Зручна у використанні вапняно-магнезіальна суспензія

Реферат: Водна вапняно-магнезіальна суспензія, яка міcтить тверді частинки, відповідні загальній формулі aCa(OH)2bMg(OH)2cMgO, в якій a, b і с являють собою масові частки, сума яких становить від 90 до 100 %, у водному середовищі з концентрацією, що перевищує або дорівнює 200 г/кг, і добавку, яка одночасно являє собою засіб, що зменшує в'язкість, і засіб, що сповільнює підвищення в'язкості, причому вказана добавка являє собою фосфонат або фосфонову кислоту. UA 114646 C2 (12) UA 114646 C2 UA 114646 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід стосується водної вапняно-магнезіальної суспензії, що містить тверді частинки, відповідні загальній формулі aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO, в якій a, b і с являють собою масові частки, сума яких становить від 90 до 100%, у водному середовищі з концентрацією, що перевищує або дорівнює 200 г/кг, і добавку, яка одночасно являє собою засіб, що зменшує в'язкість, і засіб, що сповільнює підвищення в'язкості. Протягом багатьох років робилися різні спроби для зменшення кількості води, що використовується у водних вапняно-магнезіальних суспензіях, за рахунок диспергаторів. У значенні даного винаходу під виразом "водна вапняно-магнезіальна суспензія" розуміють суспензію твердих частинок, відповідних загальній формулі aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO, в якій a, b і с являють собою масові частки, сума яких становить від 90 до 100%, у водному середовищі з концентрацією, що перевищує або дорівнює 200 г/кг. Крім того, частинки містять від 0 до 10% мас. матеріалу I, який в реальності може містити домішки, а саме — похідні SiO2, Al2O3, Fe2O3, MnO, P2O5 і/або SO3, вміст яких в цілому становить декілька десятків грамів на кілограм. Ці тверді частинки можуть містити також як матеріал I оксид кальцію, який не був гідратований в ході гасіння, а також карбонат кальцію CaCO3 і/або магнію MgCO3, при необхідність що поєднується в формі доломіту. Таким чином, вапняне молоко може являти собою особливий варіант втілення, коли мова йде про суспензії гашеного вапна, тобто особливий випадок загальної формули, в якій вміст Mg(OH)2 або MgO є низьким і кваліфікується як домішка. Отже, наведена раніше загальна формула може бути вказана також як aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO·dI (де d становить від 0 до 10% мас.). Водна вапняно-магнезіальна суспензія такого типу може бути одержана гасінням негашеного вапна, доломітового негашеного вапна, негашеного доломіту або їх суміші водою в кількості, що значно перевищує кількість води, відповідну стехіометричному співвідношенню, тобто кількість, необхідна для одержання порошкоподібного гашеного вапна (кальцієвого або доломітового), або змішуванням у водному середовищі твердих частинок, відповідних загальній формулі aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO, в якій a, b і с являють собою масові частки, сума яких становить від 90 до 100%. Водні вапняно-магнезіальні суспензії можуть бути охарактеризовані різними показниками, які традиційно використовуються, причому головні показники являють собою в'язкість, вміст твердих частинок, гранулометричний склад цих частинок і реакційну здатність твердих частинок (а саме — швидкість розчинення). В'язкість являє собою визначальну властивість відносно застосування суспензії і поводження з нею (перекачування насосом, транспортування в трубопроводах і т. п.). У зв'язку з цим, експериментально було встановлено, що динамічна в'язкість суспензії повинна бути меншою 2000 мПа с (US 5616283), і бажано не встановлювати динамічну в'язкість менше 500 мПа с (WO 2007110401). У загальному випадку, в'язкість збільшується тоді, коли збільшується концентрація твердої речовини і коли зменшується розмір частинок у зваженому стані. Реакційна здатність водної вапняно-магнезіальної суспензії визначається швидкістю розчинення частинок. Вона може бути визначена шляхом введення малої кількості суспензії у великий об'єм демінералізованої води. Це визначення, основане на реєстрації зміни провідності результуючої рідкої фази, було розроблене для контролю реакційної здатності вапняного молока, призначеного для зм’якшення питної води (v. Van Eckeren et cons. Improved milk-of-lime for softening of drinking water: the answer to the carry-over problem, in Aqua, 1994, 43 (1), р. 1-10). Докладніша інформація про процедуру вимірювання реакційної здатності вапняного молока можна знайти в & 6.11. "Determination de l'index de solubilite par conductivite" стандарту EN 12485:2010. Реакційна здатність водної вапняно-магнезіальної суспензії є також визначальним показником для будь-якої операції нейтралізації або осадження. Відомо, що швидкість солюбілізації твердих частинок водної вапняно-магнезіальної суспензії тим більше, чим менший розмір частинок. Крім того, високий ступінь дисперсності частинок в загальномувипадку зменшує осадження твердої фази суспензії. У загальному випадку, економічно вигідно мати в своєму розпорядженні можливість збільшувати концентрацію вапняного молока, щоб знижувати витрати на транспортування і зменшувати розміри обладнання (резервуари для зберігання, насоси і т. п.). При цьому зрозуміла складність поєднання низької в'язкості, високої концентрації і зменшення розміру частинок у зваженому стані. На жаль, навіть якщо водна вапняно-магнезіальна суспензія в заданий момент часу має динамічну в'язкість менше 1500 мПа с, то, проте, відомо, що в'язкість таких суспензій не є стабільною і, отже, збільшується з плином часу, що являє собою великий недолік для їх 1 UA 114646 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 застосування, оскільки їх перемішування стає проблематичним і їх важко транспортувати, оскільки стає неможливо перекачувати їх насосами, і, отже, виникає ризик забивання і пошкодження складського і транспортуючого обладнання. Для вирішення цих проблем стабільності в літературі рекомендуються, наприклад, концентровані водні вапняно-магнезіальні суспензії, до яких додана добавка або тверді частинки яких вибрані особливим чином. Відоме поліпшення рівня концентрації вапняного молока за рахунок додавання диспергуючого агента в присутності малої кількості гідроксиду лужного металу [US 5616283]. Цей варіант одержання дозволяє одержувати концентрації більше 40% по сухій речовині при динамічній в'язкості менше 2000 і навіть 1000 мПа c. Проте, використання диспергатора є дорогим і несумісним з деякими варіантами застосування. Також відоме підвищення концентрації твердої фази в суспензії з обмеженням при цьому підвищення в'язкості завдяки введенню гашеного вапна з частинками більшого розміру або завдяки гасінню негашеного вапна в умовах, сприятливих для зростання гранул, наприклад, завдяки обмеженню підвищення температури під час гасіння, завдяки додаванню добавок, таких як сульфати, і т. д. [BE-1006655, US 4464353]. Вапняне молоко таких видів є менш реакційноздатним, що обмежує його застосування. У той же час ці суспензії осаджуються швидше, якщо не доданий який-небудь диспергатор. З EP 1663869 відома також водна суспензія на основі оксиду кальцію або сполуки оксиду кальцію переважно з низькою в'язкістю, регульованою для того, щоб мати в своєму розпорядженні можливість збільшувати концентрацію твердої речовини і/або зменшувати розмір частинок в суспензії, що містить частинки твердої речовини, що мають перед перекладом у зважений стан питому поверхню при визначенні способом БЕТ, що менша або 2 дорівнює 10 м /м. Описані інші групи диспергаторів, такі, як похідні сполуки розчинних полісахаридів, поліакрилати, поліаміни і полімери типу діаліламонійхлориду (US 4849128, US 4610801). З EP 594332, EP 592169 або з US 4375526 відомі також інші полімерні диспергатори. Зокрема, в WO 2007110401 описана можливість надавати вапняному молоку стабільність із збереженням з плином часу реологічних характеристик (таких як динамічна в'язкість, динамічний опір зсуву або пластична в'язкість) зі значеннями, сумісними з варіантами їх використання, їх застосування і оптимальна робота з ними з плином часу. Згідно з вказівками, приведеними в цьому документі, такий результат досягнуть завдяки додаванню однієї або декількох добавок, вибраних з вуглеводів або деяких їх похідних, таких як похідні, одержані окисленням цих вуглеводів або гідруванням цих вуглеводів. Добавки, описані в цьому документі, переважніше являють собою моносахариди, дисахариди, олігосахариди і полісахариди. З WO 2006050567 відомі також водні суспензії гашеного вапна з низькою в'язкістю, які є стабільними протягом періоду зберігання завдяки комбінації диспергатора на основі глюкози і полікарбоксилату. На жаль, згідно з цими вказівками потрібна комбінація добавок або специфічне вапно, або застосовуються добавки в кількості, яка є значною і/або несумісною з деякими варіантами застосування вапняного молока, або добавки, які не забезпечують очікувану стабільність в'язкості протягом досить тривалого періоду (від одного дні до декількох діб). Для розв'язання цієї проблеми за даним винаходом передбачена водна вапняномагнезіальна суспензія, яка відповідає вказаній раніше суспензії і містить добавку, яка одночасно являє собою засіб, що зменшує в'язкість, і засіб, що сповільнює підвищення в'язкості, тобто добавку, яка при виробництві дозволяє одержувати прийнятну в'язкість, меншу 1500 мПа с і переважно меншу 1200 мПа с, і яка дозволить сповільнити її підвищення під час зберігання водної вапняно-магнезіальної суспензії,при цьому при зниженому вмісті добавки, яка одночасно являє собою засіб, що зменшує в'язкість, і засіб, який сповільнює підвищення в'язкості. З цією метою водна вапняно-магнезіальна суспензія за даним винаходом відрізняється тим, що добавка являє собою фосфонат або фосфонову кислоту, вибрані з фосфорорганічних необов'язково азотпохідних кислот або їх солей і більш переважно з групи, що складається