конденсатором. Фракцію В переважно витягують звідти, а залишок фракції F1, у вигляді фракції F1', яка тоді являє собою потік, збагачений домішками менш леткими, ніж етилен (етан, сполуки, що містять щонайменше 3 атоми вуглецю), переважно переводять в колону С1. Якщо фракцію F1 відводять в газоподібному стані, її переважно переводять у допоміжну колону С1’, яка переважно являє собою ректифікаційну колону. Тоді стадія S1' в цьому випадку переважно являє собою стадію ректифікації. Згідно з першим варіантом здійснення способу, відповідно до винаходу, в найбільшій мірі перевагу віддають випадку, коли фракцію F1 переводять у допоміжну колону С1’. 13 Відповідно до цієї найбільшої переваги, стадія b) в особливо переважному способі, отже, включає: - першу стадію розділення S1, яка полягає в розділенні згаданої суміші продуктів в основній колоні С1 на фракцію А у верхній частині колони С1, на фракцію С в нижній частині колони С1 і на фракцію F1, яку відводять збоку колони С1, і - другу стадію розділення S1', яка полягає в розділенні фракції F1 в колоні С1’ на фракцію FT у верхній частині колони С1’, яку переводять в колону С1, і на фракцію В у нижній частині колони С1’. Згідно з першим варіантом здійснення способу, відповідно до винаходу, дійсно в найбільшій мірі перевагу віддають випадку, коли фракцію F1 відводять з колони С1 в рідкому стані і переводять у допоміжну колону С1’, яка являє собою відпарну колону. Вищезазначену стадію S1' в такому випадку переважно здійснюють при тиску щонайменше 15, переважно щонайменше 25 і в особливо переважному способі щонайменше 30 бар. Стадію S1' переважно здійснюють при тиску не більше ніж 45, переважно не більше ніж 40 і в особливо переважному способі не більше ніж 38 бар. Температура, при якій здійснюють стадію S1', переважно становить щонайменше - 40, переважно щонайменше -30 і в особливо переважному способі щонайменше -25°С у верхній частині відпарної колони С1’. Вона переважно складає не більше ніж 0, переважно не більше ніж -10 і в особливо переважному способі не більше ніж -15°С у верхній частині колони С1’. Температура в нижній частині відпарної колони С1’ становить щонайменше -30, переважно щонайменше -20 і в особливо переважному способі щонайменше -15°С. Вона переважно складає не більше ніж 20, переважно не більше ніж 15 і в особливо переважному способі не більше ніж 10°С. Згідно з першим варіантом здійснення способу, відповідно до винаходу, фракцію В переважно переводять в реактор для оксихлорування переважно після випаровування і розширення, якщо фракцію F1 відводять в рідкому стані, або після розширення, якщо фракцію F1 відводять в газоподібному стані, в обох випадках переважно з рекуперацією енергії. У особливо переважному способі фракцію В переводять в реактор для оксихлорування після випаровування і розширення у випадку, коли фракцію F1 відводять в рідкому стані, переважно з рекуперацією енергії. Переважний підваріант першого варіанта здійснення способу, відповідно до винаходу, полягає в тому, щоб здійснювати стадію розділення S1' за допомогою допоміжної колони С1’, ідентичної основній колоні С1, причому обидві колони необов'язково термічно об'єднані і функціонують при різному тиску; де конденсатор однієї з них служить як ребойлер для іншої. Згідно з другим варіантом здійснення способу, відповідно до винаходу, суміш продуктів, одержаних на стадії а), переважно піддають першій стадії розділення, званій як стадія S2, і другій стадії розділення, званій як стадія S2', і третій стадії розді 94701 14 лення, званій як стадія S2", для того, щоб одержати дві фракції, що містять етилен, а саме фракцію А і фракцію В. Стадія S2 переважно полягає в розділенні суміші продуктів, одержаної на стадії а), в основній колоні (званій колона С2), на дві різні фракції, а саме фракцію F2, яка виходить у верхній частині колони С2, і фракцію С, яка виходить в нижній частині колони С2. Стадія S2' переважно полягає в розділенні фракції F2 на дві різні фракції, а саме фракцію А і фракцію F2'. Стадія S2" переважно полягає в розділенні фракції F2' на дві різні фракції, а саме фракцію В і фракцію F2". Згідно з другим варіантом здійснення способу, відповідно до винаходу, стадія С1’), отже, переважно включає: - першу стадію розділення S2, яка полягає в розділенні згаданої суміші продуктів в основній колоні С2 на фракцію F2 у верхній частині колони С2 і на фракцію С в нижній частині колони С2, - другу стадію розділення S2', яка полягає в розділенні фракції F2 на фракцію А і на фракцію F2', і - третю стадію розділення S2", яка полягає в розділенні фракції F2' на фракцію В і на фракцію F2". У особливо переважному способі стадія b) включає тільки три стадії, згадані вище. Перед введенням в колону С2 суміш продуктів, одержана на стадії а), може бути піддана стадії доведення до необхідних параметрів по теплоті. Вираз стадія доведення до необхідних параметрів по теплоті, як мають на увазі, означає послідовність теплообміну, що оптимізує використання енергії, наприклад, поступове охолоджування суміші продуктів в безперервному ряду теплообмінників, що спочатку охолоджуються необробленою водою, і потім льодяною водою, а потім рідинами, все сильніше і сильніше охолоджуваними, плюс поперечними теплообмінниками, які рекуперують тепловміст потоків, що виробляються. Згадана суміш продуктів може бути введена в колону С2 під час стадії S2 у вигляді однієї фракції або у вигляді декількох підфракцій. Переважно вводять у вигляді декількох підфракцій. Основна колона С2 переважно являє собою колону, яка включає випарну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні ці дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться над випарною секцією. Колону С2 переважно вибирають з ректифікаційних колон, які містять вищезазначені дві секції, і колон, які містять тільки одну з цих двох секцій. Переважно, колона С2 являє собою ректифікаційну колону. Стадія