Заміщені аміноазоли як регулятори росту рослин

Реферат: Винахід належить до нових нестероїдних похідних-міметиків брасиностероїдів формули (І); до композицій для регуляції росту рослин, що містять їх, та до способів їх застосування для контролю росту рослин та/або стимуляції проростання насіння. X Y R1 R 10 N N R2 (І) UA 114745 C2 (12) UA 114745 C2 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 30 35 Даний винахід відноситься до нових нестероїдних похідних-міметиків брасиностероїдів, до способів і проміжних сполук для їх одержання, до композицій для регуляції росту рослин, що містять їх, та до способів їх застосування для контролю росту рослин та/або стимуляції проростання насіння. У EP 0566138 описують амінотіазольні похідні та їх застосування у якості фунгіцидів. У WO 2004/096797 описують амінотіазольні похідні, які мають фармацевтичну дію що полягає у інгібуванні фосфатидилінозитол-3-кінази. Були описані різні хімічні похідні, які діють на брасиностероїдний шлях передачі сигналу, наприклад, у Bioorg. Med. Chem. 1998, 6:1975; Bioorg. Med. Chem. Let. 1999, 9:425; J. Agric. Food Chem. 2002, 50:3486; Planta 2001, 213:716; WO2008/049729, WO2009/109570 та Chemistry & Biology 2009, 16:594-604. Брасиностероїди та їх аналоги були описані як такі, що мають корисні властивості регуляції росту рослин. Було виявлено, що деякі нові нестероїдні похідні-міметики брасиностероїдів мають властивості, що є корисними для контролю росту рослин та/або стимуляції проростання насіння. Переважно нові сполуки можуть приводити до покращених властивостей росту рослин, таких як більш швидкий ріст, більш швидке проростання, більш раннє проростання та/або знижена токсичність. Сполуки можуть забезпечувати інші переваги, такі як підвищена розчинність, або можуть бути краще складені із забезпеченням більш ефективної доставки у рослину, із забезпеченням покращеного поглинання рослиною, або можуть легше біорозкладатись. Відповідно до даного винаходу передбачають сполуку формули (I), де Y являє собою O або S; R10 являє собою H, галоген, C1-C6алкіл, C1-C6алкоксі, C1-C6галогеналкіл або ціано, X являє собою галоген, C1-C6галогеналкіл, ціано, тіоціанат, нітро, C 1-C6алкоксі, C1C6галогеналкоксі, C1-C6алкілтіо, C1-C6галогеналкілтіо, C1C6алкілсульфініл, C1C6галогеналкілсульфініл, C1-C6алкілсульфоніл, C1-C6галогеналкілсульфоніл, C2-C6алкеніл, C2C6алкініл, амін, N-C1-C6алкіламін, N, N-ді-C1-C6алкіламін, C1-C6алкілкарбоніл, C1C6алкоксикарбоніл, C1-C6галогеналкоксикарбоніл, C1-C6галогеналкілкарбоніл, C3-C8циклоалкіл, форміл або меркапто; або X являє собою гетероарил або гетероарил, заміщений одним або декількома з галогену, ціано, C1-C3алкілу, C1-C3галогеналкілу; R1 являє собою H, C1-C6алкіл, C1-C6галогеналкіл, C1-C6алкілкарбоніл, C1-C6алкоксикарбоніл; або R1 являє собою C1-C6алкіл, заміщений одним або декількома з ціано, аміну, карбоніламіну; R2 являє собою групу формули (I"), (I') , або R1 та R2 утворюють циклічну групу біля азоту формули (I’’), 1 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 (I'') , де кожний W незалежно являє собою O або S; A являє собою –OR7 або –NHCN; R3, R4, R5 та R6 незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, C 1-C3алкіл, C1C3галогеналкіл, C1-C3алкоксі, гідроксил, -OC(O)R8, амін, N-C1-C3алкіламін або N, N-ді-C1C3алкіламін; R8 являє собою водень, C1-C6алкіл, C1-C6алкоксі або C1-C6галогеналкіл; R7 являє собою водень, C1-C6алкіл, C1-C6галогеналкіл, C2-C6алкеніл, C2-C6галогеналкеніл, C2-C6алкініл, C2-C6галогеналкініл, C3-C7циклоалкіл, арил або арил, заміщений одним - п'ятьма замісниками R9, гетероцикліл або гетероцикліл, заміщений одним - п'ятьма замісниками R9; або R7 являє собою C1-C6алкіл, заміщений одним або декількома з ціано, нітро, аміну, гідроксилу, C1-C6алкоксі, C1-C6галогеналкоксі, C1-C6алкілтіо, C1-C6галогеналкілтіо, C1C6алкілсульфінілу, C1C6галогеналкілсульфінілу, C1-C6алкілсульфонілу, C1C6галогеналкілсульфонілу, C3-C7циклоалкілу, N-C1-C6алкіламіну, N, N-ді-C1-C6алкіламіну, арилу або арилу, заміщеного одним - п'ятьма замісниками R9, гетероциклілу або гетероциклілу, заміщеного одним - п'ятьма замісниками R9; кожний R9 незалежно являє собою ціано, нітро, аміно, гідроксил, галоген, C 1-C6алкіл, C1C6галогеналкіл, C2-C6алкеніл, C2-C6галогеналкеніл, C2-C6алкініл, C2-C6галогеналкініл, C3C6циклоалкіл, C3-C6галогенциклоалкіл, C1-C6алкоксі, C1-C6галогеналкоксі, C1-C6алкілтіо, C1C6галогеналкілтіо, C1-C6алкілсульфініл, C1-C6галогеналкілсульфініл, C1-C6алкілсульфоніл, C1C6галогеналкілсульфоніл, N-C1-C6алкіламіно, N, N-ді-(C1-C6алкіл)аміно, N, N-ді-(C1C6алкіл)амінокарбоніл, N, N-ді-(C1-C6алкіл)аміносульфоніл, C1-C6алкілкарбоніл, C1C6алкілкарбонілоксі, C1-C6алкоксикарбоніл, C1-C6алкілкарбоніламіно; а також будь-які її солі або N-оксиди; за винятком наступних сполук формул (i) - (viii): i) (i), 30 де X являє собою NO2, HC(O) або Br; ii) (ii), 35 де X являє собою CN або Br, та R10 являє собою H; або де X являє собою CN, та R10 являє собою CF3; iii) (iii), i i де X являє собою Br, I, COCH2Br, C(O)Me, COOMe, COOEt, COO Pr або COO Bu; 2 UA 114745 C2 iv) (iv), 5 де R3 являє собою H, та R4 являє собою NH2, та R5, R6 являють собою H; або де R3, R4 являють собою H, та R5, R6 являють собою етил; або де R3, R4 являють собою H, та R5 являє i собою метил, та R6 являє собою Pr; v) (v); vi) (vi), 10 де R1 являє собою CH2CH2CONH2 або CH2CH2CN, та R7 являє собою метил або етил; vii) (vii), 15 де R3, R4, R5, R6 являють собою H; або де R3, R4 являють собою H, та R5, R6 являють собою i етил; або де R3, R4 являють собою H, та R5 являє собою метил, та R6 являє собою Pr; або де R3 являє собою метил, та R4, R5, R6 являють собою H; viii) 20 25 (viii). Сполуки формули (I) можуть існувати у вигляді різних геометричних або оптичних ізомерів (діастереоізомерів та енантіомерів) або таутомерних форм. Даний винахід охоплює всі такі ізомери і таутомери та їх суміші у всіх співвідношеннях, а також ізотопні форми, такі як дейтеровані сполуки. Даний винахід також охоплює всі солі, N-оксиди та металоїдні комплекси сполук формули (I), у тому числі такі формул (i) - (viii). 3 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Кожний алкільний фрагмент або окремо, або як частина більшої групи (такої як алкоксі, алкоксикарбоніл, алкілкарбоніл, алкіламінокарбоніл, діалкіламінокарбоніл) характеризується лінійним або розгалуженим ланцюгом та являє собою, наприклад, метил, етил, н-пропіл, нбутил, н-пентил, н-гексил, ізопропіл, н-бутил, втор-бутил, ізобутил, трет-бутил або неопентил. Алкільні групи переважно являють собою C1-C6алкільні групи, більш переважно C1-C4 та найбільш переважно C1-C3алкільні групи. Кожний алкенільний фрагмент або окремо, або як частина більшої групи (такої як алкоксі, алкоксикарбоніл, алкілкарбоніл, алкіламінокарбоніл, діалкіламінокарбоніл) містить щонайменше один подвійний зв'язок вуглець-вуглець та являє собою, наприклад, вініл, аліл. Алкенільні групи переважно являють собою C2-C6алкенільні групи, більш переважно C2-C4алкенільні групи. Кожний алкінільний фрагмент або окремо, або як частина більшої групи (такої як алкоксі, алкоксикарбоніл, алкілкарбоніл, алкіламінокарбоніл, діалкіламінокарбоніл) містить щонайменше один потрійний зв'язок вуглець-вуглець та являє собою, наприклад, етиніл, пропаргіл. Алкінільні групи переважно являють собою C2-C6алкінільні групи, більш переважно C 2-C4алкінільні групи. Використовуваний у даному документі термін "алкініл", якщо не зазначене інше, включає алкільні фрагменти, які містять щонайменше один потрійний зв'язок вуглець-вуглець, де алкіл визначений вище. Галоген являє собою фтор, хлор, бром або йод. Галогеналкільними групами (або окремо, або як частина більшої групи, такої як галогеналкоксі або галогеналкілтіо) є алкільні групи, які заміщені одним або декількома однаковими або різними атомами галогену та являють собою, наприклад, -CF3, -CF2Cl, -CH2CF3 або -CH2CHF2. Гідроксіалкільними групами є алкільні групи, які заміщені однією або декількома гідроксильними групами та являють собою, наприклад, -CH2OH, -CH2CH2OH або –CH(OH)CH3. Алкоксігрупами є алкільні групи, які з'єднані з одним або декількома атомами кисню і являють собою, наприклад, -OCH3, -OCH2CH3, –OCH(CH3)CH3 або –OCH2CH2OCH3. У контексті даного опису вираз "арил" відноситься до кільцевої системи, яка може бути моно-, бі- або трициклічною. Приклади таких кілець включають феніл, нафталеніл, антраценіл, інденіл або фенантреніл. Переважною арильною групою є феніл. Якщо не зазначене інше, алкеніл та алкініл окремо або як частина іншого замісника можуть мати лінійний або розгалужений ланцюг та можуть переважно містити від 2 до 6 атомів вуглецю, переважно від 2 до 4, більш переважно від 2 до 3, та за необхідності можуть бути або в (E)-, або в (Z)-конфігурації. Приклади включають вініл, аліл та пропаргіл. Якщо не зазначене інше, циклоалкіл може бути моно- або біциклічним, може бути необов'язково заміщеним однією або декількома C1-C6алкільними групами та переважно містить від 3 до 7 атомів вуглецю, більш переважно від 3 до 6 атомів вуглецю. Приклади циклоалкілу включають циклопропіл, 1-метилциклопропіл, 2-метилциклопропіл, циклобутил, циклопентил та циклогексил. Термін "гетероцикліл" визначається