Рідка композиція, яка містить антитіло високої концентрації

Реферат: Винахід належить до стабільної антитіловмісної рідкої композиції, що характеризується тим, що вона містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, 40-1000 мМ аргінін і 10-200 мМ метіонін. Також винахід належить до способу інгібування деамідування молекул антитіла в рідкій композиції. UA 104134 C2 (12) UA 104134 C2 UA 104134 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ОПИС ГАЛУЗЬ ТЕХНІКИ, ДО ЯКОЇ НАЛЕЖИТЬ ВИНАХІД Даний винахід стосується антитіловмісної композиції і, зокрема, стабільної рідкої композиції, що містить високу концентрацію антитіла. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ У недавні роки були розроблені і використані на практиці різні композиції антитіл. Багато які такі композиції антитіл використовуються в ін’єкційних розчинах для внутрішньовенного введення. Однак внаслідок необхідності клінічних служб існує зростаюча потреба в розробці антитіловмісної композиції, яка може вводитися у вигляді самоін’єктовної підшкірной ін’єкції. У створенні антитіловмісної композиції для підшкірної ін’єкції, оскільки доза антитіла на одне введення є великою (приблизно 100-200 мг) і кількість ін’єкційного розчину звичайно обмежується в підшкірній ін’єкції, необхідне збільшення концентрації антитіла у рідині, що вводиться. У зв’язку з цим в багатьох випадках використовують композиції з високою концентрацією, які готують способом ліофілізації-концентрування, в якому ліофілізовану композицію відтворюють у воді, що має об’єм, менший, ніж об’єм перед ліофілізацією. Однак існує висока потреба в рідкій композиції, яка не вимагає відтворення і яка піддається легкому маніпулюванню. Хоча збільшення в’язкості композиції внаслідок додання кріопротективного агента, такого як цукор, в процесі одержання ліофілізованої композиції не є переважним для композицій для підшкірної ін’єкції, передбачається, що цю проблему можна було б уникнути, якби ця композиція була рідкою композицією. Розчини, що містять високу концентрацію антитіла, мають тенденцію до утворення розчинів, що мають високу в’язкість, внаслідок макромолекулярних властивостей білків і внаслідок міжмолекулярних взаємодій білків. Крім того, у випадках, коли білок зберігають в формі розчину, що має високу концентрацію, має місце проблематична деградація, яка включає в себе генерування нерозчинних і/або розчинних агрегатів; і необхідно запобігти такій деградації. Зокрема, в композиціях антитіл утворюються, ймовірно, асоціації, і нерозчинні агрегати, ймовірно, генеруються в рідкому стані. У випадках, коли рідку композицію зберігають протягом тривалого часу, існує проблема, що полягає в тому, що біологічна активність молекул антитіл втрачається внаслідок деамідування амінокислотних залишків, таких як залишки аспаргіну. Були запропоновані різні ідеї відносно забезпечення стабілізованих композицій, в яких втрата активного компонента є малою навіть після зберігання цієї композиції протягом тривалого періоду часу. Такі композиції готують розчиненням активного компонента і різних добавок в буферному розчині. Однак для рідких композицій, що містять високу концентрацію антитіла, досі не існує спосіб, який є достатнім для запобігання димеризації і деамідування. Існує потреба в забезпеченні композиції, що містить високу концентрацію антитіла, яка є як стабільної, так і відповідною для застосування в підшкірному введенні. РОЗКРИТТЯ ВИНАХОДУ ПРОБЛЕМА, ЯКА ПОВИННА БУТИ ВИРІШЕНА ВИНАХОДОМ Метою даного винаходу є забезпечення рідкої композиції, що містить високу концентрацію антитіла, в якій інгібуються димеризація і деамідування під час тривалого старіння і яка придатна для застосування в підшкірному введенні. ЗАСОБИ ДЛЯ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЦІЄЇ ПРОБЛЕМИ Автори цього винаходу проводили інтенсивне дослідження для досягнення вищезгаданої мети і в результаті виявили, що стабільна рідка композиція, що містить антитіло високої концентрації, може бути забезпечена доданням амінокислоти, аргініну або його солі як стабілізатора, для виконання за допомогою цього даного винаходу. Таким чином, даний винахід забезпечує наступні композиції, такі як: (1) Стабільна антитіловмісна рідка композиція, що характеризується тим, що вона містить аргінін і метіонін. (2) Композиція (1), що додатково містить гістидиновий буферний агент. (3) Композиція (1) або (2), що додатково містить поверхнево-активну речовину. (4) Композиція по (1)-(3), що містить антитіло в кількості щонайменше 50 мг/мл. (5) Композиція по (1)-(3), що містить антитіло в кількості щонайменше 100 мг/мл. (6) Композиція по (1)-(3), що містить антитіло в кількості щонайменше 120 мг/мл. (7) Композиція по (1)-(6), де це антитіло є антитілом проти рецептора IL-6. (8) Стабільна рідка композиція, що містить антитіло проти рецептора IL-6, що характеризується тим, що вона містить або аргінін, або метіонін. (9) Композиція по (1)-(8), де це антитіло є гуманізованим антитілом або антитілом людини. (10) Композиція по (1)-(9), яка додатково містить триптофан. (11) Композиція по (1)-(10), яка має рН в діапазоні від 4 до 8. 1 UA 104134 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (12) Композиція по (1)-(11), де аргінін присутній в кількості від 50 до 1500 мМ. (13) Композиція по (1)-(12), яка має в’язкість від 2 до 15 мПа·з. (14) Композиція по (1)-(13), яка стабільна при 22-28ºС протягом щонайменше 6 місяців. (15) Композиція по (1)-(13), відмінна тим, що димеризація молекул антитіл інгібується. (16) Композиція по (1)-(13), відмінна тим, що деамідування молекул антитіл інгібується. (17) Композиція по (1)-(13), яка призначена для підшкірного введення. (18) Композиція по (1)-(13), яка не зазнавала ліофілізації під час приготування цієї композиції. (19) Спосіб інгібування деамідування молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло, що передбачає додання аргініну до цієї рідкої композиції. (20) Спосіб інгібування димеризації молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло, що передбачає додання аргініну і метіоніну до цієї рідкої композиції. ПЕРЕВАГИ ВИНАХОДУ За допомогою даного винаходу забезпечена рідка композиція, що містить високу концентрацію антитіла, з якою повторне приготування концентруванням при допомозі ліофілізації не є необхідним, і, отже, вона не вимагає відтворення. Антитіловмісна рідка композиція за даним винаходом може зберігатися в рідкому стані протягом тривалого часу. Оскільки антитіловмісна рідка композиція за даним винаходом може бути одержана за допомогою процесу, що не включає в себе стадію ліофілізації, додання цукру або т.