Спосіб лікування резус-ізоімунізованих вагітних

Спосіб лікування резус-ізоімунізованих вагітних, що включає імуносупресивну терапію, який відрізняється тим, що у НІ триместрі вагітності призначають дипразину гідрохлорид перорально у дозі 150-175 мг на добу у 3 приймання, загальним курсом 10-12 тижнів. Корисна модель відноситься до області медицини, а саме до перинатологі'і, І може бути використана для лікування резус-ізоімунізованих вагітних. Відомий спосіб лікування ізоімунізованих вагітних жінок з використанням 40% глюкози, що уводиться внутрішньовенно, вітамінів С, В-іг, Be; кокаборксилази, а також метіоніну, демидрола або супрастина ентерально на протязі 14 днів в строках гестації 16, 24, 28 32 тижні [1]. Недоліком вказаного методу лікування є низька ефективність; зберігається висока захворюваність новонароджених гемолітичною хворобою (12% усіх новонароджених), важкістю перебігу цієї патології, яка потребує повторних замінних гемотрансфузій, а також високою питомою вагою гемолітичної хвороби новонароджених в структурі неонатальної смертності в Україні. Недостатня ефективність пов'язана із відсутністю специфічного впливу на продукцію ізоімунних антитіл матері, тобто метод не володіє імуносупресивним ефектом і не перешкоджає ураженню плода від ізоімунізації [2]. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалення способу лікування ізоімунізованих вагітних шляхом специфічного впливу на продукцію ізоімунізованих антитіл матері, що призводить до імуносупресивного ефекту, зниженню летальності від тяжких вроджених форм патології за рахунок підвищення ефективності антенатального метода ведення гемолітичної хвороби плода і новонародженого. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно корисною моделлю, у \\\ триместрі вагітності призначають дипразин гідрохлорид перорально у дозі 150-175мг у три приймання, загальним курсом 10-12 тижнів. Спосіб використовується наступним чином. Резус-Ізоімунізованим вагітним, у котрих реєструється прогресуюча важкість ізоімунізації по нарощуванню титра специфічних антитіл і показником стану фетоплацентарного комплексу (клінічні, фотометричні, електрокардіографічні і ультразвукові методи діагностик) з 2-го триместра вагітності призначають дипразин-гідрохлорид. Призначення розпочинають з 5мг на добу перорально на 2 приймання, поступово підвищуючи дозу на 25мг у добу 1 раз в 3-4 дні під контролем переносимості При досягненні добової дози 150-175мг на 3 приймання курс лікування триває від 4 до 8 тижнів. На тлі проведеної терапії досягається стабілізація, а потім зниження рівня специфічних антитіл, покращення стану фетоплацентарного комплексу І клінічного стану вагітності жінок. Після народження дітей відмічається зменшення захворюваності новонароджених гемолітичною хворобою, зниження частоти жовтушник форм ізоімунізованого конфлікта, що потребують замінних гемотрансфузій і зменшення частоти ускладнень. Приклади конкретного виконання способу. Приклад 1. Вагітна жінка В., 35 років, група крові А (II) резус-негативна належність. Дана вагітність п'ята, роди другі. Наступні вагітності закінчилися медичними абортами, четверта вагітність перебігала на тлі наростаючої резусізоімунізації і закінчилася антенатальною загибеллю плода у строку гестації 32 тижні в зв'язку з розвитком важкої вродженої жовтушно-анемічної' форми гемолітичної хвороби Перебіг даної вагітності характе CM GO (О 6824 ризувався зростаючим титром анти-резус-антитіл в концентрації 1:16 до 1:64, з'явленням клінічних і ультразвукових ознак ізоімунного конфлікту у вагітної І плода. У зв'язку з високим ризиком перинатальної смертності від резус-конфлікта вагітній В. в строку гестації' 31 тиждень був призначений дипразин за схемою. Максимальна добова доза склала 150мг на добу на 3 прийоми протягом 5 тижнів Пологи відбувалися у строку 38 тижнів доношеним хлопчиком з масою тіла 3000г без ускладнень. В перші 6 годин життя було встановлено діагноз: резус-конфлікт, гемолітична хвороба новонародженого, середньо-важка жовтушна форма. По клініко-лабораторним показникам у першу добу життя проведена замінна гемотрансфузія резуснегативною кров'ю. Стан дитини стабілізувався до 4-ої доби життя Через два тижні дитина виписана додому у задовільному стані під наглядом педіатра До моменту виписки анемії і неврологічних ускладнень не було. Приклад 2. Жінка К., 28 років. Група крові 0 (1) резус-негативна. Акушерський анамнез обтяжений по резус-імунізації. У ранньому дитинстві К. була проведена трансфузія крові резус-позитивної придатності. Перша вагітність закінчилася народженням недоношеної" дівчинки, у котрої' було діагностована гемолітична хвороба. Проведена консервативна терапія резус-конфлікта. У даний час дитині 5 років. У зв'язку з неврологічними ускладненнями після перенесеної гемолітичної хвороби дівчинка знаходиться під наглядом невропатолога. Друга і третя вагітність закінчилися медичними абортами. Дана вагітність четверта. З 16-го тижня вагітності реєструвався зростаючий анти-резус Комп'ютерна верстка А. Крижанівський анти тіл. Лікування дипразином розпочато з 28-го тижня гестації з 50мг дипразину на добу. Максимальна добова доза склала 175мг на добу курсом 8 тижнів. Титр антитіл знизився з 1:32 до 1:8 І у подальшому більш не підвищувався. Пологі у 38 тижнів доношеним хлопчиком масою 3500г. Кров дитини А(ІІ) резус-позитивна Проба Кумбса позитивна. На другу добу життя діагностована легка жовтушна форма резус-конфлікта, котра не потребувала замінних гемотрансфузій і перебігала без ускладнень. Перевагами заявленого способу є те, що це єдиний патогенетичний метод лікування, так як він переслідує імуносупресії при резус-ізоімунізації вагітності. Метод лікування дипразином значно ефективніший в порівнянні з існуючим. Це підтверджується дослідженнями, проведеними у 40 ізуімунізованих жінок, що лікувалися препаратом дипразин, і у 25 вагітних контрольної групи Перинатальна захворюваність гемолітичної' хвороби була однакова в обох групах. Однак, показники летальності і частоти народження дітей з тяжкими формами захворювання, що потребують замінних гемотрансфузій, були нижче у групі вагітних, які одержували дипразин за запропонованим способом - відповідно у 1,6 і у 2 рази. Частота ускладнень гемолітичної хвороби в контрольній групі двічі перевищувала таку у дітей, народжених від матерів, що лікувалися препаратом дипразин. Джерела інформації: 1. Абрамченко В В. Клиническая перинатология. - СПб1 Спец. литература, 1996 - 240с. 2 Аряев Н.Л., Зелинский А.А., Мерикова Н.Л. Гемолитическая болезнь новорожденных. - К.: Здоров'я, 1992 -153с. Підписне Тираж 28 прим Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП "Український інститут промислової власності", вул. Глазунова, 1, м. Київ - 42, 01601