Склад для кислотної обробки пластів

Винахід відноситься до нафтогазовидобувної галузі, а саме до кислотних обробок свердловин. Відомий склад для кислотної обробки продуктивних пластів, що містить 10% соляної, або оцтової, або сульфамінової кислоти, 1 - 2,5% карбоксіметилцелюлози, 0,2 - 1,5% поверхневоактивної речовини (Уголев B.C., Конюшенко Н.В., Мирошникова Н.Н., Титкова А.Д. Стабильность кислотных пен, применяемых для обработки карбонатных коллекторов // Нефтепромысловое дело. - №7. - С.12 - 14). Використання вказаного складу дозволяє збільшити стабільність кислотних пін, що в свою чергу призводить до зниження швидкості розчинення карбонатної породи. Висока в'язкість кислотних розчинів в умовах неоднорідних по проникності пластів дозволяє більш рівномірніше діяти на продуктивні пласти. Однак із збільшенням температури до 60°C і вище ефективність використання вказаного складу різко знижується. Це пов'язано, по-перше, ізтермокислотним впливом на карбоксіметилцелюлозу, що в комплексі призводить до зниження в'язкості стабілізованої кислотної піни. По-друге, при цих температурах різко знижується стабільність пін як стабілізованих, так і не-стабілізованих. По-третє, збільшення температури призводить до зростання швидкості розчинення карбонатної породи кислотним розчином. В основу винаходу було покладено завдання створити склад для кислотної обробки пластів, в якому за рахунок використання іншого шляху, тобто зміни процентного співвідношення складників досягається можливість проведення ефективних кислотних обробок при температурах близьких або вищи х за 60°C. Це досягається шляхом використання складу із слідуючим вмістом інгредієнтів, ваг.%: При цьому як водорозчинний полімер використовують е фіри целюлози, біополімери, поліакріламід. Завдяки використанню запропоновано-го складу забезпечується більша сповільнююча здатність кислотного розчину та менше зниження його в'язкості Із зростанням температури. Так дослідження проведені при температурі 60°C показали, що швидкість розчинення CaCO3 (крейди) знижується з 14,2 - 26,7 × 10кг/м 2 × сек (для відомих складів) до 0,2 - 4,8 × 10кг/м 2 × сек (для запропонованих складів). Тобто спостерігається зниження швидкості розчинення породи в 3 - 133 рази. Це досягається за рахунок збільшення концентрації неіоногенних поверхнево-активних речовин у кислотному розчині. При концентрації НПАР більше 2% збільшення температури приводить не до збільшення швидкості розчинення карбонатної породи, як у випадку більшості кислотних розчинів, а до зниження швидкості розчинення. У випадку запропонованих складів спостерігається менший вплив температури на їх в'язкість, ніж у випадку відомих складів. Так при температурі 60°C в'язкість запропонованих кислотних розчинів складає 3,7 - 9,3мПа × с. Ще більша різниця між в'язкостями відомого та запропонованого розчинів спостерігається при температурній витримці кислотних розчинів. Так, у випадку відомого складу його 2-годинна витримка при температурі 60°C знижує його в'язкість до 0,7мПа × с. В той час в'язкість запропонованих розчинів в цих же умовах складає 1,3 - 3мПа × с. Такі властивості запропонованих розчинів пояснюються спільним впливом полімерів і НПАР при високих концентраціях. Так, збільшення вмісту НПАР з 0,2 - 1,5% до 2 - 15% у розчині збільшує його в'язкість. Ця різниця у в'язкості залишається і у випадку повнопермокислотної деструкції полімера (2-годинна витримка при 60°C). В цій ситуації в'язкість розчину визначається вмістом поверхнево-активних речовин. Таким чином, використання запропонованих складів у порівнянні з відомим дозволяє збільшити ефективність кислотних обробок при високих температурах за рахунок сповільнення швидкості розчинення карбонатної породи та значної в'язкості кислотного розчину, що призводить до збільшення обробки пласта як по глибині, так і по розрізу. Технологія приготування запропонованого складу полягає у наступному. У воді послідовно розчиняють водорозчинний полімер, поверхневоактивну речовину неіогенного типу та концентровану кислоту. Приклад 1. У 31,1г (31,1ваг.%) води розчиняють 0,2г (0,2ваг.%) гідроксіетилцелюлози. Розчин витримують 24 години і переміщують його. Потім у полімерному розчині послідовно розчиняють 2г (2ваг.%) ОП-10 та 66,7г (20ваг.% HCl та 46,7ваг.% води) 30% розчину соляної кислоти. Приклад 2. У 53,3г(53,3ваг.%) води розчиняють 1г (1ваг.%) ксантану. Розчин витримують 24 години і перемішують його. Потім у полімерному розчині послідовно розчиняють 8г (8ваг.%) превоцела NG12, 33,3г (10ваг.% HCl та 23,3ваг.% води) 30% розчину HCl та 4,4г (2ва г.% HF та 2,4ваг.% води) 45% розчину фтористоводневої кислоти. Приклад 3. У 79,9г (80,9ваг.%) води розчиняють 3г (3ваг.%) карбоксіметилцелюлози. Розчин витримують 24 години і перемішують його. Потім у полімерному розчині послідовно розчиняють 15г (15ваг.%) синтанолу ДС-10 та 2,2г (1ваг.% HF та 1,2ваг.% води) 45% розчину фтористоводневої кислоти. Приготування запропонованого складу у промислових умовах проводиться аналогічно. Суттєвими відмінностями запропонованого складу від відомого є: 1) вміст неіоногенної поверхнево-активної речовини у розчині складає 2 - 15ваг.%; 2) в якості водорозчинного полімеру використовуються або ефіри целюлози, або біополімери, або поліакріламід при концентрації 0,2 - 3ваг.%; 3) в якості кислоти використовується соляна та/або фтористоводнева кислота при концентрації 1 - 20ваг.%.