як такий, що включає гетероарил та на додаток його ненасичені або частково ненасичені аналоги, такі як 4,5,6,7-тетрагідро-бензотіофеніл, 9Hфтореніл, 3,4-дигідро-2H-бензо-1,4-діоксепініл, 2,3-дигідро-бензофураніл, піперидиніл, 1,3діоксоланіл, 1,3-діоксаніл, 4,5-дигідро-ізоксазоліл, тетрагідрофураніл та морфолініл. Термін "гетероарил" відноситься до ароматичної кільцевої системи, що містить щонайменше один гетероатом та складається або з одного кільця, або з двох або більше конденсованих кілець. Переважно окремі кільця будуть містити щонайбільше три, а біциклічні системи щонайбільше чотири гетероатоми, які переважно будуть вибрані з азоту, кисню та сірки. Приклади таких груп включають піридил, піридазиніл, піримідиніл, піразиніл, фураніл, тіофеніл, оксазоліл, ізоксазоліл, оксадіазоліл, тіазоліл, ізотіазоліл, тіадіазоліл, піроліл, піразоліл, імідазоліл, триазоліл та тетразоліл. Переважною гетероарильною групою є піридин. Переважні значення W, R1, R3, R4, R5, R6, R7, R10, Y та X сполуки формули I у будь-якій комбінації наведені нижче: Y являє собою O або S. Більш переважно Y являє собою S; R10 переважно являє собою водень, галоген, C1-C6галогеналкіл або ціано. Більш переважно R10 являє собою водень, хлор, бром, трифторметил або ціано. Зокрема, R 10 являє собою водень. X переважно являє собою галоген, C1-C6галогеналкіл, ціано, C1-C6галогеналкоксі, C1C6галогеналкілтіо, C1C6галогеналкілсульфініл, C1-C6галогеналкілсульфоніл; або X являє собою C1-C6алкоксикарбоніл; або X являє собою гетероарил або гетероарил, заміщений одним або декількома з галогену, ціано, C1-C3алкілу. У одній групі варіантів здійснення X вибраний із групи, що складається з CN, CF3, Cl, Br, Me, CO2Me, CHF2, OMe та SMe. Більш переважно X являє 4 UA 114745 C2 5 собою галоген, C1-C6галогеналкіл або ціано. У додатковій групі варіантів здійснення X вибраний з CN, CF3, Cl, Br та I, зокрема, X являє собою хлор, бром, трифторметил або ціано. У додатковій групі варіантів здійснення X вибраний з CN, CF3 та Br. R1 переважно являє собою H, C1-C6алкіл. Більш переважно R1 являє собою водень, метил, етил або пропіл. Зокрема R1 являє собою водень. У одному переважному варіанті здійснення R2 являє собою групу формули (I"), (I'), 10 15 20 25 30 35 40 45 де наступні замісники визначені незалежно один від одного: кожний W незалежно являє собою O або S; більш переважно обидва W являють собою O; R 3, R4, R5 та R6 переважно незалежно являють собою водень, галоген, C1-C3алкіл, C1-C3галогеналкіл, C1-C3алкоксі та гідроксил. Більш переважно R3, R4, R5 та R6 незалежно являють собою водень, метил, етил або ізопропіл. Зокрема R3, R4, R5 та R6 являють собою водень. R7 являє собою водень, C1-C6алкіл, C1-C6галогеналкіл, C2-C6алкеніл, C2-C6галогеналкеніл, C2-C6алкініл, C3-C6циклоалкіл, C2C6галогеналкініл; арил або арил, заміщений одним - п'ятьма замісниками R9, гетероцикліл або гетероцикліл, заміщений одним - п'ятьма замісниками R9. Більш переважно R7 являє собою водень, C1-C6алкіл, C1-C6галогеналкіл, C2-C6алкеніл, C2-C6алкініл, або R7 являє собою C1C6алкіл, заміщений C1-C6алкоксі, або C1-C6алкілтіо, або арилом. В одній групі варіантів здійснення R7 являє собою водень, метил, CH2CF3, CH2CCH, CH2CH2OCH3, CH2(4-F)Ph, в додатковій групі варіантів здійснення R7 являє собою водень, метил або бензил. Кожний R9 незалежно являє собою ціано, нітро, аміно, гідроксі, галоген, C 1-C6алкіл, C1-C6галогеналкіл, C1C6алкоксі, C1-C6галогеналкоксі, C1-C6алкілтіо, C1-C6галогеналкілтіо, C1-C6алкілсульфініл, C1C6галогеналкілсульфініл, C1-C6алкілсульфоніл, C1-C6галогеналкілсульфоніл, C1C6алкілкарбоніл, C1-C6алкілкарбонілоксі, C1-C6алкоксикарбоніл, C1-C6алкілкарбоніламіно. Таким чином, в одному переважному варіанті здійснення R 2 являє собою групу формули (I"); Y являє собою S; обидва W являють собою O; R 1 являє собою H або C1-C6алкіл; X являє собою галоген, трифторметил або ціано; R3, R4, R5 та R6 переважно незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, C1-C3алкіл, C1-C3галогеналкіл, C1-C3алкоксі або гідроксил; R7 являє собою водень, C1-C6алкіл, C1-C6галогеналкіл, C2-C6алкеніл, C2-C6алкініл, або R7 являє собою C1C6алкіл, заміщений C1-C6алкоксі, або C1-C6алкілтіо, або арилом; та R10 переважно являє собою водень, галоген, C1-C6галогеналкіл або ціано. В додатковому переважному варіанті здійснення R 2 являє собою групу формули (I"); Y являє собою S; обидва W являють собою O; R1 являє собою H або C1-C6алкіл; X являє собою метил, метилкарбоніл, дифторметил, O-метил або S-метил; R3, R4, R5 та R6 переважно незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, C1-C3алкіл, C1-C3галогеналкіл, C1-C3алкоксі або гідроксил; R7 являє собою водень, C1-C6алкіл, C1-C6галогеналкіл, C2-C6алкеніл, C2-C6алкініл, або R7 являє собою C1-C6алкіл, заміщений C1-C6алкоксі, або C1-C6алкілтіо, або арилом; та R10 переважно являє собою водень, галоген, C1-C6галогеналкіл або ціано. У кожному з вищеописаних двох переважних варіантів здійснення переважно R 1 являє собою водень, метил, етил або пропіл. Більш переважно R1 являє собою водень. Переважно R7 являє собою водень, метил, CH2CF3, CH2CCH, CH2CH2OCH3, CH2(4-F)Ph, або у альтернативному випадку R7 переважно являє собою водень, метил, етил або бензил. Переважно X являє собою бром, хлор, трифторметил або ціано. Переважно R3, R4, R5 та R6 незалежно являють собою водень або C1C3алкіл, переважно водень. Переважно R10 являє собою водень, хлор, бром, трифторметил або ціано, переважно водень. У іншому переважному варіанті здійснення R1 та R2 утворюють циклічну групу біля азоту (I'') , 5 UA 114745 C2 де W, R3, R4, R5 та R6 визначені вище, у тому числі визначення переважних та найбільш переважних вищезазначених замісників. У іншому переважному варіанті здійснення A являє собою –NHCN, так що R2 характеризується формулою (I’’’), (I''') , 5 10 де W, R3, R4, R5 та R6 визначені вище, у тому числі визначення переважних та найбільш переважних вищезазначених замісників. Таблиця 1 нижче включає приклади сполук формули (Ia), де W являє собою O, Y являє собою S, R1 являє собою H, R10, X, R3, R4, R5, R6, R7 визначені у таблиці. Таблиця 1 (Ia) Сполука 1.00 1.01 1.02 1.03 1.04 1.05 1.06 1.07 1.08 1.09 1.10 1.11 1.12 1.13 1.14 X Cl Br CF3 CN I I Cl Br CF3 CN Cl Br CF3 CN I R10 H H H H H H H H H H H H H H H R3 R4 H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H H 6 R5 H H H H H H H H H H H H H H H R6 H H H H H H H H H H H H H H H R7 H H H H H CH3 CH3 CH3 CH3 CH3 CH2Ph CH2Ph CH2Ph CH2Ph CH2Ph UA 114745 C2 Таблиця 2 нижче включає приклади сполук формули (Ib), де W являє собою O, Y являє собою S, R 10, X, R3, R4, R5, R6 визначені. Таблиця 2 (Ib) Сполука 2.00 2.01 2.02 2.03 2.04 X Cl Br I CF3 CN R10 R3 H H H H H H H H H H R4 H H H H H R5 H H H H H R6 H H H H H Таблиця 3 нижче включає приклади сполук формули (Iz), де A являє собою -NHCN, W являє собою O, Y являє собою S, R1 являє собою H, R10, X, R3, R4, R5, R6, R7 визначені у таблиці. 5 Таблиця 3 (Iz) Сполука 3.00 3.01 3.02 3.03 3.04 10 15 20 X Cl Br CF3 CN I R10 R3 H H H H H H H H H H R4 H H H H H R5 H H H H H R6 H H H H H Сполуки формули (I) відповідно до даного винаходу можуть бути використані окремо як регулятори росту рослин або стимулятори проростання насіння, але, як правило, їх складають у композиції для регуляції росту рослин або стимуляції проростання насіння із використанням допоміжних засобів для складання, таких як носії, розчинники та поверхнево-активні засоби (SFA). Таким чином, у даному винаході додатково передбачають композицію для регуляції росту рослин, яка містить сполуку, описану у даному документі (у тому числі сполуки формул (i) - (viii)), та прийнятний з точки зору сільського господарства допоміжний засіб для складання або носій. У даному винаході додатково передбачають композицію для стимуляції проростання насіння, яка містить описану у даному документі сполуку, що стимулює проростання насіння, та прийнятний з точки зору сільського господарства допоміжний засіб для складання або носій. Переважно композиція складається, по суті, зі сполуки формули (I) та прийнятного з точки зору сільського господарства допоміжного засобу для складання або носія. У якості альтернативи, композиція складається зі сполуки формули (I) та щонайменше одного прийнятного з точки зору сільського господарства допоміжного засобу для складання або носія. В одному варіанті здійснення даного винаходу передбачають композицію, що містить 7 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 сполуку формули (I) та прийнятний з точки зору сільського господарства носій, де у формулі I R2 являє собою групу формули (I"); Y являє собою S; обидва W являють собою O; R 1 являє собою H або C1-C6алкіл; X являє собою галоген, трифторметил або ціано; R 3, R4, R5 та R6 переважно незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, C1-C3алкіл, C1-C3галогеналкіл, C1C3алкоксі або гідроксил; R7 являє собою водень, C1-C6алкіл, C1-C6галогеналкіл, C2-C6алкеніл, C2-C6алкініл, або R7 являє собою C1-C6алкіл, заміщений C1-C6алкоксі, C1-C6алкілтіо або арилом; та R10 являє собою переважно водень, галоген, C1-C6галогеналкіл або ціано. Переважно R1 являє собою водень, метил, етил або пропіл, більш переважно водень. Переважно R7 являє