Пристрій для ушивання малих ран у хворих з надмірною вагою тіла при лапароскопічних операціях

Корисна модель стосується медицини, а саме абдомінальної хірургії та оперативної гінекології, і може бути використана для виконання оперативних втр учань у хворих з надмірною вагою тіла. Відомо декілька варіантів пристроїв для з'єднання тканин, основна їх функція - накладання швів автоматично або шляхом проведення через тканини хірургічних голок з шовнім матеріалом для утримання тканин, відтворення їх цілісності. В основу конструкції другого типу пристроїв закладено витримування значних зусиль, прикладених до голки при зашиванні щільних тканин. Утримуючи голку інструментом, можна прикласти до неї зусилля всієї кисті, з використанням подовженого плеча, через що вдається провести голку через щільні тканини та в потрібному напрямку. Такі пристрої не завжди зручні у використанні, не забезпечують якісний результат при накладанні швів, що викликає потребу у розробці нових пристроїв. Найбільш близьким за технічною сутністю та результатом, що досягається, є пристрій - голкотримач Гегара та набір голок для ушивання різних варіантів тканин [Бурих М.П. Загальні основи технології хірур гічних операцій. Ростов н/Д.: вид-во „Фенікс", 1999 - с.68-73]. Суттєві ознаки найближчого аналога і корисної моделі, що збігаються, є такі: - наявність у пристрої рукоятки, - наявність ріжучої голки. Але цей пристрій не запобігає зміщування площини голки по відношенню до площини рукоятки (бранш), що іноді виникає при прикладенні великих зусиль під час ушивання малих ран при лапароскопічних операціях за умов обмеженого простору для рухів інструментом у хворих з надмірно розвиненою підшкірною клітковиною. Під час використання голкотримача Гегара, така вірогідність збільшується, особливо при частковому зношенні інструмента на протязі терміну експлуатації. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення пристрою для ушивання малих ран у хворих з надмірно розвиненою підшкірною клітковиною при лапароскопічних операціях шляхом зміни умов фіксації голки в голкотримачі, що забезпечить безпечність та простоту здійснення маніпуляцій і підвищить якість наданої медичної допомоги. Поставлена задача вирішується тим, що у пристрої, який має рукоятку та голку, новим є те, що р укоятка монолітно переходить в основу голки. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у нижче викладеному. 1. Монолітне з'єднання рукоятки та голки дозволить збільшити можливість легкості маніпулювання за умов обмеженого простору. 2. Затрачати менше зусиль при накладанні швів в потрібній площині та напрямку за умов більшого опору тканин у хвори х з ожирінням. 3. Накладені таким чином шви більш якісні, що запобігає тим самим створенню умов для виникнення післяопераційних рубцевих гриж, а значить підвищує якість наданої медичної допомоги. Корисна модель, яка заявляється, пояснюється ілюстраціями, де на Фіг.1 показано пристрій в просторовому зображенні. Пристрій використовується таким чином: на края тканин, що зшиваються, а саме апоневроза, накладають затискачі Мікулича, за які апоневроз підтягують до поверхні тіла і тим самим запобігають випадковому травмуванню внутрішніх органів при накладанні швів, це також дозволяє чітко візуалізувати зшиваючі елементи рани. Плоскозагостреним кінцем пристрою в потрібному напрямку роблять вкол ззовні в середину в один край апоневрозу і викол з середини на зовню в інший. У вушко для нитки проводять шовний матеріал, та рухом в зворотньому напрямку протягують нитку по сформованому каналу. При цьому один край нитки утримують в фіксованому стані, а інший проходить через обидва краї апоневроза на протилежний бік. Останнім етапом зав'язують вузол. Приклад. Хворий Н. 1957р.н. чоловічої статі, був госпіталізований у відділення хірургії з діагнозом: Жовчнокам'яна хвороба. Хронічний калькульозний холецистит. Ожиріння 3 ст. Історія хвороби №16015. Виконана операція - лапароскопічна холецистектомія. В параумбілікальній зоні, над пупом виконано розтин шкіри довжиною 3см, розсічена підшкірна клітковина. Її товщина складає 8см. Під час витягування жовчного міхура виконано розтин апоневрозу в вертикальному напрямку на протязі 3см. За допомогою пристрою виконано ушивання рани апоневрозу шля хом накладання 3 вузлових шві в. Час накладання швів дорівнював часу накладання швів на шкіру (при використанні пристрою-прототипу час накладання швів на рану апоневрозу зазвичай складає час, у тричотири рази довший, ніж на шкіру). В ранньому післяопераційному періоді ускладнень не було. Рана зажила без нагноєння. В віддаленому періоді (через 10 місяців) скарг не виказував. Виконує звичайні фізичні навантаження. Даних за утворення грижі в зоні рубця не виявлено.