Композиція стабілізатора для галогенованих полімерів, що не містить важких металів

Реферат: Даний винахід стосується композиції стабілізатора галогенвмісних полімерів, яка не містить важких металів, її застосування для стабілізації галогенвмісних полімерів, зокрема - для запобігання появі небажаного рожевого відтінку, а також формованих виробів, що містять цю композицію стабілізатора. UA 104441 C2 (12) UA 104441 C2 UA 104441 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід стосується композиції стабілізатора, що не містить важких металів, для галогенвмісних полімерів, її застосування для стабілізації галогенвмісних полімерів, зокрема – для запобігання появі небажаного рожевого забарвлення, а також формованих виробів, які містять цю композицію стабілізатора. Галогенвмісні полімери або пластмаси, або виготовлені з них формовані вироби зазнають значних змін в процесі їх виробництва і під впливом умов навколишнього середовища. Наприклад, вигляд пластмас, які під впливом тепла і/або світла можуть розкладатися або змінювати колір. Тому для стабілізації галогенвмісних полімерів вже застосовували різні речовини або суміші речовин. Галогенвмісний полімер, наприклад – полівінілхлорид (ПВХ), при формуванні з розплаву переходить у поліенову структуру, при цьому виділяється соляна кислота, а полімер змінює колір. Для підвищення термостабільності полімеру зазвичай у полімер додають карбоксилати металів як стабілізатори. Проте, оскільки додавання стабілізаторів при тривалому способі формування з розплаву приводить до почорніння полімерів, звичайною практикою є додавання співстабілізатора. Відома велика кількість комбінацій неорганічних і органічних сполук, використовуваних як стабілізатори галогенвмісних полімерів. Проте, останніми роками все частіше як стабілізатори на ринку з'являються азотвмісні сполуки. Азотвмісні сполукистабілізатори вже описані в патентній літературі. Наприклад, в публікації ЕР 1343838 описано застосування щонайменше одної і проти дії світла. В публікації EP 768 336 описана комбінація стабілізаторів, яка містить урацил і перхлоратну сіль. Такі комбінації вже протягом багатьох років є на ринку і виявляють чудові властивості при екструзії ПВХ-труб. Для віконних профілів з ПВХ і інших зовнішніх застосувань, для яких має бути гарантована стійкість до атмосферних дій, їх не використовували, оскільки на ринку існують упередження відносно появи рожевого відтінку при застосуванні. В публікації DE 10118179 описано застосування комбінації особливих азотвмісних сполук, які містять структурні елементи амінокротонатів і урацилів, алканоламіну і перхлоратної солі, які відрізняються дуже хорошим стабілізуючим ефектом у галогенвмісних полімерах як проти окислювального, термічного, так і проти індукованого світлом розкладання. Особливо примітний ефект стабілізації кольору при термічній дії. В публікації JP 07062181 було виявлено, що системи, які містять сполуки олова, тріс(2гідроксиетил) ізоціанат (THEIC) і перхлоратні солі, особливо добре підходять для стабілізації хлорвмісних полімерів, зокрема – ПВХ. Проте, в разі олова йдеться про важкий метал. В публікації JP 05179090 також описано, що суміші, які містять щонайменше тріс(2гідроксиетил) ізоціанат (THEIC) і перхлоратвмісний гідротальцит у присутності силікатів, добре підходять для стабілізації хлорвмісних полімерів, зокрема – ПВХ. Проте, в наведених прикладах міститься мало металів, які, щонайменше в разі цинку, містять важкі метали. В публікації JP 05295198 описані комбінації, які складаються з тріс(2-гідроксиетил) ізоціанату (THEIC) і перхлоратних солей або перхлоратвмісних гідротальцитів, для стабілізації ПВХ. І в цьому випадку в наведених прикладах містяться важкі метали, такі як барій і цинк. Проте, показано, що в тих стабілізованих азотвмісними сполукими полімерах, які містять лише невеликі кількості діоксиду титану, на сонці і при штучному освітленні з'являється рожевий відтінок. Цей рожевий відтінок до цих пір заважав використанню азотвмісних сполук у віконних профілях. Компонент, що додає цей рожевий відтінок, не вдається ні проаналізувати, ні виділити в достатній кількості, оскільки зміна кольору є результатом розкладання галогенвмісних полімерів із складними і невідомими механізмами, які залежать не лише від природи і інтенсивності джерел розкладання, але і від природи і кількостей всіх речовин, що містяться в полімерній композиції, зокрема, наприклад, азотвмісних сполук або TiO2. Тому, в основі даного винаходу лежить задача отримати нові, такі, що не містять важких металів, композиції стабілізаторів, які підходять, зокрема, для галогенвмісних полімерів і не мають вищезазначених недоліків відомих стабілізаторів. Згідно з даним винаходом, ця задача вирішена за рахунок одержання композиції стабілізатора галогенвмісних полімерів на основі ізоціанурату, яка не містить важких металів і містить щонайменше один ізоціанурат, щонайменше один дигідропіридин і щонайменше одну перхлоратну сіль. Несподівано було показано, що композиції стабілізаторів, які не містять важких металів, згідно з даним винаходом додають галогенвмісним полімерам і деталям і виробам, виготовленим з цих полімерів, підвищену стабільність проти дії сонячного і штучного світла. Зокрема, може запобігтися поява рожевого відтінку у галогенвмісному матеріалі, якщо він використовується в прикладних задачах, пов'язаних з перебуванням просто неба, наприклад – у 1 UA 104441 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 віконних профілях. Крім того, було показано, що при використанні композицій стабілізаторів, що не містять важких металів, згідно з даним винаходом без проблем вдається виготовляти з галогенвмісних полімерів формовані деталі, які мають оптимальні експлуатаційні характеристики, і які порівняні з композиціями для стабілізації ПВХ на основі композицій стабілізаторів, що містять важкі метали. Цей стабілізуючий ефект виникає і в тому випадку, якщо галогенвмісний полімер містить інші стабілізатори, співстабілізатори або допоміжні засоби. Крім того, при використанні композицій стабілізаторів згідно з даним винаходом можна також повністю