S2, отже, переважно являє собою стадію ректифікації. Колону С2 переважно забезпечують діючим спільно допоміжним обладнанням, таким як, наприклад щонайменше один ребойлер і щонайменше один конденсатор. Фракція F2, збагачена найбільш леткими сполуками, переважно виходить у верхній частині 15 колони С2, в той час як фракція С, збагачена найменше леткими сполуками, переважно виходить в нижній частині колони С2. Вищезазначену стадію S2 переважно здійснюють при тиску щонайменше 15, переважно щонайменше 20 і в особливо переважному способі щонайменше 25 бар. Стадію S2 переважно здійснюють при тиску не більше ніж 45, переважно не більше ніж 40 і в особливо переважному способі не більше ніж 38 бар. Температура, при якій здійснюють стадію S2, переважно становить щонайменше -70, переважно щонайменше -65 і в особливо переважному способі щонайменше -60°С у верхній частині колони С2. Вона переважно складає не більше ніж -20, переважно не більше ніж -30 і в особливо переважному способі не більше ніж -40°С у верхній частині колони С2. У випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою етан, температура в нижній частині колони С2 переважно становить щонайменше -10, переважно щонайменше 0 і в особливо переважному способі щонайменше 5°С. Вона переважно складає не більше ніж 40, переважно не більше ніж 30 і в особливо переважному способі не більше ніж 25°С. У випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою пропан/бутанову суміш, температура в нижній частині колони С2 переважно становить щонайменше 30, переважно щонайменше 40 і в особливо переважному способі щонайменше 50°С. Вона переважно складає не більше ніж 100, переважно не більше ніж 90 і в особливо переважному способі не більше ніж 80°С. Фракцію F2, яка виходить у верхній частині колони С2, переважно піддають стадії розділення S2' для того, щоб розділити на дві різні фракції, а саме на фракцію А і фракцію F2'. Стадія розділення S2' переважно являє собою стадію абсорбції, в якій фракцію F2 приводять в контакт з промивальним засобом, що містить ДХЕ. У даному описі термін «промивальний засіб, що містить ДХЕ», або більш просто «промивальний засіб», як вважають, означає композицію, в якій ДХЕ присутній в рідкому стані. Промивальний засіб, який може бути використаний, відповідно до даного винаходу, отже, переважно містить ДХЕ в рідкому стані. Присутність в згаданому промивальному засобі інших сполук не виключають повністю з об'єму винаходу. Однак, переважно, що промивальний засіб містить щонайменше 50% по об'єму ДХЕ, особливо щонайменше 80% по об'єму і в особливо переважному способі щонайменше 95% по об'єму. Промивальний засіб, що використовується для стадії S2’, може складатися зі свіжоприготованого промивального засобу будь-якого походження, наприклад, з сирого ДХЕ, що виходить з секції для оксихлорування, і, який не був очищений, із згаданого ДХЕ, попередньо очищеного, або промивального засобу, витягнутого під час стадії S2", що детально описується нижче (фракція F2"), необов'язково доповненого свіжоприготованим промивальним засобом. 94701 16 Переважно, промивальний засіб, що використовується для стадії S2', складається з фракції F2", необов'язково доповненої свіжоприготованим промивальним засобом. У особливо переважному способі промивальний засіб, що використовується для стадії S2', складається з фракції F2", доповненої свіжоприготованим промивальним засобом (для компенсування втрати промивального засобу під час стадій S2' і S2"). Головна перевага другого варіанта здійснення способу, відповідно до винаходу, полягає в тому факті, що присутність такого ДХЕ зовсім не спричиняє ускладнення, оскільки він являє собою сполуку, в основному утворену під час оксихлорування або хлорування. Співвідношення між відповідними кількостями промивального засобу і етилену, який повинен бути екстрагований з фракції F2, не є критичним і може варіюватися у великій мірі. На практиці воно обмежене тільки витратами на регенерацію промивального засобу. Загалом, кількість промивального засобу, що пропускається, становить щонайменше 1, переважно щонайменше 5 і в особливо переважному способі щонайменше 10 тонн на тонну етилену, який повинен бути екстрагований з фракції F2. Загалом, кількість промивального засобу, що пропускається, складає не більше ніж 100, переважно не більше ніж 50 і в особливо переважному способі не більше ніж 25 тонн на тонну етилену, який повинен бути екстрагований з фракції F2. Стадію S2' переважно здійснюють за допомогою абсорбера, такого, як, наприклад, абсорбер зі стічною або висхідною плівкою, або абсорбційна колона С2', вибрана з тарілчастих колон, насадкових колон, колон зі структурованим насадковим матеріалом, колон, що поєднують одну або більше з вищезазначених якостей, і розпилювальних колон. Стадію S2' переважно здійснюють за допомогою абсорбційної колони С2' і в особливо переважному способі за допомогою тарілчастої абсорбційної колони С2’. Колону С2’ переважно забезпечують діючим спільно допоміжним обладнанням, таким як, наприклад щонайменше один конденсатор або холодильник, внутрішній або зовнішній по відношенню до колони. Вищезазначену стадію S2' переважно здійснюють при тиску щонайменше 15, переважно щонайменше 20 і в особливо переважному способі щонайменше 25 бар. Стадію S2' переважно здійснюють при тиску не більше ніж 40, переважно не більше ніж 35 і в особливо переважному способі не більше ніж 30 бар. Температура, при якій здійснюють стадію S2', переважно становить щонайменше -10, переважно щонайменше 0 і в особливо переважному способі щонайменше 10°С у верхній частині абсорбера або колони С2'. Вона переважно складає не більше ніж 60, переважно не більше ніж 50 і в особливо переважному способі не більше ніж 40°С у верхній частині абсорбера або колони С2’. Температура в нижній частині абсорбера або колони С2’ становить щонайменше 0, переважно щонайменше 10 і в особливо переважному способі 17 