Стабілізований розчин

Реферат: Cтабілізований розчин містить за основу дві активні речовини, що має терапевтичну активність, та додатково містить стабілізатор. Як першу активну речовину використовують гіалуронову кислоту та/або її фармацевтично прийнятну сіль. Як другу активну речовину використовують декаметоксин та/або його розчинну у воді сіль. При цьому стабілізатор є фармацевтично прийнятною сіллю, що здатна до розчинення у воді і дисоціації у водних розчинах на катіони металів та аніони кислотних залишків або сумішшю таких солей. При цьому стабілізатор має здатність утворювати одночасно з гіалуроновою кислотою та/або її фармацевтично прийнятною сіллю та з декаметоксином та/або його розчинною у воді сіллю розчинні у воді сполуки. UA 102463 U (12) UA 102463 U UA 102463 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, зокрема до композицій, які мають протизапальну, антисептичну, регенеруючу та зволожуючу дію, і можуть бути використані для лікування уражень шкіри і органів, і зокрема мають терапевтичну активність щодо пригнічення спайкового процесу. Спайки є патологічним зрощенням тканин і утворені фрагментами рубцевої тканини, що з'являються в нетипових місцях через пошкодження, завдані хірургічною травмою, інфекцією, ішемією або дією сторонніх матеріалів. Спайки можуть мати форму тонких смужок тканини, схожих на поліетиленову плівку або форму товстих волокнистих смуг. Процес утворення спайок називається спайковим процесом. Спайки утворюються в результаті запального процесу, який може виникати при захворюваннях внутрішніх органів, після хірургічних операцій, при інфекціях і травмах. Хоча спайки можуть виникати між різними органами, найчастіше це відбувається між петлями кишечнику, матковими трубами, яєчниками, маткою, сечовим міхуром і серцем. Спайки в черевній порожнині - поширене ускладнення після хірургічної операції, яке спостерігається у 93 % людей, що перенесли операцію на органах таза або черевної порожнини. Черевні спайки також зустрічаються у 10,4 % людей, які ніколи не опинялися на хірургічному столі. У більшості випадків спайки безболісні і не викликають ускладнень. Тим не менш, спайки є причиною 60-70 % випадків непрохідності тонкого кишечнику дорослих і сприяють розвитку хронічного болю в області тазу. Спайки зазвичай починають формуватися протягом перших декількох днів після операції, але вони можуть не викликати жодних симптомів протягом декількох місяців або навіть років. В міру того, як рубцева тканина починає обмежувати рух по тонкому кишечнику, все більше ускладнюється пересування їжі по травній системі, підвищується вірогідність виникнення непрохідності кишечнику. У крайніх випадках, спайки можуть утворювати фіброзні смуги навколо сегментів кишки. Це обмежує приток крові і призводить до відмирання тканин. Рубцева тканина може утворитися всередині сполучнотканинної сумки, що оточує серце (перикард), заважаючи тим самим його нормальній роботі. Різні інфекції, такі як ревматизм, призводять до утворення спайок на клапанах серця і зниження ефективності його функцій. Спайки в малому тазу можуть утворюватись в органах малого тазу, таких як матка, яєчники, маткові труби або сечовий міхур. Як правило, вони виникають після операції. Запальні захворювання органів тазу і ускладнення після інфекцій (наприклад венеричних захворювань) часто призводить до утворення спайок в маткових трубах, по яких яйцеклітини надходять в матку для запліднення. Спайки маткових труб можуть призвести до безпліддя і підвищують ризик позаматкової вагітності. Дуже часто спайковий процес після гінекологічних операцій взагалі не має клінічних проявів, однак враховувати наявність спайок необхідно, оскільки можливі ранні або відстрочені ускладнення, включаючи безплідність, тазову біль і кишкову непрохідність, що супроводжуються зниженням якості життя. Це часто вимагає повторної госпіталізації і додаткового більш складного хірургічного втручання, що значно збільшує витрати на лікування. Схильність до утворення спайок є індивідуальною особливістю кожної людини. Різні чинники, такі як харчування, хронічні захворювання, цукровий діабет і хронічні інфекційні процеси послаблюють функції лейкоцитів і фібринолітичну активність, потенційно посилюють формування спайок. Доведено також, що частота розвитку післяопераційних спайок збільшується з віком пацієнта, числом попередніх операцій і обсягом хірургічного втручання. Будь-яка операція в черевній порожнині може призвести до формування зрощень навіть при мінімальній травмі серозної оболонки, що призводить до склеювання майже всіх структур. Встановлено, що спайки формуються у 60-90 % жінок, які зазнали радикальних гінекологічних операцій. Деякі дослідження показують, що жінки, яким була проведена хоча б одна операція, піддаються повторній операції з 5 % ймовірністю. Такі жінки мають велику ймовірність бути госпіталізованими через спайкову хворобу у наступні 10 років. Таким чином, спайки є причиною госпіталізації 20 % пацієнток. Потреба у зменшенні розвитку післяопераційних спайок очевидна. Наприклад, щороку в США виконуються більш 440000 операцій абдомінального і тазового адгезіолізу, що створюють додаткові ризики для пацієнтів. У пошуку ефективних методів профілактики спайок запропоновано багато клінічних технік і протиспайкових препаратів, які повинні запобігати утворенню первинних і вторинних післяопераційних спайок. Основний підхід до профілактики спайок включають відповідну 1 UA 102463 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 хірургічну техніку з обмеженням травми внутрішньочеревних структур і застосування протиспайкових препаратів, що зменшують спайкоутворення. Протиспайкові препарати можуть бути направлені проти різних чинників запального процесу (наприклад інфекції, ендотоксинів, ексудату) та/або спайкоутворення (наприклад гемокоагуляції, відкладення фібрину, фібробластної активності та проліферації). Будь-який протиспайковий препарат повинен діяти специфічно проти чинників процесу утворення спайок, але не проти процесу нормального загоєння ран. В літературі описані дослідження по впливу на процес спайкоутворення протиспайкових препаратів наступних класів: нестероїдних протизапальних препаратів, глюкокортикоїдних і антигістамінних препаратів, прогестерон/естрогенних препаратів, антикоагулянтів, фібринолітичних препаратів, антибіотиків. Дані клінічних випробувань і досліджень на тваринах показують, що згадані протиспайкові препарати не вирішують проблему утворення післяопераційних спайок - їх використання обмежує їхня недостатня ефективність, а також в деяких випадках їхня недостатня безпечність (наявність небажаних побічних ефектів), присутність запальних процесів, можлива поява інфекцій, що призводить до побічних ефектів та уповільнення загоєння ран. Тому авторами було запропоновано стабілізований розчин та фармацевтичні композиції на його основі, який може проявляти протиспайкову дію, а також фармацевтичну композицію, що