Процес визначення об’єму хірургічного втручання при лікуванні дифузного тиреотоксичного зоба

Корисна модель відноситься до медицини, а зокрема до хірургічної ендокринології і може використовуватись у випадках оперативного лікування дифузного тиреотоксичного зоба (ДТЗ). Оптимальна маса тиреоїдного залишка при хірургічному лікуванні ДТЗ становить 3-4г. При цьому застосовують такі види операцій: субтотальна субфасціальна резекція щитоподібної залози за О.В. Ніколаєвим (Николаев О.В. “Хир ургия эндокринной системы”. - М., 1952г.) - залишають кукси, приблизно 3-4г тканини з обох боків від трахеї, що прикривають зворотні гортанні нерви та прищитоподібні залози; операція Хартлі-Данхіла (Alsanea О, Clark О. Treatment of Graves’ disease: the advantages of surgery // Endocrinol Metob Clin North Am. 2000. - Vol 29, №2. - P.321-337) - гемітиреоїдектомія на одній стороні і субтотальна резекція протилежної долі, при якій залишають приблизно 3-4г тиреоїдної тканини на боковій поверхні трахеї, тиреоїдектомія і практично тотальна тиреоїдектомія (маса тиреоїдного залишку становить приблизно 1г). При залишенні тиреоїдної тканини більше 4-5г може виникати рецидив тиреотоксичного зоба, що вважається важким ускладненням. За прототип авторами взятий винахід Л.Г. Василенко (А.С. №12338767A1, МПК 4А61В17/00, 30.05.1986р, Бюл. №20). Суть цього винаходу полягає в тому, що для визначення об’єму хірургічного втручання проводять субто тальну резекцію щитоподібної залози і при цьому призупиняють операцію по досягненню маси тиреоїдного залишка, яку визначають за формулою: 4 å mi = i=1 ( b ) + (R / C ) + (Kd + 1) + (Ka + 1) =m 4 де m - маса кукси, b - вік хворого, с - важкість тиреотоксикоза, К - коефіцієнт прямої пропорційності, що дорівнює 2, R - коефіцієнт оберненої пропорційності, що становить 18; а - степінь збільшення щитовидної залози, 1 - коефіцієнт зміщення функції, що дорівнює 2, d - ступінь лімфоїдної інфільтрації залози. Недоліками даного способу є значна трудомісткість виконання, важкість обрахування за формулою, наявність імперичних коефіцієнтів. Замість точних розмірів (об’єму) долей щитоподібної залози використовується ступінь збільшення щитоподібної залози та лімфоїдної інфільтрації тиреоїдної тканини. В основу корисної моделі поставлено завдання розробити такий процес визначення об’єму хірургічного втр учання при ДТЗ, при якому можна було б точно та нескладно визначити оптимальну масу кукс щитоподібної залози під час операції, що дозволить попередити гіпо- та рецидив гіпертиреоза. Поставлене завдання вирішується тим, що процес визначення об’єму хірургічного втр учання при лікуванні дифузного тиреотоксичного зоба, що включає субтотальну резекцію долей щитоподібної залози та визначення маси тиреоїдного залишка, згідно з корисною моделлю до оперативного втручання встановлюють об’єм долей залози ультразвуковим дослідженням, а об’єм видаленої щитоподібної залози визначають за допомогою мірного стакану з водою та її масу зважуванням, масу кукси, що залишилась обраховують за формулою: М (к укси)=m:V2´V1-m, де m - маса видаленої долі V2 — об’єм видаленої долі V1 – об’єм долі до операції за даними УЗД. Процес визначення об’єму хірургічного втручання при лікуванні ДТЗ виконується наступним чином. Спочатку встановлюється об’єм долі залози до оперативного втручання за даними УЗД (ультразвукового дослідження; V1, см 3) Потім проводиться субтотальна резекція долі щитоподібної залози за О.В. Ніколаєвим та визначається маса видаленої долі (m, г), шля хом зважування. За допомогою мірного стакану з водою (видалену долю поміщають у мірний стакан) визначають об’єм видаленої долі, використовуючи закон Архімеда (V2, см 3). Розраховуємо масу 1см 3 (за даними УЗД) тиреоїдної тканини за формулою р=m:V2 та загальну масу долі залози М=р´V1. Після цього визначається маса кукси шляхом віднімання маси видаленої долі від загальної маси долі: М (кукси)=М-m. Маса кукси розраховується за наступною формулою: М (к укси)=m:V2´V1-m, де m - маса видаленої долі V2 — об’єм видаленої долі V1 – об’єм долі до операції за даними УЗД. Аналогічно розраховується маса кукси другої долі щитоподібної залози для того, щоб встановити та залишити оптимальний об’єм тиреоїдного залишка. Наприклад. Хвора Б. Поступила в клініку для оперативного лікування з приводу ДТЗ. При обстеженні об'єм правої долі (V1) становить 31,2см 3, об’єм лівої долі - 26,5 за даними доопераційного УЗД. Виконана субтотальна резекція правої долі щитоподібної залози, маса (м) якої становить 26,4г. Препарат поміщають у мірний стакан з водою (100мл). Рівень води підвищився на 30мл (з препаратом - 130мл). Визначаємо масу 1см 3 тиреоїдної тканини за формулою, використовуючи закон Архімеда р=m:V2=26,4:30,0=0,9г. Загальна маса долі становить М= р´V1=0,9´31,2=28,08г. Отже, можна обрахувати масу к укси М-m=28,08-26,4=1,68г. Аналогічно вираховуємо масу лівої кукси. У даному конкретному випадку - 2,1см 3. Тобто, в сумі (1,68+2,1=3,78г) є оптимальною. В післяопераційному періоді та у віддалені строки ускладнень не спостерігалося. Прооперовано за даною методикою 34 дітей та дорослих хворих на ДТЗ. У віддалених обстеженнях сумарний об’єм кукс щитоподібної залози становив від 2 до 4см 3. Рецидиву гіпертиреозу та важкого гіпотиреозу не виявлено у жодного пацієнта. Таким чином, використовуючи даний процес визначення об’єму хірургічного втручання при лікуванні ДТЗ можна досить просто і достовірно встановити масу кукс щи топодібної залози, що має велике значення для наслідків (відсутність рецидивів захворювання та важкого гіпотиреозу) оперативного лікування та реабілітації хворих у післяопераційному періоді. Процес пропонується для впровадження в клінічну практику у спеціалізованих хірургічних відділеннях.