відмовитися від використання сполук важких металів і, не дивлячись на це, отримати таку ж або навіть кращу стабільність галогенвмісних полімерів. За рахунок цього можна понизити можливі навантаження на довкілля і витрати, наприклад – на дороге видалення відходів. Термін «не містить важких металів» в контексті даного винаходу означає, що в 3 о композиції стабілізатора відсутні всі елементи з густиною, яка перевищує 4,51 г/см (при 20 С). У наступній формі здійснення даного винаходу термін «важкі метали» додатково охоплює такі елементи, як стронцій і барій. Предметом даного винаходу також є застосування композиції стабілізатора, що не містить важких металів, згідно з даним винаходом для стабілізації галогенвмісних полімерів і формовані вироби, виготовлені з цих галогенвмісних полімерів, які містять композицію стабілізатора, що не містить важких металів, згідно з даним винаходом. КОРОТКИЙ ОПИС ГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ Фіг. 1 демонструє зміну загального кольору ΔE галогенвмісного полімеру залежно від атмосферних дій в приладі Xenotest. Фіг. 2 демонструє діаграму для визначення і архівації кольору. Фіг. 3 демонструє передбачуваний механізм дії THEIC у ПВХ як акцептора кислот. Далі даний винахід буде описаний детальніше. Композиція стабілізатора згідно з даним винаходом на основі ізоціанурату може бути використана в галогенвмісних полімерах. Прикладами таких галогенвмісних полімерів можуть бути термопластичні галогенвмісні полімери, наприклад, але не обмежуючись цим, полівінілхлорид (ПВХ), полівініліденхлорид, хлорований або хлорсульфонований поліетилен, хлорований поліпропілен, хлорований співполімер етилену і вінілацетату і аналогічні сполуки. Особливо переважними є полімери ПВХ-типу, тобто гомополімери вінілхлориду і співполімери вінілхлориду з іншими мономерами. Композиції стабілізаторів галогенвмісних полімерів, що не містять важких металів, згідно з даним винаходом містять щонайменше один ізоціанурат. Щонайменше один ізоціанурат вибраний із сполук формули (I) У формулі (I) R1, R2 і R3 незалежно один від одного позначають атом водню, можливо заміщений С1-С18 алкіл, можливо заміщений С2-С6 алкеніл, можливо заміщений С1-С4 алкокси, можливо заміщений С5-С8 циклоалкіл, можливо заміщений С3-С8 алкілциклоалкіл або можливо заміщений С5-С10 арил. Х у формулі (I) незалежно вибраний з S або О. Термін «алкіл» відноситься до радикалів повністю насичених аліфатичних, лінійних або розгалужених вуглеводнів. У конкретних варіантах здійснення даного винаходу алкіл містить від 1 до 18 атомів вуглецю. Діапазон значень, наприклад, від 1 до 18 означає скрізь, де він зустрічається, що С1-С18 алкіл є алкільною групою, яка містить 1 атом вуглецю, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 або 18 атомів вуглецю. Алкільна група може бути можливо заміщеною. Прикладами алкільних сполук є, але не обмежуються цим, метильний, етильний, нпропільний, ізопропільний, н-бутил, ізобутильний, втор-бутильний, тре-бутиловий, пентильний, 2 UA 104441 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 гексильний, гептильний, октильний і подібні радикали. Термін «алкеніл» відноситься до радикалів аліфатичних вуглеводнів з однією або декількома подвійними зв'язками. В певних варіантах здійснення даного винаходу алкеніл містить від 2 до 6 атомів вуглецю, тобто 2, 3, 4, 5 або 6 атомів вуглецю. Алкенільна група може бути можливо заміщеною. Прикладами алкенільних сполук є, але не обмежуються цим, етенильний, пропенільний, 1,4-бутадієнільний і подібні радикали. Термін «алкоксил» відноситься до радикалів аліфатичних вуглеводнів з однією –Оалкільною групою. В певних варіантах здійснення даного винаходу алкоксил містить від 1 до 4 атомів вуглецю, тобто 1, 2, 3 або 4 атоми вуглецю. Алкоксильна група може бути можливо заміщеною. Прикладами алкоксильних сполук є, але не обмежуються цим, метоксильний, етоксильний, пропоксильний, трет-бутоксильний і подібні радикали. Термін «циклоалкіл» відноситься до циклічних насичених вуглеводневих радикалів. В певних варіантах здійснення даного винаходу циклоалкіл містить від 5 до 8 атомів вуглецю, тобто 5, 6, 7 або 8 атомів вуглецю. Циклоалкільна група може бути можливо заміщеною. Прикладами циклоалкільних сполук є, але не обмежуються цим, циклопентановий, циклогексановий, циклогептановий, циклооктановий і подібні радикали. Термін «алкілциклоалкіл» відноситься до циклічних насичених вуглеводневих радикалів, до основного кільця яких приєднано більше за одну алкільну групу. У певних варіантах здійснення даного винаходу алкілциклоалкіл містить від 3 до 8 атомів вуглецю, тобто 3, 4, 5, 6, 7 або 8 атомів вуглецю. Алкилциклоалкільна група може бути можливо заміщеною. Наприклад, щонайменше один атом в основному кільці може бути гетероатомом. Щонайменше один гетероатом може бути вибраний з атомів кисню, азоту, сірки і фосфору, але не обмежується цими атомами. Прикладами алкілциклоалкільних сполук є, але не обмежуються цим, гліцидильний, бензильний і подібні радикали. Термін «арил» відноситься до ароматичного кільця, в якому всі атоми кільця є атомами вуглецю. Арильні кільця можуть складатися з п'яти, шести, семи, восьми, дев'яти, десяти і більше атомів вуглецю. Наприклад, арильні сполуки можуть містити до 15 атомів вуглецю. Арильна група може бути можливо заміщеною. Прикладами арильних сполук є, але не обмежуються цим, циклопентадіенільний, фенільний і подібні радикали. Під загальне визначення арильного радикала можуть також попасти гетероарильні радикали. Термін «гетероарил» відноситься до ароматичного гетероциклу, причому гетероарильні кільця можуть складатися з 5, 6, 7, 8, 9 і більше атомів, при цьому щонайменше 1 атом є гетероатомом. Щонайменше один гетероатом може бути вибраний з атомів кисню, азоту, сірки і фосфору, але не обмежується цими атомами. Гетероарильні групи можливо можуть бути заміщеними. Прикладами гетероарильних сполук є, але не обмежуються цим, фурановий, піридиновий, тіофеновий і подібні радикали. Термін «можливо заміщений» відноситься до групи, в якій один або більше атомів водню заміщені замісниками. Замісником може бути, але не обмежується цим, алкільний, алкоксильний, циклоалкільний, арильний, гетероарил, ОН, CN, F, Cl, Br, I, NO2 або амін. В одному з варіантів здійснення даного винаходу R1, R2 і R3 незалежно один від одного є групами -CH3, -CH2CH3, -CH2CH2CH3, -CH2CHCH3, -CH2OH, -CH2CH2OH, -CH2CH2CH2OH, -CH2(C2H3O). В одному з варіантів здійснення даного винаходу Х = О. Прикладами ізоціануратів є, але не обмежуються цим, такі сполуки: 45 3 UA 104441 C2 і В одному з варіантів здійснення даного винаходу ізоціанурат має формулу 5 Композиції стабілізаторів галогенвмісних полімерів на основі ціануратів, що не містять важких металів, згідно з даним винаходом містять щонайменше один дигідропіридин, який вибраний із сполук формул (II) і (III). 