щонайменше 20°С. Вона переважно складає не більше ніж 70, переважно не більше ніж 60 і в особливо переважному способі не більше ніж 50°С. Фракцію F2' переважно піддають стадії розділення S2" для того, щоб розділити на дві різні фракції, а саме на фракцію В і фракцію F2". Стадія розділення S2" переважно являє собою стадію десорбції, в якій фракцію В екстрагують з промивального засобу. Промивальний засіб, що витягується після стадії S2", який складає фракцію F2", може бути видалений переміщенням повністю або частково в секцію оксихлорування або переміщенням на стадію S2' з необов'язковим додаванням свіжоприготованого промивального засобу. Переважно, фракцію F2" переводять на стадію S2' з необов'язковим додаванням свіжоприготованого промивального засобу. У особливо переважному способі, фракцію F2" переводять на стадію S2' з додаванням свіжоприготованого промивального засобу. Стадію S2" переважно здійснюють за допомогою десорбера, такого, як, наприклад, десорбер зі стічною або висхідною плівкою, ребойлер або десорбційна колона С2", вибрана з тарілчастих колон, насадкових колон, колон зі структурованим насадковим матеріалом, колон, що поєднують одну або більше з вищезазначених якостей, і розпилювальних колон. Стадію S2" переважно здійснюють за допомогою десорбційної колони С2" і в особливо переважному способі за допомогою тарілчастої десорбційної колони С2". Колону С2" переважно забезпечують діючим спільно допоміжним обладнанням, таким як, наприклад щонайменше один конденсатор або один холодильник, внутрішній або зовнішній по відношенню до колони, і щонайменше один ребойлер. Вищезазначену стадію S2" переважно здійснюють при тиску щонайменше 1, переважно щонайменше 2 і в особливо переважному способі щонайменше З бари. Стадію S2" переважно здійснюють при тиску не більше ніж 20, переважно не більше ніж 15 і в особливо переважному способі не більше ніж 10 бар. Температуру, при якій здійснюють стадію S2", переважно вибирають так, що більше ніж 90%, переважно більше ніж 95% етилену, що міститься у фракції F2', виявляється у фракції В. Температура, при якій здійснюють стадію S2", переважно становить щонайменше -10, переважно щонайменше 0 і в особливо переважному способі щонайменше 10°С у верхній частині десорбера або колони С2". Вона переважно складає не більше ніж 60, переважно не більше ніж 50 і в особливо переважному способі не більше ніж 40°С у верхній частині десорбера або колони С2". Температура в нижній частині десорбера або колони С2" становить щонайменше 60, переважно щонайменше 80 і в особливо переважному способі щонайменше 100°С. Вона переважно складає не більше ніж 200, переважно не більше ніж 160 і в особливо переважному способі не більше ніж 150°С. Згідно з другим варіантом здійснення способу відповідно до винаходу, в найбільшій мірі віддають 94701 18 перевагу випадку, коли фракцію F2 переводять в абсорбційну колону С2' і фракцію F2' переводять в десорбційну колону С2". Відповідно до цієї найбільшої переваги, стадія b) в особливо переважному способі, отже, включає: - першу стадію розділення S2, яка полягає в розділенні згаданої суміші продуктів в основній колоні С2 на фракцію F2 у верхній частині колони С2 і на фракцію С в нижній частині колони С2, - другу стадію розділення S2’, яка полягає в розділенні фракції F2 в абсорбційній колоні С2' на фракцію А у верхній частині колони С2' і на фракцію F2' в нижній частині колони С2', і - третю стадію розділення S2", яка полягає в розділенні фракції F2’ в десорбційній колоні С2" на фракцію В у верхній частині колони С2" і на фракцію F2" в нижній частині колони С2". Згідно з третім варіантом здійснення способу, відповідно до винаходу, суміш продуктів, одержану на стадії а), переважно піддають першій стадії розділення, званій як стадія S3, і другій стадії розділення, званій як стадія S3’, для того, щоб одержати дві фракції, що містять етилен, а саме фракцію А і фракцію В. Стадія S3 переважно полягає в розділенні суміші продуктів, одержаної на стадії а), в основній колоні (званій колона С3), на дві різні фракції, а саме фракцію F3, яка виходить у верхній частині колони С3, і фракцію С, яка виходить в нижній частині колони С3. Стадія S3' переважно полягає в розділенні фракції F3 в колоні С3’ на дві різні фракції, а саме фракцію А, яка виходить у верхній частині колони С3', і фракцію В, яка виходить в нижній частині колони С3'. Згідно з третім варіантом здійснення способу відповідно до винаходу, стадія b) отже, переважно включає: - першу стадію розділення S3, яка полягає в розділенні згаданої суміші продуктів в основній колоні С3 на фракцію F3 у верхній частині колони С3 і на фракцію С в нижній частині колони С3, і - другу стадію розділення S3', яка полягає в розділенні фракції F3 в колоні С3’ на фракцію А у верхній частині колони С3' і на фракцію В у нижній частині колони С3'. У особливо переважному способі стадія b) включає тільки дві стадії, згадані вище. Перед введенням в колону С3 суміш продуктів, одержана на стадії а), може бути піддана стадії доведення до необхідних параметрів по теплоті. Вираз стадія доведення до необхідних параметрів по теплоті, як вважають, означає послідовність теплообміну, що оптимізує використання енергії, наприклад, поступове охолоджування суміші продуктів в безперервному ряду теплообмінників, що спочатку охолоджуються необробленою водою, і потім льодяною водою, а потім рідинами, все сильніше і сильніше охолоджуваними, плюс поперечними теплообмінниками, які рекуперують тепловміст потоків, що виробляються.