Спосіб лікування пієлонефриту при вагітності на тлі цукрового діабету

Спосіб належить до медицини, а саме до акушерства, ендокринології та нефрології і може використовуватися в комплексній терапії пієлонефриту при вагітності на тлі цукрового діабету. Відомий спосіб комплексного лікування пієлонефриту в породілей із цукровим діабетом, який включає антибактеріальну, ді уретичну, спазмолітичну й протизапальну терапію, узятий нами як прототип [1]. В якості антибактеріальних препаратів застосовують бета-лактамні антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини II-ІІІ покоління), наприклад, цефтріаксон по 1,0 внутрішньом'язово двічі на день протягом 5 днів. Діуретичну, спазмолітичну й протизапальну терапію здійснюють шляхом прийому препарату Канефрон Н по 2 драже 3 рази на день або у вигляді розчину по 50 крапель тричі на день протягом 4 тижнів. Однак запропонований авторами метод має ряд недоліків. Антибіотикотерапія (цефтріаксон) викликає алергійні реакції, впливає на нормальну мікрофлору людини, особливо кишковика [2]. Препарат Канефрон Н є багатокомпонентним препаратом, що так само може викликати алергійні реакції, крім цього курс його застосування тривалий, протягом 4 тижнів [3]. Також не враховані деякі ланки патогенезу пієлонефриту на тлі цукрового діабету, наприклад, такі як погіршення кровопостачання нирки (інтерстиціальної тканини), балій і чашечок, імуносупресія, глюкозурія, що створює сприятливі умови для розмноження мікрофлори в сечі, порушення уродинаміки внаслідок діабетичної нейропатії. В основу корисної моделі покладено завдання: створити спосіб лікування пієлонефриту при вагітності на тлі цукрового діабету, завдяки якому досягалося б підвищення ефективності й безпеки способу, вплив на всі ланки патогенезу розвитку пієлонефриту, оптимізація перебігу цукрового діабету, скорочення строків лікування пацієнтки. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі лікування пієлонефриту при вагітності на тлі цукрового діабету, який включає застосування антибактеріальних препаратів з детоксикацією організму, відповідно до винаходу, як антибактеріальний засіб внутрішньовенно вводять озонований фізіологічний розчин хлориду натрію, а детоксикації організму домагаються шляхом введення антигомотоксичних препаратів. Спосіб здійснюється таким чином Внутрішньовенно вводять 400мл озонованого фізіологічного розчину. Озонування здійснюють за допомогою апарата «Озон УМ-80», концентрація озону в газовій суміші становить 0,5-1,5мг/л., швидкість потоку 0,5л/хв., час барботації-10-15хв. Озонотерапію проводять у кількості 5-и сеансів. На тлі проведеного лікування детоксикацію організму здійснюють ректальними супозиторіями Вібуркол у дозуванні 1 супозиторій у пряму кишку двічі на добу протягом 10 днів. Будучи нешкідливим для людського організму, озон у терапевтичних дозах чинить імуномодулюючу, протизапальну, бактерицидну, вірусолітичну, фунгіцидну, цитостатичн у, анальгезуючу дію, нормалізує кислотноосновний стан, ліквідує гіпоксемію, сприяє поліпшенню оксигенації периферичних тканин у результаті вивільнення гемоглобіну з міцного зв'язку з глюкозою й полегшенню віддачі кисню тканинам, знижує гіперглікемію та вміст продуктів порушеного метаболізму, стимулює секрецію інсуліну, а також забезпечує сприятливий вплив на реологічні властивості крові, мікроциркуляцію, що особливо важливо для купірування септичного процесу в нирках вагітних, котрі страждають на цукровий діабет, і поліпшення стану вн утрішньоутробного плода [4]. Лікувальні ефекти, одержані внаслідок внутрішньовенного введення озонованого