10 4 UA 104441 C2 5 10 15 R4, R5, R6, R7 і R8 незалежно один від одного є атомом Н, можливо заміщеним С 1-С18 алкільним радикалом, можливо заміщеним С2-С6 алкенільним радикалом, можливо заміщеним С1-С4 алкоксильним радикалом, можливо заміщеним С5-С8 циклоалкільним радикалом або можливо заміщеним С5-С10 арильним радикалом, згідно з приведеними вище визначеннями. Y є С1-С18 алкільним радикалом, причому один або більше атомів вуглецю можуть бути замінені атомами О або S. Так, в одному з варіантів здійснення даного винаходу радикал Y може бути вибраний з (СН2)х, (СН2)х-O-(CH2)у і (СН2)х-S-(CH2)у, причому x і у незалежно дорівнюють цілим числам від 1 до 10, тобто 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10. В одному з варіантів здійснення даного винаходу кожне значення x і у дорівнює 1, 2 або 3. n є цілим числом від 1 до 5, наприклад - 1, 2, 3, 4 або 5. В одному з варіантів здійснення даного винаходу значення n дорівнює 1, 2 або3. В одному з варіантів здійснення даного винаходу R4, R5, R6, R7 і R8 незалежно один від одного можуть бути вибрані з –СН3, -С2Н5, -С8Н17, -С16Н33, -С17Н35, -С18Н37, -С6Н5, -ОСН3, -ОС2Н5, -ОС12Н25. Прикладами дигідропіридинів є, але не обмежуються цим 20 5 UA 104441 C2 або . 5 10 15 20 25 30 35 Композиції стабілізаторів галогенвмісних полімерів на основі ціануратів, що не містять важких металів, згідно з даним винаходом містять щонайменше один перхлорат, який вибраний із сполук із загальною формулою (IV) або (V): M(ClO4)k (IV) MxAl2(ОН)2x+4(CO3)1-z/2(ClO4)z·mH2O (V). М позначає атом металу, що не є важким металом. Наприклад, М може бути вибраний з Li, Na, K, Mg, Ca або Al. В одному з варіантів здійснення даного винаходу М є атомом Na, Mg або Al. k є цілим числом від 1 до 3, наприклад – 1, 2 або 3. x є цілим числом від 1 до 6, наприклад – 1, 2, 3, 4, 5 або 6. z є числом в діапазоні від 0,01 до 2. Сполуки формули (V) можуть бути, наприклад, названі мінералами, такими як гідротальцит, гідрокалуміт, етрингіт, гранат, даусоніт. В одному з варіантів здійснення даного винаходу М може бути Li, Na, K, Mg або Ca. Прикладами перхлоратів є, але не обмежуються цим, NaClO4, Ca(ClO4)2, Mg(ClO4)2 або Al(ClO4)3. Іншими прикладами сполук цієї групи є Alcamizer 5 і Alcamizer 5-2 виробництва компанії Kyowa. У контексті даного винаходу термін «на основі ізоціанурату» означає, що основним компонентом композиції стабілізатора є один або декілька ізоціануратів. Під основними компонентами розуміють компоненти, які вносять основний вклад до стабілізації галогенвмісних полімерів, тобто вищезгадані компоненти ізоціанурат, дигідропіридин і перхлоратна сіль. При необхідності в меншій кількості можуть бути присутніми і інші компоненти із стабілізуючою дією. В одному з варіантів здійснення даного винаходу композиція стабілізатора на основі ізоціанурату не містить урацилів і амінокротонатів. Композиція стабілізатора згідно з даним винаходом може бути додана до галогенвмісного полімеру в різних кількостях. Дигідропіридин може бути доданий в кількості від приблизно 0,01 до приблизно 1,0 частини на 100 частин смоли («на сто частин смоли» = phr). В одному з варіантів здійснення даного винаходу дигідропіридин може бути доданий в кількості від приблизно 0,1 до приблизно 0,5 phr, тобто, наприклад, в кількості, що дорівнює 0,1, 0,15, 0,2, 0,25 або 0,3 phr. Ізоціанурат може бути доданий в кількості від приблизно 0,01 до приблизно 5,0 частин на 100 частин смоли (phr). В одному з варіантів здійснення даного винаходу ізоціанурат може бути доданий в кількості від приблизно 0,1 до приблизно 3,0 phr, наприклад – в кількості 6 UA 104441 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 від приблизно 0,5 до приблизно 1,5 phr, наприклад – в кількості, що приблизно дорівнює 0,5, 0,6, 0,7, 0,8, 0,9, 1,0, 1,1, 1,2, 1,3, 1,4 або 1,5 phr. Перхлорат може бути доданий в кількості від приблизно 0,01 до приблизно 1,0 частини на 100 частин смоли (phr). В одному з варіантів здійснення даного винаходу перхлорат може бути доданий в кількості від приблизно 0,05 до приблизно 0,5 phr, наприклад – в кількості від приблизно 0,1 до приблизно 0,3 phr, тобто, наприклад, в кількості, що приблизно дорівнює 0,1, 0,15, 0,2, 0,25 або 0,3 phr. Кожне з вказаних вище значень слід вважати початковим або кінцевим значенням діапазону. В даному винаході можливі будь-які комбінації приведених вище кількостей. Композиція стабілізатора згідно з даним винаходом може бути додана в загальній кількості від приблизно 0,01 до приблизно 10,0 частин на 100 частин смоли (phr). В одному з варіантів здійснення даного винаходу композицію стабілізатора додають в кількості від приблизно 0,05 до приблизно 8,0 phr, наприклад – в кількості від приблизно 0,5 до приблизно 5,0. Композиція стабілізатора, що не містить важких металів, згідно з даним винаходом може бути окремо додана до полімеру або до суміші полімерів. Проте існує також можливість додати композицію стабілізатора, що не містить важких металів, до полімеру або суміші полімерів спільно з іншими співстабілізаторами або перерахованими нижче допоміжними речовинами. Наприклад, дозування в екструдері, наприклад – у вакуумній зоні, також входить в об'єм даного винаходу. Композиція стабілізатора, що не містить важких металів, згідно з даним винаходом може бути також об'єднана з однією або декількома додатковими добавками, наприклад – з первинними