Спосіб прогнозування перебігу ендогенної інтоксикації у геріатричних хворих на гострий холецистит та його ускладнення

Винахід відноситься до медицини, а саме до хірургії і може бути використаний для прогнозування перебігу ендогенної Інтоксикації (ЕI) у геріатричних хворих на гострий холецистит та його ускладнення. За останні десять років кількість хворих на гострий холецистит збільшилась у два рази, при цьому 40-82% хворих - особи похилого та старечого віку [1, 2, 3]. у яких деструктивні форми холециститу виявились у 70,680%, а ускладнений характер захворювання - у 82% [4]. При аналізі причин незадовільних результатів лікування хворих на гострий холецистит встановлено, що 90-95% летальності зв'язані з El [3]. Сучасні способи прогнозування El не досить точно І не в повній мірі відображають динамічні зміни стану мембран клітин, які лежать в основі патогенезу цього явища. Надзвичайна актуальність обгрунтованого та точного прогнозу розвитку El очевидна, тому що саме таке прогнозування дає підстави для внесення коректив в лікувальну тактику щодо запобігання розвитку ускладнень. Способи прогнозування перебігу El, що пропонуються та використовуються сьогодні, здебільшого грунтуються на визначенні в біологічних рідинах (сироватці крові, перітонеальному, раневому ексудаті та ін.) біологічно активних речовин та клітин. Так, до відомих належать способи визначення супероксиддисмутази та глутатіонредукта-зи, молекул низької та середньої молекулярної маси, перітонеальних макрофагів, мононуклеарних фагоцитів, агрегаційної активності тромбоцитів та Ін. Більшість з цих способів, хоч має патогенетичне обгрунтування, відображає лише один фрагмент такого багатокомпонентного та складного процесу, яким є El. Тому жоден з них не може претендувати на універсальність та Інтегральність. Відомий спосіб прогнозування тяжкості перебігу ендогенної Інтоксикації при перітоніті шляхом визначення клітинного складу біологічних рідин, полягає у диференціації клітин перітонеального ексудату та при зниженні кількості перітонеальних макрофагів до 1,0-1,8 * 106 мл з одночасним збільшенням кількості перітонеальних поліморфно-ядерних нейтрофілів до 1,5-2,7х х 106 мл дає підстави прогнозувати тяжкий перебіг перітоніту. Істотним недоліком цього способу є відсутність дослідження структури мембрани клітини як базового патогенетичного об'єкту, коливання стану якого зумовлює всі клінічні та патофізіологічні прояви El. Крім того, слід враховувати, що в доклінічних та термінальних стадіях ендогенної інтоксикації багато з традиційно вивчаємих показників можуть бути знижені до субнормальних або нормальних значень внаслідок пригнічення та виснаження функціональних систем організму та можливої фіксації БАР, клітинних факторів та , самих клітин у патологічно зміненій системі мікроциркуляції. Відомий спосіб визначення сорбційної здатності еритроцитів (СЗЕ), Тогайбаєва A.A. [5], який вибраний нами за прототип. За цим способом з вени беруть 4 мл крові у пробірку, що містить 1 мл 3,8% розчину натрію цитрату, перемішують, центрифугують на протязі 10 хв при 3000 об/хв. Отриману еритроцитарну масу переносять в пробірку, що містить 3 мл розчину вітального барвника, наприклад метиленового синього (0,025 %). Перемішують та Інкубують 10 хв при t 20°С. Після подальшого центрифугування (10 хв. 3000 об/хв) надосадову рідину переносять у кювету фотоелектроколориметру (630 нм). Визначають оптичну густину вихідного розчину та надосадової рідини в одиницях екстинкції за колориметричним методом по відношенню до фізіологічного розчину (червоний світлофільтр). Кількість поглинутого барвника (в %) находять за формулою: де А - кількість поглинутого барвника (%); В - оптична густина вихідного розчину (одиниці екстинкції); С - оптична густина розчину барвника після Інкубації з еритроцитами хворого (одиниці екстинкції). Встановлено, що еритроцити здорових донорів поглинають з 0,025% розчину метиленового синього до 37,12 ± 1,43% барвника. Отриманий результат має високу специфічність: у жодного здорового кількість поглинутого барвника не виходила за межі встановленої норми [11]. Проте практичний досвід використання цього методу свідчить, що при запропонованій концентрації метиленового синього 0,025 % неможливо визначити оптичну густину вихідного розчину, що пов'язане з технічними властивостями фотоелектроколориметру. В основі заявленого винаходу лежить задача підвищення точності прогнозування El у геріатричних хворих на ускладнені форми гострого холециститу. Досягаємий технічний результат, полягає в тому, що завдяки більш точній та ранній діагностиці El, можливе точніше