п. як кріопротективного агент не є необхідним. КОРОТКИЙ ОПИС ФІГУР Фіг.1 показує типову хроматогарму прикладу 1. Фіг.2 показує результати оцінювання гель-проникної (гель-фільтраційної) хроматографії (SEC) в прикладі 1. Фіг.3 показує результати оцінювання гель-проникної (гель-фільтраційної) хроматографії (SEC) в прикладі 1. Фіг.4 показує типову хроматогарму прикладу 2. Фіг.5 показує оцінювання результатів іонообмінної хроматографії (IEC) в прикладі 2. Фіг.6 показує оцінювання результатів іонообмінної хроматографії (IEC) в прикладі 2. Фіг.7 показує результати оцінювання гель-проникної (гель-фільтраційної) хроматографії (SEC) в прикладі 3. Фіг.8 показує оцінювання результатів іонообмінної хроматографії (IEC) в прикладі 3. ПЕРЕВАЖНИЙ СПОСІБ ПРОВЕДЕННЯ ВИНАХОДУ Тепер даний винахід буде описаний детально. У даному винаході "антитіловмісна рідка композиція" означає рідку композицію, що містить антитіло як активний компонент, яку готують таким чином, що вона може вводитися тварині, такій як людина, і яку переважно одержують за допомогою процесу, що не включає в себе стадії ліофілізації. Ця антитіловмісна рідка композиція згідно з даним винаходом є рідкою фармацевтичною композицією, що містить антитіло у високій концентрації, яка переважно має концентрацію антитіла не менше 50 мг/мл, більш переважно не менше 100 мг/мл, ще більш переважно не менше 120 мг/мл і навіть більш переважно не менше 150 мг/мл. Потрібно зазначити, що рідка композиція, що містить антитіло в концентрації 120 мг/мл або більше або переважно 150 мг/мл або більше, не була розроблена для комерційного застосування. А саме, автори цього винаходу уперше пропонують застосування рідкої композиції, що містить антитіло в цій високій концентрації. Крім того, з урахуванням процесу приготування найвища концентрація антитіл в рідкій композиції згідно з даним винаходом може бути звичайно рівна 300 мг/мл, переважно 250 мг/мл і більш переважно 200 мг/мл. Таким чином, антитіловмісна рідка композиція за даним винаходом переважно має концентрацію антитіла 50-300 мг/мл, більш переважно 100-300 мг/мл, ще більш переважно 120-250 мг/мл і ще більш переважно 120-250 мг/мл і навіть більш переважно 150-200 мг/мл. Антитіло для застосування в даному винаході не обмежується, поки воно зв’язує бажаний антигенний. Це антитіло може бути або поліклональним антитілом, або моноклональним антитілом, хоч моноклональне антитіло є переважним, оскільки антитіло, що має однорідні властивості, може продукуватися стабільно. Моноклональне антитіло, яке може бути використане в даному винаході, включає в себе не тільки моноклональні антитіла, що одержуються з тварини, такої як людина, миша, щур, хом’як, кролик, вівця, верблюд або мавпа, але також включає в себе штучно модифіковані рекомбінантні антитіла, такі як химерне антитіло, гуманізоване антитіло і біспецифічне 2 UA 104134 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 антитіло. Клас імуноглобуліну цього антитіла не обмежується і може бути будь-яким з класів, що включають в себе IgG, такі як IgG1, IgG2, IgG3 і IgG4, IgA, IgD, IgE і IgM. Серед цих класів переважними є IgG і IgM. Антитіло, яке може бути використане в даному винаході, включає в себе не тільки повні антитіла, але також фрагменти антитіл, такі як Fv, Fab і F(ab)2; і низкомолекулярні антитіла, такі як одноланцюжковий Fv (scFv, sc(Fv)2, діатіла, такі як димер scFv), що мають одну або декілька специфічностей, що одержується скріпленням варіабельних районів антитіла через лінкер, такий як пептидний лінкер. Вищеописані антитіла, які можуть бути використані в даному винаході, можуть бути одержані способами, добре відомими кваліфікованим в даній галузі фахівцям. Гібридома, продукуюча моноклональне антитіло, може бути одержана таким чином на основі використання відомого способу. Тобто гібридома може бути одержана імунізацією тваринного бажаним антигеном або клітинами, що експресують бажаний антигенний, в якості сенсибілізуючого антигенна стандартним способом; злиттям одержаних імуноцитів з відомими початковими клітинами стандартним способом злиття клітин; і скринінгом продукуючої моноклональне антитіло клітини (гібридоми) стандартним способом скринінгу. Одержання гібридоми може провестися, наприклад, за допомогою способу Milstein et al (Kohler. G. and Milstein, З., Methods Enzymol. (1981) 73: 3-46). В випадках, коли імуногенність цього антигенна є низькою, цей антигенний може бути пов’язаний з антигенною макромолекулою, такою як альбумін, і одержаний кон’югат може бути використаний в якості імуногену. Можуть бути використані рекомбінантні антитіла, які одержують способом генної інженерії, в якому з гібридоми клонують генів антигенна включенням цього гена у відповідний вектор, введенням цього вектора в хазяїна і застосуванням умов, що примушують цього хазяїна продукувати це антитіло (див., наприклад, Carl, A. K. Borrebaeck, James, W. Larrick, THERAPEUTIC MONOCLONAL ANTIBODIES, Published in the United Kingdom by MACMILLAN PUBLISHERS LTD, 1990). Більш конкретно, кДНК, що кодує варіабельну область (V-область) в цьому антитілі, синтезують з мРНК гібридоми з використанням зворотної транскриптази. Якщо одержують ДНК, що кодує V-область бажаного антитіла, то цю ДНК потім лігують з ДНК, що кодує константну область (С-область) бажаного антитіла, і одержану ліговану ДНК вводять в експресуючий вектор. Альтернативно, ДНК, що кодує V-область цього антитіла, може бути включена в експресуючий вектор, що містить ДНК, що кодує С-область цього антитіла. Цю ДНК включають в експресуючий вектор таким чином, що ця ДНК експресується під контролем регулюючого експресію району, такого як енхансер або промотор. Потім клітини-хазяї трансформують одержаним експресуючим вектором, і це антитіло може експресуватися цими клітинами-хазяями. У даному винаході можуть бути використані рекомбінантні антитіла, штучно модифіковані для мети зменшення гетероантигенності відносно людини, такі як химерні антитіла і гуманізовані антитіла. Ці модифіковані антитіла можуть бути одержані відомими способами. Химерне антитіло є антитілом, що містить варіабельні області важкого ланцюга і легкого ланцюга антитіла тваринного, іншого, ніж