стабілізаторами, співстабілізаторами, цеолітами, антиоксидантами, наповнювачами, пластифікаторами, фарбниками, пігментами, антистатичними агентами, поверхнево-активними речовинами, піноутворювачами, модифікаторами удароміцності, УФстабілізаторами, мастилами, технологічними добавками і тому подібними засобами. Співстабілізатори – це сполуки, які надають додатковий стабілізуючий ефект на галогенвмісні полімери при використанні в композиції стабілізатора згідно з даним винаходом. Можливі стабілізатори можуть бути вибрані з групи, яка складається з 1,3-дикетонових сполук, поліолів, солей металів, природних або синтетичних мінералів, таких як гідротальцит, гідрокалуміт або цеоліт, похідних амінокислот, складних органічних етерів фосфорної кислоти, епоксисполук. Прикладами 1,3-дикетонових сполук є, але не обмежуються цим, дибензоїлметан, стеароїлбензоїлметан, пальмитоїлбензоїлметан, міристоїлбензоїлметан, лауроїлбензоїлметан, бензоїлацетон, ацетилацетон, трибензоїлметан, діацетилацетобензол, пметоксистеароїлацетофенон, естери ацетооцтової кислоти і ацетилацетон і їх солі з металами, зокрема – солі літію, натрію, калію, кальцію, магнію, титану і/або алюмінію. Співстабілізатори з групи поліолів включають, але не обмежуються цим, гліцерин, пентаеритрит, ді- і трипентаеритрит, трісметилолпропан (TMP), ди-TMP, сорбітол, Манітол, мальтитол, сахариди, дисахариди (зокрема, сахарозу, 4-О--D-галактопіранозил-D-глюкозу, 4О-альфа-D-глюкопіранозил-D-глюкозу, 6-О-(6-дезокси-альфа-L-манопіранозил)-D-глюкозу, альфа-D-глюкопіранозил-альфа-D-глюкопіранозид, 6-О-альфа-D-глюкопіранозил-D-глюкозу, 4О--D-глюкопіранозил-D-глюкозу, 2-О--D-глюкопіранозил-D-глюкозу, 6-О-альфа-Dглюкопіранозил-D-глюцитол, 3-О-альфа-D-глюкопіранозил-D-фруктозу, 6-О--D-глюкопіранозилD-глюкозу, 4-О--D-галактопіранозил-D-глюцитол, 4-О-альфа-D-глюкопіранозил-D-глюцитол, 6О-альфа-D-галактопіранозил-D-Глюкозу, 3-О-альфа-D-галактопіранозил-D-міоінозитол, 4-О-D-галактопіранозил-D-фруктозу, 4-О--D-галактопіранозил--D-глюкопіранозу, 6-О-альфа-Dглюкопіранозил-D-фруктозу, 4-О--D-галактопіранозил-альфа-D-глюкопіранозу, 2-О-(6-дезоксіальфа-L-манопіранозил) -D-глюкозу, 4-О-альфа-D-глюкопіранозил-D-фруктозу, 2-О--Dглюкопіранозил-альфа-D-глюкопіранозу, 1-О-альфа-D-глюкопіранозил-D-манітол, 6-О-(6дезоксі-альфа-L-манопіранозил)--D-глюкопіранозу, 2-О--D-глюкопіранозил--D-глюкопіранозу, 6-О-альфа-D-глюкопіранозил-альфа-D-глюкопіранозу, 2-О-альфа-D-глюкопіранозил-альфа-Dглюкопіранозу, 2-О-альфа-D-глюкопіранозил--D-глюкопіранозу, 1-О-альфа-D-глюкопіранозилD-фруктозу, 6-О-альфа-D-глюкопіранозил-альфа-D-фруктофуранозу, 6-О-альфа-Dглюкопіранозил-D-гліцитол, 4-О-альфа-D-глюкопіранозил-D-глюцитол, 1-О-альфа-Dглюкопіранозил-D-манітол), трисахариди, полісахариди, зокрема – полівінілові спирти, крохмалі, целюлоза і їх часткові етери. Прикладами антиоксидантів є, але не обмежуються цим, алкілфеноли, гідроксифенілпропіонат, гідроксибензильні сполуки, алкіліденбісфеноли, тіобісфеноли і амінофеноли, зокрема, наприклад, 2,6-дитретбутил-4-метилфенол, 2,6-дибензил-4метилфенол, стеарил-3-(3’,5’-дитретбутил-4’-гідроксифеніл)пропіонат, 4,4’-тіобіс-(3-метил-6третбутилфенол), 4-нонілфенол, 2,2’-метиленбіс(4-метил-6-третбутилфенол), 2,5 7 UA 104441 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 дитретбутилгідрохінон, 4,4’,4”-(1-метил-1-пропаніл-3-іліден) тріс[2-(1,1-диметилетил)-5метил]фенол, їх нейтральні або основні літієві, магнієві, кальцієві і алюмінієві солі, а також стерически захищені аміни і фосфоніти і їх суміші. Прикладами співстабілізаторів з групи солей металів є, але не обмежуються цим, гідроксиди, оксиди, карбонати, основні карбонати і солі вугільної кислоти літію, натрію, калія, магнію, кальцію, алюмінію, титану і тому подібне, за умови, що не використаний важкий метал. В одному з варіантів здійснення даного винаходу солі металів можуть бути солями вищих карбонових кислот, наприклад С6-С22 карбонових кислот, таких як стеаринова, пальмітинова, міристинова, лауринова, масляна, олеїнова і рицинолова кислоти. Прикладами природних або синтетичних мінералів є, але не обмежуються цим, А3-, А4-, А5цеоліти, цеоліти з групи морденіту, еріоніту, фауязиту Х- або Y-типу, а також ZSM-5-цеоліти, гідротальцити (типу Alcamizer 1 і 4) і їх суміші. Прикладами співстабілізаторів з групи похідних амінокислот є, але не обмежуються цим, гліцин, аланін, лізин, триптофан, ацетилметіонін, піролідокарбонова кислота -амінокротонова кислота -аміноакрилова кислота -аміноадипінова кислота і інші подібні сполуки, а також їх відповідні складні етери. Спиртні компоненти цих складних етерів можуть бути одноосновними спиртами, як, наприклад, метиловий спирт, етиловий спирт, пропіловий спирт, і-пропіловий спирт, бутиловий спирт -етилгексанол, октиловий спирт, і-октиловий спирт, лауриловий спирт, стеариловий спирт і подібні сполуки, і поліоли, як, наприклад, етилгліколь, пропіленгликоль, 1,3бутандіол, 1,4-бутандіол, гліцерол, дигліцерол, трісметилолпропан, пентаеритритол, дипентаеритритол, еритритол, сорбіт, маніт і подібні сполуки. Прикладами співстабілізаторів з групи естерів фосфорної кислоти є, але не обмежуються цим, триарилфосфіти, наприклад – трифенілфосфіт, тріс(п-нонілфеніл) фосфіт, алкіларилфосфіти, наприклад – моноалкілдифенілфосфіти, наприклад – дифенілизооктилфосфіт, дифенілизодецилфосфіт, діалкілмонофенілфосфіти, наприклад – фенілдіізооктилфосфіт, фенілдіізодецилфосфіт, і триалкілфосфіти, наприклад – триізооктилфосфіт, трістеарилфосфіт, і подібні сполуки. Прикладами співстабілізаторів з групи епоксисполук є, але не обмежуються цим, різні тваринні або рослинні жири, наприклад – епоксидована соєва олія, епоксидована рапсова олія, епоксидовані естери карбонових кислот, наприклад – епоксидований епоксиметилолеат, епоксибутилолеат, епоксидовані аліциклічні сполуки, гліцидні етери, наприклад – бісфенол-Адигліцидний етер, бісфенол-F-дигліцидний етер, гліцидні естери, наприклад – гліцидилакрилат, гліцидилметакрилат, їх полімери, співполімери, і епоксидовані полімери, наприклад – епоксидований полібутадієн, епоксидований акрилонітрил-бутадієн-стирол (АБС) і подібні сполуки. Як приклади наповнювачів можна назвати