має і ранозагоюючу та протизапальну, дезінфікуючу дію. Як речовина, що має протиспайкову дію вибрано гіалуронову кислоту та/або її фармацевтично придатні солі. Гіалуронова кислота (ГК) являє собою природний глікозаміноглікан - основний компонент позаклітинної речовини сполучної тканини. ГК є біосумісною, неіммуногенною, нетоксичною і природно біоабсорбованою речовиною. Вона має негативний заряд при фізіологічних значеннях рН і легко розчинна у воді, природна ГК має молекулярну масу від 5 тис до 20 млн Да. Середня молекулярна маса ГК, що міститься в синовіальній рідині у людини, складає приблизно 3 млн Да. ГК є у тканинах серозної оболонки і забезпечує певний захист від висихання та інших типів пошкодження серозної оболонки. ГК також є у шкірі, де бере участь в процесі регенерації тканини. При надмірній дії на шкіру ультрафіолету, відбувається її запалення ("сонячний опік"), при цьому в клітинах дерми припиняється синтез ГК і збільшується швидкість її розпаду. Відомий препарат для профілактики спайкоутворення під назвою Separacoat (виробник Genzyme, США), який є розчином 0,04 % ГК в поєднанні з фосфатним буфером (стаття Н.Л. Матвеев, Д.Ю. Арутюнян Внутрибрюшные спайки - недооцениваемая проблема. Эндоскопическая хирургия. - 2007.- № 5. - С. 60-69.). Він застосовувався інтраопераційно, до диссекції, для захисту черевних поверхонь від непрямої хірургічної травми, а не післяопераційно, для розділення поверхонь після їх травматизації. Дослідження продемонстрували неефективність цього препарату. За результатами клінічних випробувань він не був схвалений Управлінням з контролю за якістю харчових продуктів і лікарських препаратів США (FDA) і був знятий з виробництва. Відомий препарат Інтергель для запобігання спайок (Intergel solution - виробник Lifecore Biomedical, Inc, Chaska, MN), який містить розчин 5 % гіалуронату заліза. У попередніх дослідженнях було показано, що він зменшує кількість, тяжкість і поширеність спайок в хірургії черевної порожнини, однак, використання цього препарату при хірургічних операціях, під час яких проводився розтин просвіту кишечнику, призвело до неприйнятно високої частоти післяопераційних ускладнень. В 2003 році препарат був виведений з клінічного застосування у зв'язку з випадками пізнього післяопераційного болю у хворих. З опису до патенту RU 2233164 (опубліковано 27.07.2004) відомий спосіб профілактики розвитку післяопераційних спайок черевної порожнини при абдомінальних операціях, що полягає у нанесенні на операційну рану плівки на основі хімічно модифікованої гіалуронової кислоти, а саме гіалуронової кислоти, хімічно зв'язаної з 5-аміносаліцилової кислотою. Проте, при застосуванні препаратів на основі гіалуронової кислоти виникає потреба в протизапальній, антимікробній і ранозагоюючій дії, що значно розширить їх застосування і зручність їх застосування при широкому спектрі запалень та ран, особливо при операціях, вагінальних інфекціях та родовій діяльності, тощо. Для цього використовували разом з препаратом на основі гіалуронової кислоти препарати, що несуть протизапальну ранозагоюючу дію. Спроби створити один препарат на основі гіалуронової кислоти, що буде проявляти і протизапальну, ранозагоюючу дію, призвели до створення патентів, що описані нижче. Серед протизапальних препаратів, що містять гіалуронову кислоту є RU 2438697 (опубліковано 10.01.2012) відомий комплексний противірусний препарат для зовнішнього застосування при лікуванні герпесвірусної інфекції, що містить рекомбінантний інтерферон, гіалуронову кислоту, хітозану сукцинат, екстракт кореня солодки, оксид цинку, лідокаїн або 2 UA 102463 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 дикаїн, поліетиленоксид, ланолін безводний, вазелін медичний, гліцерин, воду дистильовану. Препарат забезпечує пролонговану протизапальну, анестезуючу, ранозагоювальну дію на герпетичні ураження слизових оболонок і шкіри, у тому числі генітального герпесу, офтальмогерпесу та лишаю. З заявки на винахід RU 2003101393 (опубліковано 27.06.2004) відома фармацевтична композиція для лікування запалення слизової оболонки, стоматиту і синдрому бехчета, що містить як активні інгредієнти ефективні дози гіалуронової кислоти, глицирретинової кислоти і полівінілпіролідону в суміші з ексципієнтами і ад'ювантами, придатними для місцевого введення і додатково містить антибактеріальні агенти/дезінфікуючі засоби та застосування такої композиції для виготовлення ліків для місцевого лікування запальних станів слизової оболонки порожнини рота і вистилки ротоглотки і стравоходу, зокрема запалення слизової оболонки і стоматиту, а також слизової оболонки піхви і прямої кишки (що включають, але не обмежуються, вестибулит і синдром Бехчета). З опису до патенту RU 2195262 (опубліковано 27.12.2002) відомий фармакологічний засіб на основі гіалуронової кислоти, що має антимікробну, ранозагоювальну і протизапальну дію. Засіб містить гіалуронову кислоту, тримекаїн і поліетиленоксид, являє собою безбарвну однорідну гелеподібну масу, легко розчинну у фізіологічному розчині і у воді. Фармакологічний засіб використовують для лікування інфекційно-запальних захворювань, у тому числі місцевих і загальних гнійно-запальних процесів, термічних і хімічних опіків, трофічних виразок при хронічній венозній недостатності, променевих уражень шкіри, тріщин, саден, а також для лікування ран різної етіології. З опису до патенту RU 2501566 (опубліковано 20.12.2013) відома фармацевтична композиція для профілактики утворення післяопераційних шрамів, спайок і келоїдів у зв'язку з хірургічним втручанням, що включає біологічно активний пептид, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56 і гіалуронову кислоту з високою молекулярною масою або її фармацевтично прийнятну сіль. Як речовину, що має протизапальну, антимікробну, бактерицидну дію вибрано декаметоксин. Декаметоксин [1,10-декаметилен-біс(N,N-диметилметоксикарбоніл-метил)амонію дихлорид] має бактерицидну активність по відношенню до грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Сполука виявляє чітку бактерицидну дію на стафілококи, стрептококи, синьогнійну паличку, капсульні бактерії та фунгіцидну дію на дріжджі, дріжджеподібні гриби, аспергіли, плісняві гриби. Також декаметоксин підвищує чутливість бактерій до антибіотиків. Відоме застосування декаметоксину у вигляді розчину місцево і ендобронхіально при гнійних і грибкових ураженнях шкіри (абсцеси, гнійні рани, кандидоз та ін.), при проктиті, гнійних кон'юнктивітах, гінгівітах, періодонтитах, тонзилітах, отитах та інших гнійних процесах. Ендобронхіально його призначають при захворюваннях легенів. Крім цього декаметоксин використовують як антисептичний засіб для обробки рук медичного персоналу та операційного поля, а також для знезараження шовного та хірургічних матеріалів, гумових рукавичок, медичних інструментів, приладів та обладнання з металу, скла, пластмаси, гуми, хімічної стерилізації та консервації кістково-сухожильних