Спосіб градуювання термопари

Спосіб градуювання термопари, який включає введення одного із спаїв термопари в тепловий контакт із зразком еталонної речовини з відомою температурою плавлення, нагрівання зразка еталонної речовини із спаєм термопари, вимірювання термоелектрорушійної сили термопари в момент плавлення зразка еталонної речовини, який відрізняється тим, що зразок еталонної речовини у вигляді пластини або дроту встановлюють горизонтально краями на опори, на середню частину зразка розміщують вантаж у вигляді вертикально встановленого продовгуватого тіла, а момент плавлення зразка еталонної речовини встановлюють по зміщенню вантажа від вихідного положення. Винахід належить до техніки визначення температури і може бути використаний при підготовці термопар до експлуатації в основному при високих температурах як в лабораторних, так і в промислових умовах. Відомий спосіб градуювання термопари, який включає розміщення спаю термопари в заглибину в ампулі, в якій розміщено еталонну речовину, нагрівання речовини, ампули та спаю і вимірювання термоелектричної сили термопари під час плавлення еталонної речовини [1]. Оскільки плавлення еталонної речовини відбувається при постійній і відомій температурі, на кривій термоелектрична сила термопари - час спостерігається відхилення від попереднього напрямку, по початку якого визначають термоелектричну силу, яка відповідає температурі плавлення еталонної речовини. Аналогічні вимірювання здійснюють з іншими еталонними речовинами, в результаті чого одержують залежність термоелектричної сили термопари від різниці температур холодного та гарячого спаю. Недоліком описаного способу є недостатня точність градуювання, обумовлена затримкою теплопередачі до спаю термопари в процесі нагрівання або охолодження. Найбільш близьким по технічній суті та результату, який досягається, є спосіб градуювання термопари, який включає введення шляхом приварювання в тепловий та електричний контакт зі спаєм невеликих фрагментів золота або паладію, при плавленні яких відбувається різке змінення кривої нагрівання [2]. За рахунок незначної маси та розмірів металевих фрагментів в момент їх плавлення різниця температур спаю та металевих еталонів мінімальна, що забезпечує високу точність градуювання. Недоліком описаного способу є необхідність приварювання зразка еталонної речовини до одного із спаїв термопари. Крім того, спосіб має обмежене застосування, оскільки із відомих еталонних речових не всі можливо припаяти до спаю термопари. Задачею винаходу є зменшення трудомісткості градуювання термопари. Поставлена задача вирішується таким чином, що у відомому способі градуювання термопари, який включає введення одного із спаїв термопари в тепловий контакт із зразком еталонної речовини з відомою температурою плавлення, нагрівання зразка еталонної речовини із спаєм термопари, (19) UA (11) 95047 (13) C2 (21) a201009875 (22) 09.08.2010 (24) 25.06.2011 (46) 25.06.2011, Бюл.№ 12, 2011 р. (72) РИГАН МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ, ГАВРИЛКО ПЕТРО ПЕТРОВИЧ, ШПИРКО ГРИГОРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, БАНДУРІН ЮРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ, ТКАЧЕНКО ВІКТОР ІВАНОВИЧ (73) УЖГОРОДСЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГІВЕЛЬНОЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ (56) RU 2020435 C1; 30.09.1994 SU 1760380 A1; 07.09.1992 RU 2194257 C1; 10.12.2002 JP 10274569 A; 13.10.1998 JP 10111188 A; 28.04.1998 CN 101718599 A; 02.06.2010 3 95047 вимірювання термоелектрорушійної сили термопари в момент плавлення зразка еталонної речовини, згідно з винаходом, зразок еталонної речовини у вигляді пластини або дроту встановлюють горизонтально краями на опори, на середню частину зразка розміщують вантаж у вигляді вертикально встановленого продовгуватого тіла а момент плавлення зразка еталонної речовини встановлюють по зміненню положення вантажу. На кресленні схематично показано пристрій для реалізації запропонованого способу. Зразок еталонної речовини 1 у вигляді пластини розміщують на торець трубки 2, яка виконує функцію опори. Спай 3 термопари знаходиться в тепловому контакті зі зразком еталонної речовини 1. Вантаж 4 нижнім кінцем покладено на зразок 1. Спай термопари та зразок еталонної речовини розміщено в печі опору 5. Проведено градуювання хромель-алюмелевої термопари по запропонованому способу. Один із спаїв термопари помістили в ємність з танучим льодом, другий спай вводили до теплового контакту із зразками еталонних речовин, а саме, олова, Комп’ютерна верстка М. Ломалова 4 цинку, алюмінію, хлористого натрію та срібла. Опорна та направляюча трубки а також вантаж виготовлені із плавленого кварцу. Вантаж у нижній частині має звуження. Зміну положення вантажу спостерігали візуально. Результати градуювання порівнювали з результатами, одержаними з використанням ртутного термометра (до 500°С) та попередньо каліброваної платина-платинородієвої термопари. Різниця в визначенні температури не перевищувала 2 К, а зниження трудомісткості процесу градуювання у порівнянні зі способом за прототипом в першу чергу забезпечено відсутністю необхідності припаювання зразка еталонної речовини до спаю термопари. Крім того, запропонований спосіб дає змогу збільшити кількість еталонних речовин для градуювання і зменшити температурний інтервал між градуювальними точками. Джерела інформації: 1. Практикум по химии и технологии полупроводников. Москва, «Высшая школа», 1978, стр. 20. 2. Л.Г. Берг. Введение в термографию. Изд.»Наука», Москва, 1969, стр.92. Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601