крейду або крейду з покриттям, причому наповнювачі не обмежені цими речовинами. Іншим компонентом, який може бути доданий в композицію стабілізатора згідно з даним винаходом, є діоксид титану. Діоксид титану зустрічається в природі в трьох модифікаціях: анатас, брукіт і рутил. Діоксид титану використовують в техніці як пігмент, як у формі анатасу, так і у формі рутилу. Високі показники відбиття, що дорівнюють 2,55 (анатас) і 2,75 (рутил), лежать в основі освітлювальної і покривальної здатності, а внаслідок цього – в основі застосування як білий пігмент. Рутил у відповідному дозуванні поглинає все світло з довжиною хвилі менше 400 нм, тобто увесь УФ-діапазон. Поглинання анатасу трохи зміщене вбік коротших довжин хвиль. Брукіт, у свою чергу, не виявляє фотокаталітичної активності. Для застосування на відкритому повітрі діоксид титану переважно повинен мати структуру рутилового типу. Для всіх останніх застосувань він може мати як структуру анатасу, так і структуру рутилу. Діоксид титану може бути використаний згідно з даним винаходом у композиції стабілізатора у кількості від приблизно 0,01 до приблизно 20 phr. В іншому варіанті здійснення даного винаходу діоксид титану може бути використаний в кількості від приблизно 0,05 до приблизно 10 phr або від приблизно 0,1 до приблизно 5 phr, наприклад – в кількості, що приблизно дорівнює 4 phr. Діоксид титану повинен мати тонко подрібнену форму, що добре диспергує. Як мастило може бути використаний, наприклад, парафіновий віск. В одному з варіантів здійснення даного винаходу парафіновий віск може бути сумішшю алканів із загальною формулою CCnH2n+2. n – ціле число від 20 до 100. Суміш може складатися як з прямоланцюгових і розгалужених компонентів, так і з чистих прямоланцюгових компонентів. Прикладами парафінового воску є, але не обмежуються цим, Naftollube FTM і аналогічні сполуки. 8 UA 104441 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Наповнювачі можуть бути використані в кількості від приблизно 0 до приблизно 100 phr або від приблизно 1 до приблизно 50 phr. В одному з варіантів здійснення даного винаходу наповнювачі можуть бути використані в кількості від приблизно 2 до приблизно 20 phr. Пластифікатори можуть бути використані в кількості від приблизно 0 до приблизно 100 phr, наприклад – від приблизно 0,05 до приблизно 50 phr. Мастила можуть бути використані в кількості від приблизно 0,05 до приблизно 3 phr, наприклад – від приблизно 0,1 до приблизно 2 phr. Інші вказані вище співстабілізатори можуть бути використані в кількостях, аналогічних кількостям мастил. Щоб переробити галогенвмісні полімери спільно з композицією стабілізатора згідно з даним винаходом можна використовувати способи, відомі на сучасному рівні техніки. Прикладами таких способів є, але не обмежуються цим, каландрування, екструдування, лиття під тиском, формування роздуванням та інші. З одержаних згідно з даним винаходом стабілізованих галогенвмісних полімерів можуть бути виготовлені найрізноманітніші вироби для різних застосувань. Наприклад, із стабілізованих полімерів згідно з даним винаходом можуть бути виготовлені віконні профілі, труби, покриття для підлог, смуги покрівельного матеріалу, кабелі і плівки. Крім того, полімери можуть бути використані в різних матеріалах, наприклад – для виготовлення спортивних човнів, лопатей гвинтів для вітросилових установок і у вагонобудуванні. Щоб оцінити колірні характеристики одержаних таким чином полімерів і виготовлених з них продуктів, які містять композицію стабілізатора згідно з даним винаходом, використовують CIELab-систему. CIE-Lab-система - це колірний простір, заснований в 1976 р. Міжнародною комісією з освітлення (Commission Internationale de l’Eclairage, CIE). У цьому тривимірному колірному просторі задано три осі (L = світлість (0 = чорний, 100 = білий); а = червоно-зелений (120 = зелений, + 120 = червоний); b = жовто-синій (-120 = синій, +120 = жовтий)). Знаючи значення L*a*b і дані відносно вимірювального приладу (спектрофотометр), вид світла, спостерігача, системи кольорів і підготовки проб, можна точно визначити і запам'ятати колір (див. діаграму на Фіг. 2). При цьому значення «А» визначає положення кольору на осі «зеленечервоне». Негативні значення «а» означають зеленуватий відтінок, а позитивні – червонуватий. Чим більше значення «а», тим сильніше червонуватий відтінок. Тому в контексті даного винаходу бажано як можна більш нейтральне значення «А» або як можна менша зміна цього значення. Таким чином, даний винахід забезпечує помітний і новий внесок у розвиток рівня техніки, зокрема – в області переробки і стабілізації ПВХ і інших галогенвмісних термопластичних полімерів. Не бажаючи зв'язувати себе точною теорією, все ж ми вважаємо, що механізм реакції, змальований на Фіг. 3, бере участь у стабілізуючому ефекті композиції стабілізатора згідно з даним винаходом. Наприклад, використаний THEIC може бути перетворений у оксазолідинон, який, у свою чергу, може зв'язувати HCl, що утворюється. Хоча в даний час відомо, що DHP (дигідропіридин) діє лише з Zn-компонентами, в даному винаході несподівано вдалося спостерігати ефективність і у відсутність Zn. Не бажаючи зв'язувати себе точною теорією, все ж ми вважаємо, що перхлорат відновлюється. Ефективність композиції стабілізатора згідно з даним винаходом обумовлена синергетичною взаємодією компонентів, що містяться в ній, і галогенвмісного полімеру. Далі винахід буде детальніше роз'яснено на основі наведених нижче прикладів, які аж ніяк не обмежують його об'єм. ПРИКЛАДИ Приклади 1-14 У наведених нижче Прикладах описані різні композиції для формованих виробів з ПВХ. Для їх виготовлення, окрім 100 phr S-ПВХ (Solvin 267; k = 67), 5 phr крейди з обробленою поверхнею (Hydrocorb 95), 4 phr діоксиду титану (Kronos 2220; рутил) і 7 phr модифікатора удароміцності на основі акрилату (KM 355), були використані інші компоненти, названі в Прикладах. Всі о компоненти нагрівали в гарячому змішувачі протягом 5 хвилин до 120 С, після чого витримували протягом 24 годин, а потім екструдували протягом 90 хвилин з використанням двошнекового екструдера з паралельними 25-міліметровими шнеками виробництва компанії Göttfert. Конкретні композиції вказані в приведеній нижче Таблиці 1. 