трансплантатів. Декаметоксин - це поверхнево активна речовина (ПАР), дія якої обумовлена порушенням цілісності клітинної стінки. Клітинна стінка мікроорганізмів складається з коротких ліпідних ланцюжків, які швидко руйнуються під дією декаметоксину. Клітинна стінка людської клітини складається з довгих ліпідних ланцюжків, на які молекула декаметоксину не діє. Раніше, до представленого нами технічного рішення, було не можливе використання препаратів з вмістом гіалуронової кислоти разом з декаметоксином, тому що декаметоксин є катіонною ПАР, тому він не сумісний з милом та іншими аніонними сполуками, зокрема у розчині із гіалуроновою кислотою - оскільки декаметоксин, за рахунок четвертинних аміногруп має позитивний заряд, а гіалуронова кислота, за рахунок карбоксильних груп, заряджена негативно, то при їх взаємодії у розчині утворюється нерозчинний у воді осад. Це було основною проблемою, чому не застосовували разом в одному препараті ці 2 речовини, які в поєднанні можуть давати ефективне лікування спайкових процесів, вагінальних інфекцій та зумовлювати ефективну ранозагоюючу і протизапальну дію. Навіть в інструкції до препаратів, що містять гіалуронову кислоту часто пишуть про неможливість їх сумісного застосування з четвертинними амінами, до яких належить декаметоксин. І через те в літературі відсутня інформації щодо застосування терапевтичних засобів, що містять у розчині одночасно декаметоксин та гіалуронову кислоту. Задачею корисної моделі є створення стабілізованого розчину, що містить гіалуронову кислоту та/або її фармацевтично прийнятні солі та декаметоксин та/або його розчинні у воді 3 UA 102463 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 солі (далі декаметоксин) та є стабільним з часом і може бути використаний для приготування препаратів широкого спектра дії в рідкій або м’якій формі. Та спосіб одержання такого стабілізованого розчину. Також задачею є підвищення ефективності процесу ранозагоювання з одночасною бактерицидною, антимікробною дією. Іншою задачею є збільшення асортименту композицій у фармацевтично прийнятній лікарській формі на основі зазначеного стабілізованого розчину. Поставлена задача вирішується створенням стабілізованого розчину на основі гіалуронової кислоти та/або її фармацевтично прийнятних солей (надалі ГК) та декаметоксину шляхом підбору концентрацій та стабілізаторів та створення спеціальних умов способу одержання стабілізованого розчину та фармацевтичних композицій на його основі в рідкій або в м'якій формі без утворення осаду в тривалій стабільній формі. При цьому розчин містить одночасно ГК та декаметоксин в рідкій формі та є стабільним з часом. В результаті досліджень несподівано було виявлено, що розчин на основі декаметоксину та ГК може бути утворено за допомогою введення стабілізатора. Стабілізатором є фармацевтично прийнятна сіль, що здатна до розчинення у воді та дисоціації у водних розчинах на катіони металів та аніони кислотних залишків. Механізмом стабілізації вірогідно є екранування катіонами та аніонами стабілізатора карбоксильних груп гіалуронової кислоти та аміногруп декаметоксину відповідно. Ефективними стабілізаторами зокрема є нетоксичні та малотоксичні солі неорганічних кислот, солі органічних моно- та дикарбонових кислот тощо. Зокрема, стабілізаторами є хлорид натрію, натрію сукцинат, лактат натрію, хлорид цинку, сульфат цинку. Таким чином, об'єктом корисної моделі є стабілізований розчин на основі двох активних речовин, що має терапевтичну активність, згідно з корисною моделлю, додатково містить стабілізатор, як першу активну речовину використовують гіалуронову кислоту та/або її фармацевтично прийнятну сіль, як другу активну речовину використовують декаметоксин та/або його розчинну у воді сіль, причому стабілізатор є фармацевтично прийнятною сіллю, що здатна до розчинення у воді і дисоціації у водних розчинах на катіони металів та аніони кислотних залишків або сумішшю таких солей, при цьому стабілізатор має здатність утворювати одночасно з гіалуроновою кислотою та/або її фармацевтично прийнятною сіллю та з декаметоксином та/або його розчинною у воді сіллю розчинні у воді сполуки. Переважно, стабілізатор є нетоксичною або малотоксичною сіллю неорганічних кислот, органічних моно- та дикарбонових кислот або сумішшю таких солей, зокрема стабілізатор може бути хлоридом натрію, сукцинатом натрію, лактатом натрію, хлоридом цинку, сульфатом цинку або будь-якою їх сумішшю. Необов'язково, стабілізований розчин може додатково містити інші фармацевтично прийнятні добавки, зокрема для підтримання рН розчину на сталому рівні, наприклад органічні моно- або дикарбонові кислоти, неорганічні кислоти, луги, зокрема може містити органічну кислоту, сіль якої входить до його складу як стабілізатор, зокрема для корегування рН може бути використано речовину із ряду: хлористоводнева кислота, сірчана кислота, азотна кислота, фосфорна кислота, оцтова кислота, пропіонова кислота, гідроксиоцтова кислота, молочна кислота, піровиноградна кислота, щавлева кислота, малонова кислота, бурштинова кислота, малеїнова кислота, фумарова кислота, винна кислота, лимонна кислота, аскорбінова кислота, оцтовокислий амоній, розчин аміаку, гідроксид лужноземельного металу, гідроксид лужного металу, натрію карбонат, натрію гідрокарбонат, натрію фосфат. Переважно вміст компонентів може бути представлений табличкою нижче, у мг/мл: гіалуронова кислота та/або її фармацевтично прийнятна сіль 1-50 декаметоксин та/або його розчинна у воді сіль 0,01-10 стабілізатор 1-60 решта до 1 вода мл. Також стабілізований розчин може містити фармацевтично прийнятну добавку з вмістом від 1 до 60мг. Переважно, стабілізований розчин містить сукцинат натрію, як стабілізатор, і додатково бурштинову кислоту. 4 UA 102463 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 Переважно, стабілізований розчин містить лактат натрію, як стабілізатор, і додатково молочну кислоту. Також стабілізований розчин може мати такий склад, у мг/мл: гіалуронова кислота та/або її фармацевтично прийнятна 5 сіль сукцинат натрію 16 бурштинова кислота 0,05 1 натрію хлорид .2 декаметоксин та/або його 0,2. розчинна у воді сіль решта до вода 1 мл. Спосіб одержання стабілізованого розчину на основі декаметоксину та гіалуронової кислоти перевірено для широких меж співвідношень компонентів, зокрема (на 1000 мл розчину): гіалуронова кислота від 1 г до 50 г декаметоксин від 0,01 г до 10 г стабілізатор від 1 г до 60 г. Декаметоксин може бути застосовано у вигляді основи або хлориду. На основі стабілізованого розчину на основі декаметоксину і ГК можуть бути одержані фармацевтичні препарати шляхом додавання до стабілізованого розчину вживаних у медичній практиці допоміжних фармацевтичних речовин для переведення його в бажану лікарську форму від рідкої до м'якої. Бажані лікарські форми, зокрема, включають розчин, аерозоль, суспензію, сироп, краплі, розчин для ін'єкцій, аплікацію, крем, гель, мазь, пасту, лінімент, свічку, але