Згадана суміш продуктів може бути введена в колону С3 під час стадії S3 у вигляді однієї фракції 19 або у вигляді декількох підфракцій. Переважно вводять у вигляді декількох підфракцій. Основна колона С3 переважно являє собою колону, яка включає випарну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні ці дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться над випарною секцією. Колону С3 переважно вибирають з ректифікаційних колон, які містять вищезазначені дві секції, і колон, які містять тільки одну з цих двох секцій. Переважно, колона С3 являє собою ректифікаційну колону. Стадія S3, отже, переважно являє собою стадію ректифікації. Колону С3 переважно забезпечують діючим спільно допоміжним обладнанням, таким як, наприклад щонайменше один ребойлер і щонайменше один конденсатор. Фракція F3, збагачена найбільш леткими сполуками, переважно виходить у верхній частині колони С3, в той час як фракція С, збагачена найменше леткими сполуками, переважно виходить в нижній частині колони С3. Вищезазначену стадію S3 переважно здійснюють при тиску щонайменше 15, переважно щонайменше 20 і в особливо переважному способі щонайменше 25 бар. Стадію S3 переважно здійснюють при тиску не більше ніж 45, переважно не більше ніж 40 і в особливо переважному способі не більше ніж 38 бар. Температура, при якій здійснюють стадію S3, переважно становить щонайменше -70, переважно щонайменше -65 і в особливо переважному способі щонайменше -60°С у верхній частині колони С3. Вона переважно складає не більше ніж -20, переважно не більше ніж -30 і в особливо переважному способі не більше ніж -40°С у верхній частині колони С3. У випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою етан, температура в нижній частині колони С3 переважно становить щонайменше -10, переважно щонайменше 0 і в особливо переважному способі щонайменше 5°С. Вона переважно складає не більше ніж 40, переважно не більше ніж 30 і в особливо переважному способі не більше ніж 25°С. У випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою пропан/бутанову суміш, температура в нижній частині колони С3 переважно становить щонайменше 30, переважно щонайменше 40 і в особливо переважному способі щонайменше 50°С. Вона переважно складає не більше ніж 100, переважно не більше ніж 90 і в особливо переважному способі не більше ніж 80°С. Фракцію F3, яка виходить у верхній частині колони С3, потім переважно піддають стадії розділення S3' в колоні С3’ для того, щоб розділити на дві різні фракції, а саме на фракцію А у верхній частині колони С3’ і фракцію В у нижній частині колони С3'. Колона С3' переважно являє собою колону, яка включає випарну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні ці дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться над випарною секцією. 94701 20 Колону С3' переважно вибирають з ректифікаційних колон, які включають вищезазначені дві секції, і колон, які включають тільки одну з цих двох секцій. Переважно, колона С3' являє собою ректифікаційну колону. Стадія S3', отже, переважно являє собою стадію ректифікації. Колону С3' переважно забезпечують діючим спільно допоміжним обладнанням, таким як, наприклад щонайменше один ребойлер і щонайменше один конденсатор. Вищезазначену стадію S3' переважно здійснюють при тиску щонайменше 15, переважно щонайменше 20 і в особливо переважному способі щонайменше 25 бар. Стадію S3' переважно здійснюють при тиску не більше ніж 40, переважно не більше ніж 37 і в особливо переважному способі не більше ніж 35 бар. Температура, при якій здійснюють стадію S3', переважно становить щонайменше -70, переважно щонайменше -67 і в особливо переважному способі щонайменше -65°С у верхній частині колони С3'. Вона переважно складає не більше ніж -40, переважно не більше ніж -45 і в особливо переважному способі не більше ніж -50°С у верхній частині колони С3’. Температура в нижній частині колони С3’ становить щонайменше -30, переважно щонайменше -25 і в особливо переважному способі щонайменше -20°С. Вона переважно складає не більше ніж 20, переважно не більше ніж 15 і в особливо переважному способі не більше ніж 10°С. Згідно з четвертим варіантом здійснення способу відповідно до винаходу, суміш продуктів, одержану на стадії а), переважно піддають першій стадії розділення, званій як стадія S4, і другій стадії розділення, званій як стадія S4', для того, щоб одержати дві фракції, що містять етилен, а саме фракцію А і фракцію В. Стадія S4 переважно полягає в розділенні суміші продуктів, одержаної на стадії а), в основній колоні (званій колона С4), на дві різні фракції, а саме фракцію А, яка виходить у верхній частині колони С4, і фракцію F4, яка виходить в нижній частині колони С4. Стадія S4’ переважно полягає в розділенні фракції F4 в колоні С4' на дві різні фракції, а саме фракцію В, яка виходить у верхній частині колони С4', і фракцію С, яка виходить в нижній частині колони С4'. Згідно з четвертим варіантом здійснення способу, відповідно до винаходу, стадія b), отже, переважно включає: - першу стадію розділення S4, яка полягає в розділенні згаданої суміші продуктів в основній колоні С4 на фракцію А у верхній частині колони С4 і на фракцію F4 в нижній частині колони С4, і - другу стадію розділення S4', яка полягає в розділенні фракції F4 в колоні С4’ на фракцію В у верхній частині колони С4' і на фракцію С в нижній частині колони С4'. У особливо переважному способі стадія b) включає тільки дві стадії, згадані вище. Перед введенням в колону С4 суміш продуктів, одержана на стадії а), може бути піддана стадії 21 доведення до необхідних параметрів по теплоті. Вираз стадія доведення до необхідних параметрів по теплоті, як вважають, означає послідовність теплообміну, що оптимізує використання енергії, наприклад, поступове охолоджування суміші продуктів в безперервному ряду теплообмінників, що спочатку охолоджуються необробленою водою, і потім льодяною водою, а потім рідинами, все сильніше і сильніше охолоджуваними, плюс поперечними теплообмінниками, які рекуперують тепловміст потоків, що виробляються. Згадана суміш продуктів може бути введена в колону С4 під час стадії S4 у вигляді однієї фракції або у вигляді декількох підфракцій. Переважно вводять у вигляді декількох підфракцій. Основна колона С4 переважно являє собою колону, яка включає