9 UA 104441 C2 Таблиця 1 Результати, одержані з ПВХ Приклад Мастило: Naftolube FTM (парафін, Компанія Chemson) ListabCa (кальцію стеарат) Naftolube ELK (складноетерний віск) Paraloid K125 (компанія Rohm & Haas) Поглинач кислот: Alcamizer 1 (компанія Kyowa) Антиоксиданти: Irganox 1076 (компанія Ciba) Стабілізатори: Комерційна комбінація стабілізатора-мастила компанії Chemson на основі свинцю Комерційна комбінація стабілізатора-мастила компанії Chemson на основі кальцію-цинку THEIC Na перхлорат 55%-вий Stavinor D507 (компанія Arkema) BGAC DMAU DBM ATMER 163 (компанія Ciba) DHC на хв. Значення L Значення а Значення b Початковий колір (показник жовтизни) Стійкість кольору через 30 хв. (показник жовтизни) Значення а (абс.) після 10 днів перебування в установці «Колесо Бандол» а після 10 днів перебування в установці «Колесо Бандол» 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 neg* neg* eg* neg* neg* neg* neg* neg* eg* eg* eg* eg* eg* eg* 0,65 0,65 0,65 0,65 0,65 0,65 0,65 0,65 0,65 0,65 0,65 0,65 0,30 0,30 0,30 0,30 0,30 0,30 0,30 0,30 0,30 0,30 0,30 0,30 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 0,40 0,40 0,40 0,40 0,40 0,40 0,40 0,40 0,40 0,40 0,40 0,40 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 0,15 5,00 4,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,00 1,20 1,50 1,50 0,10 0,10 0,10 0,10 0,10 0,10 0,20 0,10 0,20 0,10 0,20 0,10 0,20 0,20 0,20 0,30 0,30 0,20 0,10 0,30 0,20 0,20 0,20 1,00 80,0 94,5 -0,1 3,9 40,0 93,8 -0,7 3,3 39,0 95,7 -0,9 3,4 31,0 95,1 -0,5 4,1 39,5 95,3 -0,5 4,0 34,5 95,0 -0,4 3,2 40,5 94,7 -0,4 4,3 47,0 95,5 -1,1 4,7 45,0 95,6 -0,9 3,3 38.5 96,1 -1,0 3,0 45,0 95,7 -1,1 2,9 40,0 95,7 -0,9 3,2 52,5 95,2 -0,5 3,1 38,5 95,9 -1,0 2,6 9,4 7,1 7,0 9,1 8,2 7,5 9,4 10,2 7,0 6,9 6,9 7,0 7,0 6,8 17,0 16,7 13,5 23,3 20,2 14,2 14,4 32,4 13,7 12,7 12,9 13,1 12,7 11,9 -0,1 -0,4 -0,5 0,0 0,3 1,2 0,0 0,1 -0,5 -0,6 -0,8 -0,5 -0,1 -0,7 0,0 0,8 1,6 0,4 1,2 0,3 0,5 0,5 10 0,4 0,4 0,4 0,4 0,4 0,3 UA 104441 C2 *eg = згідно з даним винаходом; neg = не згідно з даним винаходом; BGAC = бутиленгліголю діамінокротонат; DMAU = диметил-4-аміноурацил; DBM = дибензоїлметан (Rhodiastab 83). 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Пояснення до результатів, приведених в Таблиці 1: Спочатку слід зазначити, що показник жовтизни (YI) є кількісною мірою пожовтіння зразка. Початковий колір при цьому дає значення для кожного зразка до термічного навантаження. о Значення стійкості кольору вимірюють через 30 хвилин термічного навантаження при 180 С. Порівняння значень дозволяє оцінити зміни в зразку. Приклади 1 і 2 – це товари компанії Chemson, які є композиціями стабілізаторів, що містять важкі метали, згідно з попереднім рівнем техніки, і ілюструють властивості ПВХ при їх застосуванні. Приклад 3 відповідає прикладу композиції стабілізатора, що не містить важких металів, згідно з даним винаходом. У порівнянні з Прикладами 1 і 2 з попереднього рівня техніки, що не відповідають даному винаходу, виявляється, зокрема, що за допомогою композиції стабілізатора згідно з даним винаходом вдається відрегулювати щонайменше одну сукупність властивостей, яка порівнянна з системами, що не містять свинець, але загалом не містить жодних сполук важких металів. Крім того, композиція стабілізатора згідно з даним винаходом з Прикладу 3 має переваги, які полягають в тому, що одержаний полімер має значення L, яке більш ніж на 1 перевищує значення, характерні для полімерів з Прикладів 1 і 2. Стійкість кольору через 30 хвилин також помітно вище, що видно з меншого значення показника жовтизни, який дорівнює 13,5 проти 17,0 або 16,7 в Прикладах 1 і 2. Приклад 4, що не відповідає даному винаходу, відрізняється від Прикладу 3 згідно з даним винаходом відсутністю дигідропіридину (DHP). За рахунок цього знижується дегідрохлорування (DHC), яке є мірою статичної термостабільності, яка вимірюється, коли з галогенвмісного полімеру виділяється HCl, тобто коли використовується композиція стабілізатора, і початковий колір в цьому випадку погіршується, судячи за результатами виміру показника жовтизни (з 7,0 до 9,1) і значенням b (з 3,4 до 4,1). Стійкість кольору також набагато гірше, ніж в Прикладі 3 згідно з даним винаходом. У Прикладі 5, що не відповідає даному винаходу, замість DHP використаний амінокротонат BGAC. Як видно із значень, приведених в Прикладах 3 і 5, композиція стабілізатора, що містить BGAC, помітно поступається композиції стабілізатора згідно з даним винаходом, яка містить DHP, як за початковим кольором, так і за стійкістю кольору. У Прикладі 6, що не відповідає даному винаходу, замість компонента DHP згідно з даним винаходом використаний DMAU. Початковий колір (7,5 проти 7,0) і стійкість кольору полімеру (14,2 проти 13,5) в Прикладі 6 гірше, ніж в Прикладі 3 згідно з даним винаходом. Зокрема, менше значення L. Проте і при використанні DHC Приклад 6 помітно поступається Прикладу 3 згідно з даним винаходом. У Прикладі 7, що не відповідає даному винаходу, замість компонента DHP згідно з даним винаходом використаний DBM. Полімер з Прикладу 7 також поступається полімеру, що містить композицію стабілізатора згідно з даним винаходом, за початковим кольором (зокрема, за значенням L і b і за показником жовтизни). У Прикладі 8, що не відповідає даному винаходу, компонент THEIC згідно з даним винаходом замінений на компонент ATMER 163 (N-стеарил-N,N-діетаноламін), що не відповідає даному винаходу. Початковий колір полімеру (зокрема, за значенням b і показником жовтизни) помітно гірше. Крім того, стійкість кольору значно гірша, ніж вимагає сучасний рівень техніки в Прикладах 1 і 2. Приклади 9-14 згідно з даним винаходом, в яких варіювали перхлоратний, DHP- і THEICкомпоненти, підтверджують перевагу компонентів композиції стабілізатора згідно з даним винаходом перед Прикладами 4-8, що не містять свинець і не відповідають даному винаходу. З описаних вище екструдатів були вирізані смужки шириною 2 см, і протягом 48 годин їх опромінювали у відомій на сучасному рівні техніки