Спосіб визначення генерації молекул середньої ваги та прогнозування розвитку ендогенної інтоксикації за отриманими даними

Спосіб відносяться до області медицини, а саме абдомінальної хірургії і лабораторної діагностики, і може бути використаний в оцінці важкості ендогенної інтоксикації з наступною патогенетичне обгрунтованою корекцією терапії. Існує бага то способів оцінки ендогенної інтоксикації при перитоніті, а зокрема виявлення молекул середньої ваги, але ці способи найчастіше не розкривають причин викиду цих олігопептидів, що і викликало необхідність подальшого розвитку лабораторної діагностики ендогенної інтоксикації. Відомий спосіб виявлення молекул середньої ваги, що складається в доборі проби крові, відділення формених елементів, обробки трихлороцетною кислотою, центрифугування, розведення супернатанту дистильованою водою 1:10 з наступним виміром оптичної щільності при довжині хвилі 254нм (Карпищенко А.И. Определение молекул средней массы (МСМ) по Н.И.Габриэлян. //Медицинские лабораторные технологии. Справочник. - Том 2. -1999.-С624-625.). Спільними суттєвими ознаками аналога і винаходу, що збігаються, є такі: - добір проби крові; - відділення формених елементів; - обробці супернатанта ТХО кислотою; - центрифугування; - спектрофотометрування при довжині хвилі 254нм. Цей спосіб недостатньо ефективний, тому, що даний спосіб дозволяє регіструвати тільки олігонуклеотиди і полінуклеотиди малих розмірів, а в розвитку інтоксикації ведучу роль грають олігопептиди, що регіструються при довжині хвилі 280 нм. Найбільш близьким за технічною сутністю і результатами, що досягаються, є спосіб, що полягає у взятті проби крові, відділення формених елементів, розведення супернатанту водою в співвідношенні 1:15 і обробки трихлороцетною кислотою, центрифугування з наступним виміром оптичної щільності при довжині хвилі 254нм і 280нм. За отриманими даними судять про наявність ендогенної інтоксикації. (Хохлов А.П., Иванов В.Э., Букаев Ю.Н. Способ определения содержания средних молекул в крови.//0ткрытия. Изобретения. -1990. -№3. -С.216.). Спільними суттєвими ознаками прототипу і способу, що заявляється, є такі: - добір проби крові; - відділення формених елементів; - обробці супернатанта ТХО кислотою; - центрифугування; - спектрофотометрування при довжині хвилі 254нм і 280нм. Цей спосіб недостатньо ефективний тому що, не розкриває причини викиду в кровоток МСВ, не дозволяє отдиференціювати ниркові причини накопичення МСВ. В основу винаходу поставлена задача удосконалення способу визначення генерації молекул середньої ваги та прогнозування розвитку ендогенної інтоксикації за отриманими даними шляхом введення додаткових етапів дослідження, що поліпшить якість діагностики і дозволить оптимізувати лікування. Поставлена задача вирішується тим, що в способі, який включає осадження великомолекулярних білків сироватки крові розчином трихлороцетової кислоти, центрифугування, спектрофотометрування супернатанту при довжині хвилі 254нм і 280нм, новим є те, що перед осадженням сироватку крові змішують з ацетатним буфером у відношенні 1:1, розділяють на контрольну і дослідну аліквоти, при цьому додатково дослідну порцію після змішування з буфером витримують у термостаті при t° 37° протягом 1 години, в обох аліквотах визначають рівень молекул середньої ваги, і якщо рівень молекул середньої ваги у досвідченій порції вище, ніж в контрольній, діагностують ендогенну інтоксикацію за рахунок аутолитични х процесів. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, і технічним результатом полягає в наступному: - змішування з ацетатним буфером дозволяє створити оптимальні умови для дії лізосомальних ферментів, якщо такі маються, а це протеази; - інкубація на протязі години при t° 37° дає можливість піддати деградації білки власної плазми; - приріст вмісту МСВ у досвідченій пробі в порівнянні з контрольною зв'язаний із присутністю в кровотоці протеолітичних ферментів, говорить про лабілізацію лізосомальних мембран, що приводить до аутолитичних процесів у тканинах та генерації молекул середньої ваги в умовах in vitro, що дозволить прогнозувати розвиток ендогенної інтоксикації in vivo. Таким чином, сукупність вищевикладених позитивних моментів даного способу дозволить підвищити, ефективність діагностики і патогенетичне обґрунтувати антипротеолітичну терапію, що прискорить видужання хворих, знизить кількість ускладнень. Спосіб здійснюють таким чином. Роблять забір нестабілізованої крові хворого, центрифугуванням відокремлюють сироватку. Сироватку хворого змішують з ацетатним буфером у співвідношенні 1:1 при рН 4,0 і розділяють на контрольну і дослідну порції. Дослідну аліквоту після змішування з буфером витримують у термостаті при t° 37° протягом 1 години. Далі змішують проби з 10% ТХО кислотою в співвідношенні 1:1. Центрифугують отриманий розчин при 3000 об/хв. протягом 30 хвилин. Супернатант фотометруєтся при довжині хвилі 254нм і 280нм. Получена різниця між дослідною та контрольною пробами в одиницях оптичної щільності виражається в умовних одиницях генерації молекул середньої ваги. Далі оцінюють отримані показники, і при рівні МСВ в дослідній порції вищому, ніж в контрольній порції, діагностують ендогенну інтоксикацію за рахунок аутолітичних процесів. Приклад. Хворий Б., 1936р.н,, був госпіталізований в хірургічне відділення 29.04.2003р. с діагнозом перфорація полого органу. Після обстеження встановлено діагноз: перфоративна вирізка дванадцятипалої кишки. В доопераційному періоді було проведено забір крові з метою оцінки ендогенної інтоксикації. За стандартними параметрами (лейкоцитарний індекс інтоксикації (Кальф-Каліф) і концентрація молекул середньої ваги (Габріелян)) отримані наступні результати: лейкоцитарний індекс інтоксикації 3,3; молекули середньої ваги 0,2ум. од. Результати отримані по запропонований нами методиці: контрольна проба 0,11ум. од. дослідна проба 0,16ум. од. Різниця між дослідною і контрольною пробами 0,05. За одиницю приймають отриману різницю між дослідною та контрольною пробами помножену на 100. В результаті у хворого в доопераційному періоді по нашому методу ми реєструємо приріст оптичної щільності виражающійся в 5ум. од. В післяопераційному періоді на 3 добу отримані наступні результати по стандартним методикам: лейкоцитарний індекс інтоксикації 28,6; молекули середньої ваги 0,96ум. од. По нашій методиці: контрольна проба 0,463ум.од. дослідна проба 0,501ум.од. Приріст оптичної щільності 3,8ум.од. На 6 добу післяопераційного періоду отримані наступні результати по стандартним методикам: лейкоцитарний індекс інтоксикації 6,3; молекули середньої ваги 0,434ум.од. По нашій методиці: контрольна проба 0,223ум.од. дослідна проба 0,236ум.од. Приріст оптичної щільності 1,3ум.од. На підставі розглянутого прикладу ми спостерігаємо найбільш "ранню відповідь" нашого тесту, вказуючий на розвиток та важкість ендогенної інтоксикації в порівнянні зі стандартними методиками. Використовуючи результати даного тесту ми припускали важкість розвитку ендогенної інтоксикації в післяопераційному періоді, що дозволило заздалегідь почати патогенетичне обґрунтовану терапію.