людини, наприклад, миші, і константні області важкого ланцюга і легкого ланцюга антитіла людини, і можуть бути одержані легуванням ДНК, що кодує варіабельну область в мишачому антитілі, з ДНК, що кодує константну область в антитілі людини, включенням одержаної ДНК в експресуючий вектор, введенням цього експресуючого вектора в хазяїна і застосуванням умов, що примушують цього хазяїна продукувати це антитіло. Гуманізованим антитілом називають також реконструйоване антитіло людини, яке одержують трансплантацією CDR (визначального комплементарність району), наприклад, антитіла миші, з визначальним комплементарність районом антитіла людини. Стандартний спосіб генетичної рекомбінації для одержання гуманізованого антитіла також відомий. Конкретно, ДНК, сконструйовану таким чином, що CDR антитіла миші і каркасна область (FR) антитіла людини є легованими, синтезують за допомогою ПЦР-способу з декількох олігонуклеотидів, одержаних таким чином, що вони мають області, що перекриваються на їх кінцях. Одержану ДНК легують з ДНК, що кодує константну область антитіла людини, і одержану ДНК вводять в експресуючий вектор. Цей експресуючий вектор вводять в хазяїна і цього господаря примушують продукувати це гуманізоване антитіло (див. EP 239400 А і WO 96/02576). Оскільки FR антитіла людини підлягають легуванню через CDR, вибирають антитіло, визначальний комплементарність район якого утворить хороший антигензв’язуючий сайт. При необхідності амінокислота (амінокислоти) в цьому визначальному комплементарність районі можуть бути замінені таким чином, що цей визначальний комплементарність район 3 UA 104134 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 реконструйованого антитіла людини утворить відповідний антигензв’язуючий сайт (Sato, K. et a1., Cancer Res. (1993) 53, 851-856). Способи одержання антитіла людини відомі в даній галузі. Наприклад, бажане антитіло людини, що має зв’язуючу активність відносно бажаного антигенна, може бути одержане сенсибілізацією, in vitro, лімфоцитів людини бажаним антигеном або клітинами, що експресують бажаний антигенний; злиттям сенсибілізованих лімфоцитів з клітинами мієломи людини, наприклад, клітинами U266; і одержанням цього антитіла з цих клітин (див. JP 1-59878 В). Бажане антитіло людини може бути також одержане імунізацією трансгенної тварини, що має всі репертуари (спектри) генів антитіл людини, антигеном (див. WO 93/12227, WO 92/03918, WO 94/02602, WO 94/25585, WO 96/34096 і WO 96/33735). Крім того, відомий також спосіб, за допомогою якого антитіло людини одержують пенінгом з використанням бібліотеки антитіл людини. Наприклад, варіабельну область антитіла з тіла людини експресують в формі одноланцюжкового антитіла (scFv) на поверхні фага з використанням способу фагового дисплея і відбирають фаг, який зв’язується з цим антигеном. За допомогою аналізу гена вибраного фага може бути визначена ДНК-послідовність, що кодує варіабельну область антитіла людини, яка зв’язується з цим антигеном. Якщо ДНК-послідовність scFv, яка зв’язується з цим антигеном, визначена, конструюють відповідний експресуючий вектор, що містить цю послідовність, і може бути одержане це гуманізоване антитіло. Ці способи добре відомі, і можна послатися на WO 92/01047, WO 92/20791, WO 93/06213, WO 93/11236, WO 93/19172, WO 95/01438 і WO 95/15388. У випадках, коли ген антитіла є колись виділеним і цей ген введений у відповідного хазяїна для одержання антитіла, можуть бути використані відповідні комбінації хазяїна і експесуючого вектора. У разах використання еукаріотичних клітин як хазяїн можуть бути використані клітини тварин, клітини рослин і грибні клітини. Відомі клітини тварин включають в себе (1) клітини ссавців, наприклад, CHO, COS, мієломи, BHK (нирок детенча хом’ячка), Hela і Vero; (2) клітини земноводних, наприклад, ооцити Xenopus oocytes, і (3) клітини комах, наприклад, sf9, sf21 і Tn5. Відомі клітини рослин включає в себе клітини, що одержуються з рослин, що належать до роду Nicotiana, наприклад, Nicotiana tabacum, і ці клітини можуть бути піддані культивуванню у вигляді калуса. Відомі грибні клітини включають в себе клітини, що одержуються з дріжджів, наприклад, клітини, що належать до роду Saccharomyces, наприклад, Saccharomyces cerevisiae; і нитчаті бактерії, наприклад, бактерії, що належать до роду Aspergillus, наприклад, Aspergillus niger. У випадках, коли використовують прокаріотичні клітини, є продукційні системи, що використовують бактерійні клітини. Відомі бактерійні клітини включають в себе клітини Е. coli і клітини Bacillus subtilis. Антитіло одержують введенням бажаного гена антитіла в ці клітини за допомогою трансформації і культивуванням цих трансформованих клітин in vitro. Антитіла в формі фрагментів антитіл, низкомолекулярних антитіл і модифікованих антитіл можуть бути також використані як антитіло даного винаходу. Приклади фрагментів антитіл і антитіл з низькою молекулярною масою включають в себе Fab, F(ab’)2, Fv і одноланцюжковий Fv (scFv, sc(Fv)2 і т.п.), що мають одну або декілька специфічності, одержаної легуванням Fv в Н-ланцюгу і L-ланцюгу через відповідний лінкер (Huston, J. S. et a1., Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. (1988) 85, 5879-5883). Конкретно, антитіло обробляють папаїном або пепсином для генерування фрагментів антитіл або конструюють ген, що кодує ці фрагменти антитіл, і цей ген експесують у відповідних клітинах-хазяїнах після введення цього гена в експресуючий вектор (див., наприклад, Co, M. S. et a1., T. Immunol. (1994)152, 2968-2976; Better, M. and Horwitz, A. H., Methods Enzymol. (1989) 178, 476-496; Pluckthun, А. and Skerra, А., Methods Enzymol. (1989) 178, 497-515; Lamoyi, Е., Methods Enzymol, (1986) 121, 652-663; Rousseaux, J. et a1., Methods Enzymol. (1986)121, 663-669; Bird, R. E. and Walker, B. W., Trends Biotechnol. (1991) 9, 132-137. Антитіла, пов’язані з різними молекулами, такими як поліетиленгліколь (ПЕГ), також можуть бути використані як модифіковані антитіла. Термін "антитіло", що використовується в даному винаході, також може включати в себе модифіковані антитіла. Ці модифіковані антитіла можуть бути одержані хімічною модифікацією одержаного антитіла. Способи проведення цих модифікацій встановлені в даній галузі. Приклади антитіла, що міститься в композиції за даним винаходом, включають в себе, але не обмежуються ними, антитіла проти тканинного чинника, антитіла проти рецептора IL-6, антитіла до IL-6, моноклональні антитіла проти антигена HM1.24, антитіла проти спорідненого паратереоїдного гормону пептиду (анти-PTHrP-антитіла), анти-гліпікан-3-антитіла, антигангліозид GM3-антитіла, антитіла проти антагоніста рецептора TPO, що замінюють чинник VIII антитіла, анти-CD3-антитіла, анти-CD20-антитіла, анти-GPIIb/IIIa-антитіла, анти-TNF-антитіла, анти-CD25-антитіла, анти-EGFR-антитіла, анти-Her2/neu-антитіла, анти-RSV-антитіл, анти 4 UA 104134 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 CD33-антитіл, анти-CD52-антитіл, анти-IgE-антитіл, анти-CD11a-антитіл, анти-VEGF-антитіл, анти-VLA4-антитіл, анти-AXL-антитіл і т.