з аміноалкіленполіфосфонових кислот, в яких алкілен містить від 1 до 20 атомів вуглецю, гідроксіалкіліденполіфосфонових кислот, в яких алкіліден містить від 2 до 50 атомів вуглецю, фосфоноалканполікарбонових кислот, в яких алкан містить від 3 до 12 атомів вуглецю, а молярне відношення радикала алкілфосфонової кислоти до радикала карбонової кислоти знаходиться в інтервалі від 1:2 до 1:4, їх похідних, таких як їх солі, і їх сумішей. Таким чином, водна вапняно-магнезіальна суспензія за даним винаходом дозволяє 2 UA 114646 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 одержувати вищі концентрації твердих частинок, ніж концентрації, які можна одержувати традиційним способом, при збереженні в'язкості зі значенням, прийнятним для одержання, таким чином, вапняного молока, що допускає легше використання і зберігання. Таким чином, водна вапняно-магнезіальна суспензія за даним винаходом являє собою плинну речовину з високою концентрацією твердих частинок і із вмістом органічних речовин, який менший вмісту, що обумовлюється сучасними розчинами. Плинність визначають вимірюванням в'язкості. Термін "плинна речовина" означає, що в'язкість є помірною, меншою 1500 мПа с, переважно меншою або дорівнює 1200 мПа с, переважно меншою або дорівнює 1000 мПа с, більш переважно меншою або дорівнює 800 мПа с і найбільш переважно меншою або дорівнює 500 мПа с. Фосфонат або фосфонова кислота, що міститься у водній вапняно-магнезіальній суспензії за даним винаходом, дозволяє не тільки зменшувати в'язкість свіжоодержаної водної вапняномагнезіальної суспензії, але також діяти як засіб, що сповільнює підвищення в'язкості в період зберігання. Отже, за даним винаходом водна вапняно-магнезіальна суспензія з високою концентрацією твердих частинок може бути складена завдяки додаванню фосфонату або фосфонової кислоти, що сприяє двом ефектам, а саме: що діє як засіб, що зменшує в'язкість, і як засіб, який сповільнює підвищення в'язкості з плином часу. У значенні даного винаходу під виразом "засіб, що сповільнює підвищення в'язкості" розуміють, що в'язкість залишається меншою або дорівнює 1500 мПа с, переважно меншою або дорівнює 1200 мПа с, переважно меншою або дорівнює 1000 мПа с, більш переважно меншою або дорівнює 800 мПа с і найбільш переважно меншої 500 мПа с після зберігання щонайменше протягом 2 тижнів з перемішуванням або без перемішування і переважно протягом 1 місяці або більше. Фосфонати або фосфонові кислоти, як правило, являють собою комплексоутворювачі, хелатоутворюючі агенти, поліфункціональні речовини, що є активними відносно іонів металів. 2Згідно з визначенням вони містять щонайменше одну функціональну групу PO3 в формі кислоти або її відповідної солі, зв'язану з атомом вуглецю. Властивості фосфонатів переважно визначаються зв'язком "вуглець-фосфор". Ці властивості характеризуються значним зарядом аніонного типу (негативний), великою розчинністю у воді, стабільністю у водних системах в умовах екстремальних значень температури і pH і множинністю точок зв’язування. Таким чином, фосфонати мають декілька функцій, які поліпшують характеристики водних систем, а саме: - інгібування утворення відкладення накипу завдяки пороговому ефекту; - маскування (комплексування/хелатування іонів металів); - диспергування твердих частинок у зважений стан, зокрема зменшення осадових відкладень накипу; - інгібування електрохімічної корозії. Функціональні властивості цих агентів дозволяють використовувати їх в багатьох сферах. У значенні даного винаходу терміни "фосфонова кислота" або "фосфонат" стосуються як власне кислоти, так і зв'язаних солей або їх сумішей, причому кислота може знаходитися в формі, частково або повністю нейтралізованої, зокрема, лужною сполукою, такою як NaOH або KOH. Концентрації фосфонату або фосфонової кислоти як добавки в формі частково або повністю нейтралізованої кислоти виражаються по "активній кислоті". Згідно з даним винаходом було показано, що застосування фосфонату або фосфонової кислоти у вапняно-магнезіальних суспензіях допускає знижений вміст добавки в порівнянні з добавками, як правило, що застосовуються на попередньому рівні техніки, що дозволяє, з одного боку, підтримувати властивості вапняно-магнезіальної суспензії і її ефективність, а з іншого боку, зменшувати ХСК (DCO, хімічне споживання кисню) і ЗОВ (COT, загальний органічний вуглець) і, отже, вплив на екологію вапняно-магнезіальних суспензій, що використовуються в деяких варіантах застосування, у випадку яких регламентуючі вимоги обмежують застосування суспензій, стабілізованих в основному органічними добавками і, отже, що мають високий вміст вуглецю, такими як цукор і/або полімери, як, наприклад, у випадку обробки деяких рідких відходів. Крім того, схильність добавки адсорбуватися на носії також зменшує ХСК у варіантах застосування, в яких здійснюють стадію розділення "рідина/тверда речовина", завдяки утриманню летких речовин добавки в твердій фракції. Крім того, згідно з даним винаходом присутність фосфонату або фосфонової кислоти у вапняно-магнезіальних суспензіях дозволяє їм грати роль інгібітору накипоутворення (пороговий ефект - "treshold effect"), що веде до зменшення осадження карбонату або сульфату кальцію. Цей ефект дозволяє підвищити максимальну концентрацію кальцію, починаючи з якою з'являється відкладення на обладнанні під час застосування вапняно-магнезіальної суспензії 3 UA 114646 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 для обробки рідких відходів. Згідно з даним винаходом несподівано було помічено, що добавка фосфонату або фосфонової кислоти дозволяє одержувати вапняно-магнезіальні суспензії з обмеженою в'язкістю і, передусім, сповільнювати підвищення в'язкості з плином часу і можливо навіть зменшувати в'язкість протягом деякого періоду у випадку старіння вапняно-магнезіальних суспензій. Пояснення згідно з даним винаходом основане на тому, що фосфонати повністю адсорбуються на частинках Ca(OH)2 і/або Mg(OH)2, що сповільнює старіння вапняномагнезіальної суспензії. Частинки гідратів заряджені позитивно. Фосфонати мають значні заряди аніонного типу (негативними). Після нейтралізації частинок Ca(OH)2 додаткова кількість фосфонатів змінює знак заряду. Негативні заряди фосфонатних груп відштовхуються один від одного, що веде до частинок, що відштовхуються також між собою, зменшуючи, отже, здатність до розшарування і можливість виникнення взаємодії між ними. Таким чином, інша перевага суспензій за даним винаходом складається в меншій схильності до розшарування. Нарешті, у випадку поліпшеної плинності вапняно-магнезіальної суспензії кількість води може бути зменшена, а концентрація і/або ступінь дисперсність суспензії підвищена. Зрозуміло, згідно з даним винаходом переважним є найбільш повільне розшарування з плином часу, щоб зберігати суспензію можливо одноріднішою без необхідності подальшого перемішування, яке часто примушує зберігати вапняно-магнезіальну суспензію в резервуарі, забезпеченому мішалкою. Нарешті, з JP 57196748 відоме одержання вапняного молока, виходячи з негашеного вапна, гасінням водою або розчином гідроксиду лужного металу. Згідно з цим документом додають добавку на основі карбонової кислоти, якої в числі інших вказаних добавок може бути 2фосфонобутан-1,2,4-трикарбонова кислота, з розрахунку від 1 до 30 г/т негашеного вапна. Проте, з цього документа не може бути одержана яка-небудь реальна інформація відносно можливого сповільнення підвищення в'язкості. Дуже малі кількості застосовних добавок, дійсно, є апріорі недостатніми для одержання вапняно-магнезіальних суспензій з помірною в'язкістю за даним винаходом. У переважному варіанті здійснення даного винаходу фосфонат або фосфонова кислота містить в кислій формі від 2 до 8 і переважно від 2 до 6 характеристичних груп типу "фосфонова кислота". Більш переважно фосфонат або фосфонову кислоту вибирають з групи, що складається з аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти (ATMP), 1-гідроксіетиліден-1,1-дифосфонової кислоти (HEDP), етилендіамін-тетракис-метиленфосфонової кислоти (EDTMP), гексаметилендіамінтетракис-метиленфосфонової кислоти (HDTMP), діетилентриамін-пентакисметиленфосфонової кислоти (DTPMP), 2-гідроксіетиламіно-N,N-біс-метиленфосфонової кислоти (HEMPA), 2-фосфоно-1,2,4-бутантрикарбонової кислоти (PBTC), 6-аміно-1гідроксигексилен-N,N-дифосфонової кислоти (неридронова кислота), N,N’-біс-(3амінопропіл)етилендіамін-гексакис-метиленфосфонової кислоти, біс-гексаметилентриамінпентакис-метиленфосфонової кислоти, оксиду аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти, їх похідних, таких як їх солі, і їх сумішей. Згідно з даним винаходом фосфонат або фосфонова кислота міститься в кількості по активній кислоті, що перевищує або дорівнює 0,05% мас., що переважно перевищує або дорівнює 0,1% мас., більш переважно, що перевищує або дорівнює 0,5% мас. і найбільш переважно, що перевищує або дорівнює 0,8% мас. відносно загальної маси твердих частинок. Згідно з даним винаходом фосфонат або фосфонова кислота міститься в кількості по активній кислоті, що менша або дорівнює 5% мас., переважно, що менша або дорівнює 3% мас., більш переважно, що менша або дорівнює 2% мас. і найбільш переважно, що менша або дорівнює 1,5% мас. відносно загальної маси твердих частинок. Ці концентрації добавок дійсно є оптимальними. Дійсно, з одного боку, у випадку менших значень концентрацій ефект, що сповільнює підвищення в'язкості, є недостатнім. З іншого боку, у випадку концентрацій, що перевищують ці значення, зменшення в'язкості спостерігається як і раніше, але вплив виявляється в зменшеній мірі в порівнянні з дорожчанням додавання добавки з перевищуючим вмістом. Потрібно нагадати, що вапняно-магнезіальні суспензії за даним винаходом повинні залишатися економічно конкурентоздатними і що вони не стосуються, як правило, хімічних реагентів з дуже високою доданою вартістю. Концентрація твердих частинок у водному