Процес протезування черевного відділу аорти

Процес пластики аорти, що включає виділення аорти нижче за ниркоподібні артерії, виділення і перев язування спінальних артерій, поперечний розтин аорти, ушивання протеза і зміцнення анастомозу, який відрізняється тим, що як муфту використовують фрагмент проленоаої сітки завдовжки 5-6см, виконують подовжнє ушивання сітки безперервним швом без захоплення стінок аорти і синтетичного протеза, а зміцнення країв здійснюють зверху і знизу окремими П-подІбними швами на тефлонових прокладках. Корисна модель відноситься до медицини, а саме до судинної хірургії і може знайти застосування в оперативному лікуванні несправжніх аневризм анастомозів після реконструктивної' операції' Розвиток несправжньої аневризми анастомозу може відбуватися унаслідок стоншування стінок судини, утомленості протеза, інфекції анастомозу, технічних погрішностей операції, хвороби гіпертонії, механічних травм і т.п. Однією з проблем реконструктивних операцій при несправжніх аневризмах анастомозів є пристосовування судин, що реконструюються і експлантатів, а також техніка судинного шва. Відомий процес протезування аорти при аневризмах її висхідного відділу, описаний в книзі Ю.В Белова «Руководство по сосудистой хирургии с атласом оперативной техники» (см. М. -2000. С.316-317). Він полягає у виділенні аорти, її розтині, ушиванні протеза і зміцненні анастомозу Розтин аорти виконують на величину довжини аневризми. При цьому саму аневризму розтинають в подовжньому напрямі, а її краї' - поперечно зверху і знизу Протез ушивають «кінець-в-кінець», заднє півколо анастомозу шиють зсередини аорти і протеза, а передньобічні стінки із зміцненням анастомозу окремими П-подібними швами на тефлонових прокладках. Даний спосіб дозволяє дещо зміцнити анастомоз, виключивши прорізування нитками стінок аорти, а також герметизує анастомоз, що виключає можливість кровотечі. Проте, міцність самого анастомозу залишається недостатньою, у зв'язку з тим, що фіксацію тефлонових прокладок здійснюють до стоншених стінок аорти. Має місце відносна грубість матеріалу синтетичного протеза, зіткнення з яким стоншених стін аорти збільшує вірогідність розривання останніх. З відомих процесів протезування черевного відділу аорти найближчим до корисної моделі по технічній суті і результату, що досягається, є розв'язання, описане в дисертації Левчука А Я. на здобуття вченого ступеня кандидата мед. наук [див. Автореферат, дис. канд. мед наук. - До. -НДІ клин. І экспер хірургії -1990. -С.18]. Спосіб включає виділення аорти нижче за ниркоподібні артерії, виділення і перев'язування спинальних артерій, поперечний розтин аорти, ушивання протеза і зміцнення анастомозу. При цьому зміцнення анастомозу здійснюють, заводячи під аорту фрагмент синтетичного протеза, розітнутий в подовжньому напрямі і надягаючи його поверх анастомозу у вигляді муфти. Краї муфти фіксуються швами До недоліків указаного процесу відноситься перш за все велика вірогідність інфікування протеза і зміцнюючої муфти. Небезпека інфікування відбувається унаслідок вибору матеріалу для виготовлення протеза фторлон-лавсану, який представляє сприятливі умови розвитку інфекції Потрібно також відзначити вірогідність зсуву вільно розташованої муфти відносно анастомозу і тим самим зниження його надійності. В основу корисної' моделі поставлена задача створення вдосконаленого процесу, в якому забезпечуються виключення вірогідності інфікування О) (0