д. Переважні приклади реконструйованих антитіл людини, що використовуються в даному винаході, включають в себе гуманізовані антитіла проти рецептора інтерлейкіна (IL-6) (hPM-1 або MRA) (див. WO 92-19759), гуманізовані моноклональні антитіла проти антигена HM1.24 (див. WO 98-14580), гуманізовані антитіла проти спорідненого паратиреоїдного гормону пептида (анти-PTHrP-антитіла) (див. WO 98-13388), гуманізовані антитіла проти тканинного чинника (див. WO 99-51743) і гуманізовані IgG1κ - антитіла проти гліпікану-3 (див. PCT/JP05/013103). Гуманізованими антитілами, особливо переважними в даному винаході, є гуманізовані антитіла проти рецептора IL-6. Як IgМ-антитіла людини переважними є рекомбінантні IgМ-антитіла проти гангліозиду (див. WO 05-05636) і т.п. Як антитіла з низькою молекулярною масою переважними є діатіла проти антагоніста рецептора ТРО (див. WO 02-33072), діатіла проти агоніста CD47 (див. WO 01-66737) і т.п. Для оцінювання стабільності при зберіганні рідкої композиції, що містить антитіло високої концентрації, автори цього винаходу досліджували дії різних добавок проведенням тестів теплового прискорення і тестів світлового прискорення. У результаті було виявлено, що в розчинах, в яких високу концентрацію антитіла розчиняють в буферному розчині, що містить амінокислоту аргінін, кількість димера, що генерується була меншою, ніж ця кількість в розчинах, в які не додавали аргінін. З цих результатів було виявлено, що аргінін є ефективним як стабілізатор для інгібування димеризації. Крім того, в розчинах, в яких високу концентрацію антитіла розчиняли в буферному розчині, що містить аргінін і метіонін, спостерігали інгібуючу дію проти димеризації при загальній концентрації аргініну і метіоніну, яка була більш низькою, ніж концентрація тільки аргініну, необхідна для одержання тієї ж самої інгібуючої дії. На основі цих результатів було виявлено, що за допомогою додання аргініну і метіоніну разом одержують синергічну дію. Крім того, було виявлено, що деамідування молекул антитіл інгібується доданням аргініну. Ці результати приводяться як приклад тесту-результатів, одержаних для проби, що містить гуманізоване антитіло проти рецептора IL-6 при концентрації 180 мг/мл. Таким чином, за допомогою додання аргініну як стабілізатора може бути забезпечена стабільна композиція антитіла, в якій димеризація цього антитіла зменшується і амідування цього антитіла запобігається. Таким чином, перший аспект даного винаходу характеризується доданням до розчину аргініну, за допомогою чого димеризація або деамідування молекул антитіла інгібується в одержаній антитіловмісної рідкій композиції. Таким чином, один варіант стабільної антитіловмісної рідкої композиції характеризується тим, що він містить антитіло і аргінін в буферному розчині. Крім того, як описано вище, антитіловмісна рідка композиція даного винаходу може додатково містити метіонін в цьому розчині, причому за допомогою застосування аргініну і метіоніну в комбінації одержують синергічну дію. Таким чином, другий аспект даного винаходу характеризується доданням аргініну і метіоніну до розчину, за допомогою чого димеризація, зокрема молекул антитіла, інгібується в одержаній антитіловмісній рідкій композиції. Таким чином, один варіант стабільної антитіловмісної рідкої композиції характеризується тим, що він містить антитіло, аргінін і метіонін в буферному розчині. Що стосується аргініну, що використовується в даному винаході, може бути використана будь-яка із сполук аргініну per se, її похідних і її солей. Переважними є L-аргінін і його солі. Що стосується метіоніну, що використовується в даному винаході, може бути використана будь-яка із сполук метіоніну per se, його похідних і його солей. Переважними є L-метіонін і його солі. У випадках, коли антитіловмісна рідка композиція за даним винаходом містить аргінін і не містить метіоніну, концентрація аргініну дорівнює переважно 50-1500 мМ, більш переважно 100-1000 мМ, ще більш переважно 200-700 мМ. У випадках, коли антитіловмісна рідка композиція за даним винаходом містить аргінін і метіонін, загальна концентрація аргініну і метіоніну дорівнює переважно 50-1200 мМ, наприклад, переважно концентрація аргініну дорівнює 40-1000 мМ, а концентрація метіоніну дорівнює 10-200 мМ, більш переважно концентрація аргініну дорівнює 50-700 мМ, а концентрація метіоніну дорівнює 10-100 мМ і ще більш переважно концентрація аргініну дорівнює 100-300 мМ, а концентрація метіоніну дорівнює 10-50 мМ. Буферний розчин готують з використанням буферного агента, який є речовиною для підтримання рН розчину. У рідкій композиції, що містить антитіло високої концентрації згідно з даним винаходом, рН цієї композиції дорівнює переважно 4-8, більш переважно 5,0-7,5, ще більш переважно 5,5-7,2 і ще більш переважно 6,0-6,5. Буферним агентом, який може бути використаний в даному винаході, є агент, який може коректувати рН в цьому діапазоні і який є 5 UA 104134 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 фармацевтично прийнятним. Такий буферний агент відомий кваліфікованим в даній галузі фахівцям, і його приклади включають в себе неорганічні солі, такі як солі фосфорної кислоти (натрію або калію), ацетат натрію і сукцинат натрію; і кислоти, такі як фосфорна кислота, вугільна кислота, лимонна кислота, янтарна кислота, яблучна кислота і глюконова кислота. Крім того, можуть бути також використані трис-буфери, буфери Гуда, такі як MES, MOPS і HEPES, гістидин (наприклад, сіль хлористоводневої кислоти і гістидину) і гліцин. У рідкій композиції, що містить антитіло високої концентрації згідно з даним винаходом, цим буфером є переважно гістидиновий буфер або гліциновий буфер і особливо переважним є гістидиновий