Спосіб зовнішнього утеплення стінового огородження

Корисна модель належить до галузі будівництва і може знайти застосування при реконструкції житлових та громадських будівель шляхом влаштування зовнішнього утеплення та захисного покриття. Відомий спосіб реконструкції з їх утепленням, який полягає в тому, що до поверхні стіни на розпірних анкерах прикріпляють кронштейни, до яких на болтах навішують напрямні, а на них, в свою чергу, навішують тонкостінні плити з архітектурного бетону, які покривають облицювальними панелями [1]. Недоліком цього способу є неможливість шляхом утеплення усунути нерівності поверхні стіни, що перешкоджає отриманню якісного зовнішнього облицювання. Найбільш близьким до запропонованого є спосіб реконструкції будинків, який включає монтаж каркасу з порожнистими стояками, утеплення стінового огородження та влаштування захисного покриття, безпосередньо після монтування каркасу, формуючи при цьому між його елементами та покриттям порожнину, яку потім заповнюють утеплювачем, причому захисне покриття та каркас встановлюють з попередньо встановлених риштувань з подальшим заповненням порожнини між ним та стіною монолітним утеплювачем [2]. Недоліком цього способу є виникнення при експлуатації, так званих, містків холоду через наявність металевого каркасу, до якого безпосередньо прикріплюють захисне покриття. Основою корисної моделі є задача удосконалення способу реконструкції будинків, в якому особливості виконання його технологічних операцій дозволяють суттєво зменшити тепловитрати будинку та подовжити термін його безпечної експлуатації. Означена задача вирішується тим, що в способі зовнішнього утеплення стінового огородження, який включає закріплення захисного покриття до вертикальних напрямних з подальшим заповненням порожнини між стіною та захисним покриттям плитковим утеплювачем, згідно з корисною моделлю, заповнення утеплювачем порожнини між стіною та захисним покриттям здійснюють з утворенням вентильованого зазору, в якому здійснюється постійний рух повітря через різність атмосферного тиску знизу та зверху конструкції, за рахунок чого волога, яка накопичилася всередині утеплювача безперешкодно видаляється з конструкції в зовнішнє середовище, що вирішує проблему зменшення тепловитрат у зимовий період року. А горизонтальний стик плиткового утеплювача, який виконано похилим до стіни, дозволяє суттєво подовжити термін його експлуатації. Суть запропонованого способу пояснюється графічними матеріалами, де на Фіг.1 в аксонометрії та на Фіг.2 у розрізі показана схема зовнішнього утеплення стінового огородження. Пропонований спосіб реалізують наступним чином: Спосіб зовнішнього утеплення стінового огородження починають з монтування каркасу, для чого до стіни 1 будівлі за допомогою дюбелів або шурупів 2 прикріплюють планку 3, до якої, вивіряючи, влаштовують вертикальні напрямні 4. Після чого до вертикальної напрямної 4 навішують захисне покриття 5. Між стіною 1 та захисним покриттям 5 встановлюють плитковий утеплювач 6, наприклад, пінополіуретан або пінополістирол, горизонтальний стик 8 яких виконано похилим до стіни, причому між захисним покриттям 5 та утеплювачем 6 створюється вентильований зазор 7. Кріплення утеплювача 6 до стіни 1 будівлі виконують лише у верхній його частині. Таким чином, запропонований спосіб дозволяє створити при реконструкції зовнішнє утеплення та захисне покриття по ньому без з'єднання останнього з стіною через металеві елементи, які найчастіше є причиною утворення містків холоду, та отримати вентиляцію утеплювача, стик якого виконано похилим до стіни, що, в свою чергу, дозволить суттєво зменшити тепловитрати будинку та подовжити термін його безпечної експлуатації. Джерела інформації. 1. Технология устройства дополнительной теплозащиты стен жилых зданий Монастырев П.В. Москва издательство АСВ 2000 стр.37 2. Рішення про видачу деклараційного патенту за заявкою №2002032086 від 15.03.2002, кл. 7 E04G23/00, Спосіб реконструкції будинків.