Спосіб лікування вегетативних дисфункцій у дітей

Винахід, що заявляється, відноситься до медицини, точніше до педіатрії та дитячої кардіології, і призначений для лікування вегетативних дисфункцій (ВД) у ді тей. Серед першочергових завдань, що стоять перед клінічною педіатрією в наш час є вивчення факторів розвитку соціальне значущи х хвороб і розробка профілактичних технологій, що забезпечать підвищення адаптаційних резервів дітей за несприятливих умов навколишнього природного та соціального середовища [1]. Лікування ВД у дітей дотепер залишається актуальною проблемою педіатрії внаслідок складного патогенезу цього захворювання. Він включає порушення центральної, периферичної та мозкової гемодинаміки, вегетоендокринного та окислювально-антиоксидантного гомеостазу [2, 3], вторинний імунодефіцит з синдромом хронічної утомленості [4]. Вторинний імунодефіцит у дітей з ВД виявляється частими простудними захворюваннями, зниженням кількості імуноглобулінів в крові, і проявами синдрому хронічної утомленості. В останні роки встановлено, що існують тісні зв'язки між нейрогуморальною регуляцією, оксидативними стресом і імунною системою організму [5]. Доведено, що оксидативний стрес веде до тривалого виділення прозапальних цитокінів. Цитокіни обумовлюють постійне включення функцій гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової вісі (ГГАВ) в стресову відповідь [6]. Так, відомий спосіб лікування імунодефіцитів, що полягає у призначенні курсів імуномодуляторів: тимогену (глутаміл-триптофан), тималіну і тактивіну (комплекси поліпептидних фракцій, виділених із вилочкової залози крупної рогатої худоби), іммуналу (препарат із соку ехінацеї пурпурової), ІРС-19 (лізат інактивованих бактерій), лакопіду (синтезований універсальний фрагмент клітинної оболонки практично всіх бактерій глюкозамінілмурамілдипептид). Недоліком застосування імунотропних засобів у хворих з ВД полягає в тому, що дана терапія носить симптоматичний характер. Крім того, і це дуже важливо в екологічно несприятливих умовах України, що застосування імуностимуляторів на фоні оксидативного стресу є небезпечним з точки зору канцерогенезу оскільки оксидативний стрес є однією із його ланок. Найближчим аналогом (прототипом) способу, що заявляється [7], є застосування олігопептидного імуностимулятора імунофану (аргиніл-альфа-аспартил-лізил-валіл-тирозил-аргінін), що здатен покращувати стан системи антиоксидантного захисту. Однак, даний препарат потребує ін'єкцій, що небажано у дітей з ВД внаслідок виникнення процедурного стресу, крім того застосування імунофану не враховує корекцію порушень нейрогуморальної ланки регуляції імунітету. Задача, що вирішується винаходом полягає в оптимізації лікування ВД за рахунок впливу на нейрогуморальну регуляцію і окислювально-антиоксидантний гомеостаз з метою покращення імунного статусу дитини з ВД і зменшення проявів синдрому хронічної утомленості. Технічний результат, що досягається, буде полягати у підвищенні ефективності лікування, зокрема в зменшенні частоти простудних захворювань і явищ шкільної дезадаптації, підвищенні працездатності, поліпшенні загального почуття і якості життя. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі лікування ВД що передбачає використання судинних та вегетотропних засобів, адаптогенів, коректорів артеріального тиску, згідно винаходу додатково призначають ноотропний препарат ноофен 1таб. 2 рази на день і антиоксидантний комплекс ТРІ ВІ ПЛЮС 1таб. 1 раз на день незалежно від прийому їжі протягом 4 тижнів. Основною відмінністю способу лікування ВД що заявляється, є використання комбінації ноотропного препарату ноофен та антиоксидантного комплексу ТРІ ВІ ПЛЮС після загальноприйнятого комплексу терапії. Препарату ноофен (похідне гамма-аміномасляної кислоти і фенілетиламіну) притаманні антиастенічний та м'який транквілізуючий ефекти, здатність посилювати когнітивні функції. Це покращує нейрогуморальну регуляцію імунної відповіді через зменшення гіперкатехоламінемії. Складний антиоксидантний комплекс ТРІ ВІ ПЛЮС (містить в 1 таблетці аскорбінову кислоту 60мг, токоферолу ацетат 30 МО, бета-каротин 5000МО, цинк 40мг, мідь 2мг, селен 40мкг) за рахунок свої компонентів здійснює вплив на ферментативні та неферментативні ланки антиоксидантної системи і зменшує прояви оксидативного стресу, що вносить вклад в оптимізацію роботи імунної системи. За літературними даними такий спосіб лікування ВД невідомий. Спосіб лікування ВД що заявляється здійснюється наступними чином. Хворим з діагнозом ВД підтвердженим даними добового моніторування артеріального тиску, після курсу комплексної стаціонарної терапії призначаються препарати ноофен по 1таб. 2 рази на день та ТРИ ВІ ПЛЮС по 1таб. 1 раз на день незалежно від прийому їжі протягом 4 тижнів. Спосіб не потребує суворого контролю з боку медичного персоналу та додаткового обладнання. Препарати ноофен і ТРИ ВІ ПЛЮС є в аптекарській мережі України. Цей спосіб може використовува тись в амбулаторних умовах для попередження декомпенсації ВД 1-2 рази на рік без курсу стаціонарного лікування. Приклад конкретного застосування Дитина Аня Б., 9 років знаходилась на стаціонарному лікуванні в Центрі діагностики та лікування вегетативних дисфункцій у дітей у квітні 2002p. Звернулась зі скаргами на слабкість, значне зниження шкільної працездатності, часті головні болі, запаморочення, періодичні втрати свідомості. Хвора протягом останніх 3-х років. Лікувалась симптоматично. Діагноз ВД верифіковано згідно з даних моніторингу артеріального тиску, показників кардіоінтервалографії. В стаціонарі проходила курс вітамінотерапії (вітаміни В1 і В6), отримувала пірацетам і кавінтон. Стан дещо покращився, але залишався нестабільним, відмічались синкопе під час забору крові. Була виписана із стаціонару з рекомендаціями пройти курс лікування препаратами ноофен і ТРИ ВІ ПЛЮС в амбулаторних умовах, а через півроку звернутись для планового стаціонарного обстеження. Повторне обстеження показало значене покращення самопочуття хворої, поліпшилась переносність шкільних навантажень, не відмічалось жодного синкопального нападу. Обстеження 91 дитини з ВД показало, що 92,6% хворих мають мінімальну мозкову дисфункцію [7]. Гуморальний статус характеризувався схильністю до гіперкатехоламінемії, причому у хворих з артеріальною гіпертензією і пароксизмальною вегетативною недостатністю (ПВН) рівні катехоламінів були значно вищі за нормальні, тоді як у дітей з лабільною артеріальною гіпотензією відмічено рівні катехоламінів нижчі за контрольні. Рівень адреналіну корелює з вегетативною реактивністю (r=0,43). Імунологічне дослідження показало, що більшість хвори х на ВД мають явища вторинного імунодефіциту [4]. Так, у 48% хворих виявляється знижений рівень IgM, у 28,1% - IgA, у 23,4% - IgG. Спонтанний НСТ-тест знижений у 24,6% хворих, у 40,6% він відповідав нормальним показникам, у 34,8% був підвищений. У хворих з лабільною артеріальною гіпотензією достовірно нижчим, ніж у групи контролю були вміст фагоцитуючи х клітин (41,86±1,35% проти 69,5±1,1%; Р