буфер. Концентрація цього буферного розчину дорівнює звичайно 1-500 мМ, переважно 5-100 мМ, ще більш переважно 10-20 мМ. У випадках, коли використовують гістидиновий буфер, цей буферний розчин містить гістидин в концентрації переважно 5-25 мМ, більш переважно 10-20 мМ. Для "стабільної" утримуючої антитіло високої концентрації рідкої композиції згідно з даним винаходом, значуща зміна не спостерігається при зберіганні її при температурі холодильника (2ºС-8ºС) протягом щонайменше 12 місяців, переважно протягом 2 років і більш переважно протягом 3 років; або при зберіганні при кімнатній температурі (22ºС-28ºС) протягом щонайменше 3 місяців, переважно 6 місяців і більш переважно 1 року. Наприклад, сумарна кількість димерів і продуктів деградації в цій композиції при її зберіганні при 5ºС протягом 2 років становить 5,0% або менш, переважно 2% або менше і більш переважно 1,5% або менше; або сумарна кількість димерів і продуктів деградації в цій композиції при її зберіганні при 2ºС протягом 6 місяців становить 5,0% або менше, переважно 2% або менше і більш переважно 1,5% або менше. Композиція згідно з даним винаходом може додатково містити поверхнево-активну речовину. Типові приклади поверхнево-активної речовини включають в себе неіоногенні поверхневоактивні речовини, наприклад, ефір сорбітану і жирних кислот, такі як монокаприлат сорбітану, монолаурат сорбітану і монопальмітат сорбітану; ефір гліцерину і жирних кислот, такий як монокаприлат гліцерину, мономіристат гліцерину і моностеарат гліцерину; ефір полігліцерину і жирних кислот, такі як декагліцерилмоностеарат, декагліцерилдистеарат і декагліцерилмонолінолеат; жирний ефір поліоксіетиленсорбітану і жирних кислот, такі як монолаурат поліоксіетиленсорбітану, моноолеат поліоксіетиленсорбітану, моностеарат поліоксіетиленсорбітану, монопальмітат поліоксіетиленсорбітану, триолеат поліоксіетиленсорбітану і тристеарат поліоксіетиленсорбітану; ефір поліоксіетиленсорбіту і жирних кислот, такі як тетрастеарат поліоксіетиленсорбіту і олеат поліоксіетиленсорбіту; ефір поліоксіетиленгліцерину і жирних кислот, такі як моностеарат поліоксіетиленгліцерину; ефір поліетиленгліколю і жирних кислот, такі як дистеарат поліетиленгліколю; алкілові ефіри поліоксіетилену, такі як простий лауриловий ефір поліоксіетилену; прості алкілові ефіри поліоксіетиленполіоксипропілену, такий як простий гліколевий ефір поліоксіетиленуполіоксипропілену, простий пропиловий ефір поліоксіетилену-поліоксипропілену і цетиловий ефір поліоксіетилену-поліоксипропілену; прості фенілові ефір поліоксіетилену, такі як простий нонілфеніловий ефір поліоксіетилену; поліоксіетиловані отверджені касторові олії, такі як поліоксіетилована отверджена касторова олія і поліоксіетилована отверджена касторова олія (поліоксіетилована гідрогенізована касторова олія); поліоксіетиловані похідні бджолиного воску, такі як поліоксіетиленсорбіт-бджолиний віск; похідні поліоксіетиленланоліну, такі як поліоксіетиленланолін; поверхнево-активні речовини, що мають HLB 6-18, такі як аміди поліоксіетилену і жирних кислот, наприклад, поліоксіетиленоктадеканамід; аніоногенні поверхнево-активні речовини, наприклад, алкілсульфатні солі, що мають C10-C18 алкільну групу, такі як цетилсульфат натрію, лаурилсульфат натрію і олеїлсульфат натрію; алкілсульфатні солі поліоксіетилену, в яких середнє число молей доданих етиленоксидних одиниць дорівнює 2-4 і число атомів вуглецю алкільної групи дорівнює 10-18, такі як поліоксіетиленлаурилсульфат натрію; солі алкілсульфосукцинату, що мають C8-C18 алкільну групу, такі як лаурилсульфосукцинат натрію; природні поверхнево-активні речовини, такі як лецитин і гліцерофосфоліпіди; сфінгофосфоліпіди, такі як сфінгомієлін; і ефір сахарози і C12C18 жирних кислот. Ці поверхнево-активні речовини можуть бути додані до композиції даного винаходу окремо, або дві або більше цих поверхнево-активних речовин можуть бути додані в комбінації. Переважними поверхнево-активними речовинами є алкілові ефіри поліоксіетиленуполіоксипропілену, і особливо переважними є полісорбати 20, 21, 40, 60, 65, 80, 81 і 85 і поверхнево-активні речовини Плюронікового типу, і найбільш переважними є полісорбати 20 і 80 і Плюронік F-68 (Полоксамер 188). 6 UA 104134 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Кількість поверхнево-активної речовини (поверхнево-активних речовин), яка може бути додане до композиції антитіл відповідно до даного винаходу, звичайно дорівнює 0,0001-10% (м/об), переважно 0,001-5%, більш переважно 0,005-3%. У іншому аспекті даного винаходу композиція відповідно до даного винаходу переважно складається в основному з наступних компонентів: A) антитіла проти рецептора IL-6; B) аргініну і/або метіоніну і додаткової іншої амінокислоти (додаткових інших амінокислот) (наприклад, триптофану) як необов’язковий додатковий компонент (необов’язкових додаткових компонентів); C) буферного агента (буферних агентів); і D) поверхнево-активної речовини (поверхнево-активних речовин). Термін "складається в основному з" означає тут, що компонент, інший, ніж компоненти, що звичайно додаються до композицій, не містяться, причому ці компоненти, що звичайно додаються до композицій, є необов’язковими додатковими компонентами, описаними нижче, такими як суспендуючі агенти, солюбілізуючі агенти, ізотонічні агенти, консерванти, інгібітори адсорбції, розбавлювачі, носії, коректори рН, пом’якшувальні (заспокійливі) агенти, сірковмісні поновлюючі агенти і антиоксиданти. Вищеописані "В) аргінін і/або метіонін, і додаткова інша амінокислота (додаткові інші амінокислоти) (наприклад, триптофан) як необов’язковий додатковий компонент (необов’язкових додаткових компонентів)" призначені для включення випадків, в яких ця композиція містить (b-1) аргінін; (b-2) аргінін і метіонін; і (b-3) метіонін, відповідно, як амінокислотна добавка (амінокислотних добавок), і додатково включає в себе випадки, в яких ця композиція додатково містить іншу амінокислоту (інші амінокислоти). Що стосується триптофану, можуть бути використані будь-які сполуки триптофану per se, його похідні і його солі. Переважними є L-триптофан і його солі. При необхідності, до композиції згідно з цим винаходом можуть бути додані суспендуючий агент, солюбілізуючий агент, ізотонічний агент, консервант, інгібітор адсорбції, розріджувач, носій, коректор рН, пом’якшувальний (заспокійливий) агент, сірковмісний поновлюючий агент, антиоксидант і т.