собою водень, метил, етил або бензил. Переважно X являє собою бром, хлор, трифторметил або ціано. Переважно R3, R4, R5 та R6 незалежно являють собою водень або C1-C3алкіл, більш переважно водень. Переважно R10 являє собою водень, хлор, бром, трифторметил або ціано, більш переважно водень. Фахівцеві буде зрозуміло, що будь-які та/або всі комбінації переважних та більш переважних замісників, що описані у цьому документі, таким чином, також розкриті. В іншому варіанті здійснення даного винаходу передбачають композицію, що містить сполуку формули(I) та прийнятний з точки зору сільського господарства носій, де у формулі (I) R1 та R2 утворюють циклічну групу біля азоту формули (I’’); Y являє собою S; обидва W являють собою O; X являє собою галоген, трифторметил або ціано; R 3, R4, R5 та R6 переважно незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, C1-C3алкіл, C1-C3галогеналкіл, C1C3алкоксі або гідроксил; та R10 являє собою переважно водень, галоген, C1-C6галогеналкіл або ціано. Переважно X являє собою бром, хлор, трифторметил або ціано. Переважно R3, R4, R5 та R6 незалежно являють собою водень або C1-C3алкіл, більш переважно водень. Переважно R10 являє собою водень, хлор, бром, трифторметил або ціано, більш переважно водень. Фахівцеві буде зрозуміло, що будь-які та/або всі комбінації переважних та більш переважних замісників, що описані у цьому документі, таким чином, також розкриті. В іншому варіанті здійснення даного винаходу передбачають композицію, що містить сполуку формули (I) та прийнятний з точки зору сільського господарства носій, де у формулі (I) R2 являє собою групу формули (I’’’); Y являє собою S; обидва W являють собою O; R1 являє собою H або C1-C6алкіл; X являє собою галоген, трифторметил або ціано; R 3, R4, R5 та R6 переважно незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, C1-C3алкіл, C1-C3галогеналкіл, C1-C3алкоксі або гідроксил; та R10 являє собою переважно водень, галоген, C1-C6галогеналкіл або ціано. Переважно R1 являє собою водень, метил, етил або пропіл, більш переважно водень. Переважно X являє собою бром, хлор, трифторметил або ціано. Переважно R3, R4, R5 та R6 незалежно являють собою водень або C1-C3алкіл, більш переважно водень. Переважно R10 являє собою водень, хлор, бром, трифторметил або ціано, більш переважно водень. Фахівцеві буде зрозуміло, що будь-які та/або всі комбінації переважних та більш переважних замісників, що описані у цьому документі, таким чином, також розкриті. Композиція може бути представлена у формі концентратів, які розводять перед застосуванням, хоча також можна одержувати готові для застосування композиції. Кінцеве розведення зазвичай виконують за допомогою води, але замість води або на додаток до води можна застосовувати, наприклад, рідкі добрива, мікроелементи, біологічні організми, масло або розчинники. Композиції, як правило, містять від 0,1 до 99 % за вагою, зокрема від 0,1 до 95 % за вагою сполук формули I та від 1 до 99,9 % за вагою допоміжного засобу для складання, який переважно включає від 0 до 25 % за вагою поверхнево-активного засобу. Описані вище композиції відповідно до даного винаходу, які включають в себе поверхнево-активні засоби, також включають в себе сполуки формули (I), що визначені формулами (i), (ii), (iii), (iv), (v), (vi), (vii) та (viii), визначеними вище. Композиції можна вибрати з ряду типів складів, багато з яких відомі з Manual on Development and Use of FAO Specifications for Plant Protection Products, 5th Edition, 1999. Вони включають порошки, що розпорошуються (DP), розчинні порошки (SP), розчинні у воді гранули (SG), гранули, що диспергуються у воді (WG) порошки, що змочуються (WP), гранули (GR) (з 8 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 повільним або швидким вивільненням), розчинні концентрати (SL), рідини, що змішуються з маслом (OL), рідини, застосовувані в ультранизькому об'ємі (UL), концентрати, що емульгуються (EC), концентрати, що диспергуються (DC), емульсії (як "масло у воді" (EW), так і "вода у маслі" (EO)), мікроемульсії (ME), суспензійні концентрати (SC), аерозолі, капсульні суспензії (CS) та склади для обробки насіння. Вибраний тип складу у будь-якому випадку буде залежати від конкретного призначення, що передбачається, та фізичних, хімічних і біологічних властивостей сполуки формули (I). Порошки, що розпорошуються (DP), можна одержувати шляхом змішування сполуки формули (I) з одним або декількома твердими розріджувачами (наприклад, природними глинами, каоліном, пірофілітом, бентонітом, оксидом алюмінію, монтморилонітом, кізельгуром, крейдою, діатомовими землями, фосфатами кальцію, карбонатами кальцію та магнію, сіркою, вапном, тонкодисперсними порошками, тальком та іншими органічними і неорганічними твердими носіями) та механічного подрібнювання суміші на тонкодисперсний порошок. Розчинні порошки (SP) можна одержувати шляхом змішування сполуки формули (I) з однією або декількома розчинними у воді неорганічними солями (такими як бікарбонат натрію, карбонат натрію або сульфат магнію) або з однією або декількома розчинними у воді органічними твердими речовинами (такими як полісахарид) та необов'язково з одним або декількома змочувальними засобами, одним або декількома диспергувальними засобами або сумішшю зазначених засобів для покращення здатності до диспергування/розчинності у воді. Суміш потім подрібнюють на тонкодисперсний порошок. Подібні композиції також можна гранулювати з утворенням розчинних у воді гранул (SG). Порошки, що змочуються (WP), можна одержувати шляхом змішування сполуки формули (I) з одним або декількома твердими розріджувачами або носіями, одним або декількома змочувальними засобами та переважно одним або декількома диспергувальними засобами, а також необов'язково з одним або декількома суспендувальними засобами для полегшення диспергування в рідинах. Суміш потім подрібнюють на тонкодисперсний порошок. Подібні композиції також можна гранулювати з утворенням гранул, що диспергуються у воді (WG). Гранули (GR) можуть бути утворені або гранулюванням суміші сполуки формули (I) та одного або декількох порошкових твердих розріджувачів або носіїв, або з попередньо сформованих порожніх гранул за допомогою абсорбції сполуки формули (I) (або її розчину в придатному засобі) пористим матеріалом гранули (таким як пемза, атапульгітові глини, фулерова земля, кізельгур, діатомові землі або здрібнені кукурудзяні качани) або за допомогою адсорбції сполуки формули (I) (або її розчину в придатному засобі) на матеріалі твердого ядра (такому як пісок, силікати, мінеральні карбонати, сульфати або фосфати) та сушіння, якщо необхідно. Засоби, які зазвичай використовують для абсорбції або адсорбції, включають розчинники (такі як аліфатичні та ароматичні розчинники на основі нафти, спирти, етери, кетони та естери) та засоби, що сприяють прилипанню (такі як полівінілацетати, полівінілові спирти, декстрини, цукри та рослинні олії). Гранули також можуть містити одну або декілька інших добавок (наприклад, емульгувальний засіб, змочувальний засіб або диспергувальний засіб). Концентрати, що диспергуються (DC), можна одержувати розчиненням сполуки формули (I) у воді або органічному розчиннику, такому як кетон, спирт або гліколевий ефір. Ці розчини можуть містити поверхнево-активний засіб (наприклад, для покращення розведення водою або запобігання кристалізації в резервуарі обприскувача). Концентрати, що емульгуються (EC), або емульсії "масло у воді" (EW) можна одержувати розчиненням сполуки формули (I) в органічному розчиннику (що необов'язково містить один або декілька змочувальних засобів, один або декілька емульгувальних засобів або суміш зазначених засобів). Придатні органічні розчинники для застосування в EC включають ароматичні вуглеводні (такі як алкілбензоли або алкілнафталіни, прикладами яких є SOLVESSO 100, SOLVESSO 150 та SOLVESSO 200; SOLVESSO являє собою зареєстровану торговельну марку), кетони (такі як циклогексaнон або метилциклогексанон) та спирти (такі як бензиловий спирт, фурфуриловий спирт або бутанол), N-алкілпіролідони (такі як N-метилпіролідон або Nоктилпіролідон), диметиламіди жирних кислот (такі як диметиламід C8-C10жирної кислоти) та хлоровані вуглеводні. Продукт EC може мимовільно емульгуватися при додаванні у воду з утворенням емульсії з достатньою стабільністю, що дозволяє нанесення розпиленням за допомогою відповідного обладнання. Виготовлення EW передбачає одержання сполуки формули (I) або у вигляді рідини (якщо вона не є рідиною при кімнатній температурі, її можна розплавити при помірній температурі, зазвичай нижче 70 °C), або в розчині (шляхом розчинення її у відповідному розчиннику), а потім емульгування одержаної рідини або розчину у воді, що містить один або декілька SFA, при високому зсувному зусиллі з одержанням емульсії. Придатні розчинники для застосування в EW 9 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 включають рослинні олії, хлоровані вуглеводні (такі як хлорбензоли), ароматичні розчинники (такі як алкілбензоли або алкілнафталіни) та інші відповідні органічні розчинники, які характеризуються низькою розчинністю у воді. Мікроемульсії (ME) можна одержувати змішуванням води із сумішшю одного або декількох