середовищі переважно більша або дорівнює 300 г/кг, переважно більша або дорівнює 350 г/кг, більш переважно більша або дорівнює 400 г/кг і найбільш переважно більша або дорівнює 450 г/кг. У переважному варіанті здійснення даного винаходу тверді частинки являють собою частинки гашеного вапна, відповідні формулі aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO, в якій значення а 4 UA 114646 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 більше або дорівнює 90%, переважно більше або дорівнює 92% і більш переважно більше або дорівнює 94% мас. У переважному варіанті здійснення даного винаходу тверді частинки мають питому 2 поверхню, розраховану за способом БЕТ, в інтервалі від 4 до 25 м /м. В іншому також переважному варіанті здійснення значення d50 твердих частинок, визначене лазерною гранулометрією, знаходиться в інтервалі від 1 до 20 мкм. Згідно з даним винаходом показник dx (раніше d50) являє собою діаметр частинок, такий, що частка х в % (раніше 50%) частинок в розподілі стосується меншого розміру. Переважною є вапняно-магнезіальна суспензія, зокрема вапняне молоко, що характеризується тонкодисперсним гранулометричним складом, що полегшує збереження у зваженому стані протягом можливо довшого часу і одночасне одержання найкращої хімічної реакційної здатності. Для одержання описаного гранулометричного складу в деяких варіантах здійснення водні вапняно-магнезіальні суспензії за даним винаходом подрібнюють і при необхідності просівають. Інші варіанти здійснення водної вапняно-магнезіальної суспензії вказані в інших пунктах прикладеної формули винаходу. Даний винахід стосується також способу одержання водної вапняно-магнезіальної суспензії, який включає одержання суспензії твердих частинок, відповідних загальній формулі aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100%, в першому водному середовищі з концентрацією, що перевищує або дорівнює 200 г/кг твердих частинок відносно маси суспензії, і додавання добавки, яка одночасно являє собою засіб, що зменшує в'язкість, і засіб, що сповільнює підвищення в'язкості. Спосіб за даним винаходом відрізняється тим, що вказана раніше добавка являє собою фосфонат або фосфонову кислоту, вибрані з фосфорорганічних необов'язково азотпохідних кислот або їх солей і більш переважно з групи, що складається з аміноалкіленполіфосфонових кислот, в яких алкілен містить від 1 до 20 атомів вуглецю, гідроксіалкіліденполіфосфонових кислот, в яких алкіліден містить від 2 до 50 атомів вуглецю, фосфоноалканполікарбонових кислот, в яких алкан містить від 3 до 12 атомів вуглецю, а молярне відношення радикала алкілфосфонової кислоти до радикала карбонової кислоти знаходиться в інтервалі від 1:2 до 1:4, їх похідних, таких як їх солі, і їх сумішей. У переважному варіанті здійснення даного винаходу стадія одержання суспензії твердих частинок включає змішування твердих частинок, відповідних загальній формулі aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100%, з першим водним середовищем і, отже, являє собою, наприклад, перекладання у зважений стан твердих частинок порошкоподібного гашеного вапна у водному середовищі або змішування порошкоподібної твердої фракції, що містить частинки гашеного вапна, з водним середовищем. У варіанті здійснення способу за даним винаходом стадія одержання суспензії твердих частинок включає стадію розбавлення концентрованої суспензії твердих частинок або концентрованої пасти твердих частинок першим водним середовищем і, отже, являє собою, наприклад, можливий варіант, коли вапняне або доломітове молоко застосовують для одержання вапняно-магнезіальної суспензії за даним винаходом. Ще в одному варіанті здійснення даного винаходу стадія одержання суспензії твердих частинок включає стадію гасіння негашеного при необхідності доломітового вапна або негашеного доломіту першим водним середовищем з одержанням водної вапняномагнезіальної суспензії твердих частинок, відповідних загальній формулі aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100%. В цьому конкретному випадку вапняно-магнезіальна суспензія за даним винаходом являє собою результат прямого гасіння негашеної сполуки, наприклад негашеного вапна, водним середовищем. Додавання фосфонату або фосфонової кислоти здійснюють до першого водного середовища перед одержанням, при одержанні або після одержання суспензії твердих частинок. Добавку, яка одночасно являє собою засіб, що зменшує в'язкість, і засіб, що сповільнює підвищення в'язкості, у вигляді фосфонату або фосфонової кислоти в переважному варіанті здійснення додають до першого водного середовища, до якого потім додають частинки гашеного вапна, до першого водного середовища, що використовується для гасіння, до першого водного середовища, що використовується для розбавлення, або також до вапняномагнезіальної суспензії, одержаної за даним винаходом. У варіанті здійснення згідно з даним винаходом фосфонат або фосфонову кислоту додають 5 UA 114646 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 до вапна або негашеного доломіту, до твердих частинок, відповідних загальній формулі aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100%, або також до концентрованої суспензії або концентрованої пасти вказаних твердих частинок. У переважному варіанті здійснення способу за даним винаходом значення pH першого водного середовища попередньо регулюють до додавання фосфонату або фосфонової кислоти так, щоб забезпечити їх повну розчинність. В іншому переважному варіанті здійснення способу за даним винаходом фосфонат або фосфонову кислоту додають у вигляді розчину або суспензії до другого водного середовища. Значення pH другого водного середовища попередньо регулюють переважно до додавання фосфонату або фосфонової кислоти так, щоб забезпечити їх повну розчинність, переважно за допомогою лужної добавки, переважно NaOH, KOH, NH4OH і аналогів. В іншому варіанті здійснення даного винаходу фосфонат додають в твердому стані переважно у вигляді кислоти або у вигляді солі. Згідно з даним винаходом фосфонат або фосфонова кислота переважно містить в кислій формі від 2 до 8 і переважно від 2 до 6 характеристичних груп типу "фосфонова кислота". Більш переважно фосфонат або фосфонову кислоту вибирають з групи, що складається з аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти (ATMP), 1-гідроксіетиліден-1,1-дифосфонової кислоти (HEDP), етилендіамін-тетракис-метиленфосфонової кислоти (EDTMP), гексаметилендіамінтетракис-метиленфосфонової кислоти (HDTMP), діетилентриамін-пентакисметиленфосфонової кислоти (DTPMP), 2-гідроксіетиламіно-N,N-біс-метиленфосфонової кислоти (HEMPA), 2-фосфоно-1,2,4-бутантрикарбонової кислоти (PBTC), 6-аміно-1гідроксигексилен-N,N-дифосфонової кислоти (неридронова кислота), N,N'-біс-(3амінопропіл)етилендіамін-гексакис-метиленфосфонової кислоти, біс-гексаметилентриамінпентакис-метиленфосфонової кислоти, оксиду аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти, їх похідних, таких як їх солі, і їх сумішей. Більш переважно фосфонат або фосфонова кислота являє собою аміноалкіленполіфосфонову кислоту, в якої алкілен містить від 1 до 12 атомів вуглецю, гідроксіалкіленфосфонову кислоту, в якої алкілен містить від 2 до 12 атомів вуглецю і 2 функціональні групи фосфонових кислот, або також одну або декілька фосфоноалканполікарбонових кислот, в яких алкан містить від 4 до 8 атомів вуглецю, а молярне відношення радикала метилфосфонової кислоти до радикала карбонової кислоти знаходиться в інтервалі від 1:2 до 1:4. У переважному варіанті здійснення фосфонат або фосфонову кислоту додають в кількості по активній кислоті, що перевищує або дорівнює 0,05% мас., що переважно перевищує або дорівнює 0,1% мас., більш переважно, що перевищує або дорівнює 0,5% мас. і найбільш переважно, що перевищує або дорівнює 0,8% мас. відносно загальної маси твердих частинок. При цьому фосфонат або фосфонова кислота міститься в кількості по активній кислоті, що менша або дорівнює 5% мас., переважно, що менша або дорівнює 3% мас., більш переважно, що менша або дорівнює 2% мас., і найбільш переважно, що менша або дорівнює 1,5% мас. відносно загальної маси твердих частинок. Концентрація твердих частинок у водному середовищі переважно більша або дорівнює 300 г/кг, переважно більша або дорівнює 350 г/кг, більш переважно більша або дорівнює 400 г/кг і найбільш переважно більша або дорівнює 450 г/кг. У переважному варіанті даного винаходу одержану вапняно-магнезіальну суспензію дезагрегують в подрібнювачі мокрим способом з метою досягнення необхідного гранулометричного складу. Несподівано було помічено також, що згідно з даним винаходом добавка здатна не тільки зменшити в'язкість і сповільнити підвищення в'язкості з плином часу, але вона дає додаткову перевагу в тому, що вона поліпшує, крім того, введення гідрату (змочування гідрату) під час одержання вапняно-магнезіальної суспензії змішуванням з водним середовищем і діє як агент, сприяючий подрібненню під час подрібнення мокрим способом. Інші варіанти здійснення способу за даним винаходом вказані в інших пунктах прикладеної формули винаходу. Даний винахід стосується також застосування фосфонату або фосфонової кислоти як агент, який одночасно являє собою засіб, що зменшує в'язкість, і засіб, що сповільнює підвищення в'язкості водної вапняно-магнезіальної суспензії, що містить тверді частинки, відповідні загальній формулі aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100%, у зваженому стані у водному середовищі з концентрацією, що перевищує або дорівнює 200 г твердих частинок/кг суспензії, причому фосфонат або фосфонову кислоту вибирають з фосфорорганічних необов'язково азотпохідних кислот або їх 6 UA 114646 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 солей і більш переважно з групи, що складається з аміноалкіленполіфосфонових кислот, в яких алкілен містить від 1 до 20 атомів вуглецю, гідроксіалкіліденполіфосфонових кислот, в яких алкіліден містить