п. Приклади суспендуючого агента включають в себе метилцелюлозу, полісорбат 80, гідроксіетилцелюлозу, аравійську камедь, порошкоподібний трагакант, натрійкарбоксиметилцелюлозу і монолаурат поліоксіетиленсорбітану. Приклади солюбілізуючого агента включають в себе поліоксіетилування гідрогенізованої касторової олії, полісорбат 80, нікотинамід, монолаурат поліоксіетиленсорбітан, макрогол і етиловий ефір жирної кислоти касторової олії. Приклади ізотонічного агента включають в себе хлорид натрію, хлорид калію і хлорид кальцію. Приклади консерванта включають в себе метил-п-гідроксибензоат, етил-п-гідроксибензоат, сорбінову кислоту, фенол, крезол і хлоркрезол. Приклади інгібітора адсорбції включають в себе сироватковий альбумін людини, лецитин, декстран, співполімер етиленоксиду і пропіленоксиду, гідроксипропілцелюлозу, метилцелюлозу, поліоксіетиловану гідрогенізовану касторову олію і поліетиленгліколь. Приклади сірковмісного поновлюючого агента включають в себе сполуки, що мають сульфгідрильну групу (сульфгідрильні групи), такі як N-ацетилцистеїн, N-ацетилгомоцистеїн, тіоктову кислоту, тіодигліколь, тіоетаноламін, тіогліцерин, тіосорбіт, тіогліколеву кислоту і їх солі, тіосульфат натрію, глутатіон і C1-C7 тіоалкани. Приклади антиоксиданту включають в себе ериторбову кислоту, дибутилгідрокситолуол, бутилований гідроксіанізол, - токоферол, L-аскорбінову кислоту і її солі, L-аскорбілпальмітат, L-аскорбілстеарат, гідросульфіт натрію, сульфіт натрію, триамілгалат, пропілгалат і хелатоутворюючі агенти, такі як динатрій-етилендіамінтетраацетат (ЕДТА), пірофосфат натрію і метафосфат натрію.) Антитіловмісну рідку композицію згідно з цим винаходом звичайно вводять парентеральним способом, наприклад, ін’єкцією (підшкірною, внутрішньовенною, внутрішньом’язовою ін’єкціями або т.п.), черезшкірним, трансмукозним, трансназальним або легеневим введенням, але вона може також вводитися перорально. У випадку підшкірної ін’єкції доза антитіла на одне введення є великою (приблизне 100-200 мг), тоді як кількість ін’єкційного розчину є обмеженою, так що композиція за даним винаходом особливо придатна для підшкірної ін’єкції. Коефіцієнт осмотичного тиску антитіловмісної рідкої композиції згідно з цим винаходом дорівнює переважно приблизно 0,5-4, більш переважно приблизно 0,7-2 і ще більш переважно приблизно 1. 7 UA 104134 C2 5 10 15 20 25 30 В’язкість антитіловмісної рідкої композиції згідно з цим винаходом дорівнює переважно приблизно 2-15 мПа·з, більш переважно приблизно 4-10 мПа·с. Слід зазначити, що описану тут в’язкість вимірюють способом ротаційного вискозиметра з використанням плоскоконічного вискозиметра у відповідності з 2.53 Viscosity Determination/General Tests, the Japanese Pharmacopoeia, 15th edition. Як може бути видно з результатів описаних нижче прикладів, згідно з даним винаходом, може бути одержана стабільна рідка композиція, в якій димеризація і деамідування антитіла під час довгострокового зберігання є низькими, доданням до цієї композиції тільки аргініну або аргініну і метіоніну або тільки метіоніну. Як інший аспект даного винаходу забезпечений спосіб інгібування деамідування в антитіловмісних рідких композиціях, причому цей спосіб включає в себе додання до цієї композиції аргініну або його солі. Як ще один аспект даного винаходу забезпечений спосіб інгібування димеризації антитіла в антитіловмісних рідких композиціях, причому цей спосіб включає в себе додання до цієї композиції аргініну і метіоніну. У цих двох вишеописанних способах антитіло є переважно антитілом проти рецептора IL-6, яке є гуманізованим антитілом або антитілом людини. Тепер даний винахід буде описаний більш детально за допомогою наведених нижче прикладів. Однак об’єм даного винаходу не обмежується ними. Приклади Проба антитіл Гуманізованим антитілом проти рецептора IL-6 було гуманізоване антитіло, одержане у відповідності зі способом, описаним в Посилальний Прикладі 2 в JP 8-99902 А, з використанням промотора чинника елонгації I людини, описаного в Прикладі 10 в WO 92/19759. Це антитіло буде іноді називатися "MRA" в таблицях, що наводяться в прикладах. ПРИКЛАД 1 Стабілізуючі ефекти комбінації аргініну і метіоніну Рідкі композиції, що містять гуманізоване антитіло проти рецептора IL-6, оцінювали у відношенні впливу на стабілізацію цих композицій, що одержується з використанням комбінації аргініну і метіоніну. У цьому дослідженні для оцінювання ефектів за допомогою комбінації аргініну і метіоніну готували проби для оцінювання, пронумеровані як А1-А9. Розпорядження для проб оцінювання були наступними: Таблиця 1-1 Призначення № проби A1 A2 A3 A4 A5 A6 A7 A8 A9 Антитіло мг/мл 180 180 180 180 180 180 180 180 180 AАрг mмМ 50 100 150 200 300 100 100 100 MМет mмМ 10 30 50 Полісорбат 80 мг/мл 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 Гістидиновий буфер мМ 20 20 20 20 20 20 20 20 20 pрН 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 35 40 45 Для оцінювання стабільності цих рідких композицій кожну пробу піддавали дії тесту теплового прискорення (із зберіганням при 40ºС протягом 3 місяців і при 25ºС протягом 6 місяців, відповідно). Чистоту антитіла до і після тесту теплового прискорення оцінювали гельпроникною хроматографією (SEC). Аналітичні умови були наступними: Гель-проникна хроматографія Пробу використали у вигляді розчину для вимірювання в тому вигляді, в якому вона знаходилася. Один мікролітр підлягаючого вимірюванню розчину піддавали рідинній хроматографії і площі піків димера, мономера і продуктів деградації низької молекулярної маси (LMW) вимірювали автоматичним аналітичним способом і визначали їх кількості (%). 