не обмежуються ними. Сам стабілізований розчин також може виступати фармацевтичною композицією. Стабілізований розчин та фармацевтичні композиції можуть застосовуватися при будь-яких операціях, де є ризик виникнення післяопераційного спайкового процесу, зокрема: черевна порожнина; оболонки сухожиль; суглоби; плевральна порожнина; порожнина перикарда; оболонки спинного і головного мозку; порожнину середнього вуха; оболонки яєчка; нервові стовбури. Крім цього можна використовувати при операціях, де є ризик спаювання м'яких тканин. Наприклад при операціях на шиї, коли є високий ризик формування рубця через всі шари шиї. Стабілізований розчин та фармацевтичні композиції на його основі запобігають утворенню спайок між органами, таким чином запобігають розвитку спайкового процесу після операцій, знімають запалення, регенерують пошкоджені слизові оболонки та запобігають розвитку післяопераційних інфекцій. З протизапальною метою стабілізований розчин та фармацевтичні композиції за цією корисною моделлю можуть використовуватися для знищення патогенної флори в гінекології, стоматології, урології, проктології, офтальмології, дерматовенерології, при цьому протизапальна дія є пролонгованою, додатковою дією є захист слизових оболонок від пересихання, зволоження їх, стимуляція їх регенерації. Крім цього, за технічним рішенням переважно, стабілізований розчин застосовують для пригнічення спайкового процесу. Крім цього, за технічним рішенням переважно, стабілізований розчин застосовують для прискорення загоєння ран. Раніш вже зазначалось, що декаметоксин, за рахунок четвертинних аміногруп має позитивний заряд, а гіалуронова кислота, за рахунок карбоксильних груп, заряджена негативно - тому при їх взаємодії у розчині утворюється нерозчинний у воді осад. В результаті досліджень несподівано було виявлено, що розчин на основі таких двох діючих речовин як декаметоксин та гіалуронова кислота та/або її фармацевтично прийнятна сіль, може бути утворено за допомогою введення у розчин стабілізатора. Введення стабілізатора у розчин, який містить 5 UA 102463 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 декаметоксин та гіалуронову кислоту або її фармацевтично прийнятну сіль, запобігає утворенню осаду у розчині. Стабілізатором є фармацевтично прийнятна сіль, що здатна до розчинення у воді та дисоціації у водних розчинах на катіони металів та аніони кислотних залишків або суміш зазначених фармацевтично прийнятних солей. Фармацевтично прийнятними солями є нетоксичні солі або малотоксичні солі. Зокрема, це можуть бути солі таких кислот як неорганічні кислоти (наприклад хлористоводнева кислота, сірчана кислота, азотна кислота), органічні монота дикарбонові кислоти (наприклад, бурштинова кислота, оцтова кислота, молочна кислота). Механізмом стабілізації вірогідно є екранування катіонами та аніонами стабілізатора у розчині відповідно карбоксильних груп гіалуронової кислоти та аміногруп декаметоксину. Ефективними стабілізаторами зокрема є такі нетоксичні солі та малотоксичні солі неорганічних кислот, солі органічних моно- та дикарбонових кислот, як, зокрема, хлорид натрію, натрію сукцинат, лактат натрію, хлорид цинку, сульфат цинку. Зазначені солі можуть бути використані при одержанні за технічним рішенням стабілізованого розчину на основі гіалуронової кислоти та/або її фармацевтично прийнятної солі (надалі за текстом для скорочення буде називатись стабілізований розчин) у будь-якому вигляді - як у кристалічному вигляді, так і у вигляді водного розчину. За технічним рішенням у стабілізованому розчині можуть бути використані гіалуронова кислота та/або її фармацевтично прийнятна сіль. Як сіль гіалуронової кислоти можуть бути використані такі солі, як гіалуронат натрію, гіалуронат калію, гіалуронат цинку - за технічним рішенням переважно, фармацевтично прийнятною сіллю гіалуронової кислоти є гіалуронат натрію. Солі гіауронової кислоти, як і гіалуронова кислота, мають властивість стимулювати регенеративні процеси у тканинах, а також проявляють деякі антимікробні властивості (особливо цю властивість проявляє гіалуронат цинку, який показав певну активність проти штамів стафілокока, стрептокока, кишкової палички). Властивість гіалуронової кислоти та солей гіалуронової кислоти стимулювати регенеративні процеси у тканинах має декілька різних механізмів впливу цих речовин на процес загоєння ран - вони стимулюють фагоцитоз, активують гранулоцити і макрофаги, що сприяє очищенню рани від некротичних елементів, формують локальне підвищення концентрації гіалуронової кислоти, що створює основу для клітин, які беруть участь в процесі загоєння ран, індукують проліферацію таких клітин як епітеліоцити і фібробласти, посилюють міграцію фібробластів і ендотеліальних клітин в уражену область тканин, що у свою чергу створює оптимальні умови для процесів тканинної регенерації. Відповідно до данного технічного рішення, стабілізований розчин може додатково містити принаймні одну фармацевтично прийнятну добавку. Як фармацевтично прийнятну добавку, переважно, застосовують агент для корегування рН або буфер. Агент для корегування рН або буфер застосовують для отримання стабілізованого розчину із необхідним значенням показника рН. Агент для корегування рН - це речовина або суміш речовин, які додають у стабілізований розчин з метою отримання необхідного значення показника рН. Як агент для корегування рН застосовують речовини із ряду хлористоводнева кислота, сірчана кислота, азотна кислота, фосфорна кислота, оцтова кислота, пропіонова кислота, гидроксиоцтова кислота, молочна кислота, піровиноградна кислота, щавлева кислота, малонова кислота, бурштинова кислота, малеїнова кислота, фумарова кислота, винна кислота, лимонна кислота, аскорбінова кислота, оцтовокислий амоній, розчин аміаку, гідроксид лужноземельного металу, гідроксид лужного металу, натрію карбонат, натрію гідрокарбонат, натрію фосфат. Цей наведений перелік речовин не обмежує речовини, які можуть бути застосовані за даним технічним рішенням як агент для корегування рН. Буфер - це речовина або суміш речовин, що підтримує (стабілізує) показник рН розчину біля певного значення рН при зміні якихось параметрів цього розчину (концентрація компонентів, температура тощо). Як буфер може бути застосовано будь-які описані у літературі та відомі фахівцям буфери, зокрема такі буфери як фосфатний буфер, цитратний буфер, ацетатний буфер, сукцинатний буфер, тріс гідрохлорид буфер, малеатний буфер. Цей наведений перелік речовин не обмежує речовини, які можуть бути застосовані за даним технічним рішенням як буфер. Відповідно до даного технічного рішення, на основі стабілізованого розчину можуть бути одержані фармацевтичні композиції (препарати) шляхом додавання до стабілізованого розчину звичайних у медичній практиці допоміжних фармацевтичних компонентів для отримання фармацевтичних композицій в бажаній лікарській формі. 