випарну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні ці дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться над випарною секцією. Колону С4 переважно вибирають з ректифікаційних колон, які включають вищезазначені дві секції, і колон, які включають тільки одну з цих двох секцій. Переважно, колона С4 являє собою ректифікаційну колону. Стадія S4, отже, переважно являє собою стадію ректифікації. Колону С4 переважно забезпечують діючим спільно допоміжним обладнанням, таким як, наприклад щонайменше один ребойлер і щонайменше один конденсатор. Фракція А, збагачена найбільш леткими сполуками, переважно виходить у верхній частині колони С4, в той час як фракція F4, збагачена найменше леткими сполуками, переважно виходить в нижній частині колони С4. Вищезазначену стадію S4 переважно здійснюють при тиску щонайменше 15, переважно щонайменше 20 і в особливо переважному способі щонайменше 25 бар. Стадію S4 переважно здійснюють при тиску не більше ніж 45, переважно не більше ніж 40 і в особливо переважному способі не більше ніж 38 бар. Температура, при якій здійснюють стадію S4, переважно становить щонайменше -70, переважно щонайменше -65 і в особливо переважному способі щонайменше -60°С у верхній частині колони С4. Вона переважно складає не більше ніж -20, переважно не більше ніж -30 і в особливо переважному способі не більше ніж -40°С у верхній частині колони С4. У випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою етан, температура в нижній частині колони С4 переважно становить щонайменше -10, і переважно щонайменше -5°С. Вона переважно складає не більше ніж 30, переважно не більше ніж 20 і в особливо переважному способі не більше ніж 15°С. У випадку, коли вуглеводневе джерело являє собою пропан/бутанову суміш, температура в нижній частині колони С4 переважно становить щонайменше 20, переважно щонайменше 30 і в особливо переважному способі щонайменше 40°С. Вона переважно складає не більше ніж 80, пере 94701 22 важно не більше ніж 70 і в особливо переважному способі не більше ніж 60°С. Фракцію F4, яка виходить з нижньої частини колони С4, потім переважно піддають стадії розділення S4' в колоні С4’ для того, щоб розділити на дві різні фракції, а саме на фракцію В у верхній частині колони С4' і фракцію С в нижній частині колони С4'. Колона С4' переважно являє собою колону, яка включає випарну секцію і/або ректифікаційну секцію. Якщо присутні ці дві секції, ректифікаційна секція переважно знаходиться над випарною секцією. Колону С4' переважно вибирають з ректифікаційних колон, які включають вищезазначені дві секції, і колон, які включають тільки одну з цих двох секцій. Переважно, колона С4’ являє собою ректифікаційну колону. Стадія S4', отже, переважно являє собою стадію ректифікації. Колону С4’ переважно забезпечують діючим спільно допоміжним обладнанням, таким як, наприклад щонайменше один ребойлер і щонайменше один конденсатор. Вищезазначену стадію S4’ переважно здійснюють при тиску щонайменше 15, переважно щонайменше 20 і в особливо переважному способі щонайменше 25 бар. Стадію S4' переважно здійснюють при тиску не більше ніж 40, переважно не більше ніж 37 і в особливо переважному способі не більше ніж 35 бар. Температура, при якій здійснюють стадію S4', переважно становить щонайменше -50, переважно щонайменше -40 і в особливо переважному способі щонайменше -30°С у верхній частині колони С4'. Вона переважно складає не більше ніж 0, переважно не більше ніж -5 і в особливо переважному способі не більше ніж -10°С у верхній частині колони С4’. Температура в нижній частині колони С4’ становить щонайменше -20, переважно щонайменше -15 і в особливо переважному способі щонайменше -10°С. Вона переважно складає не більше ніж 20, переважно не більше ніж 15 і в особливо переважному способі не більше ніж 10°С. У способі, відповідно до винаходу, кожний раз, коли згадують застосування ректифікаційної колони, вона може бути вибрана з тарілчастих ректифікаційних колон, насадкових ректифікаційних колон, ректифікаційних колон зі структурованим насадковим матеріалом і ректифікаційних колон, що поєднують дві або більше з вищезазначених якостей. У способі, відповідно до винаходу, перший, третій і четвертий варіанти здійснення є переважними. Третій і четвертий варіанти здійснення є особливо переважними, і третій переважний варіант здійснення є в найбільшій мірі переважним. Реакцію хлорування переважно здійснюють в рідкій фазі (переважно, в основному ДХЕ), що містить розчинений каталізатор, такий як FeCl3 або інша кислота Льюїса. Можна переважно комбінувати такий каталізатор зі співкаталізаторами, такими як хлориди лужних металів. Пара, яка дала хороші результати, являє собою комплекс FeCl3 з 23 LiCl (тетрахлороферат літію - описаний в патентній заявці: patent application NL 6901398). Кількості FeCl3, що переважно використовуються, складають порядку 1-10 г FeCl3 на кг рідкої вихідної сировини. Молярне співвідношення FeCl3 до LiCl переважно складає порядку 0,5-2. Процес хлорування, відповідно до винаходу переважно здійснюють при температурах від 30 до 150°С. Хороші результати були одержані незалежно від тиску як при температурі, меншій ніж температура кипіння (хлорування при недоохолодженні), так і при самій температурі кипіння (хлорування при кипінні). У тих випадках, коли процес хлорування, відповідно до винаходу, являє собою хлорування при недоохолодженні, він дає хороші результати, коли його здійснюють при температурі, яка переважно більше або дорівнює 50°С і переважно більше або дорівнює 60°С, але переважно менше або дорівнює 80°С і переважно менше або дорівнює 70°С; де тиск в газоподібній фазі переважно більше або дорівнює 1,5 і переважно більше або дорівнює 2 барам абсолютної величини, але переважно менше або дорівнює 20, переважно менше або дорівнює 10 і в особливо переважному способі менше або дорівнює 6 барам абсолютної величини. Особливо переважним є процес