Лита штифтова вкладка

Корисна модель відноситься до медицини, переважно, до стоматології, зокрема, до кріплення штучних коронок або зубних протезів з використанням адгезивних засобів, і може бути використаною в ортопедичній стоматології для відновлення втраченої коронкової частини та функції зубу. Проблема відновлення морфо-функціональної єдності зубних рядів в стоматології при повному руйнуванні коронкової частини зубу спонукає до пошуків оптимальних реабілітаційних заходів. Використання натуральних коренів для протезування зубів дозволяє зберегти цілісність зубного ряду, запобігає передчасну атрофію альвеолярної кістки, утворення зубощелепних деформацій і звільняє від необхідності використання знімних протезів [1]. Досягнення зазначених результатів найбільш доцільне за допомогою штифтових елементів з кореневою та куксовою частинами, першу з яких фіксують у каналі кореня, а іншу сполучають зі штучною коронкою. Проте досвід експлуатації подібних конструкцій дозволяє зазначити, що різновекторні навантаження та мікрорухомість штифта незабаром зводять нанівець спромогу відновлення коронкових частин і функцій втрачених зубів, внаслідок неоднорідної адгезії цементу з металом штифта чи дентином, появи мікротріщин і ланок відокремлення, що призводить до звичайного руйнування та вилучення зуба у подальшому [2,3]. Відомо, що коренева частина стандартних штифтів відомих фірм «Cottnell Company» й «Kurer» постачена гвинтовою нарізкою, але їх використання потребує попереднього нарізання відповідної різьби у кореневому каналі та залучення твердосплавних матеріалів, що є не досить технологічним. Водночас, огляд дентину під мікроскопом показує, що нарізання різьби в кореневому каналі часто супроводжується утворенням чисельних мікротріщин і руйнуванням цементної структури після загвинчування штифта. При цьому залишки цементу позбавлені шляхів виходу з майже повністю герметизованої порожнини каналу зуба та створюють надмірні навантаження на стінки кореня зубу та альвеолярну кістку [4]. Відома лита штифтова вкладка, що містить куксову й кореневу частини та ретенційний прошарок рельєфної структури на поверхні кореневої, що нанесений шляхом плазмового покриття з можливістю отримання системи відкритих та закритих дірок. При цьому для формування прошарку на кореневій частини вкладки залучають порошок, однорідний за хімічним складом з матеріалом вкладки. За рахунок підвищення пористості кореневої частини декілька покращують силу її зчеплення з фіксуючим матеріалом. Проте однорідність порошку і матеріалу вкладки ускладнює технологічність процесу її виготовлення, а ретенційний прошарок, що отриманий шляхом плазменого покриття, стовщує кореневу частину вкладки, що утрудняє її припасовку в каналі зуба [5]. Найбільш близьким об'єктом за кількістю суттєвих ознак до корисної моделі, що заявляється, є лита штифтова вкладка, що містить куксову й кореневу частини та ретенційний прошарок шорсткуватої структури на поверхні останньої, причому формування ретенційного прошарку здійснене шляхом спікання однорідних матеріалів [6]. Оснащення кореневої частини вкладки шорсткуватим покриттям теж зумовлює покращення адгезії цементу з ретенційним прошарком. Але однорідність матеріалів порошку і вкладки залишає технологічність виготовлення складною, а спікання матеріалів, як і у попередньому випадку, зумовлює стовщення кореневої частини вкладки та утрудняє її припасовку в каналі зуба. Отже з аналізу властивостей відомих об'єктів-аналогів [2-6] випливає, що слабкий зв'язок кореневих частин вкладок і руйнація цементних структур призводить до випадання вкладок з каналів зубів, а низьке зчеплення куксових частин зі штучними коронками - до псування зубів під ними, внаслідок інфікування та порушення герметизації порожнини коронок. В основу корисної моделі поставлено задачу розробити таку литу штифтову вкладку, яка шляхом збільшення адгезії та контактної площини між ретенційним прошарком і фіксуючим матеріалом підвищує надійність фіксації при використанні. Вищезазначений технічний результат досягається тим, що у відомій литій штифтовій вкладці, що містить куксову й кореневу частини та ретенційний прошарок шорсткуватої структури на поверхні останньої, відповідно до корисної моделі, додатково куксова частина постачена ретенційним прошарком, ретенційні прошарки кожної з частин виконані з кристалів корундового чи алмазного абразивів, а їх товщина становить 150-200 мкм на куксовій та 50-70 мкм на кореневій частинах. Доопрацювання найближчого аналагу полягає у оснащенні куксової частини вкладки додатковим ретенційним прошарком пористої структури та у формуванні ретенційних прошарків куксової та кореневої частин з кристалів корундового чи алмазного абразивів при заданій товщині одержуваних структур. Формування шорсткуватих структур в ретенційних прошарках куксової частини вкладки сприяє утворенню додаткових об'ємно-просторових осередків, що знижує товщину ретенційного покриття, істотно впливає на збільшення площі зчеплення і покращує надійність цементації штучної