6 UA 102463 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Бажані лікарські форми, зокрема, включають: розчин, аерозоль, суспензію, сироп, краплі, розчин для ін'єкцій, крем, гель, мазь, пасту, лінімент, розчин для зовнішнього застосування, розчин для внутрішнього застосування, але не обмежуються ними. Лікарські форми - це зручні для застосування стани, що надаються лікарським препаратам (наприклад агрегатний стан, геометрична форма). За агрегатним станом лікарські форми ділять на газоподібні, рідкі, м'які і тверді. До газоподібних лікарських форм належать гази або суміш газів, аерозолі. Аерозоль - це лікарська форма, що є дисперсною системою з газоподібним дисперсійним середовищем і твердою або рідкою дисперсійною фазою. Аерозолі, які містять рідку дисперсійну фазу, називаються ще спреями. Найважливіша властивість аерозолів це здатність твердих або рідких часток після розпилення знаходитися у зваженому стані в дисперсійному середовищі. До рідких лікарських форм належать розчини, настої, відвари, настоянки, екстракти, емульсії, суспензії, мікстури, сатурации, сиропи, краплі. Розчини - це рідка лікарська форма, яку отримують шляхом повного розчинення твердої лікарської речовини в розчиннику або змішення між собою рідких речовин. Як правило, розчини не повинні містити зважених часток і осаду. Розчини діляться на розчини для зовнішнього застосування, розчини внутрішнього застосування і на розчини для ін'єкцій. Настої і відвари є водними витягами з лікарської рослинної сировини. Вони швидко втрачають свої властивості, і тому їх готують безпосередньо перед видачею хворому і в невеликій кількості (в об'ємі на 3-4 дні застосування). Настоянки - це рідкі, прозорі, більш менш забарвлені спиртові, спирто-водні або спиртоефірні витяги лікарських речовин з рослинної сировини. Екстракти - це концентровані витяги з рослинної сировини, отримані за допомогою розчинників, відрізняються від настоянок більш високою концентрацією лікарських речовин. Емульсії - це дисперсні системи, що складаються з двох взаємно нерозчинних рідин, одна з яких розподілена в іншій у вигляді крапельок. Емульсії отримують шляхом диспергування однієї рідини в іншій, наприклад, олії у воді. Суспензії - це дисперсні системи, що полягають у розподілі найдрібніших частинок твердих речовин в рідинах. Суспензії отримують шляхом диспергування твердих речовин в рідині. Мікстури виходять при змішуванні у воді, спирті і інших розчинниках декількох лікарських речовин. Вони можуть бути прозорими, каламутними і навіть з осадом, перед вживанням їх слід збовтувати. Сатурації - це насичені газом рідини. Сиропи - це лікарська форма, яка є концентрованим водним розчином сахарози, що містить лікарські речовини. Краплі - це рідка лікарська форма, призначена для внутрішнього або зовнішнього застосування, і що дозується краплями. Як краплі можуть бути використані розчини, суспензії, емульсії. До м'яких лікарських форм відносять мазі, пасти, лініменти, супозиторії, креми, гелі. Мазі - це лікарські форми, що мають м'яку консистенцію, призначені для зовнішнього застосування. Мазі отримують шляхом змішування різних лікарських засобів з формотворними речовинами, що називаються мазеві основи. Як мазеву основу використовують продукти переробки нафти (вазелін, парафін і тому подібне), тваринні жири і рослинні олії. Пасти - це різновид мазей з вмістом порошкоподібних речовин не менше 25 % (близька по консистенції до тіста), завдяки чому вони мають хороші адсорбуючі і підсушуючі властивості. Лініменти (ще називають рідкі мазі) - це однорідні суміші у вигляді густих рідин або драглеподібної маси, що плавляться при температурі тіла. Як основи лініментів використовують рослинні олії і тваринні жири. Супозиторії - це дозована м'яка лікарська форма. При кімнатній температурі вони мають тверду консистенцію, при температурі тіла розплавляються. Розрізняють супозиторії ректальні (свічки), вагінальні і палички. Найбільш придатною основою для супозиторіїв є масло какао. Креми - це м'яка лікарська форма для місцевого застосування (іноді їх ще називають - мазі м'якої консистенції), які є двох- або багатофазними дисперсними системами, часто по суті це дуже густі емульсії типу олія у воді або вода в олії. Креми, на відміну від мазей, мають менш в'язку консистенцію, хоча так само, як і мазі, містять у своєму складі лікарські речовини, олії, жири і інші компоненти. Гелі - це м'яка лікарська форма для місцевого застосування, що є одно-, двох- або багатофазними дисперсними системами з рідким дисперсійним середовищем і особливою дисперсною фазою - гелеутворювачем (речовиною, що створює просторову структуру у вигляді 7 UA 102463 U 5 10 15 20 25 30 тривимірної сітки). Гелі є особливим видом мазей, які зазвичай готують на основі полімерних носіїв, і вони мають в'язку консистенцію, здатні зберігати форму, мають пружність і пластичність. Як допоміжні фармацевтичні компоненти для отримання фармацевтичних композицій в бажаній лікарській формі можуть бути використані будь-які відомі фахівцям речовини. За даним технічним рішенням, переважно, фармацевтичні композиції можуть містити принаймні один допоміжний фармацевтичний компонент із ряду регулятор в'язкості, консервант, антиоксидант. Призначення цих допоміжних фармацевтичних компонентів у фармацевтичних композиціях описано у літературі та відомо фахівцям. Як регулятор в'язкості може бути використана речовина із ряду таких речовин як: похідне алкіл целюлози, похідне гідроксіалкілцелюлози, метилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, гідроксибутилцелюлоза, карбоксиметилцелюлоза, крохмаль, ксантанова камедь, гуарова камедь, поліакрилові кислоти і їх солі, співполімери метакрилату, поліетиленоксид, поліпропіленоксид, похідні хітину, крохмаль, пектин, альгінова кислота, циклодекстрин, агарагар, карагенан. Цей наведений перелік речовин не обмежує речовини, які можуть бути застосовані за даним технічним рушенням як регулятор в'язкості. Як консервант може бути використана речовина із ряду таких речовин як: хлорид лауралконію, хлорид бензалконію, хлорид бензододецинію, хлорид цетилпіридину, цетримид, домифен бромід, бензиловий спирт, хлорбутанол, о-крезол, хлорокрезол, фенол, етилфеніловий спирт, бензойна кислота, натрію бензоат, сорбінова кислота, калієва сіль сорбінової кислоти, параамінобензойна кислота, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат. Цей наведений перелік речовин не обмежує речовини, які можуть бути застосовані за даним технічним рішенням як консервант. Як антиоксидант може бути використана речовина із ряду таких речовин як натрій метабісульфіт, натрій бісульфіт, натрій сульфіт, натрій тіосульфат, аскорбінова кислота. Цей наведений перелік речовин не обмежує речовини, які можуть бути застосовані за даним технічним рушенням як антиоксидант. Сам стабілізований розчин також може використовуватись, як лікарський засіб. Однією з форм втіленням першого технічного рішення є стабілізований водний розчин з наступним вмістом