Спосіб місцевого лікування гнійних ран у хворих на гострий парапроктит

Корисна модель відноситься до медицини, зокрема до хірургії та колопроктології і може бути використана для місцевого лікування гнійних ран у хворих на гострий парапроктит в гнійно-некротичній фазі ранового процесу, а також у хворих на гнійно-запальні захворювання м'яких тканин інших локалізацій. Найпоширенішим захворюванням в невідкладній колопроктології є гострий парапроктит, який зустрічається приблизно у 20% проктологічних і більш ніж у 1% хірургічних хворих [Лечение больных острым парапроктитом методом латексной лигатуры / Д.К. Камаева, А.М. Коплатадзе, С.Д. Ким, Э.Э. Болквадзе, М.А. Егоркин, Н.Ю. Кузнецов / Хирургия. - 2000. - №10. - С.31-34]. Проблема лікування і загоєння ран після оперативних втручань на промежині і анальному каналі і дотепер залишається актуальною. Регенераторні процеси в тканинах параректальної зони при гнійних процесах сповільнені, в ряді випадків запальний процес приймає хронічний характер [Лечение ран анального канала и промежности /В.М. Проценко, Б.Х. Мурадов, Л.В. Максимова, А.Ю. Титов, Н.Н. Полетов / Хирургия. - 1998. - №8. С.20-22]. Відомий спосіб місцевого лікування гнійних ран в першій фазі ранового процесу мазями на сучасній гідрофільній основі - Нітаци-Дарниця, Стрептонітол-Дарниця [Сучасне медикаментозне лікування ран (Відомча інструкція) / Шалімов О.О. та ін. - Київ, 2002. - 36с.]. Проте, при анаеробній неклостридіальній інфекції спостерігається різке зниження показників неспецифічної резистентності в рані, справляється пошкоджуючий вплив на систему фагоцитів, в зв'язку з чим виникає необхідність розробки додаткових методів впливу на перебіг ранового процесу [Теория и практика местного лечения гнойных ран (проблемы лекарственной терапии) /Безуглая Е.П., Белов С.Г., Гунько В.Г. и др. /Ред. Даценко Б.М. - Киев: Здоров'я, 1995. - 384 с]. Відомо, що речовини амфіпатної природи, зокрема, хлорпромазин, взаємодіючи з ліпідним бішаром клітинних мембран, змінюють їх структурно-функціональні особливості [Шпакова Н.М., Бондаренко В.А. Ме ханизм криогемолиза эритроцитов, индуцированного катионными амфипатами: синергизм индукции перехода «дискоцитстоматоцит III» при действии хлорпромазина и тоничности среды / Украинский биохимический журнал. - 1991. №6. - С.83-88]. В основу корисної моделі "Спосіб місцевого лікування гнійних ран у хвори х на гострий парапроктит в гнійнонекротичній фазі ранового процесу" поставлене завдання покращити ефективність лікування хворих на гострий парапроктит, цим самим скоротити терміни загоєння ран та перебування хворих у стаціонарі. Це досягається способом, в якому, згідно з корисною моделлю, хворим, прооперованим з приводу гострого парапроктиту, місцеве лікування гнійних ран в гнійно-некротичній фазі ранового процесу мазевими препаратами на сучасній гідрофільній основі (Нітацид-Дарниця або Стрептонітол-Дарниця) проводиться після п'ятихвилинних аплікацій хлорпромазину. Хлорпромазин (син. аміназину 2,5% розчин) - нейролептичний, антипсихотичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювотний засіб. Володіє вираженими антигістамінною та м-холінолітичною активностями. Помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, викликає тахікардію. Побічна дія: при потраплянні на шкіру та слизові - подразнення тканин. Спосіб здійснюється таким чином: після обробки ран промежини та анального каналу 3% розчином перекису водню та 0,02% розчином декаметоксину у вигляді препарату Декасан, на серветку наносять хлорпромазин у вигляді 2,5% розчину аміназину і прикладають на рану з експозицією 5 хвилин. Після експозиції серветку видаляють і накладають пов'язку з маззю Нітацид-Дарниця (якщо немає значної ексудації та вираженого набряку тканин - мазь Стрептонітол-Дарниця). Такий "Спосіб місцевого лікування гнійних ран у хворих на гострий парапроктит в гнійно-некротичній фазі ранового процесу" апробовано у Вінницький обласній клінічній лікарні ім. М.