Пристрій для лікування запальних захворювань

Винахід відноситься до медичної техніки, зокрема, до фізіотерапевтичних пристроїв для лікування запальних захворювань і може бути використаний, наприклад, для лікування запальних процесів у вусі та шкіри. Відомий пристрій для лазерної терапії, який містить блок, що дозволяє спостерігати за ділянкою тканини, що опромінюється [див. авт. свид. СССР №1165416 по кл. A61N5/06 за 1983p.]. Недоліком цього пристрою є те, що спостереження за ділянкою тканини, що опромінюється, носить візуальний характер. Відомий пристрій для лікування вуха, що випромінює промені видимого світла, які передаються по світловоду до ділянки, що опромінюється, [див. пат. Франції №2613630 по кл. A61N5/06 за 1987p.]. Недоліками цього технічного рішення є необґрунтованість вибору режиму опромінення, відсутність контролю за потужністю випромінювання, що поглинається вогнищем ураження, а також те, що при лікуванні не враховуються індивідуальні особливості тканин пацієнта й специфіка захворювання. Як прототип обраний пристрій для лікування запальних захворювань, який містить задавальний генератор, два джерела випромінювання світла, два приймачі випромінювання, котрі сполучаються оптично через вихідне вікно. Крім того, кожен приймач випромінювання підключений через відповідні підсилювач напруги й аналого-цифровий перетворювач до блоку обробки [див. авт. свид. СССР №1792718 Α1 по кл. Α61Ν5/06 за 1993p.]. Принцип дії прототипу полягає у попередньому опроміненні ділянки тканини світлом з довжиною хвилі l1=0,6...0,7мкм, а потім із l2=0,8...0,9мкм, реєстрації відбитих потоків, визначенні інтегральних коефіцієнтів П ,П поглинання l1 l 2 випромінювань тканинами, і наступному робочому опроміненні світлом з такими ж W W довжинами хвиль і потужностями l1 =0,1…1,0мВт, l 2 =0,5...2,0мВт, при цьому сумарний час опромінення П ,П вибирається в залежності від коефіцієнтів l1 l 2 . Недоліками прототипу є недостатні терапевтична ефективність лікування і точність дозування, а також відносна складність пристрою, через використання двох незалежних каналів прийому випромінювання, із передатними характеристиками, що неминуче розрізняються. В основу винаходу поставлена задача створення більш простого пристрою для лікування запальних захворювань, що дозволяє підвищити терапевтичну ефективність процедури та точність дозування випромінювання, що впливає на тканині. Поставлена задача вирішується за рахунок того, що в пристрої для лікування запальних захворювань, що містить два джерела випромінювання і послідовно з'єднані приймач випромінювання, підсилювач напруги, аналого-цифровий перетворювач, блок обробки і задавальний генератор, виходи якого приєднані до джерел випромінювання, між блоком обробки і задавальним генератором, включений блок керування з пусковим входом, а джерела й приймач випромінювання конструктивно об'єднані в терапевтичний блок. Застосування одного каналу прийому при двох джерелах випромінювання, що підвищує точність дозування, визначення оптимальної тривалості опромінення в залежності від потужності випромінювача і стану тканини, на яку впливає випромінювання, дозволяють підвищити терапевтичну ефективність лікування. Сутність винаходу пояснюється кресленням, на якому показана структурна схема пристрою для лікування запальних захворювань. Пристрій для лікування запальних захворювань містить джерела 1, 2 випромінювання й приймач 3 випромінювання, конструктивно об'єднані в терапевтичний блок 4. До виходу приймача 3 підключені послідовно з'єднані підсилювач 5 напруги, аналого-цифровий перетворювач 6, блок 7 обробки, блок 8 керування з пусковим входом 9 і задавальний генератор 10. Виходи задавального генератора 10 підключені до джерел 1, 2 випромінювання, котрі оптично сполучаються зі збудженою тканиною 11. Пристрій для лікування запальних захворювань працює в такий спосіб. Джерела 1, 2 і приймач 3 випромінювання, конструктивно об'єднані в терапевтичний блок 4 установлюються над запаленою ділянкою 11 і на пусковий вхід 9 подається сигнал початку терапевтичного циклу. По команді блоку 8 керування задавальний генератор 10 виробляє сигнал збудження, який подається на джерело 1 випромінювання з довжиною хвилі l1. У залежності від стану збудженої тканини 11 частина випромінювання поглинається, а частина - відбивається й попадає на приймач 3 випромінювання, у якому перетворюється в електричний сигнал. Цей сигнал підсилюється підсилювачем 5 напруги, перетворюється в цифрову форму за допомогою аналого-цифрового перетворювача 6, після чого надходить у блок 7 обробки. Потім по команді блоку 8 керування сигнал збудження, що виробляється задавальним генератором 10, відключається від джерела 1 випромінювання і подається на джерело 2 випромінювання з довжиною хвилі l2. Відбитий сигнал також сприймається приймачем 3 випромінювання і проходить по тому ж каналу прийому, П т а Пl 2 після чого надходить у блок 7 обробки. У блоці 7 обробки послідовно обчислюються значення l1 інтегральних коефіцієнтів поглинання випромінювання ділянкою збудженої тканини й оптимальних часів Т l1 , Т l 2 їхнього опромінення для кожної довжини хвилі по формула х: Tl1 = D l1 Пl1 × Wl1 , Tl2 = D l 2 Пl 2 × Wl 2 , де Dl 2 Wl1 =0,1...1,0мВт, Wl 2 =0,5...2,0мВт - потужності випромінювачів 1 і 2, відповідно; D l1 =0,1...1,0Дж, =1,0...10,0Дж - сумарні дози поглинання випромінювань з довжинами хвиль l1 і l2 , відповідно. Після цього по команді блоку 8 керування збуджена ділянка тканини 11 послідовно опромінюється різними T T довжинами хвиль протягом часу l1 і l2 . На цьому терапевтичний цикл закінчується. При поглинанні випромінювання збудженою тканиною відбувається локальне нагрівання перилімфи й ендолімфи. Якщо випромінювання модульоване по інтенсивності й частоті, то через замкнутість у середовищі зміна температури приводить до зміни тиску в часі. У процесі опромінення використовуються три фактори впливу на рецептори: інтенсивність випромінювання, частота модуляції випромінювання й довжина хвилі випромінювання. При цьому випромінювання з довжинами хвиль 0,6...0,7мкм є впливом, що "щадить", тому що відносно неглибоко проникає в тканині, приводячи до початкового лікувального ефекту. Це реєструється різними об'єктивними й суб'єктивними показниками. Наступне випромінювання з довжинами хвиль 0,8...0,9мкм глибше проникає в тканини і має більш сильний терапевтичний ефект, тому що впливає не тільки на ті ж рецептори, що і первісне вшромінювання, але і на нові, збільшуючи область лікування. Як випромінювачі можуть бути використані, наприклад, інфрачервоні діоди типу АЛ107, АЛ123, АЛ147, L934F3C, L-934SF4C та ін., а як приймач - фотодіоди ФД-256, ФД-252 та ін. У порівнянні з прототипом пропонований пристрій значно простіше по конструкції, а значить дешевше у виробництві і доступніше споживачу. Один канал прийому виключає погрішність, внесену неоднаковістю передатних характеристик двох каналів, що дозволяє підвищити точність дозування випромінювання.