компонентів, мг/мл розчину: високомолекулярна гіалуронова кислота (ВГК) 5 з молекулярною масою від 401 кДа до 2,5 млнДа сукцинат натрію 16 бурштинова кислота 0,05 натрію хлорид 1,2 декаметоксин 0,2 решта до 1 вода мл. Іншою формою втілення третього технічного рішення є стабілізований розчин у формі водного гелю з наступним вмістом компонентів, мг/мл гелю: високомолекулярна гіалуронова кислота з молекулярною масою від 401 кДа до 2,5 млнДа 5 натрію лактат 1,42 молочна кислота 0,36 декаметоксин 0,2 гліцерин 30 гідроксипропілметилцелюлоз а 30 решта до вода 1 мл. Однією з форм втілення фармацевтичної композиції є стабілізований водний розчин з наступним вмістом компонентів, мг/мл розчину: низькомолекулярна гіалуронова кислота (НГК) з молекулярною масою від 100 кДа до 400кДа 5 8 UA 102463 U сукцинат натрію бурштинова кислота натрію хлорид декаметоксин 5 10 15 20 25 30 16 0,05 1,2 0,2 решта до 1 вода мл. Іншою переважною формою втілення технічного рішення є стабілізований розчин у формі водного гелю з наступним вмістом компонентів, мг/мл гелю: низькомолекулярна гіалуронова кислота з молекулярною масою від 100 кДа до 400 кДа 5 натрію лактат 1,42 молочна кислота 0,36 декаметоксин 0,2 гліцерин 30 гідроксипропілметилцелюло за 30 решта до 1 вода мл. Стабілізований розчин та фармацевтичні композиції на його основі можуть застосовуватися при будь-яких операціях на органах, де є ризик виникнення післяопераційного спайкового процесу, зокрема на таких органах або частинах органів як: черевна порожнина; оболонки сухожиль; суглоби; плевральна порожнина; порожнина перикарда; оболонки спинного і головного мозку; порожнина середнього вуха; оболонка яєчка; нервові стовбури; маткові труби; яєчники; матка; сечовий міхур. Крім цього їх можна використовувати при операціях на інших органах, де є ризик спаювання м'яких тканин. Наприклад, при операціях на шиї, коли є високий ризик формування рубця через всі шари шиї. Стабілізований розчин та фармацевтичні композиції на його основі запобігають утворенню спайок між органами, таким чином запобігають розвитку спайкового процесу після операцій, знімають запалення, регенерують пошкоджені слизові оболонки та запобігають розвитку постопераційних інфекцій. З протизапальною метою стабілізований розчин та фармацевтичні композиції за цим технічним рушенням можуть використовуватися для знищення патогенної флори в гінекології, стоматології, урології, проктології, офтальмології, дерматовенерології, при цьому протизапальна дія є пролонгованою, додатковою дією є захист слизових оболонок від пересихання, зволоження їх, стимуляція їх регенерації. Приклади виконання технічного рішення: Спосіб одержання стабілізованого розчину на основі декаметоксину та високомолекулярної гіалуронової кислоти перевірено для широких меж співвідношень компонентів, зокрема (на 1000 мл розчину): 35 9 UA 102463 U високомолекулярн а гіалуронова кислота або її фармацевтично прийнятна сіль декаметоксин стабілізатор 5 10 15 20 25 30 35 40 45 від 1 г до 50 г від 0,01 г від 10 г від 1 г до 60 г решта до об'єму1000 вода мл розчину. Виходячи з того, що при взаємодії у розчині декаметоксину та високомолекулярної гіалуронової кислоти утворюється нерозчинний у воді осад, є очевидним, що стабілізатор повинен додаватися до води раніше, ніж один із компонентів - декаметоксин або гіалуронова кислота. Гіалуронова кислота з молекулярною масою від 400кДа до 2,5 млнДа завдяки своїй великій молекулярній масі не здатна проникати клітину, проте, було помічено, що вона огортає органи плівкою і запобігає утворенню спайок та уникає зневоднення органів. Завдяки додаванню декаметоксину та/або його солі досягається і одночасна протизапальна та ранозагоююча дія. В результаті рани загоюються швидше без спайкових процесів і без загострень запальних процесів. Що буде далі показано на прикладах. Таке поєднання активних речовин дозволяє утворити на поверхні органів плівку, яка і буде одночасно проявляти весь спектр вказаної вище дії. Гіалуронова кислота з молекулярною масою від 100кДа до 400кДа, може проникати саму клітину, тому її дія більш направлена на процеси регенерації клітин і ранозагоювання, а разом з декаметоксином також додаються ще й бактерицидні, протизапальні властивості. І хоча молекулярна маса не є великою, така низькомолекулярна гіалуронова кислота також здатна утворювати плівку на органах і проте на спайковий процес буде впливати менше, що буде показано на прикладах нижче, при тому надаватиме інший спектр дій. Нижче приведені приклади конкретної реалізації технічного рішення. Приклад 1. Отримання стабілізованого розчину та фармацевтичної композиції на його основі В колбу наливають 800 мл очищеної дистильованої води. В колбу послідовно додають: 16 г сукцинату натрію, 50 мг бурштинової кислоти, 1,2 г натрію хлориду та перемішують 5-10 хв. на магнітній мішалці (600 rpm) до повного розчинення компонентів. Далі при безперервному перемішуванні до розчину додають 200 мг декаметоксину до повного розчинення. Додають 5 г високомолекулярної гіалуронової кислоти (від 401 кДа до 2,5 млнДа) і перемішують на магнітній мішалці до повної гідратації (розчинення) високомолекулярної гіалуронової кислоти. Потім одержаний стабілізований розчин за потреби рН розчину доводять до 7,3 бурштинової кислотою, після чого об'єм отриманого розчину доводять очищеною водою до 1000 мл. Приклад 2. Отримання стабілізованого розчину. Повторюють процедуру, описану у прикладі 1, за виключенням того, що замість високомолекулярної гіалуронової кислоти застосовують гіалуронат натрію. Приклад 3. Отримання фармацевтичної композиції на основі стабілізованого розчину у вигляді гелю. В колбу наливають 800 мл очищеної дистильованої води. В колбу послідовно додають: 200 мг декаметоксину, 1,42 г лактату натрію, 360 мг молочної кислоти, 30 г гліцерину та перемішують 5-10 хв. на магнітній мішалці (600 rpm) до повного розчинення компонентів. Далі при безперервному перемішуванні до розчину додають 5 г високомолекулярної гіалуронової кислоти (від 400 кДа до 2,5 млнДа) і перемішують на магнітній мішалці до повної гідратації (розчинення) гіалуронової кислоти. До розчину додають 30 г гідроксипропілметилцелюлози, після чого об'єм суміші при перемішуванні доводять очищеною водою до 1000 мл. За потреби, рН розчину доводять до значення 7,315 додаванням молочної кислоти чи натрію лактату. Спосіб одержання стабілізованого розчину на основі декаметоксину та низькомолекулярної гіалуронової кислоти перевірено для широких меж співвідношень компонентів, зокрема (на 1000 мл розчину): високомолекулярна гіалуронова кислота або її фармацевтично прийнятна сіль від 1 г до 50 г 10 UA 102463 U декаметоксин стабілізатор 5 10 15 20 25 30 35 40 45 від 0,01 г до 10 від 1 г до 60 г решта до об'єму вода 1000 мл розчину. Виходячи з того, що при взаємодії у розчині декаметоксину та низькомолекулярної гіалуронової кислоти утворюється нерозчинний у воді осад, є очевидним, що стабілізатор повинен