Спосіб діагностики запалень залоз сечостатевої системи за андреєвим а.о.

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до урології і стосується способів діагностики запалень залоз сечостатевої системи, а саме хронічного простатиту категорії 111-В, які характеризуються відсутністю запальної реакції в еякуляті, секреті передміхурової залози і сечі, отриманої після масажу простати (узгоджувальна класифікація Національних Інститутів Охорони здоров'я -NIH, 1999). Прийнята класифікація визнає обмежене розуміння причин синдрому хронічного тазового болю (chronic pelvic pain Syndrome) в більшості пацієнтів і можливість того, що органи інші, ніж передміхурова залоза, можуть відігравати важливу роль причинного фактора в розвитку цього синдрому (Krieger JN, Nyberg LJr, Nickel JC. NIH Consensus Definition and Classification of Prostatitis . JAMA 1999; 282: 236-237). Таку роль, як показали наші дослідження, відіграють бульбоуретральні залози Купера, запалення саме яких визначає синдром тазових болей у пацієнтів, діагностика яких завжди викликала неабиякі труднощі. Відомий найбільш близький за своєю суттю до корисної моделі спосіб діагностики запалення залоз сечостатевої системи, а саме передміхурової залози сечостатевої системи (див. Meares ЕМ, Stamey ТА. Bacteriologic localization patterns in bacterial prostatitis and uretritis. Invest Urol 1968; 5: c.498-518.), який полягає у тому, що отримують і досліджують першу, другу порції сечі, роблять масаж передміхурової залози сечостатевої системи і отримують її секрет, після чого досліджують третю порцію сечі і діагностують наявність запалення передміхурової залози. Цей спосіб не забезпечує необхідної у цілому ряду випадків точності діагностики запалень залоз сечостатевої системи, оскільки він не враховує можливість запалення бульбоуретральних залоз сечостатевої системи, які мають вплив на наявність синдрому тазової болі, отже він не є достатньо достовірним. В основу корисної моделі покладено завдання такого удосконалення способу діагностики запалень залоз сечостатевої системи, при якому за рахунок врахування при діагностиці показників стану бульбоуретральних залоз Купера, які напряму пов'язані з наявністю у пацієнтів синдрому хронічних тазових болей, забезпечується підвищення достовірності діагностики, причому вперше в урології проводиться комплексне дослідження згаданих залоз. Для вирішення цього завдання у способі діагностики запалень залоз сечостатевої системи, який полягає у тому, що отримують і досліджують першу, другу порції сечі, роблять масаж передміхурової залози сечостатевої системи і отримують її секрет, після чого досліджують третю порцію сечі і діагностують наявність запалення передміхурової залози, згідно корисній моделі після дослідження першої порції сечі додатково здійснюють масаж куперових залоз сечостатевої системи, а після дослідження другої порції сечі визначають наявність запалення куперових залоз. Бульбоуретральні залози Купера відносяться до складнотрубчастих залоз і мають розміри від 3,5 до 10мм. Вони розташовуються в товщі сечостатевої діафрагми і прилягають до задньої стінки перетинчастої частини сечівника, а їхні вивідні протоки відкриваються в цибулинному відділі уретри. Значна довжина вивідних проток - від 2 до 8см (Васильєв А.И. Уретроскопия и эндоуретральные операции. Медгиз, 1955. - 164с.) і можливість обструкції їх секретом утруднює діагностику і вимагає повторного дослідження еякулята і порції сечі після масажу куперових залоз. Хронічний куперит не має чітко вираженої клінічної картини, апаратна й інструментальна діагностика стану бульбоуретральних залоз недостатньо розроблена. У діагностиці запальних захворювань куперових залоз доцільно орієнтуватися на дані пальцевого ректального дослідження, аналізу порції сечі, отриманої після масажу куперових залоз, а для оцінки виразності симптоматики й ефективності лікування може бути використаний індекс симптомів хронічного простатиту Національних Інститутів Охорони здоров'я (NIH-CPSI, 1999). Тому завдяки урахуванню стану куперових залоз вдалось з'ясувати причини хронічних тазових болей у пацієнтів, внаслідок чого значно підвищилась достовірність способу діагностики запалень залоз сечостатевої системи, а, головне, з'ясування причин цих болей і їх усунення призвело до позитивних наслідків при подальшому лікуванні залоз сечостатевої системи. Приклади конкретної реалізації способу діагностики запалень залоз сечостатевої системи. У спеціалізований медичний центр "Оптима-фарм" (М.Київ) 06.02.2001р. звернувся хворий Р., 42 років, амбулаторна карта 78/01 зі скаргами на біль в промежині на протязі 8 місяців. Один рік тому було проведене лікування в зв'язку з хламідійним уретропростатитом, відсутність хламидій підтверджена даними полімеразноланцюгової реакції. При дослідженні еякулята, 3-х порцій сечі та секрету передміхурової залози запальної реакції не виявлено. Протягом 8 місяців хворому було проведене 2 курса терапії з застосуванням антибіотиків та нестероїдних протизапальних засобів - без ефекту. Діагноз: синдром хронічної тазової болі. Хворому була проведена діагностика запалень залоз сечостатевої системи за пропонованим способом. В результаті діагностовано запалення куперових залоз, збудником якого явився E.faecalis. Проведене комплексне лікування з застосуванням