розчинників з одним або декількома SFA з мимовільним утворенням термодинамічно стабільного ізотропного рідкого складу. Сполука формули (I) присутня спочатку або у воді, або у суміші розчинник/SFA. Розчинники, придатні для застосування в ME, включають описані вище для застосування в EC або в EW. ME може бути системою або "масло у воді", або "вода у маслі" (те, яка система присутня, можна визначити вимірюванням провідності) та може бути придатною для змішування розчинних у воді та розчинних у маслі пестицидів у тому ж самому складі. ME є придатною для розведення у воді, при цьому або залишається у вигляді мікроемульсії, або утворює звичайну емульсію "масло у воді". Суспензійні концентрати (SC) можуть містити водні або неводні суспензії дрібно подрібнених нерозчинних твердих частинок сполуки формули (I). SC можна одержувати розмелюванням на кульовому або бісерному млині твердої сполуки формули (I) у придатному середовищі необов'язково з одним або декількома диспергувальними засобами з одержанням суспензії тонкодисперсних частинок сполуки. У композицію можна включити один або декілька змочувальних засобів, а для зниження швидкості, з якою осідають частинки, можна включити суспендувальний засіб. У якості альтернативи, сполуку формули (I) можна подрібнювати сухою та додавати у воду, що містить засоби, описані вище, зодержанням необхідного кінцевого продукту. Аерозольні склади містять сполуку формули (I) та придатний газ-витискувач (наприклад, нбутан). Сполуку формули (I) також можна розчинити або диспергувати у придатному середовищі (наприклад, у воді або в рідині, що змішується з водою, такій як н-пропанол) з одержанням композицій для застосування в насосах, що не перебувають під тиском, для обприскування з ручним керуванням. Капсульні суспензії (CS) можна виготовляти подібно одержанню складів EW, але з додатковим етапом полімеризації з одержанням водної дисперсії краплинок масла, у якій кожна краплинка масла інкапсулюється полімерною оболонкою і містить сполуку формули (I) та необов'язково її носій або розріджувач. Полімерну оболонку можна одержати або за допомогою реакції міжфазної поліконденсації, або за допомогою методики коацервації. Композиції можуть забезпечувати контрольоване вивільнення сполуки формули (I), та їх можна застосовувати для обробки насіння. Для забезпечення повільного контрольованого вивільнення сполуки сполуку формули (I) також можна скласти у вигляді полімерної матриці, що біорозкладається. Композиція може включати одну або декілька добавок для поліпшення біологічної дії композиції, наприклад, шляхом поліпшення змочування, утримання на поверхнях або розподілу по поверхнях; стійкості до змивання дощем з оброблених поверхонь або поглинання або рухливості сполуки формули (I). Такі добавки включають поверхнево-активні засоби (SFA), добавки для обприскування на основі масел, наприклад, деяких мінеральних масел або природних рослинних олій (таких як соєва та рапсова олія), та їх суміші з іншими біопідсилювальними допоміжними засобами (інгредієнтами, які можуть сприяти дії або модифікувати дію сполуки формули (I)). Змочувальні засоби, диспергувальні засоби та емульгувальні засоби можуть являти собою SFA катіонного, аніонного, амфотерного або неіонного типу. Придатні SFA катіонного типу включають сполуки четвертинного амонію (наприклад, цетилтриметиламонію бромід), імідазоліни та солі амінів. Придатні аніонні SFA включають солі лужних металів жирних кислот, солі аліфатичних моноефірів сірчаної кислоти (наприклад, лаурилсульфат натрію), солі сульфонованих ароматичних сполук (наприклад, додецилбензолсульфонат натрію, додецилбензолсульфонат кальцію, бутилнафталінсульфонат та суміші діізопропіл- та триізопропілнафталінсульфонатів натрію), сульфати етерів, сульфати етерів спиртів (наприклад, лаурет-3-сульфат натрію), карбоксилати етерів (наприклад, лаурет-3-карбоксилат натрію), естери фосфорної кислоти (продукти реакції між одним або декількома жирними спиртами та фосфорною кислотою (переважно моноестери) або пентаоксидом фосфору (переважно діестери), наприклад, при реакції між лауриловим спиртом та тетрафосфорною кислотою; додатково ці продукти можуть бути етоксиловані), сульфосукцинамати, парафін- або олефінсульфонати, таурати та лігносульфонати. Придатні SFA амфотерного типу включають бетаїни, пропіонати та гліцинати. Придатні SFA неіонного типу включають продукти конденсації алкіленоксидів, таких як етиленоксид, пропіленоксид, бутиленоксид або їх суміші, з жирними спиртами (такими як 10 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 олеїловий спирт або цетиловий спирт) або з алкілфенолами (такими як октилфенол, нонілфенол або октилкрезол); неповні естери, одержані із довголанцюгових жирних кислот або ангідридів гекситолу; продукти конденсації зазначених неповних естерів з етиленоксидом; блокполімери (що включають етиленоксид та пропіленоксид); алканоламіди; прості естери (наприклад, жирної кислоти поліетиленгліколеві естери); аміноксиди (наприклад, лаурилдиметиламіну оксид) та лецитини. Придатні суспендувальні засоби включають гідрофільні колоїди (такі як полісахариди, полівінілпіролідон або карбоксиметилцелюлоза натрію) та глини, що набухають (такі як бентоніт або атапульгіт). Даний винахід, крім того, відноситься до способу регуляції росту рослин у місці виростання, при цьому спосіб передбачає застосування щодо місця виростання композиції або сполуки (тобто формули (I), у тому числі вищеописаних сполук формул (i) - (viii)) відповідно до даного винаходу у кількості, що регулює ріст рослин. Переважно композицію або сполуку застосовують шляхом аерозольного нанесення на листя рослини. Даний винахід також передбачає спосіб стимуляції проростання насіння, що включає застосування щодо насіння або щодо місця виростання, яке містить насіння, композиції або сполуки (тобто формули (I), у тому числі вищеописаних сполук формул (i) - (viii)) відповідно до даного винаходу у кількості, що стимулює проростання насіння. Застосування зазвичай здійснюють шляхом розпилення композиції, як правило, за допомогою встановленого на тракторі розпилювача для великих ділянок, але також можна застосовувати інші способи, такі як обпилювання (для порошків), краплинний полив або зрошення. У якості альтернативи, композицію можна вносити у борозну або ж безпосередньо застосовувати щодо насіння до посіву або під час посіву. Сполуку формули (I) (тобто формули (I), що включає вищеописані сполуки формул (i) - (viii)) або композицію за даним винаходом можна застосовувати щодо рослини, частини рослини, органу рослини, матеріалу для розмноження рослини або ділянки навколо них. У одному варіанті здійснення даний винахід відноситься до способу обробки матеріалу для розмноження рослин, що включає застосування композиції за даним винаходом в кількості, ефективній для стимуляції проростання та/або регуляції росту рослин, щодо матеріалу для розмноження рослин. Даний винахід також відноситься до матеріалу для розмноження рослин, обробленого сполукою формули (I) (тобто формули (I), що включає вищеописані сполуки формул (i) - (viii)) або композицією за даним винаходом. Переважно матеріалом для розмноження рослин є насінина. Термін "матеріал для розмноження рослин" означає всі генеративні частини рослини, такі як насіння, які можна застосовувати для розмноження останньої, і вегетативні матеріали рослини, такі як живці та бульби. Зокрема слід згадати насіння, коріння, плоди, бульби, цибулини та кореневища. Способи застосування активних інгредієнтів щодо матеріалу для розмноження рослин, особливо насіння, відомі в даній галузі і включають способи застосування за допомогою протравлювання, покриття, гранулювання та просочування матеріалу для розмноження. Обробку насіння можна застосовувати в будь-який час між збором насіння та висіванням насіння або під час висівання. Насіння також можна замочувати до або після обробки. Сполуку формули (I) (тобто формули (I), що містять вищеописані сполуки формул (i) - (viii)) необов'язково можна застосовувати в комбінації з покриттям або технологією для контрольованого вивільнення, внаслідок чого сполука вивільняється поступово. Композицію за даним винаходом можна застосовувати до появи сходів або після появи сходів. Відповідно, якщо композиція використовується для регуляції росту культурних рослин, вона може бути застосована до або після появи сходів, але переважно після появи сходів культури. Якщо композиція використовується для стимуляції проростання насіння, вона може бути застосована до появи сходів. Норми внесення сполук формули I (тобто формули (I), що містить вищеописані сполуки формул (i) - (viii)) можуть варіювати в широких межах і залежати від характеру ґрунту, способу застосування (до або після проростання; протравлювання насіння; застосування щодо борозни для насіння; застосування без обробки ґрунту тощо), культурної рослини, переважних кліматичних умов та інших факторів, обумовлених способом застосування, часом застосування та цільовою культурою. Для нанесення на листя або зрошення сполуки формули I за даним винаходом, як правило, застосовують при нормі від 0,001 до 2000 г/га, зокрема від 0,01 до 400 г/га. Для обробки насіння норма внесення, як правило, становить 