Спосіб корекції нестабільності хребцево-рухових сегментів

Запропоноване рішення відноситься до медицини, а саме до неврології та ортопедії і може бути використано для корекції (нехірургічного комплексного лікування) опорно-рухового апарату. Нестабільність хребцево-рухови х сегментів є основним чинником хронічно-прогредієнтного перебігу цервікалгій, люмбалгій, які тяжко піддаються традиційній консервативній терапії. Спочатку дисфункція може розвиватись в м'язах у вигляді підвищення їх тонуса, розвитку гіпертонічності та виникнення міофасціальних тригерних точок, як у м'язі, так і в ділянці сухожильно-м'язового переходу, що приводить до тонельно-силового дисбалансу м'язів, їх скороченню і спазму. Розвивається міофасціальний синдром. "Тросовий" феномен, що при цьому спостерігається (коли спазмовий м'яз створює статичне і динамічне перевантаження хребцево-рухо вих сегментів) приводить до дисфункції відповідного суглобу у вигляді сублюксації, імбрикації і фіксації, а потім і до зміщення верхньої частини поперекового відділу хребта в бік прикріплення сухожилля до малого вертелу стегнової кістки. Розвивається больовий синдром, що пов'язаний з ушкодженням суглобів та їх капсул. Ноцицептивна гіпераферентація проходить і в зв'язку з міофасціальним синдромом та присутністю тригерних точок. Останні можуть виникати і спровоковуватись при присутності супроводжуючої патології. Таким чином нестабільність хребцево-рухових се гментів це багатофакторне явище і лікування його повинно виконуватись з урахуванням зазначених више і інши х факторів. Відомим є прийнятий нами за прототип спосіб фізичної реабілітації, або корекції нестабільності хребцеворухових сегментів [Чикуров Ю.В. "Мягкие техники в мануальной медицине". Триада - X.- 2003.- 144 с.]. Спосіб виконують шляхом визначення напрямку латеральної девіації остистих відростків на рівні поперекового відділу хребта, а також його положення під час фіксації або екстензії і звертають увагу на фазу дихального циклу, під час якого остистий відросток прагне повернутись у своє звичайне положення. Далі проводять фізичні вправи в исхідне положення на животі. Пацієнту пропонують ритмічно підіймати пряму ногу, на стороні протилежній зміщеному остистому відростку в дорсальному положенні. Цей дорсальний підйом ноги пацієнт поєднує з вдохом або видохом, в залежності від того, в який час дихального циклу остистий відросток зміщується до середньої лінії, тобто займає нормальну позицію. Основним недоліком відомого способу є відсутність урахування в процесі корекції всіх основних факторів, які в тій чи іншій мірі впливають чи можуть впливати на стан і поведінку хребцево-рухови х сегментів. При цьому не враховуються тригерні точки, "тросовий" феномен, міофасціальний синдром, больовий синдром". Усунення цього недоліку і є основною задачею пропонуємого рішення. Вирішення поставленої задачі досягається завдяки тому, що у запропонованому намі рішенні на першому етапі дезактивують тригерні точки в сухожильно-м'язових переходах та міофасціальні тригерні точки м'язів з використанням лазеротерапії, усувають "тросовий" феномен, м'язові спазми введенням на протязі перших 5-7 днів мідокалма в кількості 100-200мг на добу внутрішньом'язово (в/м), а в наступні 6-10 днів в кількості 150-450мг - перорально з одночасним розтягуванням м'язів шляхом постізометричної релаксації, реліза і розтягуванням фасцій по К.Монхейму та Д.