Спосіб пластики внутрішньої сонної артерії

Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургії, топографічної анатомії та оперативної хірургії і може бути використаним для проведення пластики внутрішньої сонної артерії при виконанні хірургічних операцій. Проблема пластики внутрішньої сонної артерії виникає при аневризмах, пошкодженнях і дефектах судини в наслідок кульових та проникаючих поранень шиї, а також пошкоджень цієї ділянки в умовах надзвичайних ситуацій. Після перев'язування за невідкладними показами внутрішньої сонної артерії летальність становить близько 65%. Відмічається також великий відсоток (40%) ускладнень у післяопераційному періоді, особливо таких, як ішемія і міомаляція речовини мозку на боці втручання. Відомі методи пластики внутрішньої сонної артерії представляють собою заміну частини внутрішньої сонної артерії матеріалом, який взятий від цього самого ж хворого (автотрансплантантом). Як автотрансплантант, за даними літератури, можуть використовуватись внутрішня клубова і глибока стегнова артерії та вени. У зв'язку із наведеним, прототипом способу, що заявляється, є спосіб пластики внутрішньої сонної артерії автотрансплантантом [Петровский Б.В., Князев М.Д., Кротовский Г.С. Аутотрансплантация глубокой артерии бедра. Хирургия - 1971, №2. - С. 19-23]. Спосіб-прототип заключається у тому, що в якості автотрансплантанта використовується артеріальний або венозний трансплантат. Такий спосіб здійснюється наступним чином: у хворого береться ділянка стегнової артерії або вени і нею заміщується дефект у внутрішній сонній артерії. В той же час, спосіб-прототип є недосконалим. Недоліками цього способу є: Гістологічні дослідження автовенозного трансплантанта у віддалені терміни після оперативного втручання показують, що він досить часто піддається сполучно-тканинному переродженню. Останнє призводить до деформації реконструйованої судини з наступним порушенням кровообігу. Не виключена ймовірність повторного виникнення аневризми у зв'язку з сполучно-тканинним переродженням стінки автотрансплантанта. Будова стінки внутрішньої сонної артерії відрізняється від стегнової вени і дещо - від стегнової артерії. Нами пропонується спосіб пластики внутрішньої сонної артерії, який усуває вказані недоліки. В основу винаходу поставлено задачу удосконалити спосіб пластики внутрішньої сонної артерії шляхом використання іншого автотрансплантанта з метою попередження ускладнень у післяопераційному періоді та запобіганню розвитку сполучно-тканинного переродження і порушення мозкового кровообігу у післяопераційному періоді. Поставлена задача вирішується тим, що в способі пластики внутрішньої сонної артерії шляхом використання автотрансплантанта, згідно винаходу, в якості автотрансплантанта використовують ділянку зовнішньої сонної артерії. Спільними ознаками прототипу та рішення, що заявляється, є те, що використовується автотрансплантант. Відмінністю винаходу від аналогічного способу є те, що використовується в якості автотрансплантанту ділянка зовнішньої сонної артерії (у прототипі - ділянка стегнової артерії та вени). Наш спосіб, що заявляється, ґрунтується на таких теоретичних припущеннях. У порівнянні з стегновими артерією та веною, ділянка зовнішньої сонної артерії є більш зручним матеріалом для пластики тому, що значно скорочується термін підготовки до оперативного втручання і зменшується ризик післяопераційних ускладнень. Спосіб здійснюється наступним чином. Положення людини на столі з підкладеним під плечі валиком. Голову слід запрокинути назад і повернути у бік, протилежний втручанню. Доступ, довжиною 6-7см, починають від кута нижньої щелепи і проводять у каудальному напрямку по передньому краю m. stemo-cleido-mastoidus. Розсікають шкіру, підшкірну клітковину, платізму. Відводять в сторону зовнішню яремну вену (v. jugularis extema). Після розсічення переднього краю піхви грудинно-ключично-соскоподібного м'яза, м'яз відпрепаровують тупим шляхом і відводять до-зовні. Вскривають по зонду задню стінку піхви цього ж м'яза і оголюють судиннонервовий пучок. Спільну лицеву вену (v. facialis) відпрепаровують та відводять краніально. Місце поділу спільної сонної артерії на зовнішню і внутрішню відповідає рівню верхнього краю щитоподібного хряща. Орієнтиром служить також рівень відгалуження у цій ділянці верхньої щитоподібної артерії (a. thyroidea superior) від зовнішньої сонної. Відпрепаровувати зовнішню сонну артерію необхідно дуже обережно і тільки “тупим” шляхом так, як латеральніше артерії проходить внутрішня яремна вена (v. jugularis intema), між ними блукаючий нерв (n. vagus), а на поверхні артерії - низхідна гілка під'язикового нерва (n. hypoglossus). Виділяють судинно нервовий пучок від паравазальної клітковини і тупим гачком відводять у бік внутрішню яремну вену з блукаючим та під'язиковим (низхідною гілкою) нервами. Мобілізують необхідну ділянку зовнішньої сонної артерії, вище відгалуження верхньої щитоподібної та висхідної глоткової артерій, шляхом перев'язування декількох її гілок: язикової, лицевої, потиличної, грудинноключично-соскоподібної та задньої вушної артерій. Після чого зовнішню сонну артерію перев'язують і пересікають між лігатурами. Підготувавши автотрансплантант, приступають до оголення внутрішньої сонної артерії. Для цього перетинають заднє черевце двочеревцевого м'яза і відводимо у краніальному напрямку привушну слинну залозу. Внутрішню сонну артерію звільняють від оточуючих тканин. На артерію накладають дві лігатури, між якими її пересікають. Наступний етап операції направлений на співставлення мобілізованого трансплантату зовнішньої сонної артерії з краніальною частиною внутрішньої сонної артерії шляхом накладання циркулярного ручного судинного шва за Карелем: відступивши на 1,0-1,5мм від краю, зовнішню сонну артерію проколюють атравматичною голкою з боку зовнішньої сполучнотканинної оболонки; у кінець внутрішньої сонної артерії лігатуру вводять з боку її просвіту і зав'язують; таким же чином накладають ще два шви-тримачі, які розміщують під кутом 120° один відносно одного; розтягнувши шви-тримачі і надавши просвіту форми рівностороннього трикутника, виключають можливість прошивання протилежної стінки судини; безперервний обвивний шов починають накладати від одного з швів-тримачів, з проміжком між стібками не більше 0,5-1,0 мм; кінці обвивної лігатури зв'язують з однією з лігатур шва-тримача; таким же чином зашивають і два інші проміжки, ротуючи судину за допомогою затискачів та швів тримачів. Застосування нашого способу дозволяє уникнути таких ускладнень у післяопераційному періоді, як ішемія і міомаляція речовини мозку на стороні втручання, а також запобігає виникненню деформації реконструйованої судини. Використання способу пояснюється прикладами. Приклад практичного виконання способу №1. Нами було проведено відпрацювання способу на 11 безпородних собаках. Собакам, після відповідної анестезії і знеболення, було проведено пластику внутрішньої сонної артерії шляхом використання автотрансплантанта зовнішньої сонної артерії. У результаті проведення в продовж 4 місяців рентгенологічного контролю просвіту автотрансплантанта в ділянці астомозу, тромбозу не спостерігалося, що підтверджує надійність даного способу пластики.