0,0005-150 г на 100 кг насіння. Рослини, щодо яких можна застосовувати композицію за даним винаходом, включають культури, такі як зернові (наприклад, пшеницю, ячмінь, жито, овес); буряк (наприклад, цукровий 11 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 буряк або кормовий буряк); фруктові (наприклад, зерняткові, кісточкові або ягоди, такі як яблуні, груші, сливи, персики, мигдаль, вишні, полуницю, малину або ожину); бобові рослини (наприклад, боби, сочевицю, горох або сою); олійні рослини (наприклад, рапс, гірчицю, мак, оливи, соняшник, кокосову пальму, рослини, що дають касторову олію, какао-боби або арахіс); огіркові рослини (наприклад, кабачки, огірки або дині); волокнисті рослини (наприклад, бавовник, льон, коноплі або джут); цитрусові (наприклад, апельсини, лимони, грейпфрути або мандарини); овочі (наприклад, шпинат, латук, спаржу, капусту, моркву, цибулю, томат, картоплю, гарбуз або перець); Lauraceae (наприклад, авокадо, коричне дерево або камфорне дерево); маїс; рис; тютюн; горіхи; каву; цукрову тростину; чай; виноград; хміль; дуріан; банан; рослини, що дають натуральний каучук; газонні або декоративні (наприклад, квіткові, кущі, широколисті дерева або вічнозелені, такі як хвойні). Цей перелік не передбачає ніякого обмеження. Даний винахід також може бути використаний для регуляції росту або для стимуляції проростання насіння рослин, що не є сільськогосподарськими культурами, наприклад, для полегшення контролю бур'янів шляхом синхронізації проростання. Слід розуміти, що сільськогосподарські культури також включають ті культури, які були змінені за допомогою традиційних способів селекції або за допомогою генної інженерії. Наприклад, даний винахід можна застосовувати щодо сільськогосподарських культур, яким була надана толерантність до гербіцидів або класів гербіцидів (наприклад, інгібіторів ALS, GS, EPSPS, PPO, АССази та HPPD). Прикладом сільськогосподарської культури, якій була надана толерантність до імідазолінонів, наприклад, до імазамоксу, за допомогою загальноприйнятих способів селекції, є капуста польова Clearfield® (канола). Приклади сільськогосподарських культур, яким була надана толерантність до гербіцидів за допомогою способів генної інженерії, включають, наприклад, стійкі до гліфосату та глюфосинату сорти маїсу, комерційно доступні під торговими назвами RoundupReady® та LibertyLink®. Способи надання культурним рослинам толерантності до інгібіторів HPPD відомі, наприклад, з WO 0246387; наприклад, культурна рослина є трансгенною за полінуклеотидом, що містить послідовність ДНК, яка кодує фермент HPPD, стійкий до інгібітору HPPD, одержаний з бактерії, зокрема з Pseudomonas fluorescens або Shewanella colwelliana, або з рослини, зокрема, одержаний з однодольної рослини або, ще більш конкретно, з ячменю, маїсу, пшениці, рису, видів Brachiaria, Chenchrus, Lolium, Festuca, Setaria, Eleusine, Sorghum або Avena. Під сільськогосподарськими культурами також слід розуміти такі, яким була надана стійкість до шкідливих комах за допомогою способів генної інженерії, наприклад, маїс Bt (стійкий до метелика кукурудзяного), бавовник Bt (стійкий до довгоносика бавовняного), а також різновиди картоплі Bt (стійкі до колорадського жука). Прикладами маїсу Bt є гібриди маїсу Bt 176 NK® (Syngenta Seeds). Токсин Bt являє собою білок, який у природі продукується ґрунтовою бактерією Bacillus thuringiensis. Приклади токсинів або трансгенних рослин, здатних синтезувати такі токсини, описані в EP-A-451878, EP-A-374753, WO 93/07278, WO 95/34656, WO 03/052073 та EP-A-427529. Прикладами трансгенних рослин, що містять один або декілька генів, що кодують стійкість до інсектицидів та експресують один або декілька токсинів, є Knockout (маїс), Yield Gard (маїс), NuCOTIN33B (бавовник), Bollgard (бавовник), Newleaf (картопля), Naturegard та Protexcta. Як рослинні культури, так і їх насіннєвий матеріал можуть бути стійкими до гербіцидів і водночас стійкими до поїдання комахами (трансгенні об'єкти з "пакетованими" генами). Наприклад, насіння може мати здатність експресувати інсектицидний білок Cry3 та у той же час бути толерантним до гліфосату. Слід розуміти, що сільськогосподарські культури включають ті, які отримані традиційними способами селекції або генної інженерії і мають так звані привнесені ознаки (наприклад, покращену стабільність при зберіганні, біль ш високу поживну цінність та покращений смак). Сполуки відповідно до даного винаходу можуть перебувати у формі естеру або кислоти, будь-які з яких можуть мати властивості регуляції росту рослин. Як підтверджується у WO 2009/109570, вважають, що естерна форма сполук формули I може бути гідролізована у рослині до кислотної форми. Особлива перевага може полягати в тому, що естерифіковані сполуки легше поглинаються рослиною, наприклад через тканину листя. Сполуки та композиції відповідно до даного винаходу можуть застосовуватися у комбінації з іншими активними інгредієнтами або продуктами для використання у сільському господарстві, у тому числі з інсектицидами, фунгіцидами, гербіцидами, регуляторами росту рослин, сполуками, що підвищують врожайність, поживними речовинами та біологічними засобами. Приклади th придатних складових змішування можна знайти в Pesticide Manual, 15 edition (опублікованому British Crop Protection Council). Такі суміші можна застосовувати щодо рослини, матеріалу для розмноження рослини або місця виростання рослини або одночасно (наприклад, як попередньо 12 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 складену суміш або бакову суміш), або послідовно з прийнятними часовими рамками. Спільне застосування пестицидів відповідно до даного винаходу має додаткову перевагу, яка полягає в мінімізації затрачуваного фермером часу на застосування продуктів щодо сільськогосподарських культур. У додатковому аспекті даного винаходу сполуки або композицію відповідно до цього винаходу можна застосовувати у комбінації з однією або декількома іншими сполуками, що володіють ефектом підвищення якості сільськогосподарської культури. Такі сполуки включають в себе мікроелементи, сахариди, амінокислоти, флавоноїди, хінін та активатори/стимулятори росту рослин. Наприклад, такі сполуки включають природні або синтетичні гормони, ауксини, брасиностероїди, гібереліни, абсцизову кислоту, цитокіни, жасмонати, стриголактони, саліцилову кислоту, етилен, 1-метилциклопропен, тринексапак-етил або їх похідні. Такі сполуки також включають пестициди, які володіють ефектом збільшення врожаю, наприклад, стробілурини (у тому числі азоксистробін, піраклостробін) та неонікотиноїди (у тому числі тіаметоксам та імідаклоприд). Сполуки відповідно до даного винаходу або композиція, що містить сполуку відповідно до даного винаходу, також можуть бути використані у якості гербіцидів. Таким чином, даний винахід також охоплює спосіб знищення бур'янів та небажаної рослинності, при цьому спосіб передбачає застосування по відношенню до вказаних бур'янів або небажаної рослинності кількості сполуки або композиції відповідно до даного винаходу. Таким чином, даний винахід також охоплює спосіб контролю бур'янів, що передбачає застосування по відношенню до бур'янів після проростання ефективної кількості сполуки або композиції відповідно до даного винаходу. Таким чином, даний винахід також охоплює спосіб контролю бур'янів, що передбачає застосування по відношенню до ґрунту перед проростанням зазначених бур'янів ефективної кількості сполуки або композиції відповідно до даного винаходу. Сполуки за даним винаходом можуть бути одержані за допомогою наступних способів. СХЕМА 1 (II) (III) (Ia) 30 35 40 Сполуки формули (Ia) можна одержувати зі сполуки формули (III) шляхом ацилювання реакцією сполук формули (II), у яких Z являє собою галоген, такий як хлор, при цьому такі реакції, як правило, здійснюють у присутності основи та необов'язково у присутності нуклеофільного каталізатора. В альтернативному випадку можливо проводити реакцію в двофазній системі, що містить органічний розчинник, переважно етилацетат, та водний розчинник, переважно розчин гідрокарбонату натрію. Сполуки формули (II) є комерційно доступними, наприклад, метилсукцинат хлорид або можуть бути одержані з використанням способів, відомих фахівцю у даній галузі. СХЕМА 2 Сполуки формули (Ic) можна одержувати обробкою сполук формули (Ia), де R 7 не являє собою водень, шляхом гідролізу естерної групи за стандартних умов, наприклад, обробкою гідроксидом лужного металу, таким як гідроксид натрію або гідроксид калію, у розчиннику, такому як етанол або тетрагідрофуран, у присутності води. Іншою альтернативою є обробка естера формули (Ia) кислотою, такою як трифтороцтова кислота, у розчиннику, такому як дихлорметан, з наступним додаванням води. Реакцію здійснюють переважно при температурі 13 UA 114745 C2 від -20 °C до +100 °C, більш переважно від 20 °C до 80 °C, зокрема при 50 °C. СХЕМА 3 (Ic) (Ia) (Id) 5 10 15 20 25 Сполуки формули (Ia), де R7 не являє собою водень, можна одержувати зі сполуки формули (Ic) шляхом естерифікації реакцією похідної спирту у присутності реагенту для сполучення, такого як DCC (N, N'-дициклогексилкарбодіімід), EDC (1-етил-3-[3-диметиламінопропіл]карбодіімідгідрохлорид) або BOP-Cl (біс(2-оксо-3-оксазолідиніл)фосфінхлорид), у присутності основи, такої як піридин, триетиламін, 4-(диметиламіно)піридин або діізопропілетиламін, та необов'язково у присутності нуклеофільного каталізатора, такого як гідроксибензотриазол. У якості альтернативи, сполуки формули (Ia) можна одержувати зі сполуки формули (Id), де Z являє собою групу, що відходить, таку як хлор. Реакцію можна здійснювати у основних умовах (наприклад, у присутності піридину, триетиламіну, 4-(диметиламіно)піридину або діізопропілетиламіну) та у придатному розчиннику, такому як, наприклад, тетрагідрофуран, необов'язково у присутності нуклеофільного каталізатора. Реакцію здійснюють при температурі від -120 °C до +130 °C, переважно від -100 °C до 100 °C. У якості альтернативи, реакцію можна здійснювати у двофазній системі, що містить органічний розчинник, переважно етилацетат, та водний розчинник, переважно насичений розчин бікарбонату натрію. Сполуки формули (Id) можна одержувати зі сполуки формули (Ic), за стандартних умов, наприклад, обробкою тіонілхлоридом або оксалілхлоридом, у розчиннику, такому як дихлорметан. Реакцію здійснюють переважно при температурі від -20 °C до +100 °C, більш переважно від 0 °C до 50 °C, зокрема при температурі навколишнього середовища. СХЕМА 4 (IV) (III) 30 (Ic) Сполуки формули (Ic) можна одержувати обробкою сполук формули (III) шляхом обробкипохідною ангідриду формули (IV), такою як бурштиновий ангідрид, у розчиннику, такому як тетрагідрофуран. Реакцію здійснюють переважно при температурі від -20 °C до +120 °C, більш переважно від 20 °C до 120 °C. 14 UA 114745 C2 СХЕМА 5 (Ie) 5 10 (Ia) Сполуки формули (Ia), де X являє собою арильні, гетероарильні або C 3-C8циклоалкільні похідні, такі як тіофен, вініл, аліл або циклопропіл, можна одержувати шляхом реакції сполук формули (Ie), де LG є придатною групою, що відходить, такою як, наприклад, галоген або трифлат, з похідною формули Z-X, де Z являє собою бор або похідні олова, а X описаний для сполуки формули (I), у присутності придатної системи каталізатор/ліганд, часто комплексу паладію(0), та у присутності або за відсутності основи, такої як карбонат калію. Ці реакції можна здійснювати або не здійснювати при мікрохвильовому випромінюванні. Такі реакції відомі фахівцеві в даній галузі під назвою сполучення Стілла, Сузукі, див., наприклад: Strategic Applications of Named Reactions in Organic Synthesis Kurti, Laszlo; Czako, Barbara; редактори. США. (2005), видавництво: Elsevier Academic Press, Берлінгтон, Массачусетс. стор. 448 (сполучення Сузукі) та стор. 438 (сполучення Стілла), а також згадані посилання. СХЕМА 6 (Ie) 15 20 25 30 (Ia) Сполуки формули (Ia), де X являє собою CCR, в якому R являє собою C 1-C6алкіл, H або триалкілсиліл, можна одержувати шляхом реакції сполук формули (Ie), де LG є придатною групою, що відходить, такою як наприклад, галоген або трифлат, з похідною формули HCCR у присутності придатної системи каталізатор/ліганд, часто комплексу паладію(0), без джерела міді або із джерелом міді, таким як йодид міді, та органічної основи, такої як діізопропілетиламін. Така реакція відома фахівцеві в даній галузі під назвою сполучення Соногашира, див., наприклад: Strategic Applications of Named Reactions in Organic Synthesis Kurti, Laszlo; Czako, Barbara; редактори. США. (2005), видавництво: Elsevier Academic Press, Берлінгтон, Массачусетс. стор. 424 (сполучення Соногашира), а також згадані посилання. Сполуки формули (Ia), де X являє собою CCH, можна одержувати шляхом реакції сполук типу формули (Ia), де X являє собою CCSiR3, у якому R являє собою C1-C6алкільну групу, шляхом реакції з основою, такою як карбонат калію, з джерелом фториду, таким як фторид калію. СХЕМА 7 Сполуки формули (Ib) можна одержувати однією стадією зі сполуки формули (III), де R1 являє собою H, шляхом реакції у присутності сполуки формули (II) за допомогою нагрівання, необов'язково у присутності кислоти, такої як оцтова кислота, або основи, такої як триетиламін. Ці реакції добре відомі фахівцеві в даній галузі техніки. Див. деякі приклади з літератури: Journal 15 UA 114745 C2 5 of Fluorine Chemistry (2006), 127(3), 417-425, або Tetrahedron Letters (2005), 46(5), 759-762. У якості альтернативи, сполуки формули (Ib) можна одержувати однією стадією зі сполуки формули (III) шляхом реакції у присутності сполуки формули (IV) за допомогою нагрівання, необов'язково у присутності кислоти, такої як оцтова кислота, або основи, такої як триетиламін. Ці реакції добре відомі фахівцеві в даній галузі техніки. Див. деякі приклади з літератури: Organic Letters (2011), 13(16), 4320-4323, Pharma Chemica (2011), 3(2), 283-286, Journal of Medicinal Chemistry (2007), 50(6), 1124-1132, Journal of the American Chemical Society (2006), 128(14), 4892-4901, або European Journal of Medicinal Chemistry (2011), 46(9), 4324-4329. СХЕМА 8 (Ic) (Ib) (Id) 10 15 20 25 30 Сполуки формули (Ib) можна одержувати зі сполуки формули (Ic) шляхом реакції у присутності реагенту для сполучення, такого як діімідазолілкетон, DCC (N, N'дициклогексилкарбодіімід), EDCI (1-етил-3-(3-диметиламінопропіл)карбодіімід моногідрохлорид) або BOP-Cl (біс(2-оксо-3-оксазолідиніл)фосфінхлорид), необов'язково у присутності основи, такої як піридин, триетиламін, 4-(диметиламіно)піридин або діізопропілетиламін, та необов'язково у присутності нуклеофільного каталізатора, такого як гідроксибензотриазол. У якості альтернативи, сполуки формули (Ib) можна одержувати зі сполуки формули (Ic) шляхом реакції у присутності ангідридних або хлорангідридних похідних, таких як оцтовий ангідрид, або фенілу, необов'язково у присутності основи, такої як ацетат натрію. У якості альтернативи, сполуки формули (Ib) можна одержувати зі сполуки формули (Ic) за допомогою галогенангідридів формули (Id), де Z являє собою групу, що відходить, таку як хлор, шляхом реакції сполуки (Ic) за стандартних умов, таких як обробка тіонілхлоридом або оксалілхлоридом. СХЕМА 9 (Ia) (Ib) У якості альтернативи, сполуки формули (Ib) можна одержувати зі сполуки формули (Ia), якщо R7 являє собою алкіл, заміщений або ні, такий як метил, за допомогою нагрівання у присутності кислоти або основи, такої як хлороводень або карбонат цезію, та необов'язково у присутності нуклеофільного каталізатора, такого як йодид калію. СХЕМА 10 16 UA 114745 C2 (Ia) 5 (If) Сполуки формули (If), де W являє собою O, можна одержувати зі сполуки формули (Ia), де W являють собою кисень, шляхом обробки реагентом, що переносить тіогрупу, таким як реагент Лавесона або пентасульфід фосфору. Сполуки формули (If), де W являє собою S, можна одержувати зі сполуки формули (Ia), де W являють собою кисень, шляхом обробки реагентом, що переносить тіогрупу, таким як реагент Лавесона або пентасульфід фосфору. СХЕМА 11 (Ib) 10 15 (Ig) Сполуки формули (Ig), де W являє собою O, можна одержувати зі сполуки формули (Ib), де W являють собою кисень, шляхом обробки реагентом, що переносить тіогрупу, таким як реагент Лавесона або пентасульфід фосфору. Сполуки формули (Ig), де W являє собою S, можна одержувати зі сполуки формули (Ib), де W являють собою кисень, шляхом обробки реагентом, що переносить тіогрупу, таким як реагент Лавесона або пентасульфід фосфору. СХЕМА 12 (Ih) 20 25 (Ia) У якості альтернативи, сполуки формули (Ia) можна одержувати зі сполуки формули (Ih), у якій R’7 являє собою алкільну похідну, таку як метил, шляхом трансестерифікації у присутності похідної спирту (R7OH). Реакції трансестерифікації добре відомі фахівцеві в даній галузі та розглядаються, наприклад, у "Synthetic Organic Methodology: Comprehensive Organic Transformations. A Guide to Functional Group Preparations.” Larock, R. C. 1989, стор. 985-987, видавництво: (VCH, Вайнхайм, Федеративна Республіка Німеччина) або March's Advanced Organic Chemistry: Reactions, Mechanisms, and Structure, 5th Edition, Smith, Michael B.; March, Jerry.UK. 2000, видавництво: (John Wiley & Sons, Ltd., Чічестер, Сполучене Королівство) p 486487. Сполуки формули (II), (III) та (IV) відомі фахівцеві у даній галузі, або їх можна одержувати відомими йому способами. СХЕМА 13 17 UA 114745 C2 (Ic) (Iz) (Id) 5 10 15 Сполуки формули (Iz) можна одержувати зі сполуки формули (Ic) шляхом реакції з ціанамідом у присутності реагенту для сполучення, такого як DCC (N, N'дициклогексилкарбодіімід), EDC (1-етил-3-[3-диметиламіно-пропіл]карбодіімідгідрохлорид) або BOP-Cl (біс(2-оксо-3-оксазолідиніл)фосфінхлорид), у присутності основи, такої як піридин, триетиламін, 4-(диметиламіно)піридин або діізопропілетиламін, та необов'язково у присутності нуклеофільного каталізатора, такого як гідроксибензотриазол. У якості альтернативи, сполуки формули (Iz) можна одержувати зі сполуки формули (Id), де Z являє собою групу, що відходить таку як хлор. Реакцію можна здійснювати у основних умовах (наприклад, у присутності піридину, триетиламіну, 4-(диметиламіно)піридину або діізопропілетиламіну) та у придатному розчиннику, такому як, наприклад, тетрагідрофуран, необов'язково у присутності нуклеофільного каталізатора. Реакцію здійснюють при температурі від -120 °C до +130 °C, переважно від -100 °C до 100 °C. У якості альтернативи, реакцію можна здійснювати у двофазній системі, що містить