Спосіб визначення оптимальної системи удобрення плодових культур азотом

Спосіб визначення оптимальної системи удобрення плодових культур азотом, при якому визначають параметри показників інтенсивності фізіолого-біохімічних процесів, який відрізняється тим, що визначають коефіцієнт листкової продуктивності та чистої продуктивності фотосинтезу за 3 67394 та врожаєм плодів груші як інтегрованим показником реагування рослин на певні умови азотного живлення. Дослідження, проведені впродовж 2005-2010 років в інтенсивних насадженнях груші сортів Конференція та Ізюминка Криму, виявили, що серед показників активності фізіологобіохімічних процесів для оцінки дії системи удобрення можливо використовувати такі показники: площу загальної асиміляційної поверхні, коефіцієнт листкової продуктивності, продуктивність фотосинтезу, визначену за зміною кількості вуглецю в листках та чисту продуктивність фотосинтезу, які мали тісний кореляційний зв'язок з рівнем внесення добрив та врожаєм плодів груші (r=0,61±0,110,98±0,03). Натомість, показник зміни концентрації загального хлорофілу визнано непридатним для діагностичних цілей. Результати регресійного аналізу по визначенню залежності функції урожайності від критеріїв вищезазначених показників за певних умов азотного живлення свідчить, що найбільший вплив (42,9-81,7 % залежно від сорту та періоду вегетації) на врожай мав коефіцієнт листкової продуктивності, який характеризує активність роботи асиміляційного апарату. На відміну від цього, вплив загальної площі листкової поверхні та показника продуктивності фотосинтезу (ПФ) в окремих випадках був неістотним. Встановлено, що між коефіцієнтом листкової продуктивності (Кл) і врожайністю, а також між показником ЧПФ та врожайністю існує тісна криволі2 нійна залежність при R = 0,95-0,99. Підраховано, що рівень урожайності дерев груші не нижчий ніж 15 кг/дер. можна очікувати, коли показник Кл дорі2 внюватиме 1,5-2,8 кг/м , а рівень ЧПФ досягатиме 2 8,9-9,6 г/м /добу. Таким чином, для встановлення оптимальної системи удобрення рослин азотом, що базується на використанні критеріїв, які характеризують реальну потребу рослин в азотному живленні через інтенсивність фізіолого-біохімічних процесів, найдоцільнішим є використання показників чистої продуктивності фотосинтезу та коефіцієнта листкової продуктивності. Критерії показників чистої продуктивності фотосинтезу та коефіцієнт листкової продуктивності, за яких досягається найвищий урожай плодів, приймаються за вихідні параметри. На цій основі визначається оптимальна система удобрення плодових культур азотом, тобто таке поєднання 4 доз, строків та способів внесення добрив, яке забезпечує підтримання визначеного рівня інтенсивності фізіолого-біохімічних процесів, що забезпечує отримання певного рівня врожайності. Технологія визначення оптимальної системи удобрення азотом полягає в тому, що азотні добрива застосовують в різних поєднаннях доз, строків та способів їх внесення. У результаті цього створюються різні рівні азотного живлення рослин, які зумовлюють різницю в інтенсивності фотосинтетичних процесів і, як наслідок, у продуктивності рослин. Вибір оптимальної системи удобрення рослин азотом проводиться за оптимальними параметрами показників інтенсивності фізіологобіохімічних процесів. Тобто перевага надається тій системі удобрення, за якої рівень азотного живлення рослин, створений за рахунок добрив, забезпечує ефективне використання фотосинтетичної функції рослин і формування запланованого рівня врожайності. Для прикладу практичного використання запропонованого способу визначення оптимальної системи удобрення азотом наведемо результати польових стаціонарних досліджень по вивченню ефективності одноразового (ранньовесняного) та 1 роздрібного (по /4 упродовж вегетації) внесення N15-N90 поверхнево та способом фертигації у молодих інтенсивних насадженнях груші. На основі визначення інтенсивності фізіолого-біохімічних процесів за запропонованим набором показників, за якої формується вищий урожай плодів, виявлено оптимальне поєднання доз, строків та способів внесення добрив, а саме внесення N30-N60 роздрібно упродовж вегетації по 1/4 дози способом фертигації. Саме за цієї системи внесення азотних добрив створено рівень азотного живлення дерев груші, який дозволяє підтримувати коефіцієнт продуктивності асиміляційного апарата в межах 1,52 2,8 кг/м та рівень чистої продуктивності фотосинтезу впродовж вегетації не нижче ніж 8,9-9,6 2 г/м /добу. Впровадження системи удобрення насаджень груші азотом, визначеної за показниками інтенсивності фізіолого-біохімічних процесів, забезпечує підвищення врожаю плодів високої якості на 12-22 ц/га порівняно з контролем (без добрив) за окупності загальних витрат від удобрення 10-13 одиницями прибутку, економії добрив на 25-50 % порівняно із середніми рекомендованими для зони дозами. Комп’ютерна верстка М. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601