8 UA 104134 C2 5 10 15 20 25 30 Таблиця 1-2 Аналітичні умови Колонка: TSKgel G3000SW×1 7,8 мм I.D. (внутрішній діаметр) ×30 см (TOSOH) Рухома фаза: фосфатний буфер, pH 7,0 (50 ммоль/л фосфатний буфер, pH 7,0, що містить 300 ммоль/л хлориду натрію і 0,05% азид натрію) Кількість ін’єктованої проби: приблизно 180 мкг з розрахунку на гуманізоване антитіло проти рецептора IL-6 Швидкість протікання: 1 мл/хв Довжина хвилі детектування: 280 нм Формула 1 Рівняння для розрахунку Загальна площа всіх піків = Площа піка мономера + Площа піка димера + Площа піка продуктів деградації низької молекулярної маси (LMW) Кількість димера (%) = (Площа піка димера/Загальна площа всіх піків) × 100 Кількість продуктів деградації низької молекулярної маси (LMW) (%) = (Площа піка продуктів низької молекулярної маси/Загального маса всіх піків) × 100 Типова хроматографія показана на фіг.1. Результати оцінювання, одержані з використанням гель-проникної хроматографії (SEC), показані в таблиці 1 і на фіг. 2 і 3. Як показано, кількість димера в цих пробах (пробах з номерами А2 А6), до яких додавали аргінін, після прискорення при 40ºС протягом 3 місяців і при 25ºС протягом 6 місяців, відповідно, була меншою, ніж кількість димера в пробі (Пробі № А1), до якої не додавали аргінін; і, отже, було підтверджена інгібуюча дія аргініну у відношенні димеризації. Було також підтверджено, що кількість димера зменшувалася пропорціонально кількості доданого аргініну. З іншого боку, кількість димера в пробах (Пробах з номерами A7A9), до яких додавали аргінін (100 мМ) і метіонін, після прискорення при 40ºС протягом 3 місяців і при 25ºС протягом 6 місяців, відповідно, було меншим, ніж в пробах (Пробах з номерами A3 і A4), що містять 150 мМ аргініну, концентрація яких була приблизно такою ж, що і загальна концентрація цих стабілізаторів; і кількість димера була приблизно такою ж, що і кількість димера в пробі (Пробі № А6), що має концентрацію аргініну 300 мМ. Автори вважають, що ці результати вказують на те, що синергична дія в інгібуванні димеризації одержана за допомогою об’єднання аргініну і метіоніну. Не спостерігали впливу аргініну і метіоніну на кількість продуктів деградації низької молекулярної маси. Таблиця 1-3 35 Таблиця 1 A1 A2 A3 A4 A5 A6 A7 A8 A9 40 40˚C - 3 місяці Димер (%) LMW (%) 2,70 1,25 2,19 1,24 2,00 1,34 1,85 1,38 1,62 1,37 1,53 1,46 1,58 1,29 1,52 1,21 1,48 1,32 25˚C - 6 місяців Димер (%) LMW (%) 1,88 0,48 1,41 0,47 1,33 0,49 1,19 0,49 1,09 0,49 0,99 0,50 1,11 0,45 1,07 0,47 1,03 0,47 ПРИКЛАД 2 Інгібуюча дія аргініну на деамідування Рідкі композиції, що містять гуманізоване антитіло проти рецептора IL-6, оцінювали у відношенні їх впливу на деамідування аргініну. У цьому дослідженні готували проби для оцінювання, пронумеровані як А10-А15 і пронумеровані як А16-А18, що містять різні кількості аргініну і метіоніну, відповідно. Розпорядження для проб оцінювання були наступними: 9 UA 104134 C2 Таблиця 2-1 Призначення № проби A10 A11 A12 A13 A14 A15 A16 A17 A18 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Анти-тіло мг/мл 180 180 180 180 180 180 180 180 180 Арг мМ 50 100 150 200 300 Мет мМ 10 30 50 Полісорбат 80 мг/мл 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 Гістидиновий буфер мМ 20 20 20 20 20 20 20 20 20 pрH 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 Для оцінювання стабільності цих рідких композицій кожну пробу піддавали дії тесту теплового прискорення (із зберіганням при 40ºС протягом 3 місяців і при 25ºС протягом 6 місяців, відповідно). Чистоту антитіла до і після тесту теплового прискорення оцінювали іонообмінною хроматографією (IEC). Аналітичні умови були наступними: Іонообмінна хроматографія До кожної проби додавали очищену воду для доведення кількості гуманізованого антитіла проти рецептора IL-6 до приблизно 1 мг в 1 мл цих проб і одержану пробу використали як підлягаючу вимірюванню пробу. Тридцять мікролітров розчину проби піддавали рідинній хроматографії і площі піків MRA Pre, MRA Main, MRA Sub-1, MRA Sub-2, MRA R-1, 1Q(Н)-MRA, 2Q(Н)-MRA і інших родинних речовин. (Інші) вимірювали з використанням автоматичного аналітичного способу і визначали їх кількості (%) за способом процента площі. MRA Pre показує загальну величину площі піків цих речовин, кожна з яких елюювалася після часу втримання, більш короткого, ніж час втримання основного компонента, і були включені множина продуктів деградації, в основному продуктів деамідування гуманізованого антитіла проти рецептора IL-6. Низька величина продукування цього піка Pre означала інгібування деамідування цього антитіла. Таблиця 2-2 Аналітичні умови Колонка: ProPac WCX-10 4?250 мм (DIONEX) Рухома фаза: розчин А: 25 ммоль/л розчин буфера MES, pH 6,1 Рухома фаза: розчин В: 25 ммоль/L розчин буфера MES, pH 6,1 (утримуючий 250 ммоль/л хлориду натрію) Кількість ін.’єктованої проби: приблизно 30 мкг з розрахунку на гуманізоване антитіло проти IL-6 Швидкість струму: 0,5 мл/хв Довжина хвилі детектування: 280 нм Формула 2 Рівняння для розрахунку Загальна площа всіх піків = Загальна сума загальної площі піків MRA Pre + Площі піка MRA Main + Площі піка MAR Sub-1 + Площі піка MAR Sub-2 + Площі піка MAR Sub-3 + Площі піка MAR R-1 + Загальної площі піків 1Q(Н)-MRA + Загальної площі піків 2Q(Н)-MRA + Площі піка Others Кількість MRA Pre (%) = (Загальна площа піків MRA Pre/Загальний площа всіх піків)× 100 Типова хроматографія показана на фіг. 4. MRA Pre показує загальну площу піків речовин, що з’являються раніше, ніж пік основного компонента. Результати оцінювання іонообмінної хроматографії показані в таблиці 2 і на фіг. 5 і 6. Як показано, кількість (%) піків Pre в пробах (Пробах з номерами А11-А15), до яких додавали аргінін, після прискорення при 40ºС протягом 3 місяців і при 25ºС протягом 6 місяців, відповідно, була меншою, ніж ця кількість в пробі (Пробі № A10), до якої не додавали аргінін; і, отже, інгібуюча дія аргініну проти генерування піків Pre була підтверджена. Було також підтверджено, що кількість (%) піків Pre зменшувалася пропорційно кількості доданого аргініну. З іншого боку, кількість піків Pre в пробах (Пробах з номерами A16-А18), до яких додавали метіонін, після 10 UA 104134 C2 прискорення при 40ºС протягом 3 місяців і при 25ºС протягом 6 місяців, відповідно, була схожою з пробою (Пробій № A10), до якої не додавали аргінін; і, отже, не спостерігали впливу додання метіоніну. Таблиця 2-3 5 Таблиця 2 A10 A11 A12 A13 A14 A15 A16 A17 A18 10 Пик Pre (%) 40C - 3 місяці 25C - 6 місяців 56,2 32,3 51,3 30,3 50,7 29,3 49,0 28,7 47,8 28,5 47,0 27,9 55,7 31,2 55,0 31,2 55,3 31,4 ПРИКЛАД 3 Стабілізуючі ефекти комбінації аргініну і метіоніну Як і в прикладі 1, рідкі композиції, що містять гуманізоване антитіло проти рецептора IL-6, оцінювали у відношенні впливу на стабілізацію цих композицій, що одержується з використанням комбінації аргініну і метіоніну. У цьому дослідженні для оцінювання ефектів за допомогою комбінації аргініну і метіоніну готували проби для оцінювання, пронумеровані як А1-А9. Розпорядження для проб оцінювання були наступними: 15 Таблиця 3-1 Призначення № проби A19 A20 A21 A22 A23 A24 A25 A26 A27 20 25 30 Антитіло мг/мл 180 180 180 180 180 180 180 180 180 AАрг mмМ 50 100 150 200 300 100 100 100 MМет mмМ 10 30 50 Полісорбат 80 мг/мл 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 0,5 Гістидиновий буфер мМ 20 20 20 20 20 20 20 20 20 pрН 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 6,0 Для оцінки стабільності цих рідких композицій кожну пробу піддавали тесту світлового прискорення (загальна освітленість 1200000 люкс і загальна енергія ближньої 2 ультрафіолетової радіації: 200 В.