Лаве і проводять блокаду порогу ноцицептивної імпульсації шляхом ступінчатої терапії болю в дуговідросчатих суглоба х і міжхребцевих дисках з допомогою моваліса, який призначають для приймання один раз на добу в/м на протязі перших трьох днів в дозі 15мг з наступним переходом на приймання 15мг перорально на протязі 10-14 днів. На другому етапі, після лікування мовалісом і лікування соматичної патології протягом 10 днів усувають функціональну слабкість м'язів - антагоністів шляхом їх пасивного розтягування з допомогою стренч-гімнастики для підвищення тонусу м'язів і вправи у вигляді ізометричного скорочення м'язів і включення їх в роботу (no V. Janda) та впливають на них з використанням електростимуляції. Лазеротерапію проводять лазерним випромінюванням в інфрачервоному спектральному діапазоні 0,80,86мкм в імпульсному безперервному режимі з частотою модуляції 10Гц на тригерні точки в місцях сухожильном'язових переходів та з частотою 37,5Гц на міофасціальні тригерні точки квадратного м'язу потужністю 1020МВТ/см, протягом до 2 хвилин при кількості процедур 10-15. Технічним результатом, який досягається запропонованим рішенням є забезпечення надійної корекції нестабільності хребцево-рухо вих сегментів шля хом комплексного впливу на організм в використанням медичних препаратів, лазеротерапії і фізкультурних вправ. Процес проведення способу корекції більш детально пояснюється на прикладах. Приклад 1 Хвора М., поступила на лікування з діагнозом: лівостороння хронічна люмбалгія. Міофасціальний синдром лівого попереково-підвздошного м'язу, скороченням квадратного м'язу попереку справа, розслаблення її і великого сідничного м'язу зліва, а також прямих м'язів живота на фоні остеохондрозу хребта з переважним ураженням поперекового. Дифузна протрузія дисків L2-L3-L4, L4-L5, L5-S1, ступінчастий антелистез L3, L4 на 45мм. Спондилоартроз. На рентгенограмі попереково-крижового відділу хребта: поперековий гіперлордосколіоз випуклістю вліво. Вентральне зміщення L3, L4 на 4-5мм. Спонділоатроз. Звуження 1/3 звичайної величини міжхребцевого простору L3-L4, L4-L5, L5-S1. На АКТ диски L3-L4, L4-L5, L5-S1 рівномірно виступають за края хребців на всі сторони на 3-4мм. Неравномірне звуження міжхребцевих отворів з обох сторін. Опреділяється склероз дуговідросткових суглобів. Спонділоартроз. Було проведено наступне лікування, включаючи на першому етапі: 1) інактивацію тригерних точок в ділянці сухожильно-м'язових переходів (прикріплення поперековопідвздошного м'язу до малого вертелу стегнової кістки і тригерних точок в ділянці Lig. iliolumbale, з частиною підвздошного м'язу прикріпленого до неї; лазеротерапія проводилась лазерним випромінюванням в інфрачервоному спектральному діапазоні 0,8-0,86мкм, в імпульсному безперервному режимі роботи з частотою модуляції 10Гц на тригерні точки місця сухожильно-м'язового переходу m.iliopsoas і 37,5Гц на міофасціальні тригерні точки квадратного м'яза справа, потужністю 10-20МВТ/см - протягом 2 хвилин, кількістю процедур 10-15. 2) Для зменшення м'язового спазму (міофасціальний синдром лівого попереково-підвздошного м'язу), вводили мідокалм в дозі 200мг на добу в/м протягом першого тижня, з послідовним переходом на 150мг перорально на добу, в сполученні з рефлекторними методами лікування: постізометрична релаксація, для підсилення якої хворий дивиться вгору і робить вдох, для розслаблення - видох і далі хворий переводить погляд донизу, розтягування попереково-підвздошного м'язу, релиз і розтягнення фасції (по К.Монхейм, Д.Лавэ). 3) Ступінчаста терапія больового синдрому. Використовували блокатор ЦОГ-2: в перші 3 дні - моваліс 15мг в/м на день, з послідовним переходом на пероральний прийом 15мг на добу, протягом 10-14 днів. 4) Лікування соматичної патології (мочекислий діатез; хр. пієлонефрит, коліт, дисбактеріоз). Після інактивації тригерних точок зменшення м'язового больового спазму та припинення лікування мідокалмом, використовували другий етап лікування, який включає усунення функціональної слабкості м'язів (прямих м'язів живота, сідничного та квадратного м'язу зліва) використовуючи