установці «Колесо Бандол» за таких умов: - один оберт за годину; - поворот на 120º при затінюванні; - поворот на 120º в резервуарі з водою, що містить дистильовану воду (в кожному випадку поворот на 60º при затінюванні здійснюється або на повітрі, або у дистильованій воді); - температура в камері для випробувань дорівнює 50º; - ртутна лампа середнього тиску потужністю 400 Вт. Крім того, смужки, вирізані з екструдатів, поміщали в прилад Xenotest, щоб імітувати 11 UA 104441 C2 5 10 15 20 25 30 35 природні погодні умови згідно із стандартами. Прилад Xenotest служить для того, щоб контролювати світлостійкість ПВХ-профілів. Деталі, що підлягають випробуванню, піддають інтенсивному освітленню ксеноновою лампою і при цьому поперемінно використовують світло або тінь. Зміну кольору поверхні точно вимірюють через задані проміжки часу. Імітацію атмосферних дій здійснювали з використанням профільтрованого випромінювання ксенонової дугової лампи згідно з EN ISO 11341:1994. У Xenotest Alpha зразки опромінювали о при температурі у випробувальній камері, яка дорівнює 40 С, відносній вологості повітря, яка 2 дорівнює 60% (під час «сухої» фази) і інтенсивності опромінення, яка дорівнює 60 Вт/м . Як тривалість фаз були вибрані 102 хвилини для «сухої» фази і 18 хвилин для імітації дощу з використанням дистильованої води (обертальний рух). Через однакові проміжки часу вимірювали значення L і b і загальну зміну кольору ΔЕ, які приведені на Фіг. 1. З Фіг. 1 стає ясно, що Приклад 3 згідно з даним винаходом при дії штучних атмосферних умов непорівнянний з Прикладами 1 і 2 згідно з даним винаходом. Тому Приклад 3 придатний для використання у прикладних задачах, пов'язаних з дією природних атмосферних умов (наприклад, вікна або водостоки). Приклади 5 і 8, що не відповідають даному винаходу, помітно поступаються Прикладу 3 згідно з даним винаходом. Великі відмінності виникають приблизно через 2500-3000 годин. Крім того, можна відзначити, що Приклади 5 і 6, що не відповідають даному винаходу, які містять DMAU або BGAC замість компонента DHP згідно з даним винаходом, не відповідали стандарту для білих віконних профілів. Через 4000 годин досягається значення ΔЕ > 5. Що стосується виміряних значень а, то можна бачити, що Приклади 1 і 2, що не відповідають даному винаходу, після перевірки на появу рожевого відтінку показали значення Δа у діапазоні від 0,0 до 0,3, причому абсолютні значення а залишилися менше 0. Таким чином, виявляється зеленуватий відтінок. Приклади 5, 6 і 8, що не відповідають даному винаходу, виявляють великі значення Δа, причому абсолютні значення а > 0. Таким чином, виявляється рожевий відтінок. Навпаки, всі приклади згідно з даним винаходом демонструють значення Δа у діапазоні від 0,3 до 0,4, причому абсолютні значення а залишаються в зеленій області, тобто < 0. Тому вочевидь, що композиції стабілізаторів згідно з даним винаходом мають явні переваги перед композиціями згідно з попереднім рівнем техніки. Крім того, наведені приклади показують, що приклади згідно з даним винаходом порівнянні з комерційними продуктами за їх тенденціями до відсутності рожевого відтінку. Приклади 15-22 У наведених нижче Прикладах 15-22 описані різні композиції для формованих виробів з ПВХ. При їх приготуванні, окрім 100 phr S-ПВХ, до компонентів, вказаних в Прикладах, було додано 5 phr крейди з обробленою поверхнею (Hydrocorb 95). Всі компоненти нагрівали в о гарячому змішувачі протягом 5 хвилин до 120 С, потім витримували протягом 24 годин, після чого протягом 90 хвилин екструдували з використанням двошнекового екструдера виробництва компанії Göttfert з паралельними шнеками розміром 25 мм. Конкретні композиції вказані в приведеній нижче Таблиці 2. 40 12 UA 104441 C2 Таблиця 2 Приклад Мастило: Naftolube FTM ListabCa (кальцію стеарат) Naftolube ELK (складноетерний віск) Стабілізатори: THEIC Na перхлорат 55%-вий Stavinor D507 (компанія Arkema) BGAC DMAU DBM DHC в хв. Значення L Значення а Значення b Початковий колір (показник жовтизни) Стійкість кольору через 30 хв. (показник жовтизни) 15 eg* 16 eg* 17 eg* 18 neg* 19 neg* 20 neg* 21 neg* 22 neg* 0,65 0,30 0,65 0,30 0,65 0,30 0,65 0,30 0,65 0,30 0,65 0,30 0,65 0,30 0,65 0,30 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,20 0,50 0,10 1,00 0,10 1,00 0,10 1,00 0,10 1,00 1,00 0,10 1,00 0,10 1,00 0,10 0,20 0,20 0,40 0,20 0,20 0,20 31 88,8 -2,2 12,0 37 88,2 -2,0 10,6 40 89,3 -1,8 10,1 35 87,0 -0,1 14,4 21 87,9 -1,9 11,2 40 86,8 -1,0 15,8 36 87,8 -0,2 12,9 0,20 37 86,8 0,0 14,5 7,6 15,2 13,1 20,4 16,2 27,2 18,2 29,0 28,4 19,0 20,3 36,5 25,5 34,4 22,4 27,8 *eg = згідно з даним винаходом; neg = не згідно з даним винаходом. 5 10 15 20 25 30 Комбінації згідно з даним винаходом з Прикладів з 15 по 17 демонструють, що: - THEIC підвищує термостабільність DHC (порівняйте Приклад 15 з Прикладом 16); - DHP 507 підвищує термостабільність DHC (порівняйте Приклад 16 з Прикладом 17). Якщо необхідний компонент DHP 507 відсутній (див. Приклад 18, що не відповідає даному винаходу, порівняно з Прикладом 16 згідно з даним винаходом), то термостабільність DHC знижується, зразок темніє (= зменшується значення L) і жовтіє (збільшується значення b). Крім того, можна спостерігати погіршення початкового кольору і стійкості кольору. Якщо відсутній компонент згідно з даним винаходом – NaClO4 (див. Приклад 19, що не відповідає даному винаходу, порівняно з Прикладом 16 згідно з даним винаходом), то термостабільність швидко знижується приблизно у два рази, і трохи погіршується стійкість кольору. Якщо компонент згідно з даним винаходом – DHP 507 – в Прикладі 16 замінюють на BGAC (див. Приклад 20, що не відповідає даному винаходу, порівняно з Прикладом 16 згідно з даним винаходом), то досягається трохи більша термостабільність DHC, але зразок стає в цілому темнішим (= знижується значення L) і жовтішим (збільшується значення b). Крім того, можна спостерігати, що початковий колір і стійкість кольору погіршуються. Якщо компонент згідно з даним винаходом – DHP 507 – в Прикладі 16 замінюють на DMAU (див. Приклад 21, що не відповідає даному винаходу, порівняно з Прикладом 16 згідно з даним винаходом), то досягається порівнянна термостабільність DHC, але зразок стає в цілому темнішим (= знижується значення L) і жовтішим (збільшується значення b). Крім того, можна спостерігати, що початковий колір і стійкість кольору погіршуються. Якщо компонент згідно з даним винаходом – DHP 507 – в Прикладі 16 замінюють на DBM (див. Приклад 22, що не відповідає даному винаходу, порівняно з Прикладом 16 згідно з даним винаходом), то досягається порівнянна термостабільність DHC, але зразок стає в цілому темнішим (= знижується значення L) і жовтішим (збільшується значення b). Крім того, можна спостерігати, що початковий колір і стійкість кольору погіршуються. Таким чином, і ці Приклади показують, що композиції стабілізаторів згідно з даним винаходом мають явні переваги перед композиціями, що відповідають попередньому рівню техніки. 