Спосіб виявлення пасток вуглеводнів лінзоподібного типу і обгрунтування їх конфігурації

Винахід відноситься до пошуків і розвідки родовищ нафти і газу. Відомий спосіб моделювання будови різноманітних за конфігурацією локальних покладів вуглеводнів (Борисенко З.Г. Методика геометризации резервуаров и залежей нефти и газа. - М.: Недра, 1980. - 206с), який здійснюють на основі результатів дослідження геологічного розрізу буровими свердловинами, аналізу сейсмо-геологічних профілів і структурних планів відбиваючих горизонтів. Проте зазначений спосіб недостатньо враховує специфічні особливості моделювання будови покладів лінзовидного типу у випадку відсутності власних сейсмічних меж продуктивних горизонтів та при отриманні притоку вуглеводнів з першої і єдиної на досліджуваній площі свердловини. Крім того, візуальна інтерпретація малих величин кутів нахилу пластів на протяжних сейсмічних профілях і сумісна інтерпретації декількох сейсмічних горизонтів на одному профілі породжує неоднозначні тлумачення моделей будови у різних авторів. Відомий також, обраний як прототип, спосіб математичного моделювання покладів лінзовидного типу (Бардин А.А. Человеко-машинная технология математического моделирования строения литологических залежей углеводородов // Человеко-машинная технология решения прогнозных задач в нефтяной геологи. - Л.: ВНИГРИ, 1988. - С.131-136), який використовується в умовах де фіциту інформації. Він заснований на побудові і використанні сплайн - моделей амплітуд зносу сейсмічних аналогів на покрівлю і підошву продуктивного пласта. Основними недоліками даного способу є те, що припущення про застосовність закону перспективної відповідності приймається апріорно і аналіз просторової взаємовідповідності структурних планів сейсмічних аналогів не виконується. В основу винаходу поставлена задача виявлення в геологічному розрізі і обґрунтування конфігурації об'єктів лінзовидного типу шляхом встановлення просторової взаємовідповідності сейсмічних аналогів, вищерозміщеного і нижчерозміщеного по відношенню до продуктивного пласта, що дозволяє забезпечити визначення просторової конфігурації пастки вуглеводнів (покрівлі і підошви та місцеположення лінії виклинювання продуктивного пласта). Поставлена задача вирішується тим, що визначають точки перегину і здійснюють розчленовування двовимірної кривої профілю на позитивні і негативні дислокації шляхом обчислення першої та другої по хідної. Різнознаковість дислокацій є критерієм виявлення, аномалії лінзовидного типу. Спосіб реалізують таким чином: 1. У межах виділеного полігону, приблизно в центрі якого знаходиться свердловина, що одержала приток вуглеводнів, по найближчим до продуктивного горизонту вищерозміщеним і нижчерозміщеним сейсмічним аналогам відбиваючих горизонтів вибудовують тривимірні сплайнаналоги, сформовані без урахування розломної тектоніки (розривних і зсувни х дислокацій). 2. По напрямах первинних сейсмо-геологічних профілів та вкрест простирання через профіль свердловини вибудовують вертикальні січні площини, що перетинають моделі сейсмічних аналогів. Одержані на січних площинах вторинні траєкторії відбиваючих горизонтів співвідносять з початковими базовими сейсмо-геологічними профілями і при необхідності коректують. 3. По вторинних траєкторіях відбиваючих горизонтів вибудовують двовимірні площинні моделі горизонтів і проводять процедуру їх згладжування, до усунення локальних флуктуацій першої похідної. 4. По згладжених двовимірних моделях вторинних траєкторій відбиваючих горизонтів розраховують і вибудовують у вигляді додаткових кривих безпосередньо на вертикальних січних площинах значення першої і другої похідної, в доповнення до вже відбудованих вторинних траєкторій відбиваючих горизонтів. 5. Точки перетину осьових ліній першої і другої по хідної маркірують і зносять на умовно нульову поверхню, спочатку для ви щележачого, а потім для нижчележачого сейсмічного аналога. 6. В інтервалах між початковими (базовими для полігону) сейсмогеологічними профілями проводять покрокову перевірку просторової успадкованості виявлених точок перегину плюсових і мінусових дислокацій на січних профілях для вер хнього сейсмічного аналога. Для цього: - маркірують символом "0" нульові значення другої похідної, які відповідають точкам переходу від умовно плюсових значень до умовно мінусових значень; - маркірують символом "+" зони нульових значень першої похідної, які відповідають мінусовим значенням другої похідної (що умовно належать антикліналям); - маркірують символом "-" зони нульових значень першої похідної, які відповідають плюсовим значенням другої похідної (що умовно належать синкліналям). 7. Аналогічну операцію проводять для нижнього сейсмічного аналога. Якщо всередині обрамленого приблизно співпадаючими нульовими лініями по другій похідній на нульовій площині сегменти однознакові, то дана зона розрізу не характерна для пасток лінзовидного типу, а якщо різнознакові, то в даній зоні розрізу можуть бути присутні такі пастки, і відповідні їм поклади. 8. За даними розчленування розрізу свердловини, що розкрила продуктивний горизонт, обчислюють значення амплітуд зносу відстаней відповідно між покрівлею продуктивного пласта і верхнім сейсмічним аналогом та підошвою продуктивного пласта і нижнім сейсмічним аналогом. 9. Віднімають цифрові значення амплітуд зносу від цифрови х значень структурної моделі вищерозміщеного сейсмічного горизонту, додають цифрові значення амплітуд зносу структурної моделі нижчерозміщеного сейсмічного горизонту. В результаті одержують моделі карт покрівлі і підошви продуктивного пласта, співпадаючі значення яких відповідають лінії виклинювання. 10. Віднімають значення моделі карти підошви продуктивного пласта від значень моделі карти покрівлі продуктивного пласта і одержують карту товщини продуктивного пласта, на якій візуалізують лінії з нульовою товщиною (при цьому негативні значення опускають). 11. Вибудовують стр уктурні карти, карти товщин виявленого об'єкту лінзовидного типу, виконують оцінювальний розрахунок об'єму запасів вугле воднів. Одержана модель покладу може бути використана для оцінки запасів і обґрунтовування схеми розробки об'єкту. В ході уточнення моделі шляхом буріння додаткових свердловин замість значення коефіцієнтів пропорційності використовують просторові моделі коефіцієнтів пропорційності. Апробація способу, яку здійснювали на горизонті В-20н Шумської площі, дозволила визначити просторову конфігурацію об'єкту лінзовидного типу і показала задовільне сходження з подальшими побудовами, виконаними традиційними способами із залученням додаткової інформації.