антибактеріальної терапії з врахуванням чутливості цього мікроорганізму, фізіотерапії та пальцевого масажу куперових залоз. Результатом лікування явилося ліквідація запального процесу в куперових залозах та знищення больового синдрому в ділянці тазу на протязі 2 років спостереження. За період з 1999 по 2002 рік під нашим спостереженням в спеціалізованому медичному центрі "Оптима-фарм" знаходилося 17 чоловіків із хронічними болями в області таза у віці від 24 до 46 років (у середньому 36,7 років), яким раніше було проведене лікування з приводу уретриту (3 пацієнта), простатиту (4) і уретропростатиту (10). В усіх випадках причиною звертання служила постійного характеру біль, що тягне, у промежині, у ряді випадків іррадируюча в область заднього проходу і медіальну поверхню стегон, що підсилюється після сидіння на твердій поверхні, неприємні відчуття в промежині після полового акта, 4 (23,5%) пацієнта відзначали прискорене сечовипускання. Тривалість захворювання складала від 6 міс. до 5 років (у середньому 3 роки 2 міс.). До звертання з приводу симптомів, що турбують, один курс антибактеріальної терапії був проведений 3 пацієнтам, 2 курси - 5, 4 курси - 9 пацієнтам. Спочатку етіологічний фактор запального процесу був обумовлений гонорейною, трихомонадною, хламідійною, мікоплазмовою, бактеріальною і мікстом-інфекцією. Ерадикация збудників була підтверджена культуральними методами і результатами полімеразної ланцюгової реакції. У всіх пацієнтів при використанні стандартної методики Meares E.M.,Stamey T.A.(1968) продемонстрована відсутність підвищеної кількості лейкоцитів і культури мікроорганізмів у всіх досліджуваних зразках (1-я і 2-я порція сечі, секрет простати, 3-я порція сечі), а також у еякуляті. Усім пацієнтам проведене ультразвукове дослідження органів таза (трансабдоминальне і трансректальне), урофлоуметрія, 10 чоловікам проведена передня уретроскопія, 4 уретроцистоскопія. Трьом чоловікам зроблена комп'ютерна томографія таза. За результатами обстеження структурних змін органів таза не виявлено. З метою визначення стану бульбоуретральных залоз Купера (Cowper) ми застосували таку послідовність операцій: отримували 1-у порцію сечі, після чого здійснювали масаж куперових залоз, і 2-я порція сечі містила секрет куперових залоз, фактично відбиваючи їхній стан. Після цього одержували секрет простати і 3-ю порцію сечі. Про ізольоване запалення бульбоуретральних залоз свідчив підвищений вміст лейкоцитів (більш 10 у полі зору) у 2-й порції сечі, у той час як у 1-й і 3-й порціях сечі й у секреті простати кількість лейкоцитів знаходилася в межах норми. Результати: При проведенні пропонованого способу у 6 пацієнтів був діагностований куперит. З огляду на значну довжину вивідних проток бульбоуретральных залоз і можливість обструкції їх грузлим секретом 11 чоловікам, що залишилися, був проведений курс системної ензимотерапії і масажу куперових і передміхурової залози, після чого тест був повторений. Ще в 4 пацієнтів було встановлене запалення бульбоуретральних залоз. Таким чином, з 17 пацієнтів, що звернулися із синдромом хронічного тазового болю, яким раніше проводилося лікування з приводу уретриту, простатиту чи уретропростатиту, у 10 (59%) було виявлене запалення куперових залоз. Проведене бактеріологічне дослідження дозволило встановити, що етнологічним мікробним фактором куперита служили: S.saprophyticus, S.epidermidis, E.faecalis, E.faecium, E.coli, К.pneumonia, E.aerogenes. Для оцінки симптоматики в пацієнтів з діагностованою патологією бульбоуретральних залоз був використаний індекс симптомів хронічного простатиту Національних Інститутів Охорони здоров'я -NIH-CPSI (Litwin MS, McNaughtonCollins M, Fowler FJ, et al. The National Institutes of Health chronic prostatitis symptom index: development and validation of a new outcome measure. J Urol 1999; 162: 369-375.). Вихідні кількісні значення, що характеризують болючий синдром склали 18,5 бала, порушення сечовипускання - 4,2, якість життя - 8,6, при цьому загальна сума склала 31,3 бали. Пацієнтам з діагностованим запаленням бульбоуретральних залоз проведено курс антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості виділених збудників на тлі ензимотерапії, фізіотерапевтичних процедур і пальцевого масажу куперових залоз. Проведене лікування привело до зниження сумарного показника симптомів на 23,8 бали і склало до закінчення лікування 7,5 бала. Нормалізація кількості лейкоцитів у порції сечі, отриманої після масажу куперових залоз, досягнута в 8 (80%) пацієнтів, санація бульбоуретральних залоз від мікрорганизмів забезпечена в 7(70%) чоловіків. Висновок. Отримані дані свідчать про те, що синдром хронічного тазового болю є неоднорідним за своєю природою. У ряді випадків під незапальним синдромом хронічного тазового болю може ховатися запальний процес у куперових залозах. Особливо це стосується пацієнтів, що мають історію захворювання уретритом чи уретропростатитом інфекційної природи. Використання пропонованого комплексного способу діагностики запалення залоз сечостатевої системи, що візуалізується на синдромі хронічного тазового болю, дозволить оптимізувати лікувальну тактику за рахунок усунення можливого запалення куперових залоз сечостатевої системи й індивідуалізувати терапію в залежності від цього причинного фактора.