від 2 до 50 атомів вуглецю, фосфоноалканполікарбонових кислот, в яких алкан містить від 3 до 12 атомів вуглецю, а молярне відношення радикала алкілфосфонової кислоти до радикала карбонової кислоти знаходиться в інтервалі від 1:2 до 1:4, їх похідних, таких як їх солі, і їх сумішей. Фосфонат або фосфонова кислота переважно містить в кислій формі від 2 до 8 і переважно від 2 до 6 характеристичних груп типу "фосфонова кислота". Більш переважно фосфонат або фосфонову кислоту вибирають з групи, що складається з аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти (ATMP), 1-гідроксіетиліден-1,1-дифосфонової кислоти (HEDP), етилендіамін-тетракис-метиленфосфонової кислоти (EDTMP), гексаметилендіамінтетракис-метиленфосфонової кислоти (HDTMP), діетилентриамін-пентакисметиленфосфонової кислоти (DTPMP), 2-гідроксіетиламіно-N,N-бис-метиленфосфонової кислоти (HEMPA), 2-фосфоно-1,2,4-бутантрикарбонової кислоти (PBTC), 6-аміно-1гідроксигексилен-N,N-дифосфонової кислоти (неридронова кислота), N,N'-біс-(3амінопропіл)етилендіамін-гексакис-метиленфосфонової кислоти, біс-гексаметилентріамінпентакис-метиленфосфонової кислоти, оксиду аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти, їх похідних, таких як їх солі, і їх сумішей. У переважному варіанті застосування за даним винаходом фосфонат або фосфонова кислота міститься в кількості по активній кислоті, що перевищує або дорівнює 0,05% мас., що переважно перевищує або дорівнює 0,1% мас., більш переважно, що перевищує або дорівнює 0,5% мас., і найбільш переважно, що перевищує або дорівнює 0,8% мас. відносно загальної маси твердих частинок. При цьому фосфонат або фосфонова кислота міститься в кількості по активній кислоті, що менша або дорівнює 5% мас., переважно, що менша або дорівнює 3% мас., більш переважно, що менша або дорівнює 2% мас., і найбільш переважно, що менша або дорівнює 1,5% мас. відносно загальної маси твердих частинок. Концентрація твердих частинок у водному середовищі переважно більша або дорівнює 300 г/кг, переважно більша або дорівнює 350 г/кг, більш переважно більша або дорівнює 400 г/кг і найбільш переважно більша або дорівнює 450 г/кг. Даний винахід стосується також до застосування фосфонату або фосфонової кислоти як добавка, що зменшує розшарування водної вапняно-магнезіальної суспензії, що містить тверді частинки, відповідні загальній формулі aCa(OH)2·bMg(OH)2 cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100%, у зваженому стані у водному середовищі з концентрацією, що перевищує або дорівнює 200 г/кг. Даний винахід може бути краще описаний і зрозумілий із залученням прикладів, наведених далі необмежувальним чином. У прикладах 1-3 і 6-9 вапняне молоко одержане в лабораторних умовах. У прикладах 4, 5 і 11 вапняне молоко зроблене промисловим способом. Приклад 1 - Застосування фосфонатів для поліпшення стабільності суспензій вапняного молока Суспензії вапняного молока (LDC) одержували описаним далі способом у випадку випробувань в лабораторних умовах. 3 Фосфонат спочатку розбавляли в посудині ємністю 1 дм , наповненій водою для диспергування і оснащеному мішалкою, забезпеченою активатором з 4 лопатями. Таким чином, всю воду, необхідну для одержання LDC, обробляли доданим фосфонатом. Потім сухий гідрат (гашене вапно), який зроблений на промисловому підприємстві і містить 95,9% гідроксиду кальцію, поступово додавав до суміші, перемішуючи зі швидкістю 300 об/хв. Після перемішування протягом 10 хвилин LDC переміщували в посудину і зберігали при 20°С протягом заданого інтервалу часу, що доходив до 1 місяця. Концентрація гідрату (по твердій речовині) в суспензії становить 45% мас., а питома поверхня, визначена способом БЕТ з використанням приладу марки "Micromeritics Tristar" після 2 видалення газів при 190°С, становить 8 м /м. Гранулометрична крива, визначена лазерною гранулометрією на приладі "Beckman Coulter LS 13320", характеризується наступними даними: d100=92 мкм; d98=54 мкм; d95=42 мкм; d90=27 мкм; d50=2,1 мкм; d25=1,3 мкм. 7 UA 114646 C2 5 10 15 20 25 Випробувані фосфонати являють собою наступні фосфонати: 1) аміно-тріс-метиленфосфонова кислота, що відома під абревіатурою ATMP і реалізовується компанією "Zschimmer and Schwarz" у вигляді 50%-го розчину по активній кислоті, позначуваного AP5; 2) діетилентриамінпентаметиленфосфонова кислота, що відома під абревіатурою DTPMP і що реалізовується компанією "Zschimmer and Schwarz" у вигляді розчину, частково нейтралізованого до солі натрію, з концентрацією 52% по активній кислоті, позначуваного D5012; 3) фосфонобутантрикарбонова кислота, що відома під абревіатурою PBTC і що реалізовується компанією "Zschimmer and Schwarz" у вигляді 50%-го розчину по активній кислоті, позначуваного P50; 4) 6-аміно-1-гідроксигексилідендіфосфонова кислота, що відома під назвою неридронової кислоти і що реалізовується компанією Rhodia у вигляді порошку; 5) N,N'-біс-(3-амінопропіл)етилендіамінгексаметилфосфонова кислота, що реалізовується компанією Thermphos у вигляді 30%-го розчину по активній кислоті, позначуваного D2086. У цьому прикладі вміст фосфонатів змінюється від 0,15 до 1% при вираженні по активній кислоті відносно маси гідрату (гашеного вапна). В'язкість в мПа с визначали при 20°С реометром "Brookfield DV III Ultra", використовуючи шпиндель LV при обертанні зі швидкістю 100 об/хв. Шпиндель № 61 застосовували у випадку в'язкості до 60 мПа с; шпиндель № 62 застосовували при в'язкості в інтервалі від 60 до 300 мПа с; шпиндель № 63 застосовували до 1200 мПа·с. Шпиндель № 64 забезпечує вимірювання до 6000 мПа·с. Однак, при перевищенні деякого значення вимірювання часто є нестабільним. Внаслідок цієї причини вимірювання не були здійснені систематично у випадку в'язкості, що перевищує 1200 мПа·с. В’язкість визначали для суспензії вапняного молока через 1 год після одержання (свіжий продукт) і через 1, 2, 3 і 4 тижні. Перед кожним визначенням LDC гомогенізували механічним перемішуванням. У відсутність добавки в'язкість такого LDC, що містить 45% твердої речовини, перевищує 3000 мПа с, що являє собою значення в'язкості, дуже велике для точного визначення. Результати у випадку добавок за даним винаходом вказані в таблиці 1. Таблиця 1 В’язкість LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і оброблений різноманітними добавками за даним винаходом ATMP DTPMP PBTC Неридронова кислота N,N'-біс-(3-амінопропіл) етилендіамін-гексаметилфосфонова кислота Активна кислота,% 0,25 0,5 1 0,26 0,52 1,04 0,25 0,5 1 0,15 0,25 0,5 1 0,15 0,3 0,6 початкова 1500 1380 440 1900 750 150 2070 1500 410 400 190 22 65 570 470 200 В’язкість, мПас 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 4 тижні 880 >1200 >1200 140 1500 140 200 200 480 1150 880 660 60 795 670 415 540 1590 1140 650 55 910 770 610 630 1650 1280 640 50 950 840 600 660 1900 1400 650 55 1100 870 600 30 35 Як можна бачити з наведеної таблиці, початкова в’язкість LDC (свіжоодержаного LDC) за даним винаходом менша або дорівнює 1500 мПа с у всіх випадках, починаючи з додавання 0,5% активної кислоти. Для більшості фосфонатів додавання в меншій кількості є також достатнім. За винятком ATMP, в'язкість з плином часу підвищується в малій мірі, починаючи з дози в 1% активної кислоти і навіть менше. При добавці в кількості 1%, а в деяких випадках при меншому значенні, можна одержати в'язкість через 2 тижні, що менша або дорівнює 1500 мПа с й іноді значно більш нижча. Деякі добавки, додані в кількості 1%, дозволяють не перевищувати значення в 200 мПа с через 4 тижні. 8 UA 114646 C2 5 10 Ефективність фосфонатів потім порівнювали з сахарозою і полімером (Tech 646, що поставляється компанією Chryso), а також з їх комбінаціями згідно з попереднім рівнем техніки. Ці добавки, як правило, відомі фахівцям в даній галузі техніки відносно розрідження LDC. Сахарозу додавали аналогічним чином, що і фосфонат, тоді як полімер додавали до подрібненої суспензії. У випадку, коли сахарозу комбінували з полімером, кількість добавок, що додаються, зменшували. Дивним чином тільки фосфонат, наприклад у випадку DTPMP, дозволяє одержувати більш плинне LDC при дозах, нижчих, ніж дози добавок попереднього рівня техніки, а також з меншим підвищенням в'язкості з плином часу. Таким чином, реологічні характеристики LDC, одержаного при додаванні 1% DTPMP, порівнянні, зокрема, з LDC, одержаним з 1,5% сахарози. Результати вказані в таблиці 2. Таблиця 2 В’язкість LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і оброблений різноманітними добавками попереднього рівня техніки Сахароза,% Tech 646,% 0,75 1,5 0,75 15 20 25 30 35 40 45 0,4 0,8 0,4 початкова 450 330 850 165 100 В’язкість, мПас 1 тиждень 2 тижні 570 590 370 360 1750 410 790 235 370 3 тижні 590 350 4 тижні 600 345 950 360 >1000 320 Приклад 2 - Застосування DTPMP і/або неридронової кислоти для поліпшення стабільності суспензій вапняного молока - випадок подрібнення мокрим способом Суспензії вапняного молока одержували описаним далі способом у випадку випробувань на пілотній установці. Фосфонат спочатку розбавляли в посудині ємністю 10 дм3, наповненій водою для диспергування і оснащеній мішалкою якірного типу. Таким чином, до всієї води, необхідної для одержання LDC, додавали фосфонат. Потім сухий гідрат (гашене вапно), зроблене промисловим способом і, що містить близько 95% гідроксиду кальцію, поступово додавали до суміші, перемішуючи зі швидкістю 150 об/хв. Після перемішування протягом 30 хвилин LDC переміщували в подрібнювач для мокрого подрібнення, оснащений скляними кульками. Після дезагрегації LDC перемішували зі швидкістю 150 об/хв протягом 10 хв, далі виливали в посудину і зберігали при 20°С протягом заданого інтервалу часу, що доходив до 1 місяця. Вміст гідрату (по сухій речовині) у вапняному молоці становить 45% мас. Гранулометрична крива початкового гашеного вапна, визначена лазерною гранулометрією на приладі "Beckman Coulter LS 13320", характеризується наступними даними: d100=257 