Спосіб хірургічного лікування дифузного токсичного зобу

Винахід відноситься до медицини, а зокрема, до ендокринної хірургії і може використовуватись для лікування захворювань щитоподібної залози. Відомий спосіб резекції щитоподибної залози, який передбачає пересікання перешийка залози та субфасціальну мобілізацію частки. Однак такий підхід не виключає виникнення післяопераційних ускладнень оскільки не передбачає обов'язкової візуалізації прищитовидних залоз і гортанних нервів (А.С. №1456103 СССР, МКИ А61В17/00, 1989) Відомий і спосіб мобілізації частки щитоподибної залози за екстрафасціальною методикою з виділенням зв'язки Беррі (Пат.№35372А Україна, МПК А61В17/00, 2001). Проте цей спосіб гемітиреоїдектомії придатний для оперативного втручання з приводу вузлового зобу і не придатний при дифузному токсичному зобі. Найбільш розповсюдженим способом хірургічного лікування дифузного токсичного зобу є традиційна субфасціальна методика за О.В.Ніколаєвим, яка полягає в проведенні резекції залози між вісцеральними листками четвертої фасції і власною капсулою залози. (Брейдо И.С. Хирургическое лечение заболеваний щитовидной железы. Л.:"Медицина", 1979.-С.96-116). Даний спосіб також має недоліки - призводить до виникнення післяопераційних ускладнень: ураження гортанних нервів та прищитовидних залоз, що спричиняє виникнення післяопераційного гіпопаратиреозу. Крім того ця методика передбачає перерізання верхньої та нижньої щитоподибної артерії, що порушує кровопостачання кукси залози та в подальшому викликає ускладнення - гіпотиреоз. В основу винаходу поставлено задачу розробити такий спосіб хірургічного лікування дифузного токсичного зобу в якому здійснюється екстрафасціальний підхід до оперативного втручання з чіткою візуалізацією та ідентифікацією гортанних нервів та прищитовидних залоз, що попереджує виникнення післяопераційних ускладнень. Поставлена задача досягається тим, що у способі, який включає виділення і резекцію щитоподибної залози, згідно винаходу, виділення проводять за екстрафасціальною методикою послідовно мобілізуючи верхні та нижні полюси залози з візуалізацією і ідентифікацією гортанних нервів, прищитовидних залоз та подальшою моноблочною резекцією залози з формуванням її кукси в зоні нижніх полюсів. До даного рішення автори прийшли в результаті практичного досвіду та проведеної аналітичної роботи. Екстрафасціальна методика з послідовною мобілізацією спочатку верхніх полюсів, а потім нижніх, дає можливість чітко ідентифікувати спочатку верхній гортанний нерв та візуалізувати прищитоподибні залози, а потім нижній гортанний нерв та нижні прищитоподибні залози. Це дозволяє зберегти від ушкодження гортанні нерви і таким чином запобігти парезу та не ушкодити прищитоподибні залози і таким чином уникнути виникнення післяопераційного гіпопаратиреозу. Моноблочна резекція та сформована в зоні нижнього полюсу кукса щитоподибної залози із збереженою нижньою артерією та серединною веною має достатній кровообіг, що запобігає виникненню гіпотиреозу. Спосіб здійснюється наступним чином. Після доступу до щитоподибної залози за Кохером, з поперечним розрізом претиреоїдних м'язів, починають її мобілізацію з верхніх полюсів. Перев'язують та пересікають верхні щитовидні артерії і за методикою розробленою авторами (заявка на винахід №2002054032) ідентифікують верхній гортанний нерв. Екстрафасціально виділяють частки з латеральної поверхні до місця входу гортанного нерва в гортань. Для виявлення ретротрахеально розміщеної тканини щитоподибної залози проводять ревізію ретротрахеального простору. При цьому візуалізують та мобілізують верхні прищитовидні залози. Далі мобілізують нижні полюси залози. Просліджують взаємне розміщення нижніх щитовидних артерій, ідентифікують гортанний нерв та візуалізують нижні прищитовидні залози. Після мобілізації залози проводять оцінку її паренхіми та виконують моноблочну резекцію залози з формуванням кукси масою 4 - 6гр. в зоні нижнього полюсу найменшої частки із збереженням нижньої щитоподибної артерії та серединної вени. Закінчують операцію ретельним гемостазом та пошаровим ушиванням рани. Приклад. Хвора А. 38 років, поступила в хірургічне відділення Центру ендокринної хірургії з діагнозом дифузний токсичний зоб третього ступеню. Хворій проведена передопераційна підготовка. Під ендотрахеальним наркозом проведена операція - екстрафасціальна резекція щитоподибної залози за методом, який пропонують автори. Післяопераційний перебіг задовільний без ускладнень. Пацієнтка виписана на 5 добу під амбулаторний нагляд. Через 2 місяці оглянута в клініці Центру. Стан пацієнтки задовільний, скарг немає. Впродовж 2-річного спостереження рецидивів, ускладнень не виявлено. Прооперовано 32 хворих на дифузний токсичний зоб. За період спостереження від 6 місяців до 2-х років ускладнень не виявлено. Спосіб впроваджений в клінічну практику