13 UA 104441 C2 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 5 10 1. Галогенвмісний полімер, який містить композицію стабілізатора на основі ізоціанурату, що не містить важких металів і включає як основні компоненти щонайменше один ізоціанурат, щонайменше один дигідропіридин і щонайменше одну перхлоратну сіль, причому ізоціанурат міститься в кількості від 0,5 до 1,5 частин на 100 частин смоли, дигідропіридин - в кількості від 0,1 до 0,5 частин на 100 частин смоли і перхлоратна сіль - в кількості від 0,05 до 0,25 частин на 100 частин смоли, і кожен з інших стабілізуючих компонентів, які можуть бути, міститься в меншій кількості, ніж вказані основні компоненти. 2. Полімер за п. 1, де щонайменше один ізоціанурат вибраний із сполук формули (І) R1 N X R3 N X N R2 X 15 , (І) де R1, R2 і R3 незалежно один від одного означають атом водню, можливо заміщений С 1-С18 алкіл, можливо заміщений С2-С6 алкеніл, можливо заміщений С1-С4 алкокси, можливо заміщений С5-С8 циклоалкіл, можливо заміщений С3-С8 алкілциклоалкіл або можливо заміщений С5-С10 арил, і X незалежно один від одного вибраний з S або О. 3. Полімер за п. 2, де R1, R2 і R3 незалежно один від одного є групами -СН3, -СН2СН3, СН2СН2СН3, -СН2ОН, -СН2СН2ОН, -СН2СН2СН3, -СН2СН2СН2ОН або -СН2(С2Н3О). 4. Полімер за п. 2 або 3, де X=О. 5. Полімер за будь-яким з попередніх пунктів, де ізоціанурат вибраний з групи, що складається з CH2 CH2OH N O HOH2CH2 C N CH2CHCH2 O N CH2 CH2OH O 20 N O H2CHCH2C N N O , O CH2CHCH2 , O N O O O H N O N O N HN NH O O i . 6. Полімер за будь-яким з попередніх пунктів, де щонайменше один дигідропіридин вибраний із сполук формул II і III O O O R4 R5 R6 N R8 R7 , (II) 25 14 UA 104441 C2 O O R4 O O Y N R6 R5 R7 N R6 R8 5 10 R7 R8 n , (III) де R4, R5, R6, R7 і R8 незалежно один від одного є атомом водню, можливо заміщеним С 1-С18 алкілом, можливо заміщений С2-С6 алкеніл, можливо заміщений С1-С4 алкокси, можливо заміщений С5-С8 циклоалкіл або можливо заміщений С5-С10 арил; Y є С1-С18 алкіл, причому один або більше атомів вуглецю можуть бути замінені атомами О або S; і n є цілим числом від 1 до 5. 7. Полімер за п. 6, де R4, R5, R6, R7 і R8 незалежно один від одного вибрані з -СН3, -С2Н5, -С8Н17, -С16Н33, -С17Н35, -С18Н37, -С6Н5, -ОСН3, -ОС2Н5, -ОС12Н25. 8. Полімер за п. 6 або 7, де Y вибраний з (СН 2)x, (СН2)х-О-(СН2)у та (CH2)x-S-(CH2)y, причому х і у незалежно один від одного є цілим числом від 1 до 10. 9. Полімер за будь-яким з пунктів з 6 по 8, де дигідропіридин вибраний з групи, що складається з: O O H25C12O OC12H25 N H H O H , O O O C6 H5 N H H3 C C6 H5 H3 C CH3 , O N H CH3 , O C8 H17 C8 H17 C6 H5 N H O C6 H5 , O C16 H33 C16H33 C6 H5 15 N H O , O C17 H35 C6 H5 C6 H5 C17H35 N H C6 H5 , 15 UA 104441 C2 O O C18 H37 C18H37 N H C6 H5 C6 H5 , O O C6 H5 C6 H5 N H C6 H5 O C6 H5 i O O S O O N H N H 5 O . 10. Полімер за будь-яким з попередніх пунктів, де щонайменше один перхлорат вибраний із сполук із загальними формулами (IV) і (V) M(ClO4)k, (IV) MxAl2(OH)2x+4(CO3)1-z/2(ClO4)z·mH2O, (V) 10 15 20 25 30 35 де М означає Li, Na, Κ, Mg, Ca або Al; k є цілим числом від 1 до 3; х є цілим числом від 1 до 6; z є числом в діапазоні від 0,01 до 2. 11. Полімер за п. 10, де перхлорат вибраний з групи, що складається з NaClO 4, Ca(ClO4)2, Мg(СlО4)2 і Аl(СlO4)3. 12. Полімер за будь-яким з попередніх пунктів, де композиція стабілізатора міститься в кількості від приблизно 0,01 до приблизно 10,0 частин на 100 частин смоли. 13. Полімер за п. 12, де композиція стабілізатора міститься в кількості від приблизно 0,05 до приблизно 8,0 частин на 100 частин смоли. 14. Полімер за будь-яким з попередніх пунктів, який додатково містить щонайменше один співстабілізатор. 15. Полімер за будь-яким з попередніх пунктів, який додатково містить первинні стабілізатори, цеоліти, антиоксиданти, наповнювачі, пластифікатори, барвники, пігменти, антистатичні агенти, поверхнево-активні речовини, піноутворювачі, модифікатори удароміцності і УФ-стабілізатори. 16. Полімер за будь-яким з попередніх пунктів, де галогенвмісним полімером є ПВХ. 17. Полімер за будь-яким з попередніх пунктів, де композиція стабілізатора не містить урацилів і амінокротонатів. 18. Застосування композиції стабілізатора на основі ізоціанурату, що не містить важких металів і включає як основні компоненти щонайменше один ізоціанурат, щонайменше один дигідропіридин і щонайменше одну перхлоратну сіль, причому ізоціанурат міститься в кількості від 0,5 до 1,5 частин на 100 частин смоли, дигідропіридин - в кількості від 0,1 до 0,5 частин на 100 частин смоли і перхлоратна сіль - в кількості від 0,05 до 0,25 частин на 100 частин смоли, і кожен з інших стабілізуючих компонентів, які можуть бути, міститися в меншій кількості, ніж вказані основні компоненти, для стабілізації галогенвмісних полімерів. 19. Застосування за п. 18, де стабілізація є стабілізацією проти дії світла. 20. Застосування за п. 18 або 19, де галогенвмісним полімером є ПВХ. 21. Формований виріб, що містить галогенвмісний полімер за будь-яким з пунктів з 1 по 17. 22. Формований виріб за п. 21, який може бути віконним профілем, трубою, покриттям для підлоги, смугою покрівельного матеріалу, кабелем і плівкою. 16 UA 104441 C2 17 UA 104441 C2 Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 18