додаватися до води раніше, ніж один із компонентів - декаметоксин або гіалуронова кислота. Приклад 4. Отримання фармацевтичної композиції на основі стабілізованого розчину В колбу наливають 800 мл очищеної дистильованої води. В колбу послідовно додають: 16 г сукцинату натрію, 50 мг бурштинової кислоти, 1,2 г натрію хлориду та перемішують 5-10 хв. на магнітній мішалці (600 rpm) до повного розчинення компонентів. Далі при безперервному перемішуванні до розчину додають 200 мг декаметоксину до повного розчинення. Додають 5 г низькомолекулярної гіалуронової кислоти (від 100 кДа до 400 кДа) і перемішують на магнітній мішалці до повної гідратації (розчинення) гіалуронової кислоти. За потреби рН розчину доводять до 7,3 бурштинової кислотою, після чого об'єм отриманого розчину доводять очищеною водою до 1000 мл. Приклад 5. Отримання фармацевтичної композиції на основі стабілізованого розчину. Повторюють процедуру, описану у прикладі 4, за виключенням того, що замість низькомолекулярної гіалуронової кислоти застосовують гіалуронат натрію. Приклад 6. Отримання фармацевтичної композиції на основі стабілізованого розчину у вигляді гелю. В колбу наливають 800 мл очищеної дистильованої води. В колбу послідовно додають: 200 мг декаметоксину, 1,42 г лактату натрію, 360 мг молочної кислоти, 30 г гліцерину та перемішують 5-10 хв. на магнітній мішалці (600 rpm) до повного розчинення компонентів. Далі при безперервному перемішуванні до розчину додають 5 г низькомолекулярної гіалуронової кислоти (від 100 кДа до 400 кДа) і перемішують на магнітній мішалці до повної гідратації (розчинення) гіалуронової кислоти. До розчину додають 30 г гідроксипропілметилцелюлози, після чого об'єм суміші при перемішуванні доводять очищеною водою до 1000 мл. За потреби, рН розчину доводять до значення 7,315 додаванням молочної кислоти чи натрію лактату. Приклад 7 одержання стабілізованого розчину. В колбу наливають 800мл очищеної дистильованої води, 200мг декаметоксину, 1,42 г лактату натрію при постійному перемішування протягом 5-10 хвилин на магнітній мішалці (600 rpm) до повного розчинення компонентів. Далі при постійному перемішуванні додають 5 г низькомолекулярної гіалуронової кислоти (від 100 кДа до 400 кДа) і перемішують на магнітній мішалці до повної гідратації (розчинення) гіалуронової кислоти. Для приготування фармацевтичної композиції додають послідовно 360 мг молочної кислоти, 30 г гліцерину та перемішують 5-10 хв. на магнітній мішалці (600 rpm) до повного розчинення компонентів. До розчину додають 30 г гідроксипропілметилцелюлози, після чого об'єм суміші при перемішуванні доводять очищеною водою до 1000 мл. Для визначення таких властивостей отриманих за технічним рішенням стабілізованих розчинів та фармацевтичних композицій як стабільність стабілізованих розчинів, антибактеріальна активність стабілізованих розчинів та фармацевтичних композицій на їх основі, вплив стабілізованих розчинів на розвиток спайок, дію фармацевтичних композиції на загоювання ран, було проведено дослідження, результати яких описані далі. Для дослідження стабілізовані розчини, одержані у прикладах 2,4, зберігали при сталій кімнатній температурі протягом 2-х років, та через певний інтервал часу перевіряли присутність/відсутність осаду у стабілізованих розчинах, вміст гіалуронату натрію у стабілізованих розчинах, значення показника рН стабілізованих розчинів. Результати випробування відображені у табл. 1. 11 UA 102463 U Таблиця 1 Температура Строк зберігання зберігання (°С) (місяців) 25 25 3 25 6 25 9 25 12 25 15 25 18 25 21 25 5 0 24 Вміст Вміст Присутність/відсутність гіалуронату Показник рН гіалуронату Показник рН осаду натрію (В ГК), (ВГК) натрію (НГК), (НГК) мг/мл мг/мл Розчин прозорий, осад 5,1 7,31 5,1 7,31 відсутній Розчин прозорий, осад 5,1 7,31 5,1 7,31 відсутній Розчин прозорий, осад 5,1 7,31 5,1 7,31 відсутній Розчин прозорий, осад 5,05 7,3 5,05 7,3 відсутній Розчин прозорий, осад 5,05 7,3 5,05 7,3 відсутній Розчин прозорий, осад 5,05 7,31 5,05 7,31 відсутній Розчин прозорий, осад 5,1 7,29 5,1 7,29 відсутній Розчин прозорий, осад 5,0 7,29 5,0 7,29 відсутній Розчин прозорий, осад 5,0 7,29 5,0 7,29 відсутній Як видно із даних таблиці 1, одержані стабілізовані розчини не змінюють своїх властивостей протягом двох років зберігання при кімнатній температурі. Дослідження антибактеріальної активності стабілізованих розчинів та фармацевтичних композицій на їх основі, одержаних у прикладах 1,4 здійснювалось стандартним методом паперових дисків. Результати досліджень надані у таблиці 2. Таблиця 2 Зона затримки Зона затримки Темпера- Тривалість Час витримки Вміст Вміст росту росту тура витримки в паперового декаметоксину, декаметоксину, золотистого золотистого випробу- термостаті, диска в розчині, мг/мл (розчин мг/мл (розчин стафілокока, мм стафілокока, мм вання (°С) годин хвилин ВГК) НГК) (розчин ВГК) (розчин НГК) 37 24 2 0,2 1,2 0,2 1,2 37 48 2 0,2 1,4 0,2 1,4 10 15 20 25 Були проведені дослідження по вивченню впливу фармацевтичних композицій за технічним рішенням (склад фармацевтичних композицій вказаний у прикладах 1,4) на розвиток спайок в черевній порожнині щурів в умовах абдомінального хірургічного втручання і нанесення механічного ушкодження (прошивка брижі лігатурою і скарифікація серозного шару кишки) і хімічного ушкодження (нанесення порошку пігулок Альтабору і нанесення розчину йоду на серозні оболонки кишок з метою активації спайкового процесу. У експерименті використали 48 білих безпородних щурів масою 180-200 г, які були рандомізовані за наступними експериментальними групами, що мають наступні назви: Контрольна патологія 1; Лігатура + Фармацевтична композиція (ВГК, НГК); Контрольна патологія 2; Скарифікація + Фармацевтична композиція (ВГК, НГК); Контрольна патологія 3; Порошок пігулок Альтабору + Фармацевтична композиція (ВГК, НГК); Контрольна патологія 4; Розчин йоду + Фармацевтична композиція (ВГК, НГК). Для чотирьох експериментальних груп тварин ушкодчуючим чинником є механічний чинник для двох експериментальних груп ушкодження здійснювали шляхом лігатури (прошивка брижі 12 UA 102463 U 5 10 12-перстної кишки шовковою ниткою), для двох експериментальних груп тварин ушкодження здійснювали шляхом скарифікації (нанесення 10 подовжніх подряпин кінчиком хірургічної голки до "кривавої роси" на серозному шарі червоподібного відростка сліпої кишки). Для чотирьох експериментальних груп тварин ушкодчуючим чинником є хімічний чинник для двох експериментальних груп ушкодження здійснювали шляхом нанесення порошку пігулок Альтабору (30 мг) на вісцелярну поверхню селезінки, для двох експериментальних груп ушкодження здійснювали шляхом нанесення спиртового розчину йоду на червоподібний відросток сліпої кишки. У таблиці 3 зазначено назви експериментальних груп тварин, чинники, що впливали на процес утворення спайок у кожній експериментальній групі, ушкоджуючий чинник, та кількість тварин у кожній експериментальній групі. Таблиця 