коронки. Водночас, залучення кристалів корундового чи алмазного абразивів збільшує виразність мікрорельєфу контактної ділянки та посилює адгезію з підкладкою. Від того, задані товщини покриття 150-200мкм на куксовій та 50-70мкм на кореневій частинах є оптимальними, оскільки при менших значеннях товщин покриття, відносно пропонованих, очікується зниження ретенційних можливостей шорсткуватих структур, а при збільшенні - можливе потовщення вкладки разом із погіршенням її цементації, умов відновлення втраченої коронкової частини та функції зубів при використанні. Таким чином, використання пропонованого технічного рішення у заявленому вигляді сприяє посиленню надійності фіксації за рахунок збільшення адгезії ретенційних прошарків як з підкладкою, так і з зубом. Додатково, у порівнянні з найближчим аналагом, використання пропонованого об'єкта дозволяє покращити косметичний дефект, збільшити термін користування, зменшити інфікування та дегерметизацію порожнини штучної коронки, спростити технологічність та розширити ортопедичні можливості під час протезування зубів. Відомості, що підтверджують можливість отримання та використання литої штифтовій вкладки укладаються з наступного. Для формування ретенційних прошарків шорсткуватої структури на кореневій та куксовій частинах вкладки залучають корундову (окисли алюмінію) чи алмазну крихти та використовують стандартну (ТУ-6-19-426-75) гальванотехнічну технологію. Перед гальваностегією здійснюють електрохімічне труїння поверхні підкладки з організацією технологічних виразок і дефектів текстури на глибину понад 2-5мкм, як об'ємно-просторових осередків для ретенційних елементів у прошарках, а від того, виключають можливість потовщення конструкції. Об'ємно-просторові осередки на поверхні підкладки зумовлюють посилення адгезії та підвищення площі зчеплення. Завдяки підвищенню сили зчеплення кореневої частини вкладки з ретенційним шаром та виключенню її потовщення, виключають можливість випадання вкладки з каналу зуба, руйнації цементної структури, а від того, покращують умови відновлення втраченої коронкової частини та функції зубів. Нанесення кристалів корундового чи алмазного абразивів шляхом гальваностегії також стримує потовщення підкладки, посилює виразність мікрорельєфу контактної ділянки, оптимізує отримання прошарків заданої товщини та покращує можливості цементування у подальшому. Пристрій використовують наступним чином. Проводять підготовку кореня зуба, моделюють штифтову та куксову частину вкладки з воску, відливають їх з металу та припасовують у порожнині рота. Шляхом гальваностегії наносять ретенційні прошарки (з корунду чи алмазу) на куксову та кореневі поверхні, товщиною по 50-70мкм та 150-200мкм, відповідно, а на завершення литу штифтову вкладку фіксують у каналі кореня зубу цементом. Приклад. Пацієнт Ю., 32 років, з відсутністю 20-го зуба, косметичним дефектом і порушенням мовотворення. Здійснювали підготовку кореня зуба, моделювали штифтову та куксову частини вкладки з воску, відливали їх з металу і припасовували у порожнині роту. Електрохімічним труїнням на поверхні штифтової вкладки формували технологічні виразки на глибину до 3мкм і ускладнювали рельєф структури утворенням об'ємно-просторових осередків для осадження ретенційних елементів. Шляхом гальваностегії на поверхню вкладки за умов ТУ-6-19426-75 наносили ретенційний прошарок алмазної крихти, товщиною до 150-200мкм на куксовій частині та 5070мкм на кореневій. Штифтову частину литої штифтової вкладки уводили у канал кореня зубу та фіксували цементом. На виступаючу куксову частину вкладки встановлювали штучну коронку. У подавальному постерігали звикання пацієнта до конструкції на 7 добу та відновлення мовотворення, без порушення косметичних властивостей зубу. Отже, у наданому вигляді модель литої штифтової вкладки може бути корисною в ортопедичній стоматології для відновлення втраченої коронкової частинита функції зубу, оскільки при використанні досягається підвищення надійності її фіксації у каналі кореня шляхом збільшення адгезії ретенційного прошарку з підкладкою та збільшення контактної площини між ними. Джерела інформації: 1. Zhang B.W., Pan H.J., Ye S.B. Three dimensional Finite Element Analysis of the Effects of Posts and Cores with Different Angles // Shanghai Kou Qiang Yi Xue. -2000.-Vol. 9.-P. 8-10. 2. Ravanshad S., Ghoreeshi N. An in vitro study of coronal microleakage in endodontically-treated teeth restored with posts // Austrian Endodontical Journal. -2003.-Vol.29.-P. 128-133. 3. Макєєв В.Ф., Годований В.О., Судова О.Я. Штифтові конструкції в ортопедичній стоматології//Новини стоматології, 2001. -№4(29). -С. 14-19. 4. Годований В.О., Судова О.Я. Штифтові конструкції в ортопедичній стоматології // Новини стоматології, 2001. -№3 (28). -С.49-51. 5. Спосіб виготовлення штифта: Авт.св. 1662540 СССР, МПК А61С 5/08 / Байрак І.К., Большаков Г.В. (СССР). Опубл. 27.08.91. 6. Зубной протез и способ его изготовления: Авт.св. 1662540 СССР, МПК А61С 5/08 / С.В. Данелян (СССР). Опубл. 15.07.91. Бюл. №27.