хлорування при кипінні, який робить можливою, у відповідних місцях, корисну рекуперацію теплоти реакції. У цьому випадку реакція переважно протікає при температурі, яка більше або дорівнює 60°С, переважно більше або дорівнює 90°С і в особливо переважному способі більше або дорівнює 95°С, але переважно менше або дорівнює 150°С і переважно менше або дорівнює 135°С; де тиск в газоподібній фазі переважно більше або дорівнює 0,2, переважно більше або дорівнює 0,5, в особливо переважному способі більше або дорівнює 1,2 і в найбільшій мірі переважному способі більше або дорівнює 1,5 барам абсолютної величини, але переважно менше або дорівнює 10 і переважно менше або дорівнює 6 барам абсолютної величини. Процес хлорування також може являти собою процес хлорування замкненого змішаного типу: з недоохолодженням і з кипінням. Вираз процес хлорування замкненого змішаного типу: з недоохолодженням і з кипінням, як вважають, означає процес, в якому охолоджування реакційного середовища здійснюють, наприклад, за допомогою теплообмінника, зануреного в реакційне середовище, або шляхом замкненого циркулювання в теплообміннику, під час одержання в газоподібній фазі щонайменше кількості ДХЕ, яка утворилася. Переважно, температуру реакції і тиск встановлюють так, щоб ДХЕ, що виробляється, виходив в газоподібну фазу і щоб видалити залишок тепла з реакційного середовища за допомогою поверхні теплообміну. Крім того, процес хлорування переважно здійснюють в хлорованому органічному рідкому середовищі. Переважно, таке хлороване органічне рідке середовище, також зване як рідка вихідна сировина, в основному, складається з ДХЕ. 94701 24 Фракція А, що містить етилен і хлор, (сама по собі, чиста або розбавлена) може бути введена будь-яким відомим пристроєм в реакційне середовище одночасно або окремо. Окреме введення фракції А може бути переважним для того, щоб підвищити її парціальний тиск і полегшити її розчинення, яке часто обмежує стадію процесу. Хлор додають в кількості, достатній для перетворення більшої частини етилену, і необов'язкове додавання надлишку хлору, що не бере участі в перетворенні. Використовуване співвідношення хлор/етилен переважно складає від 1,2 до 0,8 і в особливо переважному способі від 1,05 до 0,95 моль/моль. Одержані хлоровані продукти містять в основному ДХЕ і невеликі кількості побічних продуктів, таких як 1,1,2-трихлоретан, або невеликі кількості продуктів хлорування етану або метану. Відділення одержаного ДХЕ з потоку продуктів, що одержуються в реакторі для хлорування, здійснюють відповідно до відомих методів і, загалом і в цілому, робить можливим використовувати теплоту реакції хлорування. Продукти, не піддані перетворенню, (метан, оксид вуглецю (чадний газ), азот, кисень і водень) потім переважно піддають більш простому відділенню, ніж те, яке могло б потребуватися для відділення чистого етилену, починаючи з вихідної суміші. Реакцію оксихлорування переважно здійснюють в присутності каталізатора, який містить активні елементи, що включають мідь, нанесену на інертний носій. Інертний носій переважно вибирають з оксиду алюмінію, силікагелів, змішаних оксидів, глин і інших носіїв природного походження. Оксид алюмінію являє собою переважний інертний носій. Каталізатори, що містять активні елементи, кількість яких становить переважно щонайменше два, і один з яких являє собою мідь, є переважними. Серед активних елементів, крім міді, можуть бути вказані лужні метали, лужноземельні метали, рідкісноземельні метали і метали з групи, яка включає рутеній, родій, паладій, осмій, іридій, платину і золото. Каталізатори, що містять наступні активні елементи, є особливо переважними: мідь/магній/калій, мідь/магній/натрій; мідь/магній/літій, мідь/магній/цезій, мідь/магній/натрій/літій, мідь/магній/калій/літій і мідь/магній/цезій/літій, мідь/магній/натрій/калій, мідь/магній/натрій/цезій і мідь/магній/калій/цезій. Каталізатори, описані в патентних заявках: ЕРА255156, ЕР-А494474, ЕР-А657212 і ЕР-А657213, включених як посилання, є в найбільшій мірі переважними. Вміст міді, обчислений з розрахунку на метал, переважно складає від 30 до 90 г/кг, переважно від 40 до 80 г/кг і в особливо переважному способі від 50 до 70 г/кг каталізатора. Вміст магнію, обчислений з розрахунку на метал, переважно складає від 10 до 30 г/кг, переважно від 12 до 25 г/кг і в особливо переважному способі від 15 до 20 г/кг каталізатора. Вміст лужного металу, обчислений з розрахунку на метал, переважно складає від 0,1 до 30 г/кг, 25 переважно від 0,5 до 20 г/кг і в особливо переважному способі від 1 до 15 г/кг каталізатора. Співвідношення атомів Сu:Mg:лужний(і) метал(и) переважно становлять 1:0,1-2:0,05-2, переважно 1:0,2-1,5:0,1-1,5 і в особливо переважному способі 1:0,5-1:0,15-1. Каталізатори, що мають питому площу поверхні, виміряну відповідно до способу В.Е.Т. з азо2 2 том, переважно від 25 м /г до 300 м /г, переважно 2 2 від 50 м /г до 200 м /г і в особливо переважному 2 2 способі від 75 м /г до 175 м /г, є особливо переважними. Каталізатор може бути використаний в нерухомому шарі або в псевдозрідженому шарі. Цей другий варіант є переважним. У процесі оксихлорування застосовують умови, звичайно рекомендовані для цієї реакції. Температура переважно складає від 150 до 300°С, переважно від 200 до 275°С і найбільш переважно від 215 до 255°С. Тиск переважно є більшим, ніж атмосферний тиск. Значення від 2 до 10 бар абсолютної величини дають хороші результати. Діапазон від 4 до 7 бар абсолютної величини є переважним. Цей тиск може бути відрегульований для того, щоб одержати оптимальний час перебування в реакторі і підтримувати постійну швидкість проходження для різних швидкостей процесу. Звичайний час перебування коливається в діапазоні від 1 до 60 секунд і переважно від 10 до 40 секунд. Джерело кисню для такого оксихлорування може являти собою повітря, чистий кисень або їх суміш, переважно чистий кисень. Останній