мкм; d98=121 мкм; d95=81 мкм; d90=58 мкм; d50=9,3 мкм; d25=2,8 мкм. Питома поверхня гідрату, визначена по адсорбції азоту способом БЕТ з використанням приладу "Micromeritics TRISTAR", становить 6 м2/м. Подачу в подрібнювач регулювали для одержання d50 в інтервалі від 2,5 до 2,7 мкм. Типовий гранулометричний склад після подрібнення мокрим способом наведений далі: d100=31 мкм; d98=11 мкм; d95=8,7 мкм; d90=7,3 мкм; d50=2,5 мкм; d25=1,4 мкм. Без додавання неможливо одержати вапняне молоко, що містить 45% твердої речовини з середнім діаметром 2,5 мкм. При цьому вмісті LDC буде закупорювати подрібнювач для мокрого подрібнення. Кінетику розшарування визначали за %-ою часткою надосадової рідини (вапняної води) відносно загального об'єму після відстоювання при 20°С протягом 1, 2, 3 і 4 тижнів. Надосадова 9 UA 114646 C2 рідина фіксується вздовж межі між суспензією і розчином вапняної води. Результати визначення в'язкості і розшарування представлені в таблицях 3 і 3 bis відповідно. Таблиця 3 В’язкість LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і оброблений добавками за даним винаходом після подрібнення мокрим способом Активна кислота,% DTPMP Неридронова кислота початкова 950 590 365 2100 78 0,52 0,78 1,04 0,25 0,75 1 тиждень 1050 420 260 2500 56 В’язкість, мПас 2 тижні 3 тижні 1150 1200 400 385 245 240 2750 3000 62 68 4 тижні 1200 395 230 2850 80 5 Таблиця 3 bis Розшарування LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і обробленого DTMP за даним винаходом після подрібнення мокрим способом Активна кислота,% 0,52 0,78 1,04 DTPMP 10 15 Розшарування (%-а частка надосадової рідини після відшарування) 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 4 тижні 11 16 18 19 7 14 18 18 2 3 4 7 Як тільки доза добавки перевищує або стає такою, що дорівнює 0,5% по активній кислоті, в'язкість стає меншою або дорівнює 1200 мПа с навіть через 4 тижні і підвищується в малій мірі і навіть зменшується з плином часу в порівнянні з вихідною в'язкістю. Починаючи зі значення 0,75% по активній кислоті, в'язкість через 4 тижні стає меншою або дорівнює 400 мПа с і навіть значно меншою. При змісті неридронової кислоти 0,75% можна навіть набути значення 78 мПа с у випадку свіжоодержаного продукту без значної зміни після зберігання протягом 1 місяці. Ефективність фосфонатів порівнювали з сахарозою і полімером (Tech 646 виробництва компанії Chryso), а також з їх комбінаціями, аналогічно прикладу 1, при цьому результати представлені в таблицях 4 і 4 bis відповідно. Таблиця 4 В’язкість LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і оброблений добавками попереднього рівня техніки після подрібнення мокрим способом Сахароза,% Tech 646,% 0,7 0,7 1 1 0,26 0,40 0,40 0,66 початкова 360 290 190 135 1 тиждень 1980 1600 480 340 В’язкість, мПас 2 тижні 3 тижні 2130 2200 1700 1890 820 860 560 620 4 тижні 2400 2000 880 625 Таблиця 4 bis Розшарування LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і оброблений згідно з попереднім рівнем техніки після подрібнення мокрим способом Сахароза,% 0,7 0,7 1 1 Tech 646,% 0,26 0,40 0,40 0,66 Несподіваним чином Розшарування (%-а частка надосадової рідини після відшарування) 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 4 тижні 4 4 4 4 4 4 5 5 7 9 10 11 9 9 11 11 фосфонати виявилися 10 кращими засобами, що сповільнюють UA 114646 C2 5 10 15 20 підвищення в'язкості з плином часу, ніж комбінації, відомі до цього часу. Встановлено, що неридронова кислота із вмістом 0,75% діє виразно краще, ніж комбінація "1% сахароза + 0,66% Tech 646". Аналогічний ефект має місце у випадку DTPMP після зберігання протягом тижня або більше. Щодо розшарування, порівняння таблиць 3 і 3 bis, з одного боку, і таблиць 4 і 4 bis, з іншого боку, свідчить, що: - у випадку комбінації "сахароза + полімер Tech 646" (за попереднім рівнем техніки) будь-яке збільшення дози добавок супроводжується зменшенням в'язкості, але на противагу цьому спричиняє небажане посилення розшарування; - у випадку DTPMP (за даним винаходом) будь-яке збільшення дози добавки супроводжується зменшенням в'язкості і сприятливим ослабленням розшарування. Приклад 3 - Застосування DTPMP (в формі D5012, що реалізовується компанією "Zschimmer and Schwarz") для поліпшення плинності суспензій вапняного молока - випадок гашеного вапна з різним розподілом розмірів частинок Відтворені випробування за прикладом 1 за винятком того, що три випробуваних гідрату (зразки гашеного вапна), зроблені промисловим способом, мають наведені далі характеристики. Питома поверхня, визначена по адсорбції азоту способом БЕТ з використанням приладу "Micromeritics Tristar", становить 18 м2/м. Гранулометрична крива, визначена лазерною гранулометрією на приладі "Beckman Coulter LS 13320", характеризується даними, представленими в таблиці 5. Таблиця 5 Гранулометричний розподіл 3 зразків гашеного вапна, виконаних промисловим способом і використовуваних для одержання LDC Розмір частинок d100 d98 d95 d90 d50 d25 25 Гідрат 1 (тонкодисперсний) 194 мкм 73 мкм 53 мкм 29,7 мкм 5,3 мкм 2,8 мкм Гідрат 2 (середньодисперсний) 257 мкм 129 мкм 92 мкм 68 мкм 6,5 мкм 2,8 мкм Гідрат 3 (грубодисперсний) 257 мкм 137 мкм 113 мкм 89 мкм 12,2 мкм 2,8 мкм Сухий гідрат містить близько 95% гідроксиду кальцію. Кількість D5012 становить відповідно 0,25, 0,5, 1 і 4,5% з розрахунку на купований реагент, що означає, що кількість активного інгредієнта при вираженні по активній кислоті становить 0,13, 0,26, 0,52 і 2,34% з розрахунку на масу гідрату. Вміст гідрату при цьому становить 40% мас. Реологічні характеристики вказані в таблиці 6 для різних значень вмісту DTPMP. Таблиця 6 В’язкість LDC, що містить 400 г/кг зразків вапна 1, 2 або 3, див. таблицю 5, і оброблених DTMP за даним винаходом Гідрат Активна кислота,% 1 1 1 1 2 2 2 2 3 3 3 3 0 0,13 0,26 0,52 0 0,13 0,26 0,52 0 0,13 0,26 0,52 В’язкість, мПас 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 2200 2500 2600 600 650 860 560 600 550 425 470 475 970 1150 1250 225 240 285 190 200 215 135 150 165 540 725 860 190 210 220 140 160 170 100 115 125 початкова 1100 370 310 260 370 150 115 85 265 125 90 65 11 4 тижні 3000 1200 630 505 1350 330 240 200 1300 235 190 150 UA 114646 C2 5 У випадку 3 зразків гашеного вапна суспензії мають прийнятну в'язкість навіть через 4 тижні, починаючи з дози в 0,13% по активній кислоті. Значення в'язкості, менші 400 мПа с і навіть істотно менші, одержані у випадку двох останніх зразків гашеного вапна майже без зміни у часі. Потім ефективність D5012 порівнювали з сахарозою. Одержані реологічні дані представлені в таблиці 7. Таблиця 7 В’язкість LDC, що містить 400 г/кг зразків вапна 1, 2 або 3, див. таблицю 5, і оброблених згідно з попереднім рівнем техніки Гідрат 1 1 1 2 2 2 3 3 3 10 Сахароза,% 0,25 0,5 1 0,25 0,5 1 0,25 0,5 1 Початкова 300 240 220 100 80 65 83 70 50 1 тиждень 1200 750 435 270 140 100 110 90 65 В’язкість, мПас 2 тижні >1200 650 390 295 140 100 120 95 70 3 тижні >1200 710 405 340 160 105 135 110 75 4 тижні >1200 820 540 380 180 120 160 120 80 Встановлено, що DTMP дозволяє одержувати більш плинне LDC при нижчих дозах, ніж з сахарозою. Потім ефективність DTPMP випробовували у випадку більш концентрованих суспензій (LDC) (450 і 500 г/кг), одержаних, виходячи з гідрату № 2. Одержані реологічні дані представлені в таблиці 8. Таблиця 8 В’язкість LDC, що містить 400 і 500 г/кг зразка вапна 2, див. таблицю 5, і обробленого за даним винаходом Вміст твердої речовини,% 45 45 50 15 20 25 30 Активна кислота,% 0,26 0,52 2,34 Початкова 360 280 680 1 тиждень 585 450 1050 В’язкість, мПас 2 тижні 710 615 1280 3 тижні 730 645 1300 4 тижні 860 770 1380 Вміст гідрату при цьому становить 45 і 50% мас. Як можна констатувати, D5012 при вмісті 0,26% по активній речовині дозволяє підтримувати плинність LDC із вмістом 45% мас. Також можуть бути одержані LDC із вмістом 50% із збереженням в'язкості менше 1500 мПа с через 4 тижні. Приклад 4 - Застосування DTPMP для поліпшення стабільності подрібненої суспензії вапняного молока, зробленого промисловим способом Суспензію вапняного молока за даним винаходом одержували в промисловому масштабі описаним далі способом. 225 кг D5012 (DTPMP, що реалізовується компанією "Zschimmer and Schwarz") розчиняли при перемішуванні в посудині, що містить 13,5 м3 води. Після гомогенізації поступово додавали протягом 1/2 години 11,3 т гідрату з низькою питомою поверхнею (8 м2/г), що має середній діаметр d50, що дорівнює 6,7 мкм. Потім одержану таким чином суспензію, що містить 45% твердої речовини (гідрату), дезагрегували в подрібнювачі для мокрого подрібнення до досягнення значення d50, що дорівнює 3,2 мкм, і значення d98, меншого 10 мкм. Результати визначення в'язкості представлені в таблиці 9. 12 UA 114646 C2 Таблиця 9 В’язкість виготовленого промисловим способом LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і обробленого DTMP за даним винаходом Активна кислота DTPMP 5 Вміст активної кислоти,% 1,04 Початкова 520 В’язкість, мПас 2 дні 3 дні 390 375 1 день 410 5 днів 350 11 днів 350 Встановлено, що, як і у випадку випробувань в лабораторних умовах (приклад 2, таблиця 3), в'язкість падає з плином часу. Значення в'язкості корелюються з результатами лабораторних випробувань навіть тоді, коли значення в'язкості дещо перевищують значення за прикладом 2 у випадку такої ж обробки. Ефективність DTPMP порівнювали з суспензією попереднього рівня техніки, одержаною аналогічним чином, але з сахарозою і полімером (Tech 646 виробництва компанії Chryso). Результати визначення в'язкості представлені в таблиці 10. 