стренч-гімнастику (пасивне розтягування м'язу, підвищуючи тонус), вправи, направлені на ізометричне скорочення м'язу, включаючи його в дію (по V Janda.). Електростимуляція лівого квадратного м'язу попереку, лівого великого сідничного м'язу та м'язів живота в режимі електрогімнастики, тобто до видимого скорочення з впливом на м'яз 5-10 хвилин. Другий етап проводили 10-14 процедур з послідовним наступним повтором лікувальних курсів. В результаті проведеного лікування у пацієнта відмічалось значне зменшення поперекового болю, інактивація тригерних точок, ліквідація міофасціального синдрома попереково-підвздошного м'язу, підвищення м'язової сили розслаблених м'язів, зменшення вентрального зміщення L3-L4 до 2-3мм. Приклад 2 Хвора Н., 37 років, поступила на лікування з діагнозом: цервікалгія з міофасціальним синдромом, нестабільність ПДС С3-С4; остеохондроз шийного відділу хребта. На рентгенограмі шийного відділу хребта: гіперлордоз С3-С4, вентральна нестабільність ПДС С3-С4 вентрально на 1-2мм. На МРТ: остеохондроз шийного відділу хребта, протрузія дисків С3-С4-С5, нестабільність ПДС С3-С4 допереду на 1-2мм. Нами проводилось наступне лікування. На першому етіпі: 1) інактивація тригерних точок в ділянці драбинчастих м'язів з застосуванням лазеротерапії в інфрачервоному спектральному діапазоні 0,8-0,86мкм в імпульсному безперервному режимі роботи з частотою модуляції 10Гц на тригерні точки в м'язово-сухожильних переходах m.scalenus anterior et media (надербівська точка - місце початку м'язу на поперекових відростках) і 37,5Гц на міофасціальні точки (т.Ерба) в глибині середньої порції переднього драбинчастого м'язу та нижньої порції середнього драбинчастого м'язу, потужністю 10-20МВТ/см 2 протягом 1-2 хвилин на точку та кількістю процедур 10-12; 2) корекція "тросового" феномена і купірування м'язового спазму шляхом: а) введення мідокалма в дозі 100мг на добу в/м на протязі 1 тижня с послідовним переходом на пероральний прийом 150 мг на добу протягом тижня в сполученні з б) рефлекторними методами лікування постізометричною релаксацією драбинчастих м'язів з глазорухли вими та дихальними вправами (спочатку хворий дивиться вгору, вдих, потім видох, хворий переводить погляд донизу, релаксація), з послідовним розтягуванням переднього та серединного драбинчастих м'язів, і в) опромінення координованого очеревинного (діафрагмального) і грудного дихання, щоб зменшити навантаження на драбинчасті м'язи. Після інактивації тригерних точок, зменшенням м'язового спазму драбинчастих м'язів, відміни лікування мідокалмом, застосовували другий етап лікування, який включає усунення функціональної слабкості полу остистого м'язу голови та шиї, шляхом проведення вправ у вигляді ізометричного скорочення м'я зів, включення їх в відповідний розгинальний рух. 3) ступінчаста терапія больового синдрома: моваліс 15мг в/м, протягом трьох днів, з послідуючим переходом на пероральне застосування 15мг на добу, протягом 10 днів. Для усунення функціональної слабкості дельтовидних м'язів застосовували стренч-гімнастику та електростимуляцію в режимі електрогімнастики протягом 5-10 хвилин. В результаті проведеного лікування відмічалось зникнення больового синдрома, інактивація тригерних точок, міофасціального синдрома, на рентгенограмі шийного відділу хребта зменшення нестабільності ПДС С3-С4. Таким чином, в основі нестабільності ПДС слід враховува ти складний патофізіологічний, патобіомеханічний процес, який супроводиться як патологічною гіперфункцією відповідних систем (біль, м'язовий спазм, тригерні точки, "тросовий" феномен, соматична патологія), так і їх гіпофункцією (функціональна слабкість м'язів). При цьому здійснюється комплекс лікувальних ціленаправлених міроприємств з ура хуванням вищесказаного.