Канюля для синусного шунтування

Винахід відноситься до медицини зокрема, до нейрохірургії, а саме к приладам, спрямованим на покращення умов виконання шунтування синусів твердої мозкової оболонки. Найбільш близьким до пропонуємої канюлі з’являється «Пристрій шунтування кровоносних судин» (ас.№980698, СРСР), який має кільцеві борозенки, спеціальний зажим і конічну канюлю для покращення фіксації судин і зменшити тромбоутворення. Проте, недоліком цього пристрою з'являється її. великі розміри, обмеженість оперативних втручань, особливо в умовах трепанаційного отвору та враховуючи те, що розміри синусних стінок не перевищують 1,0-1,5см. При цьому є окремі труднощі в герметизації синусного анастомозу при різній товщині кісток своду черепу та зупинки кровотечі. В основу винаходу поставлена задача покращення умов виконання шунтуючих операцій на синусах ТМО через трепанаційний (фрезовий) отвір і одержання надійної герметезації анастамозів між шунтом та синусною стінкою. Запропонована канюля для синусного шунтування має слідуючі конструктивні елементи: циліндричний корпус (1 на мал.1), в ньому циліндричний канал (2), кінцевий виступ (3), верхня (зовнішня) частина - кільцевий щиток (4), під ним марлева манжетка (5). У щиіку (4) мається чотири наскрізних отворів (6), в які проводяться лігатури для утримання (фіксації) канюлі твердої мозкової оболонки і її підшивання к синусу стінки. У кінцевий виступ канюлі (3) вставлена з'ємна кришка (заглушка) (7), яка дозволяє при канюлірованні синуса твердої мозкової оболонки перекривати кровотечу. Розміри канюлі відповідають морфометричним даним стінок синусівТМО. Послідовність роботи пристрою. Для шунтування синуса твердої мозкової оболонки (наприклад, верхнього сагітального синуса) здійснюється фрезова трепанація (до 2,0см) над проекцією данного синусу. Потім накладаються дві лігатурні держалки на тверду мозкову оболонку і між ними виконується розріз верхньої стінки синуса (довжиною до 1,0см). З допомогою двух держалок припіднімаються края синусної стінки і в просвіт синуса вводиться корпус (1) канюля. Остання закріплюється чотирма лігатурами до твердої мозкової оболонки через отвіри (6) у щитку канюлі (4). Між ним і стінкою синуса плотно розташована кругова ущільнена марлева манжетка (5). Далі з краєвого виступу (3) знімається заглушка (7) і на нього закріпляється кінець шунта (штучний або аутовенозний), який закріплюється шовковою ниткою (див.мал.2). Таким чином, запропонована канюля для синусного шунтування дозволяє значно покращити стан операції накладення з'єднання між шунтом і стінкою синусу. Крім того, дає можливість використовувати канюлю при накладені невеликого фрезевого отвіру у черепі людини, особливо у випадку, коли не накладаються кровоспинні зажими. Поряд з цим, канюля цієї конструкції дає мінімальну крововтрату при синусному шунтування.