3 Назва експериментальної групи (у Кількість щурів в дужках чинники, що впливали на процес Ушкоджуючий чинник експериментальній групі утворення спайок) Механічний ушкоджуючий чинник Контрольна патологія 1 (тільки 6 ушкоджуючий чинник - лігатура) Прошивка брижі 12-перстної Лігатура + Фармацевтична кишки шовковою ниткою композиція(ушкоджуючий чинник12 лігатура, та введення Фармацевтичної композиції ВГК та НГК) Контрольна патологія 2 (тільки 6 Скарифікація серозного шару ушкоджуючий чинник -скарифікація) червоподібного відростка Скарифікація + Фармацевтична сліпої кишки (10 подовжніх композиція (ушкоджуючий чинникподряпин кінчиком хірургічної 12 скарифікація, та введення голки до "кривавої роси") Фармацевтичної композиції ВГК та НГК) Хімічний ушкоджуючий чинник Контрольна патологія 3 (тільки ушкоджуючий чинник - порошок 6 таблеток Альтабору) Нанесення порошку пігулок Альтабору (30 мг) на Порошок пігулок Альтабор + вісцелярну поверхню Фармацевтична композиція (ушкоджуючий чинник - порошок пігулок селезінки 12 Альтабору, та введення Фармацевтичної композиції ВГК та НГК) Контрольна патологія 4 (тільки 6 ушкоджуючий чинник - розчин йоду) Нанесення спиртового розчину йоду на Розчин йоду + Фармацевтична червоподібний відросток сліпої композиція (ушкоджуючий чинник 12 кишки розчин йоду, та введення Фармацевтичної композиції ВГК та НГК) 15 20 25 Після рандомізації тварин піддавали абдомінальному хірургічному втручанню під наркозом, викликаним внутрішньочеревним введенням тіопенталу натрію в дозі 50 мг/кг Після серединної лапаратомії згідно рандомізації у тварин експериментальних груп викликали ушкодження органів черевної порожнини одним з нижчеперелічених способів: 1) прошивали шовковою ниткою ділянку брижі 12-палої кишки; 2) скарифікували серозну оболонку червоподібного відростка сліпої кишки (10 подовжніх подряпин кінчиком хірургічної голки до "кривавої роси"); 3) присипали порошком пігулок Альтабору (30 мг) вісцелярну поверхню селезінки; 4) змащували 5 % спиртовим розчином йоду серозну оболонку червоподібного відростка сліпої кишки. Після ушкодження відповідних органів тварин дослідних груп в черевну порожнину вводили фармацевтичні композиції у кількості 5 мл. Потім черевну порожнину тварин експериментальних груп ушивали. За тваринами спостерігали впродовж 14 днів. Стан тварин оцінювали за допомогою визначення виживаності, оцінки зовнішнього вигляду, динаміки маси 13 UA 102463 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 тіла. На 14-й день тварин виводили з експерименту передозуванням наркозу, розтинали черевну порожнину, проводили макроскопічний огляд, визначали наявність спайок і здійснювали бальну оцінку стану органів і тканин в місцях маніпуляцій. Потім фрагменти комплексу спаяних органів сікли в межах зрощень, зважували і з метою проведення морфологічних досліджень фіксували в 10 % розчині формаліну. Далі зразки спайкових тканин зневоднювали в спиртах, заливали в целоїдин-парафін. Зрізи забарвлювали гематоксиліном і еозином, пірофуксином по Ван-Гизону. Мікроскопічне вивчення мікропрепаратів проводили під мікроскопом Granum. Мікрофотографування зображень виконували цифровою відеокамерою Granum ДСМ 310. Фотознімки обробляли на комп'ютері за допомогою програми Toup View. Для бальної оцінки стану органів і тканин в місцях маніпуляцій використали наступну шкалу: Ділянка брижі 12-перстної кишки: 0 - змін немає; 0,5 балу - білясті ущільнення біля ниток; 1 бал - білясті ущільнення біля ниток + точкові шнуроподібні (у вигляді тяжів) зрощення з прилеглою петлею товстої кишки; 2 бали - білясті ущільнення біля ниток + площинні (широке зіткнення) зрощення з прилеглою петлею товстої кишки; 3 бали - білясті ущільнення біля ниток + площинні зрощення з прилеглою петлею товстої кишки + зрощення з хвостовою долею печінки і/або розташованої в області шлунковоселезінкової зв'язки підшлунковою залозою. Серозна оболонка червоподібного відростка сліпої кишки: 0 - змін немає; 1 бал - невеликі білясті нашарування на поверхні верхівки відростка; 2 бали - помірні білясті нашарування на поверхні верхівки відростка + точкові шнуроподібні зрощення між тілом відростка і прилеглою петлею тонкої кишки; 3 бали - виражені білясті нашарування на поверхні відростка + площинні зрощення між тілом відростка і прилеглою петлею тонкої кишки. Капсула селезінки: 0 - змін немає; 1 бал - дрібні одиничні білясті нашарування на діафрагмальній поверхні органу; 2 бали - білясті нашарування, що поширюються на діафрагмальній поверхні органу; 3 бали - білясті нашарування, що поширюються на діафрагмальній поверхні органу; 4 бали - білясті нашарування, що поширюються на і більше діафрагмальної поверхні органу + зрощення вісцелярної поверхні органу (шлунковій частині її) з прилеглою хвостовою частиною підшлункової залози. Статистичну обробку проводили з використанням параметричних і непараметричних методів однофакторного дисперсійного аналізу - критеріїв Крускала-Уоліса, Мана-Уитні, і кутового перетворення Фішера. Вивчення впливу фармацевтичних композицій на розвиток спайок в черевній порожнині щурів після механічного ушкодження ділянки брижі 12-палої кишки, викликаного прошивкою шовковою ниткою, показало наступні результати. Після механічного ушкодження ділянки брижі 12-палої кишки, викликаної прошивкою шовковою ниткою, у тварин контрольної і досвідченої груп не спостерігали значимих порушень трофічних процесів і загального стану організму, на що вказує динаміка маси тіла щурів, яка представлена в таблиці 4. Таблиця 4 Маса тіла щурів, г Час експерименту Початковий стан 3 доби 7 діб 14 діб Експериментальна Експериментальна Експериментальна група група - Лігатура група - Контрольна Лігатура + Фармацевтична Фармацевтична патологія 1 композиція ВГК композиція НГК 194,17±12,38 185,00±10,82 194,17±12,38 190,00±10,29 180,83±10,53 197,00±10,29 201,67±10,67 186,67±10,67 201,67±10,67 205,83±10,83 177,50±12,81 205,83±10,83 + За результатами макроскопічного дослідження розвиткуспайкового процесу в черевній порожнині щурів встановлено, що після механічного ушкодження ділянки брижі 12-палої кишки, 14 UA 102463 U 5 викликаної прошивкою шовковою ниткою, у тварин групи Контрольна патологія 1 спостерігається розвиток спайкового процесу у 100 % тварин (6 з 6). В експериментальній групі Лігатура + Фармацевтична композиція, фармацевтична композиція ВГК сприяє достовірному, порівняно з групою Контрольна патологія 1, зниженню кількості тварин із спайками на 83,3 % (1 із 6), а фармацевтична композиція НГК - 50 % - це видно із даних таблиці 5. Таблиця 5 Експериментальна група Контрольна патологія 1 Лігатура + Фармацевтична композиція ВГК Лігатура + Фармацевтична композиція НГК Кількість тварин в експериментальній групі 6 Кількість тварин із Частка тварин із спайками, спайками у% 6 100 6 1 16,7* 6 3 50 Примітка: * - відхилення показника, розраховане за допомогою кутового перетворення Фішера, достовірно відносно групи Контрольна патологія 1, р