10 Таблиця 10 В’язкість виготовленого промисловим способом LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і оброблений згідно з попереднім рівнем техніки Сахароза,% 0,75 15 20 25 30 Tech 646,% 0,4 Початкова 270 В’язкість, мПас 2 дні 3 дні 500 510 1 день 490 5 днів 560 11 днів 605 Видно, що в'язкість суспензії, одержана з 0,75% сахарози і 0,4% полімеру, збільшується через 11 діб з 270 до 605 мПа с. Така ж суспензія, одержана з 1,04% DTPMP, в ході спостереження в той же період зменшує свою в'язкість з 520 до 330 мПа с. Сповільнюючи підвищення в'язкості і можливо навіть зменшуючи в'язкість, DTPMP має додаткову перевагу в тому, що він сумістимо з вищою вихідною в'язкістю. Ефектом цієї властивості є зменшення тенденції до розшарування. Дійсно, на попередньому рівні техніки розшарування відбувається в загальному випадку в перші дні після одержання, коли в'язкість є найбільш низькою. Зменшення в'язкості вапняного молока з плином часу, що відбувається у випадку з DTPMP, має, отже, додаткову перевагу в зменшенні тенденції до розшарування. У випадку свіжоодержаного продукту суспензія, одержана з DTPMP, має початкову в'язкість, вищу, ніж в'язкість на попередньому рівні техніки, що сповільнює кінетику розшарування. ПРИКЛАД 5 - Застосування DTPMP для поліпшення стабільності суспензії зі середнім гранулометричний складом вапняного молока, зробленого промисловим способом 40 т вапняного молока (LDC), що містить 40% твердої речовини і 0,25% (в розрахунку на гідрат) D5012, що реалізовується компанією "Zschimmer and Schwarz", одержували, виходячи з суміші води і гідрату 2 з середнім гранулометричним складом, див. приклад 3, таблицю 5. На відміну від відповідних лабораторних випробувань вапняне молоко, зроблене промисловим способом, витримували при постійному перемішуванні в робочому баку. Результати визначення в'язкості представлені в таблиці 11. Таблиця 11 В’язкість LDC, що містить 400 г/кг зразка вапна 2, див. таблицю 5 Активна кислота DTPMP 35 Вміст активної кислоти, % 0,13 початкова 3 дні 200 200 В’язкість, мПас 10 днів 260 17 днів 35 днів 330 450 Встановлено, що DTPMP з вмістом всього лише 0,13% в розрахунку на сухий гідрат дозволяє підтримувати в'язкість 450 мПа с протягом більше місяця при постійному перемішуванні. Зразок, залишений стояти протягом цього ж періоду, має в'язкість 310 мПа с, що аналогічна 13 UA 114646 C2 5 10 15 значенню, одержаному в прикладі 3, див. таблицю 6, при випробуваннях в лабораторних умовах. ПРИКЛАД 6 - Застосування DTPMP для зменшення швидкості розшарування грубодисперсної суспензії вапняного молока Випробування за прикладом 2 відтворені з метою визначення кінетики розшарування у випадку LDC після подрібнення мокрим способом із вмістом 450 г/кг твердої речовини. Гранулометрична крива, визначена лазерною гранулометрією на приладі "Beckman Coulter LS 13320", характеризується наступними даними: D100=41 мкм; D98=13 мкм; D95=10 мкм; D90=8 мкм; D50=2,6 мкм; D25=1,3 мкм. Кінетику розшарування визначали за %-ою часткою надосадової рідини відносно загального об'єму після відстоювання при 20°С протягом 1 дні, 1, 2, 3 і 4 тижнів. Результати визначення в'язкості і розшарування вапняного молока за даним винаходом, одержаного з DTPMP, представлені в таблиці 12A і 12B. У таблиці 12A представлені результати визначення в'язкості, які корелюються з результатами, представленими в таблиці 3. 20 Таблиця 12A В’язкість LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і обробленого DTMP за даним винаходом після подрібнення мокрим способом Активна кислота Вміст активної кислоти, % DTPMP 0,52 0,78 1,04 1,56 В’язкість, мПас Початкова 790 515 450 380 1 тиждень 650 360 350 295 2 тижні 695 345 345 290 3 тижні 755 320 350 290 4 тижні 760 335 340 280 Таблиця 12B Розшарування LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і обробленого DTMP за даним винаходом після подрібнення мокрим способом Активна кислота DTPMP 25 30 Вміст активної кислоти,% 0,52 0,78 1,04 1,56 Розшарування (%-а частка вапняної води після відшарування) 1 день 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 4 тижні 4 9 12 13 14 3 7 7 8 9 3 7 8 8 9 2 7 7 7 7 Встановлено, що аналогічно прикладу 2, див. таблицю 3, збільшення дози DTPMP значно зменшує в'язкість, але несподіваним чином зменшує також швидкість розшарування. Цей феномен є несподіваним в тому значенні, що низька в'язкість відома фахівцям в даній галузі техніки як фактор, що збільшує швидкість розшарування. Будь-яке зменшення швидкості розшарування ціниться кінцевим користувачем в тому значенні, що воно зменшує частоту перемішування, дозволяє, крім того, зберігати в дрібних упаковках, полегшує перекладання у зважений стан і в меншій мірі спричиняє закупорювання трубопровідної системи. Ефективність DTPMP порівнювали з вапняним молоком попереднього рівня техніки, одержаним з сахарозою і полімером (Tech 646 виробництва компанії Chryso). Результати представлені в таблиці 13A і В. 14 UA 114646 C2 Таблиця 13A В’язкість LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і одержаний згідно з попереднім рівнем техніки Сахароза % Tech 646 % 1 0,66 Початкова 105 1 тиждень 250 В’язкість, мПас 2 тижні 435 3 тижні 505 4 тижні 500 Таблиця 13B Розшарування LDC, що містить 450 г/кг твердої речовини і одержаний згідно з попереднім рівнем техніки Сахароза % 1 5 10 Tech 646 % 0,66 Розшарування (%-а частка вапняної води після відшарування) 1 день 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 4 тижні 5 14 15 15 15 Встановлено, що вапняне молоко, зроблене з DTPMP, обумовлює меншу швидкість розшарування, ніж на попередньому рівні техніки. Приклад 7 - Застосування DTPMP для поліпшення стабільності суспензії вапняного молока зі середнім гранулометричний складом при 45°С Суспензії вапняного молока із вмістом 40% одержували, виходячи з гідрату 2, див. таблицю 5, відповідно опису прикладу 3, див. таблицю 6. Ці суспензії зберігали без перемішування при 4, 20 і 45°С з метою визначення їх старіння, щодо якого фахівцям в даній галузі техніки відомо, що воно прискорюється підвищенням температури. Результати представлені в таблиці 14. Таблиця 14 Вплив DTPMP на старіння суспензії LDC з вмістом 40% при зберіганні при 45C Активна кислота Вміст активної кислоти,% Температура, C 0 0 0 0,26 0,26 0,26 4 20 45 4 20 45 DTPMP 15 20 В’язкість, мПас початкова 4 тижні 330 635 1150 1500 130 305 195 260 Встановлено, що DTPMP із вмістом 0,26% дозволяє підтримувати в'язкість суспензії, зістареної при 45°С, значно нижче 500 мПа с через 4 тижні, тоді як така ж суспензія без добавки втрачає прийнятну в'язкість. ПРИКЛАД 8 - Застосування DTPMP для поліпшення стабільності подрібненої суспензії вапняного молока при зберіганні при 45°С Зразки прикладу 6 піддавалися такому ж випробуванню, що і зразки, описані в прикладі 7. Ефективність DTPMP порівнювали з вапняним молоком попереднього рівня техніки, одержаним з сахарозою і полімером (Tech 646 виробництва компанії Chryso). Таблиця 15 Вплив DTPMP на старіння подрібненого LDC з вмістом 45% при зберіганні при 45C Активна кислота Вміст активної кислоти,% Температура, C 0,52 0,52 0,52 1,04 1,04 4 20 45 4 20 В’язкість, мПас початкова DTPMP 15 725 320 4 тижні 665 765 1010 300 320 UA 114646 C2 Продовження таблиці 15 1,04 1,56 1,56 1,56 45 4 20 45 105 340 105 110 125 Встановлено, що вапняне молоко, одержане з 1,04 або 1,56% DTPMP, не старіє при 45°С, що не спостерігається у випадку з 1% сахарози і 0,6% Tech 646 (таблиця 16).) 5 Таблиця 16 Вплив комбінації "сахароза + полімер" на старіння подрібненого LDC з вмістом 45% при зберіганні при 45C Сахароза,% 15 Температура, C 1 1 1 10 Tech 646,% 0,66 0,66 0,66 4 20 45 В’язкість, мПас початкова 4 тижні 400 410 455 610 Приклад 9 - Застосування ATMP і PBTC для придушення розшарування подрібненої суспензії вапняного молока із вмістом 45% Суспензії вапняного молока одержували способом за прикладом 2, використовуючи DTPMP, ATMP і PBTC. Результати визначення в'язкості представлені в таблиці 17. Як було пояснено в прикладі 1, див. таблицю 1, ATMP і PBTC не являють собою фосфонати з найкращими характеристиками відносно ефективності зменшення в'язкості. Проте, при відповідній дозі вони, як і DTPMP, сповільнюють підвищення в'язкості і навіть зменшують її з плином часу. Таблиця 17 Вплив ATMP і PBTC на в’язкість тонкодисперсної суспензії вапняного молока, що містить 45% твердих речовин Активна кислота,% DTPMP ATMP PBTC ATMP+PBTC 20 1,04 1,56 1 1,75 1 1,25 0,5% кожен 0,62% кожен В’язкість, мПас початкова 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 380 310 300 305 410 325 310 310 870 765 740 730 1000 1015 965 955 910 810 810 855 1060 975 960 975 840 810 795 800 860 825 830 820 4 тижні 280 315 735 925 860 970 810 830 Вибираючи як мету в'язкість приблизно від 700 до 800 мПа с, яка є абсолютно прийнятною для поводження з суспензією, можна підтримувати це значення у часі і ускладнювати будь-яке розшарування молока, обробленого ATMP або PBTC, як показано в таблиці 18. Таблиця 18 Вплив ATMP і PBTC на розшарування тонкодисперсної суспензії вапняного молока, що містить 45% твердих речовин Активна кислота,% DTPMP 1,04 Розшарування (%-а частка надосадової рідини після відшарування) 1 день 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 0,7 3,5 6,0 7,8 16 UA 114646 C2 Продовження таблиці 18 ATMP PBTC ATMP+PBTC 1,56 1 1,75 1 1,25 0,5% кожен 0,62% кожен 0,8 0,1 0,1 0,3 0,1 0,5 0,5 2,8 0,3 0,1 0,3 0,1 0,5 0,5 4 0,3 0,5 0,3 0,3 0,5 0,5 4,8 0,5 0,8 0,3 0,3 0,5 0,5 У цьому випадку також встановлено, що вапняне молоко, одержане з фосфонатами, не старіє, що не спостерігається у випадку з 1% сахарози і 0,6% Tech 646 (таблиці 19 і 20). Таблиця 19 Вплив комбінації "сахароза + полімер" на в’язкість тонкодисперсної суспензії вапняного молока, що містить 45% твердих речовин Сахароза,% Tech 646,% 1 1 0,66 0,26 початкова 95 240 В’язкість, мПас 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 145 200 250 455 725 820 4 тижні 275 860 5 Видно, що суспензія, одержана з комбінацією "сахароза + полімер", розшаровується швидше і особливо в перші дні. Таблиця 20 Вплив комбінації "сахароза + полімер" на розшарування тонкодисперсної суспензії вапняного молока, що містить 45% твердих речовин Сахароза, % 1 1 10 15 20 Розшарування (%-а частка надосадової рідини після