органічний розчинник, переважно етилацетат, та водний розчинник, переважно насичений розчин бікарбонату натрію. СХЕМА 14 (Ib) 20 25 30 35 (Iz) Сполуки формули (Iz) можна одержувати зі сполуки формули (Ib) шляхом реакції амінових похідних у присутності розчинника, такого як диметилформамід або діоксан. Такі реакції звичайно здійснюють за допомогою нагрівання або при мікрохвильовому випромінюванні, необов'язково у присутності кислоти, такої як оцтова кислота, або основи, такої як триетиламін або диметиламінопіридин. ПРИКЛАДИ ОДЕРЖАННЯ Для аналізу сполук застосовували наступні способи HPLC-MS. Спосіб A Спектри реєстрували на Mass Spectrometer від Waters (одиночному квадрупольному масспектрометрі SQD або ZQ), оснащеному джерелом електророзпилення (полярність: позитивні або негативні іони, капілярність: 3,00 кВ, діапазон конуса: 30-60 В, екстрактор: 2,00 В, температура джерела: 150 °C, температура десольватації: 350 °C, газовий потік конуса: 0 л/година, газовий потік десольватації: 650 л/година, діапазон маси: 100-900 Да), і Acquity UPLC від Waters: насос для двокомпонентних сумішей, ділянка колонки, що нагрівається, та детектор на діодній матриці; дегазатор розчинника, насос для двокомпонентних сумішей, ділянка колонки, що нагрівається, та детектор на діодній матриці; колонка: Waters UPLC HSS T3, 1,8 мкм, 30 × 2,1 мм, темп.: 60 °C, діапазон довжини хвилі DAD (нм): від 210 до 500, градієнт розчинника: A = вода + 5 % MeOH+0,05 % HCOOH, B = ацетонітрил + 0,05 % HCOOH: градієнт: 0 хвилин 0 % B, 100 % A; 1,2-1,5 хвилини 100 % B; потік (мл/хвилина) 0,85. 18 UA 114745 C2 Приклад P1. Метил-4-[(5-ціанотіазол-2-іл)аміно]-4-оксо-бутаноат (сполука A1) 5 10 15 20 25 30 35 2-Амінотіазол-5-карбонітрил (1,50 г, 12,0 ммоля) розчиняли у тетрагідрофурані (50 мл) з N, N-диметиланіліном (1,60 г, 13,2 ммоля), потім додавали метил-4-хлор-4-оксо-бутаноат (1,98 г, 13,2 ммоля). Суміш перемішували протягом 1,5 год. при кімнатній температурі. Додавали етилацетат та воду та водний шар екстрагували етилацетатом. Об'єднані органічнішари промивали сольовим розчином, сушили над MgSO 4 та концентрували. Суміш очищали за допомогою флеш-хроматографії з елююванням дихлорметаном та етилацетатом (4/1) з одержанням метил-4-[(5-ціанотіазол-2-іл)аміно]-4-оксо-бутаноату (1,70 г, 59 %). Mp=118-119 °C. + LCMS (спосіб A), RT 0,65 хвилини, ES+240 (M+H ). Наступні сполуки з нижченаведеної таблиці A одержували із застосуванням подібної процедури: A2, A3, A4, A21, A22, A23, A26, A27 та A28. Приклад P2. 4-[(5-Ціанотіазол-2-іл)аміно]-4-оксо-бутанова кислота (сполука A5) Метил-4-оксо-4-(тіазол-2-іламіно)бутаноат (сполука A1) (1,70 г, 7,11 ммоля) розчиняли у тетрагідрофурані (20 мл) та воді (5 мл). Потім додавали гідроксиду літію моногідрат (0,596 г, 14,2 ммоля), розчин перемішували при кімнатній температурі протягом 1 год. Додавали дихлорметан і воду та відбирали органічний шар. Водну фазу підкислювали HCl до pH 4 та осаджували продукт. Тверду речовину фільтрували та сушили під високим вакуумом з одержанням 4-[(5-ціанотіазол-2-іл)аміно]-4-оксо-бутанової кислоти (1,30 г, 81 %). LCMS (спосіб A): 0,49 хвилини; ES+226 (M+H+). Наступні сполуки з нижченаведеної таблиці A одержували із застосуванням подібної процедури: A6, A7, A8, A24 та A25. Приклад 3. 2-(2,5-Діоксопіролідин-1-іл)-тіазол-5-карбонітрил (сполука B1) 4-[(5-Ціанотіазол-2-іл)аміно]-4-оксо-бутанову кислоту (1,25 г, 5,55 ммоля) розчиняли у дихлорметані (70 мл). Додавали оксалілхлорид (0,741 мл, 8,33 ммоля), а потім 2 краплі N, Nдиметилформаміду. Суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 1 год. та при 50 °C протягом 2 год. Розчинник видаляли та сушили вакуумом. Залишок розчиняли етилацетатом та промивали насич. карбонатом натрію (25 мл). Органічні шари сушили над сульфатом магнію, концентрували з одержанням 2-(2,5-діоксопіролідин-1-іл)тіазол-5+ карбонітрилу (сполука B1) (0,93 г, 81 %). LCMS (спосіб A): 1,02 хвилини; ES+375 (M-H ). Наступні сполуки з таблиць A та C одержували із застосуванням подібної процедури: B2, B3 та B4. Приклад 4. (4-Фторфеніл)метил-4-оксо-4-[[5-(трифторметил)тіазол-2-іл]аміно]бутаноат A20 19 UA 114745 C2 5 10 До розчину 4-[(5-ціанотіазол-2-іл)аміно]-4-оксо-бутанової кислоти (250 мг, 0,932 ммоля) у дихлорметані (9 мл) додавали 4-фторбензиловий спирт (0,210 мл, 1,86 ммоля), N, Nдиметилпіридин-4-амін (0,1 еквів., 11 мг) та EDCI (1,2 еквів., 0,214 г). Реакційну суміш перемішували протягом ночі та реакційну суміш промивали HCl (1 M). Водну фазу двічі екстрагували дихлорметаном. Органічні шари об'єднували, промивали NaHCO 3 (насич.), сушили над Na2SO4 та концентрували. Залишок очищали за допомогою флеш-хроматографії з одержанням (4-фторфеніл)метил-4-оксо-4-[[5-(трифторметил)тіазол-2-іл]аміно]бутаноату (сполука A20) (290 мг, 82 %) у вигляді безбарвної твердої речовини; LCMS (спосіб A): 0,41 + хвилини; ES+208 (M+H ). Наступні сполуки з таблиці B одержували із застосуванням подібної процедури: A9, A10, A11, A12, A13, A14, A15, A16, A17, A18, A19, C1, C2 та C3. Таблиця A Сполуки формули (Ia), де W являє собою O, R3, R4, R5 та R6 являють собою H (Ia) Фізичні дані Сполука (посилання з таблиці 1) A1 (1.09) A2 (1.08) A3 (1.06) A4 (1.07) A5 (1.03) A6 (1.02) A7 (1.00) CN CF3 Cl Br CN CF3 Cl H H H H H H H S S S S S S S H H H H H H H Me Me Me Me H H H A8 (1.01) Br H S H H A9 A10 Br Br H H S S H H CH2CF3 CH2CCH A11 Br H S H CH2CH2OMe A12 A13 A14 A15 A16 A17 A18 A19 A20 Br CN CN CN CN CF3 CF3 CF3 CF3 H H H H H H H H H S S S S S S S S S H H H H H H H H H CH2(4-F)Ph CH2CF3 CH2CCH CH2CH2OMe CH2(4-F)Ph CH2CF3 CH2CCH CH2CH2OMe CH2(4-F)Ph X R10 Y R1 R7 15 20 Спосіб Утримання LCMS (хвилини) Маса + A 0,65 240 (M+H ) + A 0,85 283 (M+H ) + A 0,78 251/249 (M+H ) + A 0,68 295/293 (M+H ) + A 0,49 226 (M+H ) + A 0,73 268 (M+H ) + A 0,66 237/235 (M+H ) 1 H (400 МГц, DMSO-d6) 12,35 (1 H, brs), 12,25 (1 H, brs), 7,52 (1 H, s), 2,68 (2 H, t), 2,52 (2 H, t) + A 0,93 361/363 (M+H ) + A 0,85 319/317 (M+H ) 261/259 A 0,79 + (M+Na ) + A 0,99 387/385 (M-H ) + A 0,83 306 (M-H ) + A 0,72 262 (M-H ) + A 0,68 282 (M-H ) + A 0,90 332 (M-H ) + A 0,97 351 (M+H ) + A 0,89 305 (M-H ) + A 0,86 327 (M+H ) + A 1,02 375 (M-H ) UA 114745 C2 Сполука (посилання з таблиці 1) A21 A22 A23 A24 A25 A26 A27 A28 A29 X R10 CN Me CO2Me CN Me CHF2 OMe SMe SMe OMe H H OMe H H H H H Y S S S S S S S S S R1 Спосіб LCMS R7 H H H H H H H H H Me Me Me H H Me Me Me H A A A A A A A A A Фізичні дані Утримання Маса (хвилини) + 0,75 268 (M-H ) + 0,67 229 (M+H ) + 0,71 273 (M+H ) + 0,65 254 (M-H ) + 0,52 213 (M+H ) + 0,73 265 (M+H ) + 0,65 245 (M+H ) + 0,77 261 (M+H ) + 0,65 247 (M+H ) Таблиця B Сполуки формули (Ib), де W являє собою O, R3, R4, R5 та R6 являють собою H (Ib) Фізичні дані Сполука (посилання з таблиці 2) B1 (2.04) B2 (2.03) B3 (2.00) B4 (2.01) X Y CN CF3 Cl Br Спосіб LCMS R10 S S S S H H H H Утримання (хвилини) Маса 0,41 0,75 0,62 0,65 208 (M+H ) + 251 (M+H ) + 219/217 (M+H ) + 263/261 (M+H ) A A A A + Таблиця C Сполуки формули (Ib), де W являє собою O, R3, R4, R5 та R6 являють собою H (Iz) Сполука (посилання з таблиці 3) C1 (3.03) C2 (3.02) C3 (3.01) 5 X CN CF3 Br R10 H H H Y S S S Спосіб LCMS R1 H H H A A A Утримання (хвилини) Маса 0,47 0,75 0,67 250 (M+H ) + 293 (M+H ) + 305/303 (M+H ) + БІОЛОГІЧНІ ПРИКЛАДИ Для аналізу активності сполук відповідно до даного винаходу розробили два біоаналізи. У першому аналізі кількісно визначали активність сполуки по відношенню до бобових на основі їх ефекту на подовження черешка другого листа. У другому аналізі визначали ефект сполук на 21 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 30 35 ріст кореня пшениці. Приклад B1. Аналіз із квасолею Квасолю звичайну (Phaseolus vulgaris) сорту Fulvio висівали в 0,5-л горщики в піщаний суглинок без додаткового добрива. Рослини вирощували в тепличних умовах при 22/18 °C (день/ніч) та при відносній вологості 80 %; забезпечували світло понад 25 кЛюкс. Рослини обробляли сполуками, що тестували, через одинадцять днів після висівання при досягненні довжини другого міжвузля 2-5 мм. Перед застосуванням кожну із сполук розчиняли в диметилсульфоксиді і розбавляли в суміші етанолу і води (об'ємне співвідношення 1:1). П'ять мікролітрів сполуки, що тестували, наносили піпеткою на насічку, створену після відділення листа, що криє, від основи другого міжвузля. Через чотирнадцять днів після застосування визначали довжину черешка другого листа (вимірювали від основи черешка до основи першого листка) для кількісного визначення активності сполук. Наступні сполуки давали щонайменше 10 % збільшення довжини черешка другого листа: A5, B1, A2, A6, B2, A13, A14, A17, A18, C1, C2. Приклад B2. Аналіз із пшеницею Сполуки, що тестували, розчиняли в невеликих об'ємах диметилсульфоксиду та розбавляли до відповідної концентрації водою. Насіння пшениці (Triticum aestivum) сорту Arina висівали у пакети (14,7 × 13,2 см), що містять 10 мл розчину відповідної сполуки. Пакети зберігали при 17 °C протягом трьох днів для стимуляції проростання насіння. Потім рослини зберігали при 5 °C. Через дванадцять днів після посіву/застосування рослини видаляли з пакетів та аналізували. Ефект сполук кількісно оцінювали шляхом визначення площі рослини (кореня й пагона) і кучерявості коріння (кучерявість є показником активності брасиностероїдного типу). Наступні сполуки давали зниження щонайменше на 5 % площі рослини (кореня й пагона) і показували фенотип кучерявого коріння: A3, B2, A6, A2, A5, A1, B4, A8. Приклад B3. In vitro аналіз для тестування інгібування активності GSK3/Shaggy-подібної кінази рослин Кіназу Arabidopsis BIN2 (Uniprot Q39011) одержували в E. coli BL21 у вигляді злитого білка з N-кінцевим гескагістидином. In vitro аналізи кінази виконували шляхом інкубування 50 нг білка His6-BIN2 з 5 мкг основного мієлінового білка (Sigma-Aldrich) у якості субстрату та 5 мкM ATФ у якості субстратного кофактора у реакційному буфері, що складається з 40 мM Tris-HCl, 20 мM MgCl2 та 0,1 мг/мл альбуміну бичачої сироватки у кінцевому реакційному об'ємі 50 мкл. Активність ферменту оцінювали за відсутності та у присутності сполук (описаних у таблицях A і B) при 5 мкM шляхом вимірювання рівня АДФ, одержаного після інкубації протягом 1 год. при 20 °C з використанням біолюмінесцентного аналізу з іммобілізованим білком (ADP-GLO, Promega Corp.). Експеримент виконували в трьох повторностях і переважно у кислій формі (оскільки це активний AI). Наступні сполуки інгібували активність His 6-BIN2 щонайменше на 20 % щодо контролю середовища-розчинника: A5, A6, A7, A8. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 40 1. Сполука формули (І) X Y R1 R 10 N N R2 45 50 55 , (I) де Υ являє собою О або S; R10 являє собою Н, галоген, С1-С6алкіл, С1-С6алкокси, С1-С6галогеналкіл або ціано, X являє собою галоген, С1-С6галогеналкіл, ціано, тіоціанат, нітро, С1-С6алкокси, С1С6галогеналкокси, С1-С6алкілтіо, С1-С6галогеналкілтіо, С1-С6алкілсульфініл, С1С6галогеналкілсульфініл, С1-С6алкілсульфоніл, С1-С6галогеналкілсульфоніл, С2-С6алкеніл, С2С6алкініл, амін, N-С1-С6алкіламін, N,N-ді-С1-С6алкіламін, С1-С6алкілкарбоніл, С1С6алкоксикарбоніл, С1-С6галогеналкоксикарбоніл, С1-С6галогеналкілкарбоніл, С3-С8циклоалкіл, форміл або меркапто; або X являє собою гетероарил або гетероарил, заміщений одним або декількома з галогену, ціано, С1-С3алкілу, С1-С3галогеналкілу; 22 UA 114745 C2 R1 являє собою Н, С1-С6алкіл, С1-С6галогеналкіл, С1-С6алкілкарбоніл, С1-С6алкоксикарбоніл; або R1 являє собою С1-С6алкіл, заміщений одним або декількома з ціано, аміну, карбоніламіну; R2 являє собою групу формули (I') W A R3 R4 5 R5 R6 (I'); або R1 та R2 утворюють циклічну групу біля азоту формули (І") R5 R4 R6 R3 W W 10 15 20 25 30 W , (I'') де кожний W незалежно являє собою О або S; А являє собою -OR7 або -NHCN; R3, R4, R5 та R6 незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, С1-С3алкіл, С1С3галогеналкіл, С1-С3алкокси, гідроксил, -OC(O)R8, амін, N-С1-С3алкіламін або N,N-ді-С1С3алкіламін; де R8 являє собою водень, С1-С6алкіл, С1-С6алкокси або С1-С6галогеналкіл; R7 являє собою водень, С1-С6алкіл, С1-С6галогеналкіл, С2-С6алкеніл, С2-С6галогеналкеніл, С2С6алкініл, С2-С6галогеналкініл, С3-С7циклоалкіл, арил або арил, заміщений одним-п'ятьма замісниками R9, гетероцикліл або гетероцикліл, заміщений одним-п'ятьма замісниками R9; або R7 являє собою С1-С6алкіл, заміщений одним або декількома з ціано, нітро, аміну, гідроксилу, С1-С6алкокси, С1-С6галогеналкокси, С1-С6алкілтіо, С1-С6галогеналкілтіо, С1С6алкілсульфінілу, С1-С6галогеналкілсульфінілу, С1-С6алкілсульфонілу, С 1С6галогеналкілсульфонілу, С3-С7циклоалкілу, N-С1-С6алкіламіну, N,N-ді-С1-С6алкіламіну, арилу або арилу, заміщеного одним-п'ятьма замісниками R9, гетероциклілу або гетероциклілу, заміщеного одним-п'ятьма замісниками R9; кожний R9 незалежно являє собою ціано, нітро, аміно, гідроксил, галоген, С 1-С6алкіл, С1С6галогеналкіл, С2-С6алкеніл, С2-С6галогеналкеніл, С2-С6алкініл, С2-С6галогеналкініл, С3С6циклоалкіл, С3-С6галогенциклоалкіл, С1-С6алкокси, С1-С6галогеналкокси, С1-С6алкілтіо, С1С6галогеналкілтіо, С1-С6алкілсульфініл, С1-С6галогеналкілсульфініл, С1-С6алкілсульфоніл, С1С6галогеналкілсульфоніл, N-С1-С6алкіламіно, N,N-ді-(С1-С6алкіл)аміно, N,N-ді-(С1С6алкіл)амінокарбоніл, Ν,Ν-ді-(С1-С6алкіл)аміносульфоніл, С1-С6алкілкарбоніл, С1С6алкілкарбонілокси, С1-С6алкоксикарбоніл, С1-С6алкілкарбоніламіно; а також будь-які її солі або N-оксиди; за винятком наступних сполук (і) - (viii): X O S OH N H N O 35 , (і) де X являє собою NO2, HCO або Вr; X O S O R 10 N N H O , (іі) де X являє собою CN або Вr, та R10 являє собою Н; або де X являє собою CN, та R10 являє собою CF3; 23 UA 114745 C2 X O S OH Me N H N O , (ііі) i i де X являє собою Вr, І, СОСН2Вr, С(О)Ме, COOMe, COOEt, COO Pr або СОО Вu; Br O S R5 R6 OH N H N R3 R4 5 O , (iv) де R являє собою Н, R являє собою NH2, R5, R6 являють собою Η; або де R3, R4 являють собою Н, та R5, R6 являють собою етил; i або де R3, R4 являють собою Н, та R5 являє собою метил, та R6 являє собою Рr; 3 4 O O S O N H N O O N O ; (v) + O S O R7 N N O R1 , (vi) де R1 являє собою CH2CH2CONH2 або CH2CH2CN, та R7 являє собою метил або етил; O Br R3 S N H 10 R4 R5 N O R6 , (vii) де R3, R4, R5, R6 являють собою Η; або де R3, R4 являють собою Н, та R5, R6 являють собою етил; i або де R3, R4 являють собою Н, та R5 являє собою метил, та R6 являє собою Рr; або де R3 являє собою метил, та R4, R5, R6 являють собою Η; O O N+ O S N N 15 O . (viii) 2. Сполука за п. 1, де R2 являє собою групу формули (I'); А являє собою -OR7; Υ являє собою S; 24 UA 114745 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 обидва W являють собою О; R1 являє собою Η або С1-С6алкіл; X являє собою галоген, трифторметил або ціано; R3, R4, R5 та R6 переважно незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, С 1-С3алкіл, С1-С3галогеналкіл, С1-С3алкокси або гідроксил; R7 являє собою водень, С1-С6алкіл, С1-С6галогеналкіл, С2-С6алкеніл, С2-С6алкініл, або R7 являє собою С1-С6алкіл, заміщений С1-С6алкокси, С1-С6алкілтіо або арилом; та R10 переважно являє собою водень, галоген, С1-С6галогеналкіл або ціано. 3. Сполука за п. 1, де R2 являє собою групу формули (I’); А являє собою -OR7; Υ являє собою S; обидва W являють собою О; R1 являє собою Η або С1-С6алкіл; X являє собою Me, CO2Me, CHF2, OMe, SMe; R3, R4, R5 та R6 переважно незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, С1-С3алкіл, С1-С3галогеналкіл, С1-С3алкокси або гідроксил; R7 являє собою водень, С1-С6алкіл, С1-С6галогеналкіл, С2-С6алкеніл, С2-С6алкініл, або R7 являє собою С1-С6алкіл, заміщений С1-С6алкокси, С1-С6алкілтіо або арилом; та R10 переважно являє собою водень, галоген, С1-С6галогеналкіл або ціано. 4. Сполука за п. 1, де R2 являє собою групу формули (I’); А являє собою -NHCN; Υ являє собою S; обидва W являють собою О; R1 являє собою Η або С1-С6алкіл; X являє собою галоген, трифторметил або ціано; R3, R4, R5 та R6 переважно незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, С 1-С3алкіл, С1-С3галогеналкіл, С1-С3алкокси або гідроксил; та R10 переважно являє собою водень, галоген, С1-С6галогеналкіл або ціано. 5. Сполука за будь-яким з пп. 1-4, де R1 являє собою водень, метил, етил або пропіл. 6. Сполука за будь-яким з пп. 1-5, де R7 являє собою водень, метил, етил або R7 являє собою бензил. 7. Сполука за п. 1, де R1 та R2 утворюють циклічну групу біля азоту формули (І"); Υ являє собою S; обидва W являють собою О; X являє собою галоген, трифторметил або ціано; R3, R4, R5 та R6 переважно незалежно являють собою водень, галоген, нітро, ціано, С 1-С3алкіл, С1-С3галогеналкіл, С1-С3алкокси або гідроксил; R10 переважно являє собою водень, галоген, С1-С6галогеналкіл або ціано. 8. Сполука за будь-яким з пп. 1-7, де X являє собою бром, хлор, трифторметил або ціано. 9. Сполука за будь-яким з пп. 1-8, де R3, R4, R5 та R6 незалежно являють собою водень або С 1С3алкіл, переважно водень, метил, етил або ізопропіл, більш переважно водень. 10. Сполука за будь-яким з пп. 1-9, де R10 являє собою водень, хлор, бром, трифторметил або ціано, переважно водень. 11. Композиція для регуляції росту рослин або стимуляції проростання насіння, яка містить сполуку за будь-яким з попередніх пунктів та прийнятний з погляду сільського господарства допоміжний засіб для складання. 12. Спосіб регуляції росту рослин у місці виростання, який відрізняється тим, що спосіб включає застосування щодо місця виростання сполуки за будь-яким з пп. 1-10, або будь-якої зі сполук (і) - (viii) за п. 1, або композиції за п. 11 у кількості, що регулює ріст рослин. 13. Спосіб стимуляції проростання насіння, який включає застосування щодо насіння або місця виростання, що містить насіння, сполуки за будь-яким з пп. 1-10, або будь-якої зі сполук (і) - (viii) за п. 1, або композиції за п. 11 у кількості, що стимулює проростання насіння. 14. Спосіб контролю бур'янів, який включає застосування щодо місця виростання, що містить насіння, сполуки за будь-яким з пп. 1-10, або будь-якої зі сполук (і) - (viii) за п. 1, або композиції за п. 11 у кількості, яка стимулює проростання насіння, із забезпеченням проростання насіння, та потім застосування щодо місця виростання післясходового гербіциду. 25 UA 114745 C2 15. Застосування сполуки формули (І) за будь-яким з пп. 1-10 або будь-якої зі сполук (і) - (viii) за п. 1 як регулятора росту рослин або стимулятора проростання насіння. Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 26