год/м ). Чистоту цього антитіла до і після тесту світлового прискорення оцінювали гель-проникною хроматографією (SEC) і іонообмінною хроматографією (IEC), як і в прикладах 1 і 2. Результати оцінювання, одержані з використанням гель-проникної хроматографії (SEC), показані в таблиці 3 і на фіг. 7. Як показано, кількість димера в цих пробах (пробах з номерами А20 А24), до яких додавали аргінін, після тесту світлового прискорення була меншою, ніж кількість димера в пробі (Пробі № А19), до якої не додавали аргінін; і, отже, була підтверджена інгібуюча дія аргініну у відношенні димеризації. Було також підтверджено, що кількість димера зменшувалася пропорціонально кількості доданого аргініну. З іншого боку, кількість димера в пробах (Пробах з номерами A25 A27), до яких додавали аргінін (100 мМ) і метіонін, після світлового прискорення була меншою, ніж в пробі (Пробі № 22), що містить 150 мМ аргініну, концентрація якої була приблизно такою ж, що і загальна концентрація цих стабілізаторів; і кількість димера була меншою, ніж в пробах (Пробах з номерами А23 і А24), що мають 11 UA 104134 C2 5 концентрації аргініну 200 мМ і 300 мМ, відповідно. Автори вважають, що ці результати вказують на те, що синергічна дія в інгібуванні димеризації одержана за допомогою об’єднання аргініну і метіоніну. Не спостерігали впливу аргініну і метіоніну на кількість продуктів деградації низької молекулярної маси. Таблиця 3-2 Таблиця 3 2 A19 A20 A21 A22 A23 A24 A25 A26 A27 10 15 20 1200000 люкс+200 В・год/м Димер (%) LMW (%) 6,95 0,22 6,75 0,24 5,78 0,21 5,08 0,19 4,73 0,18 4,13 0,18 5,27 0,19 4,05 0,17 3,84 0,16 Потім результати оцінювання з використанням іонообмінної хроматографії (IEC) показані в таблиці 4 і на фіг. 8. Як показано, величина піка Pre в пробах (Пробах з номерами А20-А24), до яких додавали аргінін, після тесту світлового прискорення була меншої, ніж ця величина в пробі (Пробі № A19), до якої не додавали аргінін; і, отже, інгібуюча дія аргініну проти генерування піка Pre була підтверджена. Далі, було також підтверджено, що по мірі збільшення кількості аргініну одержана кількість піка Pre зменшувалася пропорціонально. З іншого боку, кількість димера в пробах (Пробах з номерами A25-А27), до яких додатково додавали метіонін (100 мМ), була меншою, ніж ця кількість в пробі (Пробі № A22), що містить 150 мМ аргініну, концентрація якого була приблизно та ж сама, що і загальна концентрація цих стабілізаторів; і вона була меншою, ніж в пробах (Пробах з номерами А23 і А24), що мають концентрації аргініну 200 мМ і 300 мМ, відповідно. Автори вважають, що ці результати вказують на синергічну дію в інгібуванні утворення піка Pre комбінації аргініну і метіоніну. Таблиця 4 Пік Pre (%) 2 1200000 люкс+200 В・год/м 39,2 38,6 36,7 35,7 34,9 34,9 36,8 35,0 33,8 A19 A20 A21 A22 A23 A24 A25 A26 A27 25 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 30 1. Стабільна антитіловмісна рідка композиція, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, 40-1000 мМ аргінін і 10-200 мМ метіонін. 2. Композиція за п. 1, яка додатково містить гістидиновий буферний агент. 3. Композиція за п. 2, яка додатково містить поверхнево-активну речовину. 4. Композиція за п. 3, яка містить антитіло в концентрації щонайменше 120 мг/мл. 5. Композиція за будь-яким з пп. 1-4, де антитіло являє собою антитіло до рецептора IL-6. 6. Композиція за будь-яким з пп. 1-4, що має рН в діапазоні від 4 до 8. 12 UA 104134 C2 5 10 15 20 25 30 7. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло або антитіло людини. 8. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6, концентрація поверхнево-активної речовини складає від 0,0001 до 10 % (м/о), концентрація розчину гістидинового буфера складає від 1 до 500 мМ, і концентрація антитіла складає від 100 до 300 мг/мл. 9. Композиція за п. 6, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA, концентрація аргініну складає від 50 до 700 мМ, концентрація метіоніну складає від 10 до 100 мМ, концентрація полісорбату 80 як поверхнево-активної речовини складає від 0,005 до 3 % (м/о), концентрація гістидинового буфера складає від 5 до 100 мМ, і концентрація антитіла складає від 100 до 300 мг/мл. 10. Композиція за п. 8 або 9, яка додатково містить триптофан. 11. Композиція за п. 8 або 9, яка має в'язкість від 2 до 15 мПа·с. 12. Композиція за п. 8 або 9, яка стабільна при 22-28 °С протягом щонайменше 6 місяців. 13. Композиція за п. 8 або 9, яка відрізняється тим, що димеризація молекул антитіл інгібується. 14. Композиція за п. 8 або 9, яка відрізняється тим, що деамідування молекул антитіл інгібується. 15. Композиція за п. 8 або 9, яка призначена для підшкірного введення. 16. Композиція за п. 8 або 9, яка не зазнавала ліофілізації під час приготування цієї композиції. 17. Спосіб інгібування деамідування молекул антитіла в рідкій композиції, що містить антитіло в концентрації принаймні 100 мг/мл, який передбачає додання аргініну і метіоніну до цієї рідкої композиції. 18. Спосіб за п. 17, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6, і композиція містить антитіло в концентрації від 100 до 300 мг/мл, від 1 до 500 мМ гістидинового буферного агента, від 0,0001 до 10 % (м/о) поверхнево-активної речовини і має рН від 4 до 8, і де аргінін доданий в композицію до концентрації від 40 до 1000 мМ, і метіонін доданий в композицію до концентрації від 10 до 200 мМ. 19. Спосіб за п. 17, де антитіло являє собою гуманізоване антитіло до рецептора IL-6 MRA, і композиція містить антитіло в концентрації від 100 до 300 мг/мл, від 5 до 100 мМ гістидинового буферного агента, від 0,005 до 3 % (м/о) полісорбату 80 і має рН від 4 до 8, і де аргінін доданий в композицію до концентрації від 50 до 700 мМ, і метіонін доданий в композицію до концентрації від 10 до 100 мМ. 13 UA 104134 C2 14 UA 104134 C2 15 UA 104134 C2 Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 16