І. Пирогова з 2004 року і його успішно використано у 28 хворих, прооперованих з приводу гострого парапроктиту. Приклад Хвора Л., медична карта стаціонарного хворого №13406, 25 років, госпіталізована 27.07.2004 року зі скаргами на біль в ділянці заднього проходу пульсуючого характеру, загальну слабкість, підвищення температури до 37,8ºС. Захворіла 5 днів тому, коли вперше з'явились наведені скарги. При місцевому огляді шкіра перианальної ділянки не змінена. При пальцевому ректальному дослідженні на лівій стінці на висоті пальця виявлений болючий інфільтрат, м'яко-еластичної консистенції, не спаяний з навколишніми тканинами, розмірами 5x4см, з флюктуацією. Результати лабораторного обстеження: лейкоцити - 8,5х109/л, ШОЕ - 30мм/год, лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) - 3,4, гематологічний показник інтоксикації (ГПІ) - 4,8, сорбційна здатність еритроцитів (СЗЕ) - 39,8. Температура в прямій кишці - 37,6ºС. На основі даних анамнезу, об'єктивного та лабораторного обстежень було поставлено попередній діагноз: Гострий ішиоректальний парапроктит. В цей же день хворій під спинномозковим знеболенням була виконана операція. Внутрішній отвір гнійника локалізувався в лівій боковій крипті, виявлений за допомогою пункції гнійника та введення розчину барвника в його порожнину. Після розкриття гнійника в перианальній ділянці в рану введений ґудзикуватий зонд, який вийшов також в ліву бокову крипту. Гнійний хід проходив транссфінктерно із захватом поверхневої порції зовнішнього анального сфінктеру, що дозволило виконати операцію висічення гнійного ходу в просвіт прямої кишки за Габріелем. Рана промита 3% розчином перекису водню та декасаном, осушена насухо. На рану на 5 хвилин накладена серветка, змочена хлорпромазином, після чого накладена асептична пов'язка з маззю НітацидДарниця. Післяопераційний діагноз: Гострий лівобічний ішиоректальний транссфінктерний парапроктит. Результат патологогістологічного дослідження (№31934 від 30.07.04): гнійно-продуктивне запалення. Тампон з анального каналу був видалений наступної доби після операції під час перев'язки. На другу добу зникли набряк та гіперемія в ділянці післяопераційної рани, через 3 доби після операції відмічена поява грануляційної тканини, через 4 доби - початок крайової епітелізації. На 3-тю добу після операції кількість лейкоцитів була 7,3х109/л, ШОЕ - 50мм/год, ЛІІ - 2,5, ГПІ - 5,2, СЗЕ - 38,3. На 6-ту добу після операції кількість лейкоцитів була 5,5 х109/л, ШОЕ - 17мм/год, ЛІІ - 1,8, ГПІ - 2,0, СЗЕ - 38,1. Через 3 доби після операції відзначений запально-регенераторний тип цитограми, через 6 діб - регенераторно-запальний. Температура в пахвовій ямці нормалізувалась через 3 доби після операції, в прямій кишці - на 7-му добу. Перев'язки виконувались щоденно після дефекації. Виконували промивання рани розчинами антисептиків, місцеві 5-хвилинні аплікації хлорпромазину та накладання мазі Нітацид-Дарниця. На 9-ту добу після операції хвора виписана зі стаціонару. Рана очистилась, виповнилась грануляціями. Оглянута через 1 місяць після операції. Рана загоїлась еластичним рубцем без рубцевого стенозу ануса, функція утримання анального сфінктера не порушена: тонус збережений, вольове скорочення задовільне. Рецидиву не спостерігалось. Запропонована корисна модель "Спосіб місцевого лікування гнійних ран у хворих на гострий парапроктит в гнійно-некротичній фазі ранового процесу", завдяки призначенню хлорпромазину, дає можливість скоротити терміни очищення ран від гнійно-некротичного вмісту з 5,2±0,2 до 3,8±0,1 доби, появи грануляцій з 5,5±0,3 до 4,3±0,2 доби, початку крайової епітелізації з 7,6±0,3 до 6,4±0,3 доби, а термін госпіталізації цих хворих з 10,7±1,0 до 7,1±0,7 доби (Р £ 0,01).