фізіологічного розчину, базуються на відомих механізмах біологічної дії озону. Високий окисний потенціал озону забезпечує бактерицидний, фунгіцидний, вірицидний ефекти відносно найважливіших видів грампозитивних і грамнегативних бактерій, вірусів, патогенних грибів і найпростіших. А імуномодулююча дія озону грунтується на його здатності активувати фагоцитоз за рахунок пероксидів і стимуляції вироблення цитокінів лімфоцитами й моноцитами [5]. Пієлонефрит при вагітності на тлі цукрового діабету супроводжується синдромом ендогенної інтоксикації організму різного ступеня вираженості. При цьому в організмі накопичуються речовини, здатні виступати в ролі ендотоксинів (сечовина, креатинін, білірубін, трансамінази, калій, аміак, молочна, піровиноградна кислоти, фібриноген, лізосомальні й індикаторні ферменти, медіатори запалення, продукти вільно-радикального, перекисного й гідроперекисного окислювання; бактеріальні екзо- і ендотоксини) [6]. Шлунково-кишковий тракт і, зокрема, кишковик здійснює екскрецію та елімінацію ендогенних токсинів з організму вагітної і належить до потужних систем біологічної детоксикації організму. Антигомотоксичні препарати, уведені ректально, відновлюють гомеостаз регулюючих систем і опосередковано через них стимулюють метаболізм і виведення екзогенних і ендогенних гемотоксинів, а також гальмують утворення ендогенних гемотоксинів в організмі. [7]. Фактори, виділені як причинні у виникненні або загостренні пієлонефриту при вагітності на тлі цукрового діабету, а саме: зниження тонусу сечовивідних шля хів і зміна уродинаміки внаслідок гормональних впливів плаценти, приводять до зниження тонусу кишковика й ослаблення його детоксикаційної функції. Тому застосування антигомотоксичного препарату Вібуркол патогенетично виправдане при синдромі ендогенної інтоксикації, що неминуче виникає при пієлонефриті у вагітних на тлі цукрового діабету. Приводимо конкретні приклади використання способу в клініці: 1. Вагітна Ш, 27 років надійшла в пологове відділення зі скаргами на болі ниючого характеру в поперековій ділянці, посилене ворушіння плода. Діагноз при надходженні: Вагітність 1, 28-29 тижнів. Цукровий діабет 1 типу, важкого ступеня, лабільний перебіг, декомпенсація. Універсальна діабетична ангіопатія, нефропатія, хронічна ниркова недостатність 0 ступеня. Хронічний необструктивний пієлонефрит у стадії загострення. Фетоплацентарна недостатність, хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода. На цукровий діабет 1 типу страждає протягом 7 років, захворювання виникло після перенесеного стресу. Обстежена: у загальному аналізі крові виявлено лейкоцитоз до 13,0Т/л, паличкоядерний зсув до 21%, підвищення швидкості осідання еритроцитів до 53мм/годину; цукор крові підвищувався до 11,5ммоль/л; у загальному аналізі сечі - лейкоцити до 30-35 у полі зору, білок – 0,1г/л, глюкоза до 21,1ммоль/л, різко позитивні кетонові тіла; при кардіотокографії плода виявлене зниження адаптаційних і компенсаторних можливостей плода, при ультразвуковому дослідженні (УЗД) нирок - помірна тєлокалікоектазія, УЗД плода - синдром затримки розвитку плода 1 ступеня, що дозволило підтвердити діагноз. Призначено терапію, яка включає інсулінотерагаю ( актропід і протофан ) 42ОД на добу, нітроксолін 0,1м 4 рази на добу, озонотерапію 5 сеансів, свічки ректальні Вібуркол по 1 свічці двічі на день. Курс лікування склав 10 днів. Загальний стан вагітної покращився на 3 добу, зникли болі в поперековій ділянці. На 5 добу відбулося зниження лейкоцитозу крові до 6,7Т/л, паличкоядерного зсуву до 4%, лейкоцити в загальному аналізі