метод рішення, в якому легко повторно використовувати реагенти, не піддані перетворенню, є переважним. Реагенти можуть бути введені в шар будьяким відомим пристроєм. Як правило, переважно кисень вводять окремо від інших реагентів через причини безпеки. Також необхідно тримати газоподібну суміш, що виходить з реактора або повторно повертається туди, за межами займистості при тиску і температурах, що розглядаються. Переважно підтримувати так звану багату робочу суміш в стані, при якому вона містить дуже мало кисню в порівнянні з пальним для займання. У цьому відношенні надмірна присутність (>2%, переважно >5% об'ємних) водню могла б являти собою недолік, що визначається широким діапазоном займистості цієї сполуки. Використовуване співвідношення хлористий водень/кисень переважно складає від 3 до 6 моль/моль. Співвідношення етилен/хлористий водень переважно складає від 0,4 до 0,6 моль/моль. Одержані хлоровані продукти в основному містять ДХЕ і невелику кількість побічних продуктів, таких як 1,1,2-трихлоретан. Виділення одержаного ДХЕ з потоку продуктів, що одержуються в реакторі для оксихлорування, здійснюють відповідно до відомих методів. Теплоту реакції оксихлорування звичайно рекуперують у вигляді парової фази, яка може бути використана для розділень або для будь-якої іншої мети. Продукти, не піддані перетворенню, такі як метан і етан, потім піддають більш простому відділенню, ніж те, яке могло б потребуватися для від 94701 26 ділення чистого етилену, починаючи з вихідної суміші. ДХЕ, що одержується хлоруванням або оксихлоруванням етилену, може бути потім перетворений на вінілхлорид (ВХ). Винахід, отже, також належить і до способу виробництва ВХ. Спосіб виробництва ВХ відрізняється тим, що ДХЕ, який одержується способом, відповідно до винаходу, піддають піролізу. Умови, при яких може бути здійснений піроліз, відомі фахівцям в даній галузі. Такий піроліз переважно досягають реакцією в газоподібній фазі в трубчастій печі. Звичайні температури піролізу складають від 400 до 600°С, переважно від 480°С до 540°С. Час перебування переважно складає від 1 до 60 секунд, переважно від 5 до 25 секунд. Швидкість перетворення ДХЕ переважно обмежують до 45 75% для того, щоб обмежити утворення побічних продуктів і забруднення труб печі. Подальші стадії дозволяють, використовуючи будь-який відомий пристрій, вловлювати очищений ВХ і хлористий водень, який повинен бути переважно очищений для оксихлорування. Після очищення, не підданий перетворенню ДХЕ переважно переводять в піч для піролізу. Крім того, винахід також належить до способу виробництва полівінілхлориду (ПВХ). Спосіб виробництва ПВХ відрізняється тим, що полімеризують ВХ, який одержується способом, відповідно до винаходу. Спосіб виробництва ПВХ може являти собою процес полімеризації в масі, в розчині або у водній дисперсії, переважно він являє собою процес полімеризації у водній дисперсії. Вираз полімеризація у водній дисперсії, як вважають, означає вільнорадикальну полімеризацію у водній суспензії, а також вільнорадикальну полімеризацію у водній емульсії і полімеризацію у водної мікросуспензії. Вираз вільнорадикальна полімеризація у водній суспензії, як вважають, означає будь-який вільнорадикальний полімеризаційний процес, здійснюваний у водному середовищі в присутності диспергувальних речовин і маслорозчинних вільнорадикальних ініціаторів. Вираз вільнорадикальна полімеризація у водній емульсії, як вважають, означає будь-який вільнорадикальний полімеризаційний процес, здійснюваний у водному середовищі в присутності емульгувальних речовин і водорозчинних вільнорадикальних ініціаторів. Вираз полімеризація у водної мікросуспензії, також звана як полімеризація в гомогенізованій водній дисперсії, як вважають, означає будь-який вільнорадикальний полімеризаційний процес, в якому використовують маслорозчинні ініціатори і емульсію крапель мономерів, яку готують за допомогою сильного механічного перемішування і в присутності емульгувальних речовин. Спосіб виробництва ДХЕ, відповідно до винаходу, має перевагу, оскільки використовуються дві різні етиленові фракції, які добре придатні відповідно для реакції хлорування і реакції оксихлорування. Зокрема, спосіб, відповідно до винаходу, має перевагу, оскільки використовується етилено 27 ва фракція, яка є троги забрудненою воднем, для реакції оксихлорування, причому собівартість в цьому випадку є не дуже високою. Інша перевага цього способу полягає в тому, що можливе відділення сполук, які включають щонайменше 3 атоми вуглецю, через фракцію С, які є, як правило, відповідальними за деяке інгібування під час піролізу ДХЕ. Таке інгібування відбувається завдяки утворенню похідних, таких як 1,2дихлорпропан і монохлорпропан. Ці похідні важко повністю відділити від ДХЕ. Легкість утворення їх стабільних алільних радикалів пояснює їх потужну інгібувальну дію на піроліз ДХЕ, який відбувається по вільнорадикальному шляху. Утворення цих побічних продуктів, які містять три атоми вуглецю і які важче, могло б, крім того, створювати зайву витрату реагентів під час оксихлорування і під час хлорування, або могло б приводити до витрат на деструкцію. До того ж, такі важкі сполуки додають внесок в забруднення колон і випарників. Ще одна перевага способу, відповідно до винаходу, полягає в тому, що він робить можливим мати на одній і тій же виробничій території повністю об'єднаний процес від вуглеводневого джерела до полімеру, що одержується із виробленого мономера. Остання перевага способу, відповідно до винаходу, полягає в тому, що він може зробити можливим, шляхом зміни умов розділення фракцій, як представлено нижче, мати справу з ситуаціями, коли є переважним заміна зовнішнього джерела хлористого водню на джерело від іншого виробництва, таке як, наприклад, секція виробництва ізоціанатів. Навпаки, можна зіткнутися з ситуацією переважного попиту на хлористий водень, що приведе до зниження частки