відшарування) 1 день 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 8,0 19 19 19 0,5 5 5 5 Tech 646,% 0,66 0,26 Несподіваним чином, при тому, що фахівці в даній галузі техніки згодні вважати, що неможливо перешкодити розшаруванню вапняного молока, ATMP і PBTC придушують майже повністю розшарування тонкодисперсного LDC із вмістом 45%. Суспензію вносили в градуйовані циліндри висотою 35 см і діаметром 6,5 см. Стовп вапняного молока рівномірно ділили на 3 частини (на верхню, середню і нижню фракції). Кожну з фракцій аналізували відносно гранулометричного складу, в'язкості і сухого залишку. Результати визначення характеристик зразків молока, див. таблиці 17 і 18, оброблені комбінацією "ATMP+PBTC" в кількості 0,5% по активній кислоті кожного агента, представлені в таблиці 21. Встановлено, що суспензія залишається однорідній відносно концентрації, гранулометричний складу і в'язкості по всьому стовпцю висотою 35 см через 3 тижні зберігання в стані спокою. Таблиця 21 Визначення характеристик фракцій суспензій, відібраних на різних висотах, після додавання 0,5% ATMP і 0,5% PBTC Лазерна гранулометрія Свіжоодержаний продукт d100, мкм 43,7 Через 1 тиждень Верхня фракція 43,7 Сухий d98, мкм d95, мкм d90, мкм d50, мкм d25, мкм залишок,% В’язкість, мПас 24,6 12,0 9,7 2,9 1,5 44,9 840 23,9 11,5 9,3 2,8 1,4 44,6 740 17 UA 114646 C2 Продовження таблиці 21 Середня фракція Нижня фракція Через 3 тижні Верхня фракція Середня фракція Нижня фракція 43,7 24,8 12,5 9,8 2,9 1,4 45,1 840 43,7 24,4 12,2 9,7 2,9 1,4 45,3 830 43,7 43,7 25,0 24,8 12,5 12,1 9,8 9,7 2,9 2,9 1,4 1,4 44,6 45,0 790 865 43,7 27,3 14,1 10,1 2,9 1,4 45,1 880 При порівнянні встановлено, що суспензія з добавкою 1% сахарози і 0,26% полімеру Tech 646 стає неоднорідною вже через 1 тиждень. 5 Таблиця 22 Визначення характеристик фракцій суспензій, відібраних на різних висотах, після додавання 1% сахарози і 0,66% полімеру Tech 646 Лазерна гранулометрія Свіжоодержаний продукт d100, мкм Сухий d98, мкм d95, мкм d90, мкм d50, мкм d25, мкм залишок,% В’язкість, мПас 83,9 Через 1 тиждень Верхня фракція Середня фракція Нижня фракція Через 3 тижні Верхня фракція Середня фракція Нижня фракція 10 28,7 22,9 11,5 3,3 1,5 45,2 95 83,9 30,4 23,4 10,9 2,9 1,4 26,2 20 92,1 34,1 25,2 12,7 3,4 1,5 52,7 560 92,1 32,9 25,1 12,3 3,3 1,5 53,3 635 83,9 27,97 21,24 10,33 2,96 1,516 27,57 30 83,9 29,46 23,54 11,48 3,211 1,498 51,89 970 83,9 33,32 24,73 12,3 3,309 1,512 53,16 1170 Приклад 10 - Вплив ступеня дисперсність суспензії і дози добавок на в'язкість і розшарування Відтворені випробування за прикладом 2 з суспензіями попереднього рівня техніки за винятком того, що подачу в подрібнювач регулювали для одержання значення d50, що дорівнює 2,4 або 2,7 мкм. Кінетику розшарування визначали за прикладом 6. Таблиця 23 Вплив гранулометричного складу на в’язкість тонкодисперсної суспензії вапняного молока, що містить 45% твердої речовини, попереднього рівня техніки Сахароза,% Tech 646,% 1 1 0,4 0,4 d50, мкм 2,4 2,7 В’язкість, мПас Початкова 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 235 800 875 970 145 480 560 590 4 тижні 935 580 Таблиця 24 Вплив вмісту полімеру Chryso Tech 646 на в’язкість тонкодисперсної суспензії вапняного молока, що містить 45% твердої речовини, попереднього рівня техніки (d 50=2,9 мкм) Сахароза,% Tech 646,% початкова 1 тиждень 18 В’язкість, мПас 2 тижні 3 тижні 4 тижні UA 114646 C2 Продовження таблиці 24 1 1 1 1 5 0,4 0,5 0,6 0,7 145 40 35 59 480 90 98 193 560 110 110 200 590 130 112 205 580 130 112 220 У випадку композиції попереднього рівня техніки з комбінацією "сахароза + полімер Tech 646" встановлено, що зміна значення d50 з 2,7 до 2,4 мкм спричиняє сильну зміну в'язкості. Збільшення вмісту полімеру з 0,4 до 0,5% також спричиняє сильну зміну в'язкості. Таблиця 25 Вплив вмісту полімеру Chryso Tech 646 на розшарування тонкодисперсної суспензії вапняного молока, що містить 45% твердої речовини, попереднього рівня техніки (d50=2,9 мкм) Сахароза,% 1 1 1 1 10 15 Tech 646,% 0,4 0,5 0,6 0,7 Розшарування (%-а частка надосадової рідини після відшарування) 1 день 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 1,0 2,0 2,0 2,0 8,6 8,6 8,6 8,6 5,6 10,1 10,1 10,1 12,3 14,0 14,0 14,0 Зміни гранулометричного складу і дози полімеру, які звичайно практикуються в промисловому виробництві, здійснюють, таким чином, сильний вплив на розшарування у випадку суспензії попереднього рівня техніки. На відміну від цього згідно з даним винаходом значні зміни дози DTPM, які приблизно в 3 рази перевищують дозу (1%), рекомендовану для одержання суспензії з прийнятною в'язкістю, не спричиняють помітної зміни в'язкості (див. таблицю 26). Розшарування є незначним і несподіваним чином спостерігається тим в меншій мірі, чим вища доза DTPMP (див. таблицю 27). Отже, DTPMP дозволяє не залежати від виробничих коливань; при цьому передозування не спричиняє збільшення розшарування. Таблиця 26 Вплив вмісту DTPMP на в’язкість тонкодисперсної суспензії вапняного молока, що містить 45% твердої речовини, за даним винаходом (d50=2,4 мкм) Вміст DTPMP за активною кислотою, % 0,52 1,04 1,56 3,12 початкова 1580 710 580 680 1 тиждень 3600 590 520 560 В’язкість, мПас 2 тижні 4400 550 480 581 3 тижні 4400 530 480 587 4 тижні 4400 525 460 590 Таблиця 27 Вплив вмісту DTPMP на розшарування тонкодисперсної суспензії вапняного молока, що містить 45% твердої речовини, за даним винаходом (d50=2,4 мкм) Вміст DTPMP за активною кислотою, % 0,52 1,04 1,56 3,12 Розшарування (%-а частка надосадової рідини після відшарування) 1 день 1 тиждень 2 тижні 3 тижні 0,5 1,5 1,5 1,5 0,5 2,5 2,5 3,0 1,0 2,2 2,5 2,5 0,0 1,0 1,0 1,0 20 Приклад 11 - Застосування DTPMP за даним винаходом для одержання кінцевого продукту з більш стабільними характеристиками - випадок подрібненого вапняного молока, зробленого промисловим способом 19 UA 114646 C2 5 10 20 т вапняного молока за даним винаходом, що містить 45% твердої речовини і 3% (в розрахунку на гідрат) D5012, що реалізовується компанією "Zschimmer and Schwarz", одержували тим же способом одержання, що і в прикладі 2. Гранулометричний склад вапняного молока регулювали зміною подачі в подрібнювач (від 4,6 до 5,2 м3/год), а також швидкістю обертання подрібнювача (від 450 до 650 об/хв). Встановлено, що зміна значення d50 з 2,8 на 3,2 мкм змінює в'язкість через 4 тижні до значення з 425 на 310 мПа·с. Навіть через 12 тижнів в'язкість трохи вища в'язкості в першому випадку. Розшарування є незначним, що виходить з порівняння даних в таблиці 29 з результатами в таблиці 25. У той же час розшарування згодом підвищується в дуже малій мірі і залишається обмеженим навіть у випадку більш грубодисперсних суспензій (d50=3,2 мкм). Зрозуміло, даний винахід ніяким чином не обмежується описаними раніше варіантами здійснення, і, звичайно, в нього можуть бути внесені зміни без виходу за межі прикладеної формули винаходу. 15 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 20 25 30 35 40 45 50 55 60 1. Водна вапняно-магнезіальна суспензія, що містить тверді частинки, відповідні загальній формулі aCa(OH)2bMg(OH)2cMgO, в якій a, b і с являють собою масові частки, сума яких становить від 90 до 100 %, у водному середовищі з концентрацією, що перевищує або дорівнює 200 г/кг, і добавку, яка одночасно являє собою засіб, що зменшує в'язкість, і засіб, що сповільнює підвищення в'язкості, яка відрізняється тим, що вказана добавка являє собою фосфонат або фосфонову кислоту, вибрані з групи, що складається з аміноалкіленполіфосфонових кислот, в яких алкілен містить від 1 до 20 атомів вуглецю, гідроксіалкіліденполіфосфонових кислот, в яких алкіліден містить від 2 до 50 атомів вуглецю, фосфоноалканполікарбонових кислот, в яких алкан містить від 3 до 12 атомів вуглецю, а молярне відношення радикала алкілфосфонової кислоти до радикала карбонової кислоти знаходиться в інтервалі від 1:2 до 1:4, їх похідних, включаючи їх солі, і їх сумішей. 2. Водна вапняно-магнезіальна суспензія за п. 1, в якій фосфонат або фосфонова кислота містить в кислій формі від 2 до 8 і переважно від 2 до 6 характеристичних груп типу "фосфонова кислота". 3. Водна вапняно-магнезіальна суспензія за п. 1 або 2, в якій фосфонат або фосфонова кислота вибрані з групи, що складається з аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти (АТМР), 1гідроксіетиліден-1,1-дифосфонової кислоти (HEDP), етилендіамін-тетракис-метиленфосфонової кислоти (EDTMP), гексаметилендіамін-тетракис-метиленфосфонової кислоти (HDTMP), діетилентриамін-пентакис-метиленфосфонової кислоти (DTPMP), 2-гідроксіетиламіно-N,N-бісметиленфосфонової кислоти (НЕМРА), 2-фосфоно-1,2,4-бутантрикарбонової кислоти (РВТС), 6аміно-1-гідроксигексилен-N,N-дифосфонової кислоти (неридронова кислота), N,N'-біс-(3амінопропіл)етилендіамін-гексакис-метиленфосфонової кислоти, біс-гексаметилентриамінпентакис-метиленфосфонової кислоти, оксиду аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти, їх похідних, таких як їх солі, і їх сумішей. 4. Водна вапняно-магнезіальна суспензія за будь-яким з пп. 1-3, в якій фосфонат або фосфонова кислота міститься в кількості по активній кислоті, що перевищує або дорівнює 0,05 % мас., переважно перевищує або дорівнює 0,1 % мас., більш переважно перевищує або дорівнює 0,5 % мас. і найбільш переважно перевищує або дорівнює 0,8 % мас. відносно загальної маси твердих частинок. 5. Водна вапняно-магнезіальна суспензія за будь-яким з пп. 1-4, в якій фосфонат або фосфонова кислота міститься в кількості по активній кислоті, що менша або дорівнює 5 % мас., переважно менша або дорівнює 3 % мас., більш переважно менша або дорівнює 2 % мас. і найбільш переважно менша або дорівнює 1,5 % мас. відносно загальної маси твердих частинок. 