Дуоденальний зонд

Дуоденальний зонд, що вводиться в дванадцятипалу кишку, має у наявності отвори для вве 37942 На секційному матеріалі (хворі кровоточивою виразкою задньої стінки дванадцятипалої кишки 11) була визначена глибина залягання передньої та задньої стінок дванадцатипалої кишки від шкіри. Для цього фіксували довгими голками, наскрізь через шкіру, стр уктури правого підребер'я. Лише після цього виконували секційний розтин. Вимірювали товщин у від шкіри до парієтальної очеревини, оскільки парієтальна очеревина та серозна оболонка передньої стінки дванадцятипалої кишки (ДПК) прилягають, то вимірювали і товщину самої передньої стінки. Товщина передньої стінки ДПК склала 2,7 ± ± 0,8 мм, а відстань від шкіри до передньої стінки ДПК 3,8 ± 0,6 см. В жодному випадку відстань від шкіри до просвіту дванадцятипалої кишки не перевищувала 4,3 см. Для експериментальної апробації були проведені стендові дослідження по вимірюванню сили, з якою діє на дуодентальний зонд постійне магнітне поле на відстані 4,5-5,0 см (сила, достатня для фіксації). Ця сила виявилась в 250-300 Ерстед. Оскільки тканини людського організму прозорі для магнітного поля, а m (коефіцієнт перерахунку сили магнітного поля) близький до одиниці, то сила магнітного поля буде падати зворотно пропорційно квадрату відстані. З метою вивчення впливу дуоденального зонду на тканини дванадцятипалої кишки, а особливо слизової, виконали експериментальні дослідження на 8 собаках. Під тіопенталовим наркозом виконували верхньосерединну лапаратомію, поперекову дуоденотомію. Вводили кінець дуодентального зонду з металевим порошком і ушивали дуоденотомічний розріз. Ушивали лапаратомічну рану. До правого підребер'я підводили постійний магніт, який фіксували металевою сіткою з метою попередження вигризання твариною. Собаки перебували на воді та рідких кашах на протязі всього терміну спостереження. Визначили, чи не відбувається процес утворення пролежнів на протязі 4 діб. На 4 добу виконували повторну операцію і видаляли зонд. Макроскопічно - змін зі сторони передньої стінки дванадцятипалої кишки виявлено не було. Вивчення властивостей запропонованого дуоденального зонду (11) та прототипу (5) було виконано у 16 хворих похилого та старечого віку із дуоденальною виразкою з явищами нестійкого гемостазy після кровотечі. Через кожних 6 годин вводили через дуоденальний зонд 30 мл 5% e-амінокапронової кислоти у дванадцятипалу кишку за допомогою спеціального відділення з отворами, яке знаходиться за відділенням з сталевим порошком. Застосування власного дуоденального зонду з підведенням лікарських препаратів дозволило зменшити рецидив кровотечі за умов ендоскопічно нестійкого гемостазу на 5,6% у порівнянні з прототипом. Застосування даного дуоденального зонду дозволяє локально підводити лікарські препарати при кровоточивій дyoдeнaльній виразці у хворих похилого та старечого віку за умов ендоскопічно нестійкого гемостазу, зменшує кількість рецидивів кровотеч, дозволяє довготривале підведення лікарських препаратів (до 3 діб включно), технічна простота введення і фіксація даного зонду дозволяє застосовувати його у хірургічни х стаціонарах всіх рівнів. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 2