сечі до 4 у полі зору, цукру крові до 6,0ммоль/л. До 10 доби повністю нормалізувалися показники лейкоцитарної формули крові, загальний аналіз сечі- без патологічних змін, при кардіотокографії плода - адаптаційні й компенсаторні можливості плода задовільні, реактивний нестресовий тест, знизилася добова доза інсуліну до 20ОД. Це дозволило виписати зі стаціонару пацієнтку з вагітністю, що розвивається, на 10 добу під нагляд лікаря жіночої консультації за місцем проживання. Надалі у вагітної не було загострення запального процесу в нирках і вона народила живе, доношене немовля без ознак внутрішньоутробного інфікування. 2. Вагітна П., 33 років, надійшла в пологове відділення зі скаргами на сухість у роті, підвищення температури тіла до 37,5°С, ниючі болі в поперековій ділянці протягом 3-х днів. Вагітність 2, в анамнезі 1 медичний аборт, страждає на цукровий діабет протягом 10 років, хронічний пієлонефрит протягом 6 років. Дана вагітність ускладнювалася загостренням хронічного пієлонефриту в строках 14-15 і 29-30 тижнів. На момент надходження термін вагітності склав 35-36 тижнів, виявлено характерні зміни в клінічних аналізах крові й сечі, у біохімічному аналізі крові - гіперглікемія до 12,3-14,5ммоль/л, при УЗД діагностовано діабетичну фетопатію і полігідроамніон. Запропонований метод лікування дозволив пролонгувати вагітність до терміну пологів. Жінка народила немовля вагою 4050г з оцінкою за калою Апгар 6-7 балів, яке перебувало на грудному вигодовуванні з першої доби та знаходилося разом з матір'ю до моменту виписки зі стаціонару, що свідчить про його задовільний стан. Породілля була виписана на 6-у добу з пологового будинку, у післяпологовому періоді загострень хронічного пієлонефриту не було, рівень глікемії склав 5,6-7,5ммоль/л. За допомогою запропонованого способу проліковано 42 вагітних жінки, які перебували на лікуванні у відділенні акушерської та екстрагенітальної патології Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання та пологових відділеннях Донецького регіонального центру о хорони материнства та дитинства. Усі народили живих немовлят, троє немовлят мали ознаки внутрішньоутробного інфікування, але в жодного інфекція не реалізувалася. Таким чином, перевагою даного методу є безпека для матері й плода, простота застосування, скорочення строків перебування пацієнток у стаціонарі. Використання даного способу відкриває нові перспективи в лікуванні пієлонефриту при вагітності на тлі цукрового діабету. Джерела інформації, взяті до уваги. 1. Медведь В.И., Быкова Л.М., Данылкив О.Е., Шкабаровская Е.И. Патогенетическое обоснование и эффективность усовершенствованной терапии пиелонефрита у беременных с сахарным диабетом // Репродуктивное здоровье женщины.- 2003.- №2.- с. 35-38. 2. Шостак В.А., Колгушкина Т.Н., Корсак Е.Н. Антибиотикотерапия в акушерстве и гинекологии // Здоровье женщины. - 2005.- №3.- с. 218-231. 3. Вдовиченко Ю.П., Шкоба Л.С. Перспективы применения Канефрона Н в акушерской практике // Здоровье женщины. - 2001.- №4. - с. 46. 4. Побединский Н.М. Озонотерапия в акушерстве и гинекологии. Инфекционный контроль,- 2001,-№1,-С.2527. 5. Колесова О.Е., Фролова Т.М., Ухомов Т.Ю.// Озон в биологии и медицине: Материалы 2-й Всероссийской научно-практической конференции-Н. Новгород,1995.-с. 16-17. 6. Ветров В.В. Синдром эндогенной интоксикации в акушерско-гинекологической практике. Эфферентная терапия.-2001 .-Т.7.-Ш .-С.4-9. 7. Тираспольский И. В., Серов В.Н. Перспективы применения антигомотоксической гомеопатии в акушерстве игинекмогии // Тезисы докладов специализированного симпозиума