Спосіб визначення стійкості організму людини до гіпоксії

Спосіб визначення стійкості організму людини до гіпоксії шляхом проведення гіпоксичної проби, який відрізняється тим, що проводять вдихання гіпоксичної суміші з поступовим зниженням кисню у повітрі, що вдихується, при цьому безупинно моніторують вміст кисню у вдихуваній гіпоксичній суміші, сатурацію крові, частоту серцевих скорочень, частоту дихання, дихальний об'єм, хвилинний об'єм дихання, ЕКГ, а артеріальний тиск вимірюють на початку проведення гіпоксичної проби, через 3, 5, 7 й 10 хвилин під час проведення проби та через 5 хвилин після закінчення гіпоксичної проби; отримані показники вентиляції, центральної гемодинаміки та БрОг на момент припинення проби відображають стійкість організму людини до гіпоксії. Корисна модель відноситься до медицини, а саме - до фізіології й може бути використаний для визначення стійкості до гіпоксії' організму людини. Корисна модель може бути використана для визначення показань і протипоказань до проведення гіпокситерапії, для підбора індивідуального тренуючого рівня гіпоксії, а також для оцінки професійної придатності людей, що працюють в умовах зниженого вмісту кисню у повітрі, що вдихується (пілоти, підводники, альпіністи тощо). На сьогоднішній день у медицині використовується кілька методів визначення стійкості до гіпоксії. Так, наприклад, застосовується "Спосіб визначення адаптаційної стійкості людини до гіпоксії11 [патент РФ №2020868]. При цьому способі проводиться довільна затримка дихання особою, що обстежується, при зануренні обличчя у воду, температура якої" нижче температури навколишнього повітря не менш, ніж на 10-20°С. При цьому здійснюють запис електрокардіограм (ЕКГ) на початку та наприкінці дослідження, порівнюють отримані ЕКГ між собою, визначають по них латентний період та інтенсивність брадикардії і по цих величинах судять про стійкість до гіпоксії. Однак, цей спосіб має певні недоліки: людина зазнає неприємні відчуття в процесі дослідження; крім гіпоксії на організм обстежуваного впливає гіперкапнія та холодовий фактор; не проводиться моніторування ЕКГ та сатурації крові (БрОг). Все це відображається на точності визначення стійкості до гіпоксії при цьому способі. дять ппоксичний тест - вдихання гіпоксичної суміші з 11% вмістом кисню (Ог) протягом 10 хвилин особою, яка обстежується. При цьому способі моніторують хвилинний об'єм дихання (ХОД), частоту дихання (ЧД), дихальний об'єм (ДО), вміст кисню та вуглекислого газу (СОг) у суміші, що вдихується, БрОг та число серцевих скорочень (ЧСС). ЕКГ реєструють тільки на початку та на 9 хвилині дослідження. Тест припиняють при SpO2