Спосіб обґрунтування точки закладання першої пошукової свердловини на прогнозованому об’єкті неантиклінального типу при пошуках покладів вуглеводнів

Винахід відноситься до пошуків і розвідки нафти і газу. Відомий ряд способів по обґрунтуванню точок закладання пошуково-розвідувальних свердловин на потенційно нафтогазоносних об'єктах неантиклінального типу: паралельними і пересічними профілями, концентричний, клином, зиґзаґом, трикутниками та ін. (Алексин А.Г., Хромов В.Т. и др. Геологические основы рациональной методики поисков нефтяных месторождений. -М.: На ука, 1979. -128с.; Буялов Н.И., Забаринский П.П. Практическое руководство по поискам и разведке нефтяных и газовых месторождений. -М.: “Высшая школа”, 1967. 165с.; Павлов М.Б., Дряхлова Г.И., Способ размещения разведочных скважин на моделях залежей пирамидального типа //Методика разведки и подсчета запасов месторождений нефти и газа. -М.: Тр уды ВНИГНИ, вып.201. 1977. -С.44-58.). Названі способи мають істотний недолік, а саме: вибір точки закладання свердловини проводиться, в основному, по інтуїції дослідника за результатами аналізу структурного плану і місцеположення екрануючих розломів (або ліній заміщення). При цьому недостатньо враховують просторову конфігурацію прогнозних об'єктів. В окремих випадках це призводить до попадання свердловини в зону відсутності покладу при її фактичній наявності. Крім цього, вказані способи мало ефективні для дослідження незначних за розмірами об'єктів, освоєння яких економічно нерентабельне при використанні декількох свердловин. Найбільш близьким способом визначення оптимального місцеположення пошукової свердловини є спосіб обґрунтування точки закладання пошукової свердловини на основі обчислення центру об'єму прогнозованого покладу (Бардин А.А., Жарий Я.В. Алгоритм обоснования точки заложения поисковой скважины на основе вычисления центра объема прогнозируемой залежи //Человеко-машинная технология решения прогнозных задач в нефтяной геологии. -Л.: ВНИГРИ, 1988. -С.123-131.), який обчислюється шляхом визначення координат центру ваги однорідного тіла складної форми при імітації положення водонафтового контакту в межах імовірного заповнення пастки вуглеводнів. Проте для випадку незначних за розмірами об'єктів неантиклінального типу, для яких пошуки, розвідку і видобуток вуглеводнів рентабельно здійснювати однією буровою свердловиною, дана методика недостатньо ефективна, оскільки не вирішує завдання розміщення свердловини на мінімальній відстані від екрануючого розлому і не враховує показник залишкових запасів, що є істотнім недоліком для випадку круто спадаючих пластів. В результаті цього при розробці покладу величина залишкових запасів, що знаходяться вище точки розкриття нафтогазоносного колектора, може скласти істотну долю від наявних запасів. Це може потребувати буріння ще однієї свердловини для освоєння залишкових запасів і знизити загальну геологоекономічну ефективність. В основу винаходу поставлено задачу визначення точки закладання пошукової свердловини на незначних за розмірами об'єктах неантиклінального типу шляхом розрахунку і використання траєкторії центру об'єму прогнозованого покладу при покроковий імітації положення водонафтового контакту і визначення точки закладання свердловини в зоні оптимального місцезнаходження відповідного мінімального рівня остаточних запасів вуглеводнів, що дасть змогу забезпечити суміщення пошукового, розвідувального і експлуатаційного етапів при використанні однієї свердловини під час освоєння незначних за розмірами локальних об'єктів неантиклінального типу. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі обґрунтування точки закладання пошукової свердловини на основі обчислення центру об'єму прогнозованого покладу (ЦОПП) згідно положення водонафтового контакту (ВНК) на рівні показника середньостатистичного заповнення покладів в даному регіоні згідно з винаходом шляхом імітації положення ВНК із заданим кроком, методом горизонтальних січних визначають розрахунковий об'єм прогнозних запасів залежно від положення ВНК і методом вертикальних січних визначають траєкторію ЦОПП. По траєкторії ЦОПП вибудовують січний профіль, наносять на нього лінії положення водонафтового контакту і відповідні їм розрахункові значення запасів вуглеводнів. Місце розташування свердловини задають на профілі траєкторії ЦОПП, виходячи з умови її розміщення на мінімально допустимій від екрануючого розлому відстані. Спосіб здійснюється таким чином. 1. На основі наявної, побудованої традиційними способами геологічної моделі прогнозного об'єкта, обмежуючі поклад поверхні (екрануючий розлом, поверхня заміщення, покрівля і підошва пастки) задають апроксимуючими конструкціями у вигляді математичної моделі розглянутого об'єкта. 2. Виходячи з припущення про умовну однорідність порового простору методом горизонтальних січних і імітації положення ВНК з заданим кроком, виявляють залежність об'єму прогнозних запасів від положення ВНК для подальшої оцінки можливого обсягу невидобувних під час розробки запасів, при різних положеннях свердловини на структурному плані об'єкту. 3. При імітації положення ВНК з рівномірним кроком від мінімального рівня, що відповідає нульовому рівню заповнення об'єму пастки, до максимально можливого рівня заповнення, обчислюють ЦОПП методом вертикальних січних і будують траєкторію ЦОПП. 4. По траєкторії ЦОПП відбудовують січний профіль, на який зносять положення ВНК, і відповідні йому об'єми прогнозних запасів. 5. Місце розташування свердловини визначають на січному профілі, на мінімально можливій від екрануючого розлому відстані, обумовленій точністю побудови первинної геологічної моделі. 6. Траєкторію ЦОПП і обґрунтовану точк у закладання пошукової свердловини зносять на структурний план об'єкту. Апробація способу здійснювалась на геологічних даних Волошківського родовища, локальних об'єктах Яблунівського, Андріяшівського та інших родовищ, з використанням матеріалів декількох, послідовних в часі тематичних звітів по кожному з об'єктів. Було доведено, що обґрунтоване пропонованим способом, за матеріалами попередніх сейсмічних побудов, місцеположення пошукових свердловин, істотно не відрізнялось від їх місцеположення, визначеного на основі матеріалів, одержаних після проведення додаткових геологічних досліджень. Порівняльна оцінка показала задовільне сходження отриманих на основі пропонованого способу рекомендацій з рекомендаціями, виконаними по альтернативних способах, із залученням більш детальної картографічної інформації. Звідси витікає, що запропонований спосіб може прискорити і підвищити вірогідність відкриття покладів. В умовах високої вивченості нафтогазовидобувних регіонів основні перспективи приросту запасів зв'язані з незначними за розмірами об'єктами складної будови, у тому числі, неантиклінального типу. Запропонований спосіб дозволить залучити до розробки незначні за розмірами нафтогазоносні об'єкти з поєднанням етапів пошуку, розвідки і розробки однією буровою свердловиною. Спосіб може бути корисний і при освоєнні більш крупних об'єктів, оскільки дозволяє моделювати інтенсивність розробки родовища за рахунок імітації положення ВНК.