оксихлорування відносно хлорування. Перший варіант здійснення способу, відповідно до винаходу, тепер буде проілюстрований, посилаючись на графічний матеріал, супроводжуючий даний опис. Цей графічний матеріал складається з прикладеної Фіг. 1, яка схематично відображає один варіант здійснення способу виробництва ДХЕ, відповідно до винаходу. Суміш продуктів 1, що містить етилен і інші складові, яку одержують внаслідок крекінгу вуглеводневого джерела, вводять в основну колону 2, яка являє собою ректифікаційну колону, оснащену ребойлером в нижній частині і конденсатором у верхній частині, де її розділяють на три різні фракції, а саме фракцію 3, яка виходить у верхній частині колони 2, яка є збагаченою сполуками, легше, ніж етилен, зокрема метаном, воднем, азотом, киснем і оксидом вуглецю, і яку переводять на хлорування, фракцію 4, яка виходить в нижній частині колони 2, і фракцію 5, яку відводять збоку колони 2. Фракцію 5 потім переводять у допоміжну колону 6, яка являє собою відпарну колону, забезпечену ребойлером, з якої витягують фракцію 7, що характеризується дуже низьким вмістом водню, яку переводять на оксихлорування. Залишок фракції 5 у вигляді потоку 8 з високою концентрацією домішок, більш летких, ніж етилен, переводять в колону 2. 94701 28 Другий варіант здійснення способу, відповідно до винаходу, тепер буде проілюстрований, посилаючись на графічний матеріал, супроводжуючий даний опис. Цей графічний матеріал складається з прикладеної Фіг. 2, яка схематично відображає один варіант здійснення способу виробництва ДХЕ, відповідно до винаходу. Суміш продуктів 1, що містить етилен і інші складові, яку одержують внаслідок крекінгу вуглеводневого джерела, вводять в основну колону 2, яка являє собою ректифікаційну колону, оснащену ребойлером в нижній частині і конденсатором у верхній частині, де її розділяють на дві різні фракції, а саме фракцію 3 у верхній частині колони 2 і фракцію 4 в нижній частині колони 2. Фракцію 3 потім переводять в абсорбційну колону 5, забезпечену конденсатором. Промивальний засіб з десорбційної колони 6 вводять в абсорбційну колону 5 по трубопроводу 7 після охолоджування і стиснення відповідно за допомогою теплообмінників 8 і насоса 9. До промивального засобу з колони 6 по трубопроводу 10 додають свіжоприготований промивальний засіб. Після проходження в колону 5 фракцію 3 розділяють на фракцію 11, що виходить у верхній частині колони 5, і на фракцію 12, що виходить в нижній частині колони 5. Фракцію 11, збагачену сполуками, легше, ніж етилен, зокрема метаном, воднем, азотом, киснем і оксидом вуглецю, переводять в секцію для хлорування етилену. Фракцію 12, що містить ДХЕ, збагачений етиленом, після підігрівання в теплообміннику 13 вводять в десорбційну колону 6. Після проходження в десорбційну колону 6, забезпечену ребойлером в нижній частині і конденсатором у верхній частині, фракцію 12 розділяють на фракцію 14, що виходить у верхній частині колони 6, і на фракцію 15, що виходить в нижній частині колони 6. Фракцію 14, що характеризується дуже низьким вмістом водню, переводять в секцію для оксихлорування етилену. Фракцію 15, що в основному містить ДХЕ, переводять в колону 5 по трубопроводу 7 так, як роз'яснено вище. Теплообмінники 8 і 13 спарені з перспективою економії електроенергії. Третій варіант здійснення способу, відповідно до винаходу, тепер буде проілюстрований, посилаючись на графічний матеріал, супроводжуючий даний опис. Цей графічний матеріал складається з прикладеної Фіг. 3, якасхематично відображає один варіант здійснення способу виробництва ДХЕ, відповідно до винаходу. Суміш продуктів 1, що містить етилен і інші складові, яку одержують внаслідок крекінгу вуглеводневого джерела, вводять в основну колону 2, яка являє собою ректифікаційну колону, оснащену ребойлером в нижній частині і конденсатором у верхній частині, де її розділяють на дві різні фракції, а саме фракцію 3 у верхній частині колони 2 і фракцію 4 в нижній частині колони 2. Фракцію 3 потім переводять в ректифікаційну колону 5, забезпечену ребойлером в нижній частині і конденсатором у верхній частині. 29 Після проходження в колону 5 фракцію 3 розділяють на фракцію 6, що виходить у верхній частині колони 5, і на фракцію 7, що виходить в основі колони 5. Фракцію 6, збагачену сполуками, легше, ніж етилен, зокрема метаном, воднем, азотом, киснем і оксидом вуглецю, переводять в секцію для хлорування етилену. Фракцію 7, що характеризується дуже низьким вмістом водню, переводять в секцію для оксихлорування етилену. Четвертий варіант здійснення способу, відповідно до винаходу, тепер буде проілюстрований, посилаючись на графічний матеріал, супроводжуючий даний опис. Цей графічний матеріал складається з прикладеної Фіг. 4, яка схематично відображає один варіант здійснення способу виробництва ДХЕ, відповідно до винаходу. Суміш продуктів 1, що містить етилен і інші складові, яку одержують внаслідок крекінгу вугле 94701 30 водневого джерела, вводять в основну колону 2, яка являє собою ректифікаційну колону, оснащену ребойлером в нижній частині і конденсатором у верхній частині, де її розділяють на дві різні фракції, а саме фракцію 3 у верхній частині колони 2 і фракцію 4 в нижній частині колони 2. Фракцію 3, збагачену сполуками, легше, ніж етилен, зокрема метаном, воднем, азотом, киснем і оксидом вуглецю, переводять в секцію для хлорування етилену. Фракцію 4 потім переводять в ректифікаційну колону 5, забезпечену ребойлером в нижній частині і конденсатором у верхній частині. Після проходження в колону 5 фракцію 4 розділяють на фракцію 6, що виходить у верхній частині колони 5, і на фракцію 7, що виходить в нижній частині колони 5. Фракцію 6, що характеризується дуже низьким вмістом водню, переводять в секцію для оксихлорування етилену. 31 94701 32 33 94701 34 35 Комп’ютерна верстка І. Скворцова 94701 Підписне 36 Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601