прогнозування перебігу патологічного процесу, а отже, розробка плану адекватного ведення хворих. Поставлену задачу досягають тим, що у відомому вищезгаданому способі, який полягає в визначенні СЗЕ, відповідно до винаходу, в якості барвника використовують розчин метиленового синього у концентрації 0,015%, кількість поглинутогго барвника у відсотках визначають за формулою та при значенні сорбційної здатності еритроцитів 65,7% та вище прогнозують розвиток ускладнення. Спосіб виконується таким чином. З вени хворого беруть 4 мл крові у пробірку, що містить 1 мл 3,8% розчину натрію цитрату, перемішують, центрифугують на протязі 10 хв при 3000 об/хв. Отриману еритроцитарну масу переносять в пробірку, що містить 3 мл розчину вітального барвника, наприклад метиленового синього (0,015%). Перемішують та Інкубують 10 хв при 120°C. Після подальшого центрифугування (10 хв. 3000 об/хв) надосадову рідину переносять у кювету фотоелектроколориметру(630 нм). Визначають оптичну густину вихідного розчину та над-осадової рідини в одиницях екстинкції за колориметричним методом по відношенню до фізіологічного розчину (червоний світлофільтр). Кількість поглинутого барвника (в %) находять за Фоомулою: де А - кількість поглинутого барвника (%); В - оптична густина вихідного розчину (одиниці екстинкції); С - оптична густина розчину барвника після інкубації з еритроцитами хворого (одиниці екстинкції). При значенні сорбційної здатності еритроцитів 65,7% та вище прогнозують розвиток ускладнення. Приклади конкретного виконання. Хвора Котельникова Н.С., 1907 р.н. поступила в хірургічне відділення клінічної лікарні №22 23.11.1996 р., в ургентному порядку через 7 дній після початку хвороби, № Історії хвороби 1908. Основна хвороба: гострий флегмонозний калькульозний холецистит. Ускладнення: міжпечінковий фібринозний перітоніт, перивезикальний абсцес, тотальне нагноювання післяопераційної рани, евентерація петель тонкої кишки, гостра печінкова недостатність, гостра судинна недостатність, двобічна крупозна пневмонія, ДН 3 ст. Супутні захворювання: ІХС, стенокардія напруження, атеросклеротичний кардіосклероз, ХНК2 ст., гіпертонічна хвороба 2 ст. Хвора обстежена комплексно. На ранніх етапах за допомогою визначення СЗЕ прогнозувався ускладнений перебіг захворювання. Операція 1, через 2 години після госпіталізації: лапаротомія, холецистектомія, дренування черевної порожнини. Операція 2, 9 доба: первинна хірургічна обробка гнійної рани передньої черевної стінки. Незважаючи на своєчасні оперативні втручання, адекватне лікування хвора померла на 10 добу перебування в стаціонарі. Хвора Бігіна А.Є., 1916 р.н. поступила в хірургічне відділення клінічної лікарні № 22 через 6 годин після початку хвороби. 24.11.1996 p., № Історії хвороби 1664, в ургентному порядку. Основна хвороба: гострий калькульозний холецистит. Ускладнення: післяопераційний підпечінковий абсцес, Супутні захворювання: ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, стенокардія напруження та покою 2 ф.к., НК 2а ст., ХНМК, паркінсонізм. Хвора обстежена комплексно у передопераційному періоді, за допомогою визначення СЗЕ прогнозувався ускладнений перебіг захворювання. Операція 1, через 4 години після госпіталізації: лапаротомія, холецистектомія, дренування черевної порожнини. Операція 2, 11 доба: релапаротомія 1, розкриття та дренування абсцесу підпечінкового простору. Післяопераційний період був ускладненим. Завдяки адекватному та своєчасному лікуванню хвора виписана на 16 добу перебування в стаціонарі у задовільному стані. Всього за 1996 рік було за даними обстежено 50 геріатричних хворих на ускладнені форми гострого холециститу. Проведений аналіз показав, що прогнозування ендогенної інтоксикації було раннім та точним у 93,4 % хворих; показання до адекватної терапії El були виявлені у перші три години після госпіталізації, завдяки своєчасним заходам, адекватним прогнозу, частота післяопераційних ускладнень складала 26,7 %. Термін перебування хворих у стаціонарі 8 днів. В контрольній групі (ЗО хворих тієї ж вікової групи та з тими ж діагнозами) прогнозування було проведене за методом Тогайбаєва A.A. В контрольній групі прогнозування El було раннім та точним у 74% хворих, час післяопераційного перебігу був ускладнений у 33,6 % хворих. Середній термін госпіталізації 10 діб. Таким чином, використання вітального барвника для визначення СЗЕ у концентрації 0,015 % дозволяє прогнозувати розвиток El більш точно. Завдяки своєчасно вжитим лікувальним заходам дозволяє зменшити частоту ускладненого перебігу El у геріатричних хворих з ускладненими формами гострого холециститу.