6. Водна вапняно-магнезіальна суспензія за будь-яким з попередніх пунктів, в якій концентрація твердих частинок у водному середовищі більша або дорівнює 300 г/кг, переважно більша або дорівнює 350 г/кг, більш переважно більша або дорівнює 400 г/кг і найбільш переважно більша або дорівнює 450 г/кг. 7. Водна вапняно-магнезіальна суспензія за будь-яким з попередніх пунктів, в якій тверді частинки являють собою частинки гашеного вапна, відповідні формулі aCa(OH)2bMg(OH)2cMgO, в якій значення а більше або дорівнює 90 %, переважно більше або дорівнює 92 % і більш переважно більше або дорівнює 94 % мас. 8. Водна вапняно-магнезіальна суспензія за будь-яким з попередніх пунктів, в якій тверді 2 частинки мають питому поверхню, розраховану за способом БЕТ, в інтервалі від 4 до 25 м /г. 20 UA 114646 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 9. Водна вапняно-магнезіальна суспензія за будь-яким з попередніх пунктів, в якій значення d50 твердих частинок, визначене лазерною гранулометрією, знаходиться в інтервалі від 1 до 20 мкм. 10. Водна вапняно-магнезіальна суспензія за будь-яким з попередніх пунктів, в'язкість якої менша або дорівнює 1500 мПас, переважно менша або дорівнює 1200 мПас, більш переважно менша або дорівнює 1000 мПас, ще більш переважно менша або дорівнює 800 мПас і найбільш переважно менша 500 мПас після зберігання щонайменше протягом 2 тижнів і переважно протягом 1 місяця або більше. 11. Спосіб одержання водної вапняно-магнезіальної суспензії, який включає одержання суспензії твердих частинок, відповідних загальній формулі aCa(OH)2bMg(OH)2cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100 %, в першому водному середовищі з концентрацією, що перевищує або дорівнює 200 г/кг твердих частинок відносно маси суспензії, і додавання добавки, яка одночасно являє собою засіб, що зменшує в'язкість, і засіб, що сповільнює підвищення в'язкості, який відрізняється тим, що вказана добавка являє собою фосфонат або фосфонову кислоту, вибрані з групи, що складається з аміноалкіленполіфосфонових кислот, в яких алкілен містить від 1 до 20 атомів вуглецю, гідроксіалкіліденполіфосфонових кислот, в яких алкіліден містить від 2 до 50 атомів вуглецю, фосфоноалканполікарбонових кислот, в яких алкан містить від 3 до 12 атомів вуглецю, а молярне відношення радикала алкілфосфонової кислоти до радикала карбонової кислоти знаходиться в інтервалі від 1:2 до 1:4, їх похідних, включаючи їх солі, і їх сумішей. 12. Спосіб одержання водної вапняно-магнезіальної суспензії за п. 11, в якому стадія одержання суспензії твердих частинок включає змішування твердих частинок, відповідних загальній формулі aCa(OH)2bMg(OH)2cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100 %, з першим водним середовищем. 13. Спосіб одержання водної вапняно-магнезіальної суспензії за п. 11, в якому стадія одержання суспензії твердих частинок включає стадію гасіння оксиду кальцію або негашеного доломіту першим водним середовищем з одержанням водної вапняно-магнезіальної суспензії твердих частинок, відповідних загальній формулі aCa(OH)2bMg(OH)2cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100 %. 14. Спосіб одержання водної вапняно-магнезіальної суспензії за п. 11, в якому стадія одержання суспензії твердих частинок включає стадію розбавлення концентрованої суспензії твердих частинок або концентрованої пасти твердих частинок першим водним середовищем. 15. Спосіб одержання за будь-яким з пп. 11-14, в якому додавання фосфонату або фосфонової кислоти здійснюють до першого водного середовища перед одержанням, при одержанні або після одержання суспензії твердих частинок. 16. Спосіб одержання за будь-яким з пп. 11-15, в якому фосфонат або фосфонову кислоту додають до вапна або негашеного доломіту, до твердих частинок, відповідних загальній формулі aCa(OH)2bMg(OH)2cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100 %, або також до концентрованої суспензії або концентрованої пасти вказаних твердих частинок. 17. Спосіб за будь-яким з пп. 11-16, в якому значення рН першого водного середовища попередньо регулюють перед додаванням фосфонату або фосфонової кислоти так, щоб забезпечити їх повну розчинність. 18. Спосіб одержання за пп. 11-16, в якому фосфонат або фосфонову кислоту додають у вигляді розчину або суспензії до другого водного середовища. 19. Спосіб одержання за п. 18, в якому значення рН другого водного середовища попередньо регулюють перед додаванням фосфонату або фосфонової кислоти так, щоб забезпечити їх повну розчинність, переважно за допомогою лужної добавки, переважно NaOH, KOH, NH4OH і аналогів. 20. Спосіб за будь-яким з пп. 11-17, в якому фосфонат додають у твердому стані і переважно у вигляді кислоти або у вигляді солі. 21. Спосіб за будь-яким з пп. 11-20, в якому фосфонат або фосфонова кислота містить в кислій формі від 2 до 8 і переважно від 2 до 6 характеристичних груп типу "фосфонова кислота". 22. Спосіб за будь-яким з пп. 11-21, в якому фосфонат або фосфонова кислота вибрані з групи, що складається з аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти (АТМР), 1-гідроксіетиліден-1,1дифосфонової кислоти (HEDP), етилендіамін-тетракис-метиленфосфонової кислоти (EDTMP), гексаметилендіамін-тетракис-метиленфосфонової кислоти (HDTMP), діетилентриамін-пентакисметиленфосфонової кислоти (DTPMP), 2-гідроксіетиламіно-N,N-біс-метиленфосфонової кислоти (НЕМРА), 2-фосфоно-1,2,4-бутантрикарбонової кислоти (РВТС), 6-аміно-1гідроксигексилен-N,N-дифосфонової кислоти (неридронова кислота), N,N'-біс-(3 21 UA 114646 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 амінопропіл)етилендіамін-гексакис-метиленфосфонової кислоти, біс-гексаметилентриамінпентакис-метиленфосфонової кислоти, оксиду аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти, їх похідних, таких як їх солі, і їх сумішей. 23. Спосіб за будь-яким з пп. 11-22, в якому фосфонат або фосфонову кислоту додають в кількості по активній кислоті, що перевищує або дорівнює 0,05 % мас., переважно перевищує або дорівнює 0,1 % мас., більш переважно перевищує або дорівнює 0,5 % мас. і найбільш переважно перевищує або дорівнює 0,8 % мас. відносно загальної маси твердих частинок. 24. Спосіб за будь-яким з пп. 11-23, в якому фосфонат або фосфонова кислота міститься в кількості по активній кислоті, що менша або дорівнює 5 % мас., переважно менша або дорівнює 3 % мас., більш переважно менша або дорівнює 2 % мас. і найбільш переважно менша або дорівнює 1,5 % мас. відносно загальної маси твердих частинок. 25. Спосіб за будь-яким з пп. 11-24, в якому концентрація твердих частинок у водному середовищі більша або дорівнює 300 г/кг, переважно більша або дорівнює 350 г/кг, більш переважно більша або дорівнює 400 г/кг і найбільш переважно більша або дорівнює 450 г/кг. 26. Застосування фосфонату або фосфонової кислоти як агента, який одночасно являє собою засіб, що зменшує в'язкість, і засіб, що сповільнює підвищення в'язкості водної вапняномагнезіальної суспензії, що містить тверді частинки, відповідні загальній формулі aCa(OH)2bMg(OH)2cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100 %, у зваженому стані у водному середовищі з концентрацією, що перевищує або дорівнює 200 г/кг, причому фосфонат або фосфонова кислота вибрані з групи, що складається з аміноалкіленполіфосфонових кислот, в яких алкілен містить від 1 до 20 атомів вуглецю, гідроксіалкіліденполіфосфонових кислот, в яких алкіліден містить від 2 до 50 атомів вуглецю, фосфоноалканполікарбонових кислот, в яких алкан містить від 3 до 12 атомів вуглецю, а молярне відношення радикала алкілфосфонової кислоти до радикала карбонової кислоти знаходиться в інтервалі від 1:2 до 1:4, їх похідних, включаючи їх солі, і їх сумішей. 27. Застосування за п. 26, при якому фосфонат або фосфонова кислота містить в кислій формі від 2 до 8 і переважно від 2 до 6 характеристичних груп "фосфонова кислота". 28. Застосування за п. 26 або 27, при якому фосфонат або фосфонова кислота вибрані з групи, що складається з аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти (АТМР), 1-гідроксіетиліден-1,1дифосфонової кислоти (HEDP), етилендіамін-тетракис-метиленфосфонової кислоти (EDTMP), гексаметилендіамін-тетракис-метиленфосфонової кислоти (HDTMP), діетилентриамін-пентакисметиленфосфонової кислоти (DTPMP), 2-гідроксіетиламіно-N,N-біс-метиленфосфонової кислоти (НЕМРА), 2-фосфоно-1,2,4-бутантрикарбонової кислоти (РВТС), 6-аміно-1гідроксигексилен-N,N-дифосфонової кислоти (неридронова кислота), N,N'-біс-(3амінопропіл)етилендіамін-гексакис-метиленфосфонової кислоти, біс-гексаметилентриамінпентакис-метиленфосфонової кислоти, оксиду аміно-тріс-метиленфосфонової кислоти, їх похідних, таких як їх солі, і їх сумішей. 29. Застосування за будь-яким з пп. 26-28, при якому фосфонат або фосфонова кислота міститься в кількості по активній кислоті, що перевищує або дорівнює 0,05 % мас., переважно перевищує або дорівнює 0,1 % мас., більш переважно перевищує або дорівнює 0,5 % мас. і найбільш переважно перевищує або дорівнює 0,8 % мас. відносно загальної маси твердих частинок. 30. Застосування за будь-яким з пп. 26-29, при якому фосфонат або фосфонова кислота міститься в кількості по активній кислоті, що менша або дорівнює 5 % мас., переважно менша або дорівнює 3 % мас., більш переважно менша або дорівнює 2 % мас. і найбільш переважно менша або дорівнює 1,5 % мас. відносно загальної маси твердих частинок. 31. Застосування за будь-яким з пп. 26-30, при якому концентрація твердих частинок у водному середовищі більша або дорівнює 300 г/кг, переважно більша або дорівнює 350 г/кг, більш переважно більша або дорівнює 400 г/кг і найбільш переважно більша або дорівнює 450 г/кг. 32. Застосування фосфонату або фосфонової кислоти як добавки, що зменшує здатність до розшарування водної вапняно-магнезіальної суспензії, що містить тверді частинки, відповідні загальній формулі aCa(OH)2bMg(OH)2cMgO, в якій a, b і с позначають масові частки, сума яких становить від 90 до 100 %